Облік і аудит грошових коштів та їх еквівалентів (диплом)

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
• 1.1 Економічний зміст грошових коштів та їх еквівалентів
• 1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів
• 1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства
• РОЗДІЛ 2 ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
• 2.1 Завдання обліку грошових коштів та їх еквівалентів
• 2.2 Документальне забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів
• 2.3 Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів та їх еквівалентів
• 2.4 Розкриття інформації щодо грошових коштів у звітності
• 2.5 Досвід автоматизації обліку грошових коштів
• РОЗДІЛ 3 АУДИТ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ
• 3.1 Мета, завдання та нормативно-інформаційне забезпечення аудиту грошових коштів та їх еквівалентів
• 3.2 Методика та техніка проведення аудиту грошових коштів та їх еквівалентів
• 3.3 Узагальнення результатів аудиторсього дослідження
• РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ
• РОЗДІЛ 5 ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Функціонування підприємств у ринкових умовах передбачає безперервний рух грошових коштів, тому їх слід розглядати як важливий ресурс та результат діяльності підприємств. У період виходу Україні з кризи підприємства, кредитні установи, інші господарюючі суб'єкти вступають у договірні відносини по використанню грошових коштів, що обумовлює зростання ролі організації обліку даного об'єкту як необхідної умови отримання достовірної інформації для прийняття обґрунтованих рішень, вибору надійних господарських партнерів і запобіганню підвищеного ризику діяльності. Роль і значення обліку грошових коштів особливо підвищилися з розширенням міжнародних економічних відносин України та прийняттям владою відповідних законів та положень. Більшість підприємств звертає недостатньо уваги за правильності та ефективності організації обліку грошових коштів. Актуальність цих питань вплинула на вибір теми, адже правильна організація обліку грошових коштів значно впливає на фінансово-господарську діяльність господарства.

У зв’язку із орієнтацією національних стандартів бухгалтерського обліку на положення Міжнародних стандартів фінансової звітності, нестабільністю законодавства та розвитком зорієнтованої на міжнародне співробітництво економіки, саме операції щодо ведення обліку грошових коштів та розрахунків підлягають найбільшим змінам. Тому наявність суперечливих питань та неузгодженостей при веденні обліку грошових коштів вимагає детальнішого їх вивчення та пошуку єдиних шляхів вирішення цих проблем.

Як найбільш ліквідні активи, грошові кошти є важливим елементом ринкової економіки. Гроші відносяться до тих особливих категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній думці, так як в процесі грошового руху найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб'єктів ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв'язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням.

Грошові активи зумовлюють активізацію суб'єктів господарювання до самофінансування. Вони наявні на етапах придбання товарів, виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, їх продажу і отримання виручки.

Використання в процесі управління господарськими суб'єктами достовірної та повної інформації про рух грошових коштів підвищує якість управлінських рішень, позитивно впливає на поточний і прогнозний фінансовий стан підприємств.

Значущість інформації про рух грошових коштів обумовлюється необхідністю надання користувачам для прийняття рішень повної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів.

Удосконалення бухгалтерського обліку, застосування ефективнішої методики аналізу та аудиту грошових коштів і розрахунків залишається одним з найактуальніших питань, оскільки результати цих процесів є основою для ефективної діяльності господарства і його постійного розвитку.

Водночас, у вітчизняному доробку бракує комплексних досліджень методик обліку, аудиту та управління грошовими коштами, націлених на їх удосконалення, формування нових підходів до аналітичного забезпечення управління. Розв’язання комплексу зазначених проблем визначає актуальність бакалаврської роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій з удосконалення обліку та аудиту грошових коштів для підприємств з метою підвищення ефективності управління ними.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення такі завдання:

? дослідити та внести пропозиції з уточнення сутності понять «грошові кошти»;

? вивчити розвиток форм розрахунків і їх вплив на процедури облікового відображення безготівкових розрахунків;

? визначити ефективні форми (способи) розрахунків і внести пропозиції з удосконалення обліку розрахункових операцій;

? проаналізувати грошові розрахунки підприємств з метою уточнення методики проведення аудиту;

? визначити методичні прийоми проведення аудиту операцій з руху грошових коштів, що уможливить встановлення єдиних підходів до розробки методик контролю та процедур управління грошовими коштами.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є економіко-управлінський механізм обліку та аудиту грошових коштів на підприємствах.

Об'єктом дослідження є технологія та процедури бухгалтерського обліку, форми та методи аудиту операцій з грошовими коштами у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» Решитилівського району, Полтавської області.

У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних економістів, вказівки і рекомендації, облікові та звітні данні за останні три роки базового господарства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення випускної роботи та результати досліджень доповідались, обговорювались й одержали схвалення на міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Сучасні проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу, аудиту та контролю в умовах глобалізації економіки».

Публікація. Одержані результати щодо обліку грошових коштів та їх еквівалентів знайшли відображення у публікації: «Відображення інформації про грошові кошти у фінансовій звітності підприємства».

Висновки й пропозиції за результатами дослідження можуть слугувати основою при розробленні системи заходів по покращенню організації обліку грошових коштів та їх еквівалентів в ТОВ «Бурат-Агро».

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ

1.1 Економічний зміст грошових коштів та їх еквівалентів

Гроші відносяться до тих особливих категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній думці, так як в процесі грошового руху найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб'єктів ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв'язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням.

Під рухом грошових коштів розуміють надходженні і вибуття грошових коштів у розрізі видів діяльності. До складу грошових коштів не включають гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання протягом терміну, що перевищує один рік. Такі кошти відображаються у складі необоротних активів підприємства, як і інші фінансові інвестиції.

Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками по позичках і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.

Розрахунки підприємств по своїх зобов’язаннях проводиться в безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України. Більша частина розрахунків по виконанню зобов’язань здійснюються через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише тоді, коли суми окремих платежів менші від сум, встановлених банками для безготівкових розрахунків.

Гроші як загальний еквівалент вимірюють вартість усіх товарів. Але не гроші роблять товари порівнянними, а кількість витраченого на них суспільно необхідної праці. На стадії формування товарних відносин гроші зіграли роль засобу, що дорівнював до грошей інші товари. У результаті виник масштаб цін, прийнятий державою за грошову одиницю.

Господарська діяльність складається з багатьох господарських операцій, що є певними моментами безперервних змін коштів господарства або джерел їх утворення. Під час цієї діяльності у підприємства виникають найрізноманітніші господарські зв’язки і розрахунково-платіжні відносини з постачальниками матеріальних цінностей, підрядчиками, покупцями і замовниками своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими установами, працівниками фірми та іншими (як юридичними так і фізичними) особами.

Кошти, що їх використовують для розрахунків, виконуючи функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, здійснюють безперервний кругообіг (гроші - товар — виробництво — товар — гроші), повертаються при цьому до своєї первісної форми у вигляді виручки після реалізації продукції, тобто у вигляді грошових коштів.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Гроші є специфічним товаром, тому що вони не здатні прямо задовольняти будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано — через витрачання їх на купівлю різних товарів та послуг.

Еквіваленти коштів — це короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані в певну суму грошей і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати).

Грошові кошти відносяться до найбільш ліквідної частини активів і характеризуються тим, що можуть бути негайно використані для оплати поточних зобов’язань. Вони складаються із наявної готівки в касі, чеків та грошових переказів, отриманих від клієнтів, і вкладів на рахунках в банку.

Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність.

Ліквідність визначається за двох умов:

? можливість використання певного активу в ролі засобу платежу;

? здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Під рухом грошових коштів розуміють надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Рух грошей, що обслуговує реалізацію товарів, нетоварні платежі і розрахунки в господарствах, являє собою грошовий обіг.

Грошовий обіг підрозділяється на дві сфери: готівкова і безготівкова.

Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді грошових коштів.

Готівковий оборот — рух готівки в сфері обігу і виконання ним двох функцій (засобу платежу і засобу обігу). Готівка використовується для розрахунків, не пов’язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме: розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, при оплаті цінних паперів і т.д. Готівковий оборот включає рух усієї готівково-грошової маси за визначений період часу між населенням, фізичними і юридичними особами і державними органами. Оборот здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток).

Безготівкові розрахунки — розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.

Безготівковий обіг — рух вартості без участі готівки: перерахування коштів по рахунках кредитних установ, залік взаємних вимог та ін. Безготівковий обіг має важливе економічне значення в прискоренні оборотності оборотних коштів, скороченні готівки, зниженні витрат обігу.

В залежності від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового обороту: по товарних операціях і фінансових зобов’язаннях.

До першої групи відносяться безготівкові розрахунки за товари і послуги, до другого — платежі в бюджет (податок на прибуток, ПДВ та ін.), і позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями та ін.

Готівковий і безготівковий грошові обороти органічно пов’язані між собою, що реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інший рахунки. З цих рахунків у банку проводяться розрахунки між господарюючими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо. Безготівковий платіжний оборот невіддільний від обігу готівки й складає разом з ним єдиний грошовий обіг країни, у якому циркулюють єдині гроші одного найменування.

Грошові кошти зв’язані з виробництвом і обсягом суспільного продукту, а також його невиробничим споживанням, є конкретним об'єктом бухгалтерського обліку.

Управління грошовими коштами має першорядне значення. Мистецтво керування поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму коштів, що потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума коштів, яка необхідна підприємству, це по суті справи страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачало для здійснення всіх першочергових платежів. Оскільки грошові кошти, знаходячись у касі або на рахунках у банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.

Цікавим є визначення, наведене в роботі Л. О. Лігоненко та Г. В. Ситник: «грошовий рух підприємства — це система розподілених в часі надходжень та видатків грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю і супроводжують рух вартості, виступаючи зовнішньою ознакою функціонування підприємства».

На думку зазначених авторів, дослідження грошових коштів підприємства дозволяє усвідомити увесь механізм його функціонування, так як за наявності власної, відносно самостійної логіки розвитку, вони мають зовнішні ознаки всього комплексу функціональних зв’язків, які розвиваються на підприємстві в процесі його діяльності.

Логіка впливу факторів на обсяги формування грошових коштів може бути визначена наступним чином: джерелом утворення грошей є факт реалізації товарів, здійснення акту купівлі-продажу. На досягнення цього результату і повинна бути спрямована діяльність по управлінню факторами для максимізації находження грошових коштів.

В сфері інвестиційної діяльності:

? вибір інвестиційної програми підприємства, тобто переліку реальних інвестиційних проектів, що визначаються доцільними до реалізації;

? склад інвестиційного портфеля: рівень доходності та ліквідності окремих фінансових інструментів;

? можливість виходу з проектів у разі їх недостатньої ефективності та формами, що використовуються для цього;

? можливість продажу частини основних засобів і нематеріальних активів, їх стан та можлива ціна реалізації.

В сфері фінансової діяльності:

? інвестиційна привабливість підприємства для зовнішніх інвесторів, що визначає можливість ефективного розміщення додаткової емісії акції;

? кредитоспроможність підприємства по обслугованою зовнішніх боргів, що визначає можливість підприємства залучити банківські кредити;

? наявна структура капіталу, обсяг кредитів та позик, терміни їх повернення;

? імідж та ділова репутація підприємства.

Отже, основними завданнями обліку грошових коштів та еквівалентів є:

? виконання операцій з грошовими коштами і по розрахунках з постачальниками, покупцями;

? контроль за дотриманням розрахункової і касової дисципліни; своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів, щоденний контроль по руху збереження готівки і цінних паперів у касі підприємства;

? інвентаризація грошових коштів і відображення її на рахунках бухгалтерського обліку;

? дотримання національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Звіт про рух грошових коштів» та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Основний закон, що регулює організацію бухгалтерського обліку Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996/XIV від 16.07.1999 р., зі змінами і доповненнями.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» також висвітлюють інформацію про рух грошових коштів.

А саме форма № 1 «Баланс» визначає, що у статті балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом 1 року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні активи.

НП (С)БО 1 форми № 3 «Звіт про рух грошових коштів» є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності, яка має назву «Звіт про рух грошових коштів». Цим Національним Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства погасити зобов’язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та не грошові аспекти операцій підприємства.

Ще зовсім недавно використання при розрахунках (платежах) безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки сприяло тому, що безготівкові гроші стають невід'ємною частиною життя кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні кошти гідно витримують «конкуренцію» з безготівковими грошима, коли мова йде про виплату підприємством заробітної плати працівникам, компенсації витрат на відрядження, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило, проведених через касу підприємства.

З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокуса витрати їх не по цільовому призначенню, держава контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності зі ст. 40 Закону України «Про Національний банк України» № 679/XIV вiд 20.05.1999 р. зі змінами і доповненнями, Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків.

Розрахунки між підприємствами, а також з фізичними особами підприємства здійснюються у готівковій і безготівковій формах. Порядок розрахунку безготівковими коштами регламентовані Постанова НБУ «Про внесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні» № 132 від 15.04.2005 р., зі змінами і доповненнями.

Готівковими коштами — Положенням «Про ведення касових операцій в національній валюті України» Постанова НБУ № 637 від 15.12.2004 р., зі змінами і доповненнями.

З метою зберігання грошових коштів, а також здійснення грошових банківських операцій, як з юридичними так і фізичними особами, підприємство відкриває розрахункові розрахунки в установах банків. Основними нормативно-правовими документами, які врегульовують дані питання є Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2346/ІІІ від 10.01.2002 р.

Для здійснення безготівкових грошових розрахунків суб'єкти господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті. Порядок відкриття банками рахунків для суб'єктів господарювання визначений Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» Постанова НБУ № 110 від 04.04.2005 р.

Рахунки для зберігання грошових коштів і проведення всіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

Між суб'єктом господарювання і банком укладається договір про надання банківських послуг, де обумовлюється предмет договору, обов’язки та відповідальність сторін.

Розрахунки між юридичними особами, пов’язані з провадженням ними підприємницької діяльності, регулюються Цивільним кодексом України, а саме главою 74 «Розрахунки».

Порядок проведення розрахунків у національній валюті встановлений Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., зі змінами і доповненнями.

Порядок проведення розрахунків у іноземній валюті регулюється Законом України № 187/94-ВР від 23.09.1994 p., зі змінами і доповненнями.

Порядок відображення грошових розрахунків у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання регламентується Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. [25], та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства Фінансів України № 73 від 07.02.2013 р.

1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» створене з дня його державної реєстрації і являється юридичною особою, що діє у відповідності до Конституції України, Цивільного кодексу України: «Про господарські Товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», чинного законодавства України.

Товариство має самостійний баланс, розрахункові (поточні), валютні та інші рахунки в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, знак для товарів і послуг, інші реквізити, необхідні для його діяльності. Працює на основі Статуту прийнятого та затвердженого загальними зборами.

Предметом діяльності ТОВ «Бурат-Агро» є:

? виробництво, зберігання, переробка, закупка, зберігання всіх видів сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження. Всі послуги, надані Товариством, а також проведення ним робіт, здійснюються на комерційній основі за цінами по домовленості;

? закупівля та зустрічна закупка продукції і сировини у населення і сільгоспвиробників;

? придбання та оренда землі згідно чинного законодавства операції з нерухомістю;

? одержування сирого молока корів, інших тварин;

Важливим напрямом загальної оцінки фінансового стану є аналіз його майнового стану за інформацією бухгалтерського балансу. Для проведення загальної фінансово-господарської характеристики скористаємося фінансовою звітністю ТОВ «Бурат-Агро» за три роки (додаток А, Б, В).

Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів (майна) і пасивів (власного капіталу і зобов’язань). Аналіз майнового стану підприємства проводиться за допомогою скороченого аналітичного балансу, який утворюється з вихідного балансу шляхом об'єднання в окремі групи однорідних за своїм складом та економічним змістом статей. За даними балансів в табл. 1.1 проведено аналіз відповідно майна.

Таблиця 1.1

Динаміка та структура майна ТОВ «Бурат-Агро»

за 2011;2013 рр.

Проаналізувавши динаміку та структуру майна ТОВ «Бурат-Агро» можна зробити наступні висновки у вигляді позитивних та негативних факторів.

До позитивних належать:

? збільшення майна у 2,6 рази за рахунок збільшення необоротних активів у 2,5 рази, оборотних активів майже у 2,6 рази;

? необоротні активи зросли за рахунок збільшення основних засобів на 62,8%, матеріальних необоротних активів на 60,7%, а також нематеріальних необоротних активів у 21,5%;

? оборотні активи збільшилися за рахунок оборотних виробничих фондів майже у 6,5 рази, збільшення виробничих запасів відбулося на 13,6%, а також фондів обігу у 2,2 рази і грошових коштів та поточних фінансових інвестицій майже у 7 разів.

До негативних факторів належать:

? готова продукція зменшилася на 26,7% за рахунок не ефективності маркетингової політики підприємства;

? незважаючи на суттєве збільшення високоліквідних оборотних активів (грошових коштів і поточних фінансових інвестицій), їх частка в майні залишається низькою (0,6% на кінець звітного року), а це може свідчити про незадовільне оцінювання ліквідності балансу та платоспроможності підприємства;

? серед фондів обігу найбільше зросла поточна дебіторська заборгованість (на 239 453 грн або у 4,8 рази). Підвищення частки поточної дебіторської заборгованості в майні з 25,5% у базовому році до 47% у звітному році (на 21,5% п. в.) свідчить про погіршення стану розрахунків підприємства з дебіторами.

Аналіз джерел формування капіталу товариства проводиться за допомогою скороченого аналітичного балансу, що утворюється з вихідного балансу шляхом об'єднання в окремі групи однорідних за своїм складом та економічним змістом статей. За допомогою даних фінансової звітності проведено аналіз динаміки та структури джерел формування капіталу в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Динаміка та структура капіталу ТОВ «Бурат-Агро»

за 2011;2013 рр.

Результати аналізу свідчать, що у звітному 2013 році порівняно з базовим 2011 роком власний капітал збільшився на 25 549 тис. грн (16,2%) за рахунок зростання суми нерозподіленого прибутку. Зареєстрований капітал не змінився. Динаміка змін доходів майбутніх періодів та зобов’язань, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття не спостерігається. Зобов’язання і забезпечення зросли у 5 разів за рахунок збільшення довгострокових — у 6,7 разів, поточних — у 4 рази і кредиторської заборгованості, яка зросла майже у 4 рази. Всього капітал збільшився у 2,6 рази.

З категорією ліквідності тісно пов’язане поняття платоспроможності, яке характеризує здатність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, що випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру і мають певні терміни оплати. Платоспроможність підприємства залежить від рівня ліквідності його активів. Щоб проаналізувати показники оцінки ліквідності та платоспроможності ТОВ «Бурат-Агро» складемо табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Показники оцінювання ліквідності і платоспроможності

ТОВ «Бурат-Агро» за 2011;2013 рр.

Аналізуючи дані табл. 1.3 можна зробити висновок, що на кінець базового і звітного року коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс з 0,011 до 0,017. Це означає, що рівень покриття поточних зобов’язань високоліквідними оборотними активами збільшився на 0,006. Порівняння ж цього показника з нормативним значенням (? 0,2 або? 20%) свідчить про усе ще недостатню грошову платоспроможність підприємства. Фактичні значення коефіцієнта покриття запасів збільшилися відповідно з 1,652 до 2,859. Коефіцієнт покриття запасів відповідає нормативному значенню (? 1,0), що свідчить про високий рівень платоспроможності. Що ж до коефіцієнтів загальної ліквідності та критичної ліквідності, то вони зменшилися, але відповідають у звітному році нормативним значенням (? 1,0), що свідчить про позитивну динаміку ліквідності та платоспроможності.

Серед допоміжних відносних показників оцінювання ліквідності і платоспроможності лише коефіцієнт платоспроможності станом на кінець 2013 року не відповідав нормативному значенню (0,017? 0,1).

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є забезпечення стабільності його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Фінансова стійкість — це багатогранне поняття, що включає оцінку пізних аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналіз фінансової стійкості ґрунтується головним чином на відносних показниках — фінансово-економічних коефіцієнтах, які розраховуються як співвідношення абсолютних показників активу і пасиву балансу (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Відносні показники фінансової стійкості ТОВ «Бурат-Агро»

за 2011;2013 рр.

Результати виконаних розрахунків свідчать про низький рівень фінансової стійкості підприємства за показниками структури джерел формування капіталу.

Так, значення коефіцієнта автономії свідчить про те, що на кінець звітного року частка власного капіталу у валюті балансу становить 28,5%. Це на 35,2 відсоткового пункту менше порівняно з базовим роком.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу відповідно збільшився з 0,363 до 0,715 і свідчить про високий рівень фінансової залежності підприємства від кредиторів.

За коефіцієнтом фінансового ризику в 2011 році на 1 грн власного капіталу придбало 57 коп позикового капіталу, а у 2013 — 2,50 грн.

Оскільки значення коефіцієнта фінансової стабільності? 1, то підприємство має досить низький рівень фінансової стійкості та є залежним від зовнішніх фінансових джерел.

Зростання коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів з 0,186 до 0,567 з одного боку, показує збільшення залежності підприємства від довгострокових зовнішніх джерел фінансування, а з іншого — про збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів та інвесторів, підвищення його інвестиційної активності за рахунок залучення довгострокових кредитів.

Значення коефіцієнтів довгострокових і поточних зобов’язань характеризують структуру позикового капіталу, в якій частка довгострокових зобов’язань збільшилася з 40% до 52,3%, а поточних зобов’язань відповідно зменшилася з 60% до 47,7%, що в цілому негативно впливає на оцінювання фінансової стійкості підприємства.

Привертає увагу низький рівень і зниження в динаміці коефіцієнтів страхової стабільності. Так, на кінець 2013 року в розрахунку на 1 грн відповідно валюти балансу та власного капіталу припадає близько 0,003 та 0,011 коп.

Коефіцієнт страхування статутного (пайового) капіталу не змінився.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився з 0,580 у базовому році до 0,084 у звітному, що не відповідає нормативному значенню (› 0,5). На кінець звітного року 8,4% власного капіталу було вкладено в оборотні активи.

Отже, спадає ступінь мобільності власного капіталу, підприємство має менші можливості для фінансування виробничої та інших видів діяльності.

Про низький рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами свідчать значення коефіцієнтів забезпеченості оборотних активів власними обортними коштами та забезпеченості запасів власними оборотними коштами. На кінець 2013 року фактичний рівень першого з них менше нормативного значення 0,3 рази, а другого — відповідно в 0,9 рази.

В структурі оборотних активів власні фінансові ресурси становлять 3,2%, а на 1 грн запасів припадає близько 9 коп власних оборотних коштів.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що на кінець 2011 року серед власних оборотних активів грошові кошти становили 0,6%. У звітньому 2013 році цей показник збільшився до 25%. Отже, підприємство має майже достатній рівень фінансової стійкості щодо забезпеченості високоліквідними оборотними активами.

Коефіцієнт майна виробничого потенціалу майже не змінився (збільшився з 0,400 до 0,405), тому з погляду забезпеченості активами основної виробничо-господарської діяльності (основними засобами та оборотними виробничими фондами) підприємство зберігає фінансову стійкість.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів зменшився з 0,230 до 0,106, що показує негативну динаміку зниження частки основних засобів у валюті балансу.

Зважаючи на збільшення коефіцієнта нагромадження амортизації з 0,407 до 0,400, рівень зношеності основних засобів і нематеріальних активів залишається високим, хоча і спостерігається певне погіршення функціонального стану необоротних активів підприємства.

За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів підприємство дещо підвищило рівень забезпеченості необоротних засобів оборотними коштами. Якщо в базовому році на 1 грн необоротних активів припадало 2,57 грн обортних, то у звітному — 2,83 грн.

Отже, за переважною більшістю відносних показників підприємство є фінансово нестійким із негативною динамікою.

Аналіз фінансових результатів є одним із найважливіших напрямів оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства. Фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток.

Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Збиток — перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

В табл. 1.5 проведено аналіз формування, структури та динаміки фінансових результатів товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро».

Таблиця 1.5

Формування, структура та динаміка фінансових результатів дільності ТОВ «Бурат-Агро» за 2011;2013 рр.

Аналізуючи дані табл. 1.5 можна зробити наступні висновки:

? у звітному 2013 році порівняно з базовим 2011 роком чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 86,9%;

? випереджаючи зростання собівартості реалізованої продукції у 2,3 рази порівняно із зростанням чистого доходу обумовив збільшення валового прибутку на 32,5%;

? у структурі операційних витрат частка собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився з 34,7% до 77,2%, адміністративних витрат — із 4,3% до 4,9%. По інших видах витрат спостерігається зниження частки, що пояснюється скороченням інших операційних витрат на 80,4% і значним зростанням витрат на збут у 2,4 рази.

? фінансовий результат до оподаткування зменшився на 97,5% внаслідок збільшення фінансових інвестицій та інших звичайних витрат у 6,4 рази, що є негативним для підприємства;

? у базовому році чистий прибуток перевищив валовий на 60,3%. У звітному році частка чистого доходу від реалізації становить 0,4%, а у валовому прибутку 1,2%.

? в цілому по Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» спостерігається негативна динаміка фінансових результатів, але фінансова стійкість та ділова активність підприємства знаходиться на стабільному рівні.

РОЗДІЛ 2ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ

2.1 Завдання обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996/ХІV від 16.07.1999 р. регламентує правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даним законом визначається мета бухгалтерського обліку, яка являється наданням правдивої інформації користувачам про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття управлінських рішень.

Завданням обліку грошових коштів є:

? правильна організація збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

? контроль за виконанням операцій з грошовими коштами і по розрахунках з постачальниками, покупцями;

? внутрішній контроль за рухом грошових коштів;

? проведення планових та позапланових інвентаризацій грошових коштів та цінних паперів;

? своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів у регістрах бухгалтерського обліку;

? контроль за цільовим характером використання коштів;

? узагальнювати облікову інформацію про рух грошових коштів, оцінювати їх параметри відповідно до видів діяльності підприємства;

? дотримання національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

2.2 Документальне забезпечення обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Кожне підприємство здійснення розрахункові операції за допомогою готівкових та безготівкових розрахунків.

Для організації готівкових розрахунків будь-яке підприємство повинно мати власну касу, а кожен касир має знати та виконувати вимоги положення про касові операції. Головна дійова особа в касі - касир, але перш ніж він почне виконувати покладені на нього обов’язки, з касиром потрібно укласти договір про повну матеріальну відповідальність, та ознайомити його під підпис із «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15.12.2004 р. (далі Положення № 637). Та не слід забувати, що саме на керівництво господарства покладено обов’язки про належне облаштування каси та надійне зберігання грошових коштів.

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, суворо заборонено. На підприємстві може бути складений наказ щодо організації касової дисциплін, але у ТОВ «Бурат-Агро» такого наказу немає, а вимоги до ведення касової дисципліни викладені в наказі про облікову політику підприємства (додаток Г.1).

В касі ТОВ «Бурат-Агро» зберігає не тільки готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листків автотранспорту, бланки довіреностей тощо.

Зберігати в касі готівку дозволяється в межах лімітів залишку готівки. Головним нормативним документом, що регламентує лімітування каси, є Положення № 637.

Ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Ліміт каси встановлюють підприємства, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Ліміт каси можливо змінювати з ініціативи підприємства або банку, він встановлюється за рішенням керівника і визначається на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки в касу підприємства або її середньоденної видачі. Ліміт каси оформлюється розрахунком. Ліміт каси підприємства встановлюють собі на підставі розрахунку середнедневного надходження готівки в касу або їх середнедневної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої їм особи.

При визначенні ліміту каси потрібно ураховувати наступне (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Вимоги до визначення розміру ліміту каси

Ліміт залишку каси у ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району становить 45 000 грн. Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі (додаток Г.2).

Касові операції оформлюються документами, типової форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України за згодою Національного банку України та Міністерства фінансів України, і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

Даним наказом затверджено до використання по обліку касових операцій наступні форми документів:

? КО-1 «Прибутковий касовий ордер»;

? КО-2 «Видатковий касовий ордер»;

? КО-3, 3а «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

? КО-4 «Касова книга»;

? КО-5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей».

Гроші в касі оприбутковують за прибутковими касовими ордерами (ф. № КО-1), підписаного головним бухгалтером Захарченко Оксаною Анатолівною або особи, на те уповноваженою, і касира, завірена печаткою підприємства. Прибутковий касовий ордер ТОВ «Бурат-Агро» наведено у додатку Д. 1.

З метою своєчасного одержання в установі банку необхідної суми готівки підприємство повинно у встановлені банком терміни (як правило, за день до одержання коштів) попередити (письмово або усно) установу банку про суму коштів у банкнотах і розмінній монеті, яка передбачається для одержання (рис. 2.1.).

Видача готівки з каси підприємства провадиться за видатковими касовими ордерами (ф. № КО-2) або платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей повинні бути підписані керівником та головним бухгалтером підприємства або уповноваженими ними особами. До видаткових ордерів можуть додаватися заявки на видачу готівки, рахунки і т.ін. У тому разі, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявках, рахунках тощо є довільний надпис керівника підприємства, підпис керівника на видаткових касових ордерах є необов’язковим. Видатковий касовий ордер ТОВ «Бурат-Агро» наведено у додатку Д. 2.

Рис. 2.1. Загальна схема документування грошових операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів в касі

Обов’язок оформляти ПКО і квитанції до них, а також видаткові документи покладено на бухгалтера. Як і будь-які інші, документи потрібно заповнювати тільки чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп’ютерних засобів або іншими способами, що забезпечують цілісність цих запасів протягом установленого для зберігання документів строку.

Для своєчасного одержання в установі банку необхідної суми готівки клієнт повинен у встановлені банком строки попередити (письмово або усно) установу банку про суму коштів у банкнотах та розмінній монеті, що предбачається для отримання.

Приймання і видачу готівки за касовими ордерами можна проводити тільки в день їх складання. Якщо касові документи не були оплачені в цей день, їх анулюють, і наступного разу бухгалтер виписує вже новий документ.

На відмінну від інших первинних документів у прибуткових і касових документах не можна робити будь-яких виправлень.

При видачі окремій особі грошей за видатковим документом касир вимагає пред’явлення документа, який засвідчує особистість одержувача (паспорт громадянина України, військовий квиток, службове посвідчення військовослужбовця тощо), записує його найменування і номер, ким і коли він виданий і забирає розписку одержувача. Порядок оформлення видаткового касового ордера наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Етапи щодо оформлення видачі готівки видатковим касовим ордером у ТОВ «Бурат-Агро»

Одержуючи прибуткові касові ордери або видаткові документи, касир зобов’язаний перевірити:

? наявність і справжність на документах підпису головного бухгалтера, а на видатковому документі - дозвільного підпису керівника підприємства або осіб, уповноважених ним;

? правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів;

? наявність перелічених у документах додатків.

Якщо хоча б однієї з перелічених умов не дотримано, касир повертає документ до бухгалтерії для відповідного оформлення.