Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків

КУРСОВА РОБОТА

«Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків»

Вступ

Актуальність теми. Для української економіки питання розвитку підприємництва вирішується протягом двох десятиліть, проте ще і досі не втратило своєї актуальності. Постійні спроби зблизити сектор малого та великого бізнесу, полегшити процедуру започаткування власної справи, зробити бізнес доступнішим для громадян України і таким чином зменшити рівень безробіття та підвищити добробут населення — всі ці: спроби уряду мали місце, однак особливим успіхом не увінчались. Справжнім каталізатором, що дасть змогу принаймні частково вирішити проблеми підприємництва в національній економіці, моке бути франчайзинг. Діяльність на умовах франчайзингу — відносно не нове явище для вітчизняного бізнесу, але, як підкреслюють експерти, надзвичайно перспективне. Це той ефективний інструмент, який дасть змогу національним суб'єктам господарювання розширити межі своєї підприємницької діяльності, перейняти досвід іноземних партнерів, а також навчить адаптуватися до постійно мінливих умов ділового середовища [14, с. 5−9].

Франчайзинг є формою організації і ведення підприємницької діяльності (бізнесу) на основі об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів різних економічних суб'єктів. Складність відносин, що виникають при здійсненні підприємницької діяльності на умовах франчайзингу, ті специфічні особливості його реалізації в різних країнах пояснює наявність різнопланових визначень його сутності. Проте й досі немає єдиного і чіткого визначення франчайзингу.

Проблеми і перспективи розвитку його поширення в Україні опрацьовані недостатньо. Зовсім мало уваги надається нормативно-правовому забезпеченню реалізації цих відносин в Україні, де франчайзинг і сьогодні залишається відносно новим явищем, хоча у розвинутих країнах він практикується більше 150 років.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку франчайзингу в Україні зумовили актуальність теми дослідження курсової роботи.

Недостатня розробленість та актуальність питання формування стратегій розвитку підприємництва на засадах франчайзингу, теоретична і практична значимість зумовили вибір теми.

Об'єктом дослідження курсової роботи є підприємницькі стосунки в рамках франчайзингової системи. Предметом дослідження є можливості мінімізації підприємницьких ризиків за допомогою франчайзингу, а також сучасний стан та перспективи розвитку франчайзингу загалом.

Мета та завдання роботи. Метою курсової роботи є дослідження можливостей мінімізації ризиків за допомогою франчайзингу та практичне використання цих можливостей за рубежем та в Україні.

Завданням роботи є:

1) охарактеризувати поняття франчайзингу, визначити його негативний та позитивний вплив на економіку країни вцілому;

2) розкрити особливості стану відкритості національної економіки на засадах оцінки впливу гфранчайзингу на розвиток України;

3) визначити перспективу діяльності України на умовах франчайзингу.

Теоретико-методологічною основою роботи є статті та періодичні видання, книги по тематиці франчайзингу, (0. Корольчук, В. Осецький, 0. Микитюк, А. Цират, Т. Степанова, російські та інші іноземні дослідження викладені у працях А. Панфілової, Д. Суворово, Я. Мюррея, Ж. Дельтея та ін) статистичні дані та інша інформація з електронних ресурсів.

Практичне значення. отримані висновки і пропозиції, можуть бути використані при розробці ефективної франчайзингової стратегії розвиитку для підприємства.

1. Сутність франчайзингу, його основні форми, види

У сучасному розумінні франчайзинг як спосіб розповсюдження товарів і послуг розвинувся після Другої світової війни. Далі, як показала практика, з кінця 50−60 років XX ст. франчайзинг став перспективною формою бізнесу в цілому і однією з найрозповсю — дженіших передових форм малого бізнесу.

В Радянському Союзі він існував як міжнародне співробітництво (за такою схемою працювали компанії Кока-Кола і Пепсі-Кола). В 1990;х роках з часу набуття незалежності Україною франчайзинг з певними особливостями починає розвиватися й тут.

Вивчення досвіду застосування франчайзингу країнами світу та особливостей реалізації відповідних схем в Україні - досить актуальна проблема.

Історія цих відносин заглиблена корінням у середньовіччя. В оксфордському словнику англійської мови (1933 р.) сказано, що franchising — це усі права і свободи епіскопатів, пожалувані королівською короною у 1559 p., a franchises — ярмарки, ринки та інші місця, відведені для торгівлі.

Свого часу король Британії надавав баронам право збирати податки на визначених територіях в обмін на різні послуги, наприклад, такі, як поставка солдатів для армії. Ці елементи права, або привілеї, що давали змогу експлуатувати певну територію, формували франчайзингові засади кількома століттями.

Можна навести кілька визначень поняття франчайзингу.

По-перше, воно походить від французького franchir, яке означає звільнення. Первинний його зміст — звільнення від рабства. Сьогодні цей термін має кілька різних значень і дехто з фахівців вважає франчайзинг галуззю з надання певних послуг.

Однак типовий франчайзинг являє собою договір між продавцем і покупцем, який надає можливість першому продавати свій товар чи послугу другому.

По-друге, франчайзинг — це форма підприємництва, заснована на системі взаємовідносин, які закріплені в угоді, що за нею одна сторона (франчайзер) надає право діяти від свого імені (реалізовувати товари) іншій (франчайзі), сприяючи розширенню ринків збуту [5, с. 33,35−37].

По-третє, франчайзинг — це певне право у сфері промислової власності або авторського права, в межах якого реалізують ділові операції у сфері виробництва товарної продукції або надання послуги на внутрішньому ринку, в тому числі для країн з розвиненою та перехідною економікою, використовуючи структури та персонал місцевої фірми.

Усі ці визначення розкривають особливості франчайзингу за його реалізації в сучасних умовах розвитку світової економіки. Його застосовують у сферах послуг і збуту товарів, а також здійснення робіт, надаючи можливість існувати більш як 500 видам діяльності, найчастіше — для малих і середніх підприємств. Отже, можна стверджувати, що франчайзинг — це економічні відносини XXI ст. у сфері реалізації послуг, товарів і виробництва підприємствами малого і середнього бізнесу.

Франчайзинг — це купівля готового бізнесу, що має переваги в порівнянні з бізнесом, який починають з нуля. Коли покупець має вільні кошти чи бажає вкласти їх або диверсифікувати капіталовкладення, він може купити готовий бізнес. У свою чергу це дасть йому можливість поминути стадію первинних витрат без віддачі та мати вже розкручену торгову марку, необхідні ліцензії та сертифікати, працездатну команду, клієнтську базу тощо.

Розглянемо основні варіанти організації франчайзингу. Поширено кілька варіантів класичного франчайзингу. Найчастіше використовуються:

— Субфранчайзинг;

— Регіональний франчайзинг;

— Франчайзинг, що розвивається.

Схематично варіанти зображення франчайзингу наведені в Додатку А.

За субфранчайзингу субфраичайзер освоює певну територію, забезпечуючи насамперед навчання франчайзі, вибирає приміщення тощо. Особливість субфранчайзингу полягає в тому, що франчайзі працює безпосередньо із субфранчайзером, сплачуючи йому роялті і рекламні внески. Франшиза містить більшу частину елементів, необхідну місцевому підприємству для становлення та успішного розвитку бізнесу; за франчайзером залишаються регулююча та контролююча функції. Пакет також може давати місцевому суб'єкту, субфранчайзеру, право на створення і обслуговування своєї власної субсистеми підприємств-субфранчайзі в рамках закріпленої за ним території. [2, с. 42−44]

Вибираючи регіональний франчайзинг, франчайзер має за мету здійснювати певний вид діяльності у визначеному географічному районі. У цьому разі він стримує підтримку головного франчайзі, який володіє правом не тільки вибирати нових франчайзі в будь-якому географічному районі, а й забезпечувати їхнє початкове навчання та інші послуги, що надає франчайзер. Головний франчайзер бере участь у розподілі платежів, а часто і внесків у регіональний фонд. Він користується всіма благами, які надає франчайзинг. Для нього франчайзі сплачує ліцензійні внески, а також внески на рекламу безпосередньо франчайзеру. Франчайзі залежить від його довготермінової підтримки. Обмежені ресурси, управлінські та фінансові можливості субфранчайзера відображаються на франчайзі.

У договорі щодо розвитку територій франчайзер передає виключні права на розвиток певного географічного району групі інвесторів, які або навчають власних франчайзерів, або визначають потенційних франчайзі.

Кожен із вищеподаних варіантів організації франчайзингової діяльності передбачає передання франчайзингового пакета — комплексу прав і обов’язків, які продає франчайзер.

Пакет франчайзингу містить:

а) повну концепцію бізнесу, її характеристику і детальне пояснення;

б) торгову марку, логотипи, патенти;

в) виняткове право на ведення операції на певній території;

г) зразки дизайну для оформлення приміщень, транспорту, а також зразки одягу персоналу;

д) систему обліку та звітності;

є) рекламну, маркетингову і PR-підтримку;

є) систему підготовки і навчання кадрів, консультаційні послуги для відкриття бізнесу;

ж) гарантію підтримки і консультування після відкриття бізнесу;

з) докладний контракт.

Для придбання цього пакета майбутній франчайзі здійснює початковий платіж за франшизу і надалі продовжує вносити платежі за користування франшизою або роялті.

У міжнародній бізнес-практиці франчайзинг набуває різних форм відповідно до таких критеріїв:

1) профілю економічної діяльності;

2) рівня посередництва;

3) ступеня участі партнера у статутному капіталі.

Залежно від рівнів посередництва визначають:

1) прямий франчайзинг (традиційна форма франчайзингу): франчайзер співпрацює безпосередньо з усіма франчайзерами, які діють на різних територіях і належать до його мережі;

2) майстер-франчайзинг: франчайзер укладає договір майстер-франчайзингу (базовий договір) з підфранчайзі на певній території, який також укладає договори з багатьма франчайзі на відповідній території.

За ступенем участі партнера у статутному капіталі визначають такі форми франчайзингу:

а) франчайзі як засновник. У класичному вигляді франчайзинг не допускає участі франчайзера у статутному капіталі. Отже, засновниками є фізичні або юридичні особи, які представляють франчайзі;

б) спільне володіння. У практиці ведення бізнесу виникають такі умови, коли перевагу надають спільній участі партнерів у створенні підприємства-франчайзі. Наприклад, такими умовами можуть бути: недостатня кількість фінансових ресурсів у франчайзі, бажання франчайзера отримати додаткові важелі контролю тощо. Так, частка франчайзера у статутному капіталі становить менш ніж 50%, оскільки повний контроль йому надається згідно з договором франчайзингу.

Що стосовно видів, то традиційно виокремлюють збутовий, товарний, промисловий (виробничий) і діловий франчайзинг. Перший виробник товарів використовує для побудови єдиної розгалуженої збутової мережі.

Другий являє собою передачу виключних прав на реалізацію продукції, виробленої франчайзером під його товарним знаком на певній території. Франчайзі - єдиний продавець даного товару на цій території та ексклюзивний представник торгової марки франчайзера.

Промисловий (виробничий) франчайзинг передбачає передачу прав на виробництво і збут продукції під торговим знаком франчайзера з використанням запатентованої технології виробництва, матеріалів, сировини або вихідного компоненту продукції.

Діловий франчайзинг передбачає передачу не лише товарного знака, а й технології ведення бізнесу, апробованої франчайзером.

Для України, що в інноваційному плані поки що відстає від розвинених країн, у промисловій сфері вагомого значення набуває використання виробничого чи ділового франчайзингу. Перший найширше представлений у виробництві безалкогольних напоїв (за прикладом компанії Кока-Кола).

Суть цього виду франчайзингу перш за все проявляється в тому, що разом з правом використання фірмового найменування франчайзера передаються у використання винаходи, промислові, зразки в певній галузі виробництва, товарні знаки, технічне, технологічне, комерційне ноу-хау.

За такою схемою працюють відомі компанії з виробництва харчових продуктів, косметики, товарів побутової хімії в Україні та за кордоном (Вімм-Біль-Дан, Пепсі-Кола, Нестле, Проктер енд Гембл тощо). [6, с. 181−186]

Лідером українського ринку швидкого харчування залишається McDonalds, який має більше 60 ресторанів і близько 90 млн. дол. США інвестицій.

Конкурент його — компанія Швидко — перша мережа вітчизняних ресторанів швидкого обслуговування в Україні, що вирішила пропагувати національну кухню Найбільший акціонер цієї мережі ресторанів — місцева інвестиційна група «XXI век» відкрила перший ресторан у 2000 p., і відтоді кількість їх збільшилася.

Застосування ділового франчайзингу (бізнес-формату) характерно для фірм громадського харчування, побутового обслуговування, надання професійних послуг з бізнесу. В деяких системах франчайзингу різниця між промисловим і діловим не очевидна.

МакСмак — це ще одна вітчизняна мережа ресторанів швидкого обслуговування, що задовільняє різним смакам. Створена у 1998 р. ця мережа спочатку спеціалізувалася на виготовленні піци та згодом розширила асортимент своєї продукції.

Тепер річний оборот цієї мережі оцінено на рівні 2,3 млн. дол. США. МакСмак має на меті експансію відповідного ринку шляхом франчайзингу, що зрештою може призвести до бажаного загальнонаціонального охоплення ринку ресторанів швидкого обслуговування і високої поінформованості про торгову марку, але разом з тим для цієї мережі можуть виникнути певні загрози.

Ростикс — ще один конкурент на цьому ринку. Мережею цих ресторанів володіє російська компанія Росинтер. У своїй країні - це друга найбільша мережа ресторанів швидкого обслуговування. На ринках Росії й України ця компанія вирішила уповільнити свою експансію і зосередитися на інших європейських ринках. Як вважають фахівці, мережа ресторанів Ростикс в Україні відставатиме від своїх агресивніших місцевих конкурентів, оскільки Росинтер має різні типи ресторанів.

У той час, як бізнес у галузі швидкого харчування в Україні тільки починає реалізовувати свій потенціал, у розвинених країнах він уже давно — основний сегмент індустрії громадського харчування. Ринок швидкого харчування в Україні незважаючи на те, що має багато спільного з Росією, відстає від неї приблизно на сім років і набагато менший за оборотом.

В якості прикладу ділового франчайзингу можна навести відому в усьому світі та представлену на ринку України компанію Баскін-Робінс. Діловий франчайзинг разом з передачею технологій і ноу-хау передбачає щільніший взаємозв'язок франчайзера та франчайзі.

Загалом будь-який вид франчайзингу характеризується певними умовами, визначеними політикою франчайзингу. Проте ці умови для успішного функціонування франчайзерів в Україні відносно нові та потребують досконалішого теоретичного розгляду та вивчення практичного світового досвіду. [13, с. 16−20]

На сьогоднішній день для незалежної України, де малий і середній бізнеси ще не досить розвинені, особливо у сфері виробництва, застосування досвіду використання промислового та ділового видів франчайзингу стає корисним. Дослідження, проведені американськими вченими, показали, що за відкриття нових фірм половина з них припиняє своє існування через два-три роки, а через п’ять років рівень їх банкрутств досягає 70%.

Франчайзинг, як уже зазначено, використовують у найрізноманітніших видах бізнесу. Зокрема він інтенсивно розвивається в таких галузях промисловості і сфери послуг:

* кафе швидкого обслуговування, ресторани, закусочні тощо;

• продуктові палатки, медичні і косметичні послуги;^:

• роздрібна торгівля;

• відпочинок і дозвілля;

• послуги, пов’язані з освітою;

• автомобільна промисловість й автосервіс;

• допомога в організації і реалізації бізнесу (бухгалтерія, реклама тощо);

• будівництво, послуги, пов’язані з ремонтом і обслуговуванням приміщень;

• послуги у сфері домашнього господарства;

• багато інших видів бізнесової діяльності.

Будь-який з них можна здійснювати, користуючися франчайзингом. Міжнародна асоціація франчайзингу виокремлює близько 70 галузей господарювання, в яких можна використовувати його методи.

Купівля франшизи — це простий і перевірений часом спосіб розпочати підприємницьку діяльність, власний бізнес, апробована схема його реалізації. «Розкручений» бренд, перевірений часом продукт значно підвищують шанси починаючого бізнесмена (зазвичай малого і середнього рівнів) вижити на ринку.

В розвинених країнах малий бізнес давно став одним з ключових економічних факторів, який дає основну частку ВВП і забезпечує високий відсоток зайнятості населення (в країнах ЄС до 10% від обсягу ВВП і 72% від кількості робочих місць, в Японії - понад 60 і 73,5, у США — до 40 і понад. 50% відповідно).

Проаналізуємо основні види франчайзингових систем.

1. Операційний франчайзинг. Його суть полягає в тому, що певний необмежений у своїх діях франчайзі керує роботою власного підприємства на умовах франчайзингової угоди і безпосередньо взаємодіє або з головною організацією, або з територіальною структурою, яка здійснює франчайзинг.

2. Територіальний франчайзинг полягає в привілеях, які надає франчайзингова система, що поширені на певній території; власник франшизи відповідає за створення і підготовку на певній території окремих франчайзі та отримує винагороду від продажу.

3. Мобільний франчайзинг. Особливість цього виду франчайзингу в тому, що фірма-франчайзі розповсюджує свій товар за допомогою власного пересувного транспортного засобу або орендованого у франчайзера.

4. Спільне володіння. Франчайзер і франчайзі здійснюють спільні інвестиції та розподіляють між собою отриманий прибуток.

5. Дистриб’юторетво. Фірма-франчайзі отримує право власності на різні товари і продає їх субфранчайзі, який також працює за франчайзипговим договором. Такий дистриб’ютор має виняткове право на діяльність у певному географічному регіоні.

6. Обслуговування. Франчайзер описує різні моделі, які дають змогу франчайзі професійно надавати послуги, наприклад послуги агентів щодо працевлаштування.

7. Оренда. Франчайзер здає в оренду франчайзі землю, споруди й устаткування. Оренда — це один із пунктів укладеного договору.

8. Виробництво. Франчайзер має право на виробництво власного товару з використанням відповідних матеріалів і технологій. Франчайзі розповсюджують товар, використовуючи при цьому методи, які застосовує франчайзер. [15, с. 67−69]

Виділяють чотири категорії фрашиз:

Фрашиза-робота. Це франшиза, за якої продається робоче місце. Зазвичай така франшиза передбачає продаж товарів та виконання робіт часто з використання свого власного транспорту (робота водопровідника або дрібний ремонт автомобілів). Принциповою перевагою такої франшизи є те, що він не зв’язаний із значними накладними витратами.

Менеджмент-фрашиза. Така франшиза зазвичай передбачає активність business-to-business, тобто надання послуг іншим підприємствам (підготовка секретарів чи послуги по підбору персоналу).

Франшиза з продажу. Продаж товарів та послуг завжди був популярним способом самопрацевлатування. Проте тут існують очевидні перешкоди, такі як проблеми зі знаходженням приміщення, висока вартість обладнання, зростаюча вартість аренди, особливо на центральних вулицях. За допомогою франчайзингу частина з цих проблем може відпасти. Зокрема, франчайзер може оцінити рентабельність тих чи інших приміщень для торгових точок, допомогти в їх обладнанні. Але беручи все це до уваги, необхідно зауважити, що торгова франшиза достатньо дорога.

Інвестиційна франшиза. В цьому випадку власник франшизи купляє бізнес, наприклад готель, і передає управляння бізнесом третій особі. Як правило, в цьому випадку необхідний обсяг вкладень великий, навіть занадто великий для одного покупця. тому покупці можуть формувати синдикат.

Проаналізуємо переваги франчайзингу як системи ведення бізнесу. Орієнтація франчайзингу на успіх для його учасників — це те, що відрізняє його від інших концепцій бізнесу. Відмінною ознакою франшизи є не продукти чи послуга самі собою, а якість усієї франчайзингової системи, котра дає змогу здійснювати успішний бізнес, якщо навіть він незначних розмірів, і сприяє його розвитку.

Використовуючи франчайзинг, франчайзер намагається отримати вигоди від швидкого розширення обсягів свого бізнесу. Щоб забезпечити успіх франчайзингової системи, важливо надати франчайзі стандартизовану систему звітності і дозволити виконання ділових операцій, а також зберегти контроль над оформленням торгової точки, місцем надання послуг, устаткуванням і поставками.

Франчайзинг поєднує переваги, характерні для малих підприємств, з одного боку, і великих компаній — з іншого. Головна перевага франчайзингу полягає в тому, що він пов’язаний із меншою кількістю ризиків, ніж відкриття нового підприємства. [16, с. 79−85]

Які переваги дає франчайзинг франчайзеру?

Ш Розвиток мережі франшизних підприємств дозволяє франчайзеру як власнику франчайзингової системи не розширювати мережу власних франчайзингових підприємств, значно зекономити власний капітал, а також трудові ресурси.

Ш Власник кожного франчайзингового підприємства більше зацікавлений в позитивних результатах ведення бізнесу, в тому, щоб максимально збільшити свої продажі та мінімізувати свої затрати ніж найманий керівник підприємства.

Ш Ризик, який супроводжує будь-який бізнес, зменшується для франчайзера, так як його власний капітал бере мінімальну участь в розширенні франчайзингового бізнесу.

Ш Завдяки можливості використання сторонніх ресурсів франчайзі (як фінансових, так і управлінських), франчайзинговий бізнес франчайзера може розвиватися значно швидше в своїй країні або на міжнародному рівні.

Ш Франчайзеру завжди легше освоювати нові території регіонів з допомогою франчайзі, які володіють хорошими знаннями місцевих умов та інтересів.

Ш Пропонуючи франшизу майбутньому франчайзі для прийняття ним рішення щодо придбання, франчайзер може бути впевнений в тому, що без його попереднього дозволу ніхто не отримає право на користування товарним знаком з ціллю отримання прибутку, оскільки ім'я фрашизи захищене як товарний знак і знак обслуговування франчайзера.

Ш Франчайзер завжди має можливість накопичувати свій досвід ведення франчайзингового бізнесу за рахунок використання своєї регіональної мережі франчайзі.

Які недоліки франчайзингу для франчайзера?

Ш Певне зниження прибутку з франчайзингового підприємства за рахунок того, що франчайзер отримує лише визначений відсоток від валового прибутку франчайзі, що істотно менше, аніж за умов належності підприємства самому франчайзеру.

Ш Складність контроля за віддаленими франчайзі, оскільки франчайзі не є найманими працівниками і управляти ними на відстані достатньо складно, а погана репутація навіть одного франчайзі здатна зіпсувати репутацію всієї франчайзингової мережі, поставити під сумнів якість товару та послуг в мережі, кинути тінь на товарний знак правовласника-франчайзера.

Ш Певна проблема зі звітністю підприємств франчайзі в мережі, тому франчайзер не може бути впевнений в тому, що всі франчайзі надають йому правдивий звіт своєї франчайзингової діяльності в регіоні.

Ш Навчаючи франчайзі тонкощам франчайзингового бізнесу, передаючи йому свій накопичений досвід, франчайзер фактично готовить собі потенційного конкурента, особливо якщо з плином часу, набравшись досвіду, франчайзі покине франчайзингову систему франчайзеру і стане вже реальним конкурентом.

Ш Певні складності зберігання комерційних таємниць франчайзера, оскільки франчайзі має до них доступ.

Які переваги дає франчайзинг франчайзі?

Ш Купляючи франшизу, франчайзі має можливість управляти невеликим власним франчайзинговим підприємством в рамках франчайзингової системи, користуючись перевагами, які доступні лише великим підприємствам.

Ш Франчайзі купляє надійний готовий франчайзинговий бізнес, який вже зайняв певну нішу на відповідному сегменті ринку, позитивно зарекомендував себе і всебічно випробував себе на практиці франчайзером протягом визначеного часу.

Ш Купляючи франшизу, франчайзі фактично отримує право ведення бізнеса під загально визнаним товарним знаком франчайзера, що приводить до миттєвого отримання репутації серед споживачів ще одного підприємства франчайзера.

Ш При продажі фрашизи франчайзер передає франчайзі стандартний пакет франшизної документації у виді чітких інструкцій по матеріалам, сировині, обладнанні тощо, і проводить курс навчання, в процесі роботи франчайзер забезпечує франчайзі необхідні консультації і знаходить разом з ним вирішення проблемам, що виникли.

Ш Наявність торгової марки в рамках франчайзингу дає можливість кожному власнику фрашизи користуватися всією потужністю реклами цього товарного знака, рекламувати свій товар чи послугу в регіональній франчайзинговій мережі масштабніше звичайних малих підприємств.

Ш Франчайзер, який є зацікавленою стороною, може бути гарантом при отриманні кредитів чи фінансового лізинга, тому банки, лізингові компанії та інші фінансові інститути охочіше працюють з франчайзі.

Ш Зазвичай франчайзер в рамках своєї франчайзингової діяльності надає франчайзі можливість отримання за пільговими цінами матеріали, сировину, комплектуючі вироби або у самого франчайзера, або у визначених поставщиків.

Ш Франчайзі завжди отримує вигоду від постійних досліджень франчайзера, націлених на вдосконалення бізнесу.

Ш Підприємство-франчайзі піддається меншому ризику банкрутства, ніж звичайне мале підприємство, оскільки власник фрашизи отримує допомогу з боку франчайзера в рамках договору.

Ш Підприємство-франчайзі є самостійним юридичним лицем і не втрачає свою незалежність при прийнятті рішень.

Які недоліки для франчайзі?

Ш Для того, щоб купити франшизу і почати працювати, франчайзі необхідно мати певний початковий капітал, велечина якого значно різниться в залежності від виду діяльності франшизи. Так, для того, щоб відкрити міні-готель, необхідна сума від декількох сотень доларів до декількох мільйонів, а щоб започаткувати свій бізнес, наприклад, по прибиранню приміщень, необхідний початковий капітал біля $ 10−20 тис.

Ш Франчайзі працює в франчайзинговому підприємстві не один, а в рамках франчайзингової системи, і повинен всім правилам франчайзингового партнерства, прописаних для нього франчайзером в договорі.

Ш Договір франчайзингу зазвичай підписується на відносно довгий період, що не дає можливості франчайзі «спробувати» себе в цьому бізнесі, і якщо не сподобається, покинути без значних матеріальних витрат.

Ш Франчайзер може продати весь свій діючий бізнес, в результаті чого управління перейде до нового франчайзера, при чому політика компанії може радикально змінитися і не обов’язково в кращий бік для франчайзі. [18, с. 144]

Франчайзі перед підписанням договору повинен пам’ятати, що втрата репутації франчайзера, як правило, веде до втрати доброго імені та репутації його самого.

Аналізуючи становлення франчайтової економіки, можна з упевненістю стверджувати, що на початку третього тисячоліття міжнародний франчайзинг розвиватиметься швидшими темпами. З одного боку франчайзери постійно шукають потенційних франчайзі у зарубіжжі, а з іншого — приватні фірми й. особи активно шукають франчайзерів з інших країн для придбайня їх ліцензій і права на використання за їх фінансової підтримки їх технологій виробництва продукції й обслуговування споживачів за ведення власного прибуткового бізнесу.

Світова практика вже довела, що франчайзинг — один з найефективніших способів розвитку бізнесу для фірм, які вже досягли успіху в певних регіонах і бажають розвиватися далі. Франчайзинг у виробництві дасть можливість вітчизняним інвесторам замінити застарілу матеріально-технічну базу, використати останні інноваційні розробки, що підвищують якість продукції, використати передовий досвід розвинених країн світу та за невеликих інвестицій здійснювати власний бізнес і впевнено почуватися на ринку з уже відомим в усьому світі трендом.

2. Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків

франчайзинг ризик підприємницький правовий

Створення власного підприємства і виконання підприємницьких функцій — надзвичайно складна і ризикована справа. На всіх етапах діяльності господарських суб'єктів незалежно від сфери їх функціонування завжди присутній ризик. Оскільки ризики об'єктивно неминучі і повне усунення їх неможливе, через цілу низку причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру (наприклад, відсутність повної інформації, постійний розвиток як безпосередньо конкретного ринку, так і економіки країни в цілому і таке інше), то першою умовою управління ними є вміння їх передбачити і знизити до максимально можливого рівня.

Франчайзинг є вдалою моделлю зростання для багатьох видів бізнесу, що розв’язує проблеми забезпечення високих темпів розширєння, подолання дефіциту фінансування та пошуку мотивованого персоналу.

Залучаючи кошти франчайзі, франчайзер компенсує нестачу капіталу й знижує ризики запозичення.

Підприємницький ризик характеризується, як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у певному виді підприємницької діяльності. [17, с. 52−54,57]

За сферою виникнення підприємницькі ризики можна поділити на зовнішні і внутрішні. Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище стосовно підприємницької фірми. Підприємець не може здійснювати на них вплив, він може тільки передбачати і враховувати їх у своїй діяльності. Таким чином, до зовнішнього відносять ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю підприємця. Мова йде про непередбачені зміни законодавства, що регулює підприємницьку діяльність; нестійкість політичного режиму в країні діяльності та інших ситуацій. Існує велика різноманітність підприємницьких ризиків.

Вибір методів керування ризиком (впливу на ризик) має на меті мінімізувати можливий збиток в майбутньому. Це здійснюється вибором раціонального способу зменшення ризику.

Дії щодо зниження ризику проводяться в двох напрямках:

— запобігання появі можливих ризиків;

— зниження впливу ризиків на результати підприємницької діяльності.

Існують такі шляхи зниження впливу ризику на результати виробничо-фінансової діяльності (шляхи мінімізації ризику): диверсифікація, передача (трансфер) ризику, лімітування, хеджування, самострахування, страхування, отримання додаткової інформації про вибір альтернативного варіанта та його результат, отримання контролю над діяльністю в пов’язаних із виробництвом галузях, облік та оцінка частки використання специфічних фондів у загальних її фондах.

Диверсифікація — процес розподілу капіталу між різноманітними областями впливу, що безпосередньо пов’язані між собою. Вона дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності.

Розрізняють: концентричну і горизонтальну диверсифікації.

Концентрична диверсифікація — поповнення асортименту виробами, що відрізняються від тих товарів, що випускаються формою, видом, упакуванням і т.ін.

Горизонтальна диверсифікація — поповнення асортименту виробами, не схожими на товари підприємства, але цікавими для існуючих потреб потенційних покупців. При цьому основний склад товару незмінний.

Можна розглядати диверсифікацію як розсіяння інвестиційного ризику. Однак вона не може звести інвестиційний ризик до нуля. Це пояснюється тим, що на підприємництво й інвестиційну діяльність суб'єкта, який господарює, впливають зовнішні фактори, не пов’язані з вибором конкретних об'єктів вкладення капіталу, і, отже на них не впливає диверсифікація.

Передача ризику (трансфер ризику) — передача відповідальності за ризик підприємцем (трансфером) іншій юридичній особі (трансфері).

Основний засіб передачі ризику — передача його через укладення контракту (в будівництві - між підрядником та замовником; в орендуванні - між орендарем і орендодавцем; контракти на перевезення та збереження вантажів; контракти на продаж та обслуговування).

Лімітування — встановлення ліміту, тобто граничних витрат, продажу товарів, мінімального розміру кредитів. Застосовується при видачі позичок банками, при укладанні договору на видачу кредиту господарському суб'єкту, при вкладанні сум капіталу. Лімітування є важливим прийомом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позичок, при виведенні договору на овердрафт і т. ін. Також лімітування застосовується при продажі товарів у кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу і т. ін.

Хеджування — страхування валютних ризиків за допомогою валютного опціону, ф’ючерсних, форвардних угод. Оцінка характеру валютного ризику є найважливішим моментом, який визначає стратегію хеджування.

Самострахування — підприємець сам підстраховується, не купуючи страховку в компанії, шляхом створення додаткових резервних фондів у натуральній і грошовій формі. Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових ускладнень фінансово-комерційної діяльності. У процесі самострахування створюються різні резервні і страхові фонди. Ці фонди в залежності від мети призначення можуть створюватися в натуральній чи грошовій формі. Резервні грошові фонди створюються насамперед на випадок покриття непередбачуваних втрат, кредиторської заборгованості і т. п. [26, с. 248−251]

Окремими випадками мінімізації підприємницького ризику можна вважати також лізинг, аутсорсинг та франчайзинг. Детальніше зупинимося на франчайзингу, як засобу мінімізації підприємницького ризику.

В цілому, до ризиків компаній-франчайзерів насамперед слід віднести такі:

1. Економічні ризики. Це ризики, пов’язані з прямою втратою доходу або майна. Франчайзер ризикує роялті. Ризики втрати майна є фактично відсутніми, тому що франчайзі використовує нематеріальні активи франчайзера і, як правило, не використовує його матеріальні активи.

2. Ринкові ризики. Їх можна поділити на дві групи:

а) ризики погіршення бізнес-репутації серед підприємців. Поширеним є те, що в підприємницькій діяльності реалізуються як ефективні, так і неефективні рішення. Складність підприємницького управління обумовлює можливість появи невдалих управлінських рішень. Проте чим меншою буде кількість невдалих рішень, тим кращою буде бізнес-репутація компанії, тим потенційно більшим може бути попит на її франчайзингові послуги.

б) ризики погіршення ринкової репутації компанії-франчайзера у споживачів. Франчайзі використовує комунікаційну (брендову) символіку компанії франчайзера. Ефективна робота компанії-франчайзі сприяє зміцненню ринкової репутації бренду, і навпаки.

Група ризиків, пов’язаних із внутрішнім функціонуванням підприємства, складається з таких:

1) організаційні (згідно з франшизою франчайзер зобов’язується надавати франчайзі допомогу при веденні бізнесу: методи управління підприємством, організація роботи персоналу, налагоджені канали збуту продукції, відпрацьована система поставки необхідних ресурсів);

2) виробничі (франчайзер забезпечує франчайзі відповідними технікою та технологією, за невисоку плату франчайзі користується результатами наукових розробок і маркетингових досліджень, франчайзер зацікавлений у збереженні якості продукції, яку випускає франчайзі, а тому всіляко сприятиме останньому);

3) інформаційні (ставши частиною мережі, франчайзі дізнається від франчайзера всю необхідну інформацію про товарний знак, різноманітні ноу-хау, також франчайзер забезпечує навчання персоналу і безпосередньо самого франчайзі). ([19, с. 25−27]

Таким чином, можна побачити, що франчайзинг дає можливості мінімізувати значну частину підприємницьких ризиків, а деяких майже уникнути.

Одне з найнегативніших явищ, яке може трапитися на ранньому етапі розвитку франчайзингової системи, що пов’язана з виробництвом і впровадженням новацій, — це невдале функціонування чи ризик. Додаткова участь в управлінні, час, кошти, необхідні для виправлення ситуації, збільшують розмір витрат франчайзера.

Взагалі, до недоліків придбання малого бізнесу на умовах франшизи, котрі можуть нести за собою ризики для підприємства, можна віднести наступні:

— успадкування покупцем будь-яких вад існуючої фірми;

— ймовірність перенесення незадоволеності споживачів товарами і послугами існуючого бізнесу на новий;

— ризик успадкування несумлінних працівників;

— ймовірність успадкування не найкращої клієнтури ті труднощів, що будуть супроводжувати зміну іміджу фірми;

— складність реорганізації старої форми існуючої компанії.

Існує ряд особливих вимог, які мають бути виконані для того, щоб визначити можливість створення франчайзингової системи в підприємництві:

— для забезпечення впевненості франчайзі, що вони вкладають кошти в життєздатний бізнес, необхідно, щоб пропоновані товари та/або послуги пройшли попередню перевірку на практиці;

— товари та/або послуги повинні мати помітні характеристики та відмінності, підтримуватись товарним знаком або торговельною маркою, яка добре відомі в секторі бізнесу потенційного франчайзі;

— процеси й системи, які франчайзер передає франчайзі, для успішного тиражування незмінного іміджу підприємств у всіх торговельних точках повинні бути простими, легкими в освоєнні, не вимагати тривалого часу для введення в експлуатацію;

— прибуток має бути таким, щоб забезпечити і франчайзеру, і франчайзі необхідний рівень заробітку та доходів з інвестицій.

Мають значення і такі додаткові критерії:

— має бути створений механізм забезпечення постійної технічно? підтримки й допомоги, а також розвитку бізнесу ФМ;

— повинна існувати достатня кількість франчайзі, що відповідає бізнес-планам потенційного франчайзера.

Негативна подія на ранньому етапі бізнесу погано впливає на розвиток системи і зменшує ефективність управління. Перевірка спроможності розширити систему потребує досвіду виявлення причин невдалого бізнесу. Можливо ними були система управління, що працювала не досить ефективно, та недостатність інформації, а можливо — фундаментальні ші проблеми.

Відправною точкою для побудови і використання ефективної франчайзингової стратегії для підприємництва є аналіз власних переваг та недоліків, головна мета якого полягає в знаходженні тих переваг використання франчай — зингу як інструмента стратегічного розвитку підприємництва, які сприятимуть подоланню слабких сторін франчай — зингового підприємництва.

Створення моделі утворення доходу, яка забезпечувала б прийнятний рівень прибутковості для франчайзера і франчайзі, можливо виконати за допомогою математичних моделей франчайзера та франчайзі, якщо задати необхідну вхідну інформацію щодо коефіцієнтів моделей та обсягів фінансових потоків.

Франчайзингова схема побудови й оптимізації дистрибуції має свої бізнес-ризики.

Франчайзинг як система ведення бізнесу створює сприятливі передумови для малого бізнесу скористуватися можливостями великих корпорацій. Але франчайзинг може розвиватися тільки на основі успішного бізнесу, і його не слід розглядати як засіб, спрямований на поліпшення справи, яка розвалюється.

Основними складовими моментами ФС є:

— успішне здійснення пробного проекту;

— відбір франчайзі;

— підготовка франчайзингового договору;

— підготовка посібника з франшизи;

— постійна підтримка.

Необхідно враховувати значні витрати, які потрібні на самих ранніх стадіях розвитку системи, особливо це стосується часу, кадрів та інших ресурсів. Здійснення щонайменше одного пробного проекту є необхідною складовою розвитку ФС, яка безпосередньо передує продажу франшиз.

Мета цього заходу полягає в тому, щоб як можна точніше змоделювати передбачувану ФМ, що дозволить отримати ясне уявлення майбутньої роботи, виявити проблеми та вжити необхідних заходів для їх подолання, а також визначити, чи варто взагалі продовжувати займатися розвитком ФС.

Процеси прийняття рішень і початку власного бізнесу завжди супроводжені ризиком. Франчайзинг — такий бізнес, який може бути успішним виключно завдяки особистим якостям його власника, що їх не можна розповсюджувати як систему на всіх франчайзі. [25, с. 17−21]

Проте невдачі не завжди буваюіь через негативні явища в системі. Коли контракти підписані, технології та новації передані франчайзером, франчайзі починає працювати як самостійний суб'єкт господарювання. В такому разі його здатності визначають рівень успіху. Франчайзер не може гарантувати успіх франчайзі.

Таким чином, франчайзинг потребує від обох сторін серйозного ставлення до справи. Кожна зі сторін перш ніж почати власну справу, повинна провести аналіз і оцінку усіх факторів (товару, його ринку, ціни, рівня конкуренції), зважити свої можливості і розробити концепцію застосування франчайзингу.

3. Особливості реалізації франчайзингу в Україні

Для української економіки питання розвитку підприємництва вирішується протягом двох десятиліть, проте ще і досі не втратило своєї актуальності. Постійні спроби зблизити сектор малого та великого бізнесу, полегшити процедуру започаткування власної справи, зробити бізнес доступнішим для громадян України і таким чином зменшити рівень безробіття та підвищити добробут населення — всі ці спроби уряду мали місце, однак особливим успіхом не увінчались. Справжнім каталізатором, що дасть змогу принаймні частково вирішити проблеми підприємництва в національній економіці, моке бути франчайзинг. Діяльність на умовах франчайзингу — відносно не нове явище для вітчизняного бізнесу, але, як підкреслюють експерти, надзвичайно перспективне. Це той ефективний інструмент, який дасть змогу національним суб'єктам господарювання розширити межі своєї підприємницької діяльності, перейняти досвід іноземних партнерів, а також навчить адаптуватися до постійно мінливих умов ділового середовища.

В Україні франчайзинг почав розвиватись з початку 90-х років XXст. Класичним шляхом: на першому етапі приходять іноземні франчайзери, на другому — з’являються і могутнішають національні франчайзингові системи, на третьому — національні франчайзери захоплюють значну частину національного ринку франчайзингу. Першими в Україну прийшли франчайзери зі світовими брендами: «Coca-cola», «Macdonalds», «Kodak Express» та ін.

Франчайзери-іноземці працюють в Україні за двома схемами: за першою — головна компанія знаходиться за кордоном, а в Україні працює її спеціальний представник («Sela»), за другою — іноземна компанія продає генеральну франшизу місцевій українській компанії, яка реалізує франшизу на тариторії України, організує мережу, навчання, контролює роботу та отримує роялті («Kodak»).

Сьогодні у більшості країн світу франчайзинг досягнув значного розвитку. Так, у Росії діє 750 франчайзингових мереж, у яких задіяні більше 1 млн. осіб. У США — 40%, у Євросоюзі - до 60%, у Японії - до 70% товарообігу забезпечує франчайзинг. В Україні цей показник перебуває на рівні 4%.

Проблеми обмеженого використання франчайзингу як інструмента стратегічного розвитку підприємництва в Україні обумовлені, перш за все, недостатньою обізнаністю підприємців, наявністю суттєвих комерційних ризиків, несталістю ринку товарів та послуг, нерозвиненістю інфраструктури, обмеженістю ресурсів підприємництва. [12, с. 12−15]

Незважаючи на кризові явища в економіці за багатьма оцінками, Україна знаходиться на порозі франчайзингового буму. Водночас специфіка українського бізнесу накладає свій відбиток на цю модель зростання. Щоб зробити його стабільним і здоровим, франчайзеру треба потурбуватися про дотримання стандартів і захист своєї моделі бізнесу.

Варто ще раз підкреслити, що франчайзинг в Україні є перспективним напрямком економічної діяльності і найближчими роками ми будемо спостерігати зростання цього сегменту.

Якщо проаналізувати статистику Асоціації франчайзингу України, кожного місяця до неї подаються більше 180 запитів на купівлю франшиз і 120 з них потребують фінансової підтримки.

Розглядаючи таке становище на ринку франчайзингу, Асоціація франчайзингу України разом із ПАТ «Укрсоцбанк» розробили стратегію розвитку фінансування франчайзингу на найближчі 3 роки. Запуск проекту відбувся у вересні 2010 року.

ПАТ «Укрсоцбанк» уже веде роботу з десятками найбільших компаній на франчайзинговому ринку. Але це ще далеко не всі питання які слід вирішити у цій галузі.

Проаналізувавши, багато даних про стан ринку франчайзингу в Україні, можна дійти висновку, що в наступні 5 років франчайзинг розвиватиметься досить швидкими темпами. Основною гальмівною ланкою його розвитку, є фінансове забезпечення. Тому, автор вважає дану тему актуальною і потрібною для вдосконалення і активного розвитку франчайзингу в Україні.

Для ілюстрації стану франчайзингу в Україні за 2011 рік хотілося б також презентувати експертне дослідження мереж в Україні, що проводиться Асоціацією франчайзингу спільно з її офіційним консультантом компанією Teamvision.

Як ми бачимо з табл. 1, кількість франчайзингових підприємств на початок 2012 року становить 21 247 тис., а це говорить про те, що розвивається малий і середній бізнес шляхом вкладення інвестицій у франчайзингові мережі. [25, с. 17−21]

Але, на сьогодні, в Україні найменше задіяний франачайзинг у сфері виробництва. Це пов’язано з багатьма причинами, серед яких слід зазначити такі:

• недостатня популярність франчайзингу у сфері виробництва загалом у всьому світі;

поки що не дуже широке розповсюдження франчайзингу в Україні порівняно з іншими країнами;

— занепад (застаріла матеріально-технічна база, зношене устаткування тощо) виробництва в Україні;

— інновації, характерні для виробничої сфери, супроводжуються підвищеним ризиком;

— великі франчайзери поки що лише придивляються до українського ринку в силу нестабільності політичної та економічної ситуації в Україні.

Таблиця № 1. Франчайзингові мережі в Україні

Можна назвати й інші причини нерозповсюдження франчайзингу в Україні, проте саме сфера виробництва потребує новітнього підходу до бізнесу та впровадження новітніх технологій. Найвідоміші франчайзери, представлені у сфері вітчизняного виробництва, — це Кока-Кола, Вімм-Біль-Дан, ТетраПак, Мастерфайбер тощо.

Франшиза — це хороший спосіб інвестувати в бізнес для підприємців, які не мають часу чи бажання придумувати і реалізовувати свої власні ідеї. Маючи певну суму коштів для інвестицій, можна доєднатися до вже існуючої франчайзингової мережі і розвивати свій бізнес в ній.

Отже, франчайзинг має низку переваг, які дають змогу знизити операційні витрати та підвищити ефективність виробничої діяльності, що особливо важливо для України в сучасних умовах. Франчайзинг, як метод ведення бізнесу, передбачає створення однорідних підприємств, що мають єдину торговельну марку (товарний знак) і дотримуються однакових умов, форм, методів продажу, єдині вимоги до якості і єдині ціни. Таким чином, за фіксовану плату франчайзі отримує кваліфіковану допомогу, яка за інших умов є для нього занадто дорогою. Крім цього, франчайзер також отримує переваги, головною з яких є освоєння нових ринків збуту без істотних капіталовкладень. Також, за таких умов ведення бізнесу, франчайзер наймає менше адміністративного персоналу, що зменшує його витрати на заробітну плату, тоді як прибутковість зростає, адже франчайзі мають більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник. Однак, незважаючи на таку значну кількість переваг, ринок франчайзингу має низку проблем, які потребують вирішення. До таких проблем варто віднести такі:

? необізнаність українських підприємців з основними принципами ведення бізнесу на умовах франчайзингу. Із зареєстрованих в Україні 380 франчайзингових компаній лише 40 працюють за схемою франчайзингу;

? недосконалість нормативно-правової забезпечення франчайзингової діяльності;

? відсутність детальної інформації про франчайзинг як метод ведення бізнесу;

? в Україні на відміну від інших країн, де франчайзер не має права продавати франшизу, якщо не було апробації ведення бізнесу за цією франшизою, існує практика продажу зовсім нової франшизи без ведення франчайзером комерційної діяльності.

Недосконалість та обмеженість законодавчої бази та відсутність однойменного закону значно обмежує поле розвитку перспективної франчайзингової форми підприємницьких відносин в Україні. Проте поряд із вище зазначеною існує ще ряд проблем, які не сприяють популярності серед вітчизняних підприємств подібних партнерських підприємницьких відносин, а саме:

— часто вартість франшизи є досить високою і потенційні франчайзі не мають достатньо коштів для її придбання;

— складність отримання кредитів для франчайзі або висо — кі відсоткові ставки для їх погашення;

— проблема захисту об'єктів інтелектуальної власності в Україні;

— ухвалення Податкового кодексу України частково змінило як умови діяльності підприємницьких структур, так і процес ведення бухгалтерської та податкової звітності;

— висока ймовірність виникнення конфліктних ситуацій між партнерами у процесі їх подальшої співпраці (франчайзі може зіпсувати роками здобуту репутацію франчайзера у разі недотримання умов договору; франчайзер, у свою чергу, зловживаючи своїми правами, може таким чином обмежувати господарську самостійність франчайзі);

— слабка підготовка підприємців та обмежена обізнаність значно скорочує їх перспективи стати потенційними фран — чайзерами чи франчайзі;

— відсутність державної підтримки та захисту діяльності вітчизняних франчайзерів та франчайзі

Підсумовуючи проблеми розвитку франчайзингу, слід зазначити, що цей вид діяльності має широкі перспективні можливості для розвитку в Україні. Тому для вирішення вище зазначених проблем необхідно: