Проблеми неповних сімей

Реферат з курсу соціології.

на тему:

" Проблеми неповних сімей" .

Сучасна сім'я виступає сферою формування і ареною практичного прояву політичних ідеалів, поглядів, інтересів людини. В сім'ї і через сім'ю формуються первинні ціннісні орієнтації і соціальні установки дитини, підлітка. Не потрібно забувати і про те, що сім'я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудове, суспільно-політичне життя людини. Багато проблем виховання морально, естетично зрілої людини вирішуються з великими труднощами, тому що батьки нерідко не володіють ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки особистості, яка формується. У цьому розрізі стає зрозумілим уся складність і трагічність наявності в суспільстві неповних сімей, які так чи інакше впливають на суспільно-політичне життя держави.

Перед тим як глибше торкнутися проблеми неповних сімей, варто з’ясувати, що слід розуміти під широковживаними поняттями «родина», «сім'я», дослідити головні засади повноцінних сімей. Тільки так можна буде найкраще з’ясувати ті причини, які зумовлюють виникнення неповних сімей, і звідси — проблеми неповних сімей.

Історії суспільства, за словами учених, уже нараховується не менше чотирьох тисяч років. На всьому її протязі серце людини не втомлювалося збагачувати людські відносини й удосконалювати їх. Однієї з найбільших цінностей людини є любов. Саме в ній відкривається нескінченна цінність людської особистості, радість применшення себе заради того, кого любиш, радість продовження себе. Усе це виразилося в такому соціальному інституті як родина, сім'я.

У різні часи в різних народів існували різні погляди на родину, своє місце в ній, місце родини в суспільстві, з’являлося щось нове, але разом з цим залишалося, по суті, унікальним збагаченням людської душі - живої, шукаючої, що розвивається. Ідеальна родина немислима без любові. Любов — це тепло, ніжність, радість. Це головна рушійна сила розвитку людства, то заради чого існуємо всі ми, те що посуває людини до нерозважливогероїчних учинків.

" Я люблю, і виходить, я живу…" (В.Висоцький) Звичайно ж, у багатьох випадках тією чи іншою мірою в деяких родинах любов заміняють інші почуття (звички, потяг, покірність долі і т.д.). Не варто виробляти загальних канонів сімейного благополуччя: є різні типи людей, різні традиції і вдачі, і те, що підходить одним, зовсім не підходить іншим. Але кожна людина чекає від свого шлюбу якихось позитивні зміни у своєму житті. І якщо людині чомусь почуття «любов» виявилося недоступним, те це зовсім не виходить, що вона буде не щасливою і духовно обмеженою у своєму житті. Можливо, що люди, що поженилися по розуму чи з розрахунку, більш уживуться разом, і менш будуть душевно вимогливі один до одного.

Доля шлюбу — і це винятково важливо — куди більше залежить не від почуттів, з якими люди женяться, а від їхнього характеру — чи доброти (недоброти), чи егоїзму (неегоїзму), чи привітності (байдужості). Саме від цього залежить доля їхніх почуттів, їхньої родини, їхня власна доля. Єдине, що, напевно, є свідомо нещасливим шлюбом — шлюб насильницький. У деяких країнах існує традиція, де родина складається за розпорядженням батьків. Так, і в нас у визначених соціальних шарах населення така ж ситуація має місце.

Крім духовних сторін інституту родини найважливіша її функція — продовження роду.

Що таке родина? По-перше, родина — це соціально-правовий інститут, що знаходиться під захистом держави. Штамп у паспорті, спільна особиста власність, право на спадкування, роздягнув майна при розводі, і все таке інше.

Ясно, що багато сторін цього інституту зникнуть разом із усіма державно-правовими інститутами, коли відімре держава, і утратять усякий зміст поняття «власність», «спадкування», «майно» і ін. По-друге, родина — це соціально-культурний інститут. Родина створена для дуже важливої потреби людини в самоствердженні, тобто в повазі з боку навколишніх. По-третє, родина — це особлива мала соціальна група, основний соціальний осередок суспільства. Особлива форма співдружності чоловіка і жінки для повноцінного відтворення наступного покоління.

Проблеми родини — проблеми суспільства. Не раз філософи і соціологи порушували питання про кризу інституту родини, пророкували навіть її зникнення в майбутньому. Змінилася структура родини як малої соціальної групи: родини зменшилися, з’явилося чимало родин, що сформувалися після повторного шлюбу, матерів-одинаків. Але шлюб як і раніше має високий престиж, люди не хочуть жити на самоті. Важливої залишається виховна функція родини, однак велика роль приділяється державі і суспільству: діти виховуються в яслах, дитячих садах, школі, чималий вплив роблять і засобу масової інформації. Важливої є і рекреаційна функція родини, тобто взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація відпочинку і дозвілля. У сучасному світі з його високим соціальним темпом родина перетворюється у віддушину, де людин відновлює свої психічні і фізичні сили. Не міняється одна з основних функцій родини репродуктивна, тобто функція продовження роду. Таким чином, ніщо і ніхто не може замінити функцій родини.

Родина — продукт суспільної системи, вона міняється зі зміною цієї системи.

Важливі не тільки кількісні показники, але і якість родини. В даний час збільшується число дітей, що народжуються з психічними дефектами.

Гострою суспільною проблемою є розлучення.

Розлучення — це найсильніше емоційне і психічне потрясіння, що не проходить для чоловіків безвісти.

Тим часом сьогодні існує чимало подружніх пар, що прибігають до розводу при першому ж зіткненні зі звичайними життєвими труднощями. Однак є і такі пари, де одна зі сторін робить усі для того, щоб врятувати шлюб, а інша сторона при цьому лише зміцнюється в думку про власну винятковість. Є, нарешті, пари, якою протипоказана спільне життя.

Як масове явище розлучення грають переважно негативну роль і в зміні народжуваності, і у вихованні дітей. По-перше, унаслідок розлучень зменшується продуктивний період у житті жінки. По-друге, у випадку невдалого першого шлюбу може набагато відсунутися час першого дітородіння (що небажано і з медичної точки зору). По-третє, несприятливі відносини в родині, що передують розлученню, можуть уплинути на репродуктивні установки жінки, хоча в інших випадках цей вплив може бути нейтралізовано бажанням жінки створити і зміцнити нову родину.

Розлучення оцінюється, як благо лише в тому випадку, якщо він змінює до кращого умови формування особистості дитини, кладе кінець негативному впливу на психіку дитини подружніх конфліктів. Родина може жити, якщо вона погано чи виконує взагалі не виконує кожну зі своїх функцій, крім батьківської. Родина вмирає, якщо вона перестає робити те, в ім'я чого вона створюється — виховання дітей.

Особливе занепокоєння викликають молоді родини. Багато говоритися про інфантильність молоді, ослаблення почуття відповідальності, про залежність від батьків, що послабляє родину. Для молодих родин актуальна проблема дозвілля.

Чекання дитини — дійсний іспит для любові, а його народження — іспит на міцність сімейних уз. Чимало шлюбів розпадається в перший же рік після появи дитини, розпадається з ініціативи мужчин, не витримують іспит батьківством. Точніше чоловіків, егоїзм яких виявився сильніше всіх інших почуттів.

Молодий чоловік після народження маляти не вправі усуватися від догляду за ним, повинен допомагати дружині в її нескінченних турботах про дитину, інакше сам позбавить себе багатьох радостей. Покладаючи весь відхід за маленьким на одну лише дружину, чоловік сам не дає їй можливості для занять чим-небудь іншим, у тому числі і будинком і ним самим. При такому положенні, при таких обставинах у родині неминуче виникає дискомфорт. Чоловік починає почувати себе зайвим, непотрібним, нелюбимим, не підозрюючи, що сам у цьому цілком винний. І як наслідок перерахованого, у чоловіка всі частіше починає миготіти думка, що він може усі змінити по своєму бажанню. Як? Так розлучитися! І тоді - знову воля, ніяких турбот, ніякого лементу, знову він — улюблений, єдиний, доглянутий…

З приходом дитини до жінки приходить усепоглинаюче почуття, що часто навіть самий коханий чоловік на якийсь час відходить у неї на другий план. А якщо ще ця дитина не з тих, котрі тільки їдять, сплять і ніяких особливих занепокоєнь батькам не доставляють, а такий що вимагає безсонних ночей, і безустанного догляду, і нервів, то крім емоцій йому належить і увесь час матері, усі години доби.

Зрозуміло, що чоловік, що виражає невдоволення з приводу не пришитого гудзика чи не вигладженої сорочки, у той час як дитина надривається від лементу, в мами не ладиться з годівлею, викликаються, м’яко говорячи, не самі добрі почуття. І молода мама, не виспалась, що втомилася, цілком можливо, відреагує на претензії чоловіка зовсім не так, як йому самому цього хотілося б. Звичайно, дружина могла знайти й інші слова й інший тон … але зрозумійте і її.

Культура подружнього спілкування — неодмінна умова безконфліктного сімейного життя.

Знання правил культури спілкування дозволяє уникати багатьох конфліктів і зберігати добрі відносини, навіть якщо виникають серйозні розбіжності. Крім того, при явно вираженому конфліктному поводженні одного з чи чоловіків членів родини застосування правил іншими значно знижує напруга, робить внутрісімейну обстановку набагато більш спокійної і створює сприятливу ситуацію для нормалізації відносин.

Уміння знайти компроміс — дуже важливе уміння. Відвертий егоїзм, непоступливість, дитячу упертість приводять лише до більшого загострення розбіжностей.

Неповні сім'ї - явище, на жаль, досить поширене. Особливо часто можна зустріти сьогодні в нашому суспільстві самотніх матерів. Чинники виникнення неповних сімей ми розглянули вище, а тепер спробуємо з’ясувати, які ж проблеми є типовими для таких сімей.

Першою, і головною проблемою неповної сім'ї є, звісно, відчуття родинного дискомфорту, яке переживають діти в таких сім'ях. Відсутність батька (або мати) призводить до того, що у дитини з неповної сім'ї розвивається ряд комплексів, пов’язаних з неповноцінністю, відсутністю внутрішньої гармонії, психологічні зрушення по відношенню до створення в майбутньому власної сім'ї. Діти з таких сімей відчувають себе обділеними долею, відчувають заздрість по відношенню до тих, у кого є хороші і дружні родини.

Другою важливою проблемою сучасних українських неповних сімей є проблеми матеріального достатку. У неповних сім'ях, як правило, побутові умови далекі від ідеальних. Тільки невелика частина неповних сімей може мати все необхідне для основних людських потреб. Відсутність матеріальної стабільності негативно відбивається як на дітях, так і на дорослих неповної сім'ї. Звідси нерідко схильність дітей з неповних сімей до антисуспільних дій — грабіж, крадіжки тощо.

Зрештою неповна сім'я — це і державна проблема. Велика кількість неповних сімей — це своєрідний індикатор внутрішнього життя суспільства. Чим вища їх кількість, тим більше негативних процесів є в середині держави, які потрібно вирішувати для виправлення ситуації.

Батьки з неповних сімей — є не настільки продуктивними працівниками, як ті працівники, які мають повноцінне родинне коло.

Захворюваність серед членів неповних сімей значно вища, ніж у повних сім'ях. Це можна пояснити як гіршими соціально-економічними умовами життя таких сімей, так і психологічними чинниками — постійне відчуття дискомфорту, самотності, непотрібності негативно впливає на самопочуття людини.

У неповних сім'ях більш легше розвиваються такі негативні явища як розпуста, алкоголізм, наркоманія. Тому — проблеми неповних сімей — загальнодержавні проблеми, якими потрібно займатися: вивчати, досліджувати, виправляти ситуацію на краще. Створення соціальних служб сім'ї - важливий крок до попередження виникнення неповних сімей.

Держава повинна створювати умови для повноцінного розвитку сімей. В сучасних умовах охорона благополуччя сім'ї повинна вводитися в ранг державної політики і, насамперед — через гарантоване право на працю кожної людини, кожної сім'ї, впровадження в життя програм, пов’язаних з підтримкою молодих сімей тощо.

Загальновідомо, що відчуття повноти життя створюють людині улюблена робота і благополучна родина. Вони піднімають і окриляють людину, роблять її життя осмисленим і цікавим. Тільки повна сім'я може дати дітям поштовх до створення вже своїх повноцінних родин.

Список використаної літератури:

1. 1.Шалагін М. С. Щаслива сім'я — це велика праця. — К., 1999.

2. 2.Соціологія: підручник для Вузів. — К., 2000.