Оподаткування страхових компаній

Вступ

страховий податковий ринок В історії людства закономірно повторюються різноманітні катаклізми як природного, так і техногенного характеру, що уповільнюють темпи економічного зростання, знижують якість життя та добробут економічних агентів, тому важливою передумовою прискорення суспільного розвитку кожної країни стає створення дієвої системи страхового захисту.

Економічні реформи в Україні перенесли центр ваги управління ризиками на страхові компанії та призвели до їх виокремлення як самостійних суб'єктів господарювання, що працюють на комерційних засадах. Активна роль держави у функціонуванні ринку страхових послуг проявляється у створенні законодавчої бази як основного інструменту реалізації її страхових і бюджетних інтересів. Але, систематичні зміни податкового законодавства засвідчують, що єдині стратегічні підходи до оподаткування учасників страхового сектора досі не вироблені. Це негативно впливає не лише на його підготовку до функціонування в умовах швидкого економічного зростання, а через тісний взаємозв'язок з усіма галузями економічної діяльності і на прозорість податкової системи країни. Тому дослідження засад податкового регулювання ринку страхових послуг є надто актуальними. Крім того, від раціональності оподаткування вітчизняних страхових компаній безпосередньо залежить їх конкурентоздатність та позиція у світовій фінансовій архітектурі, що загострює проблему гармонізації та уніфікації податкової системи України з розвиненими фіскальними системами, у яких, до речі, й досі точаться дискусії навколо проблем оптимізації оподаткування страховиків.

Проблеми оптимізації оподаткування були предметом дослідження багатьох видатних вчених зі світовим іменем, у тому числі лауреатів Нобелівської премії, що одночасно свідчить і про їх актуальність, і про їх незавершеність. Значні здобутки у розвиток теорії оподаткування внесли вітчизняні вчені: Андрущенко В. Л., Василик О. Д., Льовочкін С.В., Опарін В.М., П’ятаченко Г. О., Соколовська А. М., Суторміна В.Н., Федосов В. М. Фундаментальні проблеми теорії та методології страхування детально розглядалися у працях вітчизняних (Базилевича В.Д., Барановського О.І., Воблого К. Г., Заруби О. Д., Клапківа М.С., Лутака М. Д., Осадця С. С., Фурмана В. М., Шумелди Я.) та зарубіжних (Єфімова С.Л., Журавльова Ю. Н., Зернова А. А., Зубця А. Н., Коломіна Є.В., Коньшина В. К., Манеса А.,

Орланюк — Малицької Л. А, Райхера В. К., Рейтмана Л.І., Серебровського В.І., Шахова С. Л., Юлдашева Р.Т.) дослідників.

Проте, ряд питань податкового регулювання ринку страхових послуг залишаються дискусійними, недостатньо вивченими вітчизняними фахівцями, недоведеними до рівня практичного використання, тому теоретичні засади і практика оподаткування суб'єктів страхової сфери потребують подальших досліджень та наукових розробок, адекватних сучасному рівню знань і результатам найновітніших наукових досягнень.

Це стосується, зокрема, чіткого визначення впливу особливостей страхової діяльності на форми оподаткування як страховиків, так і страхувальників, впровадження сучасних способів і методів податкового регулювання, які б гармонізували інтереси держави та суб'єктів страхової сфери. Отже, практична значущість та недостатня теоретична розробленість проблем, пов’язаних з удосконаленням податкового регулювання ринку страхових послуг, визначили вибір теми дослідження та її актуальність.

Метою роботи є аналіз і узагальнення наукового й практичного досвіду у сфері оподаткування суб'єктів ринку страхових послуг та розробка на цій основі рекомендацій з удосконалення засад податкового регулювання, які б відповідали стратегічним напрямкам еволюції податкової системи України та ґрунтувались на специфічних особливостях страхування. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких науково-практичних завдань:

— з'ясувати теоретичні й практичні засади податкового регулювання ринку страхових послуг в Україні;

— узагальнити практику застосування альтернативного податку на страхові внески й його особливої ставки та визначити їх позитивні сторони й недоліки;

— розкрити особливості ринку страхових послуг як об'єкта оподаткування;

— виявити особливості формування прибутку від страхових операцій у розрізі доходів та витрат страховиків з урахуванням специфіки страхового технологічного циклу (інверсії та випадкового характеру);

— оцінити ефективність страхового захисту в країні;

— визначити концептуальні засади удосконалення оподаткування прибутку страхових компаній;

— визначити основні напрямки удосконалення оподаткування страхових сум та страхового відшкодування, що виплачується страхувальникам;

— надати загальну характеристику та оцінку страхової діяльності НАСКА «ОРАНТА»;

— проаналізувати фінансово-господарський стан НАСКА «ОРАНТА»;

— оцінити рівень податкового навантаження НАСКА «ОРАНТА» та його вплив на прийняття фінансово-господарських рішень;

— запропонувати шляхи удосконалення податкового регулювання страхової діяльності.

Об'єктом дослідження є система оподаткування суб'єктів ринку страхових послуг як особливої соціально-економічної структури, де формуються попит і пропозиція на страхові продукти.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні засади податкового регулювання ринку страхових послуг.

Для дослідження стану і тенденцій розвитку ринку страхових послуг та динаміки системи його оподаткування використовувались економіко-статистичні методи збору та обробки інформації: вибіркових досліджень, угрупувань; економіко-математичні методи: метод експертних оцінок, економіко-математичне моделювання, кореляційно-регресійний аналіз. Для висунення емпіричних гіпотез та їх верифікації, формулювання наукових положень використовувались методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, інші методи пізнання наукових явищ, об'єктів та процесів.

Теоретичною основою роботи є фундаментальні наукові концепції та теоретичні розробки у галузі макроекономіки й мікроекономіки, оподаткування та страхування. Інформаційну базу дослідження склали законодавчі і нормативно-правові акти з питань оподаткування та регулювання ринку страхових послуг в Україні, Податковий Кодекс, Основи світового Податкового кодексу, статистичні матеріали та спеціальні монографічні видання й статті вітчизняних та зарубіжних учених.

1. Теоретичні основи оподаткування страхових компаній

1.1 Страховий ринок як об'єкт податкового регулювання

Ринкова економіка являє собою сукупність різних ринкових відносин, в тому числі і відносин на страховому ринку. Страховий ринок — це система, що регулюється співвідношенням попиту покупців (страхувальників) на страхові послуги і пропозиції продавців (страховиків) щодо надання страхового захисту.

В умовах розбудови ринкової економіки поступова трансформація економічних та соціальних відносин зумовлює безліч проблем у фінансово — господарській діяльності страховиків. Особлива група фінансових проблем виникає у взаємовідносинах страховика з державою, оскільки на їх основі, через систему податків та інших платежів, здійснюється регулювання кінцевих результатів проведення процесу страхування. Система оподаткування страхової діяльності повинна забезпечувати збільшення надходжень в бюджетну систему і сприяти оптимізації страхового ринку. У сучасних умовах дію податків як в першому, так і другому напрямі не можна визнати ефективною.

Відсутність чіткого визначення впливу особливостей страхової діяльності на форми оподаткування як страховиків, так і страхувальників, впровадження сучасних способів та методів податкового регулювання, які б гармонізували інтереси держави та суб'єктів страхової сфери, практична значущість та недостатня теоретична розробленість проблем, пов’язаних з удосконаленням податкового регулювання ринку страхових послуг, визначили вибір теми дослідження та її актуальність.

Ряд вітчизняних і зарубіжних науковців надали дефініції поняттю «страховий ринок».

О.А. Гвозденко вважає, що страховий ринок являє собою систему економічних відносин щодо купівлі і продажу страхової послуги; вона проявляється в захисті матеріальних інтересів застрахованих осіб за рахунок грошових внесків в разі, якщо настав страховий випадок. На нашу думку, автор акцентує увагу на визначенні «страхової послуги».

В.Б. Гомелля стверджує, що страховим ринком є зустріч попиту і пропозиції на страхові товари, що визначена в часі і просторі. При цьому автор у своїх роботах вказує на специфічні риси функціонування страхового ринку, а саме існування специфічного страхового продукту.

В.Д. Базилевич дає таке визначення: страховий ринок — це специфічна сфера грошових відносин, в якій формується попит і пропозиція на страховий захист. Автор відкриває саму суть послуги зі страхування, а не страхового ринку.

Поступовий процес трансформації економіки вимагає від системи оподаткування, як інструменту державного регулювання економічних і соціальних процесів, враховувати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян. В той же час практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування страхових компаній, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства.

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгодженість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.

На концентрацію засобів страхового фонду безпосередньо впливає постійно зростаюче число страхувальників й застрахованих об'єктів. Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страховика за звітний період.

Основним рушієм дискусії, навколо оподаткування страхових послуг, стала зростаюча тривога з приводу існуючих сьогодні широких можливостей для виведення за межі вітчизняної податкової системи масштабних коштів з використанням схем за участю страхових компаній. Система оподаткування страховиків істотно відрізняється від системи прийнятої для типового господарського товариства, що пов’язано з її особливим статусом. Через таку особливість страховий ринок несе податкове навантаження, яке не можна співвіднести з навантаженням інших галузей економіки. Зокрема, базою оподаткування страхових операцій є обсяг отриманих страховими компаніями премій, зменшений на розмір платежів, здійснених цими компаніями з метою перестрахування. До обрахованої таким чином суми застосовується ставка податку у розмірі 3% (крім операцій довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0%).

Такий особливий податок був запроваджений з метою замінити звичайний — розрахований на основі валових доходів та валових видатків — податок на корпоративний прибуток.

Причиною застосування особливого порядку оподаткування податком на прибуток доходів від страхової діяльності вочевидь є ряд технічних складностей, що виникають при обрахування валових доходів та валових витрат страхової організації, оскільки її доходи та видатки суттєво рознесені в часі та припадають на різні звітні періоди.

Будь-який альтернативний податок, запроваджений на заміну податку на корпоративний прибуток, повинен ставити страховий бізнес в умови, що є принаймні наближено рівними до умов роботи інших підприємницьких структур, а також забезпечувати еквівалентний набір економічних стимулів для кожного із видів діяльності. У протилежному випадку створюватимуться потужні стимули для податкового арбітражу, тобто для штучного переведення прибутків із секторів в вищим податковим навантаженням до сектору із нижчим задля зменшення власних податкових зобов’язань.

Можна виділити два найпроблемніших елементи оподаткування страхової діяльності, що відкривають безпосередні можливості для податкового планування і відтак потребують вирішення. По-перше, це норма, яка дозволяє страховим компаніям списувати обсяги перестрахових виплат, а, по-друге — власне рівень ставки податку та база, до якої вона застосовується.

Усунути ці схеми можна двома способами — перевівши страхові компанії на загальну систему оподаткування або в межах існуючої системи, усунути можливість зменшення об'єкта оподаткування на перестрахування.

Ідеальний спосіб оподаткування страхового бізнесу полягає у стягненні податку безпосередньо з корпоративного прибутку страхової компанії. Така система ставила би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно кропіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах.

Більше того, у більшості розвинених податкових систем поширеною є практика паралельного застосування податку на прибуток страхових компаній із певною формою альтернативного податку на страхову діяльність (крім валового обсягу премій, альтернативною базою оподаткування можуть бути активи, капітал, обсяг страхових резервів або страхових трансакцій). Однак у багатьох цих країнах прямий податок співіснує з податком на валовий обсяг премій (щоправда, без зменшення його на обсяг перестрахових платежів), хоча причини для паралельного застосування цих інструментів відрізняються між країнами.

Складність податкового обліку страхової діяльності зумовила застосування в Україні особливої системи оподаткування страховиків (3% оподаткування валових доходів), що призвело до використання страхування в «тіньових» схемах ухилення від оподаткування. З огляду на це, податкова політика у сфері страхової діяльності потребує подальшого реформування, яке полягає у переході від оподаткування валових премій до оподаткування прибутку страхових компаній.

Страховики мають право створювати на території України та за її межами, з правами відокремлених підрозділів страховиків, представництва, а також філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. Статті про прибуток передбачають можливість сплати консолідованого податку. Страхові компанії не можуть застосовувати метод консолідованого податку на прибуток, оскільки понесені страховиком витрати й амортизаційні відрахування не належать до об'єкта оподаткування страхової діяльності. Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми консолідованого податку, нарахованого платником податку та розподіленого пропорційно до питомої ваги суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих за основними фондами такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філій, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку. Оскільки питома вага валових витрат у загальній сумі витрат незначна, а в більшості випадків взагалі її немає, то унеможливлюється застосування механізму сплати консолідованого податку на прибуток. У цьому разі основний податковий тягар нестиме головне підприємство, тож втрачається сам сенс застосування механізму консолідованого податку. Отже, в оподаткуванні філій страховика є ще одна проблема.

Існування різних підходів до оподаткування реального сектора економіки та видів страхової діяльності призводить до стимулювання переведення доходів із секторів з вищим податковим навантаженням у сектор страхування, де воно значно нижче. Такий стан справ викликав занепокоєння як державних податкових органів, так i уряду. Адже саме різний рівень оподаткування є передумовою для запровадження фінансових схем за участі страхових організацій з метою мінімізації податків.

Основна операційна діяльність включає надходження та витрати, які оподатковуються за різними ставками й мають різний об'єкт оподаткування. Повернуті суми зі страхових резервів, відраховані в попередні періоди, були вже враховані в попередньому періоді при оподаткуванні валових страхових платежів, крім переданих у перестрахування резиденту. Після повернення зі страхових резервів у новому періоді держава знову оподатковує ці кошти за ставкою 19%, враховуючи ці грошові надходження у складі валового доходу страховика.

Однак, очевидно, що цей дохід було отримано за основною операційною діяльністю. Отже, це призводить до подвійного податкового навантаження на страховиків, хоча за логікою відсутності подвійного оподаткування цього не повинно бути.

Іншим прикладом подвійного оподаткування є перестрахова діяльність резидента у страховика-нерезидента. Перший раз здійснюється оподаткування валових страхових платежів, оскільки зменшується сума таких платежів лише в разі перестрахування у резидента. Тому якщо страховик-резидент спрямує кошти до перестраховика-нерезидента, держава знову оподатковує такі кошти залежно від рейтингу фінансової надійності нерезидента.

Більшість учасників класичного страхового ринку України індиферентно ставляться до вибору системи оподаткування. Для побудови системи управління страховими податковими ризиками у страховій галузі важливо, щоб це була єдина ставка, а також було передбачено перехідний період як мінімум на два роки. Але підхід до питання оподаткування страхової діяльності повинен бути збалансованим, бо зростання ставки оподаткування може призвести до подорожчання страхових послуг та збільшить собівартість страхового поліса до невиправданих сум.

Система оподаткування страхової діяльності в Україні формувалась в умовах глобальної перебудови національної економіки до вимог ринкової системи господарювання. Складний, довготривалий та суперечливий процес реформування вітчизняної економіки безпосередньо позначився на особливостях побудови системи оподаткування страхової діяльності. Зокрема, ґрунтуючись на загальних принципах оподаткування суб'єктів економіки і спільній для них законодавчій базі, прийнятій в Україні, оподаткування страхових компаній суттєво відрізняється не тільки від інших вітчизняних підприємств, а й зарубіжних страхових компаній. Протягом всього періоду формування вітчизняного страхового ринку в Україні (починаючи з 1991 р. з прийняттям Закону України «Про систему оподаткування в Україні») здійснювався активний пошук визначення оптимальних вимог до оподаткування страхових компаній. Найбільша увага приділялась обґрунтуванню та вибору оптимальних бази і ставки оподаткування.

Зміни передбачені Податковим кодексом України, торкаються всіх без виключення суб'єктів економіки, а його впровадження є складним і досить довготривалим процесом, що потребує поглиблених досліджень, пов’язаних з оцінкою можливих результатів.

Податковий кодекс України вносить цілу низку кардинальних змін в систему оподаткування страхових компаній, ефективність впровадження в практику господарювання доцільно оцінювати з наступних позицій:

— відповідності принципом побудови, цілям і завданням загальної вітчизняної системи оподаткування;

— здатності задекларованих змін ліквідувати або при наймі знизити дію негативних факторів і явищ, які мають місце у вітчизняній системі оподаткування страхової діяльності.

Дослідження показали, що на всіх етапах становлення оподаткування страхової діяльності будувалось на загальних принципах вітчизняної системи оподаткування, підпорядковуючись її основним цілям і завданням, регламентованих чинним законодавством України. В цьому аспекті можна констатувати, що за кількісним складом податків, що мають сплачувати юридичні особи, страхові компанії не мають з ними суттєвих розбіжностей.

Особливості стосуються процесів формування та технології сплати окремих видів податків. Оскільки об'єктом оподаткування страхової діяльності був валовий дохід, а з прийняттям Податкового кодексу України став прибуток, то можна констатувати, що саме страхові компанії зазнали найбільш суттєвих змін в оподаткуванні своєї діяльності.

Важливо звернути увагу на те, що законодавча база стосовно оподаткування прибутку суб'єктів господарювання в Україні неодноразово змінювалась. В сфері страхування здійснювався інтенсивний пошук оптимального механізму оподаткування страхових компаній. Зокрема, у 1991 р. страховики оподаткувалися на загальних засадах. Об'єктом оподаткування був визначений балансовий прибуток за ставкою оподаткування 35%. У 1992 р. об'єкт оподаткування і ставка були змінені. Об'єктом оподаткування було визнано валовий дохід за ставкою оподаткування на рівні 55%.

Протягом 1993;1994 рр. база і ставка оподаткування в страхуванні змінювались неодноразово. Починаючи з 1995 р. було прийняте рішення щодо оподаткування страхових компаній за балансовим прибутком за ставкою оподаткування 30%. Однак при цьому були внесені зміни у визначенні об'єкту оподаткування. Законом України «Про страхування» (1996 р.) був визначений новий порядок формування прибутку від страхової діяльності, який значно відрізнявся від загального Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1995 р.) [21, с. 342] наявність суперечностей в законодавчій базі щодо оподаткування прибутку страхових компаній була частково ліквідована Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. (ст. 72 «Оподаткування страхової діяльності»). Було, зокрема, виділено та віднесено страхові операції до особливого виду, які підлягають під спеціальний порядок оподаткування. Від тоді і до прийняття Податкового Кодексу України діяльність страхових компаній оподатковувались особливим чином, відмінним від оподаткування іншої підприємницької діяльності. Об'єктом прямого оподаткування слугував не прибуток, як у інших суб'єктів господарювання, а валовий дохід, який визначався як сума страхових платежів, одержаних страховиком протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування, зменшену на суму страхових платежів переданих перестраховикам.

Ставка оподаткування не залежала від результатів фінансової діяльності страховика і включалась в ціну страхового платежу. Фактично це був непрямий податок (Рисунок 1.1.). Ця особливість аргументувалась тим, що страхові операції мають відмінне від отримання прибутку цільове спрямування, їх метою є страховий захист страхувальників.

Податковий Кодекс України вносить такі зміни в оподаткування страхових компаній [53, с. 220]:

— об'єктом оподаткування страховика стає прибуток від впровадження його діяльності;

— основна ставка податку становить 16 відсотків з введенням наступних перехідних положень в часі;

— з 1 квітня 2011 року по 31 грудня включно — 23%;

— з 1 січня 2012 року по 31 грудня включно — 21%;

— з 1 січня 2013 року по 31 грудня включно — 19%;

— з січня 2014 року — 16%.

Внесена також низка змін щодо умов оподаткування різних видів страхової діяльності. Так прибуток від страхової діяльності з довгострокового страхування життя (як і до прийняття Податкового кодексу України) згідно нових правил не оподатковуються. Однак змінені умови, що передбачають віднесення страхування життя до категорії довгострокове. Якщо до прийняття Податкового кодексу під довгостроковим терміном вважався період 10 і більше років, то після його прийняття від був скорочений удвічі. Тобто до довгострокового страхування життя відносяться всі договори заключні зі страховиком на п’ять і більше років.

За новими правилами зняті обмеження з підприємств та інших юридичних осіб щодо віднесення на власні валові витрати страхові платежі на страхування своєї господарської діяльності.

Згідно нових правил не оподатковуються договори з обов’язкових видів страхування у межах міжнародної системи «Зелена карта», а також страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Порівняно із старим законодавством добавилась ще міжнародні угоди «Зелена картка». Як і раніше договори з перестраховиками — нерезидентами, рейтинг фінансової надійності яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, не оподатковуються.

В інших випадках, тобто з перестраховиками, які не мають відповідного рейтингу, оподаткування здійснюється за ставкою 12% суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення їх перерахування.

Введено новий пункт, згідно якого страхування ризиків за межами України, які здійснюються на користь нерезидентів (крім полісів «Зелена картка») оподатковується за ставкою 4% від суми, що перестраховується, за власний рахунок страховика.

Як відомо, будь-яка страхова компанія в Україні може перестрахувати свої ризики в солідних перестрахувальних компаніях з високим рейтингом на страхових ринках Великобританії, Німеччини, Швейцарії і т.д. або у сумнівних компаніях, які не мають високих рейтингів на страхових ринках країн Прибалтики, на Кіпрі, в офшорних зонах.

При цьому, якщо цільове використання перестрахувальних премій у компаніях з високим рейтингом не викликає сумнівів, то відтік капіталу в Прибалтійські країни і в офшорні зони пов’язують з різними тіньовим схемами.

Пік розвитку операцій з «псевдоперестрахування» вважається 2004;2005 роки. Лідерами таких операцій були страхові компанії «Оберіг) «Максимум», «Громада», «Егіда», «Либідь» та ін. Лише в 2004 році під видом перестрахування у країни Балтії було виведено грошових коштів понад 2 млрд. грн.

Отже 12% - податок з перестрахувальних операцій українських страхових компаній з нерейтинговими перестраховиками — нерезидентам (до яких відносять компанії по «відмиванню грошей») все ще лишається актуальним і має на меті відсікти сумнівні компанії, імовірність відмивання через, які «брудних» грошей найбільша.

В цілому можна констатувати, що зміни передбачені Податковим кодексом України стосовно оподаткування страхових компаній, спрямовані на адаптацію вітчизняного страхування до міжнародних страхових ринків та розвиток в країні цивілізованих страхових і податкових відносин.

Отже, на дії страховиків і страхувальників щодо прийняття рішень на страховому ринку впливають не тільки ринкові чинники, а і державні інструменти регулювання — податки. Надлишкове податкове навантаження на страховому ринку обтяжує діяльність страховиків. В результаті з’являється неправильна структура страхових платежів, знижується рівень страхового захисту і страхових виплат, страховики втрачають чистий дохід. В такому випадку страхові компанії пропонують такий обсяг страхових послуг, за якого вони отримують дохід, тобто який є оптимальним для них, але він не задовольняє всього попиту[27].

При розробці заходів податкового регулювання страхового ринку необхідно звертати увагу на два основних чинники:

— специфіку самого страхування, як особливого виду фінансової діяльності, направленого не тільки на забезпечення страхового захисту за страховими договорами, а і на отримання прибутку;

— специфіку окремих видів страхування, тобто окремих сегментів страхового ринку.

1.2 Особливості оподаткування страхових компаній

Страховий ринок України існує понад двадцять років. За цей період він став найбільш розвиненим сегментом ринку небанківських фінансових послуг. Докризові темпи розвитку вітчизняного страхового ринку доводили, що страхова галузь є досить привабливою для інвесторів — як вітчизняних, так і іноземних. Багато в чому ця привабливість обумовлювалася не тільки ринковим потенціалом України страхового ринку, а й особливою системою оподаткування страховиків податком на прибуток, яка дозволяла отримувати власникам страхових компаній надвисокі прибутки та широко використовувати можливості страхових компаній для «псевдострахових» операцій. Подолання цих негативних явищ вимагало змін в системі оподаткування вітчизняних страховиків податком на прибуток.

Запровадження в Податковому кодексі порядку оподаткування прибутку страховиків на загальних підставах, отриманого компаніями при здійсненні операцій зі страхування (крім довгострокового страхування життя), дадо змогу не тільки встановити єдиний підхід до оподаткування прибутку страховиків та інших суб'єктів господарювання, а й забезпечить розвиток класичного страхування та поступове вирішення проблеми припинення використання підприємствами страховиків для оптимізації податків, а також відповідатиме міжнародній практиці. Розглянемо етапи реформування системи оподаткування страхового ринку.

Податковим кодексом запроваджується нова система оподаткування прибутку страховиків — у два етапи.

Перший етап ґрунтується на нормах п. 8 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» — це збереження протягом наступного звітного року нинішньої бази оподаткування страхової діяльності податком з премій, за винятком операцій з довгострокового страхування життя, одночасно з розрахунком оподатковуваного прибутку від страхової діяльності, податок з якого за результатами року не сплачується.

Крім того, з метою запобігання розповсюдженню фінансових схем на страховому ринку, починаючи з 01.04.2011 р., передбачено на перехідний період не зменшувати оподатковуваний дохід страховика, одержаний у вигляді страхових платежів за договорами страхування (перестрахування), на суми страхових платежів, сплачені за договорами перестрахування.

Це, звісно, пов’язано з тим, що низка страхових компаній прямо або опосередковано (через інші страхові компанії) передають ризики за укладеними договорами страхування в перестрахування фіктивним страховим компаніям, які існують, як правило, короткий проміжок часу (2 — 3 податкові звітні періоди), декларують занижені обсяги валових внесків і ліквідуються шляхом банкрутства. До речі, раніше зазначені схеми були масштабними і мали системний характер.

Потреба у застосуванні першого етапу оподаткування страховиків полягала в необхідності не допустити втрати бюджету і мати змогу порівняти стан надходжень податку на доходи страховиків за чинним порядком і стан надходжень з податку на прибуток за загальною системою оподаткування в майбутніх звітних періодах [14, с. 177].

Водночас вищенаведеним пунктом Перехідних положень не визначено на перехідний період порядок оподаткування податком доходів з премій за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування, тому на такі операції поширюються положення пп. 156.2.1 п. 156.2 ст. 156 розділу III Податкового кодексу щодо порядку оподаткування прибутку від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування за ставкою 0% за умови виконання вимог, встановлених терміном «договір довгострокового страхування життя», який надано в глосарії розділу І Податкового кодексу.

Щодо фінансової та іншої діяльності страховика, не пов’язаної зі страхуванням, то на перехідний період при обчисленні об'єкта оподаткування прибуток від такої діяльності визначався шляхом зменшення суми доходів звітного періоду (фінансові та інвестиційні доходи, інші операційні доходи, прибуток від операцій з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а також інші доходи) на суму витрат звітного податкового періоду, безпосередньо не пов’язаних зі страхуванням або розподілених пропорційно до питомої ваги вищезазначених доходів у загальному обсязі доходів страховика (адміністративні витрати, інші операційні втрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності). При цьому було збережено існуючий механізм перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування на майбутні періоди до повного погашення збитків шляхом включення цих збитків до витрат І кварталу наступного податкового року (на перехідний період — включення збитків за підсумками І кварталу 2011 р. до витрат ІІ календарного кварталу 2011 р.). До речі, оскільки в Податковому кодексі суму амортизаційних відрахувань при визначенні об'єкта оподаткування не виділено, то таку суму в податковому обліку страховика було включено до складу адміністративних витрат з урахуванням нормативу розподілу подібно до витрат, не пов’язаних зі страхуванням.

Другий етап впровадження Податкового кодексу в страхуванні - це перехід з 2012 р. на загальну систему оподаткування прибутку страховика з низкою специфічних для страхового сектора особливостей.

Відтак за неповний 2011 р. планувалося напрацювати аналітичний матеріал, який дасть змогу визначити прогресивнішу систему оподаткування для страхового ринку, хоча не є таємницею, що при переході на загальну систему оподаткування суттєво ускладнилось адміністрування цього податку у зв’язку з необхідністю враховувати позиції за кожним договором страхування (коли його укладено та розірвано, як змінено, як було розраховано страхові резерви та здійснено виплату страхового відшкодування тощо) окремо по ризикових видах страхування, страхуванню життя, а також довгостроковому страхуванню життя та пенсійному страхуванню, що є пільговими видами з метою оподаткування.

Щодо конкретних змін стосовно відображення в податковому обліку страховика операцій зі страхування, то зазначимо такі основні моменти.

Передусім Податковим кодексом продовжено реформування операцій з довгострокового страхування життя та надання більш широких податкових привілеїв. Як визначалося вище, для компаній зі страхування життя збережено на перехідний період і в подальшому нульовий податок за довгостроковими договорами страхування життя і пенсійного страхування. До того ж суттєво змінено термін «договір довгострокового страхування життя». Згідно з чинним законодавством зазначений договір з метою оподаткування вважається довгостроковим, якщо його укладено на 10 років і більше, і такий договір не передбачає часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов’язаних зі смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи.

Отже, податкову пільгу значно розширено як для лайфових страхових компаній, так і для роботодавців-страхувальників. Водночас зазначений термін з метою недопущення під час виплати страхової суми будь-яких зловживань з боку роботодавця-страхувальника щодо застрахованих працівників доповнено забороною для роботодавця мати статус вигодонабувача за довгостроковим договором страхування життя для збереження податкової пільги.

Також у разі розірвання договору довгострокового страхування життя чи з недержавного пенсійного забезпечення на відміну від минулого законодавства, яким передбачено податкові наслідки окремо як для страховика, так і для роботодавця-страхувальника, Податковий кодекс встановлює правила включення до доходів платника податку попередньо сплачених страхових внесків, віднесених до витрат, із нарахуванням у встановленому порядку пені тільки для роботодавця-страхувальника (пп. 156.2.2 п. 156.2 ст. 156). Отже, для лайфових страховиків порівняно з чинним порядком впроваджено нову пільгу.

Крім того, відповідно до зазначених правил Податковий кодекс наводить механізм застосування податкових наслідків у разі розірвання договорів довгострокового страхування життя працівників між роботодавцем і страховиком та у разі порушення інших вимог, установлених цим Кодексом, щодо конкретної застрахованої особи, про що свідчать вимоги терміна «договір довгострокового страхування життя». Такий договір не вважається розірваним з боку підприємства, якщо не відбувається часткової страхової виплати, виплати викупної суми або повного припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку.

При цьому цікавою новацією є те, що договір не вважатиметься розірваним, якщо відбудеться заміна страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути новий роботодавець або застрахована особа у разі її звільнення, а також заміна страховика на нового страховика, що підтверджується відповідною тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою[67].

Податковим кодексом уперше врегульовано взаємовідносини між частиною діяльності страховика, що пільгується, який здійснює страхування життя, та тією частиною його діяльності, що не пільгується. Так, на підставі абзацу другого пп. 156.2.1 п. 156.2 ст. 156 витрати від провадження операцій з довгострокового страхування життя та операцій за іншими договорами страхування життя розподіляються пропорційно питомій вазі доходу від зазначених видів у загальному обсязі. Крім того, страховик, що здійснює страхування життя, повинен декларувати окремо інвестиційний дохід, отриманий від розміщення коштів резервів страхування життя і коштів за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення.

Тобто в податковому обліку необхідно відрізняти операції з довгострокового страхування життя від операцій з короткострокового страхування життя, яке також може бути накопичувальним. Зазначені договори укладаються, як правило, на три роки й більше і можуть не відповідати конкретним критеріям, як це визначено в терміні «договір довгострокового страхування життя».

Тому, якщо договір страхування життя укладено на менше ніж на п’ять років, але він передбачає інші (додаткові) страхові ризики (наприклад, тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку), такий договір з метою оподаткування не є довгостроковим договором страхування життя, і страхові платежі, отримані за цим договором, не звільняються від оподаткування податком на прибуток.

На відміну від минулого порядку, відповідно до якого дохід від страхових послуг визначався за правилом першої події (дата набрання чинності договором страхування або сплата страхового внеску), Податковим кодексом передбачено, що датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку — страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів незалежно від порядку сплати страхового внеску. Тобто страховик несе відповідальність за договором з моменту, передбаченого умовами договору, і саме з цього моменту здійснює збільшення свого доходу.

Новий порядок оподаткування податком на прибуток страхової діяльності, який впроваджений з 2012 р., визначено ст. 156 Податкового кодексу, якою надано переліки доходів і витрат від страхової діяльності, та ці переліки не є виключними. Також в податковому обліку страховика беруть участь доходи та витрати, визначені загальними статтями 135 і 136 — по доходах і статтями 138 і 139 — по витратах. Стаття 156 містить три частини (пункти) у зв’язку з неоднаковим підходом до оподаткування прибутку страховиків, які здійснюють ризикові види страхування та лайфове страхування, а також застосуванням різних ставок оподаткування за окремими операціями страховиків. Податковим кодексом запроваджено нове економічне поняття прибутку як об'єкта для оподаткування страхової діяльності.

Починаючи з 1997 р. і до 2010 р. об'єктом оподаткування визначався дохід у вигляді страхових платежів, зменшених на суми платежів за договорами перестрахування. Податковий кодекс запровадив перехід страховиків на загальну систему оподаткування прибутку від страхової, а також фінансової та іншої діяльності, не пов’язаної зі страхуванням. Пункт 156.1 вищезазначеної статті встановлює перелік специфічних доходів, пов’язаних зі страхуванням, які враховуються при визначенні прибутку страховика, п. 156.2 — відповідно перелік суто страхових витрат. Пункт 156.3 передбачає вимогу щодо ведення страховиками окремого обліку доходів і витрат, пов’язаних з отриманням прибутку, що звільняється від оподаткування або оподатковується за ставкою нижчою, ніж загальна ставка.

Розглянемо детальніше зазначені види доходів і витрат. Основним доходом у страховій компанії є, звісно, страхові платежі (внески, премії), нараховані страховиком за укладеними договорами страхування, співстрахування і перестрахування.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про страхування» страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів. Перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) — резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій його зареєстровано.

Відтак перестраховик разом із цедентом (перестрахувальником) несе відповідальність за договором перестрахування і, відповідно, отримує за це від цедента обумовлену частину страхової премії. Операції з перестрахування є необхідною умовою для забезпечення платоспроможності страховиків, надійності, безпеки та диверсифікованості розміщення страхових резервів. Тому з метою недопущення подвійного оподаткування страхових премій Податковим кодексом передбачено зменшення страхових премій, нарахованих страховиком за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування, на суму страхових премій, нарахованих за договорами перестрахування. Нагадаємо, що страхова організація може як передавати ризики в перестрахування іншим страховикам або професійним перестраховикам, так і приймати в перестрахування ризики від партнерів (страховиків або професійних перестраховиків), тобто страховик одночасно може бути й перестрахувальником (цедентом), і перестраховиком. Це веде до того, що одна операція (наприклад, придбання цедентом перестрахувального захисту) буде витратною у цедента та дохідною у перестраховика.

Щодо співстрахування, то згідно зі ст. 11 Закону про страхування предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника — кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі мають міститися умови, що визначають права та обов’язки кожного страховика. Тому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (спiвстраховика) тільки в розмiрi його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Основним найвагомішим видом витрат у страховика є нараховані суми страхових виплат за договорами страхування, співстрахування та перестрахування. Щодо страхового відшкодування, то це та сама страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку. Отже, термін «страхова виплата» охоплює як виплати страхового відшкодування, так і ануїтети, пенсії, ренти та інші види виплат, передбачені договором страхування.

Проведення страхування спочатку потребує внесення страхової премії, а потім, через деякий час, — надання страхової послуги у вигляді виплати страхового відшкодування. Час надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігається, що дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути постійно достатнім для виконання страховиком умов договору страхування. Такі резерви формуються за рахунок страхової премії до визначення фактичної збитковості страхової суми з урахуванням наявності у страховому портфелі страховика видів страхування та строку дії договору страхування. Через неоднаковий розподіл ризику та різну методику і структуру тарифної ставки як джерела формування страхових резервів страхові резерви з ризикових видів страхування і страхування життя мають відмінності.

Слід звернути увагу, що формування резервів зі страхування життя здійснюється відрахуванням частини страхової премії, передбаченої для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Технічні резерви — це показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно — сума коштів, яка є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками. Обсяг технічних резервів має бути достатнім для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування навіть у випадках припинення надходження премій за цими договорами. Виходячи з цього, при оцінюванні фінансового стану страховика та його надійності, розміру статутного фонду, правильно розрахованої тарифної ставки та збалансованого страхового портфеля важливе місце слід відводити достатності страхових резервів.

Найважливішим серед технічних резервів є резерв незароблених премій. Метод обчислення незаробленої премії українськими страховиками регулюється Законом «Про страхування». Головна ідея методу полягає в тому, що величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових премій з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку: частки надходжень сум страхових премій за перші три місяці розрахункового періоду помножуються на ¼; частки надходжень сум страхових премій за наступні три місяці розрахункового періоду помножуються на ½; частки надходжень сум страхових премій за останні три місяці розрахункового періоду помножуються на ¾; одержані добутки додаються. Отримана сума покаже на певну звітну дату величину резерву незаробленої премії.

Страховики можуть обрати й інші методи розрахунку резерву незароблених премій. Це методи «1/365» та «1/24». Так, наприклад, при використанні методу «1/365» («pro rata temporis») незароблена страхова премія визначається за кожним договором як добуток частки надходжень суми страхового платежу, яка не може бути меншою за 80% суми надходжень страхового платежу, та результату, отриманого від ділення строку дії договору, який ще не минув на дату розрахунку (у днях), на весь строк дії договору (у днях).

Величина резерву незароблених премій, яка розраховується методом «1/24», залежить від часток надходжень сум страхових платежів, які також не можуть бути меншими за 80% загальної суми надходжень страхових платежів, з відповідних видів страхування та коефіцієнтів для його обчислення. За таким методом резерв незароблених премій розраховується за кожною групою договорів шляхом множення загальної суми часток надходжень страхових платежів за договорами на коефіцієнти, які визначаються як відношення строку дії договорів цієї групи, який не минув на дату розрахунку резерву незароблених премій (у половинах місяців), до всього строку дії договорів групи (у половинах місяців).

Зважаючи на вищесказане, в податковому обліку доходів і витрат страховика важливе місце займає облік сум від'ємної та позитивної різниць між величиною страхових резервів, сформованих страховиком на кінець звітного періоду, та величиною страхових резервів, сформованих на кінець попереднього звітного періоду. При цьому при обчисленні сум збільшення та зменшення розміру резервів незароблених премій обов’язково враховується на будь-яку звітну дату величина частки перестраховиків у цих резервах з відповідних видів страхування. Обчислення величини частки перестраховиків у резервах незароблених премій здійснюється у тому самому порядку, за яким визначається величина самих резервів за видами страхування, з урахуванням дати вступу в дію договору перестрахування.

Головною для страховиків при визначенні об'єкта оподаткування є законодавча можливість повністю врахувати страхові резерви, які з метою оподаткування розраховуватимуться згідно з методикою формування резервів зі страхування життя та правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затвердженими спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Раніше страховики формували свої страхові резерви відповідно до існуючих методик на підставі розпоряджень Нацкомфінпослуг України. Водночас згідно з вимогами п. 156.2 ст. 156 Податкового кодексу до них буде внесено деякі зміни з метою врегулювання окремих його положень.

Наступна позиція в переліку доходів — це інвестиційний дохід. Відповідно до пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу до доходів включено інвестиційний дохід, отриманий страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, а згідно з пп. 156.2.1 п. 156.2 цієї статті - інвестиційний дохід від розміщення коштів за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення. Одразу зазначимо, що формування резервів страхування життя окремо від резервів довгострокового страхування життя і пенсійного страхування Законом про страхування не передбачено. Тому розмежування отриманих інвестиційних доходів від розміщення резервів за договорами довгострокового та окремо короткострокового страхування життя призведе до ускладнень в адмініструванні таких доходів.

Крім того, отримані інвестиційні доходи від розміщення коштів резервів зі страхування життя мають законодавчо визначений порядок розподілу, встановлений ст. 9 Закону «Про страхування», а саме: договором страхування життя — обов’язково передбачається збільшення розміру страхової суми або розміру страхових виплат на бонуси, які розраховуються в установленому порядку. Тому в Податковому кодексі передбачено, що інвестиційні доходи від розміщення коштів резервів страхування життя, довгострокового страхування життя та технічних резервів за договорами ризикових видів страхування відокремлюються один від одного.

Наступна позиція в переліку доходів і витрат страховика — це позитивні та від'ємні курсові різниці, отримані від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами страхування, та активів, якими представлені страхові резерви за такими договорами, у випадках, якщо страхові резерви або активи утворено в іноземній валюті. Законом про страхування встановлено, що грошові зобов’язання сторін за договорами страхування життя за їх згодою можуть бути визначені як у національній, так і у вільно конвертованій валюті. До того ж у переліку активів, якими представлено страхові резерви, є валютні вкладення. У зв’язку з цим у податковому обліку страховика в інших операційних доходах та інших операційних витратах містяться позитивні та від'ємні курсові різниці.

Отже, збільшення частки перестраховиків у таких страхових резервах зменшує доходи та витрати страховика, зменшення такої частки навпаки — збільшує доходи і витрати.

Водночас відповідно до пп. 153.1.7 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу не включаються до складу доходів чи витрат позитивні або від'ємні курсові різниці, отримані від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за такими договорами, якщо страхові резерви та активи утворено в іноземній валюті, що є новою податковою пільгою, запровадженою для страховиків, які здійснюють операції зі страхування життя.

У переліку доходів від страхової діяльності є винагороди, належні страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування. До таких сум належать винагороди цеденту від перестраховика у вигляді комісійних за передачу цедентом ризиків на перестрахування або винагороди одному зі співстраховиків від інших співстраховиків — учасників договору співстрахування за діяльність щодо представлення всіх інших учасників у взаємовідносинах зі страхувальником.

Щодо доходів у вигляді часток від страхових внесків і страхових виплат, нарахованих за договорами перестрахування, то тут йдеться про нараховану перестраховиком у разі настання страхового випадку частку страхової виплати, яку той повинен компенсувати страховику відповідно до своїх зобов’язань за укладеним договором, оскільки відповідальним перед страхувальником у повному обсязі є прямий страховик, а перестраховик зобов’язаний відшкодувати цеденту свою частку страхових виплат.

У переліку доходів враховано також доходи страховика від реалізації права регресної вимоги до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки, що має законодавчі підстави, — ст. 27 Закону про страхування. Цією статтею передбачено, що до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Окремо слід звернути увагу на доходи та витрати у вигляді відсотків, які отримує перестраховик від цедента у разі депонування у цедента належної перестраховику страхової премії за укладеними договорами перестрахування. Таке депонування здійснюється з метою оптимізації вхідних і вихідних грошових потоків між сторонами договору перестрахування. Тобто якщо умовами договору перестрахування передбачається депонування у цедента всієї або частини страхової премії за договорами, переданими на перестрахування, то після закінчення строку дії договору за його беззбиткового проходження сума премії, що депонувалася, перераховується перестраховику разом з нарахованими на неї відсотками.

Наступна позиція — перестраховочні винагороди і тантьєми за договорами перестрахування. Перестраховочна винагорода, що сплачується перестраховиком цеденту, призначена для покриття аквізіційних витрат прямого страховика. Ця винагорода відображається у складі доходів у розмірі, визначеному за угодою сторін. Тантьєма є особливою формою винагороди страховика з боку перестраховика за надання участі в перестраховочних договорах та обачне ведення справи. Виплачується вона щороку в певному відсотку від суми чистого прибутку, отриманого перестраховиком від проходження перестраховочних договорів, у яких він бере участь. Відповідно, зазначені суми винагород і тантьєм за договорами перестрахування в іншої сторони договору перестраховика включаються до його витрат.

Також згідно з пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу доходом вважається сума санкцій у разі невиконання боржником умов договору страхування, визнана ним добровільно або за рішенням суду. Ця норма поширюється на суму санкцій, належних страховику за невиконання страхувальником умов договору страхування, співстрахування, а також на суму санкцій, належних перестраховику за невиконання перестрахувальником (цедентом) умов договору перестрахування.

Статтею 1 Закону про страхування встановлено, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути страхування, перестрахування та фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Проте дозволяється виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов’язано із цими видами діяльності.

Виходячи з наведеного, страховик, виконуючи посередницьку діяльність, може отримувати доходи у вигляді винагород за надання послуг сюрвеєра (обстеження майна, яке приймається на страхування та надання висновку про оцінку страхового ризику), аварійного комісара (з'ясування причин настання страхового випадку, визначення розміру збитків) та аджастера (визначення питань з регулювання заявлених претензій страхувальника у зв’язку з настанням страхового випадку, здійснення оцінки збитку та визначення суми страхового відшкодування), а також виконувати функції страхового посередника (брокера, агента). Терміни «сюрвеєр», «аварійний комісар» та «аджастер» наведено в пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу.

Стаття 28 Закону про страхування містить положення щодо припинення договорів страхування, відповідно до яких у разі дострокового припинення договорів страхування (перестрахування), крім договорів страхування життя, страховик (перестраховик) має повернути страхувальнику (цеденту) належні йому частки страхових платежів (внесків, премій) за період, що залишився до закінчення дії договору. Тому нараховані страховиком-цедентом суми належних до повернення перестрахувальних платежів вважаються його доходом.

Стаття 134 Податкового кодексу визначає об'єкт оподаткування у вигляді прибутку із джерелом походження з України та за її межами, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 Податкового кодексу як дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України. У зв’язку з цим є нагальна потреба проаналізувати основні податкові аспекти таких операцій.

Передача частки страхових ризиків у перестрахування на міжнародні перестрахувальні ринки є міжнародною практикою і реаліями, які давно склалися у світовій практиці страхування, і українські страховики в цьому процесі не є винятком. З моменту формування українського страхового ринку вітчизняні страховики отримали змогу вступати у різноманітні взаємовідносини з іноземними компаніями. Таким чином, українські страховики як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності впливають на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України. Зовнішньоекономічні взаємовідносини страховиків формуються у таких трьох напрямах: безпосередньо у процесі надання страхового захисту іноземним компаніям як страхувальникам; при користуванні українськими страховиками послугами, пов’язаними з організацією страхування (експертними, банківськими, юридичними, консультаційними тощо); у процесі розміщення частки страхових ризиків на міжнародних перестрахувальних ринках (операції з перестрахування).

У Податковому кодексі було збережено чину в минулому норму щодо оподаткування за власний рахунок у момент перерахування коштів за ставкою 12% виплат у вигляді страхових внесків, сплачених страховиками-резидентами за договорами перестрахування нерезидентам, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не відповідає вимогам, установленим уповноваженим органом (Нацкомфіпослуг України). При цьому якщо перестрахування здійснюється через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом, а також при укладанні договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, то ставка оподаткування дорівнює 0%.

Щодо застосування норми абзацу «и» п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу, то податкові правила не змінилися порівняно з минулим законодавством. Як і раніше, до будь-яких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, належать внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України. На ці доходи поширюються положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Наведені зміни пов’язані з переходом страховиків з 2012 р. на загальну систему оподаткування, запровадження якої має вирівняти податкове навантаження реального сектора економіки із сектором страхування.

1.3 Світовий досвід податкового регулювання страхової діяльності

Національна концепція формування оптимального податкового навантаження на страхові компанії - один з ключових пріоритетів державної економічної політики розвинутих країн світу, що обумовлюється високим ступенем розвитку страхових відносин в цих країнах та ґрунтовними історичними передумовами їх становлення. Виходячи з цього, порівняльний аналіз особливостей податкового регулювання національних (регіональних) страхових ринків становить у даній роботі особливу актуальність.

Страхові компанії в Західній Європі не підпадають під спеціальні фіскальні умови, тобто вони є платниками тієї ж сукупності податків, що і підприємства інших галузей економіки. Однак процедури визначення ключового об`єкта оподаткування діяльності страховиків — фінансового результату — регламентуються певними особливостями, що передбачають стягнення поряд з податком на прибуток податку на капітальний дохід (прибуток від інвестиційної діяльності компанії).

Визначальні домінанти оподаткування прибутку страхових компаній в Європейському союзі (ЄС) (як і інших типів господарських структур регіону) регулюються спеціальними Директивами ради Європи, серед яких слід відмітити наступні:

— директива 90/435/EEC, яка прямо визначає перелік податків на прибуток компаній в державах-членах;

— директива 90/434/EEC, що регламентує оподаткування процедур злиття та поглинання, взаємної передачі активів та обміну акцій європейських компаній.

На думку Б. Пастухова, подібна універсальність європейської системи правовідносин та наявність істотних відмінностей між національними законодавствами у сфері оподаткування, з одного боку, здійснюють негативний вплив на інвестиційні можливості страхових компаній, а з іншого — є запорукою економічного суверенітету кожної країни. При цьому майбутнє становище єдиної системи податкового регулювання Європи залежить у першу чергу від ступеня розвитку загальних інтеграційних процесів.

Слід зазначити, що податкова база (прибуток страхової компанії, що підлягає оподаткуванню) зменшується на загальну вартість страхових резервів, засади формування та методика визначення яких регламентуються Директивою ЄС91/674/EEC. Дія зазначеного нормативного документу поширюється на всі країни-члени Євросоюзу, однак це не виключає можливості національних наглядових органів реалізувати власну політику, встановлюючи додаткові види страхових резервів та процедури їх визначення. Так, в Нідерландах страхові фірми мають можливість додатково до резервів, що акумулюються відповідно до вимог Директиви, формувати додаткові стабілізаційні («еквілізаційні») страхові резерви, розмір яких здійснює прямий вплив на обсяг оподатковуваного прибутку. За контрактами «лайфового страхування» зазначені резерви акумулюються в розмірі 0,09% резерву на страхові премії та не може перевищувати 2,25% сукупного обсягу страхових премій, отриманих компанією за договорами страхування життя протягом звітного року. За ризикованими видами страхування такий резерв досягає 1,35% та обмежується 22,5% сукупного обсягу страхових премій поточного року. Завдяки подібним резервам виникає механізм обходу компаніями надмірного поточного фіскального навантаження у вигляді відтермінування стягнення податку [7, с. 129].

Оновлені вимоги до діяльності страхових компаній країн ЄС (SolvencyII) мають за мету врахування поточних тенденцій в галузі страхування, вдосконалення системи управління ризиками, методів фінансування, міжнародної фінансової звітності та стандартів. Єдиний документ покликаний замінити 14 окремих Директив, прийнятих раніше, та, у відповідності до положень Другого Базеля (Basel II), базується на принципах:

— кількісних вимог до формування капітальних резервів страхових компаній ЄС;

— забезпечення наглядового контролю за діяльністю страховиків;

— досягнення відкритості страхового ринку[2].

Пропозиції, розміщені у Директиві Solvency II, значно більше приділяють уваги ризикам, ніж це регламентувалося попередньою версією правил страхової діяльності (Solvency I). Директива також забезпечує стимули для управління фінансовою стійкістю за допомогою диверсифікації податкових пільг, методів зниження ризиків тощо. Вимоги до капіталу за стандартною формулою Solvency II є більш суворими за існуючі регулятивні вимоги, що зумовлено здебільшого надмірними ринковими ризиками «нелайфового» страхування, та ґрунтуються на використанні стандартної формули для розрахунку вимог платоспроможності капіталу (Solvency Capital Requirement — SCR) страхових компаній.

Європейська асоціація страхування та професійного пенсійного забезпечення (EIOPA) (створена у післякризовий період на базі The Committee of European Insurance and Pensions Supervisors — CEIOPS) особливу увагу приділяє дослідженню національних відмінностей у методиках оцінки відкладеного оподаткування страховиків, виявлення їх непередбачених зобов’язань, визнання та оцінки нематеріальних активів.

Об'єктом оподаткування чистого прибутку страхових компаній у США є «оподатковуваний дохід страхової компанії» (insurance company taxable income), що розраховується як різниця між її валовим доходом та законодавчо встановленими податковими вирахуваннями. Перелік останніх регламентується статтями Податкового кодексу США (USTaxCode) та складається з таких позицій:

— відшкодування за всіма понесеними збитками за операціями зі страхування життя;

— нетто вартість, на яку були збільшені страхові резерви компанії;

— дивіденди страхувальників та дивіденди страховика;

— поточні відрахування на операційні витрати;

— прийняті на себе третьою стороною зобов`язання з покриття можливого збитку;

— дивіденди, що підлягають відшкодуванню — виплати страховика страхувальнику, які будуть покриті перестрахувальником;

— інші вирахування (дана позиція не поширюється на прибуток від інвестування страхових резервів; відрахування на благодійність не повинні становити більше 10% від валового доходу).

Компанії в США «лайфового» напрямку мають формувати особливий тип резервних фондів — резерв страхування життя, котрий має використовуватися для покриття збитків, акумульованих даним видом страхової діяльності. Такі втрати кількісно розраховуються на основі офіційно затверджених відповідними державними органами таблиць захворюваності та смертності.

Ключові засади податкового законодавства сфери страхування життя в ЄС ґрунтуються на дотриманні наступних принципів:

— обов'язковість підтвердження достатності обсягу страхових резервів з «лайфового» страхування незалежними компаніями (актуаріями);

— фіскальні стимули та пільги можуть відрізнятися в різних країнах, однак при цьому важливим є їх обов`язкова регламентація в національному законодавстві (зокрема це стосується податку на страхові внески зі страхування життя, що має місце в деяких країнах) [8, с. 85].

Специфіка оподаткування страхових компаній в західних країнах стосується також наявності непрямого оподаткування, а саме — стягнення спеціального податку за договорами страхування. Поряд із класичним визначенням «податок на страхові премії», простежується широка варіація назв у контексті відмінностей національних законодавств: «страховий податок», «страхове мито», «податок на поліси», «податок на доходи від страхової діяльності». Зазначений інструмент являє собою відокремлений непрямий податок, який існує в податкових системах зарубіжних країн поряд із прибутковим податком та податком на доходи від капіталу.

Значення податкових ставок в різних країнах може суттєво відрізнятися, причому як на єдиній основі, так і в розрізі окремих напрямків (таблиця 1.1). До критеріїв диференціації ставок, що встановлюються за податком на страхові премії, належать такі: види страхування та сектори економіки, сукупність страхових ризиків, вид (тип) страховика тощо.

Таблиця 1.1. Класифікація оподаткування страхової премії та ставки податку станом на 01.09.2013 р. у Сполученому Королівстві

На думку Ю. Синнікової, фіскальне значення податку на страхові премії визначається передусім рівнем популярності страхових послуг у країні та ставкою самого податку. До того ж, національні регулятори надають йому статус доходного джерела не лише державного бюджету, а й спеціальних позабюджетних фондів, що досить часто не дозволяє дати об'єктивну оцінку соціально-економічним можливостям податку.

Зокрема, у Бельгії оподаткування страхових премій є джерелом доходів державного бюджету, фонду пожежного страхування, національного інституту охорони здоров’я.

Французьке законодавство передбачає спрямування відповідних фіскальних потоків на формування фонду страхування двигунів, національного гарантійного фонду, універсального фонду медичного страхування, національного фонду сільськогосподарських катастроф.

У Португалії простежується чітке розмежування нефіскального податкового навантаження між страховиками та застрахованими особами, причому основна його частина припадає саме на останніх. Так, застрахована особа сплачує 4 види нефіскальних податків: до фонду компенсації робітникам, національного управління з цивільного захисту, національного інституту медичної допомоги, автотранспортного гарантійного фонду. За рахунок страхової компанії сплачується податок до департаменту страхового нагляду та фонду компенсації робітникам. У таблиці 1.2 наведена класифікація оподаткування страхової премії та ставки податку у Португалії.

Таблиця 1.2. Класифікація оподаткування страхової премії та ставки податку станом на 01.09.2013 р. у Португалії

Таким чином, податкові ставки на страхові премії відрізняються не лише за приналежністю до галузей страхування (лайфове та нелайфове страхування), а й за конкретними типами страхових контрактів в межах кожної з галузей. До того ж, національне законодавство кожної країни закріплює спеціальний перелік тих видів страхування, що звільнюються від оподаткування.

Таким чином, огляд світового досвіду оподаткування страхової діяльності показав, що кожна країна визначає таку систему оподаткування, яка була би оптимальною для неї. Тобто кожна країна за допомогою податкового регулювання стимулює або стримує розвиток страхового ринку. З нашого дослідження бачимо, що в світі звільнене від оподаткування «лайфове» страхування, щоби не навантажувати ні страховика, ні страхувальника. Даного принципу притримується і Україна.

На нашу думку, система оподаткування страховиків в Україні є досить гнучкою по відношенню як до страхових компаній, так і для страхувальників. Вона дозволяє страховикам ефективно провадити як страхову, так і інші види діяльності, отримуючи прибуток. З прийняттям Податкового Кодексу України були визначені всі основні положення оподаткування страховиків. Ми вважаємо, що українська система оподаткування як страховиків, так і всіх суб'єктів господарювання, побудована досить ефективно, оскільки вона спрямована на розвиток національної економіки і на підтримку кожного суб'єкта підприємництва.

Разом з тим, держава може запозичити закордонний досвід оподаткування страхової діяльності, щоби регулювати її більш ефективно і уникати фінансових шахрайств.

2. Аналіз практики оподаткування страхових компаній (на прикладі наска «оранта»)

2.1 Загальна характеристика та оцінка страхової діяльності НАСКА «Оранта»

Національна Акціонерна Страхова Компанія (НАСК) «Оранта» була створена 25 листопада 1921 року. Відтоді i до 1993 року компанія носила назву «Укрдержстрах». Ця організація за всіх часів відіграла, безперечно, значну роль у житті суспільства, задовольняючи соціально — економічні потреби широких мас населення. За довгі роки своєї історії компанія отримала високий авторитет і особливу довіру з боку клієнтів.

Форма підприємства — Компанія НАСК «Оранта» є юридичною особою і фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність на підставі та згідно із законодавством України, Статутом та іншими документами, які затверджуються в порядку. Фінансовою діяльністю компанії є діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

У відносинах із діловими партнерами НАСК «Оранта» робить акцент на тривалості стосунків, оскільки вони базуються на взаємовигідних умовах і підтверджуються високим рівнем гарантій, які надає компанія. Страхова компанія НАСК «Оранта» посіла перше місце у рейтингу страхових компаній України відповідно до висновків Українського рейтингового агентства «Гвардія брендів» і окремо відзначена нагородою «Вибір року 2008» як краща страхова компанія року одразу у двох номінаціях — страхування авто і страхування майна. У 2011 р. НАСК «Оранта» визнана найнадійнішим партнером B2B сектор. За довгі роки свого існування компанія здобула неабиякий авторитет і особливу довіру клієнтів. Девіз компанії - «Впевненість, набута досвідом».

У страхової компанії майже 800 структурних підрозділів та 7 тис. страхових агентів. НАСК Оранта ще в 2009 році була лідером страхового ринку України. Але за наступні роки за обсягом зібраних валових страхових премій вона опустилася на 10-е місце згідно рейтингу Insurance Top.

Національна комісія, що здійснює регулювання ринку фінансових послуг, прийняла рішення ввести тимчасову адміністрацію в страхову компанію Оранта. Причиною стали «факти порушень і недоліків діяльності страховика, виявлені в ході планових та позапланових перевірок його діяльності в 2012;2013 роках». Системні проблеми в «Оранті» могли призвести до її «неплатоспроможності та зниження фінансової надійності», заявили в комісії.

НАСК «Оранта» надає страхові послуги з понад 50 видів страхування. Компанія входить в першу 20 лідерів страхового ринку з надання страхових послуг по всім групам страхування. Компанія для продажу страхових послуг використовує наступні канали продажу: послуги страхових посередників, банківські продажі, тендери.

Компанія є членом: Ліги страхових організацій України, Моторного страхового бюро України, Ядерного страхового пула України, Морського страхового бюро України, Українського союзу промисловців і підприємців, Торгово-промислової палати України.

Метою діяльності компанії є одержання прибутку шляхом надання послуг з усіх видів страхового захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб та здійснення фінансової діяльності в межах, визначених законодавством та статутом страхової компанії.

Предметом безпосередньої діяльності компанії є проведення страхування, перестрахування і здійснення фінансової діяльності, пов’язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Компанія здійснює всі види обов’язкового, добровільного страхування та перестрахування згідно із законодавством України, на які вона отримала ліцензії.

Маючи найбільшу серед українських страхових компаній кількість ліцензій, НАСК «ОРАНТА» надає виключний перелік страхових послуг юридичним і фізичним особам.

Послуги, що надаються юридичним особам: страхування авіаційних ризиків (авіатранспорту й цивільної відповідальності авіаперевізників); страхування будівельно — монтажних ризиків; автотранспортне страхування (автокаско, обов’язкове й добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, обов’язкове й добровільне страхування від нещасних випадків на транспорті водіїв і пасажирів); страхування майна підприємства; страхування заставного майна й майна зданого в оренду; обов’язкове й добровільне страхування відповідальності юридичних осіб; страхування морських ризиків (суден, відповідальності судновласників і фрахтувальників); страхування залізничного транспорту; комплексне страхування фінансових установ (страхування фінансових ризиків);

обов’язкове й добровільне страхування сільськогосподарських ризиків (врожаю, посівів, тварин); корпоративне особисте страхування співробітників (від нещасних випадків, на випадок травми, медичне страхування, страхування відповідальності роботодавців).

Фізичним особам надаються наступні види послуг: страхування майна громадян (квартири, споруди, побутове майно), власного, заставного й зданого в оренду; автотранспортне страхування (автокаско, обов’язкове й добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, страхування від нещасних випадків на транспорті водіїв і пасажирів); страхування відповідальності перед третіми особами; страхування громадян від нещасних випадків і на випадок хвороби; медичне страхування; страхування подорожуючих за кордоном або на території України на випадок хвороби або травми (страхування туристів); страхування тварин, що належать громадянам.

Для фінансування діяльності НАСК «Оранта» використовує власні обігові кошти, кошти власного капіталу, кошти залучені в результаті додаткової емісії, кредити банків на вигідних для компанії умовах.

10 жовтня 2013 року Рейтинговий комітет агентства «Кредит-Рейтинг» підтвердив довгостроковий кредитний рейтинг за національною шкалою Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на рівні uaА, прогноз «стабільний» за підсумками першого півріччя 2013 р.

«Позичальник або окремий борговий інструмент із рейтингом uaА характеризується високою кредитоспроможністю порівняно з іншими українськими позичальниками або борговими інструментами, — говориться в рейтинговому звіті агентства. — Стабільний прогноз вказує на відсутність явних передумов для зміни рейтингу протягом року», — повідомляє рейтинговий звіт агенції.

Для здійснення рейтингового аналізу агентство «Кредит-Рейтинг» використовувало фінансову звітність страхової компанії «Оранта» за перше півріччя 2013 р., а також внутрішню інформацію, надану НАСК «Оранта» у ході рейтингового процесу, в тому числі під час спілкування спеціалістів рейтингового агенства із уповноваженими представниками страхової компанії. Нагадаємо, що раніше РА «Кредит-Рейтинг» оновило довгостроковий кредитний рейтинг за національною шкалою НАСК «Оранта» за підсумками другого півріччя 2012 року на рівні uaА, прогноз «стабільний» 29 березня 2013 р.

У розділі I було виявлено, що страхові компанії провадять специфічну діяльність, тому її оцінка теж має бути проведена особливим шляхом. У таблиці 2.1 наведені основні фінансові показники страхової компанії.

Таблиця 2.1. Основні фінансові показники діяльності НАСКА «ОРАНТА» у 2010;2012 рр.

Як бачимо, за підсумками 2012 р. обсяг страхових премій компанії зменшився порівняно з 2011 р. на 11,1% і сягнув 566,1 млн. грн. (у 2011 р. — 637,1 млн. грн). Основними негативними чинниками, що спричинили вплив на зменшення страхових надходжень компанії були умови розвитку страхового ринку у 2012 р., а також поширення негативної інформації про НАСК «ОРАНТА» через засоби масової інформації.

Негативним чинником діяльності є також зменшення власного капіталу по відношенню до статутного, що головним чином вплинуло на прибутковість НАСКА «ОРАНТА». Тому доцільно проаналізувати фінансові результати (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2. Аналіз динаміки і структури фінансових результатів НАСКА «ОРАНТА» за 2010;2012 р

У 2010 році чистий дохід від реалізації продукції склав 579 700 тис грн. У 2011 він зріс до 608 997 тис грн., що порівняно з 2010 р. збільшився на 29 297 тис грн. або на 5,05%.

У 2012 р. чистий дохід склав 521 031 тис грн., в порівнянні з 2011 роком він зменшився на 87 966 тис. грн. або на 14,44%. У 2012 р. порівняно з 2010 р. чистий дохід зменшився на 58 669 тис. грн або на 10,12%. Собівартість реалізованої продукції у 2010 р. склала 390 310 тис. грн. У 2011 р. вона зменшилась на 9427 тис грн. або на15,56%.

У 2011 р. в порівнянні з 2010 р. у страховій компанії кількість персоналу зменшилось на 156 чоловіків або на 2%. У 2012 р. в страховій компанії в порівнянні з 2011 р. відбулося скорочення персоналу на 105 чоловіків або на 1,38%, а у 2011 р., в порівнянні з 2009 р., персонал скоротився на 261 чоловіків або на 3,35%.

У 2011 р. в порівнянні з 2010 р. у страховій компанії кількість персоналу зменшилось на 156 чоловіків або на 2%. У 2012 р. в страховій компанії в порівнянні з 2011 р. відбулося скорочення персоналу на 105 чоловіків або на 1,38%, а у 2011 р. в порівнянні з 2009 р. персонал скоротився на 261 чоловіків або на 3,35%.

Зміни у фонді оплати праці. У 2010 р. в страховій компанії фонд оплати праці складав 154 347 тис. грн., а середньорічна оплата праці становила 19,81 тис. грн./чол. У 2011 р. в страховій компанії фонд оплати праці складав 157 162 тис. грн., що в порівнянні з 2010 р. збільшився на 2815 тис. грн. або на 1,82%, середньорічна оплата праці у 2011 р. склала 20,58 тис. грн./чол., що в порівнянні з 2010 р. збільшилась на 0,77 тис. грн./чол. або на 3,9%. За рахунок скорочення чисельності робітників.

У 2012 р. фонд оплати праці складав 139 522 тис. грн., що в порівнянні з 2011 р. зменшився на 17 640 тис. грн. або на 11,22%. Порівняно з 2010 р. він зменшився на 14 825 тис. грн. або на 9,6%. Середньорічна оплата праці у 2012 р. склала 18,53 тис грн./чол. У 2012 р. в порівнянні з 2011 р. середньорічна оплата праці зменшилась на 2,06 тис. грн./чол. або на 9,99%. А у 2012 р. в порівнянні з 2010 р. зменшилась на 1,28 тис. грн./чол. або на 6,47%.

Динаміка зміни продуктивності праці. У 2010 році продуктивність праці становила 74,40 тис грн/чол., тоді як у 2011 році цей показник становив 79,75 тис грн/чол., тобто продуктивність праці збільшилась на 5,36 тис. грн./ чол. або на 7,2%. Це сталося за рахунок скорочення чисельності працюючих та збільшення обсягу чистого доходу від реалізації продукції.

У 2012 році навпаки спостерігається зниження ефективності праці, показник продуктивності склав 69,18 тис. грн./чол., що в порівнянні з 2011 р. зменшився на 10,57 тис. грн. або на 13,25%, а в порівнянні з 2010 р. продуктивність праці зменшилась на 5,21 тис. грн./чол. або на 7,01%.

Динаміка зміни середньорічної вартості основних засобів. У 2011 р. в порівнянні з 2010 р. Середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 65 655,5 тис. грн. або на 13,49%. У

2012 р. в порівнянні з 2011 р. середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 37 407 тис. грн. або на 6,77%. У 2012 р. в порівнянні з 2010 р. середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 103 062,5 тис. грн. або на 21,17%.

Динаміка зміни чистого прибутку (збитку). У 2010 р. страхова компанія отримала прибуток у сумі 8570 тис грн., а в 2011 р. компанія отримала прибуток у сумі 466 тис грн., що порівняно з 2010 р. менше на 8104 тис грн. або на 94,56%. У 2012 р. змогла несуттєво, але підвищити та отримати прибуток у сумі 553 тис. грн., що на 87 тис. грн. більше ніж в 2011 р, а порівняно з 2010 р. він зменшився на 8017 тис грн.

Компанією «Оранта» здійснено страхових виплат на суму 219 261,0 тис. грн., що в порівнянні з 2011 роком на 2,9% більше (у 2011 році - 213 131,0 тис. грн.). Загальний рівень виплат за 2011 рік склав 38,7%, що на 5,2 п.п. більше ніж у 2011 році (у 2011 році - 33,5%).

У 2012 році з ризикових видів обов’язкового та добровільного особистого страхування Компанія отримала 40 600,2 тис. грн. страхових премій. Обсяг надходжень страхових премій за даною групою страхування у порівнянні з 2011 роком зменшився на 12,5% (у 2011 році - 46 388,1 тис. грн.).

Питома вага особистого страхування у портфелі Компанії в звітному періоді залишилася, майже, на рівні 2011 року та склала 7,2% проти 7,3% у 2011 році.

Обсяг страхових виплат за даною групою страхування у 2012 році склав 24 681,9 тис. грн. проти 10 361,4 тис. грн. у 2011 році.

У 2012 році обсяг страхових премій за всіма видами медичного страхування склав 22 353,9 тис. грн. Найбільшу частку надходжень забезпечили програми безперервного страхування здоров’я (58%), програми страхування медичних витрат за кордоном (23%) та програма медичного страхування учасників дорожнього руху «Дорожній талісман» (8%).

Питома вага медичного страхування у портфелі Компанії у звітному періоді становила 3,9%.

Обсяг страхових виплат з медичного страхування у звітному році становив 20 408,9 тис. грн. Рівень страхових виплат з медичного страхування у 2012 році склав 91,3%. Високий рівень страхових виплат був зумовлений значним зростанням цін на медичне обслуговування та медикаменти, яке спостерігалося у країні.

За договорами страхування від нещасних випадків впродовж 2012 року надійшло 18 246,3 тис. грн.

Питома вага страхування від нещасних випадків у портфелі Компанії у звітному періоді становила 3,2% проти 2,9% у 2011 році.

Обсяг страхових надходжень зі страхування транспортних засобів (КАСКО), добровільної та обов’язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за підсумками 2012 р. склав 412 952,3 тис. грн. Частка транспортного портфелю у загальному страховому портфелі Компанії, у порівнянні з минулим роком, не змінилася. Питома вага цієї групи у страховому портфелі Компанії у 2012 році склала 73,0%.

Обсяг страхових виплат з автотранспортного страхування за підсумками 2012 року становив 161 194,0 тис. грн., рівень виплат склав — 39,0%. Компанії у 2011 році становила 73,0%.

Питома вага добровільного автотранспортного страхування у звітному році склала 13,8%.

Основний негативний вплив на надходження страхових платежів за даною групою спричинило зменшення на 36,9% у 2012 році страхових надходжень зі страхування наземних транспортних засобів (КАСКО). Страхові платежі зі страхування транспортних засобів (КАСКО) у 2012 році склали 75 588,6 тис. грн.

Загальний обсяг надходжень страхових платежів із добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у 2012 році склав 2 481,0 тис. грн. Обсяг страхових виплат з добровільного автотранспортного страхування за підсумками 2012 року становив 65 340,4 тис. грн., рівень виплат склав 83,7%.

За підсумками 2012 р. загальна сума надходжень страхових премій з обов’язкових видів автотранспортного страхування становила 332 822,7 ти. грн.

Питома вага цієї групи у загальному портфелі у 2012 році склала 59,2%.

Обсяг страхових виплат за даною групою страхування за підсумками 2012 року становив 95 853,6 тис. грн., рівень виплат склав — 28,6%. Надходження страхових платежів у 2012 році з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВНТЗ) за внутрішніми договорами склали 302 127,9 тис. грн.

Питома вага страхових премій із страхування майна фізичних осіб у страховому портфелі «Оранта» становила у 2012 р. 13,8%. Обсяг страхових виплат за цим видом страхування склав 16 067, 6 тис. грн. Рівень виплат за цією групою становив 20,5%.

Зниження надходжень страхових платежів на 2,9% у порівнянні з минулим роком відбулося, в основному, за рахунок зменшення страхових премій через банківський канал продажів.

Щодо страхування майна та відповідальності юридичних осіб, то обсяг надходжень страхових премій склав 24 317,2 тис. грн., що на 27,1% менше, ніж у 2011 р. Питома вага страхових премій зі страхування майна та відповідальності юридичних осіб у 2012 році становила 4,3% від загального обсягу страхових платежів.

За підсумками 2012 року загальна сума надходжень страхових премій зі страхування вантажів, авіаційних та морських ризиків становила 7 401,7 тис. грн.

Питома вага цієї групи у загальному портфелі практично не змінилася у порівнянні з минулим роком і склала 1,3%.

Обсяг страхових виплат за даною групою страхування за підсумками 2012 року склав 4 329,8 тис. грн. Рівень виплат за цією групою становив у 2012 році 58,5%.

Із переліку видів майнового страхування найвигіднішим видом страхування для страхової компанії є страхування наземного транспорту. Хоч суми страхових відшкодувань значні, витрати покриваються за рахунок високої собівартості даних страхових послуг.

Перестрахувальна діяльність НАСК «Оранта» характеризувалася поновленням участі компанії, як перестраховика, у перестрахуванні офшорних морських ризиків на території Ірану — перестрахова премія склала 96 тис. грн.; участю у перестрахуванні міжнародних космічних ризиків. Протягом 2012 р.:

— укладено 153 договори вхідного факультативного перестрахування та 92 договори вихідного факультативного перестрахування;

— премія за договорами вхідного перестрахування, укладеними через Ядерний Страховий Пул України, у 2012 році склала за часткою Компанії 2 375,0 тис. грн. Порівняно з 2011 роком перестрахувальна премія зросла більше, ніж на 30%;

— перестрахувальна премія за договорами вхідного перестрахування, у тому числі за договорами вхідного перестрахування, укладеними через Ядерний Страховий Пул України, склала суму 6 066,8 тис. грн., і залишилась на рівні 2011 року;

— отримано перестрахувальної премії за договорами вхідного перестрахування міжнародних космічних ризиків у сумі 476,0 тис. грн.;

— отримано відшкодування від перестраховиків у сумі 6 553,5 тис. грн., з яких 802,5 тис. грн. було відшкодовано перестраховиками-резидентами та 5 751 тис. грн. — перестраховиками-нерезидентами;

— сплачено відшкодування на користь перестрахувальників в сумі 4 857,4 тис. грн., з яких 3 310,0 тис. грн. було відшкодовано Компанією на користь перестрахувальників-резидентів та 1 547,4 тис. грн. — на користь перестрахувальників — нерезидентів.

Протягом 2012 р. НАСК «Оранта» врегульовано більше 120 тис. страхових випадків та сплачено страхове відшкодування в загальній сумі 219 256, 7 тис. грн.

З даного переліку найвигідніше спрацьовує страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Разом з тим, всі показники зменшуються: значно скоротились страхові платежі і кількість укладених договорів страхування.

Можемо зробити висновки, що страхові послуги НАСКА «Оранта» є досить рентабельними, але значну частку в структурі страхового портфелю займають збиткові види страхування. Збільшення кількості страхових випадків спричинює зростання страхових виплат, що призводить до зниження чистого прибутку.

2.2 Аналіз фінансово-господарського стану НАСКА «Оранта»

Обираючи страхову компанію, потенційні клієнти перш за все звертають увагу на основні фінансові показники діяльності компанії, що розраховують на основі даних фінансової звітності. Такі показники можуть свідчити про надійність страхової компанії, або ж навпаки по її нездатність вчасно розрахуватись зі своїми зобов’язаннями за настання страхових випадків.

Для оцінки фінансового стану НАСКА «Оранта» розраховуємо показники: майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності, рентабельності.

У таблиці 2.3. наведено показники майнового стану (коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття) НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

Таблиця 2.3. Аналіз майнового стану НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

Майно страхової компанії у 2011;2012 році знаходилося в гарному стані для подальшої експлуатації про що свідчить задовільне значення коефіцієнта зносу.

Сучасний стану фінансово-економічної діяльності НАСКА «Оранта» визначимо за допомогою аналізу фінансової стабільності підприємства, що пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Проведення даного аналізу здійснимо за допомогою наступних показників.

Коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії) — визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Коефіцієнт характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від залучення позикових коштів.

Кф.н.=ВК / БН (2.1)

Кф.н. 2011= 812 247/1130872=0,71;

Кф.н. 2012= 830 184/1172900=0,70.

де: ВК — власний капітал; БН — загальна сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні страхової компанії.

Отже за даними отриманих результатів коефіцієнта фінансової незалежності у 2011;2012 році 0,71 грн. власного капіталу припадає на 1 гривню вартості майна, а у 2012 році - 0,70 грн. Підприємство вважається фінансово стійким, адже частина власного капіталу в загальній сумі його фінансових ресурсів повинна становити не менше 0,5, а у НАСКА «Оранта» — 0,70. Негативним є зменшення частки власного капіталу у структурі майна підприємства протягом аналізованого періоду. Проте, досить високе значення цього коефіцієнта свідчить про спроможність отримати НАСКА «Оранта» кредити в банку.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховується:

Кфз=БН / ВК (2.2)

Кфз2011=1 130 872 / 812 247= 1,39;

Кфз2012=1 172 900 /830 184= 1,41.

У нашому випадку значення коефіцієнта у 2011 році становить 1,39, у 2012 році - 1,41, при нормативному значенню 1,25 — 2. І постійно прослідковується підвищення даного показника, що оцінюється негативно. Отже у підприємства у 2012 році припадає 1,41 одиниць сукупних джерел на одиницю власного капіталу, що ще раз вказує на стабільний стан та високу фінансову незалежність НАСКА «Оранта».

Коефіцієнт фінансування показує, якою мірою активи страхової компанії сформовані за рахунок власного капіталу, і наскільки НАСКА «Оранта» незалежна від зовнішніх джерел фінансування. Формула розрахунку коефіцієнта:

Кф.= ВК / ПК (2.3)

Кф. 2011= 316 625 / 812 247=0,39;

Кф.2012= 342 697/ 830 184=0,41.

де: ВК — власний капітал; ПК — позиковий капітал.

Рекомендоване значення коефіцієнта фінансування більше 1. У НАСКА «Оранта» величина менше одиниці і зменшується, що вказує на те, що більша частина майна сформована з позикових коштів, що свідчить про небезпеку неплатоспроможності і утруднити можливість одержання кредиту.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами — характеризує рівень забезпеченості ресурсами для проведення незалежної фінансової політики. Визначається як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів:

ф. 1 (р. 260 — р. 620)/ф. 1 р. 260 (2.4)

Кзвок2011= 321 792 / 399 614=0,80;

Кзвок2012= 292 964 / 399 297=0,73.

Як бачимо, дане значення більше ніж нормативний показник 0,1, що говорить про високий рівень забезпеченості ресурсами для проведення політики компанії.

Коефіцієнт маневреності капіталу показує здатність страхової компанії підтримувати рівень власного оборотного капіталу і поповнювати оборотні кошти в разі потреби за рахунок власних джерел:

ф. 1 (р. 260 — р. 620)/ф. 1 р. 380 (2.5)

Км2011=321 792 / 812 247=0,39;

Км2012= 292 964 / 830 184=0,35.

Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства. За період 2011;2012 р. даний коефіцієнт був позитивним, оскільки норматив становить 0,4… 0,6, але в 2012 р. дещо знизився.

У таблиці 2.4 наведені показники фінансової стійкості НАСКА «Оранта» за 2011;2012.

Таблиця 2.4. Показники фінансової стійкості НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

Таким чином, фінансова стійкість компанії «Оранта» є задовільною у 2011;2012 рр. Аналіз показав, що у 2012 році страхова компанія втрачає позиції. Доцільно НАСКА «Оранта» здійснити пошук резервів підвищення фінансової стійкості.

Особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан, належить показникам платоспроможності і ліквідності. Платоспроможність означає здатність покриття усіх зобов’язань (короткострокових та довгострокових) усіма активами.

Ліквідність страхової компанії - це її здатність швидко продавати активи та одержувати кошти для погашення поточних зобов’язань. Від того, як швидко і ефективно страхова організація здійснює ці процеси, залежить ефективність діяльності підприємства в цілому.

Коефіцієнт покриття — це відношення величини поточних активів до поточних зобов’язань. Показує скільки одиниць оборотних засобів припадає на одиницю поточних зобов’язань. Коефіцієнт покриття:

Кп2011= 399 614 / 77 822=5,13;

Кп2012=399 297 / 106 333=3,75.

Отже, в 2012 р 3,73 грн. поточних активів припадає на 1 грн. поточних зобов’язань. Показник коефіцієнта поточної ліквідності, який повинен бути рівним 2 або наближатися до цього числа, свідчить про сприятливий стан ліквідності підприємства.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності) — враховує якість оборотних активів. При його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (крім запасів), а саме грошові кошти. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується:

Кшл 2011= (399 614 — 10 700 — 3) / 77 822=4,99;

Кшл 2012= (399 297 — 5739) / 106 333=3,70.

Взагалі орієнтовне значення цього коефіцієнта дорівнює 0,8 — 1,5. Це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має у 2012 р. 3,70 грн. ліквідних активів, що звичайно є позитивним явищем. Також прослідковується зниження значення цього коефіцієнта протягом аналізованого періоду, що оцінюється негативно.

Більш точним є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно грошовими коштами, що знаходяться на розрахункових рахунках, в касі та ін. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Кал2011=(109 010+41751) / 77 822=1,93;

Кал2012= (93 291+40942) / 106 333=1,26.

Теоретично цей коефіцієнт має лежати в рамках 0,25 — 0,3. В нашому випадку значення коефіцієнта абсолютної ліквідності у 2011 — 2012 р. роках не перевищує дані нормативи. Це означає, що щодня підлягають погашенню не менше 20% короткострокових зобов’язань компанії, що є позитивним моментом.

Останнім показником, що характеризує ліквідність активів підприємства являється чистий оборотний капітал. Він необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов’язання, але і має резерви для розширення діяльності. Чистий оборотний капітал:

Кчок2011=399 614 — 77 822=321792;

Кчок2012=399 297 — 106 333=292964.

У таблиці 2.5 проводиться узагальнення результатів розрахунків, обчислення динаміки зміни коефіцієнтів ліквідності НАСКА «Оранта» за 2011 — 2012 р.

Таблиця 2.5. Аналіз ліквідності НАСКА «Оранта» в період 2011;2012 р

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін переходу яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань. Аналіз ліквідності балансу НАСКА «Оранта» за період 2011;2012 рр. представлений у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Аналіз ліквідності балансу НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

Співвідношення найбільш ліквідних активів та найбільш термінових пасивів дає змогу з’ясувати поточну ліквідність (А1 > П1), яка свідчить про платоспроможність підприємства на найближчий проміжок часу. А2 > П2 — свідчить про тенденцію в майбутньому до збільшення поточної ліквідності. А3> П3; А4 < П4 — показує співвідношення платежів і надходжень на перспективу. Отже, НАСКА «Оранта» можна вважати ліквідною компанією.

Аналіз ділової активності НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р. ми здійснимо визначенням показників, значення яких представимо у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Аналіз динаміки коефіцієнтів ділової активності НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

Як бачимо, всі відносні показники зменшуються в періоді або демонструють стале значення. Це означає, що страхова компанія знижує свою ділову активність. Також за період 2011;2012 рр. зросли строки погашення кредиторської і дебіторської заборгованостей. Така тенденція є досить небезпечною для страхової компанії, оскільки зменшуються розміри вхідних грошових потоків, що в свою чергу — зменшує прибутки і не дозволяє розширювати свою діяльність, відповідати за своїми зобов’язаннями вчасно.

В таблиці 2.8 наведені показники рентабельності страхової компанії.

Таблиця 2.8. Аналіз показників рентабельності НАСКА «Оранта» за період 2010;2012 р.

Рентабельність діяльності показує, наскільки є ефективною віддача виробничих засобів, тобто відображає величину прибутку, що приходиться на кожну гривню виробничих ресурсів (матеріальних активів). Всі показники рентабельності у 2012 р. є нижчими за 0 або рівні 0. Отже, НАСКА «Оранта» у 2010 р. була нерентабельною страховою компанією.

В цілому можна стверджувати, що фінансовий стан НАСКА «Оранта» задовільний.

3.3 Оцінка рівня оподаткування НАСКА «Оранта» та його вплив на прийняття фінансово — господарських рішень

Оподаткування будь-якого суб'єкта господарювання достатньою мірою впливає на його фінансовий стан. Рівень оподаткування можна визначити завдяки комплексу показників.

За результатами нашого дослідження ми визначили, що оподаткування страхових компаній відрізняється від оподаткування будь-яких інших суб'єктів підприємництва.

Доцільно розрахувати податкове навантаження на НАСКА «Оранта» за групами, А і В (таблиця 2.9). Податковий тиск за групою, А розраховується як відношення сплачених податків до доходу від реалізації. Податковий тиск за групою В визначається шляхом відношення виплачених податків до чистого прибутку.

Таблиця 2.9. Показники податкового навантаження НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

Аналіз даних таблиці показав, що вцілому податкове навантаження за досліджуваний період є незначним.

Лише у 2012 році податковий тиск за групою В був досить високий. Отже, у 2012 р. податкове навантаження залежало від чистого прибутку. Досить висока різниця між доходом від реалізації та чистим прибутком в цьому році.

Для кращого дослідження податкового тиску розраховують також наступні показники [17, c. 14]:

— податкове навантаження на прибуток (ПНпр), що розраховується за формулою:

ПНпрп = Ч 100

де Ппр — фактично сплачений підприємством податок на прибуток;

Пр — прибуток підприємства (фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

— податкове навантаження на чистий дохід (ПНчд), що обчислюється за формулою:

ПНчд = Ч 100

де Зспл — нараховані зобов’язання страхової компанії щодо податків, зборів, обов’язкових платежів до бюджету, а також внесків до централізованих фондів;

ЧД — чистий дохід страхової компанії.

— коефіцієнт впливу адміністрування податків на поточні зобов’язання підприємства (КВпзп), що розраховується за формулою:

КВпзп = Ч 100

де ДЗб — дебіторська заборгованість підприємства по розрахунках з бюджетом;

ПЗ — сума поточних зобов’язань підприємства.

— коефіцієнт впливу адміністрування податків на величину оборотних коштів підприємства (КВокп), який обчислюється за формулою:

КВокп = Ч 100

де КЗб — кредиторська заборгованість підприємства по розрахунках з бюджетом;

ОК — загальна вартість оборотних коштів підприємства.

Результати розрахунку зазначених показників податкового навантаження для НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р. наведені в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10. Показники податкового навантаження НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

За даними таблиці, у 2012 році максимально високим був податковий тиск на прибуток страховика — 126,2%, а також на чистий дохід — 350%. Дана тенденція пояснюється змінами в законодавстві, а саме у оподаткуванні податків на поточні зобов’язання страхової компанії у 2012 р. склав майже 6%, Це свідчить про несвоєчасну сплату податків у бюджет. Коефіцієнт впливу адміністрування податків на величину оборотних коштів страхової компанії також знижувався за досліджуваний період, але все-одно лишився від'ємним. Це констатує той факт, що страхова компанія не іммобілізує власні фінансові ресурси у розрахунки з податковими органами.

Розрахуємо загальне податкове навантаження (ПНз) на НАСКА «Оранта» за 2011;2012 рр. за формулою:

ПНз =

де Пзп — сума всіх податкових платежів за період;

Дзп — доходи страхової компанії за період.

При цьому доходи страхової компанії за період розраховуються за формулою і включають:

Дзп=Сп+Ді+Дін де Сп — сума страхових премій за період;

Ді - доходи страхової компанії від інвестиційної діяльності за період.

Для НАСКА «Оранта» загальне податкове навантаження розраховане в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11. Розрахунок загального податкового навантаження для НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р.

Аналізуючи таблиці в нашому дослідженні ми дійшли висновку, що оподаткування НАСКА «Оранта» у 2012 р. досить обтяжило прибуток.

Результати дослідження свідчать, що податкове навантаження коливалось за весь період, але в середньому знаходиться на допустимому рівні. Податковий тиск у 2011 році склав 1,20%, у 2012 році - 0%. Останнє значення пояснюється збитками від всіх видів діяльності.

Отже, досліджувана страхова компанія НАСКА «Оранта», незважаючи на належний рівень доходів, задовільний фінансовий стан, має помірний рівень податкового тиску за рахунок низького прибутку і навіть наявності збитків протягом аналізованого періоду.

3. Шляхи удосконалення оподаткування страхових компаній

3.1 Податкове стимулювання розвитку страхування

Трансформація економіки України, активізація інвестиційних та інноваційних процесів, міжнародних зв’язків підвищують роль страхування у фінансовій системі. Визначальним чинником розвитку страхового ринку України з моменту набуття нею незалежності залишається роль держави. Маючи у своєму розпорядженні широкий спектр інструментів прямої та непрямої дії, вона здатна стимулювати або стримувати окремі процеси та явища. Одним із найбільш ефективних методів державного регулювання є податки, чільне місце серед яких належить податку на прибуток підприємств.

Аксіомою економічної теорії з питань державного регулювання є поєднання економічних інтересів держави, бізнесу та населення. Часто вони бувають протилежними. Інтереси страхувальників випливають із сутності страхування як виду діяльності: фінансовий захист майнових інтересів. З цією метою вони сплачують страхові платежі, намагаючись їх мінімізувати, і очікують, що держава створить необхідні умови для забезпечення їх прав на отримання страхової виплати.

Інтереси страховиків дещо інші. Як комерційні структури страхові компанії зацікавлені в отриманні прибутку, використовуючи часом необґрунтовано завищені страхові тарифи (особливо це стосується добровільних видів страхування) для накопичення капіталу. Отже, інтереси страхувальників і страховиків суттєво відрізняються. Стратегічні інтереси держави полягають у нівелюванні цих суперечностей, здійсненні настільки виваженої податкової політики, щоб підтримувати їх діяльність та одночасно виконувати фіскальну діяльність.

Податковий Кодекс України передбачав, що перехід страховиків на загальну систему оподаткування дозволить досягти наступних завдань:

— забезпечить розвиток класичного страхування;

— податок на прибуток замінить так званий «податок з обороту», який існував до цього і суперечив прямому оподаткуванню, та не був пов’язаним із фінансовим результатом страховика;

— унеможливить існування «псевдострахування» через диференціацію податкових ставок для перестраховиків з високим рейтингом (вимоги КМУ: А.М. Best (США) — «ВВ-», Moody’s (США) — «А3», Standard&Poors (США) — «А-», IBCA (Великобританія) — «А-»);

— поступово вирішить проблеми припинення використання страхових організацій для оптимізації податків підприємствами-страхувальниками;

— відповідатиме міжнародній практиці.

Проте в минулому році було скасовано норму податкового кодексу, яка зобов’язувала страховиків переходити на загальну схему оподаткування з 2013 р. Як наслідок, страхові компанії залишаються в привілейованому становищі: замість 19% податку на прибуток вони продовжують платити в казну 3% від валових премій. Офіційним приводом для продовження страхових пільг стали прогнози про втрати держскарбниці. Лобісти особливих правил оподаткування СК підрахували, що після переходу страхового ринку на сплату податку на прибуток, бюджету не отримає від страховиків ні копійки. Проте, разом було скасовано і інший страховий податок — 3% на перестрахування у резидентів. Таким чином, вони розв’язали руки компаніям, дозволивши їм розгорнути бізнес по мінімізації оподаткування підприємств. Кілька років тому левова частка сірих операцій проводилася саме під виглядом перестрахування на внутрішньому ринку.

Завдяки таким маніпуляціям питома вага псевдострахування становить 35 — 40% від загального обсягу ринку, досягаючи 7−8 млрд. грн. щорічно.

Введення податку на внутрішнє перестрахування з 1 квітня 2012 року поклало край такій практиці, оскільки схеми різко подорожчали. Якщо в першому кварталі 2011 року обсяг перестрахування резидентам перевищував 3 млрд. грн. (основна частина цієї суми припадала на гроші, які обертаються на схемному ринку), то за січень-березень 2012 року цей показник скоротився більш ніж у десять разів — до 233,4 млн. грн. Однак власники великого бізнесу змогли переконати законодавців відновити страховий оффшор. Скасування перестрахувального податку в 2013 році повернула все на минулий рівень: за оцінками ЛСОУ (Ліги страхових організацій України), обсяг внутрішнього перестрахування підскочив майже до рівня 2011 року, склавши в першому кварталі 2,5 млрд. грн.

Протягом 2011;2012 рр. відбулася істотна зміна структури вихідного перестрахування: при загальному зменшенні обсягів операцій перестрахування суттєво змінилося співвідношення між операціями внутрішнього та зовнішнього перестрахування на користь останніх. Але у 2013 відбулися зміни на користь перестраховиків-резидентів, загальні обсяги перестрахування зросли більше ніж у 3 рази.

Науковці і практики звертають увагу на те, що багато суб'єктів підприємницької діяльності використовують страхування як спосіб ухилення від сплати податків. На мою думку, така проблема залишатиметься не розв’язаною доти, поки не відбудеться переходу страховиків до загальної системи оподаткування прибутку або поки не буде знайдено іншого розв’язання проблеми.

Згідно з Законом України «Про страхування» «предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням», а фінансовий результат діяльності страхової організації може бути визначено за допомогою доходів і витрат: 1) доходи від страхової діяльності; 2) доходи від фінансової діяльності; 3) доходи від іншої операційної діяльності; 4) витрати на ведення справи; 5) витрати, пов’язані зі страховими зобов’язаннями.

Новий підхід полягає в тому, що пропонується:

— відокремити інвестиційну діяльність страховика від фінансової;

— співвіднести витрати з основними видами діяльності страхової компанії.

Запропонований поділ дасть змогу визначати прибуток від основної операційної діяльності за такою формулою:

ПОД = ГНОД — ВОД (3.1)

де ГНОД — грошові надходження за основною операційною (страховою) діяльністю;

ВОД — витрати за основною операційною діяльністю.

Прибуток від іншої операційної діяльності визначиться як відповідна різниця:

ПІОД = ГНІОД — ВІОД. (3.2)

де ГНІОД — грошові надходження за іншою операційною діяльністю;

ВІОД — витрати за іншою операційною діяльністю.

Прибуток від інвестиційної діяльності визначиться за формулою:

ПІД = ГНІД — ВІД. (3.3)

де ГНІД — грошові надходження за інвестиційною діяльністю;

ВІД — витрати за інвестиційною діяльністю.

Прибуток від фінансової діяльності визначиться з розрахунку:

ПФД = ГНФД — ВФД. (3.4)

де ГНДФ — грошові надходження за фінансовою діяльністю;

ВФД — витрати за фінансовою діяльністю.

Загальний прибуток страховика визначатиметься за зведеною формулою:

ЗП = ПОД + ПІОД + ПІД + ПФД. (3.5)

Кожний перелічений вид діяльності може розглядатися як самостійний і відносно незалежний від іншого. Так, страховик формально може не здійснювати страхову діяльність і займатися лише інвестиційною діяльністю або лише іншою операційною діяльністю.

Застосуємо нову класифікацію доходів і витрат для модифікації концепції оподаткування в страховій галузі.

З одного боку, високі ставки податків призводять до високих цін (тарифів) за страхові послуги для кінцевого споживача, тому стають неефективними і недоступними для більшості населення України. Крім того, високі ставки податків викликають ухилення від їх сплати.

Пропонуємо компромісне рішення за рахунок зменшення ставки податку з одночасним введенням диференційованого оподаткування, а саме: окремого оподаткування основної операційної діяльності, окремого — фінансової діяльності, окремого — інвестиційної діяльності та окремого оподаткування іншої операційної діяльності.

Пояснимо деякі особливості запропонованої методики диференційованого оподаткування з прибутків (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1. Диференційоване оподаткування прибутків страховика залежно від виду, напряму та результатів діяльності

Пропонуємо зменшити ставки оподаткування від основних видів діяльності в середньому з 21 до 15, оподаткування іншої операційної діяльності за ставкою 16 з відповідного прибутку, оподаткування фінансової діяльності за ставкою 17 з прибутку від такої діяльності та інвестиційної діяльності - 18 з відповідного прибутку. Тенденція до зменшення ставки оподаткування має місце і в країнах — нових членах ЄС.

Розглянемо тепер, як впливатиме запропоноване вдосконалення оподаткування на діяльність, з одного боку, страхових компаній, а з іншого — на надходження коштів до бюджету країни.

Сукупний податок, що був би сплачений страховиком за умови переходу на диференційоване оподаткування прибутків, визначиться:

ЗСПП = 0,15 Ч ПООД + 0,16 Ч ПІОД + 0,17 Ч ПФД + 0,18 ЧПІД + 0,03 Ч суми інвестицій за межі України (для суми > 100 000 євро на рік) (3.6)

Загальна сума нерозподіленого прибутку, тобто коштів, що залишаться у страховиків після оподаткування у такому разі, буде:

ЗСНП = 0,85 Ч ПООД + 0,84 Ч ПІОД + 0,83 ЧПФД + 0,82 Ч ПІД + 0,03 Ч суми інвестицій за межі України (для суми > 100 000 євро на рік) (3.7)

Порівняємо різні пропозиції оподаткування страховиків в контексті новацій Податкового кодексу України для виявлення особливості та переваг нового підходу.

Модельний приклад 1. Припустимо спочатку, що певний страховик має результати діяльності з відповідними позитивними прибутками і працює в Україні: ПОД = 10 млн грн, ПІОД = 20 млн грн, ПФД =30 млн грн, ПІД = 40 млн грн. Розрахуємо величину сплачених податків для такого страховика за наведеними підходами (таблиця 3.2), де загальний прибуток: ЗП=10+20+30+40=100 млн грн.

Таблиця 3.2. Пропозиції щодо оподаткування страховиків

Сплачені податки ЗСПП за пропозицією 1 будуть визначатися так: ЗСПП= 0,21 (10 + 20 + 30 + 40) = 0,21 · 100 = 21 млн грн.

Сплачені податки ЗСПП за пропозицією 2 будуть визначатися за формулою (1.6): ЗСПП = 0,15—Е 10 + 0,16 Е—2_—+—_, 17—Е—3_—+—_, 18—Е—4_—= 17 млн грн.

Сплачені податки ЗСПП за пропозицією 3: ЗСПП = 0,19 (10 + 20 + 30 + 40) = 0,19 · 100 = 19 млн грн.

Показники податкової віддачі для всіх наведених випадків будуть близькими або рівними обраним нормам ставки податку на прибуток. Податкова віддача за новим методом диференційованого оподаткування є найменшою і для приведених даних дорівнює 17%. Наші підрахунки (таблиця 3.3) дають змогу зрозуміти, що у разі позитивних прибутків за всіма видами діяльності страховик сплачуватиме за пропозицією 2 менші податки, ніж за чинними вимогами оподаткування і за іншими пропозиціями. Податкова віддача для диференційованого оподаткування є значно меншою. Отже, такій результат є вигідним для страхо державного фінансового регулювання і податкових надходжень до бюджету: 21 млн грн > 17 млн грн; 19 млн грн > 17 млн грн.

Модельний приклад 2. Тепер змоделюємо іншу ситуацію зі страховиком, що має результати діяльності як з позитивними, так і з від'ємними значеннями прибутків за окремими видами діяльності. Для спрощення розрахунків і розуміння приймемо, що страховик надає страхові послуги на території України і має від'ємні результати лише за одним видом діяльності, наприклад, за інвестиційною діяльністю (таблиця 3.4). Тому два страховики (перший і другий) у таблиці 3.3 і таблиці 3.4 відрізняються лише за результатами інвестиційної діяльності.

Знову розрахуємо величину сплачених податків для такого страховика, що матиме загальний прибуток ЗП = 10 + 20 + 30? 40 = 20 млн грн, за трьома підходами.

Обсяги сплачених податків ЗСПП за пропозицією 1 будуть визначатися: ЗСПП = 0,21Ч (10 + 20 + 30 — 40) = 0,21Ч20 = 4,2 млн. грн.

Таблиця 3.3. Порівняння пропозицій стосовно оподаткування прибутку на прикладі розрахунку для результатів діяльності першого страховика

За пропозицією 2 диференційованого оподаткування страховик не сплачуватиме податок від інвестиційної діяльності, але сплатить податки за іншими видами діяльності. Сплачені податки ЗСПП за пропозицією 2 визначатимуть за формулою (3.6):

ЗСПП = 0,15 Ч 10 + 0,16 Ч 20 + 0,17 Ч 30 + 0 = 9,8 млн грн.

Сплачені податки ЗСПП за пропозицією 3 визначатимуться:

ЗСПП = 0,19 (10 + 20 + 30? 40) = 0,19 · 20 = 3,8 млн грн.

Таблиця 3.4. Порівняння пропозицій щодо оподаткування прибутку на прикладі розрахункової задачі для результатів діяльності другого страховика

Як бачимо, якщо у страхової компанії є від'ємні значення прибутку (тобто збитки), то податкова віддача за новим методом диференційованого оподаткування є найбільшою.

Отже, підрахунки для другого випадку дають змогу зробити узагальнений висновок, що у разі наявності збитків за видами діяльності страховик сплачуватиме податки, більші за відповідні згідно з чинними вимогами оподаткування та іншими пропозиціями. Такій результат є ефективним з погляду державного фінансового регулювання і спрямування коштів у бюджет і не зовсім прийнятним для страховика: 4,2 млн. грн. < 9,8 млн. грн; 3,8 млн. грн. < 9,8 млн. грн.

Запропонований підхід диференційованого оподаткування (пропозиція2) стимулюватиме страховиків до одержання і декларування позитивних прибутків за кожним видом діяльності окремо. Саме тому пропозиція диференційованого оподаткування, на наш погляд, є найприйнятнішою для позитивного ефекту в страховій економіці. За таких умов податки на прибутки страховиків стануть прямими податками. Страховики сплачуватимуть податки лише за тими видами діяльності, які матимуть прибутки. Перехід страховиків на диференційовану систему оподаткування значно зменшить можливості участі страховиків у схемах податкової оптимізації, виведення коштів за кордон й бажання приховати реальні прибутки.

Дослідження дало змогу виявити особливості й переваги нового підходу, які полягають у тому, що:

1) диференційоване оподаткування прибутків стимулюватиме страховиків до одержання і декларування прибутків за кожним видом діяльності;

2) пропозиція може бути адаптована до інших галузей економіки;

3) податки на прибутки страховиків стануть прямими податками;

4) перехід страховиків на диференційовану систему оподаткування значно зменшить можливості участі страховиків у схемах податкової оптимізації й виведення коштів за межі країни.

У результаті виконаного дослідження є можливим зробити такі висновки:

1. Оподаткування прибутку страхових організацій має свої особливості, оскільки страхова діяльність виконує захисну функцію. Страхова організація може здійснювати страхову, інвестиційну, фінансову та іншу діяльність. Тому застосовується змішаний тип оподаткування прибутку від різних напрямів діяльності.

2. Оподаткування сфери страхових послуг має багато недоліків і проблем. Альтернативний податок на страхові премії, загальний податок на прибутки від іншої діяльнос ті спонукає страхових організацій до застосування схем ухилень від сплати, тобто призводить до порушень податкового законодавства.

3. Удосконалення механізму оподаткування страхових компаній повинно здійснюватися на державному рівні, тобто шляхом прийняття відповідних законів. Треба не тільки покращувати кількісно — технічні аспекти податків та зборів (знижувати ставки, розширювати податкову базу та ін.), а й модифікувати обліково-інформаційні аспекти, тобто вдосконалювати податкову звітність, максимально наближувати податковий та бухгалтерський облік, впроваджувати системи комп’ютеризовані програми сплати податків та зборів.

4. Досвід країн, що пережили досить важкий економічний стан, аналогічний тому, в якому сьогодні опинилася Україна, свідчить про те, що суспільство може вирішити цілу низку економічних, соціальних та політичних проблем за допомогою збільшення кількості об'єктів недержавного страхування, розширення спектру страхових послуг, що відповідно сприятиме вирішенню проблем оподаткування страхової діяльності.

3.2 Застосування диференційованої ставки податку на прибуток на прикладі НАСКА «Оранта» як інструмент оптимізації оподаткування страхових компаній

Для розрахунку впливу диференційованої ставки на прибуток за видами страхування для НАСКА «Оранта», використаємо новід підхід запропонований в розділі 3.1. За новим підходом прибутки або збитки за кожним видом діяльності визначаються надходженням і витратами за кожним видом діяльності, а загальний прибуток — зіставленням восьми грошових потоків.

Визначимо прибуток від основної операційної діяльності НАСКА «Оранта» за такою формулою:

ПОД =ГНОД — ВОД (3.8)

ПОД2011 р.=(572 026+649+59 798+1354+219) — (175 137 + 47 172 + 37 +152 602+ 1667+2056+20 731+23723+91)= 634 046 — 477 208=156838;

ПОД2012 р.=(659 361+264+68+11) — (117 679+65207+13+139 208+1028+3835+25 682+61209+24 832)= 659 704 — 438 693=221011.

де ПОД — прибуток від основної операційної діяльності;

ГНОД — грошові надходження від операційної діяльності;

ВОД — витрати за основною операційною діяльністю.

Прибуток від іншої операційної діяльності НАСКА «Оранта» визначиться як відповідна різниця:

ПІОД=ГНІОД — ВІОД (3.9)

ПІОД2011 р.=601 832 — 864 129= - 262 293;

ПІОД2012 р.=333 872 — 643 067= - 309 195.

де ПІОД — прибуток від іншої операційної діяльності;

ГНІОД — грошові надходження за іншою операційною діяльністю;

ВІОД — витрати за іншою операційною діяльністю.

Прибуток від фінансової діяльності визначається:

ПФД=(ГНФД — ВФД) (3.10)

ПФД2011 р.=(3250+28 054+23873) — (8489+7840+29 884)=55 177 — 46 213=8570;

ПФД2012 р.=(9+15 798+4240) — (3067+5618+3650)=20 047 — 12 335=7712.

де ПФД — прибуток від фінансової діяльності;

ГНФД — грошові надходження від фінансової діяльності4

ВФД — витрати від фінансової діяльності.

Прибуток НАСКА «Оранта» від інвестиційної діяльності:

ПІД= (ГНІД — ВІД) (3.11)

ПІД2011 р.=(16 053+16334+13 913) — (26 824+12673+17 419)=46 300 — 56 916= - 10 616;

ПІД2012 р.= (714+4967+50 051) — (6128+5652)=55 732 — 11 780=43952.

де ПІД — прибуток від інвестиційній діяльності;

ГНІД — грошові надходження за інвестиційною діяльністю;

ВІД — витрати від інвестиційної діяльності.

Узагальнимо всі розрахунки у таблиці 3.5

Таблиця 3.5. Диференційоване оподаткування НАСКА «Оранта» залежно від виду, напрямку, обсягів та результатів діяльності

За пропозиціє диференційованого оподаткування НАСКА «Оранта» не сплачуватиме податок від іншої операційної діяльності (оскільки значення від'ємне), але сплатить податки за іншими видами діяльності. Сплачені загальні податки (ЗСПП) визначатимуть за формулою:

ЗСПП = 0,15 · ПОД + 0,16 Е ПІОД + 0,17 Е ПФД + 0,18 Е ПІД (3.12)

ЗСПП2011 р.=0,15Ч156,883+0+0,17Ч8570+0,18Ч10 616=23532,45+1456,9+ +1910,88=26 900,23;

ЗСПП2012 р.=0,15Ч221 011+0+0,17Ч7712+0,18Ч43 952=33151,65+1311,04+7911,36=42 374,05.

де ЗСПП — загальні сплачені податки;

ПОД — прибуток від операційної діяльності;

ПІОД — прибуток від іншої операційної діяльності;

ПФД — прибуток від фінансової діяльності;

ПІД — прибуток від інвестиційної діяльності.

Порівняємо показники оподаткування НАСКА «Оранта» на основі диференційованого оподаткування (з використанням позитивного показника іншої операційної діяльності), оподаткування за Податковим кодексом та оподаткуванням Міністерства фінансів (таблиця 3.6).

Таблиця 3.6. Порівняння пропозицій щодо оподаткуваня прибутку на прикладі розрахункової задачі для НАСКА «Оранта» за 2011 р.

Таблиця 3.7. Порівняння пропозицій щодо оподаткування прибутку на прикладі розрахункової задачі для НАСКА «Оранта» за 2012 р.

Як бачимо, якщо у страхової компанії НАСКА «Оранта» є від'ємні значення прибутку (тобто збитки), то податкова віддача за новим методом диференційованого оподаткування є найбільшою. Отже, підрахунки для другого випадку дають змогу зробити узагальнений висновок, що у разі наявності збитків за видами діяльності страховик сплачуватиме податки, більші за відповідні згідно з чинними вимогами оподаткування та іншими пропозиціями. Проте, якщо показники позитивні - НАСКА «Оранта» сплачуватиме за диференційованим оподаткуванням найменше податків.

Розрахуємо ще на одному прикладі диференційоване оподаткування НАСКА «Оранта». У відповідності із стратегією розвитку страхового ринку України на 2011;2020 рр. обираємо пріоритетність кожного виду страхування для країни та їх частку у загальній сумі прибутку. Найбільш пріоритетними являються: автострахування (КАСКО, ОСЦВП), страхування майна, медичне страхування, страхування відповідальності, страхування від нещасних випадків, страхування вантажів та багаж, страхування вогневих ризиків.

Таблиця 3.8. Диференційована ставка на прибуток страховиків за видами страхування

Таким чином, середньозважена ставка податку на прибуток страховика становитиме 2,92%. Отже, при зниженні ставки податку знизиться податкове навантаження на страховиків, що призведе до збільшення рентабельності страхових компаній, їх конкурентоспроможності, розвитку страхового ринку та досягнення соціального ефекту.

У таблиці 3.9 наведений розрахунок прогнозованих податкових платежів із податку на прибуток НАСКА «Оранта» за диференційованою ставкою за видами страхування.

Таблиця 3.9. Прогнозовані податкові платежі з податку на прибуток від основної діяльності за диференційованою ставкою НАСКА «Оранта» за 2011;2012 р., тис. грн.

За даними таблиці 3.9 податкове навантаження на НАСКА «Оранта» склало у середньому 2,9% замість сьогоднішніх 3%.

Таким чином, страхова компанія НАСКА «Оранта» у зв’язку із зменшенням податкового навантаження отримує додаткові грошові кошти (590 443,4 ›549 088,4). Це збільшує її можливості інвестувати фінансові ресурси, а також, за рахунок зниження податкового тиску, зростає її конкурентоспроможність. Оскільки конкурентоспроможність страхових компаній забезпечується не тільки за рахунок внутрішніх можливостей (сукупність інвестиційного, кадрового, виробничого і інших видів потенціалів), а і за рахунок зовнішніх чинників, обумовлених стосунками із споживачами, конкурентами і державою (ціна, якість послуг, рівень обслуговування, імідж, доля на ринку, державна підтримка, рівень податкового тиску).

Висновки

На основі проведеного дослідження теоретичних питань і практичних аспектів системи оподаткування страхової діяльності в світовій та національній практиці можна зробити наступні висновки.

У сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових дослідженнях відсутня одностайність щодо визначення понять страхування, страхової діяльності та страхового ринку. На основі проведеного аналізу підходів до визначення поняття страхового ринку нами було визначено, що під страховим ринком розуміють — сукупність фінансових відносин між страховиками, страхувальниками, посередниками між ними, третіми особами та державою, що пов’язані із попитом, пропозицією та рівноважною ціною на страховий захист і перестрахування.

На основі аналізу особливостей сутностей страхування, визначено, що державний нагляд відграє найважливішу роль у розвитку страхового ринку України. Одним із напрямків державного нагляду страхового ринку є його податкове регулювання. Податкове регулювання страхового ринку — це цілеспрямовані дії держави, з одного боку, для підтримки і стимулювання розвитку страхового ринку, а з іншого — на стримування і пом’якшення небажаних негативних наслідків діяльності, що здійснюється суб'єктами страхового ринку.

З прийняттям Податкового Кодексу України зазнало змін оподаткування страхових організацій. Було впроваджено нову ставку оподаткування податку на прибуток страховика, змінився об'єкт оподаткування.

Ідеальний спосіб оподаткування страхового бізнесу полягає у стягненні податку безпосередньо з корпоративного прибутку страхової компанії. Така система ставила би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно кропіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах.

Специфіка оподаткування страхових компаній в західних країнах стосується також наявності непрямого оподаткування, а саме — стягнення спеціального податку за договорами страхування. Поряд із класичним визначенням «податок на страхові премії», простежується широка варіація назв у контексті відмінностей національних законодавств: «страховий податок», «страхове мито», «податок на поліси», «податок на доходи від страхової діяльності». Зазначений інструмент являє собою відокремлений непрямий податок, який існує в податкових системах зарубіжних країн поряд із прибутковим податком та податком на доходи від капіталу.

У другому розділі охарактеризовано НАСКА «Оранта» та оцінено її страхову діяльність. Страхова компанія здійснює всі види страхування, має досить широкий портфель страхових послуг, головне місце у якому посідають обов’язкові види страхування.

У 2011 р. НАСКА «Оранта» отримала збитковий прибуток, а у 2012 р. — низький прибуток у розмірі 600 тис.

За підсумками 2012 р. обсяг страхових премій зменшився порівняно з 2011 р. на 11,1% та сягнув 566,1 млн.грн. (у 2011 р. — 637,1 млн.грн.).

Показники майнового стану (коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття) мають позитивний характер, крім коефіцієнта вибуття.

НАСКА «Оранта» вважається фінансово стійкою, більша частина майна сформована з позикових коштів, має високий рівень забезпеченості ресурсами для проведення політики страхової компанії.

Аналіз показав, що у 2012 р. страхова компанія втрачає свої позиції.

Коефіцієнти ліквідності НАСКА «Оранта» свідчать про сприятливий стан ліквідності страхової компанії.

Аналіз динаміки коефіцієнтів ділової активності показав, що всі відносні показники зменшуються в періоді або демонструють стале значення. Це означає, що НАСКА «Оранта» знижує свою ділову активність. Також за період 2011 — 2012 р. зросли строки погашення кредиторської та дебіторської заборгованості. Така тенденція є досить небезпечною для страхової компанії, оскільки зменшуються розміри вхідних грошових потоків, що в свою чергу зменшує прибутки і не дозволяє розширювати свою діяльність, відповідати за своїми зобов’язаннями вчасно.

Всі показники рентабельності НАСКА «Оранта» у 2012 р. є нижчими за 0 або рівні 0. Отже, страхова компанія у 2012 р. була нерентабельною.

В цілому можна стверджувати, що фінансовий стан НАСКА «Оранта» критичний.

Аналіз податкового навантаження НАСКА «Оранта» у 2011;2012 р. показав, що вцілому податкове навантаження за досліджуваний період є незначним.

Лише у 2011 році податковий тиск за групою В був досить високий. Отже, у 2011 р. податкове навантаження залежало від чистого прибутку. Досить висока різниця між доходом від реалізації та чистим прибутком в цьому році.

Результати дослідження свідчать, що податкове навантаження коливалось за весь період, але в середньому знаходиться на допустимому рівні. Податковий тиск у 2011 році склав 1,20%, у 2012 році - 0%. Останнє значення пояснюється збитками від всіх видів діяльності.

Отже, досліджувана страхова компанія НАСКА «Оранта», незважаючи на належний рівень доходів, задовільний фінансовий стан, має помірний рівень податкового тиску за рахунок низького прибутку і навіть наявності збитків протягом аналізованого періоду.

У зв’язку з цим нами були розглянуті різноманітні підходи до стимулювання страхової компанії.

Із урахуванням сучасного стану страхового ринку України і дослідження світового досвіду ми пропонуємо наступні рекомендації щодо удосконалення податкового регулювання діяльності страховиків:

— диференціювати ставки на прибуток від страхової діяльності за видами страхування і в залежності від їх соціального і економічного значення;

— диференціювати податкову ставку податку на прибуток за кожним видом діяльності страховика.

Таким чином, мною були запропоновані наступні ставки податку на прибуток за основними видами діяльності НАСКА «Оранта»:

— прибуток від основної операційної діяльності - 15%;

— прибуток від іншої операційної діяльності - 16%;

— прибуток від фінансової діяльності - 17%;

— прибуток від інвестиційної діяльності - 18%.

Таким чином, нами були запропоновані наступні ставки податку на прибуток від різних видів діяльності:

— автострахування (КАСКО, ОСЦВП) — 2,95%;

— страхування майна — 2,95%;

— медичне страхування — 2,70%;

— страхування вантажів та багажу — 2,95%;

— страхування відповідальності - 2,75%;

— страхування від нещасних випадків — 3,00%;

— страхування вогневих ризиків — 2,85%;

— свіаційне страхування — 3,00%;

— інші види страхування — 2,90%.

Таким чином, середньозважена ставка податку на прибуток страховика становитиме 2,90%. Отже, при зниженні ставки податку знизиться податкове навантаження на страховиків, що призведе до збільшення рентабельності страхових компаній, їх конкурентоспроможності, розвитку страхового ринку та досягнення соціального ефекту.

Таким чином, у результаті нашого дослідження запропоновано підхід для визначення впливу оподаткування страховиків на фінансовий стан страхових компаній і на розвиток страхового ринку в цілому та наведені пропозиції щодо оптимізації оподаткування страховиків шляхом диференціації ставок податку на прибуток за видами страхової діяльності та видами діяльності НАСКА «Оранта».

Отже, поставлені завдання дипломної роботи виконані, розроблені теоретичні і практичні основи оподаткування суб'єктів страхового ринку на прикладі страхової компанії НАСКА «Оранта».

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua. — 14.05.2012. — Назва з екрану.

2. Податковий Кодекс України № 2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями // Голос України. — 04.03.2012. — № 229 (№ 229−230).

3. Закон України про страхування: Закон від 07.03.1996 № 85/96-ВР [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/ go/ 85/96 — вр — 23.03.2012. — Назва з екрану.

4. Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України / Портал ВРУ. — Режим доступу: zakon.rada.gov.ua. — 20.04.2012. — Назва з екрану.

5. Андрущенко В. Л. Податкові системи зарубіжних країн [Текст] / В. Л. Андрущенко — К.: Комп’ютер прес, 2004. — 300 с.

6. Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг у промислово розвинутих країнах [Текст] / В. Бабенко // Економіка України. — 2006. — № 7. — С. 82−87.

7. Базилевич В. Д. Нова парадигма страхування в умовах глобалізації [Текст] / В. Д. Базилевич // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: зб. наук. пр., Київ, 2006. — С. 186−195.

8. Базилевич В. Д. Страхова справа. [Текст]: навчальний посібник / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. — К.: Знання, 2005. — 352 с. — ISBN 966−4556−35−2.

9. Бех Г. В. Правовое регулирование косвенных налогов в Украине [Текст] / Г. В. Бех. — Харьков: Легас, 2003. — 128 c. — ISBN: 966−8202−05−8.

10. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами [Текст] / Хорн Дж.К. Ван. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 800 с. — (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту). — ISBN 5−279−1 844−9.

11. Васильева Л. С. Фінансовий аналіз [Текст]: навчальний підручник / Л. С. Васильева, М. В. Петровська. — М.: КНОРУС, 2008. — 816 с. — ISBN 978−5-85 971−995−2.

12. Вовчак О. Д. Страхування [Текст] навч. посібник. — 2-ге вид. випр. і доп./ О. Д. Вовчак — Л.: Вид-во «Новий Світ-2000», 2005. — 480 с.

13. Гаманкова О. О. Сутність прибутку страхової організації та його економічна природа / О. О. Гаманкова // Вчені записки / Зб. Наук. Праць. — К.: КНЕУ. — 2007. — Вип. 9. — С. 105−111.

14. Гвозденко А. А. Основы страхования [Текст]: монографія / А. А. Гвозденко — М.: «Финансы и статистика», 1998. — 304 с. — ISBN 966−4756−05−4.

15. Гнатуш О. В. Системний підхід щодо оподаткування діяльності вітчизняних страховиків податком на прибуток [Текст] / О. В. Гнатуш // Економіка України. — 2006. — № 7. — С. 82−87.

16. Гольцберг М. Мировой финансовый кризис и его влияние на отечественную экономику [Текст] / М. Гольцберг, Л. Хасанбек // Чистая прибыль. — 2008. — № 37. — С. 25−28.

17. Гомелля В. Б. Основы страхового дела [Текст]: учебн. пособие / В. Б. Гомелля. — М.: Изд-во «СОМИН-ТЕК», 1998. — 383 с. — ISBN 966−4326−92−4.

18. Дернберг Р. Л. Международное налогообложение [Текст] / Р. Л. Дернберг. — М.: ЮНИТИ, 1997. — 375 с. — ISBN 58−5171−021−7.

19. Дєєва Н. М. Оподаткування в Україні: Навчальний посібник [Текст] / Н.М. Дєєва — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 544 с.

20. Джаарбеков С. М. Методы и схемы оптимизации налогообложения [Текст] / С. М. Джаарбеков. — 2-е изд. — М.: МЦФЭР, 2004. — 672 с. — ISBN 5−7709−0267−1.

21. Елейко Т. Влияние нового Налогового кодекса на инвестиционную политику страховщиков в 2011 г. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://forinsurer.com/public/11/07/27/4372. — 25.01.2011. — Назва з екрану.

22. Єлісєв А. В. Податкове планування. Мінімізація оподаткування законними способами [Текст] / А.В. Єлісєв, М.П. Підлужний. — Л.: Ліга — Прес, 2003. — 274 с.

23. Єрiс Л. Податкове планування як засіб збільшення фінансових ресурсів підприємств [Текст] // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 2. — С. 76−87.

24. Жежера М. Визначення міри податкового тягаря і його впливу на фінансовий стан підприємства [Текст] / М. Жежера // Економіка. Фінанси. Право. — 1999. — № 9. — С. 42 — 45. — ISBN 966−7299−19−4.

25. Завада О. Нова система оподаткування страхових компаній повністю розв’яже ДПАУ руки. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://forinsurer.com/public/10/12/01/4237. — 09.03.2012. — Назва з екрану.

26. Загородній А. Г. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємства [Текст] / А.Г. Загородній, А.В. Єлісєєв // Фінанси України. — 2001. — № 8. — С. 23−27.

27. Захарін А. В. Удосконалення податкового регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності [Текст] / А.В. Захарін // Проблеми науки. — 2005. — № 4. — с. 46−50.

28. Ивашкин Е. И. Социология отсутствия страхового интереса [Текст] / Е. И. Ивашкин // Финансы. — 1999. — № 12. — С. 37−42.

29. Іванов Ю. Податкове планування в системі менеджменту [Текст] / Ю. Іванов // Бухгалтерія. — 2005. — Вип. 9. — C. 14−15.

30. Іванов Ю. Суть, принципи та методи податкового планування [Текст] / Ю. Іванов // Збірник систематизованого законодавства. — 2005. — № 9. — С. 7−13.

31. Іванов Ю. Б. Податковий менеджмент [Текст] / Ю.Б. Іванов — К.: Знання, 2008. — 526 с. — ISBN 978−966−346−501−2.

32. Каламбет С. В. Удосконалення механізму оподаткування прибутку з метою ефективного регулювання інвестиційної діяльності підприємств в Україні [Текст] / С. В. Каламбет // Вісник податкової служби. — 2001. — № 8. — С. 27−29. — ISBN 5−8045−015−5.

33. Карпова В. В. Методика налогового планирования на предприятии [Текст] / В. В. Крапова // Бізнес-Информ.? 2005.? № 1−2.? С. 83−88.

34. Кизилова Л. О. Особливості визначення податкового навантаження підприємств [Текст] / Л. О. Кизилова // Наук.-техн. збірник харківської національної академії міського господарства. — 2008. — № 83. — С. 23−26.

35. Кисельова О. М. Модель оподаткування страхової діяльності: тенденції та механізми: [Текст]: монографія / О. М. Кисельова — К.: Вид. дім «Корпорація», 2006. — 375 с. — ISBN 966−3459−34−5.

36. Кізима А. Я. Податкове планування у системі податкового менеджменту [Текст] / А.Я. Кізима // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 15−20.

37. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент [Текст]: навчальний посібник / Г. Г. Кірейцев. — Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 531 с. — ISBN 966−8253−96−5.

38. Корнус В. Оцінка податкового навантаження на рівні підприємства [Текст]/ В. Корнус, В. Квасов, О. Пономарьов // Економіст. — 2007. — № 10. — С. 47−49.

39. Котіна Г. Індикатори фіскальної ефективності оподаткування як елемент прогнозування. [Текст] / Г. Котіна // Науково-інформаційний вісник. — 2010. — № 4. — 50−56.

40. Краснова И. Разработка страхового рынка [Текст] / И. Краснова // Страховое ревю. — 1998. — № 2. — С. 20−26.

41. Кривицька О. Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку [Текст] / О. Р. Кривицька // Фінанси України. — 2005. — № 3. — C. 138 — 147.

42. Крисоватий А. І. Податковий менеджмент: навч. посіб. [Текст] / А. І. Крисоватий, А.Я. Кізима. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 304 с. — ISBN 588−9365−127−2.

43. Литвиненко Я. В. Податкова політика: навчальний посібник [Текст] / Я. В. Литвиненко. — К.: МАУП, 2003. — 224 с. — ISBN 58−3429−245−6.

44. Оводков Д. А. Финансовая стратегия предприятия и механизм ее разработки: дисс. … канд. экон. наук: 08.00.10 / Д. А. Оводков. — Воронеж, 2008. — 175 с.

45. Огляд ринків фінансових послуг та підсумки діяльності небанківських фінансових установ за 2010 р. [Електронний ресурс] / Держфінпослуг // Офіційний сайт. — Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/734.html. — 14.05.2012. — Назва з екрану.

46. Пантюхина С. А. Факты и проблемы гармонизации налоговых систем [Електронний ресурс] / С. А. Пантюхина, И. Ф. Искакова. — Режим доступа: http://law.edu.ru/doc/document.asp. — 01.01.2010. — Назва з екрану.

47. Паранчук С. В. Податковий менеджмент [Текст] / С. В. Паранчук — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. — 288 с. — ISBN 966−553−829−5.

48. Пастухов Б. И. Совершенствование налогообложения долгосрочного страхования жизни в Российской Федерации: дисс. … канд. эк. наук. [Електронний ресурс] / Б. И. Пастухов. — Режим доступу: http://diss.rsl.ru. — 10.04.2012. — Назва з екрану.

49. Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств [Текст] підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. — 5-те вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2008. — 546 с.

50. Ромашова Я. В. Корпоративний податковий менеджмент як важіль економічного розвитку [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc Gum/Bi/2009 11 2/77−78.pdf. — 20.04.2012. — Назва з екрану.

51. Ротова Т. А. Страхування [Текст] навч. посібник./ Т. А. Ротова, Л. С. Руденко — К.: КНТЕУ, 2001. — 400 с.

52. Синникова Ю. М. Налоговое регулирование страхового рынка: дисс. … канд. эк. наук. [Електронний ресурс] / Ю. М. Синникова. — Режим доступу: http://diss.rsl.ru. — 01.04.2012. — Назва з екрану.

53. Стоєв В.Л. Оптимізація оподаткування та поліпшення фінансово-економічного стану підприємств [Текст] /В.Л. Стоєв // Держава і регіони. — 2006. — № 3. — С. 301. — ISBN 58−9329−067−2.

54. Стратегія розвитку страхового ринку України на 2011;2020 рр. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ufu.org.ua/ files/ strateg/ UFU_strategiya_rozvitku_strahrinku_2011;2020.pdf. — 14.05.2012. — 20.05.2012. — Назва з екрану.

55. Супруненко С. А. Вдосконалення податкового планування в інтересах держави та підприємства [Текст] / С. А. Супруненко // Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. — 2009. — № 8. — С. 349−352.

56. Філонюк О. Ф. Залучення іноземних інвестицій на страховий ринок України [Текст] / О.Ф. Філонюк // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. — 2007. — № 7/79. — С. 96−100.

57. Худиев Н. Н. Совершенствование механизма налогообложения в страховых организациях [Текст]/ Н. Н. Худиев // Финансы. — 2005. — № 5. — С. 64−66.

58. Чудинов С. А. Мировой опыт регулирования налогообложения в страховой деятельности: дисс. … канд. эк. наук. [Електронний ресурс] / С. А. Чудинов. — Режим доступу: http://diss.rsl.ru. — 01.04.2012. — Назва з екрану.

59. Шахов В. В. Страхование [Текст] учебник / В. В. Шахов. — М.: Страховой полис ЮНИТИ, 1997. — 311 с. — ISBN 966−7436−20−3.

60. Шихов, А. К. Страхование [Текст]: учебн. пособие. / А. К. Шихов. — М.: ЮНИТИ ДАНА, 2000. — 431 с. — ISBN 966−3459−34−5.

61. Школьник І. О. Фінансовий менеджмент [Текст]: навчальний посібник / І. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало; за ред. І. О. Школьник. — Суми: Університетська книга, 2009. — 301, c. — 9.

62. Шмойлова Р. А. Теория страхования [Текст]: монографія / Р. А. Шмойлова — М.: «Финансы и статистика», 2005. — 702 с.

63. Coates K., Swirski, C., Evenett, H. Solvency II. What insurance companies need to know about the new regulatory regime. / Clifford Chance. — [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.cliffordchance.com/ publicationviews/publications/. — 15.03.2012. — Назва з екрану.

64. Council Directive 90/434/EEC of 23 July 1990 on the common system of taxation applicable to mergers, divisions, transfers of assets and exchanges of shares concerning companies of different Member States. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu. — 15.03.2012. — Назва з екрану.

65. Council Directive 90/435/EEC of 23 July 1990 on the common system of taxation applicable in the case of parent companies and subsidiaries of different Member States. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu. — 15.03.2012. — Назва з екрану.

66. Council Directive 91/674/EEC of 19 December 1991 on the annual accounts and consolidated accounts of insurance undertakings. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu. — 15.03.2012. — Назва з екрану.

67. Future rules (Solvency II/Omnibus II) / European Commission. — [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ec.europa.eu/ internal_market/ insurance/ solvency. — 15.03.2012. — Назва з екрану.

68. Indirect Taxation on Insurance Contracts in Europe. 2012 / Insurance Europe. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:// www.insuranceeurope.eu. — 15.03.2012. — Назва з екрану.

69. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/

70. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/

71. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.ua/