Тінізація економіки: сучасний стан, причини виникнення та шляхи подолання

РЕФЕРАТ

«Тінізація економіки: сучасний стан, причини виникнення та шляхи подолання»

Вступ

Тіньова економіка (англ. Black economy, Ghosteconomy, Shadoweconomy) — господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податки, збільшуючи власні прибутки.

Тінізація економічних відносин є однією з найбільш істотних перешкод щодо забезпечення стійкого економічного розвитку, підвищення добробуту, рівня і якості життя населення та зміцнення національної безпеки держави. Проблема тінізації є актуальною для всіх без винятку країн світу. Крім того, у глобальному масштабі ця проблема, як негативне соціально-економічне явище, має тенденцію до загострення. Великий інтерес до процесів тінізації виникає в 70-х роках ХХ ст. обумовлений значним розростанням тіньового сектора економіки, його проникненням в усі сфери економічних і суспільних відносин майже в усіх країнах світу. Вивчення окремих тенденцій тінізації дало змогу встановити те, що кількісні та якісні параметри тіньової економіки залежать від конкретних економічних, політичних, соціальних, історичних та культурних особливостей тієї чи іншої країни.

Передумови поширення тіньових економічних відносин в Україні виникли ще за часів радянської системи. В економіці СРСР зростання тіньових проявів спостерігалося, насамперед, у тих видах господарської діяльності, які не підпадали під контроль органів державного управління, а саме: бартерні операції, несанкціонована зайнятість; невраховані постачання продукції, будівництво; випуск неврахованої продукції, крім планових завдань; використання в комерційному обігу неврахованих матеріальних ресурсів, що отримані від позапланової неврахованої господарської діяльності і т.д.

Таким чином, із здобуттям незалежності Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор з досить вагомим кримінальним ядром. Розвитку тіньової кримінальної діяльності сприяли спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація, а також відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектора, їхня некомплексність та внутрішня суперечливість. З цих причин рівень тінізації на перших етапах становлення ринкових відносин істотно посилився. Посиленню тінізації також сприяло усунення держави від контролю, що було вигідним для кримінальних структур, класово-олігархічної еліти тіньового бізнесу та зацікавлених осіб.

В умовах перехідного періоду економічні правопорушення були, як правило, результатом політико-правових відносин, які поширювались на економічну галузь. Сьогодні ж економічні відносини є результатом адаптації суб'єктів господарських відносин до реалій політичної ситуації, що склалася в Україні. Одночасно з деформуванням політико-економічних відносин відбувається процес кримінальної перебудови економіки, який негативно позначається на загальнонаціональних інтересах, дестабілізує суспільне життя, ставить під загрозу конституційний лад.

Сучасний стан тінізації економіки та її особливості в Україні

Кризові явища 2008;2009 років негативно вплинули на дієвість важелів управління як на рівні національних економік, так і у глобальному вимірі, що спричинило послаблення важелів протидії тінізації економічних відносин. Як наслідок, стійка тенденція щодо зменшення масштабів тіньового сектору у країнах ОЕСР, яка спостерігалася починаючи з 1999 року, змінилася, і у 2009;2010 роках обсяги тіньової економіки збільшилися і сьогодні за Держкомстату сягає до 20% ВВП, а Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України — 50% ВВП. Відмінності у структурі та функціях тіньової економіки України та країн ОЕСР зумовили формування протилежних тенденцій щодо рівня тінізації на початку кризи: при певному скороченні рівня тінізації економік країн ОЕСР обсяг тіньової економіки в Україні у 2008 році почав різко зростати. Скорочення масштабів тінізації економік країн ОЕСР на початку кризи у 2008 році свідчить, що у цих країнах тіньова економіка відігравала роль механізму адаптації до нових умов господарювання та дещо пом’якшила перепади економічної кон’юнктури. Кризові умови спонукали роботодавців до скорочення витрат, зокрема на оплату праці найманих працівників. Разом з тим, при скороченні масштабів бізнесу скороченню чисельності легально найманих працівників або зміні умов оплати їх праці мають передувати певні процедури. На відміну від звільнення легального працівника або зміни умов оплати його праці, що потребує певний час, звільнення нелегально найманого працівника можливе достатньо швидко. Крім того, у разі, якщо офіційно найманий працівник отримає певну частку заробітної плати нелегально («у конверті»), то позбавлення його цієї частки також не потребує додаткових процедур та витрат часу, на відміну від легальної зарплати. Використання цього механізму суб'єктами господарювання зумовило зміну співвідношення чисельності легально та нелегально найманих працівників. Оскільки майже в усіх країнах ОЕСР основною складовою тіньової економіки є тіньова зайнятість, зменшення чисельності нелегально найманих працівників по відношенню до легально працюючих спричинило зменшення рівня тінізації економік зазначених країн. Крім того, оскільки у країнах з класичною ринковою економікою в тіньовому секторі існує певна частка суб'єктів господарювання, діяльність яких у межах правого поля є нерентабельною, зміна економічних умов спричинила припинення діяльності таких суб'єктів господарювання. Як наслідок, згортання діяльності нелегально працюючих суб'єктів господарювання було швидшим, ніж у легальних підприємств. Це спричинило зміну співвідношення легально та нелегально працюючих суб'єктів господарювання, що також вплинуло на скорочення рівня тінізації економік країн ОЕСР. Тенденції тінізації економіки України на початку економічної кризи є протилежними — рівень тінізації економіки України у 2008 році збільшився на 6 в.п. Внаслідок негативних очікувань в Україні на цьому етапі домінували процеси масового та швидкого виведення коштів у тінь з метою запобігання ймовірній втраті капіталів. Роль процесів скорочення нелегально найманих працівників або частки заробітної плати, яку офіційно працюючі отримували «у конвертах», була значно меншою. Таким чином, процеси тінізації економіки України у 2008 році визначалися тенденціями «страхування ризиків» через вилучення капіталів із легального обігу, що створило умови для поглиблення кризових явищ. У процесі розгортання кризи у 2009 році збільшення рівня тінізації економік спостерігалося як у країнах ОЕСР, так і в Україні. Тривалий вплив кризових явищ на діяльність суб'єктів господарювання негативно позначився на рівні їх рентабельності. Суб'єкти господарювання, діяльність яких виявилася чутливою до кризових явищ та стала майже неможливою у межах правового поля, частково або повністю почали працювати поза межами легального сектору. Відмінності у масштабах тінізації економічної діяльності в Україні та розвинутих ринкових економіках впродовж розгортання кризових явищ пов’язані з різною природою та функціями процесів тінізації. Відповідно до класичних уявлень, падіння рівня рентабельності певних суб'єктів господарювання під дією кризових явищ може спонукати підприємства до «переходу в тінь» з метою запобігання його знищенню. У цьому випадку функція тіньової економіки полягає у пом’якшенні впливу кризових явищ на економіку, сприяючи збереженню певних видів бізнесу. Саме такі процеси тінізації домінували у країнах ОЕСР. Масштабне вилучення капіталу із офіційної економіки, яке спостерігалося в Україні упроцесі розгортання кризи, певною мірою відігравало для бізнесу запобіжну роль. Через негативні очікування та недовіру до влади бізнес використовував механізми тінізації для збереження капіталів. Проте через неможливість повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором, при наявності ознак відновлення та покращення очікувань у 2010 році, суб'єкти господарювання поступово почали повертати капітал до легального сектору економіки. Між тим, досвід посткризового відновлення підтверджує, що процеси тінізації є достатньо інертними. Відновлення економічного зростання у 2010 році, як в Україні, так і в країнах ОЕСР не супроводжувалося масштабним поверненням капіталів до легального сектору. Таким чином, тінізація економічних відносин, яка визначена експертами ВЕФ одним із ключових ризиків світового розвитку та глобальної стабільності, має специфічний вплив на економіку України. Зовнішні кризові явища швидко призводять до масштабного вилучення капіталів із офіційної економіки, що поглиблює її кризовий стан. Контексті ризиків розбалансованості світової економіки та загроз чергової економічної кризи руйнування механізмів та інструментів тінізації економічної діяльності є передумовою забезпечення стійкості економіки до кризових явищ.

тіньовий статистика економіка боротьба

Чинники тінізації економіки України

Традиційно причиною тінізації економіки розглядається надмірний податковий тягар. Проте ця думка, хоч і є пануючою, не повною мірою відображає причини тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5%. Це досить високий показник. Разом з тим, у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8%, в Австрії дорівнює 55,5%, Швеції - 54,6%. Водночас, масштаби тіньової 11 економіки в країнах ОЕСР сягають лише 10−25%. Звідси стає зрозумілим, що оподаткування не є першопричиною. Зменшення податкового навантаження також не обов’язково призведе до зменшення «тіні». В Греції, наприклад, податкове навантаження на підприємства складає майже 47%, разом з тим, рівень тінізації в цій країні більший, ніж в середньому по Європі, і дорівнює близько 25%. Ключовими передумовами високого рівня тінізації національної економіки залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності. За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна у 2011 році посіла 89-е місце серед 139 країн світу. Експертами ВЕФ ситуація з інституційним розвитком України визнана ключовою проблемою, за компонентою «Інститути». Україна погіршила свій минулорічний результат (120 місце з 183 країн) ще на 14 позицій. Це пов’язано з надзвичайно низькими оцінками експертів ситуації у сфері захисту прав міноритарних власників (138 місце), ефективності законодавчих органів в регуляторній сфері (138 місце), захисту прав власності (135 місце), незалежності судової влади (134), тягаря державного регулювання (125), довіри до правоохоронних органів (122), організованої злочинності (116), прозорості державної політики (114) тощо. За показником легкості здійснення підприємницької діяльності у 2011 році Україна посіла 149 рейтингову позицію серед 183 країн світу, що, зокрема, визначалося низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання дозволу на будівництво (180), реєстрації власності (166) тощо. Аналітичні оцінки, отримані на основі модельних розрахунків, свідчать, що до найістотніших чинників тінізації національної економіки належать:

1) суперечливість та дублювання законодавчої та нормативно-розпорядчої бази вокремих секторах, що відображає низький рівень структурних компонентів індексу економічної свободи та зростання тінізації;

2) недієвість організаційно-інституціональних механізмів антикорупційного законодавства. За даними міжнародної неурядової організації «TransparencyInternational», Індекс сприйняття корупції в Україні у 2010 р. становив 2,4 пункту, що відповідає 134 місцю у рейтингу серед 178 країн світу. Покращення значення цього показника (у 2009 році - 2,2 пункту), зумовлене розробкою Національної антикорупційної стратегії на 2011;2014 рр., Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», що підтверджує наміри уряду України протидіяти цьому явищу. Згідно з даними Глобального барометра корупції, кожний третій житель України у 2010 р. давав хабар, при цьому в дачі хабарів у 2010 році зізналися 34% опитаних, що демонструє негативні тенденції. У 2010 році з корупцією стикалося в 1,5 разу більше громадян, ніж раніше. Спостерігається позитивна тенденція серед населення, семеро з десяти осіб готові повідомити про випадки корупції (проти 4 з 10 — у 2009 році), що свідчить про готовність населення підтримати дії уряду щодо боротьби з корупцією. Проте, поки що 60% населення країни вважає неефективними заходи, які проводить уряд щодо протидії корупції;

3) неефективність функціонування судової та правоохоронної системи, що позначається на низьких оцінках експертами Світового економічного форуму незалежності судової влади та довіри до правоохоронних органів;

4) неефективне адміністрування податків, що підтверджують рейтингові оцінки щодо ефективності оподаткування. За оцінками експертів Світового банку, після запровадження Податкового кодексу система адміністрування податків залишається складною через існування низки податкових пільг;

5) високий рівень злочинності. Налагоджені кримінальні зв’язки формують умови для поширення економічної злочинності та іншої протиправної діяльності. За експертними оцінками організована злочинність та торгівля незаконними товарами формують близько третини світових тіньових фінансових потоків. Загальна кількість зареєстрованих в Україні злочинів у 2010 році збільшилась на 14,9%, засуджених — на 15,2%, кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, — на 6,9%;

6) відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів законослухняної поведінки під час провадження господарської діяльності та сплати податків у суб'єктів господарювання та громадян.

Таким чином, високий рівень тінізації економіки України зумовлений несприятливим інституційним середовищем ведення бізнесу.

Шляхи подолання тінізації економіки

Тому сьогодні слід говорити про нову стратегію детінізації економіки, яка полягає у створенні сприятливих умов для легальної економічної діяльності на основі максимального врахування конструктивних інтересів суб'єктів господарювання, які працюють у тіньовій сфері. Поряд з витісненням кримінальних та інших незаконних сфер тіньового економічного обігу існує необхідність впровадження більш ефективних механізмів повернення до офіційного обігу коштів незлочинного походження.

Подальше обмеження впливу чинників тінізації економіки не може базуватися лише на силових методах, які приносять тимчасовий ефект. Каральні дії, якщо вони не підкріплені комплексними заходами щодо створення сприятливого економічного середовища і поширення правової культури, сьогодні неефективні.

Максимальне залучення в національну економіку коштів, які можуть бути отримані від детінізації економіки та легалізації доходів, прихованих від надмірного оподаткування, у т.ч. вивезених за кордон, можливе лише за послідовної реалізації державою комплексу заходів щодо:

· створення умов для легалізації зайнятості;

· сприяння розвитку банківської системи та забезпечення ефективності діяльності фінансових ринків;

· скорочення рівня монополізації виробництва та розвитку конкурентного середовища;

· підвищення ефективності державного нагляду та контролю за підприємницькою діяльністю шляхом застосування економічних механізмів майнової відповідальності та банкрутства з одночасним обмеженням повноважень державних регулятивних органів щодо адміністративного втручання у господарську діяльність підприємств;

· посилення захисту права власності та майнових прав держави;

· забезпечення прозорості діяльності органів виконавчої влади;

· підвищення ефективності системи управління корпоративними правами;

· · правового забезпечення процесу легалізації (амністії) доходів, отриманих внаслідок приховування від надмірного оподаткування.

Реальне обмеження масштабів поширення тіньової економіки може відбутися лише за умов гармонізації суспільних відносин на основі усунення суперечностей економічної моделі, які порушують паритетність розвитку окремих сфер і сегментів ринку, пригнічують інтереси суб'єктів господарювання. Зменшення витратності й зростання ефективності легальної економіки, створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм бізнесу має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів. Безперечною умовою такого перетворення має бути ослаблення фіскального тиску на функціонування легальної економіки. Основне зниження рівня тінізації економіки має відбуватися у процесі стійкого економічного зростання. Зазначене в жодному разі не заперечує потреби постійного вдосконалення правових механізмів детінізації економіки, проте підкреслює можливість їх ефективного застосування саме за сприятливих макроекономічних умов.

Заходи щодо легалізації тіньового капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов корупції й запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу за межі України. До таких інструментів можна віднести:

— проведення незалежної експертизи чинних законів та проектів нових законів України, а також нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України, впливу на розвиток і функціонування тіньової економіки;

— приведення у відповідність з новими соціальними та економічними умовами цивільного, господарського, кримінального, процесуального законодавства;

— Забезпечення максимальної гласності та прозорості здійснення приватизації, прийняття рішень у приватизаційних конкурсах, управління державними пакетами акцій, дотримання постприватизаційних зобов’язань та процесів постприватизаційного перерозподілу власності; запровадження відповідальності керівників за штучне зниження вартості держпідприємства у передприватизаційний період;

— посилення контролю за ефективністю використання державної власності, зокрема — запровадження відповідальності керівників державних підприємств за рівень економічних показників, виконання підприємствами платіжних зобов’язань, забезпечення реального взаємозв'язку між продуктивністю виробництва цих господарських одиниць та рівнем доходів їх керівного персоналу;

— забезпечення постійного моніторингу процесів, що відбуваються на фондовому ринку з метою відслідковування негативних тенденцій концентрації контролю над підприємствами чи галузями, відмивання кримінальних коштів, незаконного вивезення капіталу з України, дій, спрямованих на підрив фондового ринку України.

Зміцнення державного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій за допомогою:

— розподілу цільових кредитних ресурсів, бюджетних капіталовкладень, інших бюджетних асигнувань на тендерному принципі з максимально прозорою та гласною процедурою визначення переможців, допуском до участі у конкурсі лише суб'єктів підприємницької діяльності з перевіреною репутацією, які мають досвід роботи на українському ринку;

— запровадження контролю за дотриманням зобов’язань, якими супроводжувалось надання цільових кредитів, бюджетних вкладень, залучення інвестора;

— запровадження механізму коректної оцінки майна, що пропонується до приватизації, та регулювання цін на таке майно з метою запобігання штучного заниження його вартості.

Висновок

Отже можна зробити висновок, що «тіньова» економіка у сучасному світі є невід'ємною частиною національної економіки будь-якої країни. У 90-ті роки минулого століття ціннісні орієнтири населення значно деформувалися. Тіньовий образ життя став нормою. Впав авторитет державної влади. Чимало людей, нехтуючи моральними принципами, стали на кримінальний шлях. За соціологічними опитуваннями, майже 40 відсотків населення не вважають «гріхом» приховування доходів від податківців, більше ніж 45 відсотків вважають нормальним отримувати заробітну плату «у конвертах». Причини виникнення тіньової економіки можна поділити на — економічні, соціальні, правові. До економічних причин можна віднести стихійний характер розвитку ринкової економіки. Це, в першу чергу, — нерівномірність розвитку різних сфер, структур економіки та регіонів, інфляційні процеси тощо. Тіньова складова економіки посилюється, коли держава не може створювати сприятливі умови для функціонування підприємництва. Так, під час економічних криз перехідного періоду від командно-адміністративної до ринкової економіки тіньова економіка отримує додаткові стимули для свого піднесення. До соціальних причин можна віднести, по-перше, двоїсту природу людини, яка полягає у постійній боротьбі добра і зла. Особисті інтереси часто суперечать суспільним. Це стає мотивом для особистого збагачення у тіньовій сфері економіки. По-друге, диференціацію суспільства за майновими ознаками. В тіньову економіку втягувалися, як правило, представники бідних і маргінальних верств населення, серед яких — молодь, безробітні, робочі-мігранти та інші. Вони були найчисленнішими представниками тіньової економіки. Основна маса представників кримінальних економічних дій також формується у цьому середовищі. До правових причин слід віднести недосконалість правової бази. Навіть у ринково розвинених країнах економічні процеси завжди випереджають правову основу. Державне законодавство, як правило, відстає від нових реалій економічного життя. Тому удосконалення правової бази носить перманентний характер. Швидкозмінність умов господарювання дозволяє тіньовій економіці використовувати прогалини, які утворюються в правовій сфері. Сюди ж можна віднести суперечність між законодавством та морально-етичними нормами. Інтереси держави, що реалізуються в законодавстві, не завжди співпадають з інтересами більшості суспільства, а іноді навіть знаходяться у суперечності з ними. До цієї ж групи належить суперечність між клановими інтересами та інтересами держави. Під тиском кланів влада може приймати закони, які створюють умови для свободи економічної діяльності самих цих кланів. А це, в свою чергу, веде до недоотримання державною казною великих коштів. У дедалі більш скрутному становищі опиняється малий бізнес. Слабкість політичної влади призводить до корупції державних чиновників, яка в свою чергу веде до величезних масштабів тіньової економіки. Вищезазначене змушує ставити питання про необхідність дієвої державної політики щодо зменшення обсягів тіньової економіки. Головною метою впливу держави на тіньову економіку має стати мінімізація тіньової економіки до реалістичного рівня. Виходячи з обсягів тіньової економіки у розвинених країнах світу, можна говорити про її частку, яка б не перевищувала 10 відсотків ВВП. Держава повинна взяти на себе відповідальність за реалізацію свого роду виховної функції, спрямованої на укорінення етичних норм в українському підприємництві та серед державних чиновників. Ця проблема повинна вирішуватися разом з інститутами громадянського суспільства — профспілками трудящих, організаціями підприємців, творчими асоціаціями, засобами масової інформації. На сьогоднішній день ніхто вже не буде сперечатися щодо об'єктивності факту існування тінізації економіки. Цей процес притаманний як адміністративно-командній економіці, розвиненій ринковій економіці, так і перехідній економіці. Різниця — лише в специфіці прояву та рівнях її у ВВП. Держкомітет статистики України вважає, що він дорівнює 20 відсоткам, а Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України — 50 відсоткам у ВВП. Ми знаємо із практики розвинених країн, що критичною масою тінізації в економіці є 10−15 відсотків у ВВП. Разом з тим, економіка України функціонує, навіть є певні показники економічного зростання. Це говорить про те, що українська економіка довела спроможність свого існування за таких високих рівнів тінізації. Отже, завданням повинно стати визначення межі (критичної маси) тінізації української економіки, перехід якої призведе до колапсу економіки та втрати державності. Іншими словами, потрібно визначити рівень припустимої тінізації економіки з урахуванням не лише негативних, а й позитивних її проявів. Знайшовши це оптимальне співвідношення, держава зможе впливати на цю межу з метою детінізації української економіки.

Список використаних джерел

тіньовий статистика економіка боротьба

1. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації. Монографія за ред. д.екон. н., профВарналія З.С. — 2006 рік.

2. Дані Національного банку України // Бюлетень НБУ. — 2006. — № 5.

3. Держкомстатhttp://www.ukrstat.gov.ua/

4. «Эксперт: Уровень тенизации украинской экономики приближается к 60%»: стаття — 07.09.2009 р.

5. Пряме посиланняhttp://delo.ua/opinions/ekspert-uroven-tenizacii-ukrai-134 904/

6. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2009році: Доповідь Президента України

7. «Стратегія Детінізації економіки України». Національний інститут стратегічних досліджень.

Пряме посилання http://old.niss.gov.ua/Evrointeg/Prez1/roz7.htm

8. «ВЕФ: Міжнародна конкурентоспроможність України знаходиться на рівні Ботсвани та Намібії»: стаття. — 07.09.2011 р

Пряме посилання — http://www.rbc.ua/ukr/top/show/mezhdunarodnaya-konkurentosposobnost-ukrainy-nahoditsya-7 092 011 143 200