Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами інформаційних технологій

Вступ

Актуальність теми. У нових історичних умовах, що склалися на початку двадцять першого століття, набуває все більшого значення розвиток інформаційних і комунікаційних технологій. Відбувається активне проникнення інформаційних технологій у всі галузі освіти. У зв’язку з цим постає питання пропедевтики інформаційної культури ще в початкових класах.

У країнах зарубіжжя, як і в Україні, майже до сьогоднішнього дня продовжуються дискусії, що розпочалися ще у 80-х роках ХХ століття, щодо заборони використання комп’ютерів у 1−4-их класах, у зв’язку з, перш за все, турботою про здоров’я дітей [24, 23].

У результаті цих дискусій було проведено дослідження з впливу комп’ютера на розвиток мислення дітей молодшого віку, яке показало, що використання технологій значно покращує мовленнєву компетентність учнів. Національна асоціація освіти дітей молодшого віку (National Association for the Education of Young Children, 1996) визнала, що комп’ютерні технології підвищують мотивацію дітей молодшого віку до навчання, позитивно впливають на їхні інтелектуальні здібності та соціальний розвиток.

Незважаючи на це, педагоги рекомендують обмежити застосування комп’ютерних технологій у дошкільних закладах та початкових класах до однієї години на день. Крім цього, комп’ютер не повинен замінювати такі традиційні засоби навчання, як крейда, дошка, олівець, зошит, ножиці тощо. Він є лише одним з інструментів навчання, яким повинен оволодіти учень. Використання ІКТ у навчальному процесі початкової школи повинно відповідати дидактичним аспектам. Усі ці засоби — програмні продукти, навчальні платформи тощо — мають бути оцінені відповідно певним цілям уроку. [16]

Згідно з «Державним стандартом початкової загальної освіти» [2, 3,4] основними завданнями початкового курсу інформатики є розвиток молодших школярів через засвоєння інформаційних понять та формуванню в них спеціальних умінь і навичок, необхідних для вивчення інформатики в майбутніх класах, у тому числі, забезпечення пропедевтичного оволодіння інформатики.

Основними завданнями курсу «Сходинки до інформатики» є: формування у молодших школярів первинних навичок роботи за комп’ютером, розуміння ними сутності застосування комп’ютера та інформаційних технологій і загальний розвиток дитини.

Враховуючи віковий, психологічний та фізіологічний стан і розумовий розвиток учня початкової школи, створені нові сучасні підручники для 2−4 класів. Підручники «Сходинки до інформатики» ознайомлюють учнів із основними поняттями інформатики, залучають до практичної діяльності на комп’ютері, підтримують вивчення основних предметів (українська мова, англійська мова, природознавство, математика), розвивають пам’ять, просторову уяву, логічне мислення та творчі здібності.

Кожний урок у підручниках для 2−4 класів поданий на двох сторінках, тобто на розвороті підручника. Якщо учень пропустив урок, він може вдома самостійно опрацювати матеріал за підручником.

При вивченні курсу передбачено кілька напрямків навчальної та розвивальної діяльності учнів: пізнавальний, прикладний, алгоритмічний та розвивальний.

Опановуючи курс, учні:

Ш засвоюють відомості про призначення комп’ютера, можливості його використання, складові частини, основні принципи роботи;

Ш ознайомлюються з властивостями інформації, інформаційними процесами у навколишньому свiтi;

Ш здобувають навички роботи з клавіатурою, пошуку та запуску потрібних програм, підготовки та редагування текстів у текстовому редакторі, складання простих мелодій у середовищі музичного редактора, створення малюнків у графічному редакторі та інше;

Ш засвоюють поняття алгоритму, розрізняють їх основні види, вчаться складати i записувати прості алгоритми для виконавців, відшукувати та застосовувати алгоритми у своїй практичній та навчальній діяльності;

Ш розвивають свої творчі здібності та логічне мислення шляхом виконання різноманітних творчих завдань.

Підтримка, корекція i пропедевтика знань, умінь i навичок з основних предметів досягається шляхом роботи з різноманітними навчальними, навчально-контролюючими та пропедевтичними програмами з української, російської, англійської мов, математики, довкілля, античної літератури.

Структура уроків курсу «Сходинки до інформатики» відрізняється від традиційних уроків у молодшій школі і складається з трьох частин: теоретичної, практичної та розвивальної.

Теоретична частина може проводитись у формі бесіди, гри, обговорення ситуацій або призначена для підтримки вивчення навчальних предметів, повторення і закріплення матеріалу. Друга частина — це практична робота учнів за комп’ютерами. Третя частина уроку — це виконання учнями завдань з логічним навантаженням для розвитку пам’яті, кмітливості, ерудиції. Усі частини уроку відображені у підручнику.

Для забезпечення практичної частини уроків інформатики розроблений відповідний програмно-методичний комплекс «Сходинки до інформатики» для 2−5 класів.

Більша частина програм з комплексу «Сходинки до інформатики» сприяють формуванню міжпредметних зв’язків, загальноосвітніх навичок, містять матеріал інших загальноосвітніх предметів. Матеріал програмного комплексу відповідає віковим особливостям учнів, подається в доступній ігровій формі, зацікавлює дітей.

Більша частина навчальних програм мають тренувальний характер та орієнтовані на застосування на етапі формування навичок. Деякі з програм є демонстраційними та можуть бути використані вчителем під час пояснення нового матеріалу або на уроках узагальнення знань.

Над проблемою розвитку творчих здібностей працювали багато науковців. Психологічні аспекти цього питання розглядалися у працях Л. Виготського, Г. Костюка, Т. Кудрявцева, Л. Леонтьева, А. Пономарьова, П. Якобсона та інших. Педагогічні та дидактичні аспекти розвитку творчих здібностей висвітлено в працях Г. Альштулера, П. Аутова, М. Левітова, В. Сидоренка, М. Сказіна, Ю. Столярова, Д. О. Тхоржевського та інших. Методичні підходи до розвитку творчих здібностей і технічної творчості досліджені у наукових працях В. Алексеєва, Г. Буша, В. Качнева, В. Моляко, А. Осборна та інших.

Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі праці. Основна праця дітей — навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль, у нашій школі переважає репродуктивне трудове навчання. Цей процес часто являє собою передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх запам’ятовують, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в готовому вигляді знання, тим краще вони «встигають».

Все вище сказане доводить, що проблема актуальна, важлива.

Як показали численні дослідження стратегіального мислення людей різного віку, маючи різні труднощі в реалізації ефективних стратегій мислення, дитина поступово відмовляється від них і виробляє менш ефективні, поступові, надійні засоби поведінки у проблемній ситуації. І серед дорослих стає дедалі менше осіб, обдарованих особливими оперативними можливостями, здібностями до подолання когнітивних криз. Зокрема, працюючи з піддослідними, які мали ресурси для висунення та реалізації ефективних мислительних стратегій топологічного проектування, ми відкрили, що існують деякі засоби подолання інформаційної когнітивної кризи. Досить типова когнітивна криза виникає тоді, коли людина має намір перш, ніж висувати гіпотезу чи приходити до висновку, розглянути та проаналізувати весь інформаційний простір завдання. Для цього їй треба мати одночасно в полі зору велику кількість одиниць інформації в їх взаємозв'язку та взаємозалежності.

Використання інформаційних технологій на уроці дозволяє зробити процес навчання мобільним, строго дифіренційованним і індивідуальним.

Враховувая, що основним видом діяльності дітей 6 — 9 років є гра, можна уявити, що звісно комп’ютер з його широкими можливостями інтерактивної взаємодії допоможить роз’язати проблему. Сучасні комп’ютерні системи навчання ставлять перед дитиною реальну, зрозумілу, досягнену мету: розв’яжеш правельно приклади — відкроєш малюнок, вставиш літеру правельно — просунеш ближче до цілі названного героя. Таким чином, в праці гри у дитини виникає позитивна мотивація засвоєння знань.

Навчання в початковій школі - це фундамент, на якому буде будуватися вся подальша діяльність людини. Перед вчителями стоїть відповідальна задача — добитися засвоєння програмного матеріалу в повному обйомі кожним учнем. Враховуя різний рівень підготовленності школярів, різниця в розвитку пам’яті, мислення, уваги, вчитель повинен орієнтуватися на середній рівень підготовленності учнів. В результаті виникають проблеми з навчання школярів, маючих високий чи низький рівень мисленної діяльності. Тому одним із способів успішного навчання ціх категорій учащихся може бути застосування комп’ютерних навчальних систем на уроці.

Учащієся з високим рівнем розумової діяльності можуть за допомогою комп’ютера знайомитися з новим матеріалом, отримуючі нові відомості і поглиблюючі свої знання. Виконуючи вправи підвищенної важкості. Учащиєся з низьким рівнем розумової діяльності можуть працювати з комп’ютером в індивідуальному темпі.

Використання на уроці комп’ютерних тестів і діагностичних комплексів дозволить вчителю за короткий час отримувати об'єктивну картину уровня знаня вивченного матеріалу і своєчасно його коректировать.

Таким чином, використання комп’ютера в навчанні школярів почакових класів є цілесообразним, перспективним.

Спостерігаючи за роботою дітей за ком’ютерном видно, що вони менше стомлюються від монотонної роботи по відпрацюванні того чи іншого учбового уміння. Захоплює і сама робота за машиной, і азарт змагання. Спілкування з ком’ютерном дає дитини раскрепощенность: ніхто не сваритеме і не засміє, при отриманні низької оцінки можна переробити роботу до тих пір, поки не отримаєш бажанного результату. Тут здійснюється індивідуальний підхід до навчання: дитина сама вибирає темп роботи, а часто і від діяльності (навчання, треніровка, контроль).

Завдання дослідження:

· теоретично обґрунтувати сутність вивчення інформатки в початкових класах;

· проаналізувати різноманітні форми організації навчального предмету інформатики;

· вибрати найрезультативніші форми і методи проведення занять інформатки для молодших школярів.

Відповідно до гіпотези сформуємо завдання:

ь методи дослідження;

ь вивчення літератури;

ь проведення практичних робіт;

ь на практичному досвіді використати всі знання, отримані з літератури і зробити висновки.

1. Теоретико-методологічні основи використання нових інформаційних технологій для розвитку творчих здібностей молодших школярів

1.1 Психолого-педагогічні особливості молодших школярів у використанні нових інформаційних технологій

молодший школяр інформатика обчислювальний Використання ІКТ у навчальному процесі початкових класів загальноосвітньої школи має широкий спектр, від використання як засобу, що дозволяє вчителю впливати на організацію педагогічної праці, використовуючи у підготовці до проведення уроків, до використанням ІКТ у навчанні самими учнями початкових класів, що дозволяє під час опанування роботи з комп’ютером вправлятися у вивченні низки навчальних предметів початкової школи з використанням комп’ютерних програм. Робота з комп’ютером учнів початкових класів, зважаючи на вищезазначені аспекти, може бути, на нашу думку, чинником впливу на його особистісні якості.

Аналіз факторів як позитивних, так і негативних, що супроводжують використання ІКТ, свідчить про те, що надаеться можливості вчителям та батькам для розвитку загальних здібностей дітей із використанням широкого спектру досягнень світової культури.

Є велика кількість комп’ютерних енциклопедій, досконалих навчаючих програм, ілюстрованих комп’ютерних книг, навчальних ігор, що розвивають здібності дитини. Але саме по собі це багатство без участі старших, без праці дорослої людини, залученої до процесу виховання дитини, без консультацій з фахівцями, не навчить дитину [22. Бондаревська В. М. Дитина та нові інформаційні технології: позитивні та негативні наслідки нової культури людського життя // Комп’ютер у школі та сім'ї. — 2000. — № 1. — С. 49 — 52.].

Залучення учнів 1−4-их класів до процесу вивчення елементів комп’ютерної грамотності є, за своєю суттю, досить важливим та актуальним. Чимало психологів у своїх роботах стверджують, що основні логічні структури мислення, а також операційні навички формуються у віці 5−11 років Саме в молодшому шкільному віці відбувається перше знайомство учнів із шляхами вивчення властивостей і явищ навколишнього світу, зокрема, у математиці вони (властивості та явища навколишнього світу) знаходять відображення в геометричних фігурах, у числових характеристиках величин, що вивчаються, та їхніх відношеннях.

Елементи інформаційних технологій є нині суттєвим компонентом навчання, що формує «нову» грамотність, а тому важливо, щоб кожен учень уже з початкових класів оволодів інформаційними технологіями — ефективним засобом удосконалення й розширення пізнавальної діяльності.

Серед умінь, що набувають учні, виявлені зокрема такі, як:

Ш виділяти загальне в аналізі конкретних задач;

Ш конкретизувати загальні положення в заданій ситуації;

Ш проводити дедуктивні міркування;

Ш переводити текстову задачу на мову інформаційної моделі;

Ш правильно застосовувати поняття й означення;

Ш проводити умовні систематизації [1010. Кивлюк О. П. Можливості пропедевтики основ інформатики в початковій школі // Комп’ютер в школі та сім'ї. — 2001. — № 5. — С. 33 — 34.].

Інформатика — один з інноваційних і затребуваних предметів шкільної підготовки, що роблять школу сучасною і наближають її до життя й вимог суспільства. На нинішній день вона є одним з основних шкільних курсів, що сприяють формуванню змістовно-логічного мислення.

Вважається, що, наприклад, опанування учнями методології комп’ютерного моделювання є ефективним засобом розвитку продуктивного мислення, який сприяє підвищенню мотивації учня й формуванню стійкого інтересу до пошукової дослідницької діяльності. Найбільш природними щодо оволодіння учнями середовищем моделювання для початкового вивчення зазначеного курсу є електронні таблиці. Необхідним фактором успішного опанування курсу комп’ютерного моделювання є забезпечення кожному учневі свободи вибору способів діяльності.

Розглянемо можливість використання комп’ютера і фрагментів навчальних комп’ютерних програм у процесі вивчення учнями спеціальних шкіл предметів природничого циклу (біології, географії), їх вплив на підвищення якості знань та психічний розвиток учнів.

Нового погляду на особливості розвитку образотворчих та музичних здібностей надає поєднання ейдетики та комп’ютерних засобів навчання. Майстерня комп’ютерної графіки Московського дитячого телевізійного центру на практиці засвідчує ефективне використання можливостей швидкого засвоєння та запам’ятовування яскравої інформації, що надається згаданими засобами.

Звертається увага на необхідність спеціального відбору програмного змісту його відповідного конструювання на основі врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів і структури їхньої пізнавальної діяльності на кожному з етапів навчання.

Математичні основи інформатики здебільшого є природним полем формування загальнонавчальних навичок і розвитку загальних мисленнєво-комунікаційних здібностей дитини.

Аналіз педагогічного досвіду виявив також і деякі, обумовлені переважно низьким технічним рівнем, негативні тенденції використання ІКТ у початкових класах, а саме:

Ш швидка зорова і загальна втомлюваність під час більш як 15-хвилинної роботи за комп’ютером;

Ш загроза розвитку фотоепілепсії, пов’язаної з миготінням екрану й частотою зміни кадрів;

Ш негативна сюжетна лінія деяких комп’ютерних ігор;

Ш жорстке нав’язування діалогу програмою спрямовують на сприйняття дітьми ІКТ як партнера у грі, а не як засобу гри, що значно знижує інтелектуальну активність школяра;

Ш захоплення індивідуальними формами роботи на противагу колективним.

Невід'ємними умовами вивчення дидактичних особливостей застосування комп’ютерно орієнтованих засобів навчання є такі:

Ш урахування особистісних якостей учня молодшої школи;

Ш вивчення рівня керівної компетентності вчителя в умовах навчального середовища у системі «учень — учитель — засіб навчання».

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей молодших школярів є повсякчас актуальним компонентом, що сприяє якісній побудові педагогічної праці та організації проведення навчально-виховного процесу.

Серед індивідуальних особливостей молодших школярів щодо даної проблеми нами виділено такі:

Ш велика амплітуда в зовнішніх темпераментних проявах (одні експансивні, інші стримані, одні швидкі й поривчасті, інші сповільнені);

Ш істотні характерологічні відмінності молодших школярів: (з точки зору вольових рис особистості учні даної вікової категорії поділяються на більш рішучих, енергійних і наполегливих, і навпаки — на менш вольових, менш самостійних, таких, які більше піддаються впливу); емоційні риси характеру (імпульсивність, яскравість виявлення почуттів, їх більше чи менше багатство й сила можуть бути досить відмінними);

Ш особлива категорія рис характеру, яка пов’язана з розумовою діяльністю (серед молодших школярів зустрічаються більш або менш розсудливі, більш схильні все обдумувати і про все розповідати, а також інші, схильні не надто багато роздумувати, а більше діяти);

Ш у молодшому шкільному віці здібності у більшості випадків ще не бувають чітко вираженими. Тому невдачі учня в тому чи іншому навчальному предметі не слід приймати за відсутність здібностей до нього. Завдання полягає не стільки в тому, щоб встановлювати здібності й нездібності учня, а в тому, щоб по можливості розвивати всі необхідні для засвоєння знань здібності;

Ш відносно добре розвинута у молодшого школяра наочно-образна пам’ять, але вже є передумови для розвитку словесно-логічної пам’яті;

Ш ефективність осмисленого запам’ятовування в учнів початкових класів відіграє переважну роль: експериментально доведено, що діти молодшого шкільного віку значно краще (швидше і міцніше) запам’ятовують зрозумілі їм слова та вирази, ніж ті, які їм незрозумілі;

Ш учень початкової школи вже може в достатньо широких межах здійснювати елементарні розумові операції - порівняння, узагальнення, пробує робити висновки. Дослідження свідчать, що молодші школярі можуть проводити елементарне оперування наочно представленими множинами, розв’язувати і складати найпростіші приклади й задачі;

Ш особливої уваги потребує організація навчальної праці учнів початкових класів. Як відмічає відомий психолог Н.Д. Левітов (1973), фізичний розвиток дозволяє їм без перенапруження й особливої втоми займатися 3−5 годин);

Ш необхідно врахувати, що у навчанні учнів початкових класів дуже різко виявляється протиріччя між постійно зростаючими вимогами, які висуває навчальна робота, учителі, колектив до особистості дитини, її уваги, пам’яті, мислення, і наявним рівнем психічного розвитку, розвитку якостей особистості.

Одним із провідних засобів активізації навчальної діяльності дітей є відповідна система нестандартних знань, що вимагають гнучкості, критичного підходу, раціонального мислення.

Індивідуальні відмінності у розвитку психологічних детермінант навчальної успішності, внутрішньо-функціональні зміни у структурі пізнавальної сфери, динаміка психічних факторів навчальної успішності молодших школярів зумовлюють необхідність диференційованого, зокрема, індивідуального підходу до учнів у побудові процесу навчання на основі встановлення зазначених закономірностей.

У вирішенні проблеми неуспішності з математики слід звернути увагу на рівень розвитку в учнів:

Ш першого класу — обсягу й продуктивності уваги та обсягу зорової пам’яті;

Ш другого класу — обсягу уваги та слухової пам’яті;

Ш, а в третьокласників врахування рівня розвитку, обсягу та стійкості уваги.

Успішність з письма в учнів перших класів пов’язана з тенденціями у розвитку обсягу уваги і майже в однаковій мірі від обсягів зорової і слухової пам’яті, що зумовлює однакову значущість впливу наочної та слухової інформації. Збільшення обсягу граматичної інформації в учнів другого класу вимагає підвищення рівня стійкості й обсягу уваги. А в третьому класі найбільш значущим у виконанні граматичних завдань є обсяг слухової пам’яті.

Процес оволодіння навичками техніки читання в усіх вікових групах спирається на рівень розвитку обсягу уваги й зорової пам’яті, які складають основу успіху в даній діяльності.

Загальна характеристика особистісних якостей молодшого школяра у даній інтерпретації не претендує на повний обсяг у зв’язку з необхідністю їх окремого розгляду за умови безпосереднього дослідження у наведених нижче методиках.

Цілісне (через становлення та розвиток операціональної та мотиваційної сфер психіки) і поетапне формування мислення, коли кожний етап забезпечує досягнення відповідного рівня інтелектуальної активності - стимульно-продуктивного, евристичного, креативного, — забезпечує ефективне формування творчого мислення засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій спочатку за умов зовнішньої мотивації, яка «запускає» мисленнєву діяльність.

У молодших школярів за умов спеціально організованого навчання можна формувати творче мислення, що характеризується самостійністю, гнучкістю, ініціативністю, комбінаторно-ігровими проявами, а також задовольняє їхні вищі потреби — у пізнанні, спілкуванні, самореалізації.

Процес розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра має гетерохронний характер, що проявляється в кількісних і якісних змінах психологічних детермінант навчальної успішності учнів: протягом навчання дитини у початкових класах зростає ефективність процесу її логічного мислення, операцій узагальнення та автоматизації розумових дій.

Молодших школярів можна підводити до осмислення навчальних умінь, оскільки у дітей починають розвиватися процеси, що призводять до абстрактного мислення.

Огляд наукових праць поряд із розробками низки підходів щодо використання ІКТ у навчально-виховному процесі свідчить про впливовість ІКТ на особистісні особливості учнів різних вікових категорій, зокрема, переважно з позитивними наслідками, проте в проаналізованих джерелах більше уваги приділено дослідженням вікових груп, середнього, старшого шкільного та післяшкільного віку.

Натомість, очевидна значущість такого когнітивного компоненту, як мислення молодшого школяра, спонукала нас до вибору та розробки методик його дослідження, які б виявляли ефективність впливу використання ІКТ у навчальному процесі на динаміці розвитку мисленнєвих структур дитини.

1.2 Теоретичне обґрунтування методичних прийомів навчання молодших школярів основам інформатики

Комп’ютер, упевнено і надійно зайняв своє місце в житті сучасної людини, активно входить в шкільні будні. При цьому віковий кордон зустрічі з комп’ютером, його оволодінням нестримно знижується. З простими ігровими комп’ютерними пристроями дитина взаємодіє вже з 3 — 4 років. До моменту вступу до школи (6−7 років) у дітей, як правило, є деякий досвід спілкування з комп’ютерними пристроями і тоді виникають питання: як працює комп’ютер; з чого він складається; що у нього усередині; чому він виконує команди. На ці та інші питання і покликаний відповісти шкільний курс інформатики. Починати навчання доцільно з молодшого шкільного віку, оскільки відомо, що найміцніші і довічні знання і навики чоловік отримує в початковій школі.

Це пов’язано з тим, що:

Ш молодший шкільний вік більш сприятливий до навчання;

Ш знання і навики, отримані в початковій школі, стають основою і засобом всієї подальшої пізнавальної діяльності.

Проте методика початкового навчання багато років була пов’язана в основному з теорією емпіричного мислення, що мало сприяло формуванню у молодших школярів повноцінної учбової діяльності і основ теоретичного мислення. Виникла необхідність в нових підходах до навчання в початковій школі. І саме таким новим підходом є система розвиваючого початкового навчання. Навчання, яке, забезпечує повноцінне засвоєння знань, формує учбову діяльність і тим самим безпосередньо впливає на розумовий розвиток, і є розвиваюче навчання.

У основу занять покладені наступні принципи:

Ш формування основ інформаційної культури, тобто опанування основних понять інформатики, такими, як команда, алгоритм, виконавець;

Ш розвиток логічного і образного мислення, що можливо завдяки широкому використанню графічних і звукових засобів;

Ш вживання ЕОМ для вирішення творчих завдань конструювання і проектування;

Ш закладання основ алгоритмізації, структуризації діяльності, направленої на рішення поставленої задачі;

Ш індивідуалізація і диференціація навчання, наочність, доступність подачі інформації, введення ігрового елементу в процесі навчання.

Згідно програми заняття в цих класах проходять по 1 годині в тиждень протягом всього навчального року. Програма орієнтована на програмно-методичні комплекси — це розвиваючі комп’ютерні ігри для дітей від 6 до 9 років, які добре вписуються в систему розвиваючого навчання в початковій школі. Освоєння комп’ютера відбувається в ігровій формі, дозволяє здійснювати зв’язок з такими предметами як українська мова (кросворди), математика (вирішення прикладів в ігровій формі), малювання, музика. Навчання мистецтву роздумувати, умінню планувати свої дії, здатність передбачати різні обставини і діяти відповідно до них — це завдання допомагає нам вирішити програмний продукт. Таким чином, учні знайомляться з комп’ютером, вчаться спілкуватися з ЕОМ в режимі діалогу, знайомляться з поняттями меню, курсор, програмними засобами, розвивають логічне і алгоритмічне мислення.

Але введення дисципліни «Сходинки до інформатики» у молодшому шкільному віці поряд з явними достоїнствами породило безліч проблем, в т. ч.:

Ш норматив роботи на ЕОМ для молодших школярів не більше 15 хвилин. Отже, урок розбивається на 2 частини: теоретичну і практичну, причому практична частина уроку має бути продовженням теоретичної;

Ш слабке уміння учнів говорити і вести записи в зошитах услід за поясненнями вчителя.

Йдучи від простого до складного, вирішуючи цікаві завдання з казковими сюжетами і героями, учень вирішує логічні завдання, направлені на опанування мистецтва складання алгоритмів; у ігровій формі знайомиться з складними поняттями: комп’ютер, монітор, клавіатура; спостережливість, аналіз і синтез матеріалу формується при виконанні завдань на установку схожості і відмінності.

Потім йдуть складніші завдання, розраховані не лише на пояснення вчителя, виконання разом з вчителем, але і на самостійну роботу. Завдання вчать дітей мислити, правильно і зв’язно викладати свої думки. Взагалі гра — істотний компонент пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку. Прагнення до гри, інтерес до ігрових ситуацій на уроці, захопленість ігровим сюжетом — це закономірне явище, обумовлене психологічною потребою дітей цього віку.

Крім того, ефективність організації розумової діяльності дітей молодшого шкільного віку в значній мірі залежить від умов протікання навчально-пізнавального процесу в школі, одним з яких є стиль взаємин вчителя і учня. Дитина повинна відчувати радість спілкування з дорослою людиною (вчителем) — лише в цьому випадку її пізнавальна праця буде ефективною, а навчання розвиваючим.

Таким чином, серед важливих вимог до організації пізнавального процесу шестирічних дітей в умовах розвиваючого навчання можна виділити наступні:

Ш гуманістичне відношення до дітей, максимальний облік їх індивідуальних особливостей, створення атмосфери, що сприяє їх всебічному розвитку;

Ш цілеспрямованість побудови навчання з врахуванням його ефективності для спільного розвитку дітей;

Ш використання всіляких видів діяльності на уроці з метою перемикання уваги учнів у зв’язку з його нестійкістю;

Ш поєднання ігрової форми з учбовим змістом завдань, вживаних в навчанні;

Ш включення нових знань в практичну діяльність учнів, як необхідну умову їх успішного засвоєння.

Персональний комп’ютер все швидше та впевненіше перетворюється із спеціалізованого засобу у звичайний побутовий пристрій, який розраховується на використання неспеціалістами. Щоб не лишитися поза межами сучасного інформаційного і, як його останнім часом почали називати, цифрового суспільства, потрібні хоча б мінімальні знання про будову та принципи функціонування електронної техніки та вміння працювати з нею. Причому, якщо врахувати величезну швидкість розвитку комп’ютерних технологій, навчання майбутніх користувачів повинно стати масовим, всевіковим і достатньо швидким. І зрозуміло, що здобути відповідні знання і вміння повинні насамперед учні - ті, кому жити і працювати у цифровому суспільстві найблищих десятиріч.

Під досвідченим керівництвом учні можуть навчитися шукати і аналізувати ін-формацію, приймати рішення і розв’язувати проблеми, працювати разом і обмінюватися інформацією.

Системи освіти в будь-якій країні покликані сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, тому що саме школа готують людину до активної діяльності різних сферах економічного, культурного та політичного життя суспільства. Тому роль школи як базової лланки освіти надзвичайно важлива. Здатність освітнього закладу досить гнучко реагувати на запити суспільства, зберігаючи при цоьму накопичений позитивний досвід, має дуже велике значення.

М.І. Жалдак ще в 1989 році писав: «…відбір змісту освіти, розробка методик викладання всіх без виключення предметів на базі сучасної інформаційної технології, розробка підручників і навчальних посібників. Дидактичних матеріалів, методичних вказівок, підготовка вчителя до роботи в умовах широкого використання автоматизованих інформаційних систем у навчальному процесі, організація та методика підготовки і перепідготовки учительських кадрів, розробка науково-методичного забезпечення самоосвіти вчителів стає ряд найбільш актуальних проблем перебудови системи освіти».

Підвищення ефективності можливе, з одного боку, за рахунок використання технологій, орієнтованих на розвиток особистості, з іншого — використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі.

Інформаційні технології - зодного боку, це потужний інструмент для отримання дитиною найрізноманітнішої інформації, з іншого — ефективний засіб для підвищення інтересу до навчання, а також мотивації наочності, науковості та інше. Тому вчителя-новатори використовують інформаційні технології у навчальному процесі.

Однією із сфер, де використання інформаційних технологій є найбільш виправданим, — навчання основам інформатики у початковій школі.

Використання комп’ютерної техніки дає можливість швидко визначити рівень знань учнів, перевірити ступінь засвоєння програмного матеріалу, відкриває можливість учням самокритично оцінити свої знання та вміння, виявити прогалини та подалати їх за допомогою неодноразових виконань різноманітних вправ та завдань.

Учень має можливість за короткий проміжок часу (15 хв.) виконати біля 100 операцій, різних за змістом та складністю. Вчитель має можливість диференціювати завдання як за терміном часу для виконання однієї операції (від 5 до 30 с.) так і за складністю завдання та його виду. Відкриваються можливості для індивідуальної роботи зі слабовстигаючими учнями, не випускаючи з поля зору роботу всіх інших учнів класу, що забезпечує швидкий оперативний зворотний зв’язок: ученю — вчитель.

Ефективність уроків інформатики полягає у високій активності дітей, їх працездатності протягом всього уроку. Це забезпечується постійною зміною видів завдань. Спілкуючись з ком’ютерном, діти легко виконують до 100−120 операцій за 15−20 хв.

Працювати за ком’ютерном дітям молодшого шкільного віку дозволяється не більше 15 хв. Тому на початку уроку учні отримують чіткі й зрозумілі завдання. Протягом уроку діти працюють самостійно, доводять до автоматизму обчислювальні навички. Вкінці уроку дітям пропонується контрольне завдання, виконавши яке діти самі оцінюють результативність своєї роботи на уроці.

Комп’ютерно-орієнтоване середовище для дітей молодшого шкільного віку сприяє не лише розвитку дитини, але є ще й потужним джерелом позитивних емоцій. Комп’ютерні технології не можна впроваджувати в цьому віці однобічно, акцентуючи увагу тільки на їх пізнавальному аспекті. Треба інтегрувати їх у навчальне середовище так, щоб вони справляли розвивальний вплив на моральну, емоційну та комунікативну сфери, були стимулятором розвитку навичок спілкування з однолітками, встановлення дружніх стосунків. Формування моральної і пізнавальної сфер особистості дитини відбувається у взаємному впливі, взаємозалежності. Цей факт треба враховувати під час організації дружнього, сприятливого, активно розвивального навчального середовища.

У сучасному інноваційному, динамічному соціальному середовищі перед підростаючою людиною постають проблеми фізичного виживання, досягнення життєвих цілей в умовах новизни та невизначеності. Саме моральна сфера, яка відіграє провідну роль у формуванні особистості, не повинна недооцінюватись психологами, педагогами, розробниками інформаційних технологій для молодшого шкільного віку. Головне, зробити вплив комп’ютерного середовища позитивним, щоб воно сприяло гармонійному розвиткові, забезпечувало формування соціально адаптованої особистості, у напрямку її творчої самореалізації.

Умови ефективного використання комп’ютерних технологій у дошкільному і молодшому шкільному віці, проблеми їх впливу на емоційну, вольову, моральну сферу дітей є актуальним питанням. Чим молодший вік дитини, тим більш відповідальним є вирішення питання про застосування будь-яких впливів на її формування. Але якщо вже відбувається застосування комп’ютерів у молодшому віці й воно є ефективним, позитивним для розвитку, то це створює умови для подальшої більш успішної інтеграції дитини у сучасне інформаційне середовище школи. Вона може з більшою користю для себе використати інформаційні технології в середньому і старшому шкільному віці, коли ці технології вже стають невід'ємним елементом навчального процесу, а також підготуватися до життя в сучасному інформаційному технологічному середовищі.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають нові перспективи для розвитку освіти та якісно і принципово змінюють дидактичні підходи, а також самі методологічні засади організації навчання. А для цього необхідно створення принципово нової парадигми набуття знань, яка б сприяла більш ефективному формуванню інтелекту, творчих здібностей дітей, розвитку цілісного світогляду, що сприяє формуванню навичок спілкування та повноцінного існування в сучасному інформаційному суспільстві.

Одним із важливих каналів засвоєння людиною знань про норми поведінки у сучасному інформаційному суспільстві є спілкування. «Спілкування в своїй первинній формі - в формі спільної діяльності або у формі спілкування мовного — складає обов’язкову умову процесу засвоєння індивідуумом досягнень суспільно-історичного розвитку людства».

Теоретичні підходи до питання формування стосунків у дітей з ровесниками визначені в творчій спадковості видатних педагогів В. О. Сухомлинського, А. С. Макаренка. Вони неодноразово вказували на необхідність виховання дітей з раннього віку в дусі товариства, доброзичливості, співчуття ровеснику.

Прийнято вважати, що приписи висувають зразки й моделі, а оцінки контролюють реалізацію. Таке розмежування, природно, відносне, так як припис несе в собі й оцінювальне навантаження. У той же час оцінка, спонукаючи до однієї поведінки і відвертаючи від другої, містить у собі й відповідні приписи. Вона виступає дійовим засобом напрацювання ліній поведінки, програмування і вибору вчинків. Це регулятивній дії моралі, таким чином, спостерігається постійна взаємодія приписів і контролю, вимог і оцінок.

Вивчаючи роль колективу у формуванні суспільної направленості особистості школяра, можно сказати, що краще всього правила засвоюються тоді, коли школяр приймає участь у їх створенні і є співавтором, а також за умови відображення тих стосунків, які виникають між дітьми в процесі спільної діяльності. Тільки в такій позиції школяр сприймає вимоги, як обов’язкову умову успіху діяльності, а правила поведінки, пов’язані з їх виконанням, стають для них привабливими і необхідними. Навпаки, ті школярі, які були лише провідниками уже готових вимог і норм і нічого в них не вклали, частіше всього засвоювали ці правила тільки зовні, на рівні знань.

У комп’ютерно-орієнтованому середовищі для дитини з’являється багато нових, раніше їй невідомих правил регуляції поводження та саморегуляції. Активізація позиції дитини — нова роль «правило-носія», у яку ставить його дорослий, полегшує і прискорює процес засвоєння правил поведінки.

Для використання комп’ютера як засобу діяльності від дитини вимагається вміння оперувати символами (знаками), узагальненими образами, тобто достатньо розвинене мислення, творча уява. У молодшому шкільному віці дітям уже доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, знакового опосередкування і символічного моделювання. Дитина здатна до створення нового малюнку, конструкції, образу фантазії, до зв’язного розповідання про зображене на картинці, звукового аналізу слова.

Розробляючи методику роботи, необхідно спиратись на теоретичні уявлення вітчизняної та зарубіжної психології про вікову періодизацію та кризи розвитку і новоутворення у молодшому шкільному віці, а також на положення Л. С. Виготського, що інтелектуальний розвиток дитини полягає не стільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку інтелектуальних процесів, тобто в якісних характеристиках дитячого мислення. У зв’язку з цією точкою зору, бути готовим до шкільного навчання означає досягти відповідного рівня розумових процесів: дитина повинна вміти виділяти суттєве в явищах оточуючої дійсності, уміти порівнювати, бачити схоже та відмінне, навчитись розмірковувати, знаходити причини явищ, аналізувати та робити висновки. Готовність дитини до діяльності в комп’ютерно-орієнтованому середовищі передбачає не тільки розумовий розвиток, а також розвиток навичок соціалізації, засвоєння необхідних норм та правил поведінки.

Нині є велика кількість методик, які досліджують вплив спілкування на розвиток мислення та соціалізацію дитини. З них необхідно було вибрати ті, які дають уявлення про розвиток спілкування, і разом з тим, щоб вони були достатньо зручні і прості у використанні, щоб діагностика не займала багато часу. Водночас необхідно керуватися положенням С.Л. Рубінштейна, який вважав, що ядром або загальним компонентом різних розумових здібностей є властива кожній людині якість процесів аналізу та синтезу, їх рівень розвитку.

Відомо, що якість виконання дитиною завдань залежить від того, наскільки дитина відчуває себе природно й невимушено. Для цього необюхідно створити таку емоційну атмосферу, у якій дитина не боялася би помилитися, намагалися досягти того, щоб усі завдання сприймалися дитиною як гра, у якій інструкція виконувала роль правила, а вчитель був партнером по грі. Необхідно намагатись створити атмосферу доброзичливості, щоб досягти розкутості дітей.

У ході роботи над розвитком мислення у комп’ютерно-орієнтованому середовищі одночасно проводиться перевірка рівня розвитку спілкування. Виявяється, що досвід навчання та розвитку в комп’ютерно-орієнтованому середовищі, що створене, позитивно впливає також на розвиток спілкування. Діти, які знаходилися в комп’ютерно-орієнтованому середовищі, краще оволодівають правилами поведінки в колективі, серед яких — широкий діапазон навичок, що охоплюють і правила взаємодії з комп’ютером, дотримування й виконання інструкцій педагога, рівень саморегуляції, а також встановлення доброзичливих стосунків з однолітками.

Поведінка дітей, що навчаються в комп’ютерно-орієнтованому середовищі, відрізняється від поведінки дітей такого ж віку, які знаходилися в аналогічних умовах, але не зазнавали впливу комп’ютерно-орієнтованого середовища.

Отже можна сказати, що:

Ш використання ІТ активізує пізнавальну активність та розвиває самостійність, створює умови для продуктивної діяльності дитини молодшого шкільного віку, що сприяє розвитку мислення, стосунків з однолітками;

Ш використання правил взаємостосунків як педагогічного засобу формування у дітей гуманного ставлення один до одного, заміна санкціонування, які притаманні типовому розбору дитячих конфліктів, подання правил поведінки педагогами, сприяє поліпшенню стосунків з однолітками та засвоєнню правил поведінки;

Ш формування шляхів доброзичливого ставлення до ровесників — необхідний етап розвитку механізмів регуляції поведінки у відповідності до правил доброзичливих взаємин.

1.3 Розвиток творчих здібностей учнів початкових класів

Основними принципами реформування змісту сучасної шкільної освіти в Україні є гуманітаризація, диференціація та інтеграція. Їх реалізація має на меті формування творчої особистості як умови й результату повноцінного результату навчання інформатики.

Роль творчості в навчально-виховному процесі обумовлюється низкою важливих міркувань. По-перше, творчість допомагає виробляти вміння вирішувати нові задачі, орієнтуватися в нових умовах, долати різноманітні труднощі. По-друге, творчість пробуджує та стимулює розвиток інтересів до діяльності, оскільки завжди пов’язана з відкриттям нового, знаходженням чогось раніше невідомого.

Творчий труд — найскладніший, тому навчання в умовах творчої праці певною мірою гарантує в майбутньому успішну діяльність у менш складних умовах, а також постійну спрямованість на раціоналізацію своєї праці, покращення її якості та ефективності.

Розробка методичних принципів, дидактичних вимог та методів трудового навчання молодших школярів, які б сприяли ефективному оволодінню різнобічними гнучкими вміннями, які легко переносяться на обробку різноманітних листових матеріалів, і зараз є першочерговим завданням психолого-педагогічних досліджень.

У цьому зв’язку виникає необхідність постановки нових та впровадження раніше розпочатих досліджень, які допомагають виявити суб'єктивні та об'єктивні умови, за яких оволодіння вміннями стане ефективним засобом естетичного та морального виховання особистості. Адже формувати позитивне ставлення до праці можна лише тоді, коли навчання має творчий характер, коли воно допомагає постійному збагаченню змісту пізнавальної та трудової діяльності учнів, гармонійному їх розвиткові.

Але нам слід визнати, що й досі ми не маємо достатнього обсягу дидактичних засобів, розрахованих на формування в молодших школярів формотворних та загальнотехнічних умінь.

Розв’язувати ці важливі завдання необхідно в умовах, де суттєве значення мають ритм, порядок, чіткість у організації трудової діяльності, доцільність інтер'єру робочого приміщення, кольорове вирішення обладнання та стін приміщення, зовнішній вигляд — одяг. Турбуючись про це, турбуємося про авторитет праці, про те, щоб і радістю від умов праці стверджувати образ життя, в якому праця — його основа.

Результат діяльності, його краса — ще один зі стимулів до праці. По-перше, в ньому явно представлено перед суспільством, як і перед тим, хто працює, його здібності, старанність та майстерність. Це також можливість самооцінки та суспільної оцінки, які є важливим виховним фактором. По-друге, формувати потяг до краси продукту праці в сучасних умовах — це робити радість людям, що само по собі гуманно.

Тому вихідним для нас є положення про пріоритетність особистої праці в трудовій діяльності в системі навчання інформатики та виховання особистості, де праця виступає як засіб усебічного та гармонійного розвитку людини, як основа виховання моралі, як засіб громадянського виховання, як умова формування загального світогляду, філософії, як виток формування колективістської спрямованості, як засіб підготовки учнів до підприємницької та суспільної діяльності, як сфера самоствердження та досягнення високих показників інтелектуального та фізичного розвитку, як міра соціальної значущості та змісту життя кожної людини.

Щоб праця для виконавця стала бажаною, потрібна «творчість у праці, вільна гра фізичних та інтелектуальних сил, що є найдосконалішою формою трудового процесу, найсуттєвішим елементом його краси».

Школа може сприяти розвитку в дітей широкого спектру здібностей, даючи можливість молодшому школяреві проявити себе в активній діяльності з самого початку навчання.

Одним з ефективних шляхів розвитку індивідуальних творчих здібностей є залучення учнів 1−4 класів до формотворної діяльності. Формотворна діяльність молодшого школяра — це створення ним оригінального продукту праці, витвору, в процесі роботи над яким самостійно використовуються засвоєні ним знання, вміння, навички, в тому числі здійснено їх перенос, комбінування відомих способів діяльності та створення нового для учнів підходу до розв’язання тієї чи іншої задачі.

Відомі випадки, коли образ у своєму результативному вираженні (малюнку, конструюванні, відтворенні) стає набагато біднішим, ніж був у момент його задуму. На наш погляд, це пов’язано з тим, що учні у своєму арсеналі не мають достатньої кількості та різноманітності засобів для відтворення форм, образів, предметів, сюжетів тощо.

Як відомо, не можна оперувати тим, чого не маєш. Тому, чим більшим та різноманітнішим є запас вихідних форм, образів, чим повнішим є їх зміст, тим більше можливостей у дітей працювати творчо, отримуючи ефективні результати своєї праці.

Навчаюча формотворна діяльність виступає в нас, насамперед, як така, що допомагає розвиткові цілого комплексу якостей творчої особистості: розумової активності, швидкості навчання, винахідливості, самостійності у виборі задачі, прагненню здобувати знання, здатністю бачити загальне в різних та різне в схожих предметах, формах, образах, явищах. Іншими словами, мова йде про оволодіння мінімальним обсягом знань, необхідних для ефективної творчої роботи в умовах наукомісткого інформаційного суспільства.

Раннє залучення дітей до художньо-конструкторської діяльності з використанням цих засобів, ігрових атрибутів, головоломок з використанням творчих завдань є передумовою появи в майбутньому талановитих творчих працівників, художників, дизайнерів, тощо. Дитяче художнє конструювання припускає приведення до певного взаємного розташування окремих елементів, деталей, їх частин тощо.

Для розв’язання задач, які пов’язані із залученням учнів до такої діяльності, необхідно дати їм такі засоби, які в результаті забезпечили б успіх кожному з них.

Геометричні форми здавна приваблювали людей можливістю за їх допомогою створювати стилізовані зображення навколишнього світу, який легко впізнати. Йдеться про такі ігри, що пов’язані з формотворною діяльністю на основі комбінування геометричних форм. Вони з’явились на межі XVIII-XIX ст. Це «Танграм», або мозаїчний квадрат, який складається з 7 геометричних форм, овал Колумба з десяти частин тощо. Таким чином, ми маємо приклад того, що ці ігрові образи, концентруючи в собі геометричні форми, стають для учнів так би мовити «малими конструкторами».

Учні, по-перше, навчаються планувати власні дії, а по-друге, виготовляють для себе необхідний за кількістю комплект засобів для оперування ним та створення більш привабливих зображень задуманих предметів та об'єктів.

Шукаючи засоби тренування уяви та фантазії учнів молодшого шкільного віку, ми використовуємо спеціально розроблені засоби, розуміючи, що добре розвинута уява є неодмінною умовою розширення обсягу знань та інтересів дітей.

Тренінгова система може вдало поєднувати в собі елементи технічної та художньої творчості, допоможе учням, спираючись на вирізані ними напівформи та пристосування, широко проявляти вигадку, винахідливість у процесі створення корисних творчих продуктів праці.

Отже, сказане вище дозволяє зробити такі висновки:

1. Для розвитку мислительних творчих процесів у молодших школярів (вміння аналогізувати, комбінувати, реконструювати і т. ін.) потрібні спеціальні опорні засоби, посильні учням даного віку та органічно пов’язані з навчальним процесом. Одним з таких засобів може бути комп’ютер.

2. Навіть найдосконаліші засоби без відповідної методики їх використання або технології їх застосування, як правило, не дозволяють досягти поставленої мети.

3. Певною мірою розкриті позитивні якості такого засобу, як комп’ютерний, за допомогою якого можна активізувати творчу діяльність молодших школярів: багатоцільове та багатопланове використання його в трудовій діяльності молодшого школяра; встановлення за його допомогою природного зв’язку між учбовою та трудовою діяльністю учнів початкової ланки освіти; підтверджено простоту та безпечність роботи з ним учнів цього віку; експериментально доведено, що в умовах творчого тренінгу спеціально розроблені прилади допомагають виготовленню не тільки корисного продукту праці, але й сприяють отриманню естетично оздобленого продукту праці, допомагають покращити сприймання форм та формотворення в цілому.

4. Зроблено спробу показати створені пристосування як засіб, який допомагає формувати творчий стиль діяльності учнів. Пристосування надане як абстракція, але в певному змісті опредмечена Його бачать утіленим у конкретному листовому матеріалі, його виготовляють, з ним працюють. Пристосування існує як об'єктивно, так і чуттєво (в образному світі дитини), тому воно може виступати в ролі так званого інтерпретатора мислительних образів учнів — каталізатора процесу пізнання об'єктивної дійсності.

В процесі формування інформаційних уявлень і необхідних навиків не останню роль грає фактор часу — тривалість і поступовість. Для досягнення цього вчитель повинен піклуватись про включення майже у кожен урок (і не тільки урок інформатики!) використання комп’ютерних технологій. Важливо урізноманітнювати характер діяльності учнів на уроці. Неможливо признавати «нормальним», наприклад, якщо весь урок діти тільки рахують чи тільки пишуть виконання завдань геометричного складу.

Можна приділити інформаційним технологіям декілька хвилин майже на кожному уроці, намагаючись пов’язати його з вивченням останніх питань.

Цілеспрямована діяльність вчителя по формуванню інформаційних уявлень створюють сприятливі умови як для успішного засвоєння курсу інформатики, так і для оволодіння у подальшому основами знань по іншим предметам.

Завдяки заняттям-завданням учні початкової школи опановують і закріплюють у процесі гри знання про властивості й особливості інформації, розвивають у дитини творчу уяву, природні задатки, увагу, пам’ять, технічне мислення, допитливість, художній смак, фантазію. Це, зокрема, дає їй можливість вільного вибору, оригінального мислення у формах, темах і композиціях.