Удосконалення технологічного процесу ремонту маслонасосів НШ-32, НШ-10 та гідропідіймачів автомобілів МАЗ-5551, річна програма 120 комплектів

Лист

Удосконалення технологічного процесу ремонту маслонасосів НШ-32, НШ-10 та гідропідіймачів автомобілів МАЗ-5551, річна програма 120 комплектів

Вступ

Суспільно-економічні зміни, що відбуваються в народному господарстві України, позначаються і на автомобільному транспорті. Практика показує, що за останні роки досягнуто збалансованості попиту і пропозиції транспортних послуг — рівноваги транспортного ринку. Таке становище зумовлене рядом обставин, головними з яких є зниження попиту на транспортні послуги в цілому по країні, підтримування технічної готовності транспортних засобів на досить високому рівні, незважаючи на значне їх фізичне зношування, поява на транспортному ринку значної кількості приватних транспортних засобів.

Показником рівня пропозицій транспортних послуг є наявний транспортний потенціал і ефективність його використання. Аналіз транспортного балансу за останні роки показує, що постачання нових автомобілів становить менше 7% від наявного парку, а цей показник значно нижчий нормативного, значення якого коливається в межах 12−15%.

На утримання автотранспортних засобів у технічно справному стані, що забезпечу ефективний транспортний процес, галузь здійснює великі ресурсні витрати. Економія паливних, енергетичних, матеріальних і сировинних ресурсів у процесі експлуатації автомобілів істотно залежить від їх технічного стану, рівня організації матеріально-технічного постачання і процесів проведення, зберігання і нормування витрат автоексплуатаційних матеріалів та запасних частин на автотранспортних підприємствах.

В цих умовах стає актуальним створення на автотранспортних підприємствах дільниць ремонту. Дільниці ремонту вузлів та агрегатів обладнуються універсальним обладнанням і пристроями, які дають якісно ремонтувати агрегати і вузли при економії запчастин матеріалів.

Тема дипломного проекту пов’язана з ремонтом гідросистем піднімання кузова автомобіля самоскиду МАЗ-5551. Технічний стан гідросистеми і її складових вузлів впливає на продуктивність роботи автомобіля, технікум безпеки і збереження довкілля.

Запропонований технологічний процес ремонту масло насосів та гідропіднімачів дає змогу якісно відновити деталі, зібрати і випробувати комплект вузлів гідросистеми. Для випробування гідро циліндрів і масло насосів запропоновано стенд АКТБ-178. Це універсальний стенд який дах змогу випробувати всі вузли гідросистеми та обкатати масло насоси. Стенд дає змогу випробувати любі гідро циліндри і маслонасоси.

По організації роботи — відділення ремонту комплектів гідроапаратури — входить до агрегатної дільниці ремонтного підприємства.

Ремонт комплектів гідроапаратури актуально для сучасного стану автомобільного пару, так як автомобілі МАЗ-5551 виробляють в республіці Білорусь і нові вузли дорогі та і поступають в обмеженій кількості.

Проектування відділення проведено на прикладі відділення ремонту гідросистем 110 авторемонтному заводі МО України.

1. Загальний розділ

1.1 Характеристика відділення

На будівництві автошлях використовується багато техніки, а в основному це самоскиди різних марок, більшість яких це автомобілі Мінського автозаводу — МАЗ-5549, МАЗ-5551 і нові самоскиди з напівпричепним кузовом — МАЗ-55 629. Автомобілі працюють в три зміни і мають значні навантаження. Для ремонту цього парку машин на авторемонтних заводах організовують відділення по ремонту вузлів паро систем підйому і управління підйомом кузовів.

Наше відділення планується організувати на агрегатній дільниці. Відділення повинне ремонтувати комплект гідросистеми — циліндр підйому платформи, клапан управління пневморозподільний кран і циліндр управління запорами заднього борта.

Відділення отримує комплект деталей в сортовику після зовнішньої мийки. Деталі і вузли розбираються і миються в ванні з часом протираються. На слюсарних верстатах проводимо дефектування деталей. Деталі яким потрібен ремонт відправляються в цех відновлення. На відділенні комплектуються деталі з яких збираються циліндри, крани, клапани і пневмоциліндри. Після збирання всі вузли проходять випробування, а після в комплекті поступають на лінію збирання автомобілів.

1.2 Технічна характеристика автомобіля МАЗ-5551

Автомобіль МАЗ-5551 — самоскид двоосний з перекиданням платформи назад. Задній борт відкривається і закривається автоматично.

До складу комплекту систем гідравлічного підіймання кузова входять — циліндр гідропідйомний, насос НШ-32УП. Подача насосу 40 л на хвилину при 1300−1200 об/хв. колінчатого вала двигуна. Гідроциліндр механізму підйому платформи телескопічний. Він складається із корпуса і телескопічно розташованих в ньому трьох видвижних циліндрів.

Клапан управління він служить для опускання кузова, запобігання величини кута підйому, зупинка в проміжному положенні та встряхування платформи в кінці підйому. В клапані передбачений також пристрій який запобігає перевантаженню механізму платформи.

2. Технологічний розділ

2.1 Якість ремонту НШ-32УП і гідроциліндрів підтримання кузова

Ремонт насосів НШ-32УП проводимо на дільниці де також ремонтують циліндри гідро підйому кузова.

Насос ремонтують за наступною технологією. Насоси знімають з коробки відбору потужності, розбирають, миють деталі дефектують. Після дефектування деталі, які необхідно відновлювати — відновляють. Комплектують деталі, збирають насос, обкатують і випробовують. Випробування проводимо на стенді випробування гідроциліндрів.

Гідроциліндри також розбираються, миються і дефектуються. Деталі циліндру відновляють до номінального розміру методом газодинамічним напиленням. Цим методом відновлюють і корпуса масло насосів.

Технологічний процес відновлення деталей базується на використанні мікропорошку різних металів і сплавів та їх вкраплення в кристалічну решітку осиного металу.

Технологія газодинамічного напилення слідуюча:

підготовка деталі до нанесення порошку, розробка поверхонь бор-фрезою. Через головку напилення подається мікрообразив. Мікрообразив робить поверхню жорсткою.

напилення порошку на поверхню. В систему засипаємо мікропорошок, який нагрівається до t = 420 °C і під тиском повітря Р-5 кг/см розганяється по спеціальним рукавам до головки напилення. Кінцева температура мікрочастинок t = 60 — 80 °C. Послідуюча обробка — фрезерування або шліфування.

Корпус маслонасоса відновлюється всередині порожнини до розмірів шестерень після шліфування.

2.2 Розрахунок режимів роботи і фондів часу

Пропоновану дільницю ремонту масло насосів, гідро циліндрів і клапанів управління, як перевне виробництво з 251 робочим днем в році роботою часу 0,80. Робочі місця — атестовані. Річна трудоємкість 4080 н.г.

Розраховуємо дійсний річний фонд часу роботи обладнання

Ф_д.о=Ф_н.о, (1)

де Ф_д.о — номінальний фонд часу 2070 год.

— коефіцієнт використання обладнання;

= 0,97

Ф_д._о = 20 700,97=2007 год.

Номінальний річний фонд часу робітників для слюсарів-ремонтників з хорошими умовами праці - місця атестовані при 41 робочій неділі приймаємо рівним Ф_нл = 2070 год.

Дійсний річний фонд часу розраховуємо за формулою

(2)

де Ф_н.о — номінальний фонд робочого часу — 2070 год.

— коефіцієнт використання робочого часу приймаємо 0,85

= 20 200,85 = 1759 год.

2.3 Розрахунок кількості робітників дільниці

Розрахунок введено за формулою

(1 стор. 32. форм. № 9,10) (3)

де Т_р — річна трудомісткість робіт = 4080 н. г;

Ф_нр; Ф_q.p — номінальний і дійсний фонди робочого часу

Приймаємо 2 роб.

Приймаємо 2 роб.

2.4 Розрахуємо кількість допоміжних робітників

Кількість допоміжних робітників розраховуємо за формулою

т_доп = П₁т_шт (5)

де П₁ — відсоток допоміжних робітників

П — 0,25

т_доп = 0,252 = 0,5 Приймаємо 1 роб.

Таблиця 1 — Розподіл робітників по розрядах виконання роботи

2.5 Розрахунок середнього розряду ведемо за формулою

(6)

розр.

Кількість інженерно-технічних працівників розраховуються в процентнім відношенні до кількості робітників дільниці т_сп + т_доп у відсотковому відношенні рівному — 10%. Кількість службовців рівному 5%.

Розрахунок даної категорії співробітників розраховувати немає потреби, так як дільниця ремонту насосів та гідроциліндрів відноситься до агрегатного цеху де є необхідна кількість інженерно-технічних працівників і службовців. Не розраховуємо і чисельності молодшого обслуговуючого персоналу, який рівняється 3% від списочного і допоміжного складу робітників.

Таблиця 2 — Склад робітників відділення

2.6 Розрахунок площі відділення насосів НШ і гідроциліндрів

Розрахунок площі відділення ремонту насосів НШ, клапанів управління, циліндрів підйому кузова і закривання заднього борту ведемо через сумарну площу обладнання та коефіцієнт щільності розташування обладнання за формулою

(м²) (9)

Таблиця 3 — Обладнання відділення

Площа відділення

К₀ — коефіцієнт щільності К₀ = 3,5−5 буде рівним К₀ = 3,5

S_oбл = 13,6 м² К₀ = 3,5

S_заг = 13,63,5 = 47,2 м²

Приймаємо площу 48 м²

2.7 Планове рішення

Приймаємо крок колон 9 м., параметри відділення 50 009 600; товщина стін 500 мм, перегородки збірної конструкції. Розміри вікон 30 002 000

2.8 Розрахунок витрат напруги та освітлювальної електроенергії

Сумарна напруга обладнання відділення яке проектується складає

Р_уст = 13 кВт (табл. 3)

Активна напруга

Р_а = Р_уст (10)

де — - коефіцієнт попиту, враховуючий натиск і одночасність роботи електроспоживачів, витрати в сітці і електродвигунах, = 0,4 — 0,6. Так як напругу ми використовуємо тільки для двигунів Р_а для випробувань т_0, =0,4

Р_а = 0,413 = 5,2 кВт Річні витрати силової електронапруги W_сил визначаємо за формулою

W_сил = Ф_д.о.Р_а,

де — Ф_д.о. — дійсний фонд обладнання, Ф_д.о = 2070 год.

Р_а — активна напруга = 5,2 кВт;

— коефіцієнт завантаження обладнання;

= 0,3…0,8 приймаємо — 0,3

W_сил =20 705,20,3 = 3229 кВт Середню річну витрату освітлювальної електроенергії визначаємо за формулою

(11)

де f — удільна напруга освітлювального навантаження, вт/м²

f = 12,8 — 15,0 вт/м² приймаємо 15 вт/м²;

F — площа відділення F = 30 м²

Т₀ — число годин освітлювального навантаження на рік Т_о = 1100 год при однозмінній роботі;

К_с — коефіцієнт натиску, К_с = 0,2

кВт

2.9 Розрахунок стиснутого повітря

Q_ст = (1,252,5), (12)

Де V_дсп — кількість повітря, яке споживається одиницею обладнання за хвилину м³/хв табл. 3.8. Приймаємо 1,25;

— кількість однойменних споживачів стискуючого повітря — 0,015 витрати повітря К_п — коефіцієнт пошуку К_п = 0,2;

Q_ст = 1,250,0150,2 = 0,004 м³/хв Річні витрати стискуючого повітря

Q_рст = Q_спФ_д.о60 м³ (13)

Q_рст = 0,4 207 060 = 496 м³

2.10 Розрахунок потрібної кількості у воді

Розрахунок потрібної кількості води для мийних машин не розраховуємо, так як деталі маслонасосів і паро циліндрів зовнішню мийку проходять при розбиранні, а внутрішні деталі миємо в керосиновій ванні.

Розраховуємо витрати води на побутові потреби.

Середньодобові витрати води на одного працюючого (з урахування використання душових) вираховуємо за формулою

(14)

де Q_п.п — витрати води на побутові потреби, м³;

д — норма витрат води на одного робітника;

р — кількість робітників

t₃ — продовження зміни — 8 год.

м³

Річний розрахунок води на побутові потреби розраховуємо по формулі

Q_p = Q_п.пФ_д.рп_зм (15)

де Q_п.п — витрати води на побутові потреби на робітника, Q_п.п = 0,032 м³

Ф_д.р — дійсний фонд робітника 1759 год., Ф_д.р = 1759 год.

п_зм — кількість змін — 1

Q_p =0,3 217 591=56,2 м³

Сумарні річні витрати води на рік 5 6,2 м³_.

2.11 Технологія ремонту маслонасосів і гідроциліндрів піднімання кузовів

Відділення ремонту гідроапаратури самоскидів МАЗ-5551 входить до агрегатного цеху ремонтного заводу.

Після розбиранні автомобіля циліндр і клапан гідро піднімання кузова проходить зовнішню мийку, перед мийкою в сортовик укладають і насос НШ-32УП.

Після зовнішньої мийки комплект з сортовиком подають на відділення ремонту.

Технологія ремонту насосів НШ складається:

— розбирання насосів;

— мийка деталей;

— дефектування деталей;

— відновлення зношених деталей;

— комплектування деталей;

— збирання насоса;

— обкатка і випробування.

Технологія ремонту гідроциліндрів слідуюча:

— циліндри розбираються;

— миються деталі;

— дефектуються деталі;

— відновлюються зношених деталей;

— комплектування деталей;

— випробування циліндрів на плавність руху і на герметичність.

Технічна документація на ремонт насосів, гідроциліндрів і плакатів управління:

— комплектовочна відомість, в ній вказується номер виробничого заказу;

— технологічні процеси на ремонт маслонасоса, гідроциліндра і клапана управління;

— карта ескізів відновлення корпусу маслонасоса;

— карта ескізів відновлення кілець і напівкілець;

— інструкція з техніки безпеки;

— наряд-завдання.

2.12 Розрахунок норм часу на ремонт маслонасоса НШ-32ПУ

Технічне нормування розбрирально-збиральних операцій проводимо за формулою на розбиральні роботи

(16)

де Т_к — норма калькуляційного часу, хв.;

К_р — поправочний коефіцієнт на Роми калькуляційного часу, яка залежить від складності розбираємого визула;

Т_Т — табличний час виконання переходу, беремо з таблиць;

— кількість деталей на вузол;

К_у — коефіцієнт який ураховує умови роботи виконання;

К_зд — коефіцієнт враховуючий затруджений доступ виконавця до деталей при розбирання, К_зд = 1,5

К_кр — коефіцієнт приведення табличного часу

К_пр = 0,4 — 1,2

Організаційна карта розбирання маслонасоса НШ — 32.

Виконуємо вимоги техніки безпеки при слюсарних роботах.

Складаємо нормувальну карту на розбиральні роботи та збиральні. (табл. 2.11)

Для розбирання маслонасоса добуток поправочних коефіцієнтів буде рівним

К_р = 1,2: п = 8 болтів: К_у = 1,0; К_зд = 1,5; К_пр= 0,5

К = 1,281,01,50,8 = 11,52 (для 8 болтів)

п — не ураховуємо

К = 1,21,01,50,5 = 0,9

Операційна карта збирання та випробування, щодо Т_к збільшиться на змащування деталей при збирання та на Т_к на обкатку та випробування маслонасосу.

Т_к.збир = Т_кр+Т_кол+Т_мащ,

Т_{к вип.} = 25 хв. — складається з установки маслонасоса на стенд, обкатку на п = 1000 об/хв. і випробування на тиск і подачу.

Для ремонту насоса НШ-32 згідно операційним картам витрачаємо

Т_к.р + Т_к.зб + Т_{об і вип.} = (18)

= 30,5 хв.,

Т_кал.зб = Т_кр + Т_ком + Т_к.зм

Т_к.ком = 30% від Т_к._р = 30,50,3 = 9,1 хв,

Т_змаш.= 0,24 хв.,

Т_зб = 35,5 + 9,1 + 0,24 = 44,89 = 45 хв,

Т_{об.і вп.} = 25 хв, Таблиця 2.11 — Операційна карта розбирання — збирання маслонасоса НШ-32

= 30,5 + 45 + 25 = 100,5 хв., 1 год. і 40,5 хв.

Після розрахунків норм часу складаємо маршрутну і операційну карти збирання маслонасоса.

Розрахунок норм часу на відновлення корпусу маслонасоса інерційно-газовим напиленням.

Операційна карта складається з операцій:

005 — слюсарна підготовка деталі до обробки

010 — обробка поверхні бор-фрезою

015 — напилення

020 — слюсарна після напилення

025 — шліфувальна під номінальний розмір.

Норми часу взяті з експериментальних робіт відновлення деталей на 110 авторемонтному заводі МО України.

005 — слюсарна підготовка до напилення Т_К1=0,15 хв.

010 — обробка поверхні бор-фрезою Т_К2 = 0,58 хв.

015 — напилення корпусу Т_к3=0,85 хв

020 — слюсарна після напилення Т_к4 = 0,20 хв.

025 — шліфувальна Т_к = 5,6 хв.

= 0,15 + 0,58 + 0,85 + 0,20 = 1,78 хв.+ 5,6 = 7,38 хв.

3. Конструкторський розділ

3.1 Призначення та будова стенду «АКТБ-178»

Стенд АКТБ-178 призначений для випробування гідроциліндрів після ремонту. Випробовуються гідроциліндри на плавність руху телескопічних циліндрів на максимальний тиск. Циліндр повинен працювати без підтікання масла, без ривків. При перевірки гідроциліндра на плавність ходу вмикаємо привід низького тиску. Масло під тиском 25 кг/см². Тиск перевіряється по манометру. Під тиском циліндр, що випробовується роздвигається, а циліндр робочий стенда здвигається з величиною противотиску 0−8 кг/см².

Щоб перевірити гідроциліндр на герметичність вмикаємо привід високого тиску. Тиск масла в системі 150 кг^м регулюється запобіжним клапаном і контролюється манометром. Підтікання масла не допускається.

Для обкатки і випробування маслонасосів НШ їх установлюють до приводу низького тиску. Протягом 10 хвилин масло насос перекачує масло під тиском 10−15 кг/см. Перевіряється нагрів маслонасоса, щільність сальників. Після обкатки масло насос випробовують на тиск — тиск для насосів НШ-32 повинен бути не менш 100 кг/см. Після перевірки на тиск насоси провіряються на продуктивність. Насос НШ-32 повинен мати продуктивність 30 л/хв.

Будова стенда. Стенд має зварену з швелерів рамку в якій розміщено приводи гідронасосів низького і високого тиску. Від приводів насоси низького тиску через вал відбору потужності приводиться масло насос, який випробовується.

Для кріплення гідроциліндра при випробуванні існує пневматичний механізм зажиму. Циліндр верхньою головкою кріпиться до рухомої каретки, де з протилежної сторони кріпиться гідроциліндр протидії. Каретка має пневматичні упори для фіксації каретки. Робочий циліндр стенда-протидії призначений для роздвигання і стискування випробуваного циліндра. Стенд має електрошафу, де розмішені електроклапани і гідро золотники гідросистеми. Щит приладів має ручки управління кранами і манометри.

Стенд обладнаний баком для масла і системою лотків для збирання масла при включенні і виключені випробувань.

Стенд закритий щитками, при випробуванні циліндр закривається спеціальним щитом, Щоб виконувати вимоги техніки безпеки.

4. Організаційний розділ

Удосконалення технологічного процесу ремонту масло насосів НШ — 32, НШ — 10 та гідро підіймачів автомобілів МАЗ — 5551

4.1Виробнича санітарія

Освітлення У ремонтних приміщеннях застосовують системи природного, штучного і сполученого освітлення. Природне освітлення — необхідна умова нормальної роботи органів зору. Ультра фіолетове випромінювання, що міститься в природному світлі, робить оздоровляючий ефект на організм в цілому, тому всі приміщення — виробничі, складські, побутове, адміністративно-господарські - повинні мати природне освітлення.

Для підтримування нормального природного освітлення необхідно стежити за чистотою стекол і станом внутрішнього фарбування стін, стель і устаткування. У приміщеннях із незначним виділенням кіптяви, пилу і диму скло необхідно очищати і мити не рідше 2 рази на рік, а внутрішнє фарбування (білення) робити не рідше 1 разу в 2−3 року. V приміщеннях із значним виділенням кіптяви, пилу і диму скло треба очищати і мити не рідше 4 разів на рік, а фарбування (білення) внутрішніх поверхонь робити не рідше 1 разу в рік.

Приміщення і робітники місця повинні також забезпечуватися штучним освітленням, достатнім для безпечного виконання робіт, перебування і пересування людей. Штучне освітлення буває загальним і комбінованим (до загального добавляють місцеві світильники).

Освітлення в ремонтних приміщеннях повинно задовольняти вимогам СНиП ІІ-4−79 і відповідати специфіці робіт.

Відповідно до норм зорові роботи підрозділяються на вісім розрядів (І-VIII). Нормативна освітленість деяких приміщень і виробничих ділянок підприємств по обслуговуванню автомобілів приведена в табл. 3.3. Світильники загального і місцевого освітлення, підвішені нижче 2,5 м від рівня підлоги, повинні мати напругу не більше 42 В.

Коефіцієнт природної освітленості для приміщень профілактичного обслуговування і ремонту приймається при бічному освітленні в середньому 1,0 при верхньому або верхньому і бічному освітленні в середньому 3,0. На ділянці, яка розроблена, вікна, розташовані із сонячної сторони, оснащені пристосуваннями, що забезпечують захист від прямих сонячних променів, вікна й інші світлові прорізи, не захаращуються стелажами, матеріалами й устаткуванням.

Світлові прорізи верхніх ліхтарів на ділянці, яка розроблена, заскелені армованим склом.

Приміщення і робочі місця забезпечені штучним освітленням, достатнім для виконання робіт, перебування і пересування людей (відповідно до СНиП ІІ-4−79).Освітленність робочих міць, створена світильниками загального освітлення в системі комбінованого, складає не менше 150 лк при газорозрядних лампах, а при лампах розжарювання 50 лк.

Лампи розжарювання і газорозрядні лампи місцевого і загального освітлення мають абажури-відбивачі і встановлені таким чином, щоб виключити сліпучу дію світлового потоку.

Конструкція світильників місцевого освітлення передбачає можливість зміни напрямку світла на робочу поверхню. Світильники робочого освітлення і світильники аварійного освітлення на ділянці живляться від різних незалежних джерел.

У місцях використання кислот, лугів, нафтопродуктів підлоги виготовлені із матеріалів, стійких до впливу цих речовин і не поглинати їх. Для акумуляторних робіт передбачені 2 приміщення одне для ремонту, інше для зарядки акумуляторів. Від інших виробництв ці приміщення ізольовані.

Вхід в акумуляторні приміщення обладнаний тамбуром. Двері відчиняються назовні.

Повітря робочої зони Відповідно до ГОСТУ 12.1.005−88 Повітря робочої зони.

Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони. Всі роботи в проектованому відділенні підрозділяються на легкі, середньої ваги і важкі. Робота слюсаря по обслуговуванню автомобілів відноситься до категорії робіт середньої ваги — ІІа (роботи, зв’язані з ходьбою, виконувані стоячи, що не вимагають переміщення ваги) або ІІб (Роботи, що вимагають переміщення ваги до 10 кг). Енерговитрати складають 175−232Вт (категорія Па) і 233−290Вт (категорія ІІб).

Утримання шкідливих речовин у повітрі робочої зони ремонтних помешкань автотранспортних цехів не повинно перевищувати гранично припустимі концентрації (ГДК). Приведені в таблиці 4.1.2.

Шум і вібрація Припустимі рівні шуму на робочих місцях слюсарів по ремонту автомобілів повинні відповідати вимогам СН 3223−85.

Зниження рівня шуму досягається різними шляхами. Раціоналізація технологічних процесів, ретельне припасування всіх частин механізмів, що рухаються, значно зменшують шум. Найбільший ефект досягається заміною гучних робіт менш гучними. Пневматичне клепання рам і інших деталей замінено гідравлічною клепкою або зварюванням, куванням і штампування-пресуванням.

Гучні вузли машин (наприклад зубчастих і ланцюгових передач) або в цілому працюючи агрегати огороджені звукоізолюючими кожухами. У тих випадках, коли для гучних вузлів машин неможливо застосувати звукоізолюючі кожухи або надійно звукоізолювати помешкання, застосовані звукоізолюючі кабіни або екрани. У помешканнях малої висоти (до 6 м) звуковбирними матеріалами облицьовані стеля і верхня частина стін. При висоті 6−9 м улаштовані підвісні звуковбирні стелі (звуковбирні матеріали змнтовані із зазором від стельових конструкцій 2−3 м).

Таблиця 4.1.2

Примітка П — пари або гази, А — аерозоль.

Для глушіння шуму, що виникає при переміщенні повітря й інших газів, наприклад при роботі двигунів внутрішнього згорання (системи впуску і випуску), пневматичного інструмента, компресорів, вентиляційних систем і ін., застосовані глушники шуму.

4.2 Техніка безпеки

Особи винні в недотриманні норм і правил, спрямованих на забезпечення охорони життя і здоров’я працюючих, залучаються до адміністративної та судової відповідальності. Незнання окремих норм і правил не може служити мотивом виправданням їхніх порушень.

До монтажу, експлуатації і ремонту машин допускаються тільки спеціально навчені особи, що мають посвідчення на право виробництва данних робіт. Правильна організація робочого місця — одне з основних умов безпеки праці робочого ремонтного підприємства. Робоче місце очищене від сміття, бруду сторонніх деталей і вузлів. Потрібні деталі і вузли, відремонтовані й очікуючи ремонт, складені на спеціальних стелажах, підставках або інших спеціально відведених для цієї цілі місцях. Негідні деталі і вузли здаються на склад утилю.

Між окремими робочими місцями залишені достатньо вільні проходи.

Забороняється складати в проходах що-небудь. Робочий простір забезпечений належним освітленням, температурою і чисто тієї повітря.

Обертові частини верстатів, стендів і інших машин огороджені.

Все електроустаткування (електродвигуни, електропаяльники й ін.) заземлене.

Охорона життя і здоров’я працюючих є основним принципом організації виробництва на Україні, тому питанню техніки безпеки робіт і виробничої санітарії приділяється першоглядна увага при організації праці по ремонті будівельних і дорожніх машин у ремонтно-механічних підприємствах.

На ділянці яка розроблена для електроустановки відповідають вимогам Правил пристрою електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів і іншим діючим нормативним актам.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою й особо небезпечних щодо поразки людей електрострумом при установці світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами накалювання і газорозрядними ламп на висоті менше 2,5 м застосовані світильники, конструкція яких включає доступ до ламп без застосування інструмента. Електродроти які підводяться до світильників, розташовані в металевих трубках, металорукавах або захисних оболонках.

Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання застосовується напруга: у приміщеннях без підвищеної небезпеки — не вище 220 В, а в приміщеннях із підвищеною небезпекою й особо небезпечних — не вище 42 в.

Електропристрої відповідають вимогам Правил будови електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів (розділ 2, пп. 45,6 цих правил) та іншим чинним нормативним актам.

В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких і з хімічно-активним середовищем застосовується люмінесцентні лампи для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Електричне управління агрегатами мийної установки зроблені низьковольтними (не вище42в).

У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки розробляються у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних — мають ступінь захисту, яка відповідає класу пожежної небезпеки.

На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановленні у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту.

4.3 Пожежна безпека

Пожежна безпека ділянки ремонту електроустаткування відповідає вимогам до ГОСТ 12.1.004 — 85, будівельним нормам правилам, типовим правилам пожежної безпеки для промислових підприємств і Правилами пожежної безпеки для підприємств автомобільного транспорту загального користування України.

На робочих місцях у виробничих приміщеннях легкозаймисті і пальні рідини (паливо, розчинники, лаки, фарби) зберігають у щільно закритих ємностях у кількості, що не перевищує змінну потребу.

Паління у виробничих приміщеннях допускається тільки в спеціально відведених для цього місцях, обладнаних резервуарами з водою та урнами. У цих місцях вивішена табличка з написом «Місце для паління».

У виробничих і адміністративних будинках забороняється:

— захаращувати проходи до місця розташування первинних засобів гасіння пожежі і до внутрішніх пожежних кранів;

— прибирати в приміщеннях з застосуванням легкозаймистих і пальних рідин (бензину, гасу й ін.);

— залишати в приміщеннях після закінчення роботи печі, що топляться, електрообігрівальні прилади, включені в електромережу, знеструмлене технологічне та допоміжне устаткування, що легко запалюється і пальні рідини, не прибрані в спеціально відведені місця або комори;

— користуватися електронагрівальними приладами в місцях, не обладнаних спеціально для цієї цілі;

— користуватися опалювальними приладами кустарного виробництва;

— відігрівати замерзлі труби різних систем (водопроводи, каналізації, опалення) за допомогою відкритого вогню;

— виконувати роботи з застосуванням відкритого вогню в не передбачених для цієї цілі місцях, а також користуватися відкритим вогнем для освітлення при ремонтних і інших роботах;

— зберігати тару з-під легкозаймистих і пальних рідин.

Для усунення умов, що можуть призвести до пожеж і згорань, всі електроустановки обладнуються апаратами захисту від струмів короткого замикання.

З'єднувати, підготовлювати кінці жил проводів і кабелів необхідно за допомогою пересування, зварювання, лютованням або за допомогою спеціальних затисків. Освітлювальні і силові лінії монтують із таким розрахунком, щоб виключити зіткнення світильників із пальними матеріалами. Мастилозаповнене електроустаткування (трансформатори, вимикачі, кабелі лінії) захищені стаціонарними або пересувними установками пожежогасіння.

Повітронагрівальні й опалювальні прилади мають у своєму розпорядженні такий спосіб, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду. У приміщенні із значним виділенням горючого пилу встановлюють нагрівальні прилади з гладкими поверхнями, що перешкоджають скупченню пилу.

У приміщенні проводиться ретельне складання після закінчення робіт кожної зміни, розлита олія і паливо збираються за допомогою піску, збираються використані обтиральні матеріали, складаються в металеві шухляди з кришками і після закінчення зміни відносять у відведене безпечне в пожежному відношенні місце, організоване збереження мастил у підземних цистернах або в підвальних приміщеннях.

Не допускається відплив газів і палива в з'єднаних трубопроводів.

У приміщеннях для ремонту автомобілів забороняється:

— захаращувати комори, тамбури, проходи до водо криниць, місць розташування пожежного інвентарю й устаткування;

— тримати відкритими отвори паливних баків автомобіля;

— користуватися відкритим вогнем, курити і робити роботи за допомогою паяльних ламп і переносних зварювальних апаратів;

— тримати в цехах легкозаймисті і пальні речовини в кількостях, що перевищують змінну потребу;

— зберігати записи легкозаймистих і пальних речовин (у кількості не більш необхідного для змінної роботи) у металевому посуді в спеціальних металевих, що щільно закриваються в шафах або шухлядах.

У ремонтних приміщеннях забороняється заправляти автомобілі

паливом, а також ремонтувати автомобілі при протіканні палива з бака без попереднього його зливу.

Первинні засоби пожежогасіння У приміщеннях для ремонту забороняється:

— користуватись відкритим вогнем, палити, користуватись паяльними лампами;

— мити деталі бензином і паливом;

— тримати в цехах легкозаймисті і горючі речовини в кількості, перевищуючих змінну потребу.

Для гасіння пожежі застосовують: воду, крім неї використовують пісок, різні піни, порошки.

Водою неможна гасити нафтопродукти, електроустаткування, карбіди.

Одним з основних засобів гасіння пожежі є вогнегасник.

Використовують такі вогнегасники: вуглекислотні ОУ-2, ОІ-5, 01−8, пересувні вуглекислотні ІП-2М і порошкові ОП-1, ОПС-6, ОПС-10.

Порошковий вогнегасник ОП-6 призначений для гасіння пожеж легкозаймистих і горючих рідин і газів, розчинників і інших згораємих матеріалів.

Приміщення для ремонту забезпечується порошковими й вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 1 вогнегасник на 50 м² площі, але не менш 2-х на кожне приміщення. Крім цього встановлюють ящик з піском об'ємом 0,5 м² по одному на 100 м² і не менш одного на приміщення.

4.4 Охорона навколишнього середовища

На дільниці яка проектується, очищення мастил не проводиться, у відсутності необхідного устаткування, якщо показники якості мастил, які працюють досягли таких значень, при котрих часткове відновлення експлуатаційних властивостей не дозволяє забезпечити працездатність, мастила які відпрацьовані, збираються і готуються до здачі на нафтопереробні заводи для регенерації.

Нафтопродукти, які відпрацювали в залежності від складу і призначення підрозділяються на 3 групи:

ММВ — мастила індустріальні відпрацьовані (у тому числі моторні мастила які застосовуються в гідросистемах та трансмісіях машин);

МІВ — мастила моторні відпрацьовані (промивні рідини, моторні і індустріально відпрацьовані мастила, які не відповідають вимогам, які пред’являються ММВ і МІВ по в’язкості, ступеню забруднення і температури спалаху, трансмісійні мастила, а також нафтопродукти, зібрані з відстою, і при зачищенні резервуарів, трубопроводів, цистерн).

Змішувати при збереженні і транспортуванні нафтопродукти, які належать до різноманітних груп, заборонено.

У даному проекті збір відпрацьованих мастил організований безпосередньо у зоні ТО та Р із оглядової канави, яка улаштована пересувними ваннами для зливу мастил або зливними мийками. Розташування ванн або зливних мийок повинно бути зручним для зливу відпрацьованих мастил: перша лійка для ММВ, друга — для трансмісійних мастил, які зливаються з коробки передач і заднього мосту (ММВ); третя — для зливу робочих рідин гідросистем (МІО).

Лійки для зливу мастил обладнані сітчастими фільтрами з чарунками не більше 1 мм. Із мийки мастило самопливом надходить у резервуар.

Резервуари для збору мастил, які відпрацювали у підвальному приміщенні, яке перекрито металевими настилами, які легко знімаються. Насосний блок встановлений у машинному відділенні, яке огороджено протипожежною сіткою.

Обидва приміщення обладнані освітленням і вентиляцією.

Література

1. Клебанов Б. В. Проектування виробничих дільниць авторемонтни; підприємств. — М.: Транспорт, 1985.

2. Справочник технолога авторемонтного производства. Под ред. Г. А. Малишева. М.: Транспорт, 1977.

3. Гурич И. С., Полонская М. И. Методика технического нормирования і ремонтном производстве. — Ростов-Дон, 1986

4. Котов І.С. Дипломне проектування в автодорожніх технікумах. — М.; Транспорт, 1981.

5. Карташов В. П. Технічне проектування автотранспортних підприємств. — М.: Транспорт, 1987.

6. Положення про технічне обслуговування і ремонт пересувного складу автомобільного транспорту — М.: Транспорт, 1986.

7. СНиПІІ-І-76.

8. ВСНе-19.

9. СНиП 2.0102−85 «Противопожарньїе нормьі» (Госстрой СССР). — М.: ЦИТ.п. Госстрой СССР, 1986.

10. СНиП 2.0902−85 «Производственньїе здания» (Госстрой СССР). — М: ЦИТ. п Госстрой СССРЮ 1981.

11. СНип 11−97−74 «Предприятия по обслуживанию автомобилей». Госстрой СССР, — М.: Будвид, 1972;98