Свято осені

Cценарій Свято осені.

Учні:

1. Покосили пшениці й жита. 2. Зажурились квіти неспроста, Ми не зчулись, як минуло літо. Вранці роси випадають білі.

Вже надходить осінь золота. Вже надходить осінь золота ;

Молоде, зелене сходить жито. Жовкне листя у саду на гіллі.

3. Осінь, осінь!

В гості тебе просим

З щедрими хлібами,.

З високими снопами,.

З листопадом і дощем,.

З перелітним журавлем.

Осінь: Ось я-за сосною.

Ось і листя в’яне.

Хто я? Це за мною.

Йдуть густі тумани.

Ранками імлистими.

Вдень, як позолота,.

Обриваю листя — це моя робота.

1-й учень (дивиться): Справді, осінь.

2-й учень: Заходь до нас,.

Тут хлопчики й дівчатка.

Зібралися стрічать тебе давно.

3-й учень: Про себе розкажи спочатку,.

Порозважайся з нами заодно.

Осінь: Прийшла пора збирання урожаю,.

Тому й погоду гарну я тримаю,.

Аби устигли хлібороби славні.

Із щедрих нив у цей погожий час.

Позвозити весь урожай в комори ;

Нехай собі лежить там про запас…

А це ось у руках моїх, погляньте,.

Із листя різнобарвного гірлянда.

До всього ж я художниця завзята,.

Гірлянду подарую вам, малята!

Учні:

1. Малює осінь на деревах, 2. Пливе туман сріблястий в лузі.

Ґуля по травах і стежках. Над синім поглядом ріки.

Калини кетяги рожеві Верба за літечком у тузі.

Тримає в бронзових руках. Скида червоні кісники.

3. Земля ще сонечком полита 4. Перегорта крилом сторінку, Осінні фарби зігріва. Холодні ночі в мандри звуть ;

Чита лелека в книзі літа Йому озерце і домівку Про землю-матінку слова. Ніде у світі не забуть.

5. Літо осені у вічі 6. У ворота літа дзвонить Синім вересом глядить, Юний вересень-школяр, В сад рожеву айстру кличе Золоте калини гроно.

І метеликом летить. Осінь хилить на буквар.

Хлопчик-Вересень: Добридень, милі! А якщо заждались Ви мене, малі, то це тому, що вранці проводжав я діток у школу — і в місті, і в селі. Я вів їх пер­ший раз у перший клас. Це ж зараз, діти, вересень у нас. (Пісня «Осінь знову до нас прийшла»).

Хлопчик-Вересень: Назва першого місяця пов’язана з вересом — росли­ною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: «З чужої сторононьки вертайтесь додомоньки». При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту гру­дочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.

Про вересень у народі кажуть так.

Діти (за чергою):

1. Вересень — рум’янець року.

2. Садок у вересні, що кожух у січні.

3. Вересень студений, але ситний.

4. Вересень струшує груші в садочку.

5. Як вересень, то й дощик сіє.

6. 3 вересня, на Тадея, селянин не журився — в хаті хлібець завівся.

7. 4 вересня, Боголіпа, — час перших осінніх приморозків.

8. 6 вересня, Євтихія, — якщо день випадає дощовий — буде осінь погожа і щедрий урожай у наступному році.

9. 11 вересня, Усікновення, — це період останніх гроз.

10. 14 вересня, Семена. До цього дня селяни поспішали повністю обсія­тись озиминою. В цей день, у давнину, коли не було електрики, запалювали посвіт — пристрій, яким освітлювали хату. Вогонь від посвіту мав зберіга­тись в оселі аж до Великодня.

11. 19 вересня, Михайла Чудотворця, — від Михайла починали святкува­ти храмові свята (празники).

12. 21 вересня, Друга Пречиста. З цього дня можна було засилати сватів. 13.27 вересня, Здвиження. Одне з найзагадковіших осінніх свят. У цей день, начебто, відбувається суд над лісовими плазунами — гадюками і вужами. Тому в давнину батьки забороняли дітям ходити цього дня до лісу.

Учні:

1. Подивись, на видноколі 2. Ось край річки жовті клени Мов змінилися ліси. І берези золоті.

Хто це їх у жовтий колір Ялинки лише зелені.

Так барвисто прикрасив? Залишились в самоті.

3. І пишаються дерева 4. А маляр цей ;

Золотим своїм вбранням: Місяць жовтень. ;

Це якийсь маляр, напевно, У відерцях чарівних Догодити хоче нам. Жовту фарбу перебовтав.

І розбризкує по них.

Хлопчик-Жовтень: Ми вересневі вдячні за старанність:

Врожай добротний зібрано без втрат!

І ось прийшов сьогодні на світанні.

У гості жовтень — вересня я брат.

В садах те листя, що було зелене, Зробилося одразу золоте.

Принишкли і дерева, і кущі.

Уже осінні перші йдуть дощі.

(Лунає пісня «Шпачок прощається»).

Жовтень: Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовто­гарячий колір з усіма його відтінками. Назва «жовтень» відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву — весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень — на весілля багатий.

Діти (за чергою):

1. Вересень пахне яблучками, а жовтень — капустою.

2. Жовтень ходить по краю та й виганяє птах до раю.

3. Жовтень як не з дощем, то зі снігом.

4. Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало — чекай суворої зими. Якщо все-зима буде теплою.

5. Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехолодить.

6. Не встиг у жовтні роздивитись, як сонце зійшло, а воно вже на заході.

7. 4 жовтня, Кіндрата, — починали готуватися до зими.

8. 5 жовтня, Фотія, — якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно.

9. 9 жовтня, на Івана Богослова, завершували всі польові роботи.

10. 14 жовтня, Покрови, — починали вечорниці та весілля.

11. Свято Покрови належить до числа великих. Особливо популярним воно було у козаків. Покрова вважалася також заступницею жіночої та дівочоїдолі. День Святої Покрови є переломним: після нього вже починала нагадувати про себе зима. Тому й казали: «Покрова всю землю покриває листям або снігом», чи «По Покрові, то і по теплі» .

12. 20 жовтня, Сергія Послушного. З цього дня вже чекали зими.

Учні:

1. Дощик сиплеться з кленочка 2. Дощик сиплеться і пада, Дощик жовтий, золотий… По стежинці дріботить.

А зелені ще дубочки І веселим листопадом Хочуть осінь обійти. Вітер грається й біжить.

3. Довго буде він зеленим 4. Ой, навіщо мені листя, Тумани осінні пить… Коли вже іде зима, З кучерявих мрійних кленів Коли холодно вже стало Казка осені летить. І пташок ніде нема.

5. Краще скину я листочки.

І тихесенько засну.

Буду спати, буду ждати Сонце, радість і весну.

Хлопчик-Листопад: Більше й більше листя з кленів Облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій Листопад по парку йде.

(Пісня «Осінь»).

Листопад: Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз’яс­нень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непри­вітним. Досить цікавими є давні назви листопада — напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист. А про листопад в народі говорять так.

Діти:

1. Листопад вересню — онук, жовтню — син, а зимі-рідний брат.

2. Листопад білими кіньми іде.

3. Листопад зимі ворота відчиняє.

4. Листопад уриває дні, а накликає ночі.

5. Листопадовий день, що заячий хвіст.

6. Листопад не лютий — проте спитає чи одягнений, чи взутий.

7. 4 листопада, день Казанської Божої Матері, — остаточна межа пере­ходу від осені до зими.

8. 10 листопада, Параски, якщо день випадає сонячний — зима буде тепла і м’яка, якщо хмарний — то наприкінці грудня вдарять морози.

9.14 листопада, Кузьми і Дем’яна, свято зустрічі зими (курячі іменини).

10. 21 листопада, Михайла. Михайло має сповістити про початок зими, він приїздить на білому коні.

11. Кузьми, Дем’яна — свято, яке урочисто відзначали ковалі, бо, за народ­ною уявою, ковальському мистецтву навчали людей святі праведники, їм приписується ще одна висока місія, наче б то Кузьма з Дем’яном є захисни­ками людей і тварин він укусів змій. У цей день колись відзначали зустріч зими, так звані «курячі іменини». Вважалося, що в цей день обов’язково має бути мороз. Із цього приводу казали: «Кузьма з Дем’янот ковалі-закують дороги і річки — до весни не розкувати» .

Учні:

1. Тепер, коли вже зібрано врожай, іще заможнішим став рідний край! Ми закликаємо усіх Вас побувати на ярмарку веселому у нас.

(Діти займають місця за прилавком. «Веселий ярмарок»).

2. Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!

Господарі й гості, глядіть, не минайте.

На ярмарок прошу гуртом, поодинці,.

Чекають на вас там чудові гостинці.

3. На ярмарку нашім веселім, багатім.

Є чим дивуватись і є що придбати, Тут щедрі дарунки із саду й городу, Тут пісня і жарти — усім в нагороду.

4. Мерщій бо на ярмарок всі поспішайте.

Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

Картопля: Купуйте, куштуйте усі бараболю.

Варіте і смажте із сіллю й без солі.

Сто страв господиня з картоплі зготує.

Картопля, як хліб — вона всіх нагодує.

Помідор: Беріть помідори, вони пречудові,.

До вашого столу хоч зараз готові.

Морква: Ця морква під сонечком щедрим зростала, Земелька водою її напувала, Тому-то морквина така соковита, Моркв’яного соку вам треба попити.

Часник: Хто гострого хоче, часник хай придбає.

Він всякi мікроби вогнем випікає.

Груша: Скуштуйте цю грушу — солодку, духм’яну.

У роті, немовби медок, вона тане.

Яблука: Лоточків із яблуками не минайте, Які до смаку Вам, такі й вибирайте.

Сортів тут багато — усі вони різні.

Ось — яблука ранні, ось — яблука пізні.

Калина: Беріте калину — червоні корали ;

Ці кетяги небо і сонце ввібрали, Напоїть матуся калиновим чаєм, Недугу ураз, як рукою, знімає.

(Інсценізація народної пісні «Омелькова сімейка»).

Учень: У нашого Омелечка невелика сімеєчка:

Тільки він та вона, та старий, та стара, Та Іван, та Степан, та Василь, та Панас, Та той хлопець, що в нас, Та дві дівки косаті, та два парубки вусаті,.

Та дві Христі в намисті, та дві ляльки в колисці.

Он як!

Омелько: Так, у мене, Омелька, чималенька сімейка.

Усі хочуть їсти-пити, треба посуд їм купити.

Омельчиха: Купити кожному по мисці:

Великому — велику, меншому — меншу, Маленькому-маленьку, Найменшому — найменшу.

Бабуся: А що миска без ложки?

Дідусь: Доведеться купити ложки.

Великому — велику, меншому-меншу, Маленькому — маленьку, Найменшому — найменшу.

Омельчиха: Та ще треба купити діткам Сорочки та спіднички, Чобітки і рукавички, Звичайнісінькі шнурки, Стрічечки і пояски.

Омелько: Ой, доведеться.

Діти: А гостинці?

Омелько: Будуть вам і гостинці.

(Омелько підходить до лотків і купує миски, ложки…).

Діти (з-за прилавків): О, дядько Явтух до нас їде!

(Інсценізація пісні).

• -.Куди їдеш, Явтуше?

• -.Куди Їдеш, мій друже?

— Не скажу!

— Та коли ж твоя та добрая ласка,.

То й скажеш!

— На базар!

— Ой, що везеш, Явтуше?

— Ой, що везеш, мій друже?

— Не скажу!

— Та коли ж твоя та добрая ласка, То й скажеш!

— Груші!

— Ой, дай мені, Явтуше, Ой, дай мені, мій друже.

— Не дам!

— Та коли ж твоя та добрая ласка, Так даси!

— Візьми ось, гниленьку!

Ведуча: А що ще є в твоєму возі?

Явтух: Не скажу, а відгадаєте — покажу!

(Діти у костюмах відповідних овочів загадують загадки).

1. Стоїть пані, чепуриться,.

Бо вдягла сорочок триста.

(Капуста).

2. Товстий Гнат ;

При землі, не впізнать,.

А як вирвеш, борщик звариш,.

Тоді й похвалиш.

(Буряк).

3. А що то за коні стоять на припоні,.

Довгасті, голчасті, зеленої масті.

Нічого не возять, лише солі просять.

(Огірки).

4. Без рук, без ніг, а виліз на пліт.

(Гарбуз).

5. Сидить Марушка в семи кожушках, Хто її роздягає, той сльози проливає.

(Цибуля).

(Коли всі загадки відгадані, «овочі» говорять):

Гарбуз: Ми-з гарбузової родини, А виростаєм для людини!

За те нас люблять і шанують, Що різні страви з нас готують!

Огірок: Який салат без огірка?

Буряк: А що за борщ без буряка?

Морква: Чи то без моркви?

Капуста: Без капусти?

Усі разом: Без нас в каструлі буде пусто!

Це правда, хлопчики й дівчатка, Ми є-і всі живуть в достатку!

(Інсценізація народної пісні «Ходить гарбуз по городу»).

Ведуча: На доброму ярмарку ми побували, Одні - продавали, інші-купували!

Співали, сміялись та ще й жартували, А тепер вже й додому час.

Ведучий: Наш ярмарок закінчується. Ми бажаємо, щоб завжди на ваших столах був достаток, щоб вам було що продавати, за що купувати. (Пісня. Співають діти).

Ой там, на веселім базарі,.

Продавали, купували, жартували.

Із покупками потому Повертаємось додому (2 рази).