Аналіз фонових знань, необхідних перекладачеві для перекладу текстів у галузі неврології

ЗМІСТ

Вступ Розділ 1. Аналіз фонових знань, необхідних перекладачеві для перекладу текстів у галузі неврології

Розділ 2. Текст перекладу Розділ 3. Перекладацький коментар Висновок Список літератури Додаток А. Англо-український та українсько-англійський словники Додаток Б. Оригінал тексту

ВСТУП

переклад текст неврологія термінологічна сполука

Метою нашої роботи є визначення найпоширеніших способів перекладу термінологічних словосполук у галузі неврології та пов’язаних з цим труднощів. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) надати аналіз фонових знань перекладача, необхідних для роботи із текстами у галузі неврології;

2) виконати переклад тексту у галузі неврології з англійської мови на українську;

3) визначити головні перекладацькі прийоми, застосовані для перекладу терміносполук.

Тема дослідження є актуальною, оскільки обсяг медичної літератури, яка видається англійською мовою, зростає. До того ж, неврологія — актуальна наука в сучасному світі. Тому перекладач мусить бути обізнаним, аби забезпечити українським фахівцям доступ до наукової літератури для розвитку медицини.

Матеріалом роботи було обрано текст у галузі неврології, пов'язаний з захворюванням Вільямса, його симптоматикою, труднощами та лікуванням. Джерелом послугувала стаття «Severe eating disorder in a 28-year-old man with William’s syndrome» авторів Todd Young, William Apfeldorfl, Jordan Kneppel, Joel Yager. Cтаття взята з онлайн журналу «The American Journal of Psychyatry» Vol. 166, No 1, dated January 01, 2009.

Етапи дослідження включають визначення обсягу фонових знань, необхідних перекладачеві для роботи з літературою в галузі неврології, переклад тексту, обраного матеріалом дослідження, перекладацький аналіз способів перекладу терміносполук тексту та формування словників.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ФОНОВИХ ЗНАНЬ, НЕОБХІДНИХ ПЕРЕКЛАДАЧЕВІ У ГАЛУЗІ НЕВРОЛОГІЇ

Фонові знання та фонова інформація є складовими перекладацької компетенції, яку найбільш загальному значенні розуміють як здатність перекладати на фаховому рівні. Проведені дослідження не вичерпують усіх аспектів проблеми формування професійно-орієнтованої перекладацької компетенції, не розглядають знання, навички та вміння як складники цієї компетенції, набуття яких є конче необхідним для її формування. Це доводить актуальність обраної проблеми. Узагальнення наявних поглядів дозволяє припустити, що до змісту професійно-орієнтованої перекладацької компетенції входить низка компонентів, зокрема, комунікативний, професійно-технічний, текстоутворювальний, прагматичний, стратегічний і морально-етичний. Комунікативний компонент [3; 6; 16; 18], у свою чергу, охоплює три складові: мовну, мовленнєву та соціокультурну. На основі визначення перекладацької компетенції, даймо тлумачення поняття професійно-орієнтованої перекладацької компетенції. Так, під професійно-орієнтованою перекладацькою компетенцією майбутніх філологів ми розуміємо здатність реалізовувати перекладацьку компетенцію в різноманітних умовах мовленнєвого спілкування, що передбачає опанування майбутніми філологами сукупності знань, навичок і вмінь, які б забезпечували готовність до успішної професійної діяльності й міжкультурного спілкування. Зосередьмося тут лише на одному компоненті, що входить до змісту комунікативного компонента, а саме — на соціокультурній компетенції майбутнього перекладача, зокрема на її предметному складникові. Формування цього компонента розглядають як одне з основних завдань формування умінь фахового перекладу. Соціокультурний компонент комунікативної компетенції та його складові різні автори в різні часи називали по-різному: фонові знання [1; 4 — 8; 17], вертикальний контекст [2; 4], фреймова/коґнітивна пресуппозиція або прагматична презумпція [8; 14] тощо. Це засвідчує різноманітність підходів до проблеми змісту розглянутого поняття, що обумовлює таке ж розмаїття концепцій та поглядів. Деякі автори [16; 19] розглядають соціокультурну складову як знання соціокультурного контексту і досвід спілкування й використання мови у різних соціокультурних ситуаціях. З огляду на лінгвокраїнознавчий підхід [9; 20], до змісту соціокультурного аспекту належать національна ментальність (світогляд, форми вербальної та невербальної поведінки, етикет, моделі комунікативної поведінки в повсякденному житті країни, мова якої є об'єктом вивчення); національні надбання (наука й мистецтво, історія і релігія, національні пам’ятки, т. і.), а також досвід спілкування. Останній компонент залучає соціокультурно прийнятний стиль комунікації, правильну інтерпретацію проявів іншомовної культури, прогнозування моделей сприйняття мовленнєвих актів носіями мови та їхньої мовленнєвої поведінки, відсутність культурного шоку, здатність толерантно розв’язувати соціокультурні конфлікти, наявність у свідомості індивіда соціокультурного портрета країни, мову якої він вивчає.

На наш погляд, для цілей дослідження, слушно розрізнити поняття «фонова інформація» та «фонові знання». «Фонова інформація» — це система понять, що лежить в основі кожного конкретного тексту, незалежно від того, засвоєна вона перекладачем чи ні. Після її ж засвоєння така інформація перетворюється на «фонові знання» перекладача. Термін «фонові знання» є зручним для позначення соціокультурної інформації. В інших працях спостерігається помірна варіативність думок щодо визначення сутності фонових знань. Так, А. В. Федоров розглядає їх як соціокультурні відомості, що відображають реальний комунікативний фон певного народу або картину життя певної країни. На його думку, поширення фонових знань відбувається саме через переклад, який потребує певних соціокультурних знань, що дозволяє зрозуміти глибинний зміст оригіналу і перекласти його без смислових втрат і помилок. Фонові знання[1; 6; 7; 8; 12], — це сукупність даних і відомостей про своєрідність країни, мову якої досліджувано, її національну культуру, менталітет, національні особливості вербальної та невербальної поведінки тощо. Отже, у цій концепції до фонових знань віднесено базові поняття, які допомагають адекватно орієнтуватися в соціокультурному контексті певної комунікативної ситуації, правильно інтерпретувати й перекладати зміст мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки представників двох культур. Іноді фонові знання визначають як систему знань у галузі, якої стосується текст оригіналу, разом з коґнітивним досвідом перекладача у цій же сфері [4; 6]. Деякі автори звужують значення аналізованого поняття, залучаючи до його змісту лише відомості про історію, географію, політику, тобто все те, що вказує на специфіку і неповторний колорит певної країни [1; 3].

Розгляньмо структуру фонових знань. За ступенем поширеності розрізняють три види: загальнолюдські, регіональні та країнознавчі [2; 6]. Сюди можна також додати соціально-групові знання, притаманні певним соціальним спільнотам — педагогам, лікарям, правникам тощо.

Обрана нами галузь — неврологія, предметом вивчення якої є захворювання центральної та периферичної системи. Задачею цієї науки є розробка теорії та практики лікування неврологічно хворих пацієнтів.

Одним із неврологічних захворювань є синдром Вільяма. Дж. Вільям, кардіолог з Нової Зеландії, уперше описав синдром у 1961. Кардіолог виокремив серед своїх пацієнтів людей, які мали схожу зовнішність і помірну розумову відсталість. Зовнішність хворих на синдром подібна до зовнішності ельфів (у традиційному сприйнятті): широкий лоб, опущені додолу повні щоки, великий рот із повними губами, пласке перенісся, маленьке загострене підборіддя, своєрідну пласкувату форму носа, яскраво-блакитні очі із зірчатою картиною райдужки та припухлостями навколо повік. Для синдрому характерні також розумові порушення: дефіцит наочно-образного мислення, але спостережувано розвиток вербальних здібностей. З-поміж психологічних особливостей пацієнтів вирізняють: природню комунікабельність, непослідовність у діях, піднесений настрій, уміння слухатися дорослих. Хворі страждають також на численні фізичні порушення: стеноз аорти, підвищена еластичність суглобів, проблеми з вагою, порушення опорно-рухової системи. Пізніше вчені-дослідники визначали, що причиною захворювання є рідке порушення сьомої хромосоми. Вагомий внесок зробив також учений А. Бейрен, який разом із співавторами доповнив ряд фенотипових ознак ідіоматичною гіперкальціємією. Тому повна назва хвороби — синдром Вільяма-Бейрена. Лікарі К. Джонс і Д. Сміт провели масштабне детальне дослідження фізичних симптомів і особливостей поведінки у хворих.

Оскільки хвороба (як і будь-яке неврологічне захворювання) охоплює низку фізіологічних, психологічних, поведінкових симптомів, перекладач мусить знатися на широкому колі питань та бути обізнаним із поняттями та лексичними одиницями на їхнє позначення, тобто з термінологією.

Таким чином, перекладач повинен користуватися загальною інформацією щодо ключових понять у галузі, до якої належить текст. Розгляньмо це на прикладі схеми в межах теми нашого дослідження.

Рис. 1.1. Головні поняття за темою «Синдром Вільяма»

Поняттєва схема тексту про синдром Вільяма охоплює п’ять видових категорій, які в свою чергу складаються із наступних понять: 1) History of illness (історія хвороби): severe eating disorder (серйозне порушення харчування), limited intellectual functioning (недостатньо задовільний розумовий розвиток), usual caloric intake boundaries (гранична кількість вживаних калорій), shortness of breath (задишка), early satiety (завчасне пересичення), characteristic facies (характерний зовнішній вигляд), cardiac anomalies (серцеві вади), lack of social fear (надзвичайна комунікабельність), impaired visuo-spatial construction (порушення зорового сприйняття), failure to thrive (неспроможність бути успішним), pectus excavatum (лійкоподібна деформація грудної клітини), aortic regurgitation (аортальна регурґітація), ejection fraction (викид крові); 2) Physical examination (медичний огляд): symmetric microcephaly (симетрична мікроцефалія), diminished breath (послаблення дихання), diastolic murmur (діастолічний шум), bowel sounds (кишкові шуми), brachydactyly (скорочення пальців рук та ніг), clinodactyly (стійка деформація пальців), psychomotor slowing (психомоторне сповільнення), focal neurological deficits (центральне неврологічне порушення), osteopenia (остеопороз), retracted and scaphoid abdomen (впалий живіт видовженої форми); 3) Mental status examination and behavioral process (перевірка психічного стану та поведінки): alarming cachexia (гранична виснаженість), euthymic mood (евтимічний настрій), lack of social fear (надзвичайна комунікабельність); 4) Investigations (обстеження): supravalvar aortic stenosis (надклапанний стеноз аорти), hyper-inflated lung volumes (емфізема легень), hypoalbuminemia (недостатня кількість альбуміну в крові), paucity of intra-abdominal fat (недостатня кількість внутрішньочеревного жиру), urreteral diverticulum (виріст у сечоводі); 5) Neurological and psychiatric problems (неврологічні та психіатричні проблеми): hyperreflexia (підвищені рефлекси), strabismus (косоокість), nystagmus (мимовільні рухи очних яблук), hyperracusis (патологічне підвищення сприйняття звуків), attention deficit hyperactivity disorder (гіперактивність з синдромом дефіциту уваги).

Таким чином, викладений вище аналіз дозволив встановити головні поняття, на яких ґрунтується тема, обрана нами як матеріал дослідження, а також терміносполуки для ії позначення. Їхнє усвідомлення є необхідною умовою готовності перекладача до роботи з текстами в галузі неврології.

РОЗДІЛ 2. ТЕКСТ ПЕРЕКЛАДУ

Серйозне порушення харчування 28-річного чоловіка з синдромом Вільяма

«Пан Т» — 28-річний чоловік із синдромом Вільяма, що був госпіталізований до стаціонарного психіатричного відділу лікарні на базі університету для оцінювання й лікування гострого недоїдання та відмови від харчування. Схожий на ельфа, з посмішкою на обличчі, доброзичливий чоловік з обмеженим розумовим розвитком з’явився у відділенні в супроводі батьків з книгою про автоперегони й журналом для барабанщиків. Його батьки та лікар, що здійснював госпіталізацію були глибоко занепокоєні та вимагали оцінювання його стану, медичної стабілізації та лікування імовірного порушення харчування пана Т.

Історія хвороби

За словами його батьків, зусилля пана Т., які він докладав протягом усього життя, щоб вживати помірну кількість їжі призвела до його постійної надмірної худоби. Протягом декількох місяців пан Т. став обережним щодо свого харчування і декілька тижнів міг їсти лише одну страву за раз. Його батьки казали. що він надзвичайно переймається через харчування, що він впадає у розпач, коли його змушують перевищити граничну кількість вживаних калорій і порушити його звичайний порядок харчуватися.

Батьки пана Т. вважали, що зменшення кількості уживаної їжі стало результатом декількох недавніх несприятливих життєвих подій, що вплинули на його сім'ю та порушили його психологічну рівновагу.

Пан Т. ніколи не був маніакальним або психічно хворим, за ним ніколи не помічали компульсивної поведінки, наприклад перебірливості або перевірки, він ніколи не скаржився на конкретні нав’язливі ідеї щодо своєї зовнішності, крім ваги. Він ніколи не казав, що мав думки про самогубство або завдавав собі тілесні ушкодження. Десь за шість місяців перед тим, як поступити до лікарні, Містер Т. почав страждати на задишку при напруженні, але при цьому не відчував болі в грудях, не мав ортопнеї чи набряку ніг. Крім зазначеного вище симптому завчасного насичення або «пересичення» він не мав будь-яких важливих фізіологічних скарг і не хворів останнім часом. Він ніколи не мав черевних болей або інших індивідуальних шлунково-кишкових захворювань, діареї чи констипації, або ж інших запальних кишкових процесів або шлунково-кишкових захворювань.

Історія хвороби, особисті відомості. Соціальні передумови

З огляду на характерній зовнішній вигляд, серцеві вади і неспроможність бути успішним пану Т. поставили діагноз синдрому Вільяма. Ще у дитинстві, він демонстрував повну відсутність страху контактів з людьми, порушення просторово-зорового сприйняття і безперервну неспроможність отримувати задоволення від життя.

З клінічного погляду, пан Т. потребував хірургічного втручання через лійкоподібну деформацію грудної клітини й надклапанного стенозу аорти (хвороби, які, як відомо, пов’язані з синдромом Вільяма) ще не досягши 19-річного віку. Щорічна ехокардіограма постійно показувала стабільну серцеву діяльність, але за два роки до госпіталізації, у пана Т. з’явилися ознаки помірної аортальної реґургітації одночасно з фракцією викиду крові на 50 відсотків і нормальним щиколоткові-плечовим індексом.

Медичний огляд

Під час госпіталізації, пан Т. був хирлявим та мав низький артеріальний тиск і тахікардію. У нього була характерна для синдрому Вільяма симетрична мікроцефалія (вада розвитку черепу), повні губи, великий рот і маленький кирпатий ніс. Його розміщення зубів було нормальне, без ерозії емалі, хоч між зубами були дещо великі щілини. На його дуже тонкій шиї були помічені пульсації яремної вени. Його волосся та борода були ріденькі. Крім послабленого дихання, однаково відчутного під час прослуховування, стан його легень був нормальний. Пульс був у нормі, крім четвертого удару та відчутного діастолічного шуму у лівому пересерді. У пана Т був впалий живіт видовженої форми, після їжі він страждав на кишкові шуми. Його кінцівки були надзвичайно тонкі з дуже атрофованою мускулатурою та вродженим скороченням пальців рук та ніг і стійкою деформацією пальців. Не було виявлено жодного набряку. У пана Т. було загальне психомоторне сповільнення, але не було жодного центрального неврологічного порушення.

Перевірка психічного стану

Пан Т. був гранично виснаженим і схудлим. Він задовільно реагував на зовнішні подразники, був дуже приязним і доброзичливим, привітав команду лікарів широкою посмішкою і невпевненим рукостисканням, встановлював зоровий контакт з людьми, але трохи підіймав голову, щоб краще бачити під час розмови. В цілому, він рухався повільно, але це було природно для нього. В нього був гарний, евтимічний настрій. Він легко вступав у контакт, хоча був байдужий щодо серйозності фізичного стану. Пан Т. говорив як дитина — повільно, але з ентузіазмом, по суті, добре реагуючи на мовлення інших людей. Він хотів показати себе як цілеспрямовану людину, але це явно суперечило його неспроможності та відкритій відмові від вживання нормальної кількості їжі. У пацієнта не було виявлено жодних порушень сприйняття, та він не реагував на внутрішні подразники. Суть та походження його проблеми з відчуттям «пересиченості» під час харчування були неясними, і він не повідомляв, принаймні відверто, про те, що його непокоять страхи, пов’язані з їжею, вагою чи харчуванням.

Обстеження та консультації

Не було виявлено жодних порушень електролітного балансу чи функціонування печінки або щитовидної залози. За результатами електрокардіограми, були виявлені зворотні Т-зубці у нижньому відведенні і чітко виражені Р-зубці у другому відведенні, що свідчило про те, що попередні зміни серцевого м’язу були прямим результатом його надклапанного стенозу аорти, також були виявлені нехарактерні атріальні порушення.

Інші обстеження, проведені під час госпіталізації, були такі: неконтрастне магнетичне резонансне сканування мозку швидкості Т-1, що показало нормальну будову без згустків, зміщення середньої лінії, крововиливу чи інфаркту. Система шлуночків мозку та склипіння черепу були у нормі. Рентген грудної клітини показав нормальні границі серця, але емфізему легень зі сплющеною діафрагмою, що могло означати обструктивне легеневе захворювання. Стався значний вилив плевральної рідини з лівого боку, причиною чого вважають недостатню кількість альбуміна в крові. Також були виявлені помірний грудний сколіоз, лійкоподібна деформація грудної клітини та ознаки розтину грудини в минулому. Ультразвукова кардіограма показала помірний ступінь регурґітації та фракцію випорожнень на 55 відсотків. Комп’ю-терна томографія черевної порожнини засвідчила недостатню кількість внутрішньочеревного жиру та виріст у сечоводі, але не засвідчила жодного анатомічного відхилення верхнього пласту черевної порожнини. Результат ендоскопії верхньої третьої частини дванадцятипалої кишки були у нормі. Контрастно-барієві шлунково-кишкові обстеження не виявили ні звуження судин, ні грижі стравохідного отвору, ані запальних процесів. Обстеження евакуації шлункового вмісту показали помітну затримку і довгу тривалість процесу випорожнення, але не виявили обструкції виходу зі шлунку.

Попередній діагноз

Згідно з нашим попереднім висновком, ми припустили, що психологічні, фізичні процеси та поведінка тісно взаємопов'язані. Страхи, викликані життєвими подіями та турботи, в свою чергу, викликали фізіологічні та психологічні реакції (наприклад, відчутну потребу більше контролювати своє життя шляхом самообмеження у їжі), і пов’язані з цім самообмеженням зміни у поведінці. Ці процеси були накладені на вже наявні медичні та неврологічні проблеми, викликані синдромом Вільяма.

Попередні діагнози та початковий план лікування

Панові Т. поставили діагноз серйозного порушення харчування (ніяк більше не уточненого), вираженого в обмеженні кількості споживаної їжі, обмеження у виборі їжі, звичок у харчуванні і замовчування процесу харчування. Його повний аналіз звучить так: 1) харчове порушення, що виключає обсесивно-компульсивні стани, 2) помірна затримка розумового розвитку, гостре недоїдання, знесилення, синдром Вільяма, затримка шлункового випорожнення, 3) надклапанний стеноз аорти, що не підлягає лікуванню, остеопороз, 4) зміни у системах компенсаторного механізму, 5) бал 18 за глобальною системою оцінювання дієздатності.

Курс лікування

Були розроблені та запроваджені такі методи боротьби з проблемами з харчуванням та тривогою Містера Т., як відновлення нормального харчування, пильний нагляд, сприятливий вплив оточення і правила конкретної модифікації поведінки. Була проведена психотерапія, індивідуальна та разом з батьками, з метою надання підготовки та підтримки пацієнтові. Містер Т. докладав всіх зусиль, щоб дотримуватись прописаної дієти, проявляючи поверхневий ентузіазм, але насправді вживаючи дуже мало їжі. Він зовсім не набирав ваги протягом першого тижня госпіталізації. Декілька разів його помітили, коли він ховав їжу у серветку, купальний халат або викидав у помийне відро.

Звичайно, батьки Містера Т. дуже переймалися через його виражені труднощі з правилами харчування цього закладу, вони не звикли давати йому стикатися із складними ситуаціями. Оскільки роль батьків у сприянні такої поведінки стала яснішою, то відвідування було обмежено до однієї години на добу під наглядом команди терапевтів та соціальних робітників. Під час цих зустрічей тепер приділяли увагу нормалізації природного бажання пана Т. стати більш незалежним і тому, щоб просвітити батьків щодо важливості віднадження сина від неадекватного режиму харчування. Обмежені у часі щоденні візити дали йому можливість більш самостійно виправлятися. Завдяки близькому контакту та управлінню поведінкою з часом вдалося контролювати таємні вчинки, але спосіб харчування досі не відповідав нормі.

У зв’язку з тим, що пан Т. не впорався з поетапною дієтою та необхідністю набрати вагу (про що свідчили його систематично низький рівень сироваткового альбуміну, що в свою чергу спричинило вилив плевральної рідини), утруднене дихання та стомленість, на восьмий день госпіталізації була приєднана назогастральна трубка для додаткового нагально необхідного нічного годування. Пан Т. без проблем призвичаївся до трубки. Його батьки активно підтримали це медичне рішення. До другого тижня госпіталізації, пан Т. почав набирати вагу. Кожного дня проводилися медичні огляди, обстеження електролітного балансу, фосфору та функціонування печінки на виявлення потенційної загрози синдрому повторного годування. Батько пацієнта, назначений слідкувати за лікуванням, надавав письмову згоду на медикаментозне лікування флувоксаміном (обраним у зв’язку із загрозою появи обсесивно-компульсивного синдрому), що повільно титрувався до ста міліграмів в день. Пан Т. погодився з лікуванням, хоч і неохоче.

Через два тижня після госпіталізації, набравши 8 фунтів, пан Т. разом з батьками вирішили усунути трубку для нічного годування і виписатися з лікарні, щоб спробувати надалі лікуватися та дотримуватися дієти вдома. Однак, через день або два після виписки, пацієнт почав страждати від сильного серцебиття, запаморочення, тривоги, почав втрачати вагу, тож через декілька днів разом зі свою родиною повернувся до лікарняної палати для регоспіта-лізації. Саме в той момент родина, скориставшись рекомендаціями лікарів, вирішила вживити підшкірну трубку для харчування. Мета соціопсихологічного втручання — самостійно докладати зусиль до медичної реабілітації та покращення харчування, також зрозуміти та змінити поведінку і неадекватне ставлення до харчового порушення, покращити взаємодію з людьми та соціумом. На п’ятий день регоспіталізації, пан Т. вперше зізнався команді лікарів, що він завжди відчував, що споживання їжі було одним із нечисленних аспектів його життя, над яким він мав якийсь контроль. Це припущення одночасно підтверджувалось ще й зізнанням пана Т. про бажання отримати більшу незалежність. Сімейна терапія була також залучена, беручи до уваги значущу роль батьків. Психіатр та соціальний робітник зосередилися на тому, щоб об'єднати батьків і Містера Т. у розробці послідовного підходу до 1) повторного годування, 2) відмови від поведінки, керованою почуттям вини, 3) звернути увагу на чимраз відчутніше прагнення пана Т. до незалежності, що заходить у суперечність із занепокоєнням батьків його безпекою, враховуючи його розумові та фізичні обмеження.

Синдром Вільяма — це неврологічний розлад, викликаний гемізиготним руйнуванням приблизно 1,6 мегабаз, які містять близько 28 генів хромосоми 7(11.23), що зумовлює мутацію гена, пов’язуваного з еластичним фібрилярним білком, що є характерним для захворювання. Медичні ознаки включають так звану ельфійську, або ельфоподібну форму вух і лиця. Часто характерним є малий череп. Інші фізичні прояви включають зіркоподібну блакитну радужну оболонку ока (вважається, що це пов’язано з роллю еластину у функціональній локалізації пігмента), курчаве волосся, неправильне розміщення зубів, короткопалість та деформацію одного або декількох пальців. Мутація гену еластина пояснює ознаки серцево-судинних порушень, надклапанного стенозу аорти, що зрештою призводить до гіпертрофії лівого шлуночку та загального серцево-легеневого захворювання. Поширені гіперкальцемія, шлунково-кишкові захворювання, ортопедичні порушення, понижений артеріальний тиск, середня тривалість життя становить 40 років.

Неврологічні проблеми включають підвищені рефлекси, косоокість, мимовільні рух очних яблук, патологічно загострене сприйняття звуків, сенсоріально-неврологічну втрату слуху і труднощі з координацією. Синдром Вільяма часто асоціюється зі слабкою та помірною розумовою відсталістю, з порушенням довготривалої візуальної та вербальної пам’яті, хоч короткотривала пам’ять залишається неушкодженою. Як і у випадку з нашим пацієнтом, люди з синдромом Вільяма надзвичайно захоплюються музикою. У плані спілкування, вони зазвичай позбавлені страху, рано вступаючи у соціальну взаємодію як із знайомими, так із незнайомими людьми.

З точку зору психіатрії, у пацієнтів виникає багато страхів, непов’язаних із соціальною комунікацією. Найбільш домінуючі психіатричні відхилення — гіперактивність з синдромом дефіциту уваги та звичайні фобії. Хоча хворі часто надзвичайно худі в ранньому віці, їх вага зазвичай стає нормальною у дорослому стані. Тривалість життя таких людей вкорочена — зазвичай пацієнти живуть до сорока років. Пацієнти та їх родини стикаються з доволі серйозними труднощами, як і всі ті, що мають розумові, нейрофізіологічні порушення або заповільнення розвитку. Для кожної хворої людини, основними задачами є встановити прийнятні соціальні, освітні та професійні вимоги, вирішуючи, що може бути зроблено для максимізації можливості цієї людини для незалежного якісного життя, та сприяти налагодженню гарних і міцних стосунків з людьми, які доглядають хворого.

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ КОМЕНТАР

Розглядаючи специфіку окремого підвиду перекладу, звернімося до спеціальної теорії перекладу. Спеціальна теорія перекладу — це наукове дослідження особливостей різних видів перекладу або зіставлення двох конкретних мов з позицій завдань і мети науки про переклад. У центрі уваги спеціальної теорії - терміни та кліше. Підґрунтям термінології будь-якої галузі є понятійні зв’язки професійних знань, відтворених мовними засобами. Терміни разом з поняттями, які вони позначають, утворюють закриті системи, які потрібно вивчити, щоб успішно працювати у певних видах перекладу. Термінологія охоплює терміни та терміносполуки. Терміносполука — це цілісне сполучення, яке не можна розчленувати без утрати семантичної єдності; вона має такі ознаки, як стійкість, дефінітивність, точність. Складне найменування не повинно переходити за рамки непрекадитивного сполучення слів.

Спеціальний переклад акумулює різні види перекладу, серед яких на перше місце виступають суспільно-політичний, військовий і технічний. Незалежно від галузі знань переклад текстів, насичених термінологією та кліше, пов’язаний з єдиним колом проблем, сукупність яких і є теорією спеціального перекладу. Спеціальна теорія розглядає три ряди факторів, що впливають на специфіку окремого виду перекладу. По-перше, сама приналежність оригіналу до особливого функціонального стилю може впливати на характер перекладацького процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів і прийомів. По-друге, орієнтованість на подібний оригінал може обумовити стилістичні характеристики тексту перекладу, а й отже, і необхідність вибору таких мовних засобів, що характеризують аналогічний функціональний стиль уже в мові перекладу. І, нарешті, в результаті взаємодії цих двох факторів можуть виявитися перекладацькі особливості, пов’язані як із загальними відмінними рисами функціональних стилів у мові оригіналу і мові перекладу, так і з особливими умовами і завданнями перекладацького процесу цього типу. Інакше мовити, спеціальна теорія вивчає вплив на процес перекладу мовних особливостей певного функціонального стилю в мові перекладу, аналогічного йому стилю у вихідній мові та взаємодія цих двох рядів мовних явищ.

Науковим текстам притаманний особливий стиль, який відрізняє їх від інших типів текстів. Під час перекладання таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі. Серед лексичних труднощів наукового перекладу багатозначність слів (термінів), вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів у наукових текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, такі «фальшиві друзі» перекладача, як псевдоінтернаціоналізми, лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика й національна варіативність термінів (тобто, наявність різних термінів на позначення одного явища у різних варіантах англійської мови), іншомовні слова й терміни в англійських наукових текстах, різного роду власні імена та назви) тощо. Основна складність перекладу науково-технічних текстів, а саме перекладу термінів, полягає в розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Обов’язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо наукового, є повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення в їхню сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту область науки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками. Однак, у спеціальному тексті нерідко трапляється елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов’язаний із уживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цієї труднощі полягає в ретельному аналізі обраного явища і відтворенні його термінами, що вже є усталеними в науці. Перекладач повинен уважно зіставити усі випадки вживання нових термінів або місць, які важко відтворити засобами української мови, щоб із загального змісту тексту скласти собі чітке уявлення про певну проблему. Будь-якому науковому текстові властива певна повторюваність термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого й відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і зіставити всі випадки його вживання в такому тексті і лише після цього спробувати з’ясувати значення терміна шляхом ознайомлення зі спеціальною літературою у цій галузі. Велику допомогу перекладачеві може надати уже наявна перекладна література, надто якщо є можливість порівняти оригінал і переклад.

Спираючись на актуальну класифікацію способів перекладу, проведемо аналіз на основі обраного матеріалу.

Транскодування [6, с. 21] - це такий спосіб перекладу, коли звукову або графічну форму слова вихідної мови передають засоби абетки мови Вирізняють чотири види транскрибування, з яких ми розглянемо наступні:

1) транскрибування [6, с. 21] (коли літерами мови перекладу передається звукова форма слова вихідної мови), наприклад:

· Neuropsychiatrically, William’s syndrome is often associated with mild to moderate mental retardation, with impairments of long-term visual and verbal memory, although short-term memory remains intact.

Синдром Вільяма часто асоціюється зі слабкою та помірною розумовою відсталістю, з порушенням довготривалої візуальної та вербальної пам’яті, хоч короткотривала пам’ять залишається неушкодженою.

2) адаптивне транскодування [6, с. 21] (коли форма слова вихідної мови дещо адаптується до фонетичної або граматичної структури) :

· Mr. T started to experience shortness of breath on exertion but reported no chest pain, orthopnea, or pedal edema.

Пан Т. почав страждати на задишку при напруженні, але при цьому не відчував болі в грудях, не мав ортопнеї чи набряку ніг.

· Upon admission, Mr. T was cachectic, hypotensive, and tachycardic.

Під час госпіталізації, пан Т. був хирлявим та мав низький артеріальний тиск і тахікардію.

· William’s syndrome is a neurodevelopmental disorder caused by a hemizygous deletion of approximately 1.6 megabases containing approximately 28 genes on chromosome 7q11.23, resulting in a gene defect associated with elastin (ELN) that is pathognomonic of the syndrome.

Синдром Вільяма — це неврологічний розлад, викликаний гемізиготним руйнуванням приблизно 1.6 мегабаз, які містять близько 28 генів хромосоми 7(11.23), що зумовлює мутацію гена, пов’язуваного з еластичним фібрилярним білком, що є характерним для захворювання.

· He showed the characteristic symmetric microcephaly of William’s syndrome, with full lips, a large mouth, and a short upturned nose.

У нього була характерна для синдрому Вільяма симетрична мікроцефалія (вада розвитку черепу), повні губи, великий рот і маленький кирпатий ніс

· His stated mood was «good,» and he appeared euthymic.

У нього був гарний, евтимічний настрій.

· Annual echocardiograms consistently demonstrated stable cardiac function until 2 years before admission, when Mr. T began to show evidence of moderate aortic regurgitation, with an ejection fraction of 50% and normal ankle-brachial indices.

Щорічна ехокардіограма постійно показувала стабільну серцеву діяльність, але за два роки до госпіталізації, у пана Т. з’явилися ознаки помірної аортальної регургітації одночасно з фракцією викиду крові на 50 відсотків і нормальним щиколоткові-плечовим індексом.

· Electrocardiogram demonstrated inverted T waves in inferior leads and pronounced.

За результатами електрокардіограми, були виявлені зворотні Т-зубці у нижньому відведенні і чітко виражені Р-зубці у другому відведенні, що свідчило про те, що попередні зміни серцевого м’язу були прямим результатом його надклапанного стенозу аорти, також були виявлені нехарактерні атріальні порушення.

3) змішане транскодування [6, с. 21] (переважно використання транскрибування з елементами транслітерування), наприклад:

· He had no other history of abdominal pains or other subjective gastro-intestinal complaints, diarrhea or constipation, or any other complaints suggesting inflammatory bowel or other gastro-intestinal disease.

Він ніколи не мав черевних болей або інших індивідуальних шлунково-кишкових захворювань, діареї чи констипації, або ж інших запальних кишкових процесів або шлунково-кишкових захворювань.

· His complete admission diagnostic profile was recorded as follows: 1: eating disorder, rule out obsessive-compulsive disorder; 2: mild mental retardation: severe malnutrition, cachexia, William’s syndrome, delayed gastric emptying, supravalvar aortic disease status post repair, osteopenia; 4: changes in primary support systems; 5: Global Assessment of Functioning Scale=18.

Його повний аналіз звучить так: 1. харчове порушення, що виключає обсесивно-компульсивні стани. 2. помірна затримка розумового розвитку, гостре недоїдання, знесилення, синдром Вільяма, затримка шлункового випорожнення. 3 надклапанний стеноз аорти, що не підлягає лікуванню, остеопороз. 4. зміни у системах компенсаторного механізму. 5. бал 18 за глобальною системою оцінювання дієздатності.

· Mr. T’s father, assigned treatment guardianship, provided informed consent for pharmacotherapy with fluvoxamine (chosen in relation to obsessive-compulsive spectrum symptoms), which was slowly titrated to 100 milligrams daily.

Батько пацієнта, назначений слідкувати за лікуванням, надавав письмову згоду на медикаментозне лікування флувоксаміном (обраним у зв’язку із загрозою появи обсесивно-компульсивного синдрому), що повільно титрувався до ста міліграмів в день.

Калькування [5, cт. 88] (дослівний переклад) — це такий прийом, коли переклад здійснюється поморфемно чи полексемно, наприклад:

· He had no other history of abdominal pains or other subjective gastro-intestinal complaints, diarrhea or constipation, or any other complaints suggesting inflammatory bowel or other gastro-intestinal disease.

Він ніколи не мав черевних болей або інших індивідуальних шлунково-кишкових захворювань, діареї чи констипації, або ж інших запальних кишкових процесів або шлунково-кишкових захворювань.

· Mr. T had never been manic or psychotic, had no history of other compulsive behaviors, such as picking or checking, and had never mentioned or displayed obsessional concerns about any specific aspect of his physical appearance other than weight.

Пан Т. ніколи не був маніакальним або психічно хворим, за ним ніколи не помічали компульсивної поведінки, наприклад перебірливості або перевірки, він ніколи не скаржився на конкретні нав’язливі ідеї щодо своєї зовнішності, крім ваги.

· His abdomen was retracted and scaphoid, with hyperactive bowel sounds following meals.

У пана Т був впалий живіт видовженої форми, після їжі він страждав на кишкові шуми.

Контекстуальна заміна [6, с. 26] є перекладацькою трансформацією, при вживанні якої перекладним відповідником стає слово або словосполучення, що не є словниковим відповідником і що підібрано із врахуванням контекстуального значення слова, яке перекладається, його контексту вживання та мовленнєвих норм і традицій мови перекладу, наприклад:

· Elfin faced, grinning, genial, with limited intellectual functioning, and in the company of his parents, he arrived on the unit carrying a book on drag racing and a magazine for drummers.

Схожий на ельфа, з посмішкою на обличчі, доброзичливий чоловік з обмеженим розумовим розвитком з’явився у відділенні в супроводі батьків з книгою про автоперегони й журналом для барабанщиків.

· Barium-contrasted upper gastrointestinal series demonstrated no stricture, hiatal hernia, or inflammatory changes.

Контрастно-барієві шлунково-кишкові обстеження не виявили ні звуження судин, ні грижі стравохідного отвору, ані запальних процесів.

· His parents described him as increasingly preoccupied with food thoughts, becoming distraught when forced to exceed his usual caloric intake boundaries and break his ritualistic eating patterns.

Його батьки казали. що він надзвичайно переймається через харчування, що він впадає у розпач, коли його змушують перевищити граничну кількість вживаних калорій і порушити його звичайний порядок харчуватися.

Смисловий розвиток [6, с. 28] - такий прийом контекстуальної заміни, коли в перекладі використовується слово, значення якого є логічним розвитком значення слова, що перекладається:

· Other than the symptom of early satiety and «back-up» described above, he reported no significant constitutional complaints and had not recently been ill.

Крім зазначеного вище симптому завчасного насичення або «пересичення» він не мав будь-яких важливих фізіологічних скарг і не хворів останнім часом.

· Nutritional rehabilitation, close observation, milieu therapy, and specific behavioral modification protocols to address Mr. T’s eating and anxiety issues were developed and implemented.

Були розроблені та запроваджені такі методи боротьби з проблемами з харчуванням та тривогою Містера Т, як відновлення нормального харчування, пильний нагляд, сприятливий вплив оточення і правила конкретної модифікації поведінки.

· His parents described him as increasingly preoccupied with food thoughts, becoming distraught when forced to exceed his usual caloric intake boundaries and break his ritualistic eating patterns.

Його батьки казали. що він надзвичайно переймається через харчування, що він впадає у розпач, коли його змушують перевищити граничну кількість вживаних калорій і порушити його звичайний порядок харчуватися.

Описовий переклад [6, с. 36] - це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін чи фразеологізм змінюється в мові перекладу словосполученням, яке адекватно передає зміст цього слова або словосполучення, наприклад:

· He was alert, extremely pleasant, and outgoing, and he greeted the team with a broad smile and a weak handshake, made good eye contact, but cocked his head slightly in order to focus his vision during conversation.

Він задовільно реагував на зовнішні подразники, був дуже приязним і доброзичливим, привітав команду лікарів широкою посмішкою і невпевненим рукостисканням, встановлював зоровий контакт з людьми, але трохи підіймав голову, щоб краще бачити під час розмови.

· Over a period of months before admission Mr. T became guarded about meals and ate only single food item for weeks at a time.

Протягом декількох місяців пан Т. став обережним щодо свого харчування і декілька тижнів міг їсти лише одну страву за раз.

· Mr. T was alarmingly cachectic.

Пан Т. був гранично виснаженим і схудлим.

· His affect was easygoing and reactive, although he seemed almost indifferent to the severity of his physical presentation.

Він легко вступав у контакт, хоча був байдужий щодо серйозності фізичного стану.

· His speech was childlike, slow yet enthusiastic, relevant, and responsive.

Пан Т. говорив як дитина-повільно, але з ентузіазмом, по суті , добре реагуючи на мовлення інших людей.

Вибір словникового відповідника [6, с. 13] («перекладного еквіваленту») використовується у випадках, коли лексичні одиниці оригіналу мають словникові еквіваленти у мові перекладу. Еквівалентні одиниці включають одно еквівалентні (що мають лише один перекладний відповідник) і багатоеквівалентні (що мають більше одного перекладного відповідника), наприклад:

· Nurological problems include hyperreflexia, strabismus, nystagmus, hyperacusis with hypersensitivity to sound, sensori-neural hearing loss, and coordination difficulties.

Неврологічні проблеми включають підвищені рефлекси, косоокість, мимовільні рух очних яблук, патологічно підвищене сприйняття звуків, сенсоріально-неврологічна втрата слуху і труднощі з координацією.

· Barium-contrasted upper gastrointestinal series demonstrated no stricture, hiatal hernia, or inflammatory changes.

Контрастно-барієві шлунково-кишкові обстеження не виявили ні звуження судин, ні грижі стравохідного отвору, ані запальних процесів.

· Mild thoracic scoliosis, pectus excavatum, and evidence of prior sternotomy were noted.

Також були виявлені помірний грудний сколіоз, лійкоподібна деформація грудної клітини та ознаки розтину грудини в минулому.

Додавання [6, c. 48] - це така лексична трансформація, яка полягає у введенні в переклад лексичних елементів, що відсутні в мові оригіналу, з метою правильної передачі смислу речення (оригіналу), що перекладається, та дотримання мовних норм культури мови перекладу В обраному тексті перекладу застосовується одночасно з калькуванням:

· There were no electrolyte, hepatic, or thyroid function disturbances.

Не було виявлено жодних порушень електролітного балансу чи функціонування печінки або щитовидної залози.

· Annual echocardiograms consistently demonstrated stable cardiac function until 2 years before admission, when Mr. T began to show evidence of moderate aortic regurgitation, with an ejection fraction of 50% and normal ankle-brachial indices.

Щорічна ехокардіограма постійно показувала стабільну серцеву діяльність, але за два роки до госпіталізації, у пана Т. з’явилися ознаки помірної аортальної реґургітації одночасно з фракцією викиду крові на 50 відсотків і нормальним щиколоткові-плечовим індексом.

· There was a large left-sided pleural effusion, presumed to be due to hypoalbuminemia.

Стався значний вилив плевральної рідини з лівого боку, причиною чого вважають недостатню кількість альбуміна в крові.

· There was a prominent fourth heart sound and a left-sided diastolic murmur.

Пульс був у нормі, крім четвертого удару та відчутного діастолічного шуму у лівому пересерді.

З метою визначення найбільш поширених способів перекладу термінів та терміносполук наукового тексту у даній галузі розглянемо нижченаведену таблицю:

Таблиця 3.1. Питома вага способів перекладу лексичних одиниць

Отже, розглянувши дану таблицю можна зробити висновок, що при перекладі застосовано майже усі способи, окрім формальної негативації та транслітерування. Найбільш вживаними способами є калькування (28%), що характерно для тексту з великою кількістю термінів. Цей спосіб застосовується, коли не порушуються мовні норми та зберігається адекватність перекладу) та вибір словникового відповідника (25%), який також часто використовують у наукових текстах з великою кількістю термінів та терміносполук.