Дендрологічний парк «Софіївка» – одне з семи чудес України

Дендрологічний парк «Софіївка» — одне з семи чудес України

Вступ

дендрологічний софіївка парк маєток Акція стартувала в травні 2007 року за ініціативою українського політика Миколи Томенка.

Регіональні оргкомітети виставили на конкурс різні об'єкти. Було відібрано близько тисячі об'єктів. З цієї тисячі експертна рада, що складається із сотні чоловік (культурологів, істориків, фахівців туристичного бізнесу) вибрали список спочатку з 100, а потім з 21 об'єкта для Інтернет-голосування.

Остаточні підсумки конкурсу були підведені 21 серпня 2007 року. Голосування ж розпочалося 7 липня 2007 року, але через спроби фальсифікації результатів, голосування призупиняли.

Вибір «Семи чудес України» здійснювали з урахуванням Інтернет-голосування та думки експертної ради. В Інтернет-голосуванні, взяли участь 77 000 осіб.

Таким чином було визначено сім чудес України: заповідник «Кам'янець», Свята Успенська Києво-Печерська Лавра, парк «Софіївка», Софія Київська, Херсонес Таврійський, Хотинська фортеця, Хортиця.

1. Історія «Софіївки»

Дендрологічний парк «Софіївка» в Умані (Черкаська область) — одне з найпопулярніших місць відпочинку в Україні. На вихідні до Умані приїжджають сотні автобусів з туристами із усіх куточків нашої країни. Численні ставки, фонтани, водоспади, скульптури, екзотичні дерева, тихі алеї… Тому, хто потрапляє сюди вперше, не віриться, що все це багатство знаходиться в українській провінції. І ще більш чарівною і романтичною здається Софіївка, коли довідаєшся історію її створення.

Історія залишила нам численні легенди про кохання, яке стало рушійною силою, що створила прекрасний парк в Умані.

Одного разу в 1785 році молода кохана власника Умані, графа Станіслава Щенсного (Фелікса) Потоцького Софія гостювала у своєї приятельки, графині Гелени Радзивілл. Софію до глибини душі зачарував парк «Аркадія», створений у маєтку Радзивіллів.

Вражена красою парку, а особливо безліччю екзотичних рослин, Софія у захваті розповіла про це в листі до Станіслава Потоцького. «Прогулюючись садами „Аркадії“, я відчула, що в розпалі літа переживаю знову весну й кожне деревце начебто говорить до мене: „Мені тут добре!“ Аркадія дуже нагадує Крим; ти знаєш, що в тому краї при твоїх можливостях можна було б протягом двох років мати таку ж, а може й гарнішу Аркадію, тому що там непотрібні штучні насадження. Правда, мій милий друг, що в нас буде сільце в Криму?»

Але Софія не знала про те, що фінансові можливості графа Потоцького не дозволяли йому придбати маєток у Криму. Під час довгої відсутності графа керуючий практично розорив маєток Потоцьких в Умані. Але це не перешкодило шалено закоханому графові виконати примху Софії, адже він задля неї був готовий на все.

Софія була однією із найвражаючих жінок того часу: її із захватом приймали при дворах Парижа й Санкт-Петербурга, своєю чарівністю вона затьмарювала найшляхетніших красунь Європи. Станіславові Потоцькому нічого не залишалося, як перетворити в райський куточок дикі землі на окраїні Умані.

Автором топографічного й архітектурного проекту й керівником будівництва було призначено польського військового інженера Людвіга Метцеля. Це була талановита людина свого часу, що все життя займалася військовою інженерією. Але Софіївка — найзнаменитіший його витвір. На його могилі у Варшаві написані слова «Тут спочиває прах будівничого Софіївки». Безпосереднє ж втілення проекту в життя лягло на плечі простих уманських майстрів.

Місцевість, незважаючи на свою «дикість», була дуже придатною для створення романтичного місця відпочинку: вона буяла ярами, кристальними джерелами, скупченнями кам’яних брил. Поруч протікала річечка Багно, що одержала незабаром більше «шляхетну» назву Кам’янка.

Кажуть, що в Метцеля не було навіть плану будівництва Софіївки, і весь парк — це чиста імпровізація (причому імпровізували навіть кріпаки, які облаштовували все за своїм смаком). Звичайно ж, це неправда. Адже в Софіївці багато гідротехнічних споруд, для нормальної роботи яких необхідний дуже точний розрахунок.

З 1796 до 1802 року йшли роботи зі створення парку: копали ставки й підземну річку, споруджували водоспади й фонтани, прокладали алеї, переносили кам’яні брили, зводили архітектурні споруди. Також у парку були висаджені екзотичні рослини із усього світу.

Так сталося, що все заплановане не вдалося реалізувати, тому що граф Потоцький раптом помер 14 березня 1805 року. Але те, що було створено кріпаками Уманщини під керівництвом Метцеля, одержало визнання як шедевр садово-паркового мистецтва. Загальна сума витрат на будівництво становила 2 000 250 рублів сріблом (15 мільйонів польських злотих).

Після смерті Станіслава Потоцького управління маєтком перейшло до рук його старшого сина Юрія Фелікса, який був картярем і марнотратом. Він відразу ж ліквідував генеральний чинш (кошторис, у якому були закладені витрати на будівництво Софіївки, у тому числі й зарплата селян, що працювали там), відновив панщину. Юрій програв батьківський борг в 7,5 млн. злотих, а також наробив своїх боргів на 30 млн., тобто практично програв весь свій маєток.

У Петербурзі Юрій Фелікс оформив передачу своїй мачусі Софії права розпоряджатися частиною маєтку, яка належала їй і її дітям. Софія в 1808 році намагалася продати царському уряду Умань і Софіївку, але безуспішно. Переклад поеми С. Трембецького «Софіївка», зроблений за дорученням Софії, був опублікований у Парижі в 1815 році французькою та польською мовами і сприяв славі парку на всю Європу. В 1820 році Софіївку відвідав цар Олександр І.

Після смерті Софії Потоцької 12 листопада 1822 року парк перейшов до її сина Олександра. Олександр уже встиг до того побувати на Кавказі й одержати звання полковника. Він жив у Тульчині, Одесі, Умані. Софіївка була при ньому в чудовому стані.

У 1831 р. під час польського повстання стало відомо, що Олександр Потоцький приєднався до повсталих поляків. Згідно із царським указом володіння «заколотника» були конфісковані, і 13 березня 1832 року Київська казенна палата призначила свого управителя маєтку Потоцьких — капітана гвардії Маркевича. Цим і закінчується перший період розвитку Софіївки, яка з 1836 до 1859 рр. підпорядковувалася керівництву військових поселень. У цей період парк називається Царициним Садом.

У 1859 році парк перейшов на утримання Головного училища садівництва Росії, переведеного з Одеси до Умані. Під керівництвом відомого вченого В. Пашкевича у Софіївці значно збільшилася колекція рідкісних екзотичних рослин.

З 1919 року парк стали називати Садом III Інтернаціоналу, а у 1929 році парк був оголошений державним заповідником.

За задумом творців Софіївка є наочною ілюстрацією до поем Гомера «Іліада» і «Одіссея», де кожна композиція містить певний зміст, відображає ідею міфу або якоїсь події. Парк дійсно нагадує куточок Древньої Еллади. Не дивно, адже Софія Потоцька була грекинею. Південній красуні незабаром набридла українська природа, і вона захотіла влаштувати в парку все так, щоб він нагадував їй про її далеку, овіяну міфами батьківщину.

Людині, знайомій із грецькою міфологією, тут усе здається буквальною ілюстрацією знаменитих створінь древніх еллінів. Кожний куточок парку має свою грецьку назву: Єлисейські поля, Темпейська долина. Тут є гроти Калліпсо, Діани, Фетиди. Можна відвідати терасу Муз. Витончені архітектурні спорудження — храми присвячені богиням Венері, Флорі. Скрізь в парку можна зустріти статуї давньогрецьких богів і поетів. До речі, скульптури в парку були виготовлені кращими італійськими й французькими майстрами.

Особливої уваги заслуговують гідротехнічні спорудження. Метцель, як військовий інженер, дуже серйозно поставився до розробки цієї частини парку. Тому в парку дуже багато різних водойм, водоспадів й фонтанів.

Домінантою парку є прекрасний Нижній став, із центру якого б'є 15 — метровий струмінь. Це знаменитий фонтан «Змія». Точна дата установки «Змії», а також її автор невідомі. Нижній ставок є місцем проживання білих лебедів, яких постійно намагаються піймати в об'єктив фотокамери численні туристи.

Ще одна цікава водойма парку — підводна ріка Ахеронт. У грецькій міфології, як відомо, Ахеронт — ріка, якою похмурий перевізник Харон переправляє душі померлих у підземне царство Аїда. Сучасний Харон на човні, у який уміщається кілька десятків осіб, провезе вас по 200 — метровому тунелю. Ширина ріки — 3 метри.

У верхній частині парку найбільша увага відвідувачів прикута до великого водоймища з островом у центрі. Це Верхній став, або як його назвав поет С. Трембецький — Чаруюче море. Острів, насипаний вручну в центрі «моря» — Острів Кохання, або Анти-Цирцеї (це офіційна назва). Цирцея — чарівниця, що перетворювала людей, що потрапили на її острів, у звірів (супутників Одиссея, наприклад, вона перетворила на свиней). У центрі острова піднімається витончений Рожевий павільйон.

Найгучніша частина парку — Амстердамський шлюз. Саме тут усі бажаючі мають можливість стати пасажиром човна, який курсує водами підземної річки Ахерон. Також Чарівним морем можна проїхатися на катамарані, катері або гондолі. До послуг відвідувачів парку — катання верхи на конях і в каретах. Усі бажаючі можуть взяти на прокат старовинні костюми і сфотографуватися на пам’ять в образі Станіслава й Софії Потоцьких. Кожен знайде для себе в Софіївці щось цікаве.

Важко уявити, яких титанічних зусиль було докладено задля того, щоб дика місцевість перетворилася в казковий парк. Шедевр, що з’явився більше двохсот років тому, чарує нас і сьогодні, і є вічним пам’ятником прекраснішому почуттю — коханню.

2. Нагороди

Багаторічна праця колективу Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України неодноразово була відзначена на міжнародному та загальнодержавному рівні:

· у 1995 році адміністрація дендрологічного парку «Софіївка» за краще збереження, відновлення й реставрацію пам’ятників історії, культури й архітектури стала одним із шести переможців Міжнародного щорічного конкурсу проведеного неурядовою організацією «Європа-Ностра» і нагороджена медаллю, дипломом і пам’ятною табличкою;

· за розвиток, реставрацію та удосконалення Національного дендропарку «Софіївка» НАН України, Указом Президента України за № 1133/2005 від 26 липня 2005 року авторському колективу у складі: Білякова Юрія Петровича — головного архітектора інституту «Укрпроектреставрація», Гуменного Олега Пантелімоновича — головного архітектора інституту «Укрінжпроект», Єгорова Юрія Івановича — головного архітектора міста Умань, Харченка Валерія Борисовича — начальника відділу інституту «Укрінжпроект», Грановського Геннадія Семеновича — голови ради ЗАТ «Агрошляхбуд», Роголя Ігоря Яковича — директора ПП «Інжпроект-2», Косенка Івана Семеновича — директора Національного дендропарку «Софіївка» Національної академії наук України та Бодрова Юрія Івановича — Уманського міського голови присуджено Державну премію України в галузі архітектури;

· співробітники парку нагороджені: Державними орденами і медалями України, а також трьома срібними та двома бронзовими медалями ВДНГ УРСР, медалями НАН України, відзначені іменними преміями НАН України ім. В.Я. Юр'єва;

· міжнародними преміями польського комітету ICOMOS-IFLA імені професора Яна Захватовича нагороджені директор парку, доктор біологічних наук, професор, член кореспондент НАН України Косенко І. С. та учений секретар, кандидат біологічних наук Грабовий В.М.

· наукові розробки вчених парку підтверджені 16-ма авторськими свідоцтвами та патентами на винаходи;

· за участь у різноманітних виставкових акціях та конкурсах Національний дендрологічний парк «Софіївка» відзначений: багатьма дипломами, «Кришталевим Рогом Достатку» Міжнародного відкритого Рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна», Подякою Державної туристичної адміністрації України, дипломом та статуеткою «100 кращих товарів та послуг України», а в 2007 році «Софіївку» визнано одним із Семи чудес України.

Висновки

Уманський парк «Софіївка» є шедевром і зразком світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — початку XIX сторіч.

Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, камінні гроти — все це можна побачити, відвідавши парк. Туристичний сезон в Умані триває весь рік. Потік відвідувачів не зменшується ні влітку, ні взимку.

Старовинними алеями парку бродили Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський, Павло Пестель і Михайло Бестужев-Рюмін, Володимир Сосюра и Максим Рильський. Сотні наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували цей парк.

Цей шедевр вражає відвідувачів своєю красою вже протягом 200 років і за цей час він став ще більш привабливим і чарівним. Саме тому «Софіївка» цілком заслуговує на назву «Одне з семи чудес України».

Список використаних джерел

1. Косенко I. С. Дендрологічний парк «Софіївка». — Умань, 2003. — 230 с.

2. Галюк В. Подорож у казку: Мальовничі місця України // Слобідський край. — 1996. — 26 вересня.

3. Усенко П. Спадщина Станіслава Щенського: Парк «Софіївка» — нагадування про минущість пристрастей і вічність краси // День. — 1997. — 25 січня.