Сучасна українська освіта: суперечності та тенденції

Освітня система України отримала від колишнього СРСР досить потужну і добре організовану систему управління нею. З позицій сьогоднішнього дня їй можна давати різні оцінки. Але незаперечно те, що система управління забезпечувала функціонування освітньої системи радянської держави в тих параметрах, які визначалися тогочасною ідеологією, суспільною практикою та потребами господарського комплексу. Незважаючи на те, що за роки незалежності змінилися суспільні запити, державна ідеологія і економіка, а відповідно і вимоги до освіти, система управління не зазнала особливих змін. Більш того, в процесі численних адміністративних реформ вона багато втратила. Зокрема, зникла чітка «управлінська вертикаль». В результаті Міністерство освіти і науки лише формально впливає на призначення та діяльність керівників обласних органів управління освітою, не кажучи вже про керівників регіонального рівня та директорів загальноосвітніх навчальних закладів. Девальвований інститут освітньої інспектури. Як наслідок — професійний контроль і нагляд за функціонуванням освітньої системи на професійному рівні не здійснюються. Чинні нормативні документи розмили функціональну визначеність управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій, перетворивши їх, образно кажучи, на" п’яте колесо у возі. Фактично ліквідована загальнодержавна система методичного забезпечення діяльності навчальних закладів. Багаторазові реорганізації колишніх республіканських учбово-методичних кабінетів в нинішній Інститут інноваційних технологій і змісту освіти вивели його зі сфери організації методичної роботи і перетворили на своєрідний ресурсно-фінансове додаток до освітнього міністерства. Девальвована система атестації педагогічних кадрів. Вона перетворилася в формалізоване паперово-бюрократичне дійство і не є стимулятором професійного зростання педагогів. На жаль, цей перелік можна продовжувати.

Насамперед досягла свого апогею абсолютизація влади бюрократії в системі освіти. Яскравим підтвердженням цього є останні звільнення та призначення ректорів низки українських університетів, прийняття місцевими органами влади рішень про ліквідацію загальноосвітніх шкіл за мовною ознакою та без погодження зі споживачами їхніх освітніх послуг, що ситуація з виданням підручників тощо. Сьогодні, коли у всіх розвинених країнах світу однією з головних складових реформування системи освіти є децентралізація управління освітніми установами, перехід до самоврядних форм управління ними, у нас відбуваються протилежні процеси.

Другий фактор кризи в освітній системі України — економічна ситуація в цій галузі. За постійними розмовами про недостатнє фінансування освіти в державі забули, що є таке поняття, як ефективне управління освітніми фінансами. Про це йдеться у статті Ю. Вітренко «Якщо ми такі освічені, то чому такі бідні?». Автор переконливо доводить необхідність серйозного реформування системи управління фінансами галузі, що надзвичайно важливо для виходу її з колапсу.

Але не все так невтішно. На думку багатьох сучасних соціологів, тенденції розвитку освіти в Україні набирають обертів позитивного спрямування, це перш за все стосується гуманізації освіти, яка покликана орієнтуватися на особистість студента. Наступною важливою тенденцією є національна направленість освіти, яка полягає у невіддільності освіти від національної основи, в органічному поєднанні освіти з історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні національних цінностей українського народу та інших народів і націй. А також вчені наголошують на творчій спрямованості освітнього процесу, що передбачає безпосередню мотивацію навчальної та інших видів діяльності, організацію саморуху до кінцевого результату Це дає можливість учневі пережити радість від усвідомлення власного росту і розвитку, від досягнення власних цілей; створює умови для самореалізації особистості, виявлення та розвитку його творчих здібностей. І наостанок — нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню цілісної та гармонійно розвиненої особистості.