Економіко-правове забезпечення нормативної бази регулювання обліку розрахунків з оплати праці

Правові та економічні умови обліку витрат на оплату праці визначено чинним законодавством.

Питання з оплати праці регулюються основними нормативними документами:

• -Трудові відносини регулюють Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-УІІІ і Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» .
• -П (С)БО 26 «Виплати працівникам», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. № 601.
• — Інструкція із статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5.
• — Податковий кодекс

Закон України «Про оплату праці» визначає: структуру заробітної плати, порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати, джерела коштів на оплату праці, систему організації і тарифну система оплати праці. Також законом передбачено державне та договірне регулювання оплати праці. права працівників на оплату праці та їх захист.

Кодексом законів про працю України передбачено встановлення загальних вимог щодо укладання колективних договорів між роботодавцем і трудовим колективом та трудових договорів — між роботодавцем та відповідно працівниками.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; умов і охорони праці; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються:

• -заробітна плата за окладами і тарифами;
• -надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;
• -премії та заохочення;
• -матеріальна допомога;
• -компенсаційні виплати;
• -оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
• -інші витрати на оплату праці.

Установлюються державні норми і гарантії з оплати праці:

• 1) За роботу в понаднормовий час. Згідно із статтею 65 КЗпП України понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
• 2) Усвяткові та неробочі дні. Законодовство України обмежує випадки проведення робіт у святкові та неробочі дні.Перелік таких днів визначений статтею 73 КЗпП .Згідно з цим перелуком встановлено такі святкові дні: 1 січня-Новий рік; 7січня-Різдво Христове;8 березняМіжнародний жіночий день;1 і 2 травня-День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня-День Перемоги; 28 червня-День Конституції України;
• 24 серпняДень незалежності України.
• 3) Вихідні дні.
• 4) За час простою. За час простою з вини робітника-заробітню плату не виплачують, а за простій не з вини робітника (відсутність електроенергії, матеріалів тощо) на підставі простійних плату нараховують у зменшеному розмірі, але не більше половини тарифної ставки погодинної оплати праці робітника відповідно до його кваліфікації.
• 5) За виявленням браку. Повний брак продукції, що стався з вини робітника, не оплачується, до того ж з нього утримується вартість забракованого матеріалу.