Управління фінансовою стійкістю АТ «Державний експортно-імпортний банк України»

КУРСОВА РОБОТА

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ

АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ»

Вступ

В умовах інтеграції України у світовий простір, входження країни до міжнародної економічної спільноти, центр господарської діяльності все більше зміщується до галузей інфраструктури, від яких залежить економічне зростання країни. Банківські установи відіграють важливу роль у розвитку економіки країни, побудові національної та глобальної інфраструктури, прискорення інтеграційних процесів у світі.

Фінансова стійкість передбачає здатність банківської установи зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи банку, його здатність забезпечити стабільні економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі.

На мою думку тема «Управління фінансовою стійкістю банківської установи» є актуальною, оскільки, в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості банківських установ, що є основною передумовою їх виживання.

Мета даної роботи — дослідити сутність та необхідність фінансової стійкості банківської установи, методичні аспекти її оцінки, охарактеризувати фінансово-господарську діяльність банківської установи та здійснити аналіз фінансової стійкості АТ «Укрексімбанк».

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

розглянути теоретичні основи фінансової стійкості банківської установи;

комплексно проаналізувати фінансовий стан АТ «Укрексімбанк», а також його фінансову стійкість;

визначити напрямки вдосконалення фінансової стійкості АТ «Укрексімбанк».

Об'єктом комплексної курсової роботи є фінансова стабільність роботи АТ «Укрексімбанк».

Предметом комплексної курсової роботи є процес аналізу, оцінки та управління фінансовою стійкістю АТ «Укрексімбанк».

Проблемам фінансової стійкості банків та її оцінки присвячено праці багатьох провідних зарубіжних і вітчизняних вчених. Серед зарубіжних фахівців, які приділили увагу даній тематиці, можна назвати таких авторів, як: К.Дж. Барлтроп, Д. У. Блекуелл, Е. Гілл, Е.Дж. Делан, Д. С. Кидуелл, Р. Коттер, Д. МакНотон, Р. Л. Петерсон, Е. Рід, П. С. Роуз, Дж.Ф. Сінкі, І.Є. Амелін, Л. Г. Батракова, А. П. Крутов, О.І. Лаврушин, Ю. С. Масленченков, Г. С. Панова та ін., а серед вітчизняних економістів слід відмітити праці А. М. Мороза, В. М. Кочеткова, А. А. Пересади, А.О. Єпіфанова, І.В. Сала, В.В. Вітлінського, М.І. Савлука, В. В. Коваленко, О.Й. Шевцової, А. М. Герасимовича, О.М. Тридіда, І.М. Чмутової та інших.

Дана робота виконується на підставі даних відділення акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», яке утворено з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених головним правлінням банку. АТ «Укрексімбанк» посідає лідируючі позиції за розміром чистого прибутку, є одним з найрентабельніших банків в Україні. Завдяки високому рейтингу АТ «Укрексімбанк» є безумовним лідером серед банків України за обсягами залучення довгострокових ресурсів на міжнародних ринках капіталу. Одним із основних напрямів діяльності банку залишається кредитування реального сектору економіки, насамперед експортоорієнтованого.

1. Теоретичні основи фінансової стійкості банківської установи

Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної економіки. Ось чому кредитно-банківська сфера служить об'єктом прискіпливого нагляду і регулювання з боку керівних органів. В кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності, роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т. д. Особливості історичного розвитку і дія різних політико-економічних факторів обумовили специфіку національного банківського і фінансового законодавства, форми і методи контролю за роботою банків.

Традиційний для України спосіб вибору банку-партнера базується на аналізі балансових показників комерційного банку. Звичайно такий аналіз обмежується застосуванням так званої методики адитивної згортки, згідно з якою розраховуються коефіцієнти ліквідності, прибутковості, достатності капіталу, крос-коефіцієнт тощо. Потім для розрахункових коефіцієнтів експертним шляхом визначаються певні ваги, обраховується сума добутків коефіцієнтів на їхню вагу, і на базі отриманих результатів виводяться інтегральні оцінки комерційних банків. Основна загроза припуститися помилки при виборі банку-партнера на підставі інтегрального рейтингу полягає у тому, що він описує фінансовий стан комерційного банку лише для періодів, які вже минули. Окрім того, адитивна згортка, будучи на сьогодні основним принципом побудови рейтингів, дає змогу компенсувати негативне значення одного показника, що входить до складу рейтингів, високою оцінкою іншого. Внаслідок зазначених особливостей збільшується частка помилкових висновків [5, c. 39−47].

Багаторічні спостереження краху банків переконують, що банк не одразу втрачає свою фінансову стійкість і не одразу стає банкрутом — проблеми починаються з нестачі ліквідності. Найчастіше основною причиною банкрутств комерційних банків стають прорахунки в управлінні основними видами банківських ризиків і, передусім, ризиком ліквідності. На жаль, у постійному конфлікті між спробами видати якомога більше позичок, щоб забезпечити високу норму прибутку, і підтримкою потрібного рівня ліквідності, що зумовлює необхідність володіння певними резервами, найчастіше перемагає перше [15, c. 312].

Теоретичні, методичні, економіко-організаційні питання оцінки фінансової стійкості та прибутковості сучасних банківських установ стали провідними темами досліджень відомих зарубіжних та вітчизняних економістів, зокрема, у дослідженнях В. Вітлинського, І. Волошина, В. Гейця, А. Мороза, В. Міщенка, С. Науменкової, Т. Ковальчука, В. Пантелєєва, М. Савлука, Д. Олійника, Н. Шелудько та інших.

У наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених, нормативних актах України з питань забезпечення стійкості банківської системи визначено підхід, відповідно до якого стійкість усієї банківської системи детермінується як сукупність показників стійкості окремих банків другого рівня. Своєчасне виявлення проблемного банку є важливим завданням центрального банку кожної країни, адже банкрутство банківської установи, особливо якщо вона є системною, може викликати ланцюгову реакцію в банківській системі в цілому [32, c. 28].

Визначення понять «стійкості системи» та «фінансової стійкості» як у вітчизняній, так і в іноземній наукових школах має різні трактування. Досить часто англійський термін «financial stability» перекладається як фінансова стійкість, тому ці поняття часто ототожнюються, але, не є ідентичними.

Деякі автори вважають, що стабільність є ширшим поняттям, а стійкість є основою стабілізації. І. В. Ларіонова трактує стабільність банківської системи як її здатність протистояти зовнішньому та внутрішньому впливу, зберігати стійку рівновагу та надійність протягом часу [28, с. 156;].

На думку О. В. Крухмаль, стабільність і стійкість, як характеристики якості банківської системи, — досить близькі поняття. Але на відміну від стійкості, яка передбачає здатність системи протистояти силі, детермінація поняття стабільності передбачає акцентування уваги на здатності до постійного відтворення. При цьому стійкими банк і банківська система стають завдяки своїй стабільності. Одночасно стабільність являє собою постійну якісну характеристику, а стійкість — це те, що здобувається, змінюється в процесі функціонування [11, с. 204−205; 12, с. 115].

На думку А. Ю. Юданова, ознакою стійкості є стабільність, яка демонструє здатність перебувати в привілейованому, відносно менш уразливому становищі під час криз та здатність їх переборювати [4, с. 17].

В.Н. Живалов дає визначення стійкості банку як його здатності в динамічних умовах ринкового середовища чітко та оперативно виконувати свої функції, забезпечувати надійність вкладів юридичних і фізичних осіб та своїх зобов’язань з обслуговування клієнтів [16, с. 130−132].

Отже, фінансова стабільність є більш широким поняттям і має на увазі, що система функціонує у стані рівноваги. У той же час під фінансовою стійкістю розуміють властивість системи повертатися до стану рівноваги після припинення впливу факторів, що вивели її з цього стану. Фінансова стабільність передбачає рівновагу фінансової системи, фінансова стійкість — лише прагнення до рівноваги, а рівновага можлива тільки за відсутності негативних впливів.

Науково-методичні підходи до визначення оцінки фінансової стійкості банків розробляють у своїх працях вітчизняні і зарубіжні вчені та економісти, зокрема В. В. Коваленко розглядає методи аналізу банківської установи на підставі реструктурованого балансу та критеріальних показників якості діяльності банку, підходи до управління банківською установою на основі розробки дерева сценаріїв проведення банківських операцій [21, с. 132−134].

Л. Примостка пропонує розглянути методику аналізу фінансової стійкості банку за допомогою динамічного нормативу, за яким оцінюють властивості об'єкта досліджень. Аналіз можливостей методики формування динамічного нормативу дає підстави для висновку, що саме цей підхід найбільшою мірою відповідає критеріям комплексної методики аналізу динамічної фінансової стійкості банку [17, с. 656−658].

У дослідженнях Г. Г. Фетисова визначається роль банківського нагляду в забезпеченні стійкості банківської системи країни та підходи до рейтингування фінансової стійкості.

Значна увага дослідженню фінансової стійкості банківських установ та банківської системи в цілому приділяється фахівцями Національного банку України [25, с. 327].

Отже, стійкість банківської установи залежить від усіх аспектів діяльності самого банку та визначається такими складовими стійкості, як економічна, політична, комерційна, організаційна, операційна, кадрова, технологічна і фінансова.

Домінуючими при визначенні впливу на фінансову стійкість банку є стійкість бази капіталу та бази ресурсів, що забезпечують надійність, платоспроможність і ліквідність банківської установи. При цьому важливим виступає дотримання банками ряду нормативів, установлених НБУ [7, с. 43−50].

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності НБУ встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Економічні нормативи об'єднані у три групи:

І група — нормативи капіталу

II група — нормативи ліквідності

III група — нормативи ризику До основних економічних нормативів відносяться такі:

— Норматив капіталу (Н1) комерційного банку. Розраховується як сума основного і додаткового капіталу за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Такий капітал називають невідкоригованим.

До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку; прибуток минулих років.

До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати переоцінки основних засобів; результат поточного року.

До відвернень належать: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення банку в асоційовані компанії та дочірні установи [4, с. 12].

— Мінімальний розмір статутного капіталу банку (Н2) повинен становити у сумі, еквівалентній 1,5 млн. євро [1, с. 7].

— Норматив платоспроможності (Н3). Розраховується як співвідношення капіталу банку і активів, зважених щодо відповідних

коефіцієнтів за ступенем ризику.

Співвідношення капіталу банку й активів визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності. Нормативне значення нормативу Н3 не може бути нижчим за 8% [6, с. 39−47].

— Норматив достатності капіталу (Н4). Розраховується як співвідношення капіталу банку і загальних активів банку, зменшених на суму загальних резервів.

До загальних резервів відносяться: резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються НБУ, резерв під заборгованість інших банків, резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам, резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю за операціями з клієнтами банку, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції, резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю.

Нормативне значення показника має бути не менше ніж 4% [23, с. 113].

— Норматив миттєвої ліквідності (Н5). Розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та в касі банку до поточних зобов’язань До поточних зобов’язань відносяться: кошти НБУ в банку, кошти до запитання інших банків, строкові депозити інших банків, кошти бюджету та позабюджетних фондів України, кошти на поточних рахунках клієнтів банку [13, с. 139].

Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 20%.

— Норматив загальної ліквідності (Н6). Розраховується як співвідношення загальних активів до загальних зобов’язань банку, помножене на 100%. Нормативне значення показника Н6 має бути не менше 100% [1, с. 5−11].

Аналіз діяльності комерційного банку передбачає врахування специфічних умов, пов’язаних з місцем, яке посідають банки в ринковій системі взаємовідносин. Методики, що застосовуються зарубіжними банками, не можуть повною мірою відповідати вимогам аналізу діяльності українських банків, оскільки умови їх функціонування суттєво різняться. Для української банківської системи характерні нестабільність, високий рівень інфляції та ризику, що істотно впливає на використання фінансових інструментів, політичну та загальну соціально-економічну ситуацію [15, с. 277−279].

Основними завданнями сучасного аналізу є всебічне вивчення фінансово-господарської діяльності банків, використання системного підходу до різних видів аналізу та виявлення резервів підвищення ефективності їх роботи.

Фінансовий стан банку характеризується за допомогою таких груп показників:

показники фінансової стійкості банку;

показники ліквідності [18, с. 137−139].

Фінансова стійкість банку — це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків [29, с. 348−351].

Одним з найважливіших факторів забезпечення довіри до банків є підтримання їх фінансової стабільності.

Фінансова стійкість комерційного банку, його спроможність з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком реалізовувати свої функції на ринку залежить від впливу внутрішніх ти зовнішніх факторів. До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять:

загальний економічний стан, що може впливати на вирішальні компоненти фінансової стійкості - доходи і витрати, особливо, за кредитними операціями. Це обсяги і капіталізація виробництва, ділова активність і фінансовий стан позичальників, стан платіжного балансу країни, інвестиційної сфери, масштаби тіньової економіки, ступінь бартеризації господарських зв’язків, залежність економіки та всієї фінансової системи від зовнішніх запозичень фінансових ресурсів;

рівень соціально-політичної стабільності в країні, курс державної політики, у тому числі в соціальній сфері;

ступінь розвитку банківського законодавства, особливо щодо питань повернення кредитів, сплати відсотків, процедури банкрутства та правового забезпечення кредитного процесу;

стан фінансового ринку, що включає кон’юнктуру на грошовому ринку, тісно пов’язану з темпами інфляції та інфляційними очікуваннями, витратами на обслуговування державного боргу, рівнем доходності цінних паперів і наявністю чи відсутністю тиску з боку владних структур щодо здійснення кредитної емісії для погашення державного боргу або посилення податкового пресу, курсом національної валюти, а також ступенем податкового навантаження на банки і регулюванням та контролем з боку центрального банку [31, с. 103].

До внутрішніх факторів, які впливають на стабільність банку, належать якість менеджменту, пов’язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ, та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку тощо [31, с. 105−106].

Більшість показників фінансової стійкості банку базується на визначенні достатності капіталу для покриття банківських ризиків та на оцінці структури капіталу, яка визначає якісний склад балансового капіталу.

Однією з умов ефективної діяльності комерційних банків є забезпечення високого рівня надійності та мінімального ризику здійснюваних операцій, в основі чого лежить ліквідність банківської установи, її здатність безперебійно виконувати свої зобов’язання перед клієнтами. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов’язкових економічних нормативів Національного банку України [27, с. 140−143].

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує можливість банку погашати готівкою з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами розраховується за формулою:

Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань всіма активами визначається за формулою:

Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах розраховується за формулою:

Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань характеризує забезпечення дохідними активами банку його загальних зобов’язань і сповіщає про часткове погашення зобов’язань банку поверненнями дохідних активів визначається за формулою:

Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності) розкриває наскільки видані кредити забезпечені всіма залученими депозитами (чи є незбалансована ліквідність) визначається за формулою:

Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань розкриває здатність банку погашати зобов’язання високоліквідними активами та через продаж майна розраховується за формулою:

До показників фінансової стійкості банку, заснованих на достатності банківського капіталу, відноситься коефіцієнт надійності, який визначає незалежність, а відтак і стійкість щодо кон’юнктурних змін на ринку. Цей коефіцієнт здійснюється за допомогою аналізу відношення власного капіталу до зобов’язань і розраховується за формулою:

Коефіцієнт достатності капіталу (автономії), який показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі ресурсів банку та рівень фінансування активів за рахунок власного капіталу, розраховується за формулою:

Коефіцієнт захищеності власного капіталу показує, наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності, обладнання. Цей коефіцієнт розраховується як відношення капіталізованих активів до власного капіталу:

Коефіцієнт захищеності дохідних активів свідчить про захист цих активів мобільним власним капіталом і розраховується за формулою:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів та розраховується за формулою:

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу відображає ступінь покриття активів акціонерним капіталом. Цей коефіцієнт розраховується як співвідношення активів до статутного капіталу:

На основі фінансової звітності, поданої в додатку Б «Баланс» та додатку В «Звіт про фінансові результати» АТ «Укрексімбанк», проведемо фінансовий аналіз стану банківської установи в другому розділі роботи, що дає можливість прийняти оптимальне рішення щодо роботи банківської установи, своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності та знайти резерви поліпшення фінансового стану.

2. Аналіз фінансової стійкості АТ «Державний експортно-імпортний банк України»

фінансовий банківський установка стійкість

2.1 Комплексний аналіз фінансового стану банківської установи

Зміст діяльності комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позику або в інвестуванні за більш високими процентними ставками. Банки виконують роль посередників між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Метою цієї посередницької діяльності є отримання доходів.

Фінансовий потенціал банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених).

Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов’язань контрагентів перед банком та зобов’язань банку перед контрагентами.

Для проведення оцінки раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку та визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку проведемо аналіз активів банку та операцій з ними.

Аналіз динаміки, складу та структури активів банку наведені в табл. 1

Таблиця 1. Динаміка складу та структури активів АТ «Укрексімбанк» за 2007-2009 роки

Данні таблиці свідчать про збільшення активів банку в період з 2007 по 2009 роки на 100,03%, тобто на 28 602 507 тис. грн. (рис. 1).

Рис. 1. Структура активів АТ «Укрексімбанк» за 2007;2009 рр.

Грошові кошти та їх еквіваленти показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Цей показник має тенденцію до збільшення. Так за останні три роки його питома вага збільшення на 14,72%, тобто на 2 580 787 тис. грн., така тенденція є негативною ознакою стабільності банку, адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій.

Цінні папери та інвестиції в різні компанії вказують на загальний обсяг вкладень банку в торгові та капітальні цінні папери, випущені недержавними емітентами, а також вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії. На кінець 2009 року статті цінні папери та довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ мають стабільну тенденцію до зростання та складають 1 795 318 тис. грн. та 159 554 тис. грн. відповідно, хоча їх питома вага є невеликою, а саме 3,42%.

Кошти в інших банках також виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За період з 2007 по 2009 рік ці кошти зменшення на 36,14%, тобто на 932 503 тис. грн. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах є незначною — 3,14%.

Стаття кредити та заборгованість клієнтів відображає залишки всіх наданих кредитів. На відміну від попередніх статей за кредитами банк отримує доходи. Темп приросту кредитів становить 116,15%, тобто 25 958 588 тис. грн., це свідчить про те, що АТ «Укрексімбанк» розширює свою кредитну діяльність, незважаючи на фінансову нестабільність в країні.

Основні засоби та нематеріальні активи характеризують операційні та не операційні основні засоби та капітальні вкладення в них. За останні три роки їх темп приросту склав 77,34% (890 122 тис. грн.). Це може бути результатом розвитку банку, розширення мережі його філій, підвищення рівня технічного забезпечення тощо.

Інші активи відображають дебіторську заборгованість, господарські матеріали тощо, тобто ті активи, які здебільшого не приносять банкові доходу. Їх питома вага в загальному складі активів наприкінці 2009 року склала 3,05%. За останні три роки цей показник збільшився в 13.9 разів, тобто на 1 617 718 тис. грн., що є негативною ознакою в діяльності банку.

Проведемо аналіз динаміки складу та структури зобов’язань АТ «Укрексімбанк» в таблиці 2.

Таблиця 2. Динаміка складу та структури зобов’язань АТ «Укрексімбанк»

Збільшення зобов’язань банку на 1,78% свідчить про зростання депозитної бази банку.

Найбільшу питому вагу в структурі зобов’язань банку мають статті кошти банків та кошти клієнтів, які в сукупності складають 95,23%, або 44 535 162 тис. грн. За аналізований період ці статті збільшилися на 180,25%, що складає 21 045 710 тис. грн., це позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик.

Сума зобов’язань банку наприкінці періоду перевищує суму його капіталу майже в 4,2 рази (на початку цього періоду — в 10,15 разів). Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів: ризики, викликані розширенням залучених коштів, покриваються зростанням суми власного капіталу, який є гарантією банківських зобов’язань (рис. 2.).

Рис. 2. Структура зобов’язань АТ «Укрексімбанк» за 2007;2009 рр Капітал банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності капітал банків має значно меншу питому вагу у сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банківської установи, яка здійснює мобілізацію вільних коштів на грошовому ринку і надає їх у борг. Тому капітал банківської діяльності має інше призначення, ніж в інших сферах підприємницької діяльності

Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприємства, то комерційному банку капітал потрібний насамперед для страхування інтересів вкладників. Тобто першочергове призначення капіталу банку — це виконання ним захисної функції. У цьому зв’язку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Національного банку України, що регулює діяльність комерційних банків.

Проведемо аналіз власного капіталу АТ «Укрексімбанк» в таблиці 3.

Таблиця 3. Аналіз власного капіталу АТ «Укрексімбанк» за останні три роки

Данні таблиці 3 свідчать, про збільшення власного капіталу банку за досліджуваний період на 8 305 970 тис. грн., за рахунок збільшення всіх статей, окрім статті не розподіленого прибутку. Ця стаття зменшилася на кінець 2009 року в 23,7 разів — з 501 630 тис. грн. до 21 124 тис. грн. Найбільшу питому вагу в структурі власного капіталу займає статутний капітал — 92,03%, що свідчить про фінансову стійкість банку, а найменшу — не розподілений прибуток — 0,19% (рис. 3).

Рис. 3. Структура власного капіталу АТ «Укрексімбанк»

Зміцнення ресурсної бази комерційних банків — одна з головних передумов подолання кризи української економіки, оскільки від цього великою мірою залежить розв’язання проблеми підвищення інвестиційної активності.

Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) — різниця між доходами і витратами, чистий прибуток — після сплати податку. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат.

Доходи і витрати банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той самий період для забезпечення цієї діяльності.

Якими важливими для банку не були б цілі та пріоритети, реалізовані у процесах комплексного управління активами і пасивами, банк є підприємницькою структурою, тому його головна мета — отримання доходу та прибутковість діяльності.

Доходи комерційного банку — це зростання економічних вигод протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань.

Проведемо загальну оцінку доходів АТ «Укрексімбанк» за їх напрямами, як це передбачено у звіті про фінансові результати в таблиці 4.

Таблиця 4. Структура доходів АТ «Укрексімбанк» за період 2007;2009 рр.

Данні таблиці 4 свідчать про те, що загальні доходи банку збільшилися на 4 687 938 тис. грн. з 3 031 662 тис. грн. у 2007 до 7 719 600 тис. грн. у 2009 році. Це відбулося за рахунок збільшення всіх статей, окрім іншого операційного доходу у 2009 році в порівнянні з минулими роками, хоча вони не мають однозначної тенденції.

Найбільшу питому вагу за весь досліджуваний період мала стаття процентні доходи, в основі якої є надходження плати за наданими кредитами, розміщеними депозитами, яка збільшилася з 80,62% в 2007 році до 88,89% у 2009 році.

Зменшилася питома вага доходу від торгівельних операцій з 4,41% до 3,40% наприкінці аналізованого періоду, що свідчить про підвищення активності діяльності даного комерційного банку на ринку валютних ресурсів та цінних паперів.

Отже, можна зробити висновок, що загальна оцінка доходів АТ «Укрексімбанк» позитивна, що є доброю ознакою в роботі банку.

Витрати — це зменшення економічної вигоди в аналізованому періоді внаслідок проведення комерційним банком фінансових та господарських операцій, які зменшують активи або збільшують заборгованість.

Проведемо аналіз структури й загальної динаміки витрат АТ «Укрексімбанк» в таблиці 5.

Таблиця 5. Структура витрат АТ «Укрексімбанк» за 2007;2009 рр.

За даними таблиці 6 можна зробити такі висновки, що загальні витрати банку за останні три роки зросли майже в 2 рази з 2 125 163 тис. грн. до 4 812 639 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення всіх статей витрат.

Найбільшу частку в структурі витрат банку займають процентні витрати, які наприкінці аналізованого періоду складають 71,71%, тобто 3 450 981 тис. грн. А найменшу частку займають комісійні витрати — 1,18%, які мають тенденцію до зменшення.

Таким чином, можна побачити, що в структурі доходів і витрат є поступова тенденції до збільшення, що представлено на рис. 4

Рис. 4. Динаміка доходів та витрат АТ «Укрексімбанк» за 2007;2009 роки В умовах ринкової економіки отримання прибутку є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Значення банківського прибутку важко переоцінити. Він важливий для всіх учасників економічного життя і залежить від ряду чинників:

від отриманих та сплачених процентів за банківськими операціями;

від питомої ваги непроцентних доходів;

від поточних витрат;

від структури активів і пасивів.

Отже, отримання прибутку є однією зі стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності банку. Проведемо загальний аналіз обсягу прибутку АТ «Укрексімбанк» за даними звіту про фінансові результати в таблиці 6.

Таблиця 6. Структура прибутку АТ «Укрексімбанк» за 2007;2009 рр.

В ході аналізу структури прибутку АТ «Укрексімбанк» в таблиці 7 видно, що прибуток банку в 2009 році зменшився на 480 845 тис. грн. в порівнянні з 2008 та 2007 роками, що є негативною ознакою в роботі банку. Цей процес супроводжувався різким зменшенням складових прибутку за основними напрямами діяльності у 2009 році в порівнянні з 2008 роком, окрім чистого процентного дохіда, який є основним джерелом прибутку банку, тобто вкладення в активи є ефективними. Чистий прибуток АТ «Укрексімбанк» має неоднозначну тенденцію: в 2008 році він зріс в 1,2 рази, а вже протягом 2009 року зменшився майже в 29 разів, тобто на 480 506 тис. грн. Це скоріш за все пов’язано з фінансовою та економічною нестабільністю в країні та світі, а також із тимчасовим припиненням кредитної діяльності.

2.2 Аналіз фінансової стійкості АТ «Укрексімбанк»

Розглянемо економічні нормативи діяльності банку, за допомогою яких забезпечується стабільна діяльність та своєчасне виконання зобов’язань перед вкладниками, а також запобігається неправильний розподіл ресурсів і втрата капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Економічні нормативи є основним стовпом регулювання банків в Україні.

Розглянемо та проаналізуємо основні нормативи діяльності банку в таблиці 7.

Таблиця 7. Динаміка значень нормативних показників банку (тис. грн.)

Проаналізувавши динаміку нормативних показників АТ «Укрексімбанк» за період 2007;2009 років з даних, поданих у таблиці 7, можна зробити такі висновки:

За період з 2007 по 2009 роки показник нормативу мінімальної величини капіталу банку (Н1) зріс майже в 4 рази і наприкінці 2009 року складає 8 212 062 тис. грн., такий стрімкий зріст повязан перш за все зі збільшенням статутного капіталу АТ «Укрексімбанк».

Мінімальний розмір статутного капіталу банку (Н2) повинен становити у сумі, еквівалентній 1,5 млн. євро. Розмір статутного капіталу АТ «Укрексімбанк» наприкінці 2008 року складав 10 003 513 тис. грн., що перевищує нормативне значення.

За аналізований період значення показника нормативу платоспроможності (Н3) є вище нормативного та має постійну тенденцію до зросту, таким чином, наприкінці періоду норматив Н3 становить 19,00%.

За досліджуваний період показник нормативу достатності капіталу (Н4) має тенденцію до збільшення. Так в 2007 році він складав — 8,74%, а в 2009 році вже 17,53%, що в 4,4 рази більше за норму, що є позитивною тенденцією в роботі банку. Це свідчить про високий рівень залучених коштів.

Показник нормативу миттєвої ліквідності (Н5) на початку досліджуваного періоду складав 20,56% в 2007 році та 20,84% в 2008 році, що є нормою. Але в 2009 році він знизився до 18,47%, що є негативною ознакою в роботі банку та сигналізує про зменшення здатності банку покривати своїми коштами залученні. Це пов’язано зі зменшенням коштів в інших банках та збільшенням зобов’язань у вигляді коштів банків та фізичних осіб.

Показник загальної ліквідності (Н6) АТ «Укрексімбанк» протягом досліджуваного періоду є вище нормативного значення та має постійну тенденцію до збільшення, що є позитивною ознакою діяльності банку.

Для оцінки здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення зобов’язань перед клієнтами за їх поточними, депозитними, ощадними рахунками, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами проведемо аналіз показників ліквідності в таблиці 9.

Таблиця 9. Динаміка показників ліквідності АТ «Укрексімбанк»

Як свідчать данні наведенні в таблиці 9, забезпеченість робочих активів високоліквідними наприкінці періоду знизилася майже в 1,5 рази і склала 12,43%, що є нижчим за нормативним показником. Це виникло через перевищення темпу росту високоліквідних активів робочими.

Про підвищення забезпеченості дохідними активами всіх зобов’язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань. За нормативу в межах 70−80% вона зросла з 96,78% у 2007 році до 107,26% у 2009 році.

Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів та зобов’язань банку є доповнюючим показником ресурсної ліквідності. Як видно із таблиці 9, цей показник зріс з 85,85% на початку досліджуваного періоду до 104,27% наприкінці. Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов’язань перед клієнтами має зростаючу тенденцію, тобто видані кредити забезпечені переважно залученими коштами і банку не загрожує незбалансована ліквідність.

Як показує коефіцієнт генеральної ліквідності, спроможність банку погашати зовнішні зобов’язання за залученими і позиченими коштами високоліквідними активами та через продаж нерухомості (майно і незавершені капітальні вкладення) є не досить високою. На початку періоду показник складав 22,98%, а на кінець досліджуваного періоду скоротився до 18,39%

Таким чином, проаналізувавши показники ліквідності можна сказати, що АТ «Укрексімбанк» за період 2007;2009 роки підтримував достатній рівень ліквідності, були дотримані встановленні Національним банком України економічні нормативи та норматив обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ, чим забезпечував активами свою здатність погашати вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

Проведемо аналіз показників фінансової стійкості для виявлення реальної стійкості АТ «Укрексімбанк» в таблиці 8.

Таблиця 8. Динаміка показників фінансової стійкості АТ «Укрексімбанк» за останні три роки

З наведених у таблиці 8 даних видно, що коефіцієнт надійності має стабільну тенденцію до зросту. Так, у 2007 році цей показник становив 9,85% за мінімально допустимим значенням не менше 5%, а вже наприкінці 2009 року зріс до 23,46%. Це вказує на те, що банк має високу забезпеченість власним капіталом, і таким чином високу надійність. Тобто АТ «Укрексімбанк» має вдосталь своїх вільних коштів, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам та в інвестиції.

Коефіцієнт достатності капіталу у 2007;2008 роках, мав значення дещо нижче за нормою. Але вже в 2009 році він зріс до 19% з 8,96% у 2007 році, за оптимальним значенням не менше 10%. Це вказує на те, що 19% активів банківської установи фінансується за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт захищеності капіталу має поступову тенденцію до зниження. Так, у 2007 році він становив 44,9%, а наприкінці досліджуваного періоду зменшився майже в 2,39 рази, і становив вже 18,78%. Це свідчить про зниження захищеності власного капіталу банку, а також про зменшення долі вкладення банком у свої власні капіталізовані активи.

Коефіцієнт захищеності дохідних активів на початку досліджуваного періоду у 2007;2008 роках мав негативне значення, що свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покривав дохідні активи. Але вже в 2009 році показник зріс до 0,0677, що свідчить про покращення ситуації, на що вплинуло зростання капіталу АТ «Укрексімбанк». Отже, банківська установа за рік поліпшила менеджмент пасивів, підвищивши забезпеченість власними коштами.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу має поступову тенденцію до збільшення. У 2007 році власний капітал займав 8,86% в структурі пасивів, а вже наприкінці 2009 року — 19,24%, що є позитивною тенденцією в роботі банку.

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, має негативну тенденціє до зменшення. Не зважаючи на збільшення акціонерного капіталу майже в 6 разів наприкінці періоду, цей показник становив лише 5,7177 при нормативному значенні 12,0−15,0. Це свідчить, насамперед, що темп зростання активів перевищив темп зростання акціонерного капіталу, а також існує наявність тенденцій зниження використання потужностей із залучення їх з акціонерного капіталу.

Таким чином, проаналізувавши показники фінансової стійкості АТ «Укрексімбанк» за досліджуваний період 2007;2009 роки, можна зробити висновки, що банківська установа незважаючи на фінансову кризу, економічну нестабільність в країні та світі, девальвацію національної валюти через різке прискорення інфляційних процесів, залишається фінансово стійкою.

Протягом 2007;2009 років банк утримував оптимальну структуру активів та зобов’язань щодо ліквідності та фінансової стійкості. Накопичений на початок періоду обсяг високоліквідних коштів дозволив забезпечити стабільний режим функціонування банку в кризовий період.

3. Напрямки вдосконалення фінансової стійкості АТ «Укрексімбанк»

Аналіз фінансової діяльності АТ «Український експортно-імпортний банк» за період 2007;2009 роки свідчить, що в цілому склалися неоднозначні тенденції в роботі банку. Чистий прибуток банківської установи після стрімкого зросту у 2008 році, різко знизився у 2009, це супроводжувалося таким же різким зменшенням складових прибутку за основними напрямами діяльності. Такий процес пов’язав із погіршенням умов ведення бізнесу клієнтів у наслідок фінансової кризи та економічної нестабільності в країні та світі, а також з тимчасовим припиненням кредитної діяльності і відповідної необхідності формування підвищених резервів під можливі витрати від кредитної діяльності банку. Проте стійкість основних балансових показників і виважена політика управління витратами дозволили забезпечити достатній рівень прибутковості поточної діяльності банку.

АТ «Укрексімбанк» дотримувався в 2007;2009 роках нормативних вимог НБУ і забезпечував активами свою здатність погашати вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами. Але поряд з цим за досліджуваний період знизилась миттєва ліквідність банку, що є негативною ознакою в роботі банку та сигналізує про зменшення здатності банку покривати своїми коштами залученні. Це пов’язано зі зменшенням коштів в інших банках та збільшенням зобов’язань у вигляді коштів банків та фізичних осіб.

АТ «Укрексімбанк» за період 2007;2009 роки розширював свою кредитну діяльність, незважаючи на фінансову нестабільність в країні. Видані кредити збалансовано забезпеченні переважно залученими коштами банку. Але виходячи з того, що коефіцієнт надійності має стабільну тенденцію до зросту та є вище нормативного, банк має високу забезпеченість власним капіталом, і таким чином високу надійність.

За 2009 рік банківська установа підвищила забезпеченість дохідних активів власними коштами завдяки суттєвій капіталізації банку за рахунок державних коштів, що вказує на поліпшення менеджменту пасивів.

Сума зобов’язань банку наприкінці досліджуваного періоду перевищує суму його капіталу, що свідчить про виважену позицію банківських менеджерів: ризики, викликані розширенням залучених коштів, покриваються зростанням суми власного капіталу, який є гарантією банківських зобов’язань.

Управління ліквідністю АТ «Укрексімбанк» полягає у визначенні прийнятного для банку рівня розриву між активами та пасивами за строками і сумами до погашення (у розрізі валют), основних правил, процедур та інструментів управління такими розривами і здійснюється таким шляхом:

встановлення цільових (оптимальних та прийнятних для банку) критичних (небажаних, але достатньо керованих) та граничних (таких, що потребують негайних заходів) значень ключових показників ліквідністю та фінансовою стійкістю банку;

постійного моніторингу фактичних значень ключових показників ліквідності та фінансової стійкості банку;

застосування адекватних заходів реагування у разі наближення фактичних значень ключових показників ліквідності та фінансової стійкості банку до критичних а/або граничних значень.

АТ «Укрексімбанк», як і будь-який інший комерційний банк, позичаючи вільні грошові кошти своїх комітентів, зобов’язується своєчасно повернути їх, тобто дотримуватись принципів ліквідності і платоспроможності.

В зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяється на первинний і вторинний.

Первинний резерв ліквідності - це головне джерело ліквідності банку. При цьому в балансових в ролі первинних резервів фігурують активи, що становлять кошти на рахунках обов’язкових резервів, кошти на коррахунках в інших банках, готівка і чеки в сейфі, а також інші платіжні документи в інкасації. Доля (частка) первинних резервів оцінюється відношенням готівкових активів до суми вкладів чи до суми всіх активів.

Вторинні резерви ліквідності - високоліквідні доходні активи, які з мінімальною затримкою і незначних втрат можна перетворити в готівку. До них відносять активи, які зазвичай складають портфель урядових цінних паперів, і в деяких випадках — кошти на позичкових рахунках. Основне призначення вторинних резервів — служити джерелом поповнення первинних резервів.

Дані закономірності слід використати і для вироблення правильної політики в області розподілу засобів кредитного потенціалу і ліквідності АТ «Укрексімбанк». Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів кредитного потенціалу є важливим фактором в практиці підтримання ліквідності банку.

Аналіз основних аспектів регулювання ліквідності комерційних банків, був би неповним без визначення ще одного важливого моменту. Стан ліквідності банку не завжди залежить від механізму організації його аналітичної роботи та рівня фінансового менеджменту, а відсутність у банку можливості задовольняти вимоги клієнтів не завжди є наслідком недоліків у його діяльності. На загальний рівень банківської ліквідності значний вплив справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох банків. Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на макрорівні, що є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків.