Особливості перекладу підрядних речень українською мовою та частотність їх вживання у науково-публіцистичних текстах німецькою мовою

Вступ

Сьогодні, у період стрімкого розвитку науки, спостерігається гостра потреба у передачі великої кількості фахової літератури з інших мов, а тому, й у дослідженнях особливостей перекладу синтаксичних явищ українською мовою. Оскільки перевага у висвітленні нових відкриттів та подій надається періодичним виданням науково — публіцистичного стилю, то доцільним є дослідити особливості перекладу та вживання синтаксичних структур (підрядних речень) у текстах науково — публіцистичного стилю. Метою роботи є визначення найбільш вживаних трансформацій при перекладі з німецької на українську та встановлення частоти вживання підрядних речень різних типів у науково — публіцистичному стилі німецької мови. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) дослідити тенденції вживання підрядного речення, здійснивши зіставний аналіз у рамках відмінних наукових німецькомовних видань;

2) проаналізувати граматичні конструкції та морфологічні елементи німецької мови, що становлять труднощі під час перекладу;

3) систематизувати прийоми перекладу складних граматичних явищ німецької мови та запропонувати їх українські відповідники; 4) знайти універсальні зразки перекладу деяких граматичних, морфологічних та синтаксичних особливостей німецької науково — публіцистичної літератури. 5) отримати дані про частоту вживання та розмір різних типів підрядних речень у науково — публіцистичному текстах та проаналізувати їх стилістико-синтаксичні особливості.

Об'єктом дослідження є синтаксичні конструкції, а саме типи підрядних речень, що у різній частотності вживаються у німецькомовній та україномовній публіцистиці, піддаються певним трансформаціям під час перекладу з німецької мови українською, та їхні українські відповідники. Усього було проаналізовано понад 102 підрядних речення. Предметом дослідження є трансформації синтаксичних конструкцій, тобто типів підрядних речень німецької підмови наукової публіцистики та знаходження їхніх відповідників в українській мові. У дослідженні було застосовано наступні методи дослідження:

— комплексний перекладознавчий аналіз з огляду на історію розвитку українського та закордонного перекладознавства, порівняно традиційний та сучасний підходи до вирішення проблеми;

— трансформаційний метод було застосовано з метою дослідження усіх можливих трансформацій під час перекладу німецьких синтаксичних конструкцій та морфологічних одиниць українською мовою;

— порівняльний — для зіставлення структур обох мов та встановлення їхніх спільних і відмінних рис;

— контекстуальний метод застосовувався з метою продемонструвати можливості вибору прийомів перекладу за умови наявності контексту та без нього; елементи статистичного аналізу були залучені задля підкріплення висновків дослідження у кількісному виразі; - квантитативний метод, що сприяє більшій доказовості результатів та є необхідною умовою для об'єктивного опису сукупності функціонально-стильових характеристик синтаксичних одиниць.

Для дослідження особливостей функціонування обраних нами синтаксичних одиниць у публіцистичному стилі було вибрано різні рубрики з журналу «Der Spiegel», що вважається одним із найбільш тиражованих, містить різнопланові рубрики, які можна зіставити як між собою та з іншими джерелами, а також з «Deutsche Welle», «GEO», «Bild der Wissenschaft». Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що в ній уперше визначено частоту вживання різних типів речень у науково — публіцистичних текстах; подано кількісну характеристику різних типів підрядних речень, що виділяються за традиційною класифікацією у текстах досліджуваних інформаційних джерел. Теоретичне значення роботи. Отримані результати проведеного дослідження та висновки є внеском у подальший розвиток теорії синтаксису, функціональної стилістики та лінгвістики тексту. Теоретичні узагальнення дають змогу схарактеризувати основні функціонально-стилістичні властивості підрядних речень у публіцистичному стилі у взаємозв'язку з особливостями типів тексту та композиційно-мовленнєвих форм. Практична цінність роботи полягає у можливості широкого застосування матеріалів дослідження для використання прийомів та зразків перекладу перекладачами-практиками. Основна мета та завдання визначили структуру роботи.

Розділ І. Теоретичні засади дослідження гіпотаксису в контексті німецько — українського перекладу науково — публіцистичних текстів

1.1 Сучасний стан вивчення синтаксису складнопідрядного речення в німецько - українському перекладознавстві

Особливе місце в системі мовних одиниць посідає одиниця вищого рівня речення. Однак, попри різноманітність наукових пошуків мало вивченим залишається питання статистичного дослідження текстів з огляду на особливості функціонування в них різних синтаксичних структур. Проблема довжини та структури речення — надзвичайно своєчасна, особливо в умовах зростання значення функціонального підходу до вивчення мовних явищ і відсутності зіставних даних щодо цих параметрів. Розмір речення та частота вживання різних типів речень належать до тих ознак тексту, які вивчаються в лінгвістиці протягом майже 100 років[22; 164]. За визначенням В.Г.Адмоні, складнопідрядне речення не є простим, механічним додаванням двох елементарних речень, а єдиною синтаксичною конструкцією, складові частини якої взаємозалежні одна від одної та існують лише у співвідношенні одна з одною [4; 42]. На нашу думку, вдалим є визначення складнопідрядного речення, запропонованого О. В. Гулигою: складнопідрядне речення (СПР) — це граматично та інформаційно оформлене ціле, що складається із взаємопов'язаних елементарних речень, при цьому одне виступає структурним стрижнем цілого, а інше (інші) — граматично підпорядковане головному і водночас доповнює чи розкриває його [6; 48]. У підрядного речення в німецькій мові сформувалися чіткі структурні ознаки, сукупність яких служить надійним засобом розмежування головного, структурно менш маркованого, та підрядного речень, засобом розпізнавання складнопідрядних речень серед інших складних синтаксичних утворень: сполучники підрядності і сполучні слова, особливий порядок слів (присудок виноситься в кінець речення; в безсполучникових умовних особова форма дієслова стоїть на першому місці), наявність кон’юктивних дієслівних форм у деяких типах підрядних речень, інтонаційне оформлення[15; 336−339]. Сучасні мовознавці визначають складнопідрядне речення як речення, де предикативні частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а інша — підрядною, тобто залежною від першої, підпорядкованою їй. Отже, речення, що складається з двох або більше предикативних частин, поєднуваних підрядним зв’язком у єдине структурне, семантичне та інтонаційне ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів, виступає складнопідрядним[24;18].

1.2 Особливості перекладу підрядних речень у науково — публіцистичних текстах

В умовах зростання потреби людства в отриманні актуальної інформації з різних джерел особливої актуальності набуває питання перекладу саме публіцистичних текстів, оскільки в них відображено актуальні події сьогодення й оцінки цих подій. Проблеми теорії і практики перекладу, вимоги до перекладача, типові помилки під час перекладу та шляхи їх подолання відображенні, зокрема, у наукових розвідках В. Виноградова, Т. Казакової, І. Корунця, Л. Латишева, А. Семенова. Визначення особливостей перекладу публіцистичних текстів й опис прийомів перекладу останніх вимагає з’ясування змісту терміна «переклад». На думку Л. Латишева, він має два значення. В одному значенні «переклад» — це продукт діяльності перекладача — текст, створений ним в усній чи письмовій формі. В іншому значенні термін «переклад» означає процес створення такого продукту — діяльність перекладача, який створює текст [10; 12].

Отже, терміну «переклад» притаманні дві характерні ознаки — процесуальність і результативність[7; 124]. Ми наважимося трактувати «переклад» як процес повідомлення людині рідною для неї мовою суспільно значущої інформації, першоджерелом якої виступає іноземний текст, для формування в людини ставлення до навколишньої дійсності загалом та запропонованої ситуації зокрема. У процесі перекладу публіцистичного тексту перекладачеві слід пам’ятати, що особливістю текстів цього функціонально-стильового типу є їх інформативна спрямованість[17; 158]. Особливостями публіцистичних текстів є також їх тенденційність і націленість на формування відповідної суспільної думки. Враховуючи ступінь розходження інформації в двох мовах, перекладач може використовувати і прийом підстановки (за повного заміщення інформації), і прийом «зміщення акцентів» (за великого розходження в інформації). Друга особливість перекладу публіцистичних текстів — урахування та дотримання перекладачем мовних норм, що функціонують у мові, якою перекладається текст-оригінал[7; 49]. Як уже зазначалося, однією з особливостей текстів публіцистичного стилю виступає їх тенденційність і націленість на формування відповідної суспільної думки. З огляду на вищевикладене, у процесі перекладу публіцистичних текстів перекладач стикається із стилістично маркованими одиницями, представленими в тексті-оригіналі. [3; 176].

Важливість відтворення перекладачем стилістично маркованих одиниць підкреслюють, зокрема, І. Корунець [2; 320] та Т. Казакова [8; 192]. Із проблемою передачі емоційного й оцінного ставлення автора до інформації через стилістично марковані одиниці тісно пов’язане питання еквівалентності перекладу. На думку І. Корунця, еквівалент як щось рівносильне, рівнозначне й відповідне чомусь, не може мати іншого, крім постійного, відповідника [2; 175].

1.3 Граматична специфіка перекладу підрядних речень з німецької мови на українську в текстах науково - публіцистичного стилю

Характер граматичних засобів, типових для науково-публіцистичної літератури, зумовлений такими її ознаками як точність і стислість вираження думки, з одного боку, і чітка логічна послідовність і повнота висловлювання, з іншого [26; 16]. Граматичними труднощами перекладу, на нашу думку, є сукупність морфологічних та синтаксичних явищ вихідної мови, що не мають прямих відповідників у цільовій мові і потребують спеціальних мовних, перекладацьких і фахових навичок перекладача[12; 62]. Необхідно мати на увазі, що поняття наукового тексту з якої-небудь галузі науки не є чимось єдиним, а поділяється на низку різновидів. Загальною рисою для всіх цих різновидів є наявність термінів, а відмінною — морфологічне та синтаксичне оформлення тексту. Розглядаючи приклади комплексних трансформацій, не можна не погодитися з В.І. Карабаном у тому, що поділ труднощів перекладу на граматичні та лексичні є досить умовний, бо у кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним, і спосіб передачі у перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення[28; 31]. До граматичних особливостей, що впливають на морфологічно-категорійні трансформації під час перекладу науково-технічних текстів, відносяться такі: а) розбіжності у будові мови як наборі певних граматичних категорій та форм: німецькі артиклі, наприклад, як категорія означеності/неозначеності, що визначають новизну інформації, невідомі українській мові; б) різний обсяг змісту подібних конструкцій; в) відмінне частотне навантаження активного та пасивного стану, дійсного та мовного способів, інфінітивних конструкцій тощо; г) різнотипність вираження «формального» підмета та додатка «man», «es», неможливих у структурі українського речення; використання лексичних засобів для вираження граматичних категорій,; е) відмінна сполучуваність слів тощо[25; 23].

Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу залежно від норм мови перекладу. Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Якщо заміні підлягають головні члени речення, то відбувається повна трансформація, якщо ж лише другорядні, то — часткова. Синтаксичні та морфологічні трансформації можуть відбуватися й одночасно[9; 163].

1.3.1 Морфологічні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську

Значні труднощі під час перекладу німецьких науково-публіцистичних текстів українською мовою можуть виникнути під час перекладу багатозначних граматичних форм і багатозначних службових слів. Для їх адекватної передачі необхідно враховувати низку чинників, які допомагають визначити граматичну функцію слова і правильно перекласти його українською мовою. Особливо це стосується перекладу таких слів, що застосовуються в складнопідрядних реченнях: «damit» (сурядний сполучник, підрядний сполучник, займенниковий прислівник); «wдhrend, bis» (сполучники і прийменники); «als» (сполучник самостійний, частина ряду парних і складних сполучників, вживання після порівняльного ступеню прикметників та прислівників), займенник «es» (особовий, безособовий, вставне слово); «der» (артикль, відносний займенник, вказівний займенник — замінник)[21;201]. Німецькі іменники у множині, що позначають фізичні та хімічні величини, одиниці виміру, речовини або матеріали — типове явище для наукової літератури, яке отримало останнім часом стрімкий розвиток. З’ясувати лексичне значення цих іменників в однині не складно, проте перекладач стикається з проблемою адаптації цього значення до контексту. Під час перекладу спочатку з’ясовуються причини вживання іменника саме у множині (чи не відбулася зміна значення або вилучення якогось члена речення, залежного від цього іменника), що й призвело до вживання словоформи множини, а не однини[23; 8].

1.3.2 Синтаксичні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську

Синтаксичні проблеми перекладу німецької науково-публіцистичних текстів пов’язані насамперед із тяжінням німецького писемного літературного мовлення до стислості висловлювання та економії мовленнєвих зусиль. Таким чином утворюються еліптичні речення з вилученими членами речення, речення з неповною рамкою та без рамки, речення з винесеними членами за межі рамки, вилучаються не тільки службові, а й самостійні частини мови тощо[14; 183]. Одна з визначальних ознак складнопідрядного речення — спеціально оформлений синтаксичний зв’язок різнорангових складників. На думку М.І. Черемісіної та І.П. Распопова, показник зв’язку є «головним членом» складного речення[11;16]. За умови ідентичності підметів у головному та підрядному реченнях, що може вводитися за допомогою сполучників «als, wenn, wдhrend, indem, nachdem, kaum», зміст підрядного речення може передаватися українською мовою дієприслівниковим зворотом шляхом вилучення сполучника і підмета, вираженого особовим займенником та заміни особової форми дієслова дієприкметником, який перекладається дієприслівником, іноді дієприкметником[23; 15]:

Das Ergebnis macht erneut deutlich, wie entscheidend persцnliche Eigenschaften eines Politikers und nicht nur sein Parteiprogramm im Wahlkampf sind[56; 1].

Результат чітко показав, наскільки важливими у виборчих змаганнях є особисті якості політика, а не тільки передвиборча програмЯкщо пояснювальні слова у німецькому реченні стоять після незмінюваної частини присудка, то змінювана і незмінювана частини можуть розташовуватися досить далеко одна від одної. До речі, у цьому випадку виникає навіть своєрідна рамка — «рамка навпаки». У такому разі спочатку перекладається член речення, що несе на собі найбільший наголос, у даному випадку — це прикметник у порівняльному ступені «набагато складніший», і тільки потім усі пояснювальні слова[14; 243]. Підмет і присудок стоятимуть у кінці речення, наприклад:

Weit komplizierter als Beobachtungen auf dem Festland sind die magnetischen Messungen auf See[55;1].

Набагато складнішими, ніж спостереження на суші, є магнітні виміри на морі.

У німецькій мові частіше, ніж в українській, можливе вилучення іменника. Складнощі під час перекладу пов’язані із правильним відновленням його за допомогою контексту[13; 172].

1.4 Роль підрядних речень у стилістиці науково — публіцистичних текстів

Номінація і метафоризація, інтелектуальнота емоційно-експресивне, офіційно-ділове і ліричне забарвлення слів, закріплені в суспільній мовній практиці, специфічні фігури вислову, різноманітні лексико-фразеологічні новоутворення, нарешті, індивідуальна мовотворчість мовців — все це проходить через горнило синтаксису, переплавляється в комунікативну одиницю і лише тут завершує своє суспільно-лінгвістичне призначення[22; 254].

Гіпотаксис слугує для вираження ступінчастості у різноманітних відношеннях між подіями та тематикою. З цією метою в розпорядженні мови існують як різні види сполучників мети, модальні, сполучники умови, допускові сполучники), так і відносні займенники. У німецькій мові замість сполучників welcher, welche, welches вживаються відносні займенники die, der, das, оскільки сполучники welcher, welche, welches вважаються дещо застарілими і слугують перш за все для запобігання повторень у літературній мові. Із допустових сполучників у німецькій мові нейтральним і поширеним є сполучник obwohl, сполучники obgleich і obzwar мають дещо урочистий характер та вживаються не так часто, сполучники wenngleich і wennschon мають також відтінок величності. Особливими стилістичними ознаками характеризуються так звані розщеплені (Spaltsдtze) та виразні речення (Emphasesдtze). Це складнопідрядні речення, у яких головне речення має у своєму складі яскраво виражений іменник (рідше займенник) завдяки конструкції «es"+ дієслово «sein», до якого приєднується відносне підрядне речення[22; 256]:

Es sind die Beziehungen zwischen den Begriffen, die die Differenzen im Erkenntnisprozess verursachen[35;1].

Між відношеннями понять існують відмінності, що наштовхують на процес пізнання.

Мета полягає в тому, щоб виокремити ненаголошені члени речення. Речення такого типу можна вважати типовими для наукових та публіцистичних текстів[22; 257].

Із ускладнених складних речень особливе значення для стилістики мають 3 типи речень: Treppensдtze, Schachtelsдtze i Satzрerioden. Досить цікавим явищем у складнопідрядних реченнях э повторюваність одного й того ж, або багатьох різних сполучників у межах одного речення, що в німецькій мові маж назву «Die Satzperiode» (період). О. В. Гулига вважає, що період являє собою численне просте або, частіше, складне речення, яке характеризується особливою стрункістю та ритмічністю побудови [6; 201]. Період звичайно складається з двох частин, які протиставляються одна одній:

AuЯerdem unterschied Lammer vier Klassen von lebensfreundlichen Welten: erstens erdдhnliche Planeten, zweitens Planeten wie Venus und Mars im Sonnensystem, die lebensfreundlich waren oder hдtten werden kцnnen, es aber nicht (mehr) sind, drittens Eismonde wie Jupiters Trabant Europa, die einen Ozean unter ihrer Oberflдche beherbergen, und viertens Wasserwelten, die keine feste Oberflдche besitzen[55;2].

Крім того, Ламмер розрізняє чотири класи світів, на яких може розвиватись життя: перші - планети, подібні до Землі, другі - подібні до Марсу та Венери у Сонячній Системі, тобто ті, що були раніше придатні до життя, та треті — холодні планети як Юпітер Трабант Європа, під поверхнею яких є океан, четверті — водні світи, що не мають твердої поверхні.

Про Treppensatz мова йдеться тоді, коли підрядні речення слідують за головним із зростаючим ступенем залежності[6; 202]:

Dort gelang es, mittels einer von

Prominenten wie David Attenborough

und Richard Dawkins unterstьtzten Petition zu erwirken, dass Privatschulen, die Kreationismus statt Evolution lehren, die staatliche Unterstьtzung entzogen wird [51; 2].

Але за допомогою таких відомих людей як Девід Атенбороу та Річард Давкінс вдалося подти петицію, згідно якої держава жозволила вивчати в приватних школах креаціонізму замість теорії еволюції.

Підрядні речення у даному випадку виражають різний ступінь залежності та по-різному сполучаються з головним реченням (як без сполучника, так і за допомогою сполучника)[31; 1]. Особливі труднощі у розумінні можуть викликати ступінчаті речення із одним і тим же початковим словом:

GrieЯmeier wies aber auch darauf hin, dass das Fehlen von Ozon nicht unbedingt anzeigt, dass ein Exoplanet steril ist[37; 1].

Грісмайєр вказує також на те, що відсутність озону не обов’язково вказує на стерильність екзопланети.

Ще більшій критиці піддаються довгі періоди речення з кількома підрядними

(Schachtelsдtze), в яких та частина речення, яка підпорядковує собі іншу частину, обрамляється нею ж (підпорядкованою частиною речення)[6; 205]:

Die Erde, die ein ausgeprдgtes Magnetfeld besitzt, hдtte den doppelten Ozon-Gehalt, wenn es keine Kosmische Strahlung gдbe[55; 1].

Земля, що має магнітне поле, мала б подвійний шар озону, якби існувало космічне випромінювання.

Різноманітні типи речень виконують важливу стилістичну функцію у текстах різних функціональних стилів, надаючи їм тих рис, завдяки яким текст стає більш виразним і чітким, своєрідним[29; 21]. Отже, у першому розділі встановлено, що й досі актуальною залишається в лінгвістиці проблема речення: його довжини та форми. За робоче визначення досліджуваного поняття (складнопідрядне речення) була обрана дефініція Гулиги, згідно якої складнопідрядне речення — це граматично та інформаційно оформлене ціле, що складається із взаємопов'язаних елементарних речень, при цьому одне виступає структурним стрижнем цілого, а інше (інші) — граматично підпорядковане головному і водночас доповнює чи розкриває його. В контексті наукової публіцистики, у яких відображаються погляди представників інших народів і культур на вирішення актуальних проблем сучасності, постає питання адекватного перекладу на українську мову, оскільки метою текстів цього стилю є передача необхідної інформації, повідомлення суспільству в цілому та окремому адресатові. Тому в першому розділі роботи розглянуті граматичні та стилістичні ознаки підрядного речення, його перекладу з української на німецьку як яскравого текстового елементу синтаксису.

Розділ ІI. Типи підрядних речень та специфіка їх перекладу з німецької на українську мову

2.1 Принципи класифікації складнопідрядних речень німецькою мовою

У різний час було висунуто декілька принципів класифікації складнопідрядних речень, серед яких можна виділити, на нашу думку, класифікацію Г. Гельбіга та Й. Буша та В.Юнга. Серед німецьких мовознавців немає одностайної думки щодо класифікації підрядних речень. У німецькій граматиці поширена класифікація, що бере до уваги ознаки обов’язковості/ факультативності підрядного речення по відношенню до головного та характер зв’язку між ними: сполучниковий, безсполучниковий, відносне підпорядкування [27; 543−544]. В. Юнг за синтаксичною функцією виділяє 7 типів підрядних речень: підметові, присудкові, додаткові, місця, часу, причини та модальні [16; 27]. Г. Гельбіг та Й. Буша поділяють складнопідрядні речення на підметові, означальні, додаткові та обставинні, які, в свою чергу, класифікуються на речення часу, місця, модальні (порівняльні, обмежувальні), причини (мети, умовні, допустові, наслідкові), та інші[18; 422]. Беручи до уваги все вищесказане та згідно ступені вживання тих або інших типів підрядних речень у текстах науково — популярної публіцистики, ми виділяємо:

1) підрядні підметові речення (Subjektsдtze);

2) підрядні додаткові речення (Objektsдtze);

3) підрядні означальні речення (Attributsдtze) ;

4) підрядні обставинні речення (Adverbialsдtze): підрядні речення часу (Temporalsatz), порівняльні підрядні речення (Komparativsatz/ Vergleichsдtze), підрядні речення причини (Kausalsatz), підрядні умовні речення (Konditionalsдtze), допустові підрядні речення (Konzessivsatz), підрядні наслідкові речення (Konsekutivsдtze), підрядні речення мети (Finalsдtze);

5) інші підрядні речення, що мало вживаються у текстах науково — популярної публіцистики: підрядні речення способу дії (Modalsдtze), підрядні присудкове речення (Prдdikatsдtze), підрядні речення місця (Lokalsдtze).

2.2 Типи перекладацьких трансформацій та їх застосування при перекладі складнопідрядних речень

Потрібно зазначити важливість структурних і лексико-семантичних розходжень між німецькою та українською мовами, які вимагають під час перекладу перебудови синтаксичної структури речення або лексичних змін, що досягається за допомогою лексико-семантичних трансформацій. Я. І. Рецкер визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому відповідність, яка не збігається зі словниковим[32; 38].

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Перекладацькі трансформації, як зазначає В. Г. Степанов, у «чистому» вигляді зустрічаються дуже рідко[32; 53]. Як правило, трансформації різних видів здійснюються одночасно, тобто поєднуються одна з одною. Синтаксис тісно пов’язаний з лексикою, значна кількість перекладацьких трансформацій має змішаний характер, тобто при перекладі відбуваються одночасно лексичні та синтаксичні зміни.

Що стосується поділу трансформацій на види, то існує велика кількість різних думок, однак такі видатні лінгвісти, як Л. С. Бархударов, Л. К. Латишев, В.Н.Комісаров, Я.І. Рецкер, А.М.Фітерман та Т. Р. Левицька поділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні та стилістичні. Між різними видами трансформацій немає чіткої межі, одні й ті ж трансформації можна іноді віднести до різних типів. У даній роботі були скомпоновані класифікації трансформацій, запропоновані Л. С. Бархударовим, Л. К. Латишевим та Я.І. Рецкером.

2.2.1 Граматичні трансформації у перекладі підрядних речень німецькою мовою на українську у науково — публіцистичних текстах

Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм переказного мови.

За словами Комісарова, граматичні трансформації (Граматичні заміни) — це спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетворюється на одиницю з іншим граматичним значенням. Заміні може піддаватися граматична одиниця вихідної мови будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, пропозиція певного типу[9;54].

Розбиття перекладацьких трансформацій на типи, як і будь-яка інша класифікація, може здійснюватися на різних підставах. Л. К. Латишев взяв за основу рівні мови. За його словами, це дозволяє не тільки класифікувати перекладацькі трансформації, але й провести межу між ними та іншим великим класом перекладацьких прийомів — підстановками [13; 253]. Мовні рівні - це підсистеми загальної системи мови, кожна з яких характеризується сукупністю однорідних одиниць і категорій мови, і навіть правил, регулюючих їх використання. Виділяються такі рівні мови: фонетичний, морфологічний, синтаксичний і лексичний[13; 254].

Оскільки додавання та опущення слів у перекладі набагато частіше практикується з лексичних причин, то ці операції можна також віднести до лексико — семантичних трансформацій[22; 134].

У нашій роботі обрана класифікація трансформацій на синтаксичному рівні та морфологічному рівнях.

Синтаксичні трансформації у перекладі підрядних речень німецькою мовою на українську у науково — публіцистичних текстах

Синтаксична трансформація може полягати в заміні одного типу синтаксичної конструкції іншою [13; 256].

1) Синтаксичне уподібнення (дослівний переклад) представляє собою тип «нульової» трансформації, що зустрічається тільки в тих випадках, коли в мовах оригіналу та перекладу є паралельні синтаксичні структури[]. Але як уже згадувалося раніше, такі випадки досить рідко зустрічаються в перекладацькій практиці:

Sandra M. sitzt wieder einmal nachts vor dem Fernseher, weil sie nicht schlafen kann[53; 1].

Сандра М. знову сидить вночі перед телевізором, бо не може заснути.

Даний приклад все, не дивлячись на те що віднесений до виду синтаксичного уподібнення, містить лексичне опущення прислівника «einmal», що на нашу думку, створювало б стилістичне навантаження у мові перекладу.

2) Перестановка — зміна розташування (порядку проходження) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу[29; 23]. Такими елементами є слова, словосполучення, головні і підрядні речення й цілі речення:

Ob das Vorhaben erfolgreich sein wird, ist offen[44;1].

Невідомо, чи досягне ця задумка успіху.

В даному випадку підрядне речення в українській мові з точки зору синтаксису має стояти після головного, коли в німецькій мові тип підрядного речення часто вирішує можливість розташування позиції в гіпотаксисі. Так, порівняльні підрядні речення в німецькій мові майже завжди передують головному реченню, тому тип підрядного речення також впливає на застосування даної синтаксичної трансформації:

Je mehr Hilfe ein Kind in Anspruch genommen hatte, desto mehr Erfolg hatte es im Spiel [41; 1].

Чим більше дитина звертала увагу на допомогу, тим більше вона була успішною у грі.

3)Заміна членів пропозиції призводить до перебудови його синтаксичної структури. Такого роду перебудова відбувається у ряді випадків при заміні частини мови, тобто нерозривно пов’язана з морфологічним класом трансформацій. Наприклад, заміна підрядного речення німецькою мовою при перекладі на українську на обставину (дієприкметниковий зворот), що надає притаманної для науково — публіцистичних текстів звучності:

Bis zu sechs Stunden sind die Bewohner lдndlicher Gegenden jeden Tag unterwegs, um Brennholz zu sammeln[36;1].

Жителі цієї місцевості проводять в дорозі майже шість годин на день, збираючи дрова.

Більш суттєва перебудова синтаксичної структури пов’язана з заміною головних членів речення. Використання подібних замін значною мірою обумовлене?? тим, що в німецькій мові зустрічаються композитні частини, що при перекладі підлягають заміні на словосполучення або на пропозицію:

Sobald die frustrierten Fliegenmдnnchen sich ebenfalls wieder paaren durften, verflog die Anziehungskraft des Alkohols, zeigten folgende Beobachtungen[54;1].

Подальші дослідження показали, що як тільки мухи чоловічої статі у стані фрустрації готові були до спарювання, тяга до алкоголю зникала.

Рамкова конструкція, як одна з особливостей німецького синтаксису, при перекладі на українську мову вимагає зміни позицій та переноситься, таким чином, на звичне для українського синтаксису першу місце у складнопідрядному реченні.

4)Перехід від зворотного порядку слів до прямого. Для синтаксису німецької мови притаманна інверсія що часто перекладається на українську мову з переходом до прямого порядку слів:

So zeigten Beobachtungen der Weltraumobservatorien COROT und KEPLER, dass viele sonnenдhnliche Sterne drei- bis zehnmal aktiver sind als unsere Sonne[37; 1]. німецький український переклад складнопідрядний

Так, дослідження в космічних обсерваторіях КОРОТ та КЕПЛЕР показали, що безліч подібних до Сонця зірок втричі та навіть вдесятеро активніші за наше Сонце.

Як бачимо з прикладу, залежно від типу підрядного речення та застосованого сполучника (або його відсутності), підрядне речення при перекладі з німецької на українську мову може встановлювати прямий або зворотній порядок слів.

5) Зміна предикатів при перекладі. Однією з основних причин трансформацій, що супроводжуються зміною предиката, є вибірковість німецької мови стосовно ознак предметної ситуації. У тих випадках, коли дія позначає перехід в якісно або кількісно новий стан, в українській мові зазвичай використовується предикат дії, тоді як німецька може використовувати дієприкметники або. При цьому вихідна і кінцева форми бувають об'єднані ставленням процес — результат:

Den Menschen in der Hauptstadt erscheint der Monarch wie ein Heiliger[39;3].

У столиці монарх був подібний до святого.

Наведений приклад зі статі на історичну тематику показує доцільність зміни дієслівного предиката «erscheinen» при перекладі на українську мову на складений іменний присудок «був подібний». Синтаксична трансформація допомогла віднайти точний еквівалент німецькому дієслову «erscheinen».

6) Перехід від пасивного стану до активного — синтаксична трансформація, до якої доводиться вдаватися через поширеність вживання пасиву в німецькомовних науково — публіцистичних текстах. В даному прикладі українська граматика виключає можливість вживання пасивного стану:

Wдhrend jahrelanger Kдmpfe zeigt sich, warum der Oberbefehlshaber in den eigenen Reihen kaum weniger gefьrchtet wird als vom Feind[39;2].

Багаторічні війни показали, чому царя у рідних рядах бояться не менше, ніж у ворожих.

7) Членування пропозиції. Відмінності, пов’язані з мовною вибірковістю, знаходять своє втілення й у ступені дискретності в описі предметної ситуації. Німецькій мові властиві більш економні способи вираження думки, ніж в українській мові, тобто українська мова є більш дискретною, ніж німецька, що веде до розширення обсягу перекладного тексту. Таким чином, членування пропозиції - спосіб перекладу, при якому синтаксична структура речення в оригіналі перетворюється на два і більше предикативні структури мови. Трансформація членування призводить до перетворення простого речення вихідної мови в складне речення мови перекладу. В даному реченні ускладненого типу прикметник, що виступав в ролі означення «lebensfreundlich» був перекладений на українську мову як пропозиція (поширене означення «на яких може розвиватись життя») через відсутність відповідника в мові перекладу:

AuЯerdem unterschied Lammer vier Klassen von lebensfreundlichen Welten: erstens erdдhnliche Planeten, zweitens Planeten wie Venus und Mars im Sonnensystem, die lebensfreundlich waren oder hдtten werden kцnnen, es aber nicht (mehr) sind, drittens Eismonde wie Jupiters Trabant Europa, die einen Ozean unter ihrer Oberflдche beherbergen, und viertens Wasserwelten, die keine feste Oberflдche besitzen[55;1].

Крім того, Ламмер розрізняє чотири класи світів, на яких може розвиватись життя: перші - планети, подібні до Землі, другі - подібні до Марсу та Венери у Сонячній Системі, тобто ті, що були раніше придатні до життя, та треті — холодні планети як Юпітер Трабант Європа, під поверхнею яких є океан, четверті — водні світи, що не мають твердої поверхні.

8) Об'єднання пропозицій — спосіб перекладу, зворотній вищезазначеному, являє собою заміну складної пропозиції вихідної мови простою пропозицією мови перекладу або перетворення синтаксичної структури в оригіналі шляхом з'єднання двох або більше простих речень. Об'єднання застосовується, як правило, в умовах відмінності синтаксичних або стилістичних традицій:

Aufwendige Modellrechnungen kцnnen inzwischen zeigen, wie groЯ die Menge kosmischer Partikel ist, die auf eine Planetenatmosphдre prasseln, abhдngig von der Magnetosphдre des Planeten[45;1].

Використані молекулярні обчислення між іншим показали, як сильно залежить від магнітної атмосфери планет кількість космічних часток, що вриваються в атмосферу планети.

У даному реченні український синтаксис дозволяє спростити ускладнену конструкцію складнопідрядного речення з двома підрядними з рамковою конструкцією та об'єднати пропозицію, досягнувши логічної послідовності підрядних речень.

9) Заміна типу синтаксичного зв’язку. Як в німецькій, так і в українській мові пропозиції можуть з'єднуватися одна з одною як за допомогою сурядного, так і за допомогою підрядного зв’язків. Проте в цілому для української мови більш характерна перевага сурядних конструкцій, у той час як в німецькій підпорядкування якщо не переважає, то, у всякому разі, зустрічається частіше, ніж в українській:

Was wie eine geringfьgige Дnderung der Wasserverfьgbarkeit aussieht, kann zu bedeutenden, dauerhaften Problemen fьhren[52;1].

Здається, незначна зміна доступу води може призвести до серйозних, довготривалих проблем.

Морфологічні трансформації у перекладі підрядних речень німецькою мовою на українську у науково — публіцистичних текстах

Заміни на морфологічному рівні - спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетворюється на одиницю мови перекладу з іншим граматичним значенням[13;253].

1) Заміна частин мови є найпоширенішим видом морфологічної трансформації. Подібні заміни зазвичай викликані різним вживанням слів і різними нормами сполучуваності в німецькій і українській мовах, а в деяких випадках — відсутністю частини мови з відповідним значенням в українській мові:

Sie sollten entscheiden, welchem Kandidaten sie intuitiv anhand des jeweiligen Hцreindruckes ihre Stimme geben wьrden[56;1].

Вони мали вирішити за допомогою інтуїції, кому з кандидатів після прослухування голосу віддали б свій голос.

Особливістю німецької морфології є вживання композитів, часто за таким принципом будуються й терміни, використані у науковій публіцистиці, тому в такому випадку очевидною є необхідність заміни, «розкладу» морфологічної німецької конструкції в українській мові: