Організація і методологія обліку, аналізу та аудиту витрат на збут в ПрАТ «Фабрика Мрія»

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретико-методичні основи обліку, аналізу та аудиту витрат на збут підприємства
• 1.1 Теоретичні основи формування витрат на збут підприємства
• 1.2 Роль, місце і завдання обліку, аналізу і аудиту в управлінні витратами на збут
• 1.3 Науково-нормативне забезпечення обліку аналізу і аудиту витрат на збут за національними і міжнародними стандартами
• 1.4 Шляхи забезпечення інформаційної безпеки у бухгалтерському обліку
• 1.5 Господарська діяльність підприємства та центри його відповідальності як об'єкт обліку аналізу та аудиту
• Висновки до розділу 1
• Розділ 2. Облік витрат на збут ПРАТ «Фабрика Мрія»
• 2.1 Характеристика і класифікація витрат на збут підприємства
• 2.2 Оформлення господарських операцій первинними документами для забезпечення облікового процесу на підприємстві
• 2.3 Узагальнення інформації про витрати на збут підприємства на рахунках бухгалтерського обліку
• 2.4 Управлінський облік витрат на збут на підприємстві
• 2.5 Використання в обліковому процесі формування витрат на збут комп’ютеризованих програм
• 2.6 Перспективні напрями інтеграції фінансового, податкового, управлінського та статистичного обліку на ПрАТ «Фабрика Мрія»
• Висновки до розділу 2
• Розділ 3. Організація внутрішньогосподарського контролю в управлінні витратами на збут підприємства
• 3.1 Система, види, суб'єкти і процедури внутрішньогосподарського контролю витрат на збут
• 3.2 Формування нормативів оптимальної моделі для організації внутрішньогосподарського контролю витрат на збут
• 3.3 Методика аналізу витрат на збут підприємства
• 3.4 Методика аудиту витрат на збут підприємства
• 3.5 Використання результатів аналізу і аудиту у прийнятті управлінських рішень
• Висновки до розділу 3
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. В умовах становлення та розвитку економіки України важливе значення має підтримка вітчизняних підприємств з боку держави. Ринкові умови господарювання суттєво посилюють вимоги до підвищення ефективності діяльності підприємств усіх галузей економіки. Одним із найважливіших напрямів підвищення ефективності функціонування підприємства постає необхідність удосконалення системи управління витратами на збут як основного резерву максимізації прибутку виробничого підприємства. Важливу роль у реалізації цього завдання управління відіграє подальше удосконалення обліку, аналізу та аудиту витрат на збут.

В останні роки в Україні зроблено величезну роботу як з формування законодавчої бази обліку витрат на збут, так і з реалізації його основних принципів. Проте на сьогодні організація бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту не повною мірою відповідає сучасним вимогам. Не завжди забезпечується належна комплексність вирішення завдань. Зокрема, інформація, яка дозволяє приймати відповідні управлінські рішення, формується недостатньо оперативно, аналітичні роботи виконуються поверхово без необхідних висновків і пропозицій.

Діючі системи аналізу та контролю внаслідок використання застарілого методологічного базису вже не відповідають сучасним вимогам управління витратами. В умовах застосування П (С)БО 16 «Витрати», норм міжнародних стандартів аудиту ряд теоретичних і практичних аспектів аналізу та аудиту витрат на збут не висвітлено у достатній мірі в економічній літературі.

Значний внесок у розвиток теорії і методології бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту витрат на збут зробили українські та зарубіжні вчені: О.С. Бородкін, Ф. Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А. М. Герасимович, Г. Г. Кірейцев, М. В. Кужельний, В. Г. Линник, Ю.І. Осадчий, В. В. Сопко, М. Г. Чумаченко, М.І. Баканов, В. Ф. Мец, І.А. Бланк, Є.В. Мних, Л. В. Нападовська, Ю.С. Цал-Цалко, Г. В. Савицька та інші.

Аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних учених свідчить, що теоретичні й практичні розробки з обліку, аналізу і аудиту витрат на збут відображують ґрунтовне розуміння проблем, пов’язаних із трансформацією вітчизняної системи обліку. Проте низка питань щодо обліку, аналізу і аудиту витрат на збут на сільськогосподарських підприємствах недостатньо досліджені й залишаються невирішеними. Недостатньо опрацьованим є питання класифікації витрат на збут підприємств для цілей обліку та ефективного управління ними, методики й організації фінансового і управлінського обліку витрат на збут, документального оформлення операцій із витратами на збут, автоматизації їх обліку й аудиту, обґрунтування нових напрямів аналізу витрат на збут з огляду на особливості виробництва та потреби управління.

Отже, актуальність наведених вище питань, недостатній рівень опрацювання методичних і практичних аспектів обліку, аналізу і аудиту витрат на збут на підприємствах зумовили вибір теми та основні напрями дослідження.

Мета дослідження. Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних основ і розробка науково-практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення методики й організації обліку, аналізу і аудиту витрат на збут як важливої передумови підвищення ефективності процесу управління на підприємстві.

Для досягнення визначеної мети в дипломній роботі було поставлено й вирішено такі завдання:

— розглянути теоретичні основи формування витрат на збут підприємства

— ознайомитись з науково-нормативним забезпеченням аналізу і аудиту витрат на збут

— охарактеризувати витрати на збут підприємства

— розглянути шляхи забезпечення інформаційної безпеки в обліку

— ознайомитись з управлінським обліком витрат на збут на підприємстві

— розробити перспективні напрями інтеграції фінансового, податкового, управлінського та статистичного обліку на підприємстві.

Вона полягає в тому, щоб на основі нормативно-правових та законодавчих джерел, фахової літератури, практичних матеріалів розкрити організацію та методику бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту витрат на збут та розробити рекомендації щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є процес організації і методології обліку, аналізу та аудиту витрат на збут в ПрАТ «Фабрика Мрія» .

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання побудови системи обліку, аналізу та аудиту витрат на збут.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано наукові методи, що ґрунтуються на системному аналізі економічних явищ. На основі діалектичного методу наукового пізнання й поєднання історичного та обґрунтовано напрями вдосконалення їх обліку. Для вирішення завдань фінансового й управлінського обліку витрат на збут дослідження питань методики та організації їх аудиту та аналізу на підприємствах застосовано методи порівняння, конкретизації, моделювання, аналогії, абстрагування, групування, аналізу бухгалтерських рахунків, спостереження, вибірки.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, міжнародні стандарти аудиту, положення класиків економічної теорії, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань обліку, аудиту та аналізу, матеріали науково-практичних конференцій, а також облікові й звітні дані підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження спрямовані на вдосконалення методики і практики системи обліку, аудиту та аналізу витрат на збут, а також на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності обліку витрат на збут, дають змогу повніше використовувати внутрішньовиробничі резерви підприємства.

Основні положення і висновки дипломної роботи можуть бути застосовані при викладанні відповідних економічних дисциплін і слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем обліку, аудиту та аналізу витрат на збут на підприємствах України.

Отримані результати й окремі розділи дипломного дослідження мають практичне значення і підтверджуються відповідними довідками: ПрАТ «Фабрика Мрія» (довідка № 23/334−02 від 07.02.2015 р.).

Структура і обсяг роботи. Випускна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломної роботи становить 113 сторінок друкованого тексту. Робота містить 8 рисунків на 8 сторінках, 23 таблиці на 23 сторінках, 6 додатків на 35 сторінках. Список використаних джерел налічує 71 найменування.

Розділ 1. Теоретико-методичні основи обліку, аналізу та аудиту витрат на збут підприємства

1.1 Теоретичні основи формування витрат на збут підприємства

Діяльність будь — якого підприємства завжди пов’язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

Національні стандарти бухгалтерського обліку НП (С)БО 1 та П (С)БО 16 визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [40, с. 68]. В даному визначенні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово — майнового стану підприємства.

Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 2.03.2010 р. № 266 поточні витрати підприємства — це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально — речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів [30, с. 50].

В свою чергу, в бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов:

a) зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства, крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками.

б) визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів тощо).

в) негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям активів підприємства (наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів тощо).

г) можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів [19, с. 96].

З точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.

Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

На рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці - бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.

При з’ясуванні сутності витрат слід пам’ятати, що їх існування в економіці зумовлено рідкістю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання. Якщо для виробництва деякого конкретного товару використано певні ресурси, то це означає, що їх застосування вже неможливе для виробництва якогось іншого товару. Витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Отже, витрати, які слід ураховувати при прийнятті економічних рішень, — це завжди альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість (цінність) ресурсів при найдоцільнішому, альтернативному варіанті їх застосування. Витрати на оплату ресурсів здійснюються в грошовій формі і часто називаються економічними витратами [14, с. 157].

Бутинець Ф.Ф., Янчева Л. М., Остапчук Т. П., Якименко С.І. у своїх працях при розгляді витрат визначають їх як загальноекономічну категорію, що характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Відрізняють поняття витрат в бухгалтерському розумінні від витрат в економічному тлумаченні. Так, під економічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей», тобто суму грошей яку можна отримати при найбільш вигідному із всіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь — якого ресурсу обраного для виробництва продукції дорівнюють його вартості при найкращому із всіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлено обмеженістю ресурсів у порівнянні з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору витрати — це тільки конкретні витрати ресурсів [9, с. 48]. Дане тлумачення базується на ресурсному розумінні природи господарства, не беручи до уваги інші аспекти.

Такі економісти як: Баканов М.І., Капелюш С. М., Петров Л. П., Фрідман A.M., Макарова А. А. та інші головну увагу приділяли витратам обігу, під якими розумілись суспільно — необхідні витрати живої та уречевленої праці. Таке тлумачення витрат було зумовлено тим, що витрати розглядалися у зіставленні з витратами виробництва з одного боку, та витратами споживання — з іншого, а також з домінуванням економічної теорії К. Маркса щодо економічної природи витрат.

В економічній теорії і практиці господарювання використовуються різні системи обліку витрат виробництва, їх групування за окремими ознаками тощо. Це значною мірою ускладнює процеси дослідження обліку витрат виробництва.

Важливим питанням, на базі якого має формуватися методологія дослідження обліку витрат виробництва на промислових підприємствах, є їх класифікація за певними ознаками.

Класифікація витрат — це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв’язків між ними. При цьому чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання об'єктів.

Економічно обґрунтована класифікація витрат є важливою передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу виробничих витрат, калькулювання собівартості продукції та ефективного управління витратами [27, с. 70].

Враховуючи те, що поділ витрат спрямований на вирішення найрізноманітніших завдань управління, в літературі зустрічаються різноманітні групування видів витрат за ознаками їх класифікації.

Змінні витрати — це витрати, що змінюються залежно від зміни обсягу виробництва. Залежно від процентного співвідношення зміни величини витрат і зміни обсягу виробництва змінні витрати поділяють на пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно стосовно зміни обсягу виробництва. Непропорційні витрати поділяються на прогресивні і дегресивні. Прогресивні витрати зростають більшими темпами, ніж обсяг. Дегресивні витрати зростають меншими темпами, ніж обсяг виробництва. Постійні витрати — це витрати, що залишаються незмінними із зміною обсягу виробництва. Змішані витрати — це витрати, що містять елементи як змінних, так і постійних витрат.

Поточні витрати — це постійно здійснювані витрати (періодичність яких менша за місяць). Одноразові витрати — це витрати, які здійснюються з періодичністю понад раз на місяць і можуть скеровуватися на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. Довгострокові витрати — це витрати, пов’язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через дев’ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Основні витрати — це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. До прямих належать ті витрати, які можна безпосередньо пов’язати з об'єктом калькулювання, вони можуть бути прямо введені до собівартості певних видів продукції. Непрямими витратами вважаються ті, які зумовлені виробничою діяльністю, але не можуть бути безпосередньо пов’язані з об'єктом калькулювання. Такі витрати пов’язані з виробництвом декількох видів продукції та вводяться до собівартості непрямим шляхом, за допомогою спеціальних методів розподілу. Накладні витрати розподіляються на виробничі і невиробничі. До виробничих належать витрати, які пов’язані з виробництвом продукції. Невиробничі витрати — це всі інші витрати, які несе підприємство та які не пов’язані з виробництвом продукції. Отже, невиробничі накладні витрати містять адміністративні витрати, витрати на збут тощо [25, с. 69].

Одноелементні витрати складаються з одного елемента витрат і не підлягають розкладанню. До комплексних належать витрати, які містять декілька економічних елементів.

Витрати на продукт містять витрати, пов’язані з виробництвом продукції, тоді як витрати періоду — це витрати, що не входять до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Класифікація витрат за відношенням до звітного періоду необхідна для визначення собівартості продукції, виробленої у звітному періоді, хоча до собівартості продукції звітного періоду входять не тільки ті витрати, що мали місце в даному періоді, але й ті, що не здійснені у цьому періоді, але до нього віднесені.

Розподіл витрат на плановані і не плановані дає змогу визначити плановий розмір витрат та планову собівартість продукції, а також виділити в фактичних витратах незаплановані виробничі втрати. Розподіл витрат на нормовані і ненормовані зумовлений нормативним методом обліку витрат виробництва та покликаний забезпечити контроль за цими витратами шляхом виявлення відхилень від норм (безпосередньо в технологічному процесі) з метою раціонального використання ресурсів [23, с. 124].

Продуктивні витрати — це витрати, які передбачені технологією та організацією виробництва. Непродуктивні - не обов’язкові, що виникають в результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

Контрольовані витрати — це такі витрати, на які менеджер може безпосередньо впливати та контролювати їх. Неконтрольовані - це такі витрати, на які менеджер не може безпосередньо впливати та контролювати їх. Таке групування витрат є важливим для контролю діяльності окремих підрозділів.

Релевантні витрати — це витрати, величина яких може бути змінена в результаті прийняття відповідного рішення. Неревалентні витрати — це витрати, величина яких не залежить від прийняття певного рішення [28, с. 152].

Технологічні витрати обумовлені (передбачені) технологією виробництва та безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Організаційні витрати — це витрати на управління виробництвом.

Вхідні витрати — це засоби, які були придбані, є в наявності і очікується, що вони повинні принести дохід в майбутньому. Якщо ці засоби були витрачені для одержання доходу і втратили властивість приносити дохід в майбутньому, то вони перетворюються у спожиті і враховуються на рахунку прибутків і збитків [26, с. 200].

Особливе місце в управлінні витратами займає класифікація витрат за економічними елементами та за статтями калькуляції. Групування витрат за статтями калькуляції дає змогу встановлювати економію чи перевитрачання ресурсів за місцями їх виникнення з визначенням напрямів їх зниження, визначати вплив кожної статті витрат на собівартість продукції, а отже, дає можливість менеджерам контролювати виконання планів щодо собівартості продукції не тільки загалом по підприємству, але і за окремими його підрозділами, конкретними виробами та за певним видом витрат.

Важливе значення в управлінні витратами займає класифікація витрат за центрами відповідальності, яка використовується для поточного контролю за витратами виробництва і реалізації продукції. Витрати за центрами відповідальності класифікують на витрати виробництва, витрати цеху, технологічного переділу тощо.

Види витрат, які відносяться різними авторами до аналогічних напрямів класифікації витрат, є досить різними. Також в одних авторів певні види витрат зустрічаються в одному напрямі, а в інших — в іншому [18, с. 122].

Враховуючи тему дослідження зупинимося більш детально на класифікації операційних витрат.

Відповідно до П (С)БО 16 «Витрати» витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Витрати на збут — це витрати пов’язані з реалізацією (збутом) продукції Вони включають такі витрати:

— витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах;

— витрати на ремонт тари;

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торгівельним агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;

— витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

— витрати на перепродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

— витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

— інші витрати пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

На рахунку 93 «Витрати на збут» ведеться облік витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

До витрат на збут належать, зокрема, витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Підприємство при відвантаженні продукції може понести витрати, зв’язані зі збутом продукції, не підлягаючому відшкодуванню покупцем. Такі витрати називають комерційними. До них, зокрема, відносяться витрати на рекламу; на тару й упакування продукції на складах готової продукції; по доставці продукції на станцію (пристань) відправлення, навантаженню у вагони, на судна, в автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, сплачені збутовій і іншим посередницьким організаціям; по змісту приміщень для збереження продукції в місцях її реалізації; участь у виставках і ярмарках; вартість зразків товарів, переданих безкоштовно і не підлягаючому поверненню покупцем.

1.2 Роль, місце і завдання обліку, аналізу і аудиту в управлінні витратами на збут

Витрати на збут продукції, як і адміністративні витрати, також належать до витрат періоду, а отже, мають певні спільні риси з ними. Спільність проявляється у тому, що вони не включаються до складу виробничої собівартості конкретних видів продукції, робіт чи послуг, а загальною сумою в кінці звітного періоду відносяться на фінансові результати.

Дана обставина змушує вести управління збутовими витратами в цілому по підприємству чи організації.

Рис. 1.1. Схема організації управління збутом підприємства

Докорінною відмінністю даних витрат порівняно з адміністративними є те, що витрати на збут належать до змінних, тобто перебувають у прямій залежності від обсягів реалізації продукції, виконаних робіт чи послуг.

У зв’язку з належністю витрат на збут до категорії змінних витрат, управління ними має певні особливості у порівнянні з адміністративними витратами. Головний акцент при управлінні даними витратами робиться на забезпечення складання достовірного кошторису та наступного контролю за недопущенням перевитрат згідно із затвердженим кошторисом.

Оскільки витрати на збут перебувають у пропорційній залежності до обсягів реалізації продукції (робіт, послуг), то при складанні кошторису витрат на збут необхідно брати до уваги планові обсяги реалізації наступного кварталу та проводити певне коригування витрат по тих чи інших статтях у сторону збільшення їх або ж зменшення (залежно від зміни обсягів та умов реалізації). З метою складання оптимального кошторису доцільно брати до уваги не лише кошторис попереднього звітного періоду, а й проводити науково обґрунтовані розрахунки витрат на підставі здійсненого детального аналізу фактичного виконання кошторису за попередній період.

Однією із складових системи управління витратами на збут є раціональна розбивка квартальної суми даних витрат, передбачених у кошторисі, на помісячні. Найбільш простим варіантом є рівномірний поділ квартальної суми на три однакові частини. Проте такий спосіб має ряд суттєвих недоліків, які, у кінцевому результаті, призводять до необґрунтованості контрольних показників та зводять усю попередню роботу щодо формування загального кошторису нанівець.

За основу при розподілі квартальної суми витрат слід брати кількість робочих днів у місяці, так як процес реалізації (відвантаження) продукції, як і її виготовлення, а також управлінські дії, направлені на забезпечення збуту продукції (робіт, послуг) здійснюються у ці дні. Такий підхід до вирішення даного питання забезпечить, на нашу думку, більш оптимальний розподіл витрат на збут, з одного боку, та служитиме надійнішим орієнтиром для працівників управлінського апарату в частині дотримання кошторису витрат, з другого боку.

Можна зауважити, що облік реалізації посідає одне з найважливіших місць у бухгалтерському обліку та забезпечує підприємство такими даними як інформацію про збут і реалізацію продукції, товарів, робіт і послуг, планування об'ємів реалізації, встановлення оптимального рівня цін, кон’юнктуру окремих ринків збуту, очікуваний прибуток від збуту та інші.

З метою управління процесом збуту продукції підприємство має виконувати наступні завдання :

— формувати збутову політику підприємства, як основу вдосконалення системи збуту;

— визначати пріоритети, на які доцільно орієнтувати збутову політику;

— розглянути загальну модель формування збутової політики, а також доцільність документального закріплення збутової політики;

— визначити основні завдання маркетингового підрозділу та функції керівника маркетингового відділу;

— досліджувати напрями оптимізації планування продажів .

Цілі збуту продукції виходять із цілей підприємства, серед яких переважає максимізація прибутку. Тобто досягнення максимального прибутку можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у сфері збуту.

Особлива увага щодо виконання кошторису покладається на працівників бухгалтерії, оскільки вона є основним «постачальником» інформації для адміністрації, зокрема її верхніх ешелонів управління. Фактичні дані щодо витрат за статтями кошторису бухгалтерія повинна регулярно (бажано щоденно, а у разі неможливості щотижнево або щодекадно) надавати відповідальним працівникам апарату управління з тим, щоб останні могли вживати оперативні міри впливу на недопущення перевитрат у цілому за місяць. Поряд з цим бажано вказувати і залишок невикористаного згідно з кошторисом ліміту. Лише така постановка питання та її практична реалізація суттєво поліпшать процес управління витратами на збут продукції (робіт, послуг).

Збут більшої кількості виробів, що досягається за рахунок зниження ціни, вимагає обґрунтування з погляду його впливу на загальні фінансові результати діяльності підприємства. У зв’язку з цим необхідно розрахувати достатнє для компенсації фінансових втрат збільшення обсягів продажів.

Тільки при обсязі продажів, що враховує безпосереднє збільшення кількості продажів, підприємство одержить запланований обсяг прибутку, а збільшення прибутку може бути досягнуте при будь-яких обсягах продажів, що перевищують отримане значення.

Для ефективної організації управління витратами на місцях їх виникнення потрібно також визначишся з питанням, хто ним буде займатися. Цими функціями на підприємстві повинні займатися такі підрозділи підприємства, як відділ збут, відділ постачання, відділ ціноутворення, планово-економічний відділ, фінансовий відділ.

Важливого значення в процесі управління витратами на збут продукції (робіт, послуг) на завершальній його стадії надається економічному аналізу. Головне завдання останнього полягає в оперативному вияві відхилень фактичних значень за окремими статтями кошторису від зафіксованих у ньому та найголовніше у встановленні причин цих відхилень і винуватців (при наявності перевитрат).

Проведення економічного аналізу сприяє пошуку резервів подальшого зниження витрат, стимулює до творчої активності безпосередніх виконавців, в руках яких зосереджена найбільша здатність формування та здійснення витрат на збут у тому чи іншому розмірі.

1.3 Науково-нормативне забезпечення обліку аналізу і аудиту витрат на збут за національними і міжнародними стандартами

В американських фірмах застосовують переважно два методи обліку витрат на збут і калькуляції собівартості продукції: метод обліку витрат за замовленнями (позамовний) та метод обліку витрат за процесами (попроцесний).

Позамовний метод обліку використовують в індивідуальному та дрібносерійному виробництві. Він застосовується переважно на підприємствах з коротким циклом виробничого процесу, оскільки керівник фірми, отримавши замовлення, планує виробництво так, щоб отримати прибуток від виконаного замовлення за максимально короткій строк.

Попроцесний метод обліку виробничих витрат застосовують у масовому та серійному виробництвах. Є три форми попроцесного методу обліку витрат на виробництво: послідовний, паралельний і роздільний.

При послідовному методі виробничі витрати одного цеху або процесу послідовно перераховуються на рахунок наступного цеху обробки. Паралельний облік ведеться на тих підприємствах, де обробка продукції відбувається одночасно за кількома процесами, необхідними для випуску одного і того ж виробу. Роздільно облік здійснюється там, де випускається однорідна продукція з різними процесами обробки.

При попроцесному методі обліку витрат витрати нагромаджуються за певний період часу за цехами, центрами витрат і процесами, тобто за обліково-калькуляційними підрозділами.

Матеріальні витрати обліковують на основі вимог на видачу матеріалів. Трудові затрати фіксують у відповідних документах з обліку праці. Сума накладних витрат у більшості випадків розподіляється відповідно до завчасно встановленої ставки. Цей метод застосовується на підприємствах із сезонним характером виробництва

У вітчизняній і зарубіжній практиці попередільний метод застосовується у виробництвах, які характеризуються послідовною переробкою промислової або сільськогосподарської сировини для отримання готового продукту на основі фізико-хімічних, біологічних та термічних процесів.

Метод фактичної собівартості полягає у послідовному накопиченні даних про фактичні витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Нормативний метод характеризується тим, що затрати обліковуються за встановленими нормативами, а собівартість продукції калькулюється ще на стадії планування виробництва. Метод дозволяє вести точний аналітичний облік витрат на збут і за відхиленнями фактичних витрат від нормативних контролювати загальну собівартість продукції. Цей метод доцільно було б використовувати при калькулюванні собівартості сільськогосподарської продукції.

На початку XX століття у США і Західній Європі поширеним був метод управлінського обліку «стандарт-кост». Засновником цього методу був Гарінгтон Емерсон, він розкрив можливості абсолютно нового підходу до обліку. Відповідно до підходу, то він має бути спрямований на майбутнє: «Облік має свою ціль перемоги над часом. Система «стандарт-кост» вперше у світовій практиці управління дозволяє поєднати функції обліку, планування і контролю витрат в єдине ціле.

Здійснюючи порівняння двох методів, «стандарт-кост» і нормативного, ми бачимо, що між ними різним є те, що в першому витрати перевищують встановлені норми, відносять до результатів діяльності підприємства і не включаються до виробничих витрат, тоді як при другому виявлені відхилення документуються і відносяться до собівартості продукції.

Метод обліку «стандарт-кост» не регламентується законодавчими актами, не має єдиної методики ведення облікової документації та встановлення стандартів, що пов’язано з відсутністю регламентації з боку держави. Крім того, за такого методу не ведеться облік зміни норм, їх причин і винуватців, а тому на практиці використовують різноманітні норми в межах підприємства, за рахунок чого виникає неоднозначність у відображенні нормативних витрат.

Метод абзорпшен-костинг призначений для обчислення повних витрат. Він припускає розподіл усіх витрат між реалізованою продукцією і залишками продукції. При цьому витрати поділяються залежно від їх функціональної ролі на виробничі, реалізовані та адміністративні.

Директ-костинг є методом управлінського обліку, який базується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення й носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень. Цей метод має два варіанти: простий директ-костинг (заснований на використанні в обліку даних тільки про змінні витрати), розвинутий директ-костинг (при застосуванні якого до собівартості разом із змінними витратами включаються також прямі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції).

З розвитком ринкових відносин, завдань, які стоять перед керівниками підприємств, необхідно розширити класифікаційні критерії методів обліку витрат для подальшої їх деталізації. Це в свою чергу, допоможе точному визначенню, фінансового результату.

Вся система нормативно-правових актів щодо регулювання бухгалтерського обліку витрат на збут в Україні може бути представлена 5-рівневою структурою (рис 1.2)

Рис. 1.2 Структура законодавства, що регулює бухгалтерський облік витрат на збут.

На рис. 1.2 структуровано законодавчі акти, починаючи від Конституції України на першому рівні, закінчуючи робочими документами підприємства на п’ятому. Якщо норми одного законодавчого акту суперечать нормам іншого, пріоритетом користується той, що належить вищому рівню структури.

Основним нормативним документом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Що стосується витрат на виробництво та собівартості продукції, то вони регулюються і опираються при своєму визначенні на цей закон.

Також одним із основних нормативних документів являється Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», який містить загальні положення, визнання, склад, обрахунки, їх ведення в бухгалтерській звітності. П (С)БО 16 є повним відображенням сутності витрат, дає їм повну характеристику.

Відповідно до НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Таке визначення поняття «витрати» передає зміст витрат діяльності, які відображаються у Звіті про фінансові результати, але не виражає сутності категорії «витрати виробництва» на рівні виробничого процесу. Оскільки, відпуск сировини і матеріалів у виробництво не супроводжується ні зміною величини активів, ні зміною величини пасивів, а призводить до змін в структурі активу підприємства [51, с. 128].

Основні документи, що регулюють бухгалтерський облік витрат на збут наведено у табл. 1.1

Таблиця 1.1

Основні нормативно-правові документи, що регулюють облік витрат на збут

У табл. 1.1 систематизовано основні нормативні акти, що регулюють проблеми визнання витрат на збут та їх класифікацію, порядку розподілу загальновиробничих витрат, формування собівартості робіт. Діяльність організацій лісопильної промисловості спирається й на інші документи: Цивільний кодекс, національні стандарти бухгалтерського обліку, міжнародні стандарти та ін.

У податковому обліку використовують поняття «валові витрати», які, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), являють собою суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валові витрати визначаються за правилом першої події з метою обчислення розміру оподаткованого прибутку і на передають зміст поняття «витрати виробництва» з точки зору процесу виробництва. Адже, вартість запасів придбаних для виробництва певної продукції відображається у складі валових витрат одразу після їх оприбуткування на складі, або ж за фактом оплати. А на витрати виробництва такі видатки відносяться в міру їх списання зі складу на виробництво.

Управлінський облік законодавчо не регламентується, тому не має офіційно затвердженого поняття, яке б відтворювало зміст категорії «витрати виробництва» в управлінському аспекті [29, с. 55].

Вивчення зарубіжного досвіду щодо питань становлення оптимального складу (переліку) статей витрат, в тому числі і матеріальних, дозволяє стверджувати, що одним із можливих варіантів для вітчизняних хлібопекарних підприємств є досвід Данії. Облік витрат в Данії, як зазначається в економічній літературі ведуть за такими статтями:

* матеріали;

* оплата праці, в тому числі:

* заробітна плата робітників;

* винагороди робітникам;

* інші види оплати.

* оплата за оренду виробничих приміщень;

* маркетингові витрати;

* амортизація;

Встановлено, що відсутність окремої статті витрат «Маркетингові витрати» у складі витрат на збут не надає можливості оцінити ефективність маркетингу, як напрямку діяльності підприємства; вплив маркетингових витрат на обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на кінцевий фінансовий результат.

Ознайомлення з діючою практикою обліку на вітчизняних підприємствах свідчить, що можливості застосування позитивного зарубіжного досвіду є достатньо широкими. Багато спільних рис забезпечують безболісний перехід до ведення обліку витрат за методикою зарубіжних країн. Одночасно, виділення, наприклад, в складі витрат на збут такої статті, як маркетингові витрати під відповідним номером субрахунку 931, але кожне підприємство згідно наказу про облікову політику самостійно визначає який субрахунок використовувати і в якій статті витрати виділяти так як у практиці вітчизняних хлібопекарних підприємств така стаття відсутня, (тому це або на нашу думку введення) забезпечить належний рівень пошуку каналів збуту, що, в свою чергу, сприятиме зростанню прибутковості виробництва. Можна також запропонувати ввести групування організацій-споживачів продукції за критерієм дотримання умов договору та платіжної дисципліни. Практичне втілення цієї пропозиції може знайти своє відображення через розробку і складання спеціальних аналітичних таблиць, які б відображали терміни оплати згідно договору і фактично здійснений розрахунок. Коли підприємство намагається охопити всі канали збуту (великий гурт, супермаркети, ринки, роздріб), воно повинно мати дуже швидкий і достовірний зв’язок із клієнтом. Це дає змогу знати його вподобання, запити й оперативно реагувати на зміну кон’юнктури. За таких умов компанія виробляє не те, що хоче, а те, що бажає споживач. Найбільш суттєвий вплив на витрати здійснюють функціональні фактори пов’язані із його успішним функціонуванням. До цих факторів ми відносимо:

а) залучення додаткової робочої сили;

б) комплексне управління якістю — впевненість, що якість продукції є одним із головних факторів, що забезпечують конкурентну перевагу;

в) раціональне використання потужностей г) ефективність планування підприємства з точки зору внутрішньозаводської логістики;

д) використання зв’язків із постачальниками і замовниками в контексті ланцюжка цінностей і витрат підприємства.

В іноземних виданнях з бухгалтерського обліку, зазначається, що англійський термін «costs», який можна перекласти на українську мову як «затрати» чи «витрати», має велику кількість значень. У найбільш загальному розумінні витрати — це представлена в грошовому вираженні величина ресурсів, використаних на певні цілі. Для більш точного визначення цього терміна запропоновано вживати разом з ним додаткове слово, яке б розширювало та уточнювало зміст вихідного поняття в конкретних ситуаціях. Наприклад, «costs of production», що в перекладі з англійського означає «витрати (або затрати) виробництва» [30, с. 98].

Порядок визначення фінансових результатів за системою директ-костинг здійснюється поетапно. На першому етапі визначається маржинальний дохід, який розраховується шляхом віднімання від виручки від реалізації собівартості реалізованої продукції, робіт та послуг, а також віднімання змінних адміністративних витрат та витрат на збут. На другому етапі визначається операційний прибуток відніманням від маржинального доходу суми постійних виробничих витрат, постійних загально виробничих, адміністративних витрат та постійних витрат на збут.

У свою чергу, система директ-костинг може поєднуватися з фактичним і стандартним калькулюванням собівартості, що зумовлює існування двох її підсистем, таких як: факт — директ-костинг та стандарт — директ-костинг.

Факт — директ-костинг передбачає калькулювання собівартості на основі фактичних змінних виробничих та фактичних змінних загально виробничих витрат, внаслідок чого в обліку формується фактична виробнича собівартість, за якою роботи і послуги списуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.

Аналіз літературних джерел свідчить, що поняття «витрати виробництва» своїм корінням сягає творів В. Петті, в «Трактаті про податки та збори» якого викладено теорію складу витрат виробництва та сформульовано закон вартості. Особливої уваги заслуговує трудова теорія вартості К. Маркса, оскільки радянські економісти в своєму розумінні поняття «витрати виробництва» довгий час наслідували основні положення цієї теорії. К. Маркс у третьому томі «Капіталу» формулює наступні поняття:

а) «суспільні витрати виробництва» товару, які складаються з затрат живої (необхідної і додаткової) праці та втіленої у засобах виробництва праці на виробництво продукції;

б) «капіталістичні (індивідуальні) витрати виробництва», які являють собою «…еквівалент або вартість, яка заміщує в товарі капітальну вартість с + v, витрачену у вигляді елементів виробництва»

Тобто, суспільні витрати виробництва характеризують вартість виробництва товару для суспільства і дорівнюють с + v + м. А, капіталістичні витрати виробництва визначаються витратами капіталу товаровиробника і обмежуються лише часткою вартості товару, яка повертає лише те, скільки коштує товар самому капіталістові: с + v. Т. Мальтус вважав, що вартість товарів по величині дорівнює витратам на їх виробництво, які включають затрати на виробництво продукту «безпосередньої» живої праці, «нагромадженої праці» в засобах виробництва та додаткову кількість праці, яка відповідає прибуткові на власний капітал. Категорія «витрати виробництва» розглядалася і в працях представників неокласичної теорії вартості. Зокрема, А. Маршал виділяв поняття:

а) «реальні витрати для виробництва» — затрати різних видів праці, прямо чи опосередковано зайнятої у виробництві товару разом з очікуванням, необхідним для нагромадження застосованого в його виробництві капіталу;

б) «(грошові) витрати виробництва» — суми грошей, доводиться платити за всі зусилля і жертви для виробництва товару.

А. Маршал вважав, що «витрати виробництва для виготовлення певної кількості даного товару дорівнюватимуть цінам пропозиції відповідних кількостей факторів його виробництва» [45, с. 99].

Отже, прослідкувавши трактування категорій «витрати виробництва» від класиків до неокласиків політичної економії, можна зробити висновок про те, що підходи до вивчення цієї категорії змінювалися разом з поступовим нівелюванням протистояння між працею та капіталом.

Радянські економісти, за часів командно-адміністративної системи господарювання, в своєму розумінні витрат виробництва довгий час наслідували положення трудової теорії вартості К. Маркса. Така ситуація склалася і в бухгалтерській сфері про, що свідчить тлумачення поняття «витрати виробництва» в роботах В. Палія, А. Маргуліса.

Нормативно-правове забезпечення обліку і контролю — це сукупність нормативно-правових актів найвищих гілок влади у державі (законодавчої, виконавчої та представницької), Міністерства фінансів України, інших міністерств та відомств, і, власне кожного підприємства зокрема, які забезпечують повноцінне функціонування та динамічний розвиток бухгалтерського обліку, фінансової звітності й економічного контролю в нашій державі.

До основних видів нормативно-правового забезпечення обліку і контролю витрат підприємств, з нашої точки зору, варто відносити: Закони України; Укази Президента України; постанови і рішення Кабінету Міністрів України; накази, постанови, розпорядження, листи, роз’яснення міністерств та відомств; П (С)БО 9, 16, 30, 31, 33 (а для підприємств, що розмістили цінні папери на фондовому ринку і повинні публічно представляти свою фінансову звітність — М (С)ФЗ 2, 9, 11, 23); Кодекси України; методичні рекомендації з формування собівартості (за видами економічної діяльності: у промисловості, в сільськогосподарських підприємствах, будівельно-монтажних робіт, на транспорті, в торгівельній діяльності, житлово-комунального господарства, проектних робіт тощо); вказівки, інструкції, положення; плани рахунків бухгалтерського обліку; наказ про облікову політику в підприємстві; графіки документообігу, графіки виконання обліково-звітних та контрольно-ревізійних робіт і т.д.

Нормативно-правові акти щодо бухгалтерського обліку, фінансової звітності й економічного контролю витрат підприємств можна поділяти на наступні рівні: міжнародні або континентальні, загальнодержавні, загально облікові, галузеві (відомчі), регіональні, внутрішньогосподарські (внутрішньофірмові) [33, с. 105].

З поліпшення нормативно-правових актів України щодо обліку та контролю витрат підприємств необхідно зробити наступні кроки: провести повну інвентаризацію всіх нормативно-правових актів України, пов’язаних з обліком і контролем витрат з метою виявлення дублювання й неузгодження положень цих актів та неврегульованих ситуацій; організувати та щомісячно (щоквартально) оновлювати довідково-інформаційну базу підприємств з питань обліку, контролю, оподаткування, в тому числі щодо витрат. Нормативно-правове забезпечення обліку і контролю витрат та доходів підприємств аудиту, проводити робочі нотатки виявлених ними суперечностей, неув’язок згаданих вище актів та висловлювати свої висновки і пропозиції у фахових бухгалтерських виданнях; під час проведення наукових і науково-практичних конференцій, семінарів, робочих нарад.

1.4 Шляхи забезпечення інформаційної безпеки у бухгалтерському обліку

При теперішньому широкому розповсюдженні комп’ютерної техніки значна кількість інформаційних потреб підприємницької діяльності систематизується в управлінські інформаційні системи. Управлінська інформаційна система складається з взаємопов'язаних підсистем, які надають інформацію, необхідну для здійснення господарської діяльності. Ми підтримуємо думку С.Дж. Грея та Б.Е. Нідлза про те, що бухгалтерська інформаційна система є найважливішою підсистемою управлінської інформаційної системи, тому що вона відіграє провідну роль в управлінні потоком економічної інформації у всі підрозділи підприємства, а також зацікавленим особам поза межами суб'єкта господарювання [3, с. 6].

Бухгалтерською інформацією підприємства вважається вся інформація, яка зберігається та підлягає обробці на підприємстві в бухгалтерській службі. Така інформація може зберігатися на електронних носіях комп’ютерної техніки, в електронних сховищах, в архівах на фізичних носіях. Також бухгалтерська інформація входить до складу інформаційної системи підприємства, яка включає в себе засоби зберігання, обробки та передачі інформації.

Грей С.Дж. та Нідлз Б.Е. стверджують про те, що бухгалтери були одними з перших та самих активних користувачів комп’ютерної техніки, а зараз вони використовують мікрокомп'ютери у всіх аспектах своєї роботи.

Може скластись враження, що комп’ютер виконує роботу бухгалтерів; насправді він є лише пристроєм, запрограмованим виконувати однорідні рахункові операції та здійснювати складні обчислення [48, с. 61].

Варто також звернути увагу на точку зору проф. Ф. Ф Бутинця, який зазначає, що при автоматизації бухгалтерського обліку перелік облікових завдань працівників бухгалтерії залишається незмінним, але збереження та перетворення інформації, формування результативних даних здійснюється в єдиній інформаційній базі [9, с. 341].

Бичкова С.М. та Івахненков С.В. зазначають, що обчислювальна техніка суттєво підвищує якість обробки облікової інформації. При цьому застосування комп’ютерів змінює зміст та організацію роботи облікового персоналу: зменшується кількість ручних операцій з обробки первинних документів, систематизації облікових показників, заповненню регістрів та звітних форм. Облікова робота стає творчою, спрямованою на організацію та удосконалення обліку.

На великих підприємствах із розвинутими комп’ютерними інформаційними системами повинні складатися власні внутрішні стандарти з організації безпеки та захисту бухгалтерської інформації.

Загалом у таких стандартах мають бути вимоги до нормативно-правової бази, до систем розмежування прав доступу, контролю цілісності, криптографічного захисту інформації, а також до механізмів фізичного захисту компонентів автоматизованої системи. Крім того, стандарт має охоплювати вимоги із забезпечення безперервності захисту, наприклад вимоги до порядку і періодичності перегляду правил категоризації чи інформації привілеїв користувачів.

Завдання організації захисту та безпеки даних в бухгалтерії полягає в забезпеченні всього комплексу організаційно-технічних, організаційно-режимних заходів та кадрової роботи, спрямованої на збереження комерційної таємниці та належного контролю роботи облікових працівників.

Наведені критерії повинні забезпечуватися системами захисту бухгалтерської інформації у комп’ютерній інформаційній системі підприємства. Таким чином, система захисту бухгалтерської інформації повинна складається з чотирьох основних компонентів:

— технологічні засоби захисту бухгалтерської інформації;

— бухгалтерська модель;

— криптографічні засоби захисту бухгалтерської інформації;

— організаційні методи.

Якісна комп’ютерна система бухгалтерського обліку повинна включати наступні функції щодо безпеки даних, до яких відносяться: поділ доступу до функцій і даних системи шляхом авторизації користувачів за паролем; шифрування даних; наявність контролю за входом до системи і ведення журналу робочого часу; контроль за періодичністю створення резервних (архівних) копій інформації тощо. Дані вимоги потрібно враховувати при виборі та при придбанні програмного забезпечення для бухгалтерії, а також проводити всебічну оцінку доступних на ринку програмних продуктів.

Захистом інформації в комп’ютерній системі бухгалтерського обліку є сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації та осіб, які користуються інформацією.

Ефективний контроль, конфіденційність або захист важливих програм та даних від недозволеного доступу і модифікації з боку користувачів може забезпечити криптографія. Найчастіше її використовують тоді, коли важливі дані передаються за допомогою каналів телекомунікації.

Окрім забезпечення захисту облікової інформації, до комп’ютера має бути обмежений доступ як осіб, котрі безпосередньо не пов’язані з роботою, так і програм, які не мають відношення до виконання поставлених завдань, що можуть занести програми-руйнівники (комп'ютерні віруси). Усі програми, котрі завантажуються в комп’ютер, слід перевіряти на наявність комп’ютерних вірусів за допомогою спеціальних антивірусних програм. Особливо гостро ця проблема постає при з'єднанні комп’ютерної інформаційної системи підприємства з всесвітньою глобальною мережею Internet.

Бухгалтерська інформація містить майже всі відомості про діяльність підприємства, тому вона часто є об'єктом уваги конкурентів. Саме тому бухгалтерська інформація має бути першочерговим об'єктом захисту. Однак комп’ютерні програми бухгалтерського обліку, які пропонують на ринку, мають різні можливості щодо захисту даних. Так, у програмних продуктах «Парус-Предприятие», «1С:Предприятие» така система має вигляд паролю для входу в програму. Програма «1С:Предприятие» дає можливість організувати доступ визначених осіб, котрі мають свої паролі, до окремих ділянок обліку: до каси, розрахунку заробітної плати, складського обліку тощо. Це дозволяє не лише захистити підприємство від несанкціонованого знімання комерційної інформації, а й уберегти його від шахрайства персоналу, що має безпосереднє відношення до роботи бухгалтерії. Однак самі файли баз даних і в цьому разі часто бувають незахищеними і їх може викрасти особа з мінімальними комп’ютерними навичками.

Комп’ютеризація бухгалтерського обліку та використання автоматизованих робочих місць бухгалтерів дає змогу забезпечити своєчасне надходження повної та достовірної інформації про господарську діяльність та майновий стан підприємства як до головного бухгалтера так і до керівництва підприємства при цьому не втрачаючи її. Крім того, використання комп’ютерів призводить до зниження загальної трудомісткості облікових робіт та зміни самого характеру облікової праці. Діяльність бухгалтера перетворюється на творчу, оскільки шаблонні види робіт виконуються комп’ютером, а за працівником залишаються творчі дії по змістовній оцінці отриманих облікових даних. Криптографія — це зворотній процес перетворення програм та даних у форму, непридатну для обробки. Шифрування і розшифрування даних потребує використання спеціальних програм і шифрувального ключа, відомого тільки користувачам, яким дозволено доступ до програм та інформації.

Отже, основою збереження комерційної таємниці є створення облікового апарату, який в процесі своєї діяльності здійснює контроль не тільки за правомірністю господарських операцій на підприємстві, а й за охороною конфіденційної інформації.

З метою удосконалення захисту бухгалтерської інформації на підприємстві в першу чергу необхідно правильно організувати бухгалтерський облік. Для цього ми пропонуємо використовувати структуру бухгалтерії, при якій в її складі замість облікових підрозділів з ділянками обліку виділяються два основні відділи: відділ інформаційної системи та контрольний відділ, що є підпорядковані головному бухгалтеру.

Перший відділ (інформаційний) забезпечує взаємозв'язок із структурними підрозділами підприємства і складається з групи працівників, до якої належать інженери-програмісти та бухгалтери-консультанти, що допомагають технічним працівникам вводити первинну інформацію. Таким чином, до працівників першого сектору належать працівники, які забезпечують поповнення інформаційної бази даних та поточне налагодження комп’ютерної системи бухгалтерського обліку.

До другого відділу (контрольного) належить група бухгалтерів-контролерів, які безпосередньо не вводять облікову інформацію до бази даних, але здійснюють контроль за правильністю її введення і, при необхідності, коригують.

Окрім наведених функцій до компетенції контролерів входить розробка і перевірка виконання облікової політики, складання внутрішніх та зовнішніх звітів, кошторисів і контроль за їх виконанням, оцінка нормативних і фактичних даних.

Дана організація роботи бухгалтерської служби, при застосуванні комп’ютерної форми обліку, забезпечує найбільш раціональну працю бухгалтерії та підвищує ступінь захищеності облікових даних та їх цілісність.

1.5 Господарська діяльність підприємства та центри його відповідальності як об'єкт обліку аналізу та аудиту

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ), класифікація продуктів, товарів та послуг зовнішньоекономічної діяльності, класифікація об'єктів адміністративно-територіального устрою (КОАТУУ).

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) — це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за межами України.

Представимо дані про ПрАТ «Фабрика Мрія» в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Характеристика ПрАТ «Фабрика Мрія» за кодами економічної класифікації

Після проведення дослідження організаційної структури підприємства, можна сказати, що ПрАТ «Фабрика Мрія» має лінійно-функціональну організаційну структуру зображену на рисунку 1.4.

Рис. 1.4. Організаційна структура управління ПрАТ «Фабрика Мрія»

Лінійно-функціональна структура передбачає, що функціональні служби отримують повноваження управління службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції. Однак делегуються не лінійні, а функціональні повноваження. Лінійно-функціональна структура поєднує переваги лінійної та функціональної структур.

Розглянемо показники фінансових результатів ПрАТ «Фабрика Мрія». Збільшення чистої виручки на 0,8% не призвело до збільшенню чистого прибутку. Вплив собівартості від реалізації продукції в 2014 році привід до зменшення чистого прибутку від 24 до 3 тис. грн.

Таблиця 1.3

Аналіз рівня та динаміки фінансових результатів ПрАТ «Фабрика Мрія»

Валовий прибуток зменшився на 141 тис. грн., зменшення обумовлено меншим темпом росту виручки від реалізації ніж зростання собівартості реалізованої продукції. Інші операційні доходи в 2014 році становили нуль гривень, а в 2012 році вони становили 102 тис. грн. Адміністративні витрати зменшилися на 16,7% порівняно з 2012 роком, а витрати на збут зменшилися на 84,4%. Фінансовий результат від операційної діяльності в 2014 році становив 2,4% від 2012 року. Фінансові витрати досягли нуля, в 2012 році він становив 62 тис. грн.

Заборгованість підприємства перед бюджетом відсутня. ПрАТ «Фабрика Мрія» найбільшу суму сплачує податок на додану вартість, найменшу — статтю «Інші податки» .

Таблиця 1.4

Стан розрахунків за зобов’язаннями ПрАТ «Фабрика Мрія» за 2012;2014 рр.

З даним балансу за 2014 рік можна зробити висновки, що зобов’язання підприємства зменшуються, що позитивно вплине на діяльність підприємства в майбутньому. Заборгованість за податками протягом досліджуваного року зменшилися на 40 тис. грн. Заборгованість за кредитами на початку 2014 року становили 1480 тис. грн., а на кінець 2014 року заборгованість відсутня.

Показники фінансового стану ПрАТ «Фабрика Мрія» представлено в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Показники фінансового стану та платоспроможності підприємства

Показники ліквідності зростають, що свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства, так коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2012 році становив 0,163, а в 2014 він досягнув 0,741 збільшившись на 0,578, що майже в 5 разів більше показника 2012 року.

Проведемо дослідження ліквідності (таблиця 1.6).

Таблиця 1.6

Аналіз ліквідності підприємства

Більшість показників зменшується, що негативно впливає на діяльність ПрАТ «Фабрика Мрія». Коефіцієнт покриття зменшився на 1,49, коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 0,43, чистий оборотний капітал зменшено на 0,07, Коефіцієнт автономії на 0,57.

Таблиця 1.7

Аналіз ділової активності підприємства

Оборотність коштів ПрАТ «Фабрика Мрія» зменшується що призведе до зменшення прибутковості або навіть збитковості діяльності підприємства. Аналіз рентабельності ПрАТ «Фабрика Мрія» досліджено в таблиці 1.8.

Таблиця 1.8

Аналіз рентабельності ПрАТ «Фабрика Мрія»

Показники рентабельності залишилися майже не зміненими, що пов’язано зі складним фінансовим станом підприємства.

Представимо аналіз рівня економічної безпеки ПрАТ «Фабрика Мрія» в таблиці 1.9.

Таблиця 1.9

Аналіз рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства

З форми № 2 беремо показники для розрахунку економічної безпеки підприємства. Загальний чистий прибуток ПрАТ «Фабрика Мрія» — 3 тис. грн. Разом витрат — 1263 тис. грн. Дослідження економічної безпеки проведемо в таблиці 1.10.

Таблиця 1.10

Оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності ПрАТ «Фабрика Мрія»

З даних таблиці 1.9 та 1.10 можна бачити, що у 2014 році в ПрАТ «Фабрика Мрія» чистий дохід становив 36 150,4 тис. грн., а витрати — 34 688,5 тис. грн., отже, сума прибутку становить 1461,9 тис. грн. Для наглядного розгляду даних таблиці точку беззбитковості підприємства розглянемо у графічній інтерпретації на рис. 1.3. За графіком можна встановити, при якому обсязі реалізації продукції підприємство матиме прибуток, а при якому його не буде. Можна також визначити точку, в якій витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації продукції. Цю точку назвали точкою беззбиткового обсягу реалізації продукції, або порогом рентабельності, або точкою окупності витрат, нижче від якої виробництво буде збитковим.

Рис. 1.5 Точка беззбитковості ПрАТ «Фабрика Мрія» в 2014 р.

Отже, при реалізації продукції більш ніж на 586 тис. грн. підприємство буде отримувати прибуток та працювати ефективно.

Висновки до розділу 1

1. Поняття «збут» із урахуванням специфіки необхідно розуміти як процес, у результаті якого відбуваються зміна власника товару і повний розрахунок за нього відповідно до наявних домовленостей між покупцем і продавцем. Запропоноване визначення свідчить про спільну змістову природу понять «реалізація» і «збут» продукції лісопильного виробництва як систему дій, котрі забезпечують чітку та цілеспрямовану діяльність із продажу продукції.

2. Зростання конкуренції на ринках продукції і послуг в Україні вимагають від підприємств формування такої стратегії, яка спрямована на задоволення потреб споживачів, і разом з тим, сприяє покращенню результатів господарської діяльності. Для досягнення цієї мети підприємства повинні забезпечити постійний контроль за витратами на збут, організувати управління їх розміром на всіх етапах руху. Оптимізація витрат сприяє зміцненню конкурентних позицій підприємств на ринку.

3. Основним нормативним документом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Що стосується витрат на виробництво та собівартості продукції, то вони регулюються і опираються при своєму визначенні на цей закон.

4. Нормування витрат здійснюється таким чином, щоб можна було розрахувати нормативну собівартість кожного виду продукції і виявити загальну суму нормативних витрат за кожним центром відповідальності, який бере участь у виробництві цих видів продукції. Таким центром може бути цех, дільниця, бригада тощо.

5. Огляд організаційно — економічних характеристик даного підприємства дає можливість зробити висновок, що протягом 2012;2014 рр. підприємство працює стабільно і прибутково. Але наприкінці розглянутого періоду намітились негативні тенденції у структурі доходів, що свідчить про погіршення структури активів підприємства, які можуть викликати погіршення показників діяльності у майбутньому. Адже на дохідність підприємства значний вплив справляє якраз підтримання оптимальної структури його балансу, як у частині активів так і пасивів. Додатково, розглянуто інформацію про первинну документацію, що є початковим етапом відображення діяльності ПрАТ «Фабрика Мрія» .

Розділ 2. Облік витрат на збут ПРАТ «Фабрика Мрія»

2.1 Характеристика і класифікація витрат на збут підприємства

ПрАТ «Фабрика Мрія» займається господарською діяльністю відповідно до Законів України «Про підприємництво», «Про власність», «Про господарські товариства» та інших нормативних актів України. Підприємство має розроблений статут, згідно яким здійснює свою діяльність.

ПрАТ «Фабрика Мрія» знаходиться за адресою м. Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Іванівка, вул. Островського 171 а.

Таблиця 2.1

Ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження та засоби зв’язку ПрАТ «Фабрика Мрія»

Товари: Крісла; Стільці; табуретки, санки; Дивани, шезлонги, лежанки, люльки, софа; Корзини; Корзини, підставки під бутилки, вази, цукерниці, ящики; Столи; Корзини — ящики для супермаркетів в асортименті. Підприємство постійно прагне збільшувати обсяги реалізації різних видів товарів, що досягається маркетингової політикою.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 було затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» .

Цим Положенням (стандартом) визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Таблиця 2.2

Система звітності на ПрАТ «Фабрика Мрія» у 2014 році

Фінансову звітність підписують керівник та Головний бухгалтер підприємства. Звітним періодом до складання фінансової звітності є календарний рік.

ПрАТ «Фабрика Мрія» займається господарською діяльністю відповідно до Законів України «Про підприємництво», «Про власність», «Про господарські товариства» та інших нормативних актів України. Підприємство має розроблений статут, згідно яким здійснює свою діяльність.

Завод має досить розгалужену соціальну та виробничу інфраструктуру, складається з виробничих підрозділів — цехів, участків, адміністрацій та установ, необхідних для задоволення потреб робітників. Так, до служб управління і забезпечення підприємницької діяльності належать: фінансовий відділ, бухгалтерія, плановий відділ, відділ кадрів, виробничий відділ, секретаріат, складське господарство, комерційний відділ.

Загальна чисельність усіх працівників ПрАТ «Фабрика Мрія» зросла на 55 осіб (на 6,52%), в основному за рахунок розширення виробництва, в свою чергу зросла чисельність всіх працівників облікового складу на 62 осіб (на 5,63%). Необхідно відмітити зростання на 2623,9 тис. грн. або на 25,14% фонду оплати праці всіх працівників, а також фонду оплати праці штатних працівників на 2592,1 тис. грн. або на 26,92%.

Структура управління підприємства представлена в додатку А. Підприємство має лінійно-функціональну структуру управління. Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій Головний бухгалтер ПрАТ «Фабрика Мрія» забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних.

2.2 Оформлення господарських операцій первинними документами для забезпечення облікового процесу на підприємстві

Документальне оформлення збуту продукції (робіт, послуг) залежить від виду та якісних характеристик товарної продукції, напрямків її реалізації та повинно охоплювати декілька етапів: відвантаження продукції в натуральних вимірниках;списання вартості реалізованої продукції;визначення витрат збутової діяльності;визначення обсягу отриманих доходів;визначення стану розрахунків по відвантаженій покупцям продукції.

Таблиця 2.3

Документи в яких відображаються складові витрат на збут на ПрАТ «Фабрика Мрія»

Отже основними документами при оформленні збуту продукції в досліджуваному господарстві є товарно-транспортні накладні різних типів та форм, Видаткові накладні та інші накладні. Первинні документи, які відображають збутову діяльність, по своїй суті різні, однак, їх можна об'єднати у дві групи: базові (договори, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні);супровідні документи. Переважна частина базових документів використовується для оперативного обліку.

Бухгалтерські документи мають велике економічне та правове значення. Економічне значення полягає у тому, що вони дають оперативну інформацію з допомогою якої здійснюється оперативне управління підприємством. Правове значення документа полягає в тому, що своєчасно і правильно оформлений документ являється єдиним фактором, який підтверджує здійснення господарської операції і її законності. Документи мають доказуючи юридичну силу при виявлені різних претензій і суперечок.

Продаж продукції через систему заготівельних організацій оформляють спеціальними товарно-транспортними накладними, які є підставою для списання продукції зі складів та інших місць зберігання, для розрахунків з покупцями і замовниками.

Порядок оформлення товарно-транспортної накладної залежить від умов перевезення призначеної для реалізації продукції: власним транспортом чи з використанням послуг транспортної організації. При використання для перевезення вантажів власного транспорту Товарно-транспортні накладні виписують в чотирьох примірниках, при використанні залученого транспорту — товарно-транспортні накладні виписують в п’яти примірниках, два з яких передають транспортній організації, яка здійснює перевезення вантажів. Товарно-транспортні накладні складають окремо на кожного вантажоодержувача і на кожну ходку автомобіля. При одночасному перевезенні декілька партій вантажів одному або декільком одержувачам товарно-транспортні накладні виписують окремо на кожну партію продукції і на кожного одержувача товарної продукції.

Зазначимо, що у ПрАТ «Фабрика Мрія» в товарно-транспортній накладній не завжди вказують наявність чи відсутність тари і упаковки. Водночас, виділення окремим пунктом маси тари і упаковки дозволяє уточнити залікову вагу відвантаженої продукції, дозволить посилити поточний та наступний контроль за рухом товарної продукції та повнотою розрахунків покупців.

Продаж продукції торговим організаціям, підприємствам роздрібної торгівлі та громадського харчування здійснюють на основі Накладних внутрішньогосподарського призначення та додатково виписаних рахунків-фактур на оплату.

Досліджуване підприємством є власні стаціонарні торгівельні точки збуту продукції. Оформлення такого продажу проводиться на основі накладних внутрішньогосподарського призначення з подальшим складанням довільної форми звіту про продаж сільськогосподарської продукції. Належно оформлений Звіт одночасно є підставою для визнання доходу та його подальшого відображення в обліку і звітності та для списання реалізованої продукції з підзвіту продавця. Звіт про продаж сільськогосподарської продукції в досліджуваному господарстві ведуть довільної форми і не всі витрати на збут знаходять своє відображення в зазначеному Звіті. Збут продукції в ПрАТ «Фабрика Мрія» також відбувається шляхом видачі продукції в рахунок оплати праці сезонним працівникам підприємства. Її оформляють відомостями на видачу натуральної оплати на підставі заявок працівників.

Збутова діяльність як завершальний етап господарського процесу, пов’язана з отриманням грошових надходження у формі доходу, визначенням фінансових результатів. Для цілей оподаткування та формування податкової звітності при реалізації продукції разом з іншими документами виписується податкова накладна.

До витрат на збут в досліджуваному господарстві відносять витрати на відрядження працівників, пов’язаних із збутом продукції, що оформлюються наказом на відрядження та належним чином оформленим звітом про використання коштів виданих під звіт або на відрядження.

Витрати на обслуговування торговельних точок, до яких включають охорону, амортизацію та інші витрати, знаходять своє відображення в платіжних дорученнях на перерахування коштів в погашення заборгованості, видаткових касових ордерах, якщо заборгованість погашають з каси та в відомостях розрахунку амортизаційних відрахувань в частині амортизації. При здійсненні виїзної торгівлі до витрат на збут відносять заробітну плату продавцям, сплату за місце на ринку, що підтверджується квитанцією.

Витрати на рекламу оформлюють грошовими документами на перерахування кредиторської заборгованості за проведені рекламні акції.

Таким чином, первинний облік витрат на збут в досліджуваному господарстві ведуть згідно діючого законодавства, використовуючи типові форми первинних документів. Зведений облік витрат на збут ведуть в звіті про продаж сільськогосподарської продукції довільної форми.

Організація документообороту на підприємстві встановлюється керівником підприємства. Рух первинних документів у бухгалтерському обліку ґрунтується графіком.

Графік документообігу — це затверджений порядок створення і використання інформації, що зазначена в документах, який регламентує перелік затверджених форм, строки створення надання та обробки первинних документів за відповідальними виконавцями, посадовими особами; проходження та використання документів по інстанціях, передача їх до бухгалтерії для проведення обліково-звітних робіт за їх переліком і виконавцями і передача документів сформованих за номенклатурою архівних справ на зберігання до архіву.

Порядок документообігу на ПрАТ «Фабрика Мрія» показано на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Документообіг на ПрАТ «Фабрика Мрія»

Графік документообігу може бути оформлений у вигляді схеми, або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів, які виконуються кожним підрозділом підприємства, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку та строків виконання робіт. Працівники підприємства створюють і подають первинні документи, які відносяться до сфери їх діяльності, за графіком документообороту. Для цього кожному виконавцю видається витяг із графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відносяться до функціональних обов’язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи товариства, до яких передаються ці документи.

2.3 Узагальнення інформації про витрати на збут підприємства на рахунках бухгалтерського обліку

Облік витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». Як і загальногосподарські витрати, витрати на збут є витратами періоду. За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати» .

Згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, до витрат на збут належать ви трати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних та нематеріальних необоротних активів що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів робіт і послуг.

Більш повний перелік витрат на збут наведено в Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг і у промисловості, затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.07 № 373.

За суттєвими статтями витрат на рахунку 93 можуть відкриватися субрахунки. Так, витрати на збут можуть вестись за такою номенклатурою:

— витрати на тару і упаковку виробів на складах готової продукції;

— витрати на транспортування продукції;

— комісійні витрати;

— витрати на рекламу і маркетинг;

— інші витрати зі збуту продукції.

Таблиця 2.4

Типові господарські операції за рахунком 93 @Витрати на збут"

Номенклатура витрат на збут може змінюватись підприємством самостійно і залежить від обсягів таких витрат, частки окремих витрат у загальній їх сумі, а також від потреб отримання інформації за окремими статтями витрат. Так, може бути організовано облік витрат на збут окремо за готовою продукцією, товарами, послугами.

На відміну від фінансового обліку, у податкових цілях не всі витрати на збут визнаються при визначенні оподатковуваного прибутку. Зокрема, не включаються до податкових витрат витрати, не пов’язані із здійсненням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків.

Кореспонденція рахунків на ПрАТ «Фабрика Мрія» представлено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Кореспонденція рахунків на ПрАТ «Фабрика Мрія»

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку затрати на збут — продаж, реалізацію — продукції, послуг, товарів формує окрему статтю звітності про фінансові результати, а це означає, що у бухгалтерському обліку має бути передбачено відокремлене формування цих затрат.

До затрат щодо збуту продукції, товарів, послуг належать ті, що пов’язані з відвантаженням та реалізацією продукції, товарів, тобто позавиробничі затрати. А саме:

— затрати на тару та упаковку продукції на складах готової продукції, затрати на ремонт тари;

— транспортні затрати на доставку продукції від станції відправлення (пристань) до станції (пристані) призначення;

— затрати на вантаження у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;

— комісійні збори, що сплачуються різним організаціям відповідно до договорів;

— комісійні винагороди, що сплачуються торговим, постачальним або збутовим організаціям за продаж ними продукції, яка не може бути реалізована підприємством і тому передається для реалізації на комісійних засадах;

— затрати на спеціальні аналізи, що виконуються під час відвантаження;

— утримання приміщень для зберігання продукції у місцях її реалізації.

До «Витрат на збут» відносяться також затрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів):

* оплата праці і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;

* затрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

* витрати на відрядження;

* оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій;

* оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів тощо;

* фрахт та інші виплати, пов’язані з транспортуванням продукції;

* надання знижок (дисконту) покупцям;

* гарантійне обслуговування покупців.

До цієї групи належать також затрати на відшкодування затрат за участь у виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки і моделі, на представницькі затрати (організацію прийомів), конференцій та інших офіційних заходів — включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу в розмірі до двох процентів від обсягів реалізації продукції.

Разом з тим до затрат щодо збуту продукції не належать:

— вартість тари, що відшкодовується понад ціну товару;

— затрати на тару та упаковку, якщо прейскурантом (або за умовами договору) передбачається відпуск продукції без тарування;

— затрати на тару, якщо тарування продукції (відповідно до встановлених технологічним процесом) провадиться у цінах до здачі її на склад готової продукції; вартість такої тари включається до виробничої собівартості продукції;

— затрати з упаковування і транспортування продукції, відшкодовуванні покупцями;

— знижка цін, наданих торговельним організаціям для відшкодування їх транспортних витрат.

Облік затрат щодо збуту ведуть на рахунку 93″ Витрати на збут". Загальна методика обліку затрат на збут з реалізації за елементами аналогічна методиці обліку затрат виробничої діяльності. Тобто на першому етапі формуються елементи затрат, на другому проводиться їх списування на фінансові результати у внутрішньогосподарському обліку — визначається можливість їх прямого або непрямого віднесення на відповідний вид продукту. Непрямі затрати поділяються між окремими видами продукції.

За контрактом з покупцем окремі затрати по збуту можуть бути відшкодовані продавцю. Залежно від того, за чий рахунок здійснюються затрати, до рахунка «Затрати на збут» доцільно відкрити два субрахунки: за рахунок продавця та за рахунок покупця.

Обороти на дебеті рахунка «Витрати на збут» можливі з кредитом таких рахунків:

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 20 «Виробничі запаси», із них:

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 201 «Матеріали» ,

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 207 «Запасні частини» ,

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 203 «Паливо» ,

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» ,

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 13 «Знос (амортизація) основних засобів» ,

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 66 «Розрахунки з оплати праці» ,

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 65 «Розрахунки зі страхування» ,

Дт 93 «Витрати на збут» Кт 675 «Розрахунки з різними кредиторами» та інші.

У зв’язку з тим, що затрати зі збуту є частиною собівартості проданої (реалізованої) продукції та впливають на фінансовий результат, доцільно провадити розподіл цих витрат між окремими видами проданої продукції поза фінансовим обліком.

У цьому випадку затрати щомісячно розподіляються так:

а) затрати загального характеру — між видами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;

б) транспортні витрати (якщо їх питома вага значна) — за видами реалізованої продукції, їх просто списують наприкінці місяця.

Для розподілу затрат по збуту у бухгалтерії складають довідку-розрахунок або відомість розподілу, де вказують види реалізованої продукції, її виробничу собівартість.

Як правило, загальна сума затрат по збуту повністю списується і включається до собівартості проданої (реалізованої) продукції. При цьому робиться бухгалтерський запис, дебет рахунка «Фінансові результати», кредит — «Затрати зі збуту» .

2.4 Управлінський облік витрат на збут на підприємстві

На рахунку 93 «Витрати на збут» виробничі підприємства обліковують та накопичують витрати, пов’язані зі збутом готової продукції, робіт і послуг, а торговельні підприємства — витрати, пов’язані з реалізацією товарів, тобто витрати обігу.

Щомісяця або в кінці року заключним записом за рік сальдо витрат на збут (витрат обігу) списують з кредиту рахунку 93 на дебет субрахунку 791 «Результат основної діяльності» .

До видання галузевих методичних рекомендацій з обліку затрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) рекомендується вести аналітичний облік витрат на збут на виробничих підприємствах згідно з пунктом 19 ПСБО 16 «Витрати» за наступною номенклатурою статей: — за дебетом:

1. Витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції.

2. Витрати на ремонт тари.

3. Оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

4. Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

5. Витрати на передпродажну підготовку товарів.

6. Витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

7. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

8. Витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

9. Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

10. Інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

за кредитом:

1. Списання сальдо витрат на збут на фінансові результати.

На рахунку 93 «Витрати обігу» торговельні підприємства обліковують та накопичують витрати, пов’язані з реалізацією товарів оптом і в роздріб.

Організація та ведення синтетичного і аналітичного обліку витрат обігу в торговельних підприємствах оптової та роздрібної торгівлі пов’язані з певними труднощами, що викликані недостатнім опрацюванням методології обліку в торгівлі. В нормативних документах з реформування бухгалтерського обліку в Україні нема однозначного трактування економічного змісту витрат обігу торгівлі та порядку відображення в обліку витрат на придбання товарів і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. У зв’язку з цим незрозумілий порядок об'єктивного визначення та відображення в обліку собівартості реалізованих товарів. Суперечливість і незрозумілість взаємного узгодження пунктів 6−10 і 22 ПСБО 9 «Запаси» не дає можливості однозначно визначити методологічний підхід до вирішення питання про порядок відображення в обліку цих витрат на придбання товарів і підготовку їх до реалізації та відображення в обліку собівартості реалізованих товарів.

В Інструкції про застосування Плану рахунків нема й натяку на методологічне вирішення цих важливих питань бухгалтерського обліку в торгівлі. Автор вважає, що з метою спрощення та раціоналізації бухгалтерського обліку в торгівлі витрати, пов’язані з придбанням товарів, доставкою їх і підготовкою до реалізації, протягом місяця повинні обліковуватись у складі витрат обігу, а в кінці місяця списуватись за спеціальним розрахунком на реалізовані товари для збільшення їх собівартості (купівельної вартості).

На підприємствах оптової і роздрібної торгівлі аналітичний облік до рахунку 93 «Витрати обігу» повинен вестись за встановленою номенклатурою статей витрат обігу. Особливість ведення аналітичного обліку витрат обігу в тому, що за станом на кінець будь-якого звітного періоду на статтях витрат на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану мають залишатись суми названих витрат за розрахунком на залишок товарів. Витрати, що відносяться за розрахунком до реалізованих товарів, щомісячно списуються на збільшення собівартості реалізованих товарів (Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів» — Кт 93 «Витрати обігу»), тобто на зменшення сум вказаних витрат. Згідно з пунктом 19 ПСБО 16 «Витрати» до складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком адміністративних (рахунок 92), інших операційних витрат (рахунок 94), а також витрат на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інших витрат підприємства, пов’язаних із залученням позикового капіталу (рахунок 95). Враховуючи положення ПСБО 9 «Запаси» про витрати на придбання товарів, їх доставку та підготовку до реалізації, до видання галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат в торгівлі ці витрати слід обліковувати протягом місяця в складі витрат обігу. В цілому рекомендується обліковувати витрати обігу торгівлі за наступною номенклатурою статей:

До рахунку 93 «Витрати обігу» :

— за дебетом:

1. Витрати на придбання товарів.

2. Транспортно-заготівельні витрати.

3. Витрати на доведення товарів до придатного для реалізації стану.

4. Витрати на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та іншим працівникам торговельного апарату (крім витрат на управління підприємством).

5. Витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням товарів відповідно до умов договорів (базису) поставки товарів покупцям.

6. Відрахування на соціальні заходи.

7. Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

8. Витрати на відрядження працівників, пов’язані з продажем товарів.

9. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних з продажем товарів (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

10. Витрати на паливо, газ і електроенергію для виробничих потреб торговельних підрозділів підприємства.

11. Втрати товарів у межах норм природного убутку під час зберігання та реалізації.

12. Витрати на ремонт тари.

13. Витрати на страхування майна.

14. Інші витрати, пов’язані з продажем товарів (проценти за комерційний кредит постачальників, видатки на страхування комерційних ризиків від зміни цін на ринку товарів, що поставляються постачальниками, та інші).

— за кредитом:

1. Списання витрат за розрахунком на собівартість реалізованих товарів:

§ Витрат на придбання товарів.

§ Транспортно-заготівельних витрат.

§ Витрат на доведення товарів до придатного для реалізації стану.

2. Списання сальдо витрат обігу на фінансові результати (крім витрат на залишок товарів за розрахунком).

Оскільки витрати на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану, які входять до фактичної собівартості товарів, є значними, то для поточного контролю за цими витратами та їх аналізу необхідне підвищення аналітичності їх обліку. З цією метою до статей 1−3 витрат обігу торгівлі доцільно виділити субстатті:

До статті 1 «Витрати на придбання товарів» :

§ Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику понад договірну купівельну вартість товарів за вирахуванням непрямих податків.

§ Суми ввізного мита.

§ Суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству.

§ Інші витрати на придбання товарів.

До статті 2 «Транспортно-заготівельні витрати» :

§ Витрати на відрядження для заготівлі товарів.

§ Інші витрати на заготівлю товарів.

§ Витрати на транспортування товарів до місця їх використання.

§ Витрати на залізничні перевезення.

§ Витрати на автомобільні перевезення.

§ Витрати на перевезення товарів іншими видами транспорту.

§ Витрати зі страхування ризиків транспортування товарів.

§ Витрати на вантажно-розвантажувальні роботи.

§ Витрати на оплату експедиційних операцій.

§ Інші витрати на заготівлю та доставку товарів.

До статті 3. «Витрати на доведення товарів до придатного для реалізації стану» :

· Витрати на зарплату пакувальників і відрахування на соціальні заходи.

· Витрати пакувальних матеріалів.

· Інші витрати на передпродажну підготовку товарів.

· Витрати на підвищення якісно-технічних характеристик товарів.

· Інші прямі витрати на підготовку товарів до реалізації.

У пункті 9 ПСБО 9 «Запаси» нічого не сказано про те, як узагальнюються та списуються витрати на придбання товарів та доведення їх до придатного для реалізації стану. Очевидно, вони повинні обліковуватись, розподілятись і списуватись у тому ж порядку, який установлено лише для транспортно-заготівельних витрат.

При веденні аналітичного обліку витрат на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану в розрізі вказаних вище субстаттей доцільне виділення витрат, які відображаються на статтях 1−3, на окремий субрахунок до рахунку 93 «Витрати обігу» .

Якщо торговельне підприємство здійснює різні види торгівлі, то до рахунку 93 «Витрати обігу» доцільно виділити три субрахунки:

1. Витрати обігу оптової торгівлі.

2. Витрати обігу роздрібної торгівлі.

3. Витрати обігу громадського харчування.

На інших рахунках класу 9 «Витрати діяльності» обліковують і накопичують інші витрати наростаючим підсумком з початку року. Сальдо кожного виду витрат використовується для заповнення квартальних Звітів про фінансові результати. Щомісяця або в кінці року заключним записом за рік інші витрати списуються на дебет відповідного субрахунку рахунку 79 «Фінансові результати» .

У зв’язку з тим, що протягом звітного року у квартальних Звітах про фінансові результати прибутки та збитки визначають оперативно без запису їх на бухгалтерських рахунках, вельми важливе значення має правильна організація аналітичного обліку цих витрат з підрахунком їх наростаючим підсумком з початку року.

2.5 Використання в обліковому процесі формування витрат на збут комп’ютеризованих програм

Одною з причин успішного розвитку малого підприємництва є ефективна та раціональна організація бухгалтерського та податкового обліку. Як показує практика ефективність обліку значно підвищується, якщо його інформація являється повною, своєчасною і динамічною, що обумовлює необхідність автоматизації облікової інформації. Саме тому, на сучасному етапі розвитку продуктивних сил перед підприємствами, котрі прагнуть ефективно організувати свою діяльність, постає завдання вибрати програмний продукт для автоматизації обліку та управління, котрий задовольнятиме їх вимоги.

Автоматизація допомагає домогтися максимальної керованості своєї компанії, відчувати зміни ринку і мати можливість швидко на них реагувати. Одним з основних показників ефективності роботи підприємства є його продуктивність: якість, кількість і швидкість обробки інформації.

Автоматизація викличе зміну ролей бухгалтерії. Якщо раніше кожен з бухгалтерів вів окрему частину обліку і витрачав час на рутинні розрахунки, то тепер всі рутинні операції робитиме комп’ютер.

Застосування комп’ютерної техніки для автоматизації обліку та управління на підприємствах малого бізнесу має як переваги та недоліки. Як перевагу, можливо визначити, що сучасні комп’ютерні засоби дозволяють значно полегшити працю бухгалтерів та знизити трудомісткість окремих операції, зменшити кількість помилок при складанні первинних документів та зведених облікових регістрів, терміново отримувати необхідну інформацію, як недолік — високу вартість комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення, що не завжди може дозволити собі підприємство з невеликими обсягами діяльності. В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовуються набагато ширше, ніж при ручній обробці даних. Можна виділити три категорії користувачів автоматизованої системи обліку: керівники, користувачі з прямим фінансовим інтересом, тобто особи, зацікавлені в стабільному фінансовому стані підприємства, та користувачі з непрямим фінансовим інтересом.

Впровадивши автоматизацію виробництва ми отримаємо можливість спостерігати, аналізувати та керувати параметрами технологічного процесу, що дозволить оперативно приймати певні управлінські рішення. Також, це дозволить створити інформаційну базу даних на підприємстві, яка відображатиме стан об'єктів обліку та їх характерні параметри у предметній діяльності що розглядається.

Автоматизація обліку витрат дозволить вирішувати такі основні завдання:

? одержання оперативної інформації про залишки у виробництві, про виробничі витрати, нараховану заробітну плату;

? визначення і аналіз собівартості виробленої основної і попутної продукції і зіставлення показників з обліком накладних витрат;

? одержання звітів про залишки матеріалів за певний період, про вихід продукції з виробництва;

? групування, систематизація і перегрупування витрат для фінансового, управлінського та податкового обліку;

? визначення та систематизація відхилень від нормативних затрат;

? складання фактичних (звітних) калькуляцій;

? відображення витрат у системі синтетичних рахунків;

? «глибокий» аналітичний облік витрат.

Окрім цього, автоматизація обліку сприятиме розвитку нових видів обліку, зокрема прогностичного, для визначення, вивчення та відображення господарських фактів, які можуть відбутися в результаті відхилення від встановлених, а також підвищить продуктивність праці бухгалтерів.

Нормальної роботи бухгалтерії та підприємства в цілому можна досягти, коли необхідна інформація чи певний документ відшукується негайно. Сприятиме цьому запровадження електронного документообігу. Однією з головних переваг електронного документообігу є те, що первинний документ передається з комп’ютера на комп’ютер в тому вигляді, в якому він був створений, а окремі відомості з такого документа можуть бути використані як вихідні, які використовуються в різних підрозділах або для різних завдань.

Для реалізації факту передачі матеріалів зі складу у виробництво використовується документ «Вимога — накладна». Вартість матеріалів поміщених до табличної частини документа, списується на витрати виробництва. Причому в цьому документі можна відобразити різні види витрат: виробничі та загальновиробничі, адміністративні та витрати на збут. У бухгалтерському обліку вони відповідають списанню вартості матеріалів на відповідні рахунки.

Перелік матеріалів зазначених в документі, прив’язується до певної номенклатурної групи, яка визначає аналітику витрат. Розподіл витрат на збут при розрахунку собівартості готової продукції буде виконано саме на цю номенклатурну групу (у цьому прикладі група «М'які меблі»).

Найбільше поширення серед облікових програм отримала «1С Бухгалтерія», яка має ряд переваг перед іншими подібними програмними продуктами. «1С Бухгалтерія» виступає комплексним програмним продуктом, який має багато спеціалізованих галузевих версій. Програма має гнучку конфігурацію та може бути настроєна відповідно до вимог конкретного підприємства.

Рис. 2.2. Розподіл витрат на збут при розрахунку собівартості готової продукції

Різні версії цієї програми можуть бути використані для створення окремого АРМ бухгалтера або для організації системи бухгалтерського обліку на основі локальної комп’ютерної мережі підприємства з можливістю оновлення встановленого програмного продукту через Internet. Комплекс рішень «1С Бухгалтерія» передбачає ведення бухгалтерського обліку від запису господарських операцій до складання бухгалтерської звітності.

Оскільки на ПрАТ «Фабрика Мрія» ще не використовується комп’ютерна форма обліку ми пропонуємо використовувати саме це програмне забезпечення. 1С: Бухгалтерія 8.0 — це універсальна програма масового призначення для автоматизації бухгалтерського обліку, що включає підготовку обов’язкової звітності. Основною перевагою ведення обліку виробництва за допомогою системи «1С: Бухгалтерія 8.0» є те, що синтетичні рахунки витрат можна побудувати на трьох або п’яти рівнях. Це дає можливість деталізувати виробничі витрати за статтями й об'єктами, що сприятиме повнішому розподіленню непрямих витрат та уникненню арифметичних помилок під час здійснення такого розподілу.

Програма «1С: Бухгалтерія 8.0» відрізняється від інших систем автоматизованого обліку тим, що її зручно використовувати з метою комп’ютеризації різних ділянок виробництва в розрізі окремих структурних підрозділів підприємства. Для цього створюється довідник, в якому перераховані всі підрозділи підприємства. Таким чином, автоматизований облік витрат на рахунку 23 «Виробництво» ведеться з використанням субконто «Підрозділи». Це досить зручно для підприємства.

Господарські операції, пов’язані зі списанням виробничих запасів на витрати будівництва, оприбуткуванням продукції, розрахунком її собівартості, відображають в обліку за допомогою документа Калькуляція. Калькуляція зберігається в журналі «Виробництво». Після створення документу Попередня калькуляція для списання запасів на витрати будівництва на рахунок 23 «Виробництво», цей документ записується в журнал Виробництво. У цьому журналі, окрім всієї іншої інформації, є змога побачити статус цього документа.

Документ Калькуляція буває двох видів: Попередня і Остаточна. Якщо документ уведений у режимі Уведення нового, то це попередня калькуляція, а якщо у режимі На підставі - то це калькуляція остаточна. Змінити вид калькуляції неможливо. Наприкінці року, коли всі виробничі затрати списано на рахунок 23 «Виробництво» на підставі попередньої калькуляції, вводять остаточну калькуляцію. У типовій конфігурації передбачена можливість автоматичного формування остаточних калькуляцій для всіх незакритих попередніх калькуляцій. Для цього потрібно виконати команду з головного меню Створення остаточних калькуляцій.

Мета остаточної калькуляції - відкоригувати попередні значення витрат реальними на кінець року. Тобто, у Остаточні калькуляції заповнюється реквізит Сума кінцева. При проведенні документа Остаточна калькуляція формуються коригуючі проведення за кредитом рахунка 23 «Виробництво» .

В програму «1С: Бухгалтерія 8.0» закладено параметри формування стандартних звітів, які призначені для отримання даних за підсумками по бухгалтерських проводках в різних розрізах.

Практика впровадження у вітчизняних підприємствах автоматизованих систем обліку господарської діяльності, показує, що їхня дорожнеча частково окуповується за рахунок зниження деяких витрат виробництва. Так, за рахунок впровадження комп’ютерної програми «1С: Бухгалтерія 8.0» можна досягти ефекту в частині:

? наскрізного і своєчасного оперативно-виробничого планування й обліку виробництва, що дає змогу на 20−30% знизити втрати безпосередньо у виробничих підрозділах;

? уникнення необлікованих нестач матеріальних цінностей на 3−5%;

? зниження собівартості продукції за рахунок скорочення загальновиробничих та адміністративних витрат на 3−5%.

Крім того, автоматизовані системи дають можливість одержати оперативну управлінську інформацію для внутрішніх користувачів. Так, звіт «Аналіз рахунка» надає інформацію про обіг рахунка з іншими рахунками за вибраний період, а також про сальдо на початок і кінець звітного періоду. «Картка рахунка» дає змогу отримати детальну інформацію про операції на рахунку. Зі звіту «Оборотно-сальдова відомість за рахунком», який сформовано для рахунку 23 «Виробництво», можна отримати інформацію про залишки і обіг в розрізі видів затрат. Головна книга по рахунку використовується для виведення оборотів і залишків рахунку за кожен місяць. Він може бути досить корисний при підбитті підсумків і складанні звітності.

Таблиця 2.6

Документи програми «1С: Підприємство» для обліку витрат

Треба зауважити, що більшість малих підприємств, що вирішили придбати програму для бухгалтерського обліку, стикається з такої банальної проблемою, як недостатня технічна оснащеність. Адже зважаючи на застаріле комп’ютерне обладнання програми не будуть працювати. У результаті доводиться шукати старі версії.

Рейтинг автоматизованих програм, що використовуються юридичними та фізичними особами показано на рисунку 2.2. Таким чином, застосування комп’ютерної техніки дозволяє обробляти внутрішню бухгалтерську інформацію, як в цілому по підприємству, так і по окремим об'єктам бухгалтерського обліку та формувати податкову та статистичну звітність для надання до відповідних органів. Автоматизація системи бухгалтерського обліку дозволяє істотно полегшити труд бухгалтера, позбавити його від рутинної роботи, підвищує оперативність та точність облікової інформації, дозволяє більше приділяти уваги проведенню економічного і фінансового аналізу роботи підприємства та пошуку резервів щодо підвищення ефективності цієї роботи. Саме тому ПрАТ «Фабрика Мрія» ми рекомендуємо ввести «1С: Бухгалтерія 8.0» .

Рис. 2.3 Рейтинг автоматизованих програм, що використовуються юридичними та фізичними особами за 2013р.

Адже, тільки за умови автоматизації можна максимізувати ефективність та ведення облікової діяльності, що безумовно є необхідним кроком на шляху до розвитку і процвітання підприємства. Використання «1С: Бухгалтерія 8.0» у бухгалтерському обліку призведе до підвищення ефективності кінцевого продукту управління — прийняття ефективних рішень з метою досягнення поставлених цілей.

2.6 Перспективні напрями інтеграції фінансового, податкового, управлінського та статистичного обліку на ПрАТ «Фабрика Мрія»

За останні роки в Україні у зв’язку з реформування економіки, кардинальними змінами оподаткування традиційно єдина система бухгалтерського обліку почала змінюватись. Як результат з неї поступово викристалізовуються три підсистеми, які хоч і поєднані між собою, однак мають певні відмінності. Як результат з неї поступово викристалізовуються три підсистеми, які хоч і поєднані між собою, однак мають певні відмінності.

Такий поділ бухгалтерського обліку є об'єктивним, оскільки на рубежі другого й третього тисячоліття наша держава інтегрується у світову економіку й очевидною є потреба приведення національної системи у відповідність із міжнародною практикою, оскільки його інформація має формуватися на загальноприйнятих методологічних підходах. Таким чином, як і в більшості економічно розвинутих країн, в Україні здійснюється впровадження стандартів бухгалтерського обліку, який нині поділяють на фінансовий, податковий та управлінський.

Разом з тим, тривала ізоляція вітчизняної системи бухгалтерського обліку від зарубіжних досягнень у цій галузі зумовила те, що розробку методики організації фінансового й, особливо, податкового та управлінського обліку на підприємствах безпосередньо доводиться розпочинати заново, бо їхня методологія науковцями навіть не досліджувалась.

Незважаючи на недоліки методології та методики, об'єктивний висновок може бути однозначним: єдина система бухгалтерського обліку поділяється на підсистеми фінансового, податкового, управлінського та статистичного, кожний з яких має свою специфіку та різну мету.

Зокрема, управлінський облік забезпечує необхідною інформацією керівництво і спеціалістів підприємства, отже, така інформація є внутрішньою.

Фінансовий облік забезпечує складання звітності для зовнішніх користувачів, тому ця інформація не може бути конфіденційною, її мають право перевіряти контролюючі органи — ревізори, податкові інспектори, спеціалісти вищестоящих органів управління. Доступ зовнішніх користувачів до інформації управлінського обліку теоретично закритий. Управлінський облік законодавчо не регламентується, а здійснюється підприємством самостійно. Фінансовий облік здійснюється за загальноприйнятими положеннями (стандартами).

В управлінському обліку використовуються всі види вимірників: натуральні, умовні, трудові, грошові тощо. У фінансовому обліку інформація виражена в узагальненому грошовому вимірнику. Відрізняються ці види обліку і частотою подачі інформації користувачам. Вона є дуже оперативною в управлінському обліку: її можна подавати навіть щогодини за найбільш динамічними показниками (або й до початку операцій — прогнозна) та щозміни, щотижня, щодекади чи раз на місяць — за іншими. Інформація фінансового обліку подається зовнішнім користувачам, як правило, після завершення кварталу (як виняток, інформація податкового обліку, що подається після завершення місяця чи кварталу).

Якщо абстрагуватись від особливостей податкового обліку, можна стверджувати, що фінансовий облік має високий рівень синтезації інформації. З певними застереженнями можна вважати, що фінансовий облік на підприємстві - це синтетичний облік. Реєстрами фінансового обліку, як правило, є журнали, в яких інформація у більшості випадків згрупована за синтетичними рахунками чи субрахунками першого порядку, та Головна книга.

Отже, управлінський облік достатньо деталізований, він ведеться за значно ширшою номенклатурою об'єктів.

Бухгалтерський облік повинен виконувати такі завдання як вибір об'єктів обліку та пов’язаних з ними витрат; оцінку ефективності розміру витрат; відображення виробничих процесів з метою управління збутом, класифікація витрат при визначенні собівартості продукції, формування внутрішньої звітності по виробничим процесам.

Можна зауважити, що облік реалізації посідає одне з найважливіших місць у бухгалтерському обліку та забезпечує підприємство такими даними як інформацію про збут і реалізацію продукції, товарів, робіт і послуг, планування об'ємів реалізації, встановлення оптимального рівня цін, кон’юнктуру окремих ринків збуту, очікуваний прибуток від збуту та інші.

З метою управління процесом збуту продукції підприємство має виконувати наступні завдання :

— Формувати збутову політику підприємства, як основу вдосконалення системи збуту;

— визначати пріоритети, на які доцільно орієнтувати збутову політику;

— розглянути загальну модель формування збутової політики, а також доцільність документального закріплення збутової політики;

— визначити основні завдання маркетингового підрозділу та функції керівника маркетингового відділу;

— досліджувати напрями оптимізації планування продажів .

Гострою проблемою на сьогодні є те, що підприємства в обліку не виділяють витрат на збут. Бухгалтер відносить ці витрати на адміністративні витрати Такі дії викривляють інформацію, що наводиться в звітності.

Цілі збуту продукції виходять із цілей підприємства, серед яких переважає максимізація прибутку. Тобто досягнення максимального прибутку можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у сфері збуту.

Вивчення зарубіжного досвіду щодо питань становлення оптимального складу (переліку) статей витрат, в тому числі і матеріальних, дозволяє стверджувати, що одним із можливих варіантів для вітчизняних підприємств є досвід Данії. Облік витрат в Данії, як зазначається в економічній літературі ведуть за такими статтями:

* матеріали;

* оплата праці, в тому числі:

* заробітна плата робітників;

* винагороди робітникам;

* інші види оплати.

* оплата за оренду виробничих приміщень;

* маркетингові витрати;

* амортизація;

Встановлено, що відсутність окремої статті витрат «Маркетингові витрати» у складі витрат на збут не надає можливості оцінити ефективність маркетингу, як напрямку діяльності підприємства; вплив маркетингових витрат на обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на кінцевий фінансовий результат.

Ознайомлення з діючою практикою обліку на вітчизняних підприємствах свідчить, що можливості застосування позитивного зарубіжного досвіду є достатньо широкими. Багато спільних рис забезпечують безболісний перехід до ведення обліку витрат за методикою зарубіжних країн. Одночасно, виділення, наприклад, в складі витрат на збут такої статті, як маркетингові витрати під відповідним номером субрахунку 931, але кожне підприємство згідно наказу про облікову політику самостійно визначає який субрахунок використовувати і в якій статті витрати виділяти так як у практиці вітчизняних підприємств така стаття відсутня, (тому це або на нашу думку введення) забезпечить належний рівень пошуку каналів збуту, що, в свою чергу, сприятиме зростанню прибутковості виробництва.

Можна також запропонувати ввести групування організацій-споживачів продукції за критерієм дотримання умов договору та платіжної дисципліни. Практичне втілення цієї пропозиції може знайти своє відображення через розробку і складання спеціальних аналітичних таблиць, які б відображали терміни оплати згідно договору і фактично здійснений розрахунок.

Коли підприємство намагається охопити всі канали збуту (великий гурт, супермаркети, ринки, роздріб), воно повинно мати дуже швидкий і достовірний зв’язок із клієнтом. Це дає змогу знати його вподобання, запити й оперативно реагувати на зміну кон’юнктури. За таких умов компанія виробляє не те, що хоче, а те, що бажає споживач. Найбільш суттєвий вплив на витрати здійснюють функціональні фактори пов’язані із його успішним функціонуванням. До цих факторів ми відносимо:

а) залучення додаткової робочої сили;

б) комплексне управління якістю — впевненість, що якість продукції є одним із головних факторів, що забезпечують конкурентну перевагу;

в) раціональне використання потужностей г) ефективність планування підприємства з точки зору внутрішньозаводської логістики;

д) використання зв’язків із постачальниками і замовниками в контексті ланцюжка цінностей і витрат підприємства.

Таким чином, проведені нами дослідження дозволили виявити необхідність виокремлення витрат на збут в окрему статтю, що сприятиме більш достовірному визначенню собівартості реалізації окремих видів виробів. До складу статті витрати на збут ми пропонуємо відносити витрати на формування маркетингових комунікацій. Однак виділення окремою статтею витрат на збут у складі прямих витрат можливе лише за умови їх використання на конкретний вид продукції підприємства та й то разово. Доцільніше відносити ці витрати до непрямих та включати їх до собівартості окремих виробів шляхом розподілу пропорційно обсягам реалізації.

Висновки до розділу 2

1. Кращій ідентифікації витрат на збут продукції повинно сприяти внесення змін до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, щодо структури рахунку 93 «Витрати на збут», а саме рекомендовано відкрити п’ять субрахунків відповідно до найбільш використовуваної класифікації витрат на збут: 931 — витрати на рекламу і маркетинг, 932 — витрати на зберігання готової продукції; 933 — транспортні витрати збуту, 934 — трансакційні витрати, 935 — інші витрати на збут.

2. Запропонований графік руху первинних документів з обліку витрат в підприємствах лісопильної промисловості (в т. ч. витрат на збут) забезпечить впорядкування первинної інформації для записів у бухгалтерському обліку, розподіл посадових обов’язків між працівниками, зміцнення контрольної функції бухгалтерського обліку.

3. Фінансовий облік забезпечує складання звітності для зовнішніх користувачів, тому ця інформація не може бути конфіденційною, її мають право перевіряти контролюючі органи — ревізори, податкові інспектори, спеціалісти вищестоящих органів управління.

4. З метою поліпшення інформаційного забезпечення та оптимізації витрат на збут розроблено еластичний кошторис формування таких витрат та відомість їх обліку для лісопильних підприємств. Згадані документи запропоновані для застосування в плануванні, обліку і аудиті витрат, проведенні аналітичних розрахунків та аналізі базових чинників, що впливають на збут продукції галузі.

5. Організація управління й обліку на підприємстві сьогодні неможливі без застосування інформаційних технологій і ефективного їх використання. «1С: Бухгалтерія» — універсальна програма масового призначення для автоматизації бухгалтерського обліку.

6. Встановлено, що відсутність окремої статті витрат «Маркетингові витрати» у складі витрат на збут не надає можливості оцінити ефективність маркетингу, як напрямку діяльності підприємства; вплив маркетингових витрат на обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на кінцевий фінансовий результат.

Розділ 3. Організація внутрішньогосподарського контролю в управлінні витратами на збут підприємства

3.1 Система, види, суб'єкти і процедури внутрішньогосподарського контролю витрат на збут

Організація внутрішньогосподарського контролю — це складний процес, який складається з декількох важливих етапів.

На нашу думку, визначення етапів залежить від виду діяльності підприємств. За таких умов пропонуємо здійснювати внутрішньогосподарський контроль невиробничих витрат у лісопильній промисловості в наступній послідовності (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Етапи внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат

Першочергово суб'єкти здійснення внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат повинні ознайомитись із нормативно-правовою базою, відповідно до якої здійснюються господарські операції із подальшим відображенням їх в обліку.

Обліковою політикою на кожному підприємстві виступає сукупність розроблених та обраних для ведення бухгалтерського обліку правил і методів, які надають найбільш об'єктивну, корисну, необхідну та своєчасну інформацію щодо його діяльності. Тобто облікова політика, завдяки можливості її використання при організації перевірки та її забезпечення обліково-аналітичними даними, в такому випадку може виступати об'єктом внутрішньогосподарського контролю. Зміст її знаходить відображення в існуючому на всіх підприємствах Наказі про облікову політику.

Для обліку невиробничих витрат в Наказі про облікову політику підприємств галузі має бути визначений такий порядок: склад номенклатурних статей невиробничих витрат, за якими здійснюватиметься облік; групування невиробничих витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності; затвердження форм первинної документації та облікових регістрів обліку невиробничих витрат.

Під час здійснення внутрішньогосподарського контролю особливу увагу слід приділяти відповідності вимогам П (С)БО 16 «Витрати», в якому чітко зазначений вид діяльності, до якого відносяться невиробничі витрати, їх склад та списання.

Контроль за витратами на виробництво в підприємстві здійснюється в розрізі його виробничих підрозділів за статтями і елементами витрат, відхиленнями від нормативних або планових показників.

Під час внутрішньогосподарського контролю за витратами діяльності необхідно розв’язувати такі основні завдання.

— встановлення цілей об'єктів і напрямків контролю за витратами діяльності підприємства;

— з'ясування порядку здійснення обсягів, термінів та відповідальності осіб за проведення контролю щодо витрат діяльності;

— співставлення бюджетів витрат діяльності за їх видами, напрямами та виявлення певних відхилень від цих бюджетів; визначення причин відхилень і корегування бюджетів із врахуванням конкретних даних контролю та перспектив наступного функціонування підприємства та його сегментів;

— встановлення найбільш проблемних напрямків здійснення витрат діяльності (витрати на службовий транспорт, мобільний зв’язок, відрядження і т. д.) та посилення контролю за ними і відповідальності за доцільністю їх проведення.

Основною метою внутрішньогосподарського контролю є упередження можливих порушень щодо дотримання законодавчих вимог суб'єкта господарювання. Послідовність організації системи внутрішньогосподарського контролю формує основні етапи, які можуть застосовувати будь-які підприємства для удосконалення своєї діяльності.

Тому одним із найважливіших факторів системи управління ПрАТ «Фабрика Мрія» є саме внутрішньогосподарський контроль, адже він забезпечує ефективне виконання функцій персоналу та прогнозування діяльності підприємства у майбутньому.

Головними функціями служби внутрішньогосподарського контролю ПрАТ «Фабрика Мрія» є:

— контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення та окремими видами діяльності підприємства;

— виявлення відхилень від затверджених нормативів, аналіз їх причин, встановлення осіб, винних у цьому;

— пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства;

— контроль за дотриманням податкового законодавства;

— проведення перевірок діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів підприємства;

— складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок, забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства.

Організація контролю у структурних підрозділах підприємства являє собою виконання в конкретних умовах відповідними фахівцями в межах їхніх функціональних обов’язків визначених контрольно-ревізійних процедур, пов’язаних із плануванням та здійсненням контролю. Отже, внутрішньогосподарський контроль можна умовно поділити на такі види:

— попередній контроль є найефективнішим. Він передує здійсненню господарських операцій і тим самим сприяє попередженню недоцільних витрат та незаконних дій, безгосподарності й марнотратства.

— поточний контроль безперервно супроводжує процес здійснення господарських операцій на окремих ділянках підприємства. Він провадиться у момент здійснення цих операцій, що дає можливість вчасно виявляти й усувати допущені помилки та прорахунки.

— наступний контроль здійснюють структурні підрозділи підприємств та їхні бухгалтерії. На підставі облікової інформації керівники підприємств, фахівці їхніх структурних підрозділів та працівники обліку здійснюють контроль господарських операцій у процесі їх проведення.

Суб'єктами внутрішньогосподарського контролю є: керівник підприємства, начальники структурних підрозділів (менеджери), посадові особи всіх підрозділів, у тому числі обліково-фінансова служба.

Об'єктами внутрішньогосподарського контролю є: організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси та їхні елементи; стан і використання всіх видів господарських засобів і джерела їх утворення; трудова діяльність колективу і окремих його членів.

Програму внутрішньогосподарського контролю представлено в табл. 3.1.

витрати збут облік аудит Таблиця 3.1

Програма внутрішньогосподарського контролю об'єктів операційної та інвестиційної діяльності

Серед основних методичних прийомів внутрішнього контролю науковці виділяють методи документального (формальна перевірка, арифметична перевірка, нормативно-правова перевірка, експертна перевірка, економічна та логічна перевірка, зустрічна перевірка, взаємний контроль, аналітична перевірка) та фактичного (обстеження, перевірка, інвентаризація, огляд, контрольний обмір виконаних робіт, експертна оцінка, дослідження операцій на місці) контролю.

Проведені дослідження дають можливість висловити думку, що внутрішньогосподарський контроль спрямований на те, щоб власник та керівництво підприємства володіли вмінням своєчасно фіксувати свої помилки та виправляти їх до того, як вони завадять досягненню поставлених цілей і завдань управління.

Система внутрішньогосподарського контролю, яка може виступати як об'єкт інвестиційної чи операційної діяльності або в складі запасів, характеризується відсутністю розробленої методики його здійснення, невизначеністю цілей та завдань даного виду контролю.

Внутрішня перевірка повинна розпочинатися з вивчення основних положень облікової політики щодо об'єктів діяльності. Спочатку внутрішній контролер повинен перевірити закріпленість за матеріально відповідальними особами, встановити наявність та відповідність оформлення договорів про повну матеріальну відповідальність.

Наступний етап контролю — перевірка наявності об'єктів діяльності та права власності, який може бути проведений двома способами:

1) фактичний контроль шляхом інвентаризації, огляду, обстеження;

2)документальна перевірка — вивчення первинних документів, які підтверджують придбання, отримання на безоплатній основі, створення, оренду тощо, регістрів обліку, де зроблено відповідні записи.

На даному етапі необхідно визначити правильність віднесення об'єктів діяльності до встановлених класифікаційних груп.

Якщо виявляються недоліки, необхідно з’ясувати причини та встановити винних осіб, обґрунтувати рекомендації щодо поліпшення існуючого становища.

Важливим етапом контролю повинна стати перевірка фактів придбання об'єктів, що дасть можливість визначити вартості оприбуткування. Об'єктами дослідження виступають первинні документи та господарські операції. За первинними документами контролер визначає джерела надходження об'єктів, за витратними документами та кошторисами — витрати на будівництво, за Актом приймання-передачі - вартість.

З метою визначення об'єктивності вартості об'єктів одним з етапів внутрішньогосподарського контролю повинна бути перевірка правильності і точності нарахування амортизації та витрат на поточний і капітальний ремонти.

Контролеру необхідно звернути увагу на правильність використання різних методик нарахування амортизації відповідно до облікової політики.

Необхідно встановити правильність розмежування робіт і віднесення їх до поточного і капітального ремонту. Це важливо з погляду різниці їх організації і технології проведення та контролю витрат. Крім того, слід перевірити дотримання кошторисів ремонтних робіт, переважно на наявність, відповідного відображення та обґрунтування перевищення рівня витрат порівняно з даними цих кошторисів. Перевіряється наявність та виконання графіків ремонтів, рівень механізації ремонтного виробництва, зниження трудомісткості ремонтних робіт, складання дефектних відомостей і ремонтних карт об'єктів. Необхідно враховувати відмінності між бухгалтерським обліком і податковими розрахунками при перевірці операцій з поліпшення та ремонту об'єктів.

Одним з важливих етапів внутрішньогосподарського контролю є аналіз ефективності її використання. Для здійснення даного етапу доцільним є використання аналітичних процедур.

Наступним етапом контролю є перевірка вибуття об'єктів, яка здійснюється з метою визначення законності та виключення об'єктів зі складу активів. Останнім етапом є перевірка достовірності даних аналітичного та синтетичного обліку, шляхом звіряння залишків за даними журналу-ордеру № 4 А с/г., даним рахунка 10, Головній книзі та звітності.

3.2 Формування нормативів оптимальної моделі для організації внутрішньогосподарського контролю витрат на збут

Створення нормативної бази підприємства — це основа раціональної організації і планування діяльності підприємств різних форм власності.

Формальне планування в умовах перехідного періоду, зниження рівня планової роботи позначилось і на зменшенні уваги до створення нормативної бази. В умовах ринкових відносин основою наукового обґрунтованого планування є нормативна база.

Нормативна база підприємства складається із системи норм і нормативів. Нормативний метод планування — це один із методів обґрунтування планів, що використовується на всіх стадіях планової роботи: у ході економічного аналізу результатів господарської діяльності, у визначенні потреби в різних видах ресурсів. В його основу покладено економічні норми та нормативи — науково-обґрунтовані величини, що характеризують кількісну та якісну міру витрат робочого часу, матеріалів і грошей.

Норми — це максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) встановленої якості в умовах виробництва планового року.

Нормативи — це показники, які характеризують відносну величину (ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу.

Норми і нормативи повинні бути обґрунтованими, прогресивними, динамічними й охоплювати всю сукупність використаних ресурсів. Норми, незалежно від того, витрати якого елемента вони визначають, повинні мати системний характер та забезпечувати раціональне використання живої й уречевленої праці.

Система норм і нормативів включає в себе десять основних груп: 1) ефективності суспільного виробництва; 2) витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та енергії; 3) витрат трудових ресурсів і заробітної плати; 4) використання виробничих потужностей і тривалості їх освоєння; 5) капіталовкладень і капітального будівництва; 6) потреби показників використання, а також запасів в обладнанні; 7) фінансів; 8) витрат на виробництво; 9) соціально-економічних; 10) охорони навколишнього середовища.

Усі нормативи можна поділити на два типи, ті що відрізняються за своїм економічним змістом та за сферою впливу на господарську діяльність.

Економічні нормативи першого типу характеризують вимоги, що пред’являються суспільством до ефективності використання ресурсів. До них належать: норматив ефективності капіталовкладень, тарифи, процент за кредит, нормативи виплат у бюджет за використання природних ресурсів (рента), валютні курси та ін.

Економічні норми другого типу регламентують взаємовідносини між державою та підприємствами, а також між учасниками виробничого процесу з питань розподілу отриманих результатів між виробничими одиницями, трудовими колективами, окремими працівниками. До цього виду належать нормативи розподілу валового прибутку, у т.ч. податки на прибуток, штрафи та неустойки, нормативи оплати праці та утворення засобів економічного стимулювання. Ці нормативи мають забезпечувати узгодження інтересів держави та окремих трудових колективів і, відповідно, створювати зацікавленість підприємницьких структур у максимальному використанні виробничих можливостей.

Фінансові нормативи — це розрахунки підприємства з бюджетом, банками й іншими підприємствами й організаціями. Вони поділяються на наступні види:

І. Взаємовідносини з бюджетом:

а) нормативи відрахувань до бюджету, що включаються в ціну продукції, яка реалізується: податок на додану вартість; акцизний збір; мито і збори;

б) нормативи відрахування до бюджету, що нараховуються на фонд заробітної плати: відрахування до Пенсійного фонду; відрахування у фонди соціального страхування;

в) нормативи відрахування до бюджету, що вираховуються з виплаченої заробітної плати: прибутковий податок; відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування;

г) нормативи відрахувань у бюджет із прибутку: податок на прибуток; місцеві податки і збори, що включаються в собівартість продукції.

ІІ. Взаємовідносини з банками: процент за банківський кредит; процент на депозитний вклад у банк.

Для виявлення норм і нормативів, що підлягають перегляду, а також перевірки їх якості на підприємствах проводиться аналіз. З цією метою визначається питома вага норм, встановлених розрахунково-аналітичним, дослідним і дослідно-статистичним методами; вивчається ступінь їх виконання, структура (частка корисних витрат ресурсів у загальних витратах, основного часу в трудомісткості продукції, коефіцієнтів виходу придатного продукту). По його результатах розробляються і впроваджуються заходи щодо підвищення якості норм і нормативів.

Основою організації нормувальної роботи є залучення в роботу з встановлення норм колективу працівників підприємства і максимальне наближення нормувальної роботи до вирішення тих питань, від яких залежить рівень норм .

Забезпечення ефективності контрольних заходів у наведених центрах відповідальності залежить від правильності оформлення документів щодо ведення обліку витрат на збут на лісопильних підприємствах. Тому другий етап процесу внутрішньогосподарського контролю, на нашу думку, доцільно визначати як перевіряючий.

Первинними документами з обліку інших операційних витрат будуть такі: бухгалтерська довідка про списання собівартості реалізованих запасів, накладна на відпуск матеріалів; акт на списання заборгованостей; відомість з обліку кредитів; акт на списання запасів; акт інвентаризаційної комісії для списання цінностей, наказ керівництва, бухгалтерська довідка; протоколи, податкові повідомлення, рішення суду, бухгалтерська довідка.

Пропонуємо здійснювати контроль документів, які є характерними для кожного центру відповідальності витрат на збут (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Розподіл документів за центрами відповідальності, що підлягають контролю

Облік невиробничих витрат, згідно з П (С)БО 16 «Витрати», ведеться на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інші витрати операційної діяльності» і відображається відповідно до Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів № 356 від 29.12.2000 р., в розділі І Журналу 5 або Відомості 5.1 та в Головній книзі.

Контроль рахунку 93 «Витрати на збут» вважаємо за доцільне здійснювати з особливою уважністю. Він не лише надає інформацію про рівень та кількість витрат, а впливає на формування реалізаційної ціни та аналіз рентабельності, що використовується для прийняття ефективних управлінських рішень. Тобто віднесення всієї суми цих витрат на фінансовий результат, на відміну від адміністративних витрат та інших операційних витрат, без включення до собівартості реалізованої продукції, вплине на зниження собівартості готової продукції і результати збуту.

Тому перед суб'єктами контролю на цьому етапі перевірки стоять завдання щодо визнання порядку відображення невиробничих витрат в облікових регістрах з метою досягнення їх оптимального рівня.

Цей етап системи внутрішнього контролю ставить за мету здійснення аналізу відповідності синтетичного та аналітичного обліку. Тому, на нашу думку, третій етап внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат на підприємствах лісопереробної галузі доцільно визначати як аналізуючий.

Найбільш трудомістким є етап визнання обґрунтованості та правильності списання невиробничих витрат на рахунок фінансових результатів із відповідним його відображенням у фінансовій звітності. Перед суб'єктами контролю поставлені завдання щодо визначення відповідності номенклатурних статей у складі їх нормативного переліку. Тобто, згідно з класифікаційними ознаками невиробничих витрат, наведеними в Наказі про облікову політику та П (С)БО 16 «Витрати», доцільно переконатися в правильному і точному розподілі та включенні номенклатурних статей.

За достовірним відображенням у звітності невиробничих витрат доцільно здійснювати перевірку відповідності показників, що наведені в первинних документах при обліку цих витрат, із даними зведених документів, облікових регістрів та рядками 2130 «Адміністративні витрати», 2150 «Витрати на збут», 2180 «Інші операційні витрати» у Звіті про фінансові результати.

Таким чином, перевірка відповідності складу номенклатурних статей із нормативно визначеними та порівняння значень первинних документів із обліковими регістрами є важливим етапом у системі внутрішнього контролю, який, на нашу думку, доцільно визначати як встановлення відповідності.

Узагальнення результатів перевірки та розробка рекомендацій оформлюється звітом, який надалі використовується власниками, адміністрацією підприємства та при здійсненні зовнішнього контролю.

Завершення внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат є заключним етапом. За результатами перевірки здійснюється розробка рекомендацій щодо покращення організації ведення обліку, повноти та точності первинних документів, якості первинної інформації з метою ефективного управління витратами, оптимізації рівня збутових та інших операційних витрат, обробки фінансово-господарських операцій, пов’язаних з невиробничими витратами, та впровадження цих рекомендацій у практичну діяльність. Основними методами і прийомами узагальнення є: метод групування недоліків; прийом документування результатів контролю; метод аналітичного групування; прийом систематизованого викладу висновків внутрішнього контролю; прийняття рішень за результатами внутрішнього контролю — тобто підтвердження достовірності результатів перевірки.

Успішність внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат буде залежати не лише від запропонованих етапів перевірки, а й від заходів його стимулювання у часовому аспекті. За терміном здійснення більшість науковців виділяють: попередній, поточний та наступний контроль. Характеристики оперативного контролю, який науковці виокремлюють як окрему форму, збігаються з поточним контролем, якому властивий оперативний характер.

З метою забезпечення ефективного внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат на всіх запропонованих етапах перевірки вважаємо за доцільне застосовувати наступний порядок ведення контролю (табл. 3.2).

Таблиця 3.3

Порядок внутрішньогосподарського контролю витрат на збут ПрАТ «Фабрика Мрія»

Таким чином, основна мета внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат полягає в здійсненні (проведенні) комплексу заходів з метою забезпечення ефективного контролю над складовими елементами цих витрат на рівні управлінської системи підприємства з використанням інформації бухгалтерського обліку.

Внутрішньогосподарський контроль витрат на збут повинен забезпечити своєчасність представлення інформації та дозволити оперативно попередити можливий розвиток кризових ситуацій з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Поєднання етапів здійснення контролю, методичних прийомів і заходів стимулювання у часовому аспекті впливатимуть на стабільне функціонування підприємства, збереження активів та їх раціональне використання, дотримання внутрішньої політики, попередження, запобігання та викриття порушень, точність бухгалтерських записів, підготовку достовірної та чіткої фінансової інформації.

3.3 Методика аналізу витрат на збут В умовах переходу до ринкових відносин відбулася докорінна перебудова збутової діяльності підприємств. Підприємство само вивчає ринок постачальників, споживачів та конкурентів налагоджує прямі зв’язки з споживачами, самостійно вирішує питання про створення необхідних запасів та відстрочення платежу.

Підвищення якості аналізу збутової діяльності, забезпечення високого рівня корисності аналітичної інформації в процесі управління досягається шляхом організації аналізу збутової діяльності відповідно до науково-обґрунтованих принципів організації аналітичного процесу, праці виконавців, а також інформаційного, методичного та технічного забезпечення аналізу.

В частині вирішення даної проблематики в роботі визначено особливості організації аналізу збутової діяльності в умовах автоматизації управління. Процес проектування включає такі етапи: підготовка проекту, проектування, реалізація, підготовка до експлуатації та промислова експлуатація. Етап підготовки проекту повинен включати в себе визначення трудового та технічного забезпечення, обстеження збутової діяльності підприємства, розробку технічного завдання та програми впровадження. На етапі проектування розробляється технічний проект, проводиться навчання та атестація проектної команди. Реалізація технічного проекту на базі обраного програмного забезпечення, а також організація системи повноважень проводиться на етапі реалізації. Підготовка до експлуатації передбачає створення інструкцій, тестування обліково-аналітичної системи та введення облікових даних. Завершується процес організації аналізу збутової діяльності етапом промислової експлуатації, на якому доцільно проводити аудит функціонування автоматизованої системи, тобто встановлювати відхилення від проектних значень, усувати недоліки з метою забезпечення стабільної роботи системи.

Використання багатоваріантних стратегій збуту потребує відповідного вхідного інформаційного забезпечення аналізу збутової діяльності з акцентом на інформацію про доходи й витрати, яке формується, насамперед, в системі бухгалтерського обліку.

З огляду на це, важливого значення набуває удосконалення обліку витрат та доходів, зокрема, обліку собівартості реалізованої продукції, витрат на збут та виручки від реалізації продукції. Рекомендації з удосконалення обліку витрат та доходів за місцями їх виникнення.

Зокрема, запропоновано використання ієрархічної структури місць виникнення витрат та доходів, відповідна система їх кодування. З метою однозначної ідентифікації місць виникнення витрат та оперативної вибірки їх груп рекомендовано в коді зазначати порядковий номер юридичної особи, код функціональної діяльності, код служби або відділу, додаткову інформацію про витрати, які накопичуються.

У роботі доведено доцільність виділення внутрішніх замовлень як об'єктів обліку витрат, що дозволить накопичувати витрати по маркетингових заходах, а далі розподіляти їх по тих місцях виникнення витрат, які спричинили або ініціювали ці витрати.

Для формування ґрунтовної інформаційної бази, необхідної для проведення аналізу витрат на збут, запропоновано систему АВС-костингу або систему управління витратами за видами діяльності, яка базується на встановленні причинно-наслідкових зв’язків між витратами та об'єктами обліку.

Суттєву увагу в необхідно приділяти питанням організації результативного інформаційного забезпечення аналізу збутової діяльності, внаслідок чого обґрунтовано рекомендації стосовно його формування та обробки в умовах автоматизації обліково-аналітичного процесу.

Зокрема, необхідно використовувати багатомірні звіти, сформовані на основі інформаційних кубів (рис. 3.2), вимірами яких є атрибути та числові значення, що характеризують збутову діяльність промислового підприємства. Це уможливить оперативне формування звітів за різними ракурсами інформації.

Рис. 3.2. Інформаційний куб побудови багатомірних звітів зі збутової діяльності

Запропонуємо концепцію аналізу збутової діяльності передбачає такі напрямки: аналіз покупців продукції; аналіз асортиментних позицій та обсягів реалізації продукції; аналіз умов договорів поставки та їх виконання; аналіз витрат на збут; аналіз ефективності збутової діяльності.

В частині удосконалення методик аналізу за вказаними напрямками досліджено методики АВС-аналізу та XYZ-аналізу. АВС-аналіз стосовно об'єктів збутової діяльності передбачає визначення тих об'єктів (покупців, сегментів продажу або видів продукції), які забезпечують основний внесок у прибуток підприємства або доход від реалізації продукції, і, відповідно, які з них забезпечують незначний внесок, що дозволяє розробити диференційовану політику управління даними групами об'єктів. В основу методики XYZ-аналізу покладено розрахунок коефіцієнту варіації вартісних або натуральних показників реалізації продукції за низкою об'єктів збутової діяльності для вивчення їх варіативності.

Виходячи із системного підходу обґрунтовано необхідність поєднання процедур АВС-аналізу та XYZ-аналізу стосовно покупців та асортиментних позицій, внаслідок чого розроблено матрицю для систематизації об'єктів аналізу за групами, кожна з яких відображає результативність та прогнозованість показників (табл. 3.4). Застосування запропонованої матриці дозволить оптимізувати сегментацію збутової діяльності за цими напрямками.

Таблиця 3.4

Матриця характеристик груп об'єктів за результатами АВС/XYZ — аналізу

Подальшого розвитку в роботі набула методика рейтингової оцінки покупців продукції. Запропоновано формулу розрахунку показнику доходності. Розроблений показник за своєю сутністю є маржинальним доходом від реалізації продукції, зменшеним на суму знижки, наданої окремому покупцеві, та на суму витрат на капітал, обумовлених можливим кредитуванням покупців шляхом надання відстрочки платежу.

Використання даного показника як критерію ранжування покупців забезпечує комплексність аналізу покупців, оскільки у ньому враховано оцінку договірної дисципліни окремого покупця та можливі втрати підприємства від їх неналежного виконання, індивідуальні знижки, які надає підприємство своїм покупцям.

Аналіз ефективності збутової діяльності підприємства відіграє важливу роль, внаслідок чого розроблено комплекс ключових показників, які відображають основні напрямки оцінки стану та динаміки збутової діяльності. Для цього виділено два основні напрямки аналізу — оцінка екстенсивного та інтенсивного розвитку збутової діяльності (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Показники ефективності збутової діяльності підприємства

Запропонована система показників оцінки ефективності збутової діяльності є, з одного боку, нескладною, а з іншого вичерпною, що характеризує збутову діяльність промислового підприємства відповідно до його стратегічних та тактичних цілей.

Проведемо факторний аналіз окупності витрат на збут який визначається за формулою.

КОВ= ЧД/ВЗ де КОВ — коефіцієнт окупності витрат на збут ЧД — чистий дохід від реалізації продукції

ВЗ — витрати на збут КОВ2012 = ЧД2012/ВЗ2012

КОВ2012 = 3154,3/233,5=13,5

КОВум = ЧД2012/ВЗ2014

КОВум = 3154,3/33=95,6

КОВ2014 = ЧД2014/ВЗ2014

КОВ2014 = 1233/33=37,4

Зміна коефіцієнта окупності витрат на збут за рахунок чистого доходу від реалізації продукції:

?КОВчд = КОВ2014;КОВум

?КОВчд = 37,4−95,6=-58,2

Зміна коефіцієнта окупності витрат на збут за рахунок обсягу витрат на реалізацію продукції:

?КОВвз = КОВум-КОВ2012

?КОВвз =95,6−13,5=82,1

Перевірка отриманих результатів:

КОВ2014 — КОВ2012 = ?КОВчд +?КОВвз

37,4−13,5=-58,2+82,1

23,9=23,9

Результати факторного аналізу зведемо в табл. 3.6.

Таблиця 3.6

Результати факторного аналізу коефіцієнта окупності витрат на збут за 2012;2014 рр. на ПрАТ «Фабрика Мрія»

За даними таблиці ми бачимо що зміна коефіцієнта окупності витрат на збут.

3.4 Методика аудиту витрат на збут

Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації, яка стосується фінансово-господарської діяльності підприємства з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності діючому законодавству і встановленим нормативам.

Метою аудиту з обліку витрат діяльності є встановлення достовірності первинних даних щодо накопичення та списання витрат діяльності, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку витрат діяльності та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності інформації щодо витрат діяльності, наведеної у звітності господарюючого суб'єкта.

Найперше, що підлягає перевірці при аудиті витрат на збут на підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» — це облікова політика підприємства. Тому що, перед тим як перевіряти як здійснюється облік треба перевірити як цей облік на підприємстві організований. В обліковій політиці у відповідності з П (С)БУ повинно бути вказано методи оцінки основних засобів, їх класифікація на підприємстві, методи амортизації, ознаки включення об'єктів до складу витрат на збут та інше.

Послідовність проведення аудиту основних засобів на підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» включає наступні етапи (табл. 3.7).

Таблиця 3.7

Послідовність аудиту витрат на збут

Отже, перш за все на підприємстві перевіряють відповідність облікової політики чинному законодавству та бухгалтерським вимогам у відношенні до витрат на збут. Аудитор перевіряє, наскільки доцільно застосовувати ту чи іншу форму організації бухгалтерського обліку, чи відповідає вона конкретним умовам роботи підприємства. Перевірці також підлягає також стан синтетичного обліку і його зв’язки з даними аналітичного обліку.

Також перевіряється чи всі витрат на збут підприємства закріпленні за матеріально відповідальними особами.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток індивідуального і групового обліку витрат на збут, своєчасне заповнення всіх реквізитів у них. Якщо картки на окремі об'єкти відсутні, то аудитор може запропонувати керівництву підприємства відновити аналітичний пооб'єктний облік основних засобів. Достовірність даних про наявність і рух витрат на збут перевіряється зіставленням суми за інвентарною карткою з сумою, показаною в описі інвентарних карток.

Ретельній перевірці підлягає придбання підприємством витрат на збут. При цьому перевіряються письмові договори купівлі-продажу і відображення операцій по придбанню підприємством витрат на збут.

Також при аудиті операції по надходженню витрат на збут на підприємство підлягає перевірці формування первісної вартості об'єктів. Для встановлення правильності визначеної підприємством первісної вартості витрат на збут перевіряється рахунок 15 «Капітальні інвестиції», де формується вартість придбаного об'єкта.

Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів можна визначити шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 93 «Витрати на збут» з датами, вказаними у первинних документах (актах введення в експлуатацію, актах прийому — передачі витрат на збут тощо).

Крім того, встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їх залишку за рахунком 93 «Витрати на збут «на відповідні дати, відповідність залишків головної книги із залишками у балансі.

Законність та достовірність відображення в обліку операцій по внутрішньому переміщенню витрати на збут на підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» перевіряється на основі інвентарних описів і накладних. При цьому з’ясовується виробнича необхідність переміщення витрати на збут, додаткові невиробничі витрати пов’язані з переміщенням даних об'єктів, своєчасність відображення записів по переміщенню основних засобів в інвентарних картах за матеріально відповідальними особами та їх оприбуткування.

При аудиті витрати на збут на підприємстві також перевіряється правильність переоцінки витрати на збут за відповідною вартістю, її відображення в бухгалтерському обліку.

Аудиторською перевіркою встановлюється законність нарахування амортизації по витрати на збут підприємства. Джерелами її перевірки служать відомості розрахунків сум амортизації витрати на збут. Достовірність розрахунків амортизаційних відрахувань перевіряють на підприємстві шляхом порівняння їх з даними регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Нарахування амортизації податковим методом перевіряється на відповідність її нормам закону про оподаткування прибутку.

Підприємство із метою поліпшення основних засобів, на протязі року може здійснювати їх ремонт. Ремонт може виконуватися підрядними організаціями або власними силами. Виконання ремонтних робіт підрядними організаціями здійснюється на основі укладених договорів, які є об'єктами аудиторської перевірки.

Якщо ремонт здійснюється сторонньою організацією, то перевіряється порядок розрахунків підприємства з цією ремонтною організацією, які відображаються на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» .

Якщо договором підряду передбачено складання кошторису на проведення ремонту основних засобів, то за цієї умови витрати на ремонт включають у затрати виробництва.

Заходи на зменшення витрат на збут власними силами відображають на рахунку 23 «Виробництво» (на відповідному субрахунку), де збираються затрати на поточний та капітальний ремонти. Аудитор перевіряє наявність кошторису на проведення ремонту.

Наступним етапом аудиту витрати на збут на підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» є документальна перевірка операцій зі дослідження витрати на збут, правильність оформлення їх, законність і доцільність вибуття і відображення його в обліку.

Слід пам’ятати, що основні засоби можуть бути списані лише у тих випадках, коли відновити їх неможливо або економічно недоцільно і вони не можуть бути реалізовані.

При списанні витрати на збут аудитор повинен перевірити дотримання амортизаційних строків служби.

Важливе місце займає перевірка вибуття витрати на збут внаслідок ліквідації об'єктів, що стали непридатними через їх старіння і зношеність. Аудитор повинен перевірити правильність оформлення і своєчасність відображення операцій щодо списання основних засобів. При цьому встановлюють правомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів, повноту оприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення в обліку.

Документом на списування витрати на збут у всіх випадках вибуття (крім передачі іншим підприємствам) є акт про ліквідацію основних засобів, у якому зазначають причини вибуття, технічний стан, первинну вартість, суму зносу (амортизації), затрати на ліквідацію, найменування і вартість залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації, результати ліквідації.

При аудиторській перевірці аудитор встановлює наявність наказу керівника підприємства про створення постійної діючої комісії по витратам на збут та доцільність списання.

З метою виявлення доцільності витрати на збут порівнюються дані актів ліквідації з даними інвентарних карток та інвентарних списків, а також перевіряються всі записи, проведені в обліку від надходження до вибуття об'єктів основних засобів.

При списанні обладнання і транспортних засобів, що вибули в результаті аварії, слід перевірити наявність акту про ліквідацію, копію акту про аварію із з’ясуванням причин, які викликали аварію та прийняті заходи щодо винних осіб.

Крім того, в процесі аудиту, необхідно перевірити подані до затвердження акти на списання основних засобів, звірити їх дані з технічними паспортами та проектами, отриманими у процесі перевірки об'єктів в наявності.

При аудиті витрати на збут на підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» слід також переконатися, що у примітках до річної фінансової звітності розкрито таку інформацію: вартість (переоцінена або первісна), за якою основні засоби відображені у балансі; наявність і рух основних засобів у звітному періоді; вибуття основних засобів, їх переоцінка, сума нарахованої за рік амортизації тощо.

3.5 Використання результатів аналізу і аудиту у прийнятті управлінських рішень

Управлінські рішення — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування й вибору альтернативи з багатьох варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту.

Організаційні рішення — це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов’язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення — забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань. Організаційні рішення ділять на дві групи:

1) запрограмовані;

2) незапрограмовані.

Запрограмовані рішення — не такі рішення, що однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення пов’язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на «шостому почутті» і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умов, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умов, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які уже були.

Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на усесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтернативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше, були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Управлінські рішення відрізняються різноманітністю форм і змісту. Тому використовують різні ознаки для їх групування та класифікації, виділяючи як загальні, так і особливі риси, притаманні окремим видам рішень.

Також виділяють за об'єктами рішення виробничі, фінансові, кадрові, технічні, економічні, комерційні, некомерційні, соціальні, організаційні тощо. За способом передачі рішення до виконавця розрізняють письмові, усні та електронні рішення.

Класифікацію рішень слід розглядати як складний логіко-пізнавальний процес, який дає змогу упорядковувати їх і виявляти загальні закономірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, виборі кращого варіанту і реалізації прийнятого рішення

Під час аудиту, а саме інвентаризації, витрати на збут на підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» складаються такі документи як: інвентаризаційний опис, протокол інвентаризації, порівняльна відомість.

Інвентаризаційний опис — це один із основних документів під час проведення інвентаризації.

На підприємстві ПрАТ «Фабрика Мрія» інвентаризаційний опис складається членами інвентаризаційної комісії безпосередньо під час проведення інвентаризації. Доцільно, щоб цей документ з самого початку формувався в бухгалтерії підприємства, адже бухгалтер володіє інформацією щодо облікових даних об'єктів, які інвентаризуються (інвентарні номери, місцезнаходження, залишкова вартість тощо).

Членами інвентаризаційної комісії складається протокол — документ довільної форми. В ньому документується вся інформація щодо проведення інвентаризації:

— опис причин виявлених відхилень фактичних даних від облікових, із зазначенням матеріально відповідальних осіб та наявністю письмових пояснень;

— оцінка фактичного стану об'єкта, можливість його подальшої експлуатації;

— пропозиції щодо заходів, скерованих на усунення виявлених порушень в експлуатації об'єкта;

— інша інформація.

Протокол, якщо його складено сумлінно, а не формально, має дуже важливе значення для бухгалтерії.

Протокол, затверджений директором підприємства, та інвентаризаційний опис передається до бухгалтерії, де бухгалтер складає виключно бухгалтерський документ — порівняльну відомість. До цього документа переносяться дані тільки про ті основні засоби, щодо яких виявлено відхилення.

Складання порівняльної відомості це заключний етап проведення інвентаризації. Саме цей документ є підставою для відображення в обліку результатів інвентаризації.

Процес ухвалення рішення визначається значною мірою чіткістю його структури.

Таблиця 3.8

Зміст основних фаз ухвалення і реалізації рішення

Висновки до розділу 3

1. Обґрунтовано необхідність організації внутрішнього контролю витрат на збут за центрами їх виникнення й об'єктами контролю. Об'єкти контролю розмежовано за напрямами та витратами, калькуляційними одиницями, способами технологічного контролю якості. Класифікацію витрат на збут здійснено за такими ознаками: носії витрат, рівень контрольованості витрат щодо обсягу продаж, видів робіт, місця виникнення. Упорядковано документальний супровід внутрішнього контролю за рухом та використанням деталей і напівфабрикатів на різних стадіях виробництва, який дає можливість своєчасно виявити непродуктивні втрати та відхиляння від нормативів.

2. Контроль витрат на збут здійснюється за такими напрямами: оцінка виконання кошторисів витрат на збут за звітні періоди; перевірка обґрунтованості, достовірності, правомірності включення до групи витрат на збут в цілому та за статтями витрат. При цьому особлива увага приділяється контролю транспортних витрат. Ці витрати можуть включатися у витрати підприємства за звітний період або відшкодовуватися покупцями.

3. Підприємство при відвантаженні продукції може понести витрати, зв’язані зі збутом продукції, не підлягаючому відшкодуванню покупцем. Такі витрати називають комерційними. До них, зокрема, відносяться витрати на рекламу; на тару й упакування продукції на складах готової продукції; по доставці продукції на станцію (пристань) відправлення, навантаженню у вагони, на судна, в автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, сплачені збутовій і іншій посередницькій організаціям; по змісту приміщень для збереження продукції в місцях її реалізації; участь у виставках і ярмарках; вартість зразків товарів, переданих безкоштовно і не підлягаючому поверненню покупцем.

4. Раціональний вибір напрямів і методів організації внутрішнього контролю машинобудівних підприємств визначається впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. У роботі виділено три групи внутрішніх чинників з урахуванням особливостей машинобудівних підприємств: технологічні, організаційні та методичні. Методи та засоби організації внутрішнього контролю узгоджено з цілями й завданнями управління витратами підприємства.

5. Запропоновано використання результатів внутрішнього контролю для забезпечення гармонійної єдності функцій контролю та бюджетування. Координаційну та прогностичну функції внутрішнього контролю реалізовано на етапі розробки альтернативних варіантів прогнозних бюджетів витрат і вибору із них найкращого. Відповідно до цього узагальнено контрольно-оцінну інформацію, на основі якої здійснено вибір прогнозного бюджету витрат і контроль за його виконанням. Розроблено аналітичні процедури й обмеження щодо вибору прогнозного бюджету витрат. Використання результатів внутрішнього контролю забезпечує зворотний інформаційний зв’язок на всіх етапах управління витратами підприємства.

Висновки

У дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення проблем теоретико-правової бази обліку витрат на збут ПрАТ «Фабрика Мрія» з метою розроблення та впровадження рекомендацій щодо вдосконалення бухгалтерського обліку та аудиту витрат на збут. Основні висновки, що підтверджують результати проведеного дослідження, полягають у наступному:

1. Поняття «збут» із урахуванням специфіки підприємства необхідно розуміти як процес, у результаті якого відбуваються зміна власника товару і повний розрахунок за нього відповідно до наявних домовленостей між покупцем і продавцем. Запропоноване визначення свідчить про спільну змістову природу понять «реалізація» і «збут» продукції лісопереробного підприємства як систему дій, котрі забезпечують чітку та цілеспрямовану діяльність із продажу продукції.

2. Кращій ідентифікації витрат на збут продукції повинно сприяти внесення змін до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, щодо структури рахунку 93 «Витрати на збут», а саме рекомендовано відкрити п’ять субрахунків відповідно до найбільш використовуваної класифікації витрат на збут: 931 — витрати на рекламу і маркетинг, 932 — витрати на зберігання готової продукції; 933 — транспортні витрати збуту, 934 — трансакційні витрати, 935 — інші витрати на збут.

3. Формування ринкових відносин в Україні, зростання конкуренції на ринках продукції і послуг вимагають від підприємств формування такої стратегії, яка спрямована на задоволення потреб споживачів, і разом з тим, сприяє покращенню результатів господарської діяльності. Для досягнення цієї мети підприємства повинні забезпечити постійний контроль за витратами на збут, організувати управління їх розміром на всіх етапах руху. Оптимізація витрат сприяє зміцненню конкурентних позицій підприємств на ринку.

4. Раціональна організація бухгалтерського обліку передбачає додержання принципів системного підходу, цілісності, субординації, всебічності охоплення, динамічності, випереджувального відображення, адаптивності, паралелізму, ритмічності, безпосередності, прямо впливовості, пропорційності.

У роботі представлено перелік облікових номенклатур з первинного, поточного та підсумкового обліку витрат на збут ПрАТ «Фабрика Мрія» .

Облік витрат на збут ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». Цей рахунок по відношенню до балансу активний; за дебетом відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати». У роботі наведено основну кореспонденцію рахунків з обліку витрат на збут ПрАТ «Фабрика Мрія» .

5. Використання ПрАТ «Фабрика Мрія» програми «1С: Бухгалтерія» забезпечує формування достовірної інформації для управління витратами на збут.

6. За підсумками проведеного регресійного аналізу отримана лінійна економетрична регресійна модель, використання якої дає змогу підприємствам лісопереробної промисловості прогнозувати витрати на збут та здійснювати їхню оптимізацію. Для формування згаданої моделі запропоновано використовувати показники про випуск продукції лісопереробного виробництва заводу та витрати на збут 1 м³ деревини. Оцінка з використанням зазначеної моделі підтвердила, що за сьогоднішніх умов проведення збутової політики підприємствами лісопильної промисловості призводить до неочікуваних наслідків, оскільки збільшення обсягу переробки деревини не забезпечує зменшення витрат на її збут. Дана ситуація негативна і підтверджує тезу про недостатній рівень організації процесу збуту продукції. Особлива неадекватність спостерігається при зменшенні обсягу виготовленої продукції, а саме витрат на організацію збуту, за рахунок чого підвищується собівартість готової продукції.

7. Введення автором нової класифікаційної ознаки процедури використання аудиту в напрямку автоматизації і поділ її на звичайні (некомп'ютерні) та новітні (комп'ютерні) сприятиме оперативному проведенню аудиту.

8. Обґрунтовано, що ефект від проведення вибіркового аудиту, зокрема тільки аудиту витрат на збут, позитивно відобразиться на результатах діяльності підприємства лісопильної промисловості, враховуючи сезонний характер його робіт. Висновок про аудит за витратами на збут слід формувати за тими ж принципами, що і висновки за всією фінансовою звітністю в системі комплексного аудиту.

9. Удосконалення методики аудиту витрат на збут для підприємств лісопильної промисловості сприятиме введення у практичну діяльність документу «Методика аудиту витрат на збут». Згаданий документ дасть змогу ширше здійснювати перевірку обліку та процесу управління витратами на збут, а також отримувати рекомендації аудитора щодо подальшої оптимізації витрат на збут і можливості збільшення доходу підприємством.

10. З метою розширення інформаційного забезпечення менеджменту щодо результатів аудиту запропонований варіант формування аудиторського висновку з використанням інформаційних технологій — програму, яка за допомогою запрограмованих параметрів визначала б різновид аудиторського висновку. Для персонального комп’ютера варто зазначати три види аудиторських висновків: позитивний, негативний та відмова від складання висновку з метою проведення ефективного аналізу.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: Закон України від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст. 210 [Електронний ресурс] / Сайт «Правові системи НАУ» — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1087.271.0. — Законодавство України

2. Закон Украины «Об охране труда». — К.: ВІПОЛ, 2010 р. — 40 с. Айзенберг Б. Л. Защита электрических установок плавкими предохранителями / Б. Л. Айзенберг. — М.: Госэнергоиздат, 2014. — 127 с.

3. Банасько Т. М. Побудова організаційної структури управління як передумова створення системи обліку витрат / Т. М. Банасько // Формування ринкових відносин в Україні. — 2013. — № 9. — C. 24−27

4. Байдик О. В. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції / О. В. Байдик // Баланс. — 2014. — № 7 (спецвипуск)

5. Бєлоусова І.А. Удосконалення управлінського обліку в системі економічної безпеки підприємства / І.А. Бєлоусова // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 9. — С. 255−265

6. Білоусов А. Б. Бухгалтерський облік і аудит: навч. посіб. / А.Б. Білоусов — 2014. — № 2. — 546 с. — ISBN 566−7676−57−8

7. Білоусова І. Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції промисловості / М. Чумаченко // Бухгалтерський облік і аудит. — 2012. — № 4. — С. 3−11

8. Борисов А. Б. Большой экономический словарь: Борисов А. Б. Большой экономический словарь: Изд. 2-е переработанное и дополненное. — М.: Книжный мир, 2013. — 860 с.

9. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За редакцією Ф. Ф. Бутинця — 5-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2014. — 726.

10. Бутинець Ф. Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / Ф. Ф. Бутинець, Б. Ф. Усач, Н. Г. Виговська. — Житомир: ПП «Рута», 2014. — 416 с.

11. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський управлінський облік: курс лекцій / Ф. Ф. Бутинець Л.В. Чижевська, Н. В. Герасимчук; Житомирський інженерно-технологічний ін-т. — Житомир: Рута, 2013. — 448 с.

12. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник / ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — Житомир: ЖІТІ, 2014. — 608 с.

113. Валиулова А. Эффективность инструментов управления организацией / А. Валиулова, В. Приходько // Проблемы теории и практики управления. — 2013. — № 12. — C. 103−110

14. Волкова І.А. Фінансовий облік-1: Навчальний посібник / Волкова І.А. — К.: Центр учбової літератури, 2012. — 228 с.

15. Воронко Р. М. Облік у зарубіжних країнах: навчальний посібник / Р. М. Воронко. — Львів: Магнолія 2006, 2009. — 744 с.

16. Герасим П. М. Управлінський облік на підприємстві (методика ведення): Монографія / П. М. Герасим, І.Є. Давидович, П. Я. Хомич. — Тернопіль: Економічна думка, 2014. — 270 с.

17. Гончарук В.Є. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях / В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С. М. Орел та ін. — Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2012. — 136 с.

18. Гордополов В. М. Методика обліку формування витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції / В. Гордополов, Ю. Романенко // Формування економічних відносин в умовах ринку: Збірник наукових праць. — Тернопіль, 2013. — 318 с.

19. Горшинський В. М. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах швейної промисловості / В. М. Горшинський // Науковий вісник. — 2014. — № 9. — с. 97−99

20. Діордіца С. Г. До питання про адекватність інформаційної моделі обліку витрат / С.Г. Діордіца // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. — 2013. — № 17. — с. 46−51.

21. Добровський В. М. Управлінський облік: навчальний посібник [Текст] / В. М. Добровський, Л. В. Гнилицька, Р. С. Коршикова; Мін-во освіти і науки України, ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана». — 2-ге вид., без змін. — К.: КНЕУ, 2012. — 278 с. — ISBN 966−574−721−5

22. Дяків В.В. Управлінський облік в Україні - реальність сьогодення / В.В. Дяків // Економіка АПК. — 2010. — № 8. — С. 76−81

23. Іванюта П.В. Управління і ресурсами і витратами: навчальний посібник/ О.П. Лугінська; ред. С.М. Іванюта; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації, Держ. академія статистики, обліку та аудиту, Полтавська філія. — К.: ЦУЛ, 2011. — 320 с.

24. Івченко Л.В. Економічна сутність витрат підприємства [Електронний ресурс] / Івченко Л.В. — Режим доступа: http://www.rusnauka.com/11._NPRT_2013/Economics/22 418.doc.htm

25. Карпова Т. П. Управленческий учёт для ВУЗов.: учебник для вузов / Т. П. Карпова — М.: ЮНИТИ, 2015. — 350 с.

26. Кисіль Н.М. Особливості обліку витрат у підприємствах будівельної галузі / Н.М. Кисіль, О. М. Яворська // Економіка, планування і управління в будівельному комплексі. Науковий вісник. — 2014. № 13. — с. 197−201

27. Кміть В.М. Організація управління накладними витратами підприємствах / В.М. Кміть // Фінанси України. — 2014. — № 9. — C. 73−79

28. Кодацький В. П. Пути эффективного управления оборотными активами промышленных предприятий / В. П. Кодацький // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 4. — C. 149−155

29. Корінько М.Д. Концептуальні основи управління витратами суб'єктів господарювання в умовах удосконалення ринкових відносин / М.Д. Корінько, Г. Б. Тітаренко // Актуальні проблеми економіки. — 2014. — № 9. — С. 126−133

30. Котляров Є. Формування собівартості: бухгалтерський облік [Текст] / Є. Котляров, В. Соколенко // Бухгалтерія. — 2002. — № 8/1. — с. 47−55

31. Кундря-Висоцька О. П. Бухгалтерський облік [Текст]: навч. посіб. / О.П. Кундря-Висоцька — К.: Алерта, 2012. — 203 с.

32. Курс управлінського обліку: навчальний посібник / П. М. Гарасим, Г. П. Журавель, П. Я. Хомин. — К.: Знання, 2013. — 314 с.

33. Лень В. С. Управлінський облік: навчальний посібник / В. С. Лень. — К.: Знання-Прес, 2014. — 287 с. — (Вища освіта ХХI століття).

34. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: підручник / О. В. Лишиленко — К.: Центр навчальної літератури, 2015. — 632 с.

35. Лишиленко О. В. Бухгалтерський управлінських облік [Електронний ресурс] / О. В. Лишиленко. — Электрон. дан. — К.: Центр навчальної літератури, 2010. — Систем. требовани: операционная система Microsoft Windows 2009/XP.

36. Ловінська Л. Г. Бухгалтерський облік: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Г. Ловінська, Жилкіна Л.В., Голенко О. М. — К.: КНЕУ, 2012. — 370 с.

37. Лук’янова, В.В. Управління витратами. Програма курсу, завдання і методичні вказівки до виконання самостійної і контрольної робіт для студентів спеціальностей «Менеджмент організацій», «Економіка підприємства», «Маркетинг»: навч. посіб. / В.В. Лук’янова. — Хмельницький, ТУП, 2002. — 132 с.

38. Мачулка О. Облік та аналіз витрат: управлінський аспект / О. Мачулка // Бухгалтерський облік і аудит. — 2012. — № 10. — С. 30−35

39. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності [Електронний ресурс]. — Режим доступа: http://pro-u4ot.info/index.php?section=browse&CatID=154&ArtID=989

40. Мочерний С. В. Економічний енциклопедичний словник у 2 т. т. 1: Ларіна Я.С., Устенко О. А., — Львів: Світ, 2014 — 616 с.

41. Назарчук Т. В. Структура ефективної системи управління витратами промислових підприємств / Т. В. Назарчук // Регіональна економіка. — 2006. — № 3. — C. 50−58

42. Нападовська Л. Управлінський облік: значення та застосування у практичній діяльності вітчизняних підприємств в умовах ринкових відносин / Л. Нападовська // Бухгалтерський облік і аудит. — 2014. — № 8/9. — С. 78−94

43. Олійник О. В. Проблеми співвідношення і класифікації «методів обліку витрат» і «методів калькулювання» / О.В. Олійник, С. В. Бойко // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. — 2014. — № 3. — С. 158−168.

44. Організація бухгалтерського обліку: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с.

45. Ордіховська Н.Д. Методологічні та теоретичні основи, проблеми становлення управлінського обліку в Україні / Н.Д. Ордіховська // Формування ринкових відносин в Україні. — 2014. — № 9. — C. 70−73

46. Остапенко Я. О. Облік витрат на виробництво та собівартість продукції [Електронний ресурс] / Я. О. Остапенко. — Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/2010₂/Ostapenko.pdf стаття — 2010

47. Оцінка відхилень витрат виробництва на основі їх оперативного аналізу в управлінському обліку / В.В. Дяків // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 2. — С. 229−234

48. Панасюк В. М. Витрати виробництва: управлінський аспект: навч. посіб. / В. М. Панасюк; - Тернопіль: Астон, 2015. — 288 с.

49. Панченко О. М. Оптимізація облікової інформації в системі управління витратами для інноваційного розвитку підприємств металургійної галузі / О. М. Панченко, О. Г. Лищенко // Моделювання процесів в металургії та машинобудуванні. — 2013. № 1 — с. 110−113

50. Партин Г. О. Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства / Г. О. Партин // Фінанси України. — 2012. — № 11. — C. 124−134

Пилипенко О.О. Управління витратами на сучасних підприємствах / О. О. Пилипенко // Формування ринкових відносин в Україні. — 2006. — № 12. — C. 8−11

51. Півнюк О. П. Вдосконалення методики обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості [Електронний ресурс] / О.П. Півнюк. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_ gum/en_oif/2010₇_5/16.pdf [Електронний ресурс]. — Бібліотека Вернадського

52. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 19 січня 2000 р. за № 27/4248 [Електронний ресурс] / Сайт Міністерства фінансів України — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0027−00. — Законодавство України

53. Проблемы управления затратами на промышленном предприятии и способы их решения / Г. И. Коновалова // Менеджмент в России и за рубежом. — 2012. — № 1. — C.97−100

54. Проскура К. П. Податкові аспекти управління витратами підприємства / К. П. Проскура, Г. О. Зінов`єв // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 6. — С. 255−263

55. Радецька Л. П. Управлінський облік: навчальний посібник / Л. П. Радецька, Л. В. Овод. — К.: Академія, 2013. — 352 с. — (Альма-матер).

56. Романів Я.І. Удосконалення обліку і контролю витрат виробництва [Електронний ресурс] / Я.І. Романів. — Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ /2010₁/139.pdf. — Бібліотека Вернадського

57. Романченко О. Управлінський облік і система управлінської інформації / О. Романченко // Вісник Національного банку України. — 2012. — № 6. — C. 15−18

58. Савчук В. П. Управление финансами предприятия / В. П. Савчук. — М.: БИНОМ, 2014. — 480 с. — (+1 дискета).

59. Самофалов П. П. Управлінський облік як складова частина контролінгу / П. П. Самофалов // Формування ринкових відносин в Україні. — 2012. — № 12. — C. 49−53

60. Скрипник М.І. Методи обліку витрат і методи калькулювання: сутність і співвідношення понять / М.І. Скрипник // Міжнародний збірник наукових праць. — 2009. № 2(14). — с. 202−206

61. Сологян И. Х. Метрологическое обеспечение безопасности труда / И. Х. Сологян. — М.: Изд-во стандартов, 2012. № 8 — с. 30−35

62. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: навчальний посібник / В. В. Сопко [и др.]. — Тернопiль: Астон, 2015. — 496 с.

63. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. — 6-те вид. / Н. М. Ткаченко — К.: А.С.К., 2014. — 784 с.

64. Управлінський облік: підручник / С. Ф. Голов. — 2-е вид. — К.: Лібра, 2012. — 704 с.

65. Чемерис Ю. В. Забезпечення довгострокових конкурентних переваг на засадах вдосконалення управління витратами виробництва / Ю. В. Чемерис //Формування ринкових відносин в Україні. — 2013. — № 1. — C. 70−74

66. Череп А. В. Методи управління витратами виробництва продукції та їх порівняльний аналіз / А. В. Череп, І.О. Лазнева // Формування ринкових відносин в Україні. — 2014. — № 11. — C. 67−72

67. Чумаченко М. Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції / М. Чумаченко, І. Білоусова // Бухгалтерський облік і аудит. — 2012. — № 0. — С. 3−7.

68. Шаровар Ф. И. Устройства и системы пожарной сигнализации / Ф. И. Шаровар. — М.: Стройиздат, 2013. — 217 с.

69. Шевчук О. А. Особливості обліку витрат на підприємствах [Текст] / О. А. Шевчук // Міжнародний збірник наукових праць. — 2014. № 1(13). — с. 15−19

70. Шумило Ю. О. Роль управлінського обліку в системі управління витратами / Ю. О. Шумило //Формування ринкових відносин в Україні. — 2013. — № 10. — C. 39−44