Проектування та виготовлення шалі в"язаної гачком

Міністерство Освіти і Науки України Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка кафедра педагогіки і методики технологічної освіти

Курсова робота

з методики трудового навчання

Проектування та виготовлення шалі в’язаної гачком

Виконавець:

студентка заочно-дистанційного факультету ІV курсу групи 78−44-Т Стригоцької Вікторії Василівни Керівник:

Кандидат педагогічних наук, доцент

Ігнатенко Ганна Володимирівна

2011 р., Глухів

ЗМІСТ в’язання гачок шаль Вступ Розділ 1. Проектування та виготовлення шалі в’язаної гачком

1.1 Організаційно-підготовчий етап проектно-технологічної діяльності виготовлення в’язаної шалі

1.2 Конструкторський етап виготовлення шалі в’язаної гачком

1.3 Технологічний етап

1.4 Заключний етап виготовлення в’язаної шалі гачком Розділ 2. Методика застосування проекту «Проектування та виготовлення в’язаної шалі гачком» в навчальному процесі загальноосвітніх шкіл

2.1 Конспект уроку до технологічного етапу Висновки

Інформаційні джерела

ВСТУП

" В’язання гачком стимулює розумову діяльність, бо при цьому масуються нервові рецептори на пальцях, котрі

відповідають за розумову діяльність" .

Проф. Костик Загальна середня освіта — цілеспрямований процес оволодіння

систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство,

культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної

діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і

фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і

трудової діяльності. 18;3]

В’язання — це спосіб виготовлення полотна або окремого виробу шляхом згинання ниток у петлі, що переплітаються між собою. В’язання — один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що існує понад трьох тисяч років. В’язані речі були знайдені у стародавніх похованнях Єгипту, Риму, Греції. В’язання гачком доступно всім. За допомогою цього простого інструмента можна виготовити модний одяг, а також декоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Тому в’язання гачком залишається модним і популярним і нині. Невичерпна кількість вузлів і їх комбінацій дають можливість виявити свою творчу фантазію.

Щодо витоків давньоукраїнського в’язання, то такої праці не існує серед доробку ані вітчизняних, ані зарубіжних науковців. Відтворити одяг населення давньої України, проаналізувати матеріал, сировину, знаряддя для виготовлення, розглянути способи декору спробували І. Кодлубай, О. Ноги О. Досить вагому інформацію про давнє плетіння (переважно як техніка) викладає З. Васіна. Дані про знаряддя виготовлення одягу, серед якого гачки та спиці, наводять вітчизняні автори здебільшого в працях, що стосуються давньої археології України.

В одній із гробниць фараонів була знайдена дитяча в’язана шкарпетка. Великий палець був вив’язаний окремо, тому що в той час носили взуття, схоже на наше пляжне. У V ст. в’язання набуває розвитку на Сході й приблизно у IX ст. приходить до Європи. Особливо поширилося мистецтво в’язання у середні віки в Англії і Шотландії у зв’язку з розвитком вівчарства у цих країнах. У XIII ст. ручне в’язання стало доволі прибутковим ремеслом у країнах Західної Європи, але найвищого рівня розквіту воно досягло наприкінці XVI ст. Самими мистецькими в’язальниками давнини вважалися араби. Складні багатокольорові візерунки вони придумували вже 2 тисячі років тому. В XII столітті в’язати навчилися іспанці та італійці, століття потому французи, шотландці та англійці. Працювали в основному дерев’яними, металевими та спицями з кісток. В’язали панчохи, шкарпетки, рукавички. Велике визнання отримав національний головний убір шотландців — в’язаний берет. У Франції, починаючи з XIII століття, стали в’язати капелюшки, берети, фуфайки, рукавички, а в ХІУ-ХУ столітті навчились в’язати ковпаки (капюшони), шкарпетки і, навіть, верхній одяг. Поступово в’язання стало розповсюджуватися по всій Європі. Цікавим є те, що в’язанням у ті часи займалися виключно чоловіки.

На Україні в’язання спицями також популярне з давніх часів. У давнину наші прабабусі в’язали панчохи, шкарпетки, рукавички з овечої вовни. В поєднанні оригінальних узорів і кольорових комбінацій, що застосовувалися у в’язаних виробах, проявлялась багата творча фантазія нашого народу. В’язання спицями зберегло велику популярність у наш час. Трикотаж став улюбленцем моди. Це не тільки зручний одяг, а й предмети оздоблення житла. Практично таку ж саму історію виникнення можна розповісти про в’язання гачком. Це приємний і корисний вид рукоділля. Робота легка і дуже захоплююча. Велика кількість узорів, їх різноманітні комбінації створюють широкі можливості для виявлення смаку і творчої фантазії.

Декоративні вироби для інтер'єра наших квартир, в’язані гачком, дуже популярні. Вони роблять наш дім затишним, але протиріччя полягає в тому, що в’язання є сучасним та користується попитом, а купить нема де. Навіть рукодільниці-початківці можуть виготовляти різноманітні вироби та предмети одягу. В’язання є одним з найпоширеніших видів рукоділля, а в’язання гачком доступно і легко може освоїти будь-яка людина. В’язати можна будь-які предмети одяг і декоративні предмети, використовувані в побуті (серветки, сумки, шапочки і ін. види візерункового полотна). В’язання гачком вивчається з 5 по 8 клас, але на нього відводиться дуже мало годин. В’язання, в наш час, сучасне, і тому я обрала тему своєї роботи: «Проектування та виготовлення в’язаної шалі гачком».

Мета роботи: розробка проекту по виготовленню в’язаної шалі гачком і визначення методичних порад викладачу трудового навчання.

Об'єкт дослідження: процес трудового навчання.

Предмет дослідження: проект технологічної діяльності по виготовленню в’язаної шалі гачком.

Завдання:

1. Провести аналіз літературних джерел, що дозволить краще зрозуміти проектно-технологічну діяльність.

2. Підібрати необхідний матеріал для в’язання об'єкту.

3. Обґрунтувати і розробити технологію виконання об'єкту.

4. Скласти методику економічного аналізу проекту.

5. Розробити методичні рекомендації до застосування методу проектів при ознайомленні учнів з в’язанням гачком.

Методом проектування даної моделі обрано метод комбінування — створення моделей, за допомогою поєднань деталей, або окремих конструкцій з інших моделей.

Розділ 1

Проектування та виготовлення шалі в’язаної гачком

1.1 Організаційно-підготовчий етап проектно-технологічної діяльності виготовлення в’язаної шалі

В’язання — це творча робота, до того ж робота приємна і зовсім не утомлива. Давно відомо, що в’язання не лише відганяє похмурі думки, але і сприяє гарному настрою. Адже результат праці - красиво зв’язана річ — приносить повне задоволення.

Всім відомо, що гарному настрою, а отже, і підвищенню тонусу дуже сприяє відпочинок. Він знімає втому, запобігає стомлення, оберігає крихкі нервові клітини від виснаження. А чи знаєте Ви що в’язання може надавати лікувальну дію? Багато медиків вважають, що рукоділля взагалі, а в’яже зокрема, надзвичайно благотворно діють на психіку людини.

Історія в’язання налічує декілька сотень років і є самобутнім явищем декоративно-ужиткового та народного мистецтва України. Найдавніші плетені пам’ятки як українські, так і європейські важко датувати, оскільки їх аналіз ведеться на базі археологічних знахідок, архівних та історичних матеріалів. Трикотажне виробництво є доволі новою галуззю порівняно з ткацькою, історія якої сягає тисячоліть. Тому історичні та культурологічні аспекти цієї проблеми ще недостатньо вивчені, особливо українською наукою та мистецтвознавством. Історію європейського трикотажу зарубіжні автори починають ґрунтовно опрацьовувати з другої половини ХVІІІ ст., історія ж українського в’язання привертає увагу вітчизняних науковців лише в другій половині ХХ ст. Переважно це видання, що висвітлюють технологічні проблеми сучасної трикотажної промисловості, посібники та альбоми для вивчення техніки в’язання спицями і гачком, а також незначна інформація у дослідженнях про український народний стрій. Можна лише припустити, якою технікою виготовляли вироби — плетільною чи в’язальною, оскільки візуально полотна схожі між собою, однак автентичних зразків не збереглося. Зарубіжні дослідники історії в’язання взагалі не згадують про його існування на теренах давньої України, що вносить деякі суперечності, зважаючи на наукові твердження вітчизняних вчених. Тож історія українського плетіння відрізняється від історії розвитку європейського з певних об'єктивних причин.

Ручне в’язання дозволяє виготовляти неповторні, унікальні моделі. Можливості гачка дозволяють зробити різні декоративні речі, наприклад, мережива, покривала, одяг, іграшки, прикраси. Дійсно, у даний час дуже важко представити наш гардероб без трикотажу. В’язані вироби зручні і міцні, практичні й елегантні, в них тепло і затишно.

Ручне в’язання дозволяє виразити свою індивідуальність, задуманий образ за допомогою вибору фактури і кольору пряжі, її переплетень, оформлення і фасону виробів.

При в’язанні виробів припустимий тісний взаємозв'язок стилів, візерунків, сполучення спиць і гачка. Але треба виявляти почуття міри, тому що кожна деталь повинна бути значуща і на своєму місці, щоб моделі не виглядали безглуздо або неакуратно виконаними. За допомогою виставок, журналів, демонстрації моделей, цінуючи матеріали і свій час, я спробувала створити свій неповторний образ. Я розглянула чотири варіанти різних моделей шалі. При цьому:

— обрала візерунок;

— врахувала сполучення ниток і кольорів;

— спроектувала розміри виробу;

— акуратно зв’язаний виріб та якісна обробка.

Шаль, зв’язана гачком завжди буде неповторною річчю.

Ми промовляємо тепле та пухнасте для слав’янського вуха слово «шаль», і наша уява малює морозну зиму, російську глибинку XIX століття і красуню «кров з молоком» з пуховою хусткою на голові. Здається, що шаль — це відвічно російський винахід, адже кому як ні нам знати, що таке сувора снігова зима і придумувати різні способи сховатися від тріскучих холодів. Насправді шаль — це зовсім не російська, а східна накидка, яку по заслугах оцінив весь світ.

У XV столітті в Кашмірі почалося виробництво перших шалей — квадратних накидок, які складали трикутником і надівали на голову, повністю приховуючи стан під важкою і розкішною індійською тканиною. Традиційна індійська шаль була виготовлена з пашмини — дуже тонкого, але, при цьому, і дуже теплого матеріалу. Прості пашмини носили навіть пастухи, але незабаром цей предмет, піднімаючись все вище по кастових сходах, потрапив і до імператорських осіб. Пашміну розшивали золотом, прикрашали довгою бахромою, коштовними каменями і в такому воістину королівському вигляді підносили як дарунки заїжджим високим гостям.

На початку XIX століття шаль підкорила Європу. Почалося завоювання з того, що Наполеон отримав в дар шикарну шаль в східному стилі, яку підніс своїй коханій — імператриці Жозефіні. Вона була настільки зачарована цією накидкою, що незабаром по всій Франції почалося виробництво шалей з різних матеріалів. Шаль дала народження своїм модним послідовникам — широкому палантину і вужчому шарфу, з’являючись то в зимовому варіанті для захисту від холоду, то стаючи практично невагомою і використовуючись лише для краси.

Приблизно у цю ж пору починається виробництво шалей і в Росії. Найперші хустки наслідували індійські по забарвленню, потім їх стали поєднувати з національними російськими мотивами. Малюнок шалі був прикрашений узорами з пишних або дрібних квітів, популярним було оформлення у вигляді орнаменту по всій хустці або лише з обробкою облямівки. Оренбурзькі пухові хустки, що знайшли місце і в піснях, були надзвичайно відомі у всьому світі, рік за роком отримуючи призи на всесвітніх виставках.

Пройшло два століття, а вигляд і призначення шалі не сильно змінилися. Шерсть і пашмина для тепла, шифонові і шовкові шалі як стильний аксесуар сьогодні носяться повсюдно. Російська тема знов охопила весь світ, а етніка ніколи не покидала модних подіумів. Досить назвати імена дизайнерів, які в даний час випускають шалі, аби переконатися, що час цієї хустки не пройшов, і шаль, можливо, лише входить в свій зеніт слави.

Alexander McQueen декілька сезонів підряд пропонував шовкові шалі з черепами, і він не був єдиним прихильником цього дизайну. Шаль з шифону леопардового забарвлення Louis Vuitton стала хітом і улюбленим аксесуаром багатьох зірок шоу-бізнесу. Хустка від Carolina Herrera повертає нас до традиційної манери носіння — пов’язавши туго довкола шиї і обмотавши кілька разів.

Називати шаль палантином не варто — залишимо цій помітній східній деталі її форму з традиційним куточком, який відрізняє її від інших накидок.

Функціональні можливості шалі не знають кордонів! На плечах — це чудовий засіб маскування повноти або худини рук у відкритому платті, для прикраси похмурого однотонного вбрання, драпіровка і засіб для додання об'єму дуже невагомому силуету і маскування пишних жіночих форм. Шовкова, шифонова, шаль з органзи або пашмини з східним орнаментом, російським узором, символікою модного будинку, розташована і на голові і на плечах, така шаль зробить з найпростішого комплекту яскраве, стильне, самобутнє вбрання. Отже, шаль може прикрашати та зігрівати жінку.

Вимоги до виробу:

1) функціональність: можливість використання за призначенням, гігроскопічність, повинна гарно пратися, легко складатися і зберігати форму;

2) естетичність: краса і привабливість. Шаль має мати оригінальне оздоблення, вдало підібрану кольорову гамму, оригінальну техніку в’язання та композиційне рішення;

3) технологічність: легкість у виготовленні. Використовувати техніку в’язання, яку вивчають учні. Підібрати нескладну обробку краю виробу. Підбір узору спів ставити з можливостями учнів у техніці в’язання;

4) економічність: підібрати недорогі нитки;

5) ергономічність: зручність у використанні.

Для того, щоб обрати свій виріб, який би відповідав всім, вище вказаним вимогам, я розглянула чотири варіанти різних моделей шалі, та вибрала одну.

Модель 1. Зелена шаль.

Додаток, А Має привабливий вигляд. Візерунок приємний на погляд та легкий у виконанні, але колір, як на мій погляд, смутний. З даної моделі я обрала візерунок.

Модель 2. Різнокольорова шаль.

Додаток B

Має привабливий вигляд та оптимальний розмір, але складна у виготовленні та не є економічною, бо потребує різнокольорових ниток та часу. З даної моделі я обрала розмір.

Модель 3. Бордова шаль.

Додаток C

Приваблює тим, що може зігріти у холодні часи, але не є економічною, бо потребує багато ниток і часу у виготовленні. З даної моделі я обрала практичність.

Модель 4. Рожева шаль.

Додаток D

Приваблює своєю теплою кольоровою гамою, легка в виготовленні, але немає естетичного вигляду та не є ергономічною. З даної моделі я обрала приємний колір та привабливе і своєрідне оздоблення.

Модель 5. Свій виріб.

Додаток G

Має теплу кольорову гаму, оптимального розміру, легка у виготовленні, гарний та привабливий вигляд та функціональна у використанні.

Для більш кращого розгляду варіантів та їх характеристик складаємо таблицю 1, за якою легко визначити, яка саме модель відповідає даним вимогам.

Таблиця 1.

Порівняльна таблиця (за 5-ти бальною системою)

Висновок: Проведений аналіз показує, що найбільш максимально відповідає всім зазначеним раніше вимогам модель № 5.

1.2 Конструкторський етап виготовлення шалі в’язаної гачком Шаль — це східна накидка, яку по заслугах оцінив весь світ. Служить як для повсякденного використання, так і як прикраса.

Шаль може бути різної тематики, виготовлена з різних ниток, різних розмірів, форм, кольорів та з різним оздобленням.

Обрана шаль призначена як для повсякденного застосування, так і як прикраса. Для її виготовлення необхідно мати 600−700гр. напівшерстяних ниток рожевого кольору (склад: шерсть — 40%, акрил — 60%), гачок № 2.

Форма обраної шалі - трикутна.

Шаль має теплу однотонну кольорову гаму, яку я обрала тому, що дана модель має бути привабливою, відповідати сучасним вимогам і бути приємною на погляд. Основним елементом в’язання моделі є узор «павучок».

Інструменти і матеріали.

Для в’язання необхідні такі матеріали: пряжа, гачок, ножиці, сантиметрова стрічка.

Гачки. У сучасному в’язанні гачком розрізняють три основних техніки — туніське в’язання (виконується довгим гачком), звичайне в’язання (щільне або тамбурне, виконується коротким гачком) і філейне в’язання (окремі елементи вив’язуються коротким гачком, а потім за допомогою певної техніки збираються в готовий виріб.) Залежно від того, що саме ви збираєтесь в’язати, і слід вибирати гачок.

Гачки бувають металеві, дерев’яні, кістяні і пластмасові. Вони розрізняються по довжині: короткі (12−15 см) — для звичайного в’язання, і довгі (20−40 см) — для туніського.

Для роботи дуже важлива товщина гачка. Вона буває від 1,0 до 15,0 мм і відбивається номером, відповідним товщині головки. Наприклад, у гачка № 3 головка 3 мм в діаметрі, а № 5 — відповідно 5 мм.

Дерев’яними гачками в’яжуть вироби з дуже товстої, м’якої і еластичної пряжі. Об грубі жорсткі нитки вони легко ламаються. Кістяні і пластмасові гачки легкі і приємні, але крихкі і порівняно швидко сточуються об пряжу. При тому, що в’язання великого виробу — костюма або покривала — із-за сточування поступово зменшується розмір петель, в порівнянні з первинним. Це спотворює загальний вид узору і виробу в цілому. Тонкі алюмінієві гачки гнуться, а коли стирається захисне покриття, поганять руки і пряжу. Дуже хороші в роботі сталеві гачки з пластмасовою або дерев’яною ручкою — їх зручно тримати в руці. Можна використовувати гачки з плоскою частиною стрижня в 3−4 см від головки — опори для великого і середнього (вказівного) пальця.

Стрижень довгого гачка повинен бути гладким і рівним (без потовщень).

Іноді замість довгого стрижня для туніського в’язання використовують капроновий трос.

Для в’язання тесьми або прошви у поєднанні з гачком використовують спеціальні пристосування — «вилки» і палички.

Дуже важливо прослідкувати, щоб вибраний інструмент був добре відшліфований. Якщо борідка гачка завелика, з глибоким гострим вирізом, вона чіплятиметься за пряжу, погано протягати петлі при в’язання і можна травмувати палець.

Звичайно, недоліки можна усунути, відточивши або притупивши головку на бруску — але при цьому напевно ушкодиться покриття гачка. Отже краще відразу вибирати готовий до роботи інструмент.

І найважливіше правило: при виборі інструменту необхідно пам’ятати, що діаметр гачка для в’язання підбирають в два рази більше діаметру нитки. Якщо для тонких ниток узяти товстий гачок, полотно буде ажурним, з великими просвітами. Пров’язуючи товсті нитки товстим гачком, або тонкі нитки тонким, отримується щільне однорідне в’язання.

Фактура полотна, зв’язаного гачком, із-за своєрідного переплетення ниток і щільності мало розтягується. Ці властивості дозволяють широко застосовувати в роботі не тільки шерстяні нитки, але і бавовняні. Для того, що в’яже виробів з товстої шерстяної пряжі, іриса, муліне, бавовняних ниток в основному використовують гачки діаметром 4−5 мм. Після закінчення роботи гачок рекомендується протерти сухою шерстяною або льняною тканиною і зберігати в сухому місці.

Пряжа. Якість в’язаного виробу залежить від правильно підібраної пряжі. Вона повинна відповідати призначенню виробу, його фасону, стилю і так далі Для в’язання гачком використовують практично будь-яку пряжу — шерстяну, напівшерстяну, бавовняну і синтетичну. Зазвичай нитки продаються в клубках або мотках.

Купуючи пряжу звернете увагу на довжину нитки, вказану на етикетці мотка фабричного виробництва. Чим тонше нитка, тим більше метраж. Оптимально, якщо в 100 г пряжі буде не менше 300 м.

Там же, на етикетці, зазвичай указується номер пряжі, виражений дробовим числом, наприклад, 32/2, 64/2. Цифра до дробової межі указує товщину нитки — чим менше це число, тим тонше нитка. Цифра після межі - з скількох ниток скручена пряжа. При покупці декількох мотків ниток одного кольору слід звернути увагу на номер фарбування — на всіх етикетках він повинен бути одним і тим же.

Дуже важливою характеристикою ниток є якість забарвлення. Якщо ви вирішили в’язати кольоровий узор або контрастні смуги, необхідно перевірити ще до початку роботи, чи не злиняє виріб. Для цього гарненько змочить кінці ниток водою, закладіть в білу тканину, і пропрасуйте гарячою праскою. Якщо на тканині не з’являться кольорові плями, означає забарвлення міцне.

Моя модель виготовляється з екологічно чистої сировини. Якщо можливо, надаємо перевагу природній сировині.

Обґрунтування вибору композиції оздоблення.

Оздоблення шалі може бути різноманітним: китиці, кайма, прикрашені бісером, а також різною технікою в’язання. Для своєї моделі я обрала оздоблення ланцюжком (за схемою).

Схема оздоблення виробу:

1.3 Технологічний етап Художня довершеність і розмаїтість в’язання залежать не тільки від створення моделі, а й, значною мірою, від вибору техніки виконання.

В обраному узорі «павучок» використовується в’язання ланцюжка, стовпчика без накиду, стовпчики з накидом.

Даний виріб починаємо в’язати технікою «ланцюжок» довжиною 175 см.

Ланцюжок.

Ланцюжок складається з повітряних петель. Першу петлю робимо так: нитку, що йде від клубка (робочу), кладемо на вказівний палець лівої руки, при цьому кінець нитки завжди 4−5 см має звисати в бік великого пальця. Притримуючи нитку великим і середнім пальцями вводимо головку гачка під робочу нитку, що лежить на вказівному пальці і повертаємо гачок на кут 360° проти ходу годинникової стрілки.

Не затягуючи утвореної петлі, накидаємо робочу нитку на головку гачка й протягуємо її в цю петлю. Утворилася перша петля, що називається повітряною. Усі наступні петлі в’яжемо так само, результаті чого, утворюється ланцюжок з повітряних петель — основа для майбутнього візерунку.

Стовпчик без накиду.

Для зразка в’яжемо ланцюжок із 16 петель. Після ланцюжка в’яжемо перший стовпчик. Для цього вводимо гачок в 3 петлю від тієї петлі, що знаходиться на гачку. Потім підхоплюємо гачком нитку і протягуємо її крізь цю петлю ланцюжка. На гачку опинилося дві петлі. Ще раз підхоплюємо гачком нитку й протягуємо її крізь ці дві петлі. Утворюється перший стовпчик без накиду. В кінці кожного ряду в’яжемо повітряну петлю, щоб інший край в’язання був рівний і зберігалася висота наступного ряду. Всі наступні ряди в’яжемо, як другий ряд. Кількість стовпчиків у кожному ряді має бути однаковою.

Накид.

Накид роблять при в’язанні майже всіх елементів в’язки. Він утворює додаткову петлю. Найчастіше накид використовується під час в’язання стовпчиків. Накиди бувають одинарними, подвійними, потрійними. Чим більше накидів, тим вищий стовпчик. Накид утворюється, якщо рухати робочу нитку до себе.

Стовпчик з накидом.

Стовпчик з накидом в один прийом пров’язуємо так: робимо накид на гачок, вводимо його у третю петлю ланцюжка й витягуємо петлю. На гачку утворилося три петлі. Знову вводимо гачок у третю петлю ланцюжка, витягуємо нову петлю і пров’язуємо всі петлі в один прийом.

Стовпчик з одним накидом у два прийоми. Робимо накид на гачок і вводимо його в четверту петлю ланцюжка, рахуючи від гачка. Захоплюємо нитку на гачок і протягуємо її крізь петлю ланцюжка, потім накидаємо нитку на гачок і протягуємо її крізь останні дві петлі, які знаходяться на гачку.

Стовпчик з одним накидом у три прийоми. Пров’язуємо спочатку витягнуту петлю, потім петлю в накид, потім дві петлі, які залишились на гачку.

Дужки з повітряних петель.

Дужки утворюють при в’язанні кількох повітряних петель, які є з'єднувальним елементом в різноманітних узорах. Дужками можна прикрасити будь-який виріб. Закріплювати останню дужку слід глухою петлею.

Така техніка була використана при в’язанні даної моделі, але можна використовувати і такі техніки:

Збільшення і зменшення стовпчиків.

Щоб збільшити кількість петель з краю в’язаного виробу, в кінці ряду вив’язуємо стільки петель ланцюжка, на скільки треба збільшити ряд. Наступний ряд в’яжемо основною в’язкою.

Щоб добавити петлі в середині ряду, слід позначити ниткою іншого кольору петлю в якій буде зроблено додавання. Після цього в неї вв’язуємо дві-три петлі.

Якщо треба зменшити кількість петель у ряді, досить в кінці його не пров’язувати 1−2 або більше петель.

Щоб зменшити кількість петель у ряді, посередині ряду можна просто пропустити одну петлю нижнього ряду.

Щоб у наслідок зменшення кількості петель нез’явилася дірка можна в’язати так: вводимо гачок у петлю попереднього ряду, накидаємо на нього нижню і протягуємо її крізь петлю, накидаємо нижню знову на гачок і протягуємо її крізь три петлі, що на гачку.

Напівстовчик.

Деталі виробів можна в’язати, застосовуючи глуху петлю (напівстовпчик).

Для цього спочатку вводимо гачок у петлю попереднього ряду ланцюжка — основи з повітряних петель, робимо накид, протягуємо нитку крізь петлю ланцюжка і ведучу петлю на гачку. І так із кожної петлі до кінця ряду.

Перед початком нового ряду в’яжуть петлі підйому (повороту), які ще називають коловими. Одну чи кілька повітряних петель, зв’язаних перед початком нового ряду називають петлями підйому. Їх кількість залежить від висоти ряду. Наприклад, перед плетінням ряду зі стовпчиків без накиду достатньо однієї повітряної петлі, а зі стовпчиків з двома накидами — двох. Петлі підйому процес в’язати в кінці ряду і повернувши в’язання до себе, розпочати новий ряд.

Стовпчик з двома або трьома накидами.

Цей стовпчик в’яжеться так само, як і стовпчик з одним накидом. Відмінність у тому, що спочатку робимо два або три накиди на гачок, а потім вводимо його в середину петлі ланцюжка й вив’язуємо всі петлі в три прийоми по дві петлі при подвійному накиді та в чотири при потрійному накиді.

Піко.

Це ланцюжок утворений з трьох — п’яти повітряних петель, який закріплюємо за одну петлю або під петлі дужки стовпчиком без накиду. Можна використати й глуху петлю.

Обкручений стовпчик.

Вив’язуємо ланцюжок, робимо накид на гачок (можна два) вводимо гачок у четверту петлю (рахуючи петлю на гачку), захоплюємо нитку і витягуємо її до рівня петлі, яка лежить на гачку. Утворилося чотири петлі. Потім захоплюємо нитку й протягуємо її крізь дві перші петлі на гачку, робимо накид, знову захоплюємо нитку і протягуємо її через дві петлі. На гачку лишилося ще дві петлі, а в нас утворився стовпчик з двома накидами. Потім захопивши нитку під утвореним стовпчиком, витягуємо її на потрібну висоту, робимо накид і знову захоплюємо нитку під стовпчик, витягуємо до рівня інших петель. На гачку шість петель, підхоплюємо нитку і протягуємо її крізь усі отримані петлі.

Довгі петлі.

В’яжемо ланцюжок. Робимо одну петлю підйому і накидаємо нитку на олівець. Великим пальцем правої руки притримуємо кінець робочої нитки справа, де в’яжемо петлі, підхоплюємо нитку на гачок і протягуємо її крізь петлю. Усі наступні петлі до кінця ряду в’яжемо так само. Роботу повертаємо, робимо одну петлю повороту (підйому) і починаємо закріплювати петлі попереднього ряду, не знімаючи їх з олівця. У кожну петлю нижнього ряду пров’язуємо стовпчик без накиду. Малюнок повторюється через ряд. Один ряд — довгі петлі, наступний — закріплення цих петель.

Пишний стовпчик.

Вив’язуємо ланцюжок. Кількість петель повороту залежить від висоти стовпчика, а висота стовпчика визначається висотою петель підйому. Робимо накид, виводимо гачок у четверту петлю нижнього рядку й витягуємо нову петлю на ту саму висоту. Так повторюємо кілька разів. Пишність стовпчика залежить від кількості накидів і витягнутих петель. Потім петлі пров’язуємо всі разом. Щоб закріпити пишний стовпчик, пров’язуємо повітряну петлю.

Використання гачків різної товщини та комбінування елементів в’язання дозволяє створювати різні узори, що розрізняються за густотою (щільністю) в’язання. Щільне в’язання можна одержати, використовуючи товсті нитки і тонкий гачок.

Якщо для тонких ниток узяти товстий гачок, в’язане полотно буде

ажурним, із великими просвітами.

Залежно від щільності в’язання розрізняють такі види узорів:

а) ажурні;

б) щільні;

в) фонові;

г) філейні.

Щоб в’язати гачком без вузликів роблять так: залишають кінець робочої нитки (2−3 см) вводять гачок в елемент нижнього ряду, витягують петлю з приєднаної нитки і залишають кінчик в 2 або 3 см. Продовжують роботу приєднаною ниткою, проклавши обидва кінці вздовж нижнього ряду (по ходу в’язання). Пров’язуючи стовпчик ряду, що пров’язується, ці кінчики ниток зв’язують і це абсолютно непомітно в роботі, а вузликів не має. Таким способом можна приєднувати нитки іншого кольору.

Перед початком роботи, рекомендується пров’язати зразок 10×10см. Якщо елементи в’язки виходять дірчастими, то не розпускаючи зв’язаного, потрібно в’язати гачком іншого номера і продовжувати експериментувати доти, поки в’язка не матиме гарного вигляду.

Вдало підібрана пряжа і відповідний гачок — запорука правильного вибору.

Але при цьому не потрібно забувати про себе. Під час в’язання, щоб не втомлюватися, потрібно сидіти, торкаючись спиною до спинки крісла. Лікті опускають злегка, притискають до тулуба. На коліна кладуть білу серветку, або одягають білий фартух, так менше втомлюються очі і не брудниться одяг. Клубок ниток знаходиться зліва внизу в мішечку з невеличким отвором. Гачок з в’язання слід тримати на відстані 30−40 см від очей. Лампу в вечірній час розміщують зліва.

Положення рук і пальців при роботі гачком Найпоширеніших і найзручніший спосіб в’язання гачком полягає ось у чому. Великим і вказівним пальцями правої руки тримають гачок в його плоскій частині так, щоб головка була звернута в бік в’язальниці і опиралась на подушечку середнього пальця. Робоча нитка (від клубка) повинна розташуватися так: поверх першого суглоба вказівного пальця лівої руки, під середній палець, поверх підмізинного пальця і під мізинець. Під час роботи треба стежити за тим, щоб середній палець правої руки знаходився як найближче до вказівного пальця лівої руки. Рухи гачка обмеженні певною відстанню кисті рук, рухаються одночасно до середини (під час введення гачка у петлі нижнього ряду), на зустріч одна до одної і розходяться у протилежні під час витягування нитки з елементів нижнього ряду. Від відпрацьовані в такий спосіб ритмічні і плавні рухи в’язальниці дають рівномірний натяг нитки, стовпчик виходить щільним і рівним, а в’язання гарним.

Інструкційна карта № 1

«В'язання ланцюжка»

Інструкційна карта № 2

«В'язання стовпчика з накидом»

Інструкційна карта № 3

«В'язання стовпчика без накиду»

Інструкційна карта № 4

" Виготовлення шалі, в’язаної гачком"

Орієнтовна норма виробітку (обсяг роботи за 1 годину).

За 1 годину студентка ІV-ого курсу в’яже? 108 стовпчиків з накидом, 123 стовпчиків без накиду та 234 повітряних петель. Площа зв’язаної шалі за 1 годину становить? 54,78 см².

Sn=ab=8,3*6,6=54,78 см²

Орієнтовна норма часу (час на виготовлення виробу).

Даний виріб студентка ІV-ого курсу в’язала протягом 3-ох місяців:

у вихідні дні:

в суботу — 3 години в неділю — 2 години у будні дні - 1 годину.

Всього за 1 місяць — 40 годин. Виготовляла протягом 3-ох місяців.

де Sm — загальна площа зв’язаного виробу (см2)

1.4 Заключний етап виготовлення в’язаної шалі гачком Порівняння виготовленого виробу з його проектом.

Розбіжності.

При порівнянні виготовленого виробу з проектом, виявили такі розбіжності: змінили оздоблення виробу.

Шляхи удосконалення проекту.

Я удосконалила оздоблення тому, що так воно виглядає більш оригінальним та виявилось більш економічним у виготовленні - менше використовується ниток та затрачується часу.

Маркетингове дослідження.

Одним із етапів проектної діяльності є проведення економічного аналізу. Дуже важливо на початку проектної діяльності знати хоча б приблизно економічні витрати на виготовлення в’язаного об'єкту. Тому застосовуємо розрахунки основних економічних показників, що характеризують виготовлення шалі. Для розрахунку треба уявляти готовий виріб і знати габаритні розміри. В даному випадку об'єкт має такі габаритні розміри:

сторона a=175см.

сторона b=115см сторона с=115см де p — полупериметр Економічний аналіз:

Визначення собівартості об'єкту проектно-технологічної діяльності

шалі в’язаної гачком Розрахунок використаних ниток на виготовлення виробу (см):

1-й ряд — ланцюжок 175 см

175*4,7 см (1см ланцюжка)= 822,5 см — довжина ниток

2-й ряд — стовпчики з накидом

175*21,5 см (1см стовпчиків з накидом) = 3762,5 см — довжина ниток Узор «Павучок» складається з таких елементів:

— 144 ромбів (в одному ромбі 108 стовпчиків з накидом). На один ромб довжина ниток 440 см

144*440=63 360см

— 144 павучка (в одному павучку 41 стовпчик без накиду та 120 повітряних петель). На один павучок довжина ниток 320 см

144*320=46 080см Всього на виріб використано ниток:

822,5+3762,5+63 360+46080=114 025см

1. Вартість матеріалів:

Вартість 1 мотка — 12 грн.

На в’язаний виріб затрачено 5 мотків=500гр ниток.

12*5=60грн.

Вартість ниток — 60 грн.

2. Вартість роботи:

Мінімальна заробітна плата — 941грн.

Робочих днів на місяць — 21 день Тривалість робочого дня (год.) — 8 годин

8год.*21роб.день=168год./місяць

941/168=5,6 грн. коштує 1 год.

120год.*5,6грн.=672 грн.

3. Вартість електроенергії:

Вартість електроенергії від використання освітлення Вартість 1 кВт години — 20,3коп. Потужність джерела освітлення — 150Вт.

Тривалість використання освітлення — 42год.

42год.*0,6кВт*0,203грн.=5,12грн.

4. Амортизаційні витрати

5. Визначення собівартості виробу:

С=С1+С2+С3+С4,

де С — собівартість виробу С1 — вартість ниток С2 — вартість роботи С3 — вартість електроенергії

С4 — вартість амортизації

60+672+5,12+0,45=737,57 грн.

Загальна ціна виробу складає 737 грн. 57 коп.

6. Вартість аналогів об'єкту у роздрібному продажі:

Модель 1. Зелена шаль Ї 750 грн.

Модель 2. Різнокольорова шаль. Ї 745 грн.

Модель 3. Бордова шаль. Ї 755 грн.

Модель 4. Рожева шаль. Ї 730 грн.

Для того щоб виріб виготовити дешевше, треба заощадити: в’язати в денний час, не використовувати електроенергію, використовувати дешевші нитки. Виходячи з цього можна зробити висновок: порівнюючи собівартість і орієнтовану ціну нашого маркетингового аналізу визначили, що ми маємо прибуток.

7. Тези представлення проекту.

Де брати узори схеми і ідеї? Почерпнути натхнення можна, звичайно ж, у професіоналів. Існують цілі магазини, де виставлені рукодільні речі, безліч друкарських видань, глянсових журналів по в’язанню. Всі вони при перегляді приносять справжнє задоволення. Що ж, якщо в’язання гачком це і Ваше хобі теж, тоді давайте цим задоволенням насолоджуватися разом!

До свого проекту я обрала рекламу у вигляді цього вірша:

Я о прошлом теперь не мечтаю, И мне прошлого больше не жаль, Только много и много напомнит Эта нежно-розовая шаль.

В этой шали я с ним повстречалась, И любимой меня он назвал, Я стыдливо лицо закрывала, А он нежно меня целовал.

Говорил мне: «Прощай, дорогая, Расставаться с тобою мне жаль, Как к лицу тебе, слышишь, родная, Эта нежно-розовая шаль» .

Я о прошлом теперь не мечтаю, Только сердце сдавила печаль, И я молча к груди прижимаю Эту нежно-розовую шаль.

Ручне в’язання дозволяє виразити свою індивідуальність, задуманий образ за допомогою вибору фактури і кольору пряжі, її переплетень, оформлення і фасону виробів.

При в’язанні виробів припустимий тісний взаємозв'язок стилів, візерунків, сполучення спиць і гачка. Але все-таки рекомендуємо виявляти почуття міри, тому що кожна деталь повинна бути значуща і на своєму місці, щоб ваші моделі не виглядали безглуздо або неакуратно виконаними. За допомогою виставок, журналів, демонстрації моделей спробуйте створити свій неповторний образ і настрій.

Цінуйте матеріали і свій час: створюйте свої моделі, а наші уроки допоможуть Вам.

Кожна модель, зв’язана своїми руками буде оригінальна та неповторна. Витончена шаль, елегантно накинута на плечі поверх пальта, приверне до себе увагу навіть найвимогливішої модниці!

Це чудове рукоділля — в’язання!

«Це не можна не любити…»

В’язання — це справжнє мистецтво!

Для якісного представлення своєї моделі можна використати проектор, стіл, дошку.

Презентація шалі, в’язаної гачком Моя модель виготовлена з екологічно чистої сировини, я надаю перевагу природній сировині

Розділ 2. Методика застосування проекту «Проектування та виготовлення в’язаної шалі гачком» в навчальному процесі загальноосвітніх шкіл З 5 класу діти вивчають різні види техніки в’язання гачком і пишуть проекти. Цей проект доцільно використовувати в 6 класі. Щоб спростити цей проект — треба спростити виріб. Для виготовлення цього виробу учню знадобиться багато часу, а програмою 5 — 9 класів передбачаються не глибокі знання де вивчається в’язання гачком. Більш глибокі і ґрунтовні знання учні отримують під час профільного навчання у 10 — 11 класах. У 5 — 9 класах на це відводиться по 1 годині на тиждень. Для того, щоб діти не втратили з цього виду діяльності (в'язання гачком), а поглибили знання та удосконалили їх, для більш глибокого ознайомлення і вивчення створюються факультативи та гуртки. Для ефективної організації роботи гуртка необхідно оптимально добирати вид матеріалу і продумувати планування роботи гуртка, урізноманітнювати форми заняття, емоційний стан, сприяти розвитку їх пізнавальних інтересів, реалізації можливостей кожної дитини.

Позакласна діяльність охоплює всю освітньо-виховну роботу в позакласний час і спрямована на забезпечення потреб особистості у творчій самостійній діяльності за інтересами, стимулювання її творчого самовдосконалення та задоволення потреб дітей і молоді у професійному самовизначенні відповідно до їх здібностей. Позакласна робота в значній мірі бере свій початок на уроці і в цьому випадку є логічним продовженням.

Чим досконаліші методи викладання, тим активні на уроці самі учні - їх думки, здібності, уявлення, тим реальніша потреба продовження пізнавальної діяльності в гуртках, клубах за інтересами, громадських організаціях, наукових товариствах. Організація позаурочної діяльності у відповідності з виховною метою — це суспільно-корисна і пізнавальна спрямованість всіх видів діяльності.. Позакласна робота продовжує формувати у підростаючого покоління інтерес до різноманітних професій, до історії народної творчості людей праці. В багатьох школах, будинках школярів створені гуртки, в яких діти ознайомлюються з найкращими традиціями народного мистецтва: ткацтва, вишивки, в’язання спицями, гачком, різьба і розпис по дереву.

На кожному занятті вчитель вибирає методи навчання, методичні прийоми з урахуванням знань і практичних навичок, які отримали учні на попередніх заняттях гуртка. А звідси-методика роботи гуртка на початку навчального року відрізняється від тієї, яку застосовують в кінці року. Постійно розвивається інтерес учнів до занять і вчитель намагається вибрати таку форму їх проведення при якій надається учням можливість самостійно, творчо підходити до створення вибору за зразком чи у створенні своїх зразків. Вони залучають до пошуку нових форм, проявляють фантазію в оформленні виробу. Освоївши основні прийоми виготовлення і оформлення виробів, школярі уже з перших занять будуть приймати участь в творчому процесі - підбирати нитки, їх колір, гачки, оздоблювальні матеріали. Всі ці елементи творчої роботи над завданням вимагають від дітей відповідної розумової діяльності, художнього смаку, вміння аналізувати. А тому, постійно розвиваючи інтерес школярів до творчих занять треба вибирати таку форму їх проведення, де була б можливість в учнів самостійно творчо підходити до виготовлення та прекцювання виробу.

2.1 Конспект уроку до технологічного етапу Тема. Техніка в’язання основних елементів і записування узорів.

Мета: ознайомити з технікою в’язання основних елементів, способами запису візерунків в’язання, умовними позначеннями прийомів в’язання, навчити виконувати стовпчик без накиду, стовпчик із накидом, розпізнавати умовні позначення, формувати стійкі навички в’язання гачком, виховувати уважність, посидючість.

Обладнання: зразки прийомів в’язання, вироби, зв’язані гачком, ілюстрації.

Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

Основні поняття: умовні позначення прийомів в’язання, стовпчик без накиду, стовпчик із накидом, схема узору.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку.

І.Організаційний момент …1 хв.

II.Актуалізація опорних знань і вмінь учнів …3хв.

III.Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням… 36 хв.

Умовні позначення основних прийомів в’язання.

Техніка в’язання основних прийомів.

IV.Закріплення нових знань і вмінь учнів …3хв.

V.Підсумки уроку…1 хв.

VI.Домашнє завдання …1хв.

Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ Цей етап можна провести за одним із пропонованих варіантів.

ВАРІАНТ 1

Бесіда.

Які прийоми в’язання ви вже освоїли?

Чи можна зв’язати ажурний узор, використовуючи ці прийоми?

Із якого елемента починається в’язання будь-якого узору?

ВАРІАНТ 2

Гра-змагання «Моторні ручки».

Учням пропонується за певний проміжок часу (1—3 хв.) зв’язати ланцюжок із повітряних петель.

Учитель перевіряє засвоєння практичних навичок.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 13 ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯМ;

1. Умовні позначення основних прийомів в’язання.

Розповідь учителя.

Для в’язання виробів використовуються записи узорів — послідовність пров’язування певних елементів.

Узори зазвичай складаються з повторюваної комбінації елементів, яка може бути записана:

а) у вигляді схеми з використанням умовних позначень;

б) вигляді тексту.

Більш наочним є використання схем в’язання узорів — запис в’язання за допомогою умовних позначень, Робота з підручником.

Учні знайомляться з таблицею умовних позначень прийомів в’язання гачком у підручнику.

2. Техніка в’язання основних прийомів.

Розповідь учителя (Супроводжується демонстрацією виробів, ілюстрацій.)

Полотно, зв’язане гачком, складається з рядів, розташованих один над одним. При виконанні Виробу ряди можуть вив’язуватися в один із способів.

В одному напрямку по колу (берет, панчоха, серветка тощо). У такий спосіб кожен новий ряд починають в’язати після того, як будуть з'єднані перший й останній елементи узору попереднього ряду.

У двох напрямках — прямому і зворотному (деталь одягу, шарф тощо).

Ряди узору, що йдуть у прямому і зворотному напрямку, роблять таким чином: вив’язавши перший ряд на петлях ланцюжка, виріб повертають виворітним боком до себе і виконують другий ряд на стовпчиках і петлях першого ряду та ін.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ.

В’язання стовпчика

Інструкційна карта «В'язання стовпчика без накиду»

Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

Інструкційна карта «В'язання стовпчика з накидом в один прийом»

Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

Інструкційна карта «.В'язання стовпчика з накидом у два прийоми»

Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ Бесіда.

Які прийоми в’язання ви використовували при в’язанні півстовпчика?

Які прийоми в’язання ви використовували при в’язанні стовпчика з накидом?

Запишіть їхні умовні позначення.

Назвіть тип узору, що утворюється при в’язанні півстовпчиків і стовпчиків.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ Учитель заохочує учнів, які швидко і якісно виконали завдання, акцентує увагу учнів на типових помилках, пояснюючи їх причини.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Підготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.

ВИСНОВКИ В процесі аналізу ми з’ясували, що сьогодні, як і багато років тому, на Україні актуальне в’язання гачком. Своєю моделлю я обрала шаль. В поєднанні оригінальних узорів і кольорових комбінацій, що застосовувалися у в’язаних виробах, проявлялась багата творча фантазія нашого народу. В’язання гачком доступно всім. За допомогою цього простого інструмента можна виготовити модний одяг, а також декоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Тому в’язання гачком залишається модним і популярним і нині. Невичерпна кількість вузлів і їх комбінацій дають можливість виявити свою творчу фантазію. Розглянули основні етапи виготовлення в’язаної шалі.

У наші дні це мистецтво продовжує розвиватися, збагачуючи новими мотивами, композиційними прийомами, сучасними матеріалами. Для цього заняття потрібні знання крою і шиття по трикотажу, а в роботі з гачком багато загального з вишивкою і ткацтвом. І все рівно, ручне в’язання вигідно різниться з інших видів рукоділля. Особливо воно привабливо, що вихідний матеріал — пряжу — можна використовувати кілька разів і без особливих втрат. Ручне в’язання дозволяє виготовляти неповторні, унікальні моделі.

Вивчивши та узагальнивши особливості техніки в’язання гачком, було розроблено методику проектної діяльності по виготовленню в’язаної шалі. Ідейним задумом виробу було створення шалі яка б задовольняла усі наші потреби: мала теплу кольорову гаму, була б оптимального розміру, легка у виготовленні, функціональна у використанні, мала гарний та привабливий вигляд. Створена шаль має приємний рожевий колір. Виконана узором «павучок», який складається із технік в’язання: ланцюжок, стовпчик без накиду, стовпчик з накидом. Для виготовлення даної шалі знадобилися полу шерстяні нитки рожевого кольору, гачок, ножиці, сантиметрова стрічка.

Економічний розрахунок дозволив встановити, що вартість матеріалів в’язаної шалі складає 737 грн. 57 коп. Норма виробітку становить 120 годин.

На основі аналізу програми з трудового навчання рекомендовано застосовувати розроблений проект у 6 класі. Наводиться розробка конспекту уроку на формування знань і вмінь із техніки в’язання гачком.

Використання проекту буде сприяти підвищенню зацікавленості учнів до в’язання виробів гачком різними техніками.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА

1. Антонович Г. А., Захарчук-Чугай Р.В., Станович М. Г. Декоративно-прикладне мистецтво.- Львів: Світ, 1993.с.273.

2. Андрєєва З.Ф., Скобина Л. М. Вяжем сами. -К: Радянська школа, 1988.

3. Ворона Л. Я. Краса в кімнаті.-К: Мистецтво, 1993.

4. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання.- Львів, 1996, с. 210.

5. Гукасова Л. М. Внекласная работа по труду. Работа с разным материалом. -М: Просвещение, 1981.

6. Гукасова Л. М. Методика трудового обучения.- М.: Просвещение, 1992.

7. Дейч О. М. Народна творчість у вихованні школярів.// Початкова школа-1998.-№ 7, -с. 36.

8. Концепція позашкільної роботи у загально-освітній школі // Рідна мова-1996.-№ 6-с.48−55.

9. Кобрій О., Чепіль М., Методика позаурочної діяльності.- Дрогобич, Відродження, 1999,-21−25.

10. Литвинець О.І. Голки, нитки, намистинни. — К: Веселка, 1988.

11. Луцик Д. В. Теорія національного виховання.-Дрогобич, 1997;с.142−150.

12. Присняжнюк Н.І. Організація позакласної роботи.//Початкова школа.1993;№ 3-с.42−44.

13. Рожнев. Я. А. Методика трудового обученияМ: Просвещение, 1984.

14. Сухомлинська О. В. Теоретичні основи виховання і діяльності позашкільних закладів. //Початкова школа.-1995.-№ 1- с.28−30.

15. Сухомлинська О. В. Роль учителя у формуванні творчої особистості //Рідна школа.-2000. № 7−8. -с.75−76.

16. Св’ятелик З.І. Вчимо дітей в’язати гачком. -К: Радянська школа, 1989.

17. Тименко В. П. Гурткова робота з трудового навчання. // Початкова школа. 1996.-№ 3.-33−39.

18. Закон про освіту ст. 3.