Економічний аналіз матеріальних ресурсів

Вступ

Для успішного розвитку підприємств і гармонійного забезпечення інтересів його власників, персоналу та регіону не обхідно аналізувати діяльність підприємств. Сьогодні аналіз діяльності підприємств відіграє важливу роль і тому потрібні підходи, які передбачають розробку і реалізацію нових, гнучких методик, спрямованих на більш універсальне співвідношення фактичних показників з плановими. В умовах ринкових відносин економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів.

Економічний аналіз — це системне дослідження економічних явищ і процесів у їх взаємозв'язку і взаємозалежності, які склалися під впливом дії об'єктивних економічних законів, з метою складання реальних напружених планів і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Метою економічного аналізу є :

дати правильну оцінку стану об'єкта і показати, на скільки вона відрізняється від планового;

визначити величину і характер резервів росту ефективності господарювання;

підготувати матеріали для вибору оптимальних рішень із оперативного регулювання виробництва і планування подальшої господарської діяльності з урахуванням виявлених резервів.

Економічний аналіз базується на таких принципах:

принцип науковості;

системного підходу;

комплексності аналізу;

дослідження явищ в динаміці;

конкретності;

провідної ланки.

Предметом економічного аналізу є господарські процеси та явища підприємств і їх структурних підрозділів, такі, як постачання, виробництво.

Основними завданнями економічного аналізу є:

оцінка господарської діяльності підприємств і виконання плану;

виявлення позитивних і негативних факторів, які вплинули на роботу підприємств;

здійснення контролю за ходом виконання планую, а також обґрунтованості і реальності плану;

виявлення невикористаних резервів підвищення якості продукції, збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, а також прискорення обіговості оборотних засобів;

контроль за впровадженням режиму економії і ефективності виробництва.

Обов’язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання — повсякденна турбота і обов’язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

При допомозі економічного аналізу можна перевірити, наскільки обґрунтованими є планові завдання, чи в повній мірі враховані можливості підвищення господарювання шляхом покращення виробничих потужностей, матеріальних ресурсів, тобто чи є план достатньо напруженим.

Економічний аналіз дозволяє контролювати хід виконання планів як підприємством у цілому, так і його структурними підрозділами — цехами, дільницями, бригадами, виявити недоліки і частку їх участі у загальних результатах. У процесі аналізу виявляється також, чи не були допущені безгосподарність, рівень відповідальності кожного працюючого за економне використання ресурсів.

Розділ 1. Організація економічного аналізу матеріальних ресурсів

Матеріальні ресурси — це різноманітні види сировини, матеріалів, палива, енергії, комплектуючих та напівфабрикатів, що господарюючий суб'єкт закупає для використання у господарській діяльності з метою випуску продукції, виконання робіт або послуг.

Матеріальні витрати — це сукупність матеріальних ресурсів, що використані у процесі виробництва. На матеріальні витрати припадає 50−80% собівартості продукції, тому вони визначають конкурентоспроможність продукції підприємства. Пошук резервів зменшення матеріальних витрат є однією з проблем, що вирішується комплексом управлінських рішень, втіленням заходів, які зменшують матеріальні витрати на одиницю продукції, робіт, послуг. Метою аналізу матеріальних ресурсів є підвищення ефективності виробництва за рахунок більш раціонального використання ресурсів. Зростання потреби у матеріальних ресурсах можна задовольнити шляхом екстенсифікації або інтенсифікації. Екстенсивний спосіб задовольняння потреби у матеріальних ресурсах передбачає купівлю або виготовлення більшої кількості матеріалів, що веде до зростання матеріальних витрат на одиницю продукції. Інтенсивний спосіб задовольняння потреби у матеріальних ресурсах передбачає більш економне використання матеріалів в процесі виробництва, що забезпечує скорочення матеріальних витрат на одиницю продукції та зменшення собівартості продукції.

Мал. 1 — Структурно-логічна схема методики аналізу матеріальних ресурсів Мал. 2 — Джерела інформаційної бази аналізу матеріальних ресурсів Основні задачі аналізу матеріальних ресурсів на підприємстві, полягають у забезпеченні щоденного дослідження їх надходження, збереження на всіх етапах руху, аналізі та плануванні норм необхідних запасів, використання матеріальних ресурсів у виробництві на базі технічно — обґрунтованих норм їх використання. За допомогою аналізу використання матеріальних ресурсів можливим стає своєчасне виявлення непотрібних матеріалів та їх залишків, які, у подальшому, підлягають реалізації у відповідності з діючим порядком.

В процесі ж виробництва матеріали використовуються по-різному. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), другі - входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), треті - тільки сприяють виготовленню виробів, не входять в їх масу чи хімічний склад (МШП).

Отже, з метою спрощення системи обліку на підприємстві, контролю та аналізу, враховуючи особливості виробництва, прийнято за призначенням матеріали групувати так:

основні матеріали:

сировина і основні матеріали.

допоміжні матеріали:

паливо запасні частини малоцінні та швидкозношувані предмети .

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів. Це робиться для того щоб відділи та служби користувалися єдиними встановленими на підприємстві обліковими цінами і номенклатурою матеріалів, розробляється номенклатура — цінник, що являє собою систематизований перелік матеріалів, їх номенклатурні номера та облікові ціни.

Також важливою умовою контролю використання матеріалів є їх правильне групування. На різних підприємствах матеріали можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують в процесі виробництва. Так, наприклад на нашому підприємстві дріжджі виконують основу готової продукції.

Правильна і раціональна організація матеріальних ресурсів забезпечується чіткою системою і суворим порядком оформлення операцій, щодо руху матеріальних ресурсів.

Як правило, розрізняють економічну та технологічну структури. В основу економічної, покладено роль матеріалів у господарському процесі виробництва. Одні формують сировинну основу майбутнього продукту, інші - необхідні для забезпечення виробничого процесу або надання виробам відповідних властивостей, чи сприяють виробничому процесу. Першу групу називають основними матеріалами, другу — допоміжними.

Аналіз структури матеріалів проводиться шляхом розрахунку питомої ваги окремого виду матеріалу у загальному їх підсумку.

=,

де: Пв — питома вага окремого виду матеріалів, %;

Вов — вартість окремого виду матеріалів, грн.;

Ввв — вартість всіх видів матеріальних ресурсів, грн.

Аналіз структури матеріальних ресурсів Таблиця 1

Як видно з таблиці обсяг використовуваних матеріалів зменшується. Так за даними 2000 — 2001 років зменшення відбулося на загальну суму 416,0 тис. грн., що становить 15,83%. Питома вага основних матеріалів за підсумком двох років скоротилася на 2,2%, а допоміжних — навпаки — зросла на 2,2%. Структурні зрушення відбулися також і в групах основних видів матеріалів. Зокрема зросла питома вага дріжджів на 4% і, але зменшилася по всім іншим видам сумарно на 4%. Є і певні особливості зокрема при зменшенні кількості дріжджів і допоміжних матеріалів, їх питома вага збільшилася на +4,0% і 2,2% відповідно по кожному з цих видів матеріалів.

Матеріальні ресурси займають одне з головних місць у процесі виробництва певної продукції. Без забезпечення підприємства необхідними матеріальними ресурсами неможливий виробничий процес. Специфічною рисою матеріальних ресурсів є те, що вони повністю використовуються у процесі виробництва, тому підприємство повинно постійно слідкувати за їх своєчасним поповненням.

Розділ 2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві

В умовах ринкових відносин зниження матеріальних витрат стає одним із найважливіших напрямків збільшення прибутку підприємств.

Підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів сприяє впровадженню нових технологій, удосконалення управління, зокрема систематичний економічний аналіз матеріальних витрат.

Аналіз використання матеріальних ресурсів визначає:

дійсне становище щодо витрат матеріальних ресурсів на підприємстві;

причини і умови, внаслідок яких був досягнутий певний рівень у витрачанні цих ресурсів;

шляхи подальшої роботи щодо виправлення недоліків і економного використання матеріалів.

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою системи різноманітних показників:

1) узагальнюючі показники: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції. коефіцієнт використання матеріалів:

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних витрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат, зниження — зменшує.

Матеріаломісткість продукції визначається за формулою:

ММ = М/ВП де ММ — матеріаломісткість продукції;

М — сума матеріальних витрат, тис. грн;

ВП — обсяг продукції (робіт, послуг), тис. грн.

Розрізняють такі показники матеріаломісткості:

питома матеріаломісткість визначається відношенням суми витрачених матеріалів на одиницю технічного параметру з урахуванням її споживчих властивостей. Питома матеріаломісткість окремих виробів може визначатися у вартісному, натурально-вартісному та натуральному вираженні;

конструктивна матеріаломісткість розраховується як відношення чистої ваги виробу до певних одиниць технічних параметрів;

параметральна матеріаломісткість визначається відношенням матеріальних затрат на 1 потужний продукт чи вантажопідйомності.

Матеріаловіддача — це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Матеріаловіддача розраховується за формулою:

МВ = ВП /М де МВ — матеріаловіддача.

Для розрахунку питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції сума матеріальних витрат ділиться на собівартість виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру втрат виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким. Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції розраховується за формулою:

МВ=М/С*100

Де МВ — питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, %;

С — повна собівартість продукції (робіт, послуг), тис. грн.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат. розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1, то це свідчить про перевитрачання матеріалів, якщо менше 1 — про економію матеріальних ресурсів.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається за формулою:

Квм = Мф / Мум де Квм — коефіцієнт використання матеріалів;

Мф — сума фактичних матеріальних витрат, тис. грн.;

Мум — умовна величина матеріальних витрат. Розрахована виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції, тис. грн.

Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальну уяву про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви її підвищення. Більш детальну інформацію забезпечує аналіз індивідуальних показників.

2) індивідуальні показники: ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо). До індивідуальних показників відносять: сировиномісткість продукції, паливо місткість продукції, енергомісткість, а також напівфабрикатомісткість продукції.

Сировиномісткість продукції визначається за формулою:

Мс=Мс/ВП де: Мс — сировиномісткість продукції;

Мс — вартість спожитих сировини і матеріалів, тис. грн.;

ВП-обсяг продукції (робіт, послуг), тис. грн.

Енергомісткість продукції визначається за формулою:

Ме=Ме/ВП Де Ме — Енергомісткість продукції;

Ме — Вартість спожитої енергії, тис. грн.

Аналіз показників матеріаломісткості продукції

Таблиця 2

Згідно даних таблиці можна зробити висновок про негативний результат роботи підприємства, тому що показник матеріаломісткості у звітному році збільшився на 0,018 тис. грн., також спостерігається перевитрата матеріалів.

Наступним кроком є визначення впливу зміни кількості витрачених матеріальних витрат на випуск окремих виробів.

Таблиця 3

За даними таблиці видно, що фактичний випуск продукції збільшився на 16 000 (146 000−130 000), загальні витрати склали +6100 (1216−2171−2667+9722), а нормативні витрати на 1 виріб становлять +9900 (-216+9171+667+278).

Досліджуючи використання підприємством матеріалів, встановимо як вплинув дефіцитний матеріал N на випуск продукції.

Таблиця 4

Наведені дані показують, що за рахунок структурних зрушень випуск продукції на 1 т. матеріалу N скоротився на 80 грн. (8916−8836), за рахунок більш економного використання матеріалу N випуск продукції збільшився на 727 грн. (9563−8836). При змінені структури продуктивності підприємства із передбаченої по плану кількості матеріалів, підприємство могло б виготовити продукції на 10 863 грн.

Таким чином перевиконання плану випуску продукції на 820 тис. грн.(1160−10 780) є наслідком зниження норм витрат матеріалів, в результаті чого випущена продукція більша на 917 тис. грн. (11 600−10 683), підвищення матеріаломісткості вплинуло на підвищення випуску продукції на 97 тис. грн. (10 780−10 683).

Розглянемо порядок розрахунку при витраті матеріалу N на виготовлення всіх виробів.

Таблиця 5

Згідно приведених даних на підприємство поступило матеріалу N на 1 т. менше, що повинно було призвести до зменшення випуску продукції, залишок на кінець року скоротився на 5 т. у зв’язку із збільшенням випуску продукції.

Кількість витрачених матеріалів збільшилась на 4 т. або на 0,33% ((1213−1209)*100% / 1209). В той час, коли випуск продукції збільшився на 7,6%.

Для визначення впливу зміни в кількості витрачених матеріалів на 1 виріб по кожному виду виготовленої продукції складаємо таблицю.

Таблиця 6

Дані таблиці показують, що підприємством було витрачено на випуск продукції матеріалів більше ніж передбачалося по плану на 4 т. Зекономлено за рік скорочення норм витрат на виготовлення виробів Хліб чорний — 96,3 т., Тістечко «Берізка» — 3,6 т., Булочка з маком — 1,0 т. Зменшено розхід матеріалів у зв’язку із скороченням випуску виробів Тістечко «Берізка» — 10,8 т. За рахунок цієї кількості було витрачено на понадлишковий випуск виробів Батон звичайний — 5,1 т., Хліб чорний — 73,5 т., Булочка з маком — 36,0 т. і перекрито перевитрату по нормах допущених при виготовлені виробу Батон звичайний на 1,1 т. Економія матеріалів у виробництві виробу Хліб чорний у кількості 96,3 т. не тільки дала можливість витратити на по надлишковий випуск цих же виробів у 73,5 т. але і склала умови для додаткового випуску інших виробів у використанні на їх виготовлення 22, 8 т. Скорочення норм витрат матеріалів по виробу Хліб чорний було одержано в результаті зміни технології, яка привела до скорочення відходів і зменшення чистої ваги виробів.

На фактичний випуск продукції виробу Хліб чорний за рахунок скорочення повернених відходів утворилась економія 85,6 (0,8*107 000), за рахунок зниження чистої ваги матеріалів витрачених на 1 виріб, економія 10,7 т. (0,1*107 000), а всього — 96,3 т.

Основними причинами, які зумовлюють поступове зниження витрат матеріальних ресурсів є:

конструктивне поліпшення виробів, у тому числі спрощення;

вдосконалення технологій виробництва;

повторне використання відходів у виробництві;

коригування рецептур;

зменшення частки кінцевого браку продукції;

зміна якості матеріалів, які використовуються.

Розділ 3. Значення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займається спеціальний підрозділ — відділ матеріально-технічного постачання, складські і транспортні служби. Значну увагу цьому приділяють плановий і технічний відділи, головні адміністратори підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основними і допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, паливом та електроенергією тощо. Слід з’ясувати причини і визначити винних осіб, якщо по будь-яких позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва.

Однією з причин може бути недбале складання плану постачання, внаслідок чого мають місце пропуски потрібних матеріалі, а отже, не робляться відповідні замовлення постачальникам. Водночас допускаються прорахунки в обсягах потреби і термінах постачання. За допомогою аналізу слід з’ясувати, де провина постачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Після цього треба проаналізувати якість придбаних матеріалів, комплектність постачання і дотримання передбачених угодами термінів виробництва та ритму. Треба взяти до уваги, що повне та якісне постачання значною мірою залежить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов’язань. Це дає змогу уникнути багатьох непорозумінь. Вибір постачальників і перехід на довгостроковий характер співробітництва найбільш відповідальними і надійними є також важливим фактором нормального забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Мета аналізу — показати, як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням договірних умов постачальниками, які заходи вживались у разі затримок чи інших порушень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Своєчасне надходження матеріальних ресурсів забезпечує ритмічну роботу, виконання бізнес-плану та збільшення прибутку. Необґрунтований надлишок матеріальних ресурсів може призвести до уповільнення оборотності запасів, що вплине на погіршення фінансового стану підприємства.

Визначають планову потребу у матеріальних ресурсах на основі норм витрат матеріалів для кожного виду продукції із урахуванням плану випуску продукції. Процес планування потреби у матеріальних ресурсах здійснюється у такій послідовності (мал. 3)

Мал. 3 — Процес планування потреби у матеріальних ресурсах Основна потреба у матеріальних ресурсах визначається для виробництва продукції (по нормам на кожний вид продукції), а додаткова пов’язана із утриманням та ремонтом будівель, споруд, обладнання (ремонтно експлуатаційні потреби), або із необхідністю поповнення запасів матеріалів.

Якщо підприємство виконує державні замовлення, то виробництво такої продукції має бути забезпечено виділеними державою матеріальними ресурсами. Для іншої частини продукції, що виробляється згідно угод із покупцями, необхідно складати угоди із постачальниками матеріалів.

При оцінці забезпеченості підприємства матеріалами використовують відносні показники:

Коефіцієнт виконання плану постачання = фактично надійшло матеріалів і-го виду/планова потреба у матеріалах і-го виду;

Забезпеченість матеріалами і-го виду (в днях) = Фактична наявність матеріалу і-го виду/ Середньодобова потреба у матеріалах і-го виду.

При оцінці виконання плану з асортименту матеріалів зараховують фактичну їх кількість, що надійшли, але в межах планової потреби, передбаченої договором. Якщо по якому-небудь виду матеріалів є недопостачання, то в цілому план по асортименту буде недовиконаний, оскільки перевищення фактичних постачань над передбаченими в договорі (плановою потребою) не враховується. Такий аналіз повинен проводитися оперативно (щодня), щоб у випадку відхилень ухвалювати оперативне управлінське рішення. В процесі аналізу визначають відповідність фактичного розміру запасів важливіших видів сировини та матеріалів їх нормативній величині. З цією метою на основі даних про фактичну наявність матеріальних ресурсів у натуральному вимірі і середньодобової їх потреби визначають фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють із нормативною (запланованою). Норматив запасів в абсолютному вимірі визначається як добуток встановленого нормативу запасу в днях на плановий обсяг середньодобової потреби конкретних видів матеріальних ресурсів.

Виконання плану забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, т економічний аналіз підприємство продукція Таблиця 7

Аналізуючи дані таблиці, договори були виконані щодо поставки борошна на 96,5%, закваски на 99,1%. Відсоток виконання договорів по дріжджах — 100%.

Своєчасність і рівномірність постачання по окремих видах і найменуваннях матеріальних ресурсів можна проконтролювати шляхом зіставлення даних, що містяться в планах постачання, з даними статистичної звітності про їх рух по кварталах і місяцях.

Виконання плану постачання матеріальних ресурсів, т Таблиця 8

Як бачимо за даними таблиці, постачальники борошна виконали постачання на 96,5% (9,46*100/9,80), однак з урахуванням виконання всіх пунктів договірних зобов’язань цей показник в сумі знизився до 95%. По дріжджах цей показник знизився до 98,3%, а по постачанню закваски — до 98,7%. Важливою умовою забезпеченості безперервності виробництва є наявність матеріальних запасів: поточні, сезонні і страхові.

Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачання і середньодобової витрати 1-го матеріалу.

Зпот = Іпот * Вді

де Зпот — поточний запас

Іпот — інтервал постачання Вді - середньодобові витрати 1-го матеріалу Матеріальні запаси виконують декілька важливих функцій, що забезпечують гнучкість в управлінні підприємством — функцію накопичення; функцію захисту від зміни цін та інфляції; функцію управління запасами із зміною величини замовлення.

Функція накопичення матеріальних ресурсів — це накопичення та розподіл матеріальних ресурсів. Коли постачання або попит на будь-який ресурс нерегулярні, то підтримання достатнього рівня запасів забезпечує нормальний хід виробництва та ритмічний випуск продукції, якщо два взаємопов'язаних процесу не синхронізовані, то запаси накопичують окремо для кожного процесу, що дозволяє кожному оперувати власним заділом із власною швидкістю споживання.

Функція управління запасами із зміною величини замовлення — це отримання переваг в залежності від величини дисконту. Більшість постачальників пропонують знижки (дисконти) при великих замовленнях. Закупівля значної кількості може істотно зменшити вартість продукції. Поряд з цим є ряд недоліків, що виникають при купівлі значної кількості запасів. Це висока вартість зберігання, псування матеріалів, розкрадання, збільшення страхових внесків тощо. Збільшуючи інвестиції у запаси підприємство зменшує грошові кошти і тим самим зменшує можливість інвестувати за іншими напрямками.

Функція захисту від інфляції проявляється у періоди нестабільних цін або інфляції. Цінність запасу може зростати швидше ніж гроші, що розміщені у банку і підприємства прагнуть захистити грошові активи від знецінення у період інфляції шляхом вкладання коштів у виробничі запаси (сировину, матеріали).

В умовах ринкової економіки товарний асортимент постійно змінюється тому у суб'єктів господарювання можуть виникнути надлишки сировини або матеріалів. Такі надлишки визначають за даними складського обліку шляхом порівняння надходжень і витрачань. Ті види матеріалів, що протягом року не були використані у виробництві відносять до групи непотрібних, оцінюють їх загальну вартість та розробляють заходи щодо їх реалізації.

Аналіз завершують розробкою заходів щодо оптимізації рівня складських запасів, поліпшення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів.

Висновок

Нинішнє функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є достатньо складним. Сучасний стан економіки на стільки нестабільний, що мало хто з підприємців чи керівників виробничих підприємств може впевнено стверджувати про чіткі позиції на ринку.

Тому значний вплив має вміння аналізувати. На більшості підприємств важливою ділянкою аналізу є наявність та рух матеріалів, адже, без своєчасного забезпечення підприємств, необхідними матеріалами та ефективного їх використання неможливим стає виробничий процес.

Аналізуючи структуру матеріальних ресурсів можу зробити такі висновки: обсяг використовуваних матеріалів зменшився. Так за даними 2000 — 2001 років зменшення відбулося на загальну суму 416,0 тис. грн., що становить 15,83%. Питома вага основних матеріалів за підсумком двох років скоротилася на 2,2%, а допоміжних — навпаки — зросла на 2,2%.

Структурні зрушення відбулися також і в групах основних видів матеріалів. Зокрема зросла питома вага дріжджів на 4% і, але зменшилася по всім іншим видам сумарно на 4%. Є і певні особливості зокрема при зменшенні кількості дріжджів і допоміжних матеріалів, їх питома вага збільшилася на +4,0% і 2,2% відповідно по кожному з цих видів матеріалів.

Аналізуючи матеріаломісткість продукції, дійшла висновку про негативний результат роботи підприємства, тому що показник матеріаломісткості у звітному році збільшився на 0,018 тис. грн., також спостерігається перевитрата матеріалів.

Аналізуючи використання дефіцитного матеріалу N встановила, що за рахунок структурних зрушень випуск продукції на 1 т. матеріалу N скоротився на 80 грн. (8916−8836), за рахунок більш економного використання матеріалу N випуск продукції збільшився на 727 грн. (9563−8836).

При змінені структури продуктивності підприємства із передбаченої по плану кількості матеріалів, підприємство могло б виготовити продукції на 10 863 грн.

Таким чином перевиконання плану випуску продукції на 820 тис. грн.(1160−10 780) є наслідком зниження норм витрат матеріалів, в результаті чого випущена продукція більша на 917 тис. грн. (11 600−10 683), підвищення матеріаломісткості вплинуло на підвищення випуску продукції на 97 тис. грн. (10 780−10 683).

Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Аналізуючи дані виконання плану забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, встановила, що договори були виконані щодо поставки борошна на 96,5%, закваски на 99,1%.

Відсоток виконання договорів по дріжджах — 100%.

Для встановлення причини недовиконання плану підприємства по окремій продукції, проаналізувала дані виконання плану постачання матеріальних ресурсів, і було встановлено, що постачальники борошна виконали постачання на 96,5% (9,46*100/9,80), однак з урахуванням виконання всіх пунктів договірних зобов’язань цей показник в сумі знизився до 95%. По дріжджах цей показник знизився до 98,3%, а по постачанню закваски — до 98,7%.

Недовиконання плану підприємством було з вини постачальників, які не здійснили поставку матеріальних ресурсів на 100%.

Отже, аналіз забезпеченості і використання матеріалів поєднує в собі сукупність методів досягнення економічної стабільності підприємства і зростання прибутковості за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції та її якості.

З метою досягнення позитивних результатів підприємству необхідно вжити відновідні заходи щодо забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та правильності їх використання. Потрібно зменшити кількість браку, який має негативний вплив на результати діяльності.

Необхідно особливу увагу звернути на узагальнюючі показники по використанню матеріальних ресурсів і ставити завдання по підвищення матеріаловіддачі або зменшенні матеріаломісткості, що може призвести до значного економічного ефекту.

Список використаної літератури

1. Андрєєва Г. I. Економічний аналіз: Навч.-метод. посіб. — К.: Знання, 2008. — 263 с.

2. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: Навч. посіб. — Вінниця: ВНТУ, 2007. — 191 с.

3. Івахненко В.М. курс економічного аналізу: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2000. — 207 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

4. Іващенко В.І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. — К.: ЗАТ «Нічлава», 1999. 204с

5. Кармазін В.А., Савицька О. М. Економічний аналіз: Практикум. — К.: Знання, 2007. — 255 с.

6. Кошкарьов О. П., Лепа Р. М., Лисенко Ю. Г. Економічний аналіз і моделювання діяльності підприємства: Навч. посіб. — Донецьк, 2013 — 296 с.

7. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. Та доп. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005 — 472 с.

8. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. — Тернопіль: Економічна думка, 2001 — 365 с.

9. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І Методика і метод олія економічного аналізу: Навч. Посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2008 — 430 с.

10. Череп А. В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. — К: Кондор, 2005. — 160 с.

11. http://pidruchniki.ws/1 494 051 141 343/ekonomika/analiz_vikoristannya_materialnih_resursiv

12. http://lubbook.net/book₂₄₈_glava₄₇_8.3._Anal%D1%96z_vikoristannjama.html