Використання інформаційних технологій при викладанні курсу «Страхування»

Використання інформаційних технологій при викладанні курсу «Страхування» .

Викладачам вітчизняної вищої школи сьогодні відомі різноманітні види та методи навчання. Спектр сучасних методик включає як менш активні, так і набагато активніші - ситуаційні вправи, комп’ютерні симуляції, інтерактивне навчання через Інтернет. Вдале поєднання цих методів підсилює викладацькі прийоми, підвищує здатність реагувати на індивідуальність студентів.

Сучасну економічну освіту без знань питань страхування уявити не можна. А опанувати таку навчальну дисципліну як «Страхування», котра є нормативною для студентів всіх вузів, що здійснюють підготовку фахівців за напрямом «Економіка та підприємництво», неможливо без використання в навчальній діяльності інформаційних технологій. І справа не тільки в тому, що години, які виділено на аудиторні заняття, та обсяг питань, передбачених типовою програмою, співпадають так, як кіногерої відомого фільму «Близнюки» Дені де Віто та Шварцнегер.

Причин необхідності звернення до різних інформаційних технологій кілька. Їх можна розглядати з точки зору викладача та студента, але сьогодні ці учасники навчального процесу повинні йти назустріч один одному, оскільки останнім часом у вищій школі набуває розвитку демократизація навчання, формування у викладачів прогресивного мислення та необхідність вільного володіння сучасними комп’ютерними програмами, інформаційними технологіями.

Плануючи підготовку до занять, викладач повинен переосмислити як методику їх проведення, так і навчальні завдання, які мають бути орієнтовані на результати — ті знання та навички, які студенти здатні продемонструвати в кінці навчання, аби показати, що вони навчилися того, чого їх навчали. Проблема полягає в умінні визначити, підібрати, організувати навчання таким чином, щоб зацікавити студентів своєю методикою викладання. Для цього необхідно поєднувати різні види занять, застосовуючи не лише традиційні лекційні та семінарські, а й комп’ютерні та відеоможливості, які стають все більш доступними.

Звичайно, традиційні форми навчання не можна відкидати як неефективні. Вони повинні стати ще цікавішими саме завдяки використанню різнопланової інформації. Семінарські заняття краще проводити як дискусії, що потребують використання інформаційних технологій, оскільки свою думку студент повинен обгрунтовувати не за допомогою «голої» теорії, а й прикладами із реального страхового бізнесу.

Багато хто вважає, що лише підготовка до класичної лекції вимагає мобілізації інтелектуальних ресурсів викладача. Таке твердження є суперечним.

Сучасний педагог повинен вбирати досвід колег з вітчизняних вузів та інших країн. В останні три роки у вищих навчальних закладах став впроваджуватись кейс-метод — специфічний метод навчання, який вже має як прихильників, так і супротивників. Він вирішує властиві йому освітянські завдання і разом з цим змушує студентів працювати з різноманітною інформацією, орієнтуватися у величезному потоці знань, здобувати навички самоменеджменту. Слід пам’ятати, що студенти навчаються краще, коли їм цікаво і вони відчувають свої успіхи в опануванні знань.

Це вимагає від викладача думати та діяти так, щоб постійно оновлювати свій творчий потенціал, серйозно й творчо переосмислювати значний масив інформації. А вона у страхуванні (статистична, економічна, фінансова, комерційна) дуже специфічна і містить дані про страхові ризики, їх частоту та величину наслідків реалізації, страхові тарифи, фінансові показники діяльності страхових компаній, нові страхові продукти, клієнтську базу тощо.

Інноваційні методи навчання дозволяють викладачеві не тільки підтримувати конструктивний зворотній зв’язок із студентською аудиторією та допомагати опановувати навчальний матеріал, а й постійно вдосконалювати свої професійні знання та загальну культуру. Він повинен йти хоча б на кілька кроків уперед для того, щоб узагальнити нову інформацію та визначити напрями її використання з урахуванням як відповідних тем курсу, так і певних методик проведення занять.

Підготовка кейсів та робота з ними вимагає достатньої кількості наочних матеріалів (статтей з періодики, відеоСD-підтримку).

Ситуаційна методика не замінює, а доповнює традиційні заняття. Якщо у США переважна частина матеріалу (від 50 до 70%) подається шляхом аналізу кейсів — конкретних ситуацій, у вітчизняній освіті таке неможливо з кількох причин, серед яких — небажання представників реального бізнесу розкривати ті проблеми, з якими вони зіштовхуються.

Використання інноваційних методик дозволяє активізувати студентську аудиторію, оскільки формує вміння знаходити спільну мову, взаєморозуміння при роботі у міні-групах, тому що перед студентами ставиться спільне завдання.

Слід звернути увагу й на питання закріплення знань, які рекомендується студентам виконувати на підставі прикладів, статистичних даних за матеріалами преси, рекламних проспектів страхових компаній. Індивідуальні завдання вимагають від студента, який «зкачав» інформацію з сайту, проаналізувати її, що виробляє навички аналітичного мислення, можливості діагностувати проблему.

Доцільно, на нашу думку, ставити перед студентами й логічні завдання, які починаються зі слів: «доведіть», «поясніть», «обгрунтуйте». Але аргументованість буде залежати від ступеню підготовки студента до такого роду питань, вміння використовувати інформаційні технології.

Більшість студентів із захопленням ставиться до підготовки до занять, якщо вони проводяться не стандартно, а, наприклад, у формі рольової гри. Таке заняття теж вимагає використання інформації та інформаційних технологій. Моделюючи ті чи інші ролі, студенти опановують навички відповідної поведінки, яка наближається до реальної практики. Значну допомогу відіграють інформаційні ресурси компанії «Дінай», Українського серверу страхування «Insurance Online», журналу «Страхова справа», електронного дайджесту «Insurance Online» .

Серед відомих функцій системи пізнання — інструментарної, пояснювальної пошукової - остання орієнтує і викладача, і студента на інформаційний пошук. Слід зазначити, що викладач сьогодні втрачає монополію на інформацію і поступово перетворюється в інформаційного т’ютора.

І наприкінці хочеться звернутися до всіх, хто має відношення до навчання фахівців зі страхового бізнесу. Не можна забувати, що одним із завдань сучасної освіти є розвиток пізнавальних потреб, пам’яті студента, його здібностей, прагнення до пошуку нової інформації, аналітичних здібностей творчого фахівця, який так потрібен вітчизняному страховому ринку.