Видатні вчені Пирогов та Гамалія

РЕФЕРАТ На тему:

Видатні вчені Пирогов та Гамалія Науково-педагогічна діяльність М. І. Пирогова хірург вакцина пирогов гамалія Видатний учений і педагог, професор, член-кореспондент Російської академії наук, основоположник воєнно-польової хірургії, анатом-хірург Микола Іванович Пирогов посідає одне з найпочесніших місць у світовій науці. Він народився 13 листопада 1810 в Москві у багатодітній сім'ї (14 дітей). До 11 років майбутній учений навчався вдома. У 12 років хлопчика віддали до приватного пансіону В. С. Кряжева, але через матеріальні труднощі батько змушений був забрати чотирнадцятирічного сина з пансіону. Тільки завдяки другові сім'ї лікарю, професорові Є. О. Мухіну, Миколу зараховують до Московського університету.

Не маючи й 18 років, у 1828 р. він закінчив медичний факультет, і його разоміз 20 іншими студентами, які мали найкращі знання з різних спеціальностей і походили з «природних росіян», направили на два роки в Дерптський (нині Тартуський) університет для підготовки до професури. Через революційні події (1830) у Франції та інших державах юнакові довелося затриматися там на п’ять років (до 1833).

У 1832 р. М. І. Пирогов витримав іспит на звання доктора медицини й захистив дисертацію латиною. Її переклали німецькою мовою та опублікували водному з хірургічних журналів. У 1833 р. ученого відрядили до Німеччини, де в Берлінському й Геттінгенському університетах він поглиблював свої знання і набував необхідних навичок. Через два роки, повернувшись на Батьківщину, сподівався очолювати кафедру в Московському університеті. Проте, як з’ясувалося, на цю посаду рекомендували іншого, тому М. І. Пирогов вирішив залишитись у Дерптському університеті. Тамтешній професор І. Ф. Мойєр надав йому можливість широкої хірургічної практики у своїй клініці.

Дерптський університет на той час, згідно зі статутом, був німецьким, — російські вчені мали змогу займати посади лише на кафедрі російської мови та словесності. Але завдяки рекомендації професора І. Ф. Мойєра Пирогова було обрано екстраординарним (1836), а потім ординарним професором (1837) на кафедру хірургії медичного факультету. З 1836 р. він почав читати лекції зхірургічної анатомії німецькою мовою, а через рік нею ж опублікував «летописи хирургического отделения» — зібрання клінічних лекцій. До 1841 р. Микола Іванович керував кафедрою в Дерптському університеті, а з 1841 по 1856 рр. він — професор госпітальної хірургічної клініки, патологічної і хірургічної анатомії Петербурзької медико-хірургічної академії, яка перебувала у військовому відомстві. За цей час видав низку наукових праць, що збагатили скарбницю світової медицини.

У 1842 р. М. І. Пирогов одружився з Катериною Дмитрівною Березіною, яка в 1846 р., після народження другої дитини, померла. У січні 1847 р. його обирають членом-кореспондентом Академії наук біологічного відділення, а 20 квітня того ж року він отримав звання академіка Медико-хірургічної академії. У 1850 р. одружився з баронесою О. А. Бістром. Після смерті першої дружини Микола Іванович звернувся до Євангелія, якого раніше не читав, і замислився над релігійно філософськими темами, моральним обов’язком батьків щодо майбутнього своїх дітей.

Кінець 40-х років ХІХ ст. М. І. Пирогов провів на Кавказі, де вперше застосував під час операції анестезування ефіром. У 1856 р. він повернувся до Петербурга, в Медико-хірургічну академію. 28 липня 1856 року у зв’язку з погіршенням здоров’я та домашніми обставинами вийшов у відставку як практик-хірург, але продовжував працювати над останнім випуском книжки «Иллюстрированная топографическая анатомия распилов, проведенных в трёх направлениях через замороженное человеческое тело» та розпочав роботу над іншою — «Начала общейвоенно-полевой хирургии».

Помер учений 23 листопада 1881 р. Його набальзамоване тіло зберігається в склепі-усипальниці церкви Миколи Чудотворця в музеї-садибі Вишня.

Микола Федорович Гамалія (1859−1949) — український мікробіолог і епідеміолог, почесний член Академії Наук (1940 р.), заслужений діяч науки (1934 р.), лауреат державної премії (1943 рік) Микола Федорович народився в Одесі. Його дід М. Л. Гамалія (1749−1830) був лікарем, написав у 1789 році монографію про сибірку, яка була перекладена німецькою мовою.

Гамалія закінчив Одеський університет в 1880 році, а в 1883 році і Петербурзьку військово-медичну академію, працював в Одесі в лікарні О. О. Мочутковського протягом 49 років. В 1885 році у Луї Пастера вивчав проблему сказу. В цьому ж році, повернувшись в Одесу, заснував разом з І. І. Мечниковим і Я. Ю. Бардахом першу в Росії бактеріологічну станцію і вперше в Росії здійснив вакцинацію людей проти сказу.

Коли в 1887 році у Франції і Англії розпочалася компанія проти Пастера. Навіть на засіданнях Академії Наук в Парижі відкрито обвинувачували Пастера в тому, що він своїми щепленнями заражає сказом і губить людей, Пастер викликав у Париж Гамалію. Микола Федорович в ті роки був одним з не багатьох лікарів, спеціалізованих в області бактеріології. Він створив у себе на квартирі лабораторію. Гамалія переїхав в Париж в розгар роботи Пастера по сказу і незабаром прийняв в ній активну участь.

" Пізніше, — пише професор С. М. Муровцев, — разом з Пастером український вчений пережив всі труднощі боротьби за ведення антирабічних прививок. Він був пристрасним пропагандистом цього методу не тільки на Батьківщині, але й на зарубіжжі" .

Вивчивши метод приготування вакцини і методику прививок проти сказу, одержав від Пастера заражених кроликів, М. Ф. Гамалія повернувся в Одесу і незабаром почав прививки у знову створеній міській лабораторії.

На чолі її стояли І. І. Мечников і М. Ф. Гамалія. але це була не тільки практична лабораторія. Однією із її задач було здійснення науково-дослідницької роботи.

В історії розвитку вітчизняної мікробіології відіграла роль Одеська лабораторія (сьогодні Науково-дослідницький інститут імені І. І. Мечникова).

Микола Федорович Гамалія — автор більше 300 робіт, значна частина яких, призначена проблемам сказу і холери. Їм представлений, так званий, інтенсивний метод прививок. Вперше висунув положення про існування прихованих форм інфекції, уточнив значення строків щеплення антирабічної вакцини для ефективності дії. В 1888 році Гамалія відкрив холероподібний пташиний вібріон і представив протихолерну вакцину. До 90-х років ХІХ ст. відносять йог роботи по загальній патології, запаленню бектеріолізмом, вивчення феномена бактеріології.

Займаючись розробкою питань епідеміології М. Ф. Гамалія вивчав роль корабельних щурів в поширенні хвороби і організував суцільну дератизацію під час спалаху епідемії в Одесі в 1902 році. За ініціативою М. Ф. Гамалії і за допомогою розробленого ним методу приготування віспової вакцини в 1918 році в Петрограді було введено всезагальне віспопрививання, потім прийняте по всій країні.

Микола Федорович Гамалія помер — 29 березня 1949 р. в Москві.