Синтетичний облік витрат ы виходу продукції соняшнику і обчислення її собівартості

Записи про втрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Їх можна поділити на п’ять груп:

• 1. по обліку витрат праці;
• 2. по обліку витрати матеріальні ресурси;
• 3. по обліку амортизації основних засобів та інших матеріальних активів по вирощуванню соняшнику;
• 4. по обліку витрат і послуг, виконаними сторонніми підприємствами;
• 5. по обліку виходу продукції.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

Облік виробництва рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво», аналітичний рахунок 2312 «Витрати на вирощування соняшника». Це активний калькуляційний рахунок, по дебіту якого відображаються витрати на виробництво, а по кредиту — вихід продукції. (табл.3.4).

При здійснені витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат. Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27. Продукція оприбутковується протягом року по плановій собівартості, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову то стернується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість є більшою за планову, то робиться запис по дебіту 27 і кредиту 23 рахунку, яка зрівнює планову собівартість з фактичною.

Табл. 3.4 Типова кореспонденція по обліку соняшника.

Необхідно констатувати, що без змін і новацій в правовій системі (не в останню чергу в податковому законодавстві), які впливають на організацію і методологію бухгалтерського обліку, не можна бути остаточно стверджувати про гармонізовану систему бухгалтерського обліку.

В умовах докорінного реформування бухгалтерського обліку, яке ще не завершене, особливо стосовно практичної реалізації багатьох його нових положень, податковий облік створив для бухгалтерського обліку додаткові проблеми.

Справа в тому, що податковий облік (порядок його ведення) жорстко регламентований (задекларований) законодавчо. Внаслідок цього, в практичному плані, особливо в сільському господарстві, створилися умови, в яких у більшості сільськогосподарських підприємств, насамперед, дрібних і середніх, податковий облік став переважним, а часто і єдиним видом реального обліку.

Економічний сенс (доцільність) податкового обліку полягає в тому, «щоб ті витрати, які вважаються недоцільними, не призводили до зменшення оподатковуваного доходу і не перекладалися частково на бюджет». У фінансовому аспекті це означає, що держава не хоче втрачати свою (задекларовану) частку доходу в прибутках підприємств внаслідок суб'єктивних (непродуктивних) дій платника податку як суб'єкта господарювання. Маються на увазі, як правило, витрати, які не пов’язані безпосередньо з виробничою діяльністю, або просто втрати, які нормуються. т Крім цього, держава може, залежно від економічної доцільності, впливати на розмір оподатковуваного прибутку й у інший спосіб, зокрема через амортизацію, змінюючи як механізм її обчислення, так і норми амортизаційних відрахувань.

Податковий облік ведеться паралельно з бухгалтерським і кореспондує з ним тільки на рівні первинних документів і відображення податкових зобов’язань у бухгалтерському балансі. Таку модель обліку застосовують у США, Англії, Австрії, Канаді та інших країнах. Практично такою вона є і в Україні після впровадження в 1997 році оподаткування прибутку на новій методичній основі. І оскільки така модель податкового обліку закладається в Податковому кодексі, розраховувати на її кардинальну зміну немає підстав.

Пропозиції фахівців щодо реформування державного управління, фінансової і податкової сфери та засад приватизації регуляторної політики не акцентують уваги на напрямках удосконалення інформаційних каналів, через які органи державної виконавчої влади та інвестори отримують зворотну інформацію про стан та поведінку об'єктів управлінського впливу та механізм здійснення дієвого контролюю. У зв’язку з цим, для професійних кіл економістів-бухгалтерів є всі підстави для того, щоб вивести на якісно новий рівень наукову дискусію, в ході якої має бути досягнутий консенсус та відпрацьовані напрями подальшої стратегії і тактики реформування бухгалтерського обліку, звітності та контролю з метою їх ефективної адаптації до вимог міжнародних стандартів обліку і звітності з врахуванням національних потреб.

Головним завданням трансформації бухгалтерського обліку, як зазначається в Програмі реформування бухгалтерського обліку із застосуванням Міжнародних стандартів фінансової звітності МСФЗ, є приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності. Проте, на практиці досить часто спостерігається механічне запозичення положень МСФЗ, що ускладнює реалізацію основних завдань та функцій, реальне макрота мікроуправління економікою держави.

У розвиток цієї думки можна привести, наприклад, такі факти:

• Ш розподіл обліку на бухгалтерський і податковий, оскільки свідомість тяжко сприймає два офіційні прибутки: один — для органів державної податкової служби, а другий — для власників і інвесторів. Для кожної з цих економічних категорій потрібен окремий Закон, тобто Закон «Про витрати», Закон «Про доходи», Закон «Про амортизацію». Цими законодавчими актами повинні регулюватися всі правові аспекти економічних процесів, пов’язаних з формуванням доходів, витрат, амортизації. І вже у відповідності (кореспонденції) з цими основоположними документами повинні розроблятися всі інші документи стосовно доходів, витрат, амортизації, тобто закони доводити до інструктивного рівня з врахуванням умов їх застосування;
• Ш використання умовних господарських операцій і подій після звітної дати, що базуються на професійному судженні бухгалтера.
• Ш запровадження в умовах нерозвинутих ринкових відносин, особливо у сільському господарстві, категорії «справедлива вартість». Аграрні підприємства з початку 2000 року організують бухгалтерський облік відповідно до загальних вимог ІІ(С)БО, нового Плану рахунків і типових форм регістрів бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України. Але галузь має свої відмінності, пов’язані з особливостями приватизації, використанням землі як основного засобу виробництва, специфічного формування результатів праці, що є наслідком поєднання природних і економічних процесів, які потребують додаткового врахування при трансформації бухгалтерського обліку. Тому актуальним залишається висновок акад. П. Т. Саблука, що «для економістів-аграрників, в т. ч. облікового напряму, особливо вчених, немає нині відповідальнішого завдання, ніж вирішення питання відображення в системі бухгалтерського обліку, балансі, як це робиться у країнах світу, усіх складових аграрного капіталу, обліку земельної ренти та її розподілу».

На жаль, дана специфіка до цих пір не знаходить належного розуміння на державному рівні і недостатньо враховується у законодавчо-нормативних актах, які регулюють облік і звітність. Вищезазначені проблеми гальмують процес реформування обліку та звітності в АПК.

На сьогоднішній день власник не має достатніх мотивацій для організації на своєму підприємстві регламентованого державою бухгалтерського обліку. Навпаки, як вище зазначалось, головні державні запити (податкова та статистична звітність) згубно діють щодо бухгалтерського обліку, стимулюють його тінізацію.

Ні за чітким законодавством, ні за структурними можливостями (обласні, районні підрозділи) Мінфін неспроможний сьогодні покращити ситуацію в обліку підприємств. Разом з тим галузеві міністерства на законодавчому рівні відсторонені від цієї роботи. Зараз міністерства можуть допомогти Мінфіну лише шляхом делегування своїх представників у Методологічну раду та підготовкою методичних рекомендацій щодо тлумачень П (С)БО, які до того ж є і не обов’язковими для виконання. Тобто сьогодні і Мінфін, і галузеві міністерства працюють над реформуванням обліку в «київських кабінетах», відірваних від реальності.

Затверджені Мінстатом України в період 1995;1996 pp. типові форми первинних документів бухгалтерського обліку охоплюють лише незначну частину господарських операцій. Фактично, до сьогоднішнього дня, документування більшості господарських операцій підприємствами АПК здійснюється па типових бланках, затверджених ще наказами Мінстату та Мінсільгосппроду СРСР в 1971;1972 pp.

Очевидно, що розв’язання даної проблеми потребує узгоджених дій усіх компетентних державних установ з метою запровадження в кожній галузі однотипної системи первинної документації для забезпечення облікових записів відповідно до П (С)БО. Покладатись на те, що дану проблему може вирішити лише Мінфін з Держкомстатом України є нерозумним.

Однією з головних ланок у розв’язанні проблем, пов’язаних з недостатньою увагою положенням організації обліку, є формування системи звітності підприємств. Згідно з чинним законодавством Міністерство аграрної політики не має можливостей організаційно та методично забезпечити формування ефективної системи звітних показників, що, в цілому, унеможливлює проведення ефективної аграрної політики держави.

С.Ф. Голов визначає сертифікацію бухгалтерів способом визнання їх високого професійного рівня та першим кроком до міжнародного визнання кваліфікації українських бухгалтерів. Також автор наголошує, що саме сертифікація бухгалтерів є важливою складовою реформування бухгалтерського обліку в Україні, оскільки сприяє: зростанню кваліфікації бухгалтерів і престижу професії; зниженню рівня ризику для учасників фондового ринку і фінансових інститутів; гармонізації української системи професійної підготовки бухгалтерів з міжнародними стандартами; підвищенню ефективності корпоративного управління; посилення контролю за дотриманням норм професійної етики бухгалтерів і аудиторів.

Отже, доцільно законодавчо посилити вплив Міністерства аграрної політики України на роботу щодо адаптації до національних вимог та галузевих особливостей міжнародних стандартів з обліку та звітності задля широкого залучення іноземних інвестицій та виконання інших важливих рішень нового Уряду України. Для цього слід внести зміни до чинного законодавства України (Закони України «Про аудиторську діяльність», «Про державну статистику» та інші).