Використання інтерактивних методів навчання на уроці

Міністерство освіти і науки України Полтавський обласний інститут Післядипломної педагогічної освіти Кафедра педагогічної майстерності

Випускна робота з теми:

Використання інтерактивних методів навчання на уроці

Виконала:

викладач математики Професійного гірничого ліцею м. Комсомольська Скрипник Світлана Федорівна Полтава — 2010

Зміст педагог учень інтерактивний навчання Вступ

1. Суть інтерактивних методів навчання

2. Використання інтерактивних методів на уроках викладачами професійного гірничого ліцею Висновки Список використаної літератури

Вступ Кожен вчитель обирає свій власний шлях у викладанні предмету. Але при цьому, на мою думку, необхідно пам’ятати про слова В. Сухомлинського «Творчість народжується там, де створюється сплав глибоких і міцних знань з досвідом практичної діяльності, який склався в процесі самостійної роботи». Завдання кожного вчителя під час викладання предмету полягає не лише у навчанні, а й у вихованні учнів та розвитку їх вмінь спілкуватися, відстоювати власну життєву позицію, тобто формуванню активної й успішної особистості. Результати дослідження американського соціолога Ноумена Джеймса з цього питання виявилися однозначними. На успішність учнів найбільш впливає сам класний колектив де вони навчаються. Розвиток товаришів, їх успішність та життєві плани мають приоритетне значення. У колективі, який уміло організований, кожен працює на кожного. На долю викладача припадає «дрібничка» — допомогти групі вдало організуватися на уроках.

Для нікого вже не є таємницею, що інтерес до знань в учнів падає. З метою успішного розв’язання даної проблеми необхідно в навчально-виховному процесі впроваджувати активні та інтерактивні методи роботи, які активізують діяльність учнів, розвиваючи їх творче мислення, вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення. Я. А. Коменський зазначав: «Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають». Це положення не втратило своєї активності й значимості і в наш час. Недаремно таку велику увагу приділяють наші педагоги-дидакти вивченню питання ефективності застосування різноманітних форм і методів роботи у навчально-виховному процесі.

Важливим освітнім завданням сучасного педагога є спрямування роботи на розумовий розвиток учнів, що забезпечуватиме формування їх творчих здібностей, здатність і уміння знаходити нові шляхи для розв’язання практичних завдань, творчо застосовувати набуті знання у своїй майбутній діяльності.

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають. Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО «Освіта: прихований скарб», де проголошено: «Людина має навчитися:

· пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;

· діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;

· жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності" .

Слід звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.

Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навально — виховний процес освітніх закладів. Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.

Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі «педагог — дитина» на основі її розуміння, прийняття і визнання.

Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними як для вчителя так і для учнів. Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.

1. Суть інтерактивних методів навчання Термін «інтерактивний» прийшов до нас з англійської і має значення «взаємодіючий». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний — означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання — це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня» .

За визначенням О. Пометуна та Л. Пироженко: «Сутність інтер-активного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…» .

Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі у 20 — 30 роках 20 століття (лабораторне та бригадне навчання, робота в змінних парах, кооперативне навчання, проектний метод). Такі спроби оптимізації навчального процесу робили В. Сухомлинський, В. Шата-лов. Вони відмічали, що процес навчання — не автоматичне викладання навчального предмету. Він потребує напруженої розумової праці та власної активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти за допомогою інтерактивного навчання.

Звичайно, в інтерактивного навчання є чимало опонентів, котрі не згодні з такими методами і формами проведення уроків. Вони наголошують, що ці форми зменшують роль викладача на уроці, можуть підірвати його авторитет, бо під час обговорення будь-яких проблем викладач може і не знати відповідь на запитання. Але ж для викладача це постійний стимул для підвищення свого фахового рівня. Які ж сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все — підвищення ККД процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання — 10%, роботи з відео та аудіо матеріалами — 20%, під час демонстрації - 30%, під час дискусії - 50%, під час практики — 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання — 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5−10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. В. О. Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, урок з використанням інтерактивних методів найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєднуються елементи традиційних уроків — сприйняття нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення — але у незвичайних формах.

Саме такі уроки містять у собі елементи таких технологій, які при згрупуванні їх у певну систему, можуть стати дійсно інноваційними.

Отже, суть інтерактивних методів навчання полягає в тому, що в навчальний процес залучаються всі учні, кожен з них робить індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Це відбувається в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що сприяє спільному розв’язанню завдань.

Універсальних методів не існує, але превагу варто віддавати залученню учнів до активної творчої діяльності і таких методів навчання, які передбачають високий рівень сумісної взаємопов'язаної діяльності педагога та учня.

2. Використання інтерактивних методів на уроках викладачами професійного гірничого ліцею Педагогічний колектив професійного гірничого ліцею третій рік працює за єдиною методичною проблемою: «Активізація роботи учнів на уроці шляхом впровадження інноваційних методів навчання» .

Для вивчення інноваційних та інтерактивних методів для працівників ліцею постійно проводилися теоретичні та практичні семінари, тренінги, засідання круглих столів та інше. На даних заняттях викладачі виступали в ролі учнів, були учасниками реалізації інтерактивних методів навчання. Результатом такої роботи було проведення викладачами відкритих уроків, позакласних заходів з використанням інтерактивних методів.

Викладачі показали, що можуть на належному рівні проводити нестандартні уроки з використанням інтерактивних методів навчання, впроваджуючи комп’ютерні технології, ігрові моменти та різні види індивідуальної і самостійної роботи на уроці. Учні на таких уроках проявляють ініціативу, активність, самостійність, підвищується їх емоційність, виховується інтерес до предмету та повага до професії.

Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожний викладач ліцею самостійно обирає форми роботи із групою. Основними з них є:

1) Робота в парах.

2) Ротаційні (змінні) трійки.

3) Робота в малих групах.

4) Акваріум.

5) Продовж вислів.

6) Мозковий штурм.

7) Коло думок.

8) Займи позицію.

9) Громадські слухання.

10) Інсценізація.

11) Метод проект.

12) Ігри-вправи.

13) Дискусія.

14) Дебати.

Зупинюсь на основних, які найбільш часто використовуються у практиці нашого навчального закладу.

Ігрові методи навчання

Ігровий метод — це спосіб взаємодії викладача та учнів, зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних завдань і мети навчання. Для ігрових методів характерні певні особливості, що відрізняють їх від традиційних:

— наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;

— активізація мислення й поведінки учня;

— високий ступінь задіяності у навчальному процесі;

— обов'язковість взаємодії учнів між собою та викладачем, програмовим матеріалом;

— посилення емоційності і творчий характер заняття;

— самостійність у прийнятті рішення;

— бажання набути уміння та навички за відносно короткий термін.

Крім цього, обираючи ігровий метод, викладач не повинен забувати про його функції, які характерні для будь-яких інших методів:

— спонукальну;

— освітню;

— виховну;

— розвиваючу;

— інформативну;

— контрольно-корекційну.

Ігрові методи багатопланові і кожен з них в той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички, а тому виникає необхідність систематизувати їх для більш диференційованого використання у навчальному процесі.

Ігри — вправи

Досить часто у своїй повсякденній роботі викладач історії нашого ліцею на своїх уроках використовує ігри — вправи, включаючи їх у зміст багатьох уроків історії. Її проект на тему: «Ігрові методи на уроках» другий рік впроваджується у навчально-виховний процес нашого навчального закладу. Особливість використання ігрових методів полягає в тому, що вони не потребують тривалої підготовки і займають значно менше часу в межах урочного навчання. Як правило, це можуть бути вікторини, ребуси, кросворди, лото, графічні диктанти, естафети та інше.

Ігри-вправи позитивно впливають на посилення інтересу до теми, що вивчається, дають можливість виділити з усього фактичного матеріалу найбільш важливі явища і факти.

Аналіз роботи з такими вправами показує, що використання такого методу сприяє закріпленню знань учнів, перевірці їх якості, набуттю навичок.

Приведу приклад деяких з них.

Вправа-гра " Коло думок" .

Викладач креслить посередині дошки коло, у центрі якого записує завдання: правопорушення, типові для неповнолітніх. Учні, кожен окремо на своєму аркуші, за 1хв записують свій варіант відповіді, підходять один за одним до дошки і клейкою смужкою прикріпляють аркуші по колу. При цьому слід дотримуватись такого правила: якщо точка зору учня уже викладена кимсь раніше, то однакові варіанти відповідей кріпляться стосом — один на одного. Вправа пожвавлює атмосферу в класі, сприяє взаємозбагаченню знань учнів із цього питання

Гра " Пошук"

Викладач призначає 2 — 3 асистентів для проведення гри. Кожен гравець повинен на чистому аркуші паперу написати своє прізвище, а потім зазначити події і дати, які вивчили у загальній темі: «Україна у Другій світовій війні». Асистенти слідкують за тим, щоб не було списування та підказок, а наприкінці гри збирають аркуші та визначають, хто найбільше написав дат та подій. Після цього асистенти визначають переможців. За кількістю правильних відповідей виставляють бали.

Гра " Естафета"

Змагання починають учні, які сидять на останній парті - саме їм викладач дає чистий аркуш паперу. Учасники гри пишуть на аркуші своє прізвище і будь-яку дату, пов’язану з визначеною темою і передають своєму товаришеві попереду. Гра проводиться як на швидкість так і на правильність відповідей. Якщо учень не пригадав жодної дати він передає аркуш далі.

Викладач визначає команду — переможницю та тих учнів, які не дали жодної правильної відповіді. Головне — не підштовхувати, не викрикувати, не втручатися до роботи іншої людини, інакше ведучий повинен буде зупинити естафету, бо попередня домовленість порушена. «Естафета» — колективна розминка, де у кожного є свої обов’язки, які виконуються вчасно. Оце «вчасно» і є основною складністю. Терпляче ставлення одне до одного у такому простому завданні виявляється зовсім не простою справою для учасників.

" Естафета" освоюється учнями з інтересом, але не легко. І це свідчить про те, що вона точно потрапляє до зони соціальних та організаційних труднощів учнів, а отже, використання такого прийому сприяє загальному розвитку учнів.

Гра " Перестрілка"

Грають дві команди або учні попарно за певною схемою:

— дата — подія;

— назва — визначення;

— ім'я — хто він.

Учасників можна заздалегідь підготувати до гри. Потрібно сказати, щоб вони підготували: питання, дати, події, назви, визначення, імена та хто вони. Питання задаються по-черзі. Викладач слідкує за грою, занотовує собі, хто скільки дав правильних відповідей, а хто помилився. Визначаються переможці та ті, хто не дав жодної правильної відповіді.

Гра " Так — не так" (математика)

Учням роздаються картки, які містять правильні й неправильні відповіді з певного предмета. Серед карток одна містить правильно сформульоване твердження, а друга — неправильне. Наприклад, «Через точку у просторі можна провести безліч прямих» — правильне формулювання, а неправильне формулювання до цієї картки може бути таким: «Через точку у просторі можна провести одну пряму»

Учні розглядають картки. Пропонується спочатку назвати картки з неправильною відповіддю, дається пояснення, потім знаходиться учень-відповідач правильної відповіді. Можна ускладнити це завдання, запропонувавши мікрогрупам самим скласти картки двох видів, потім їх зібрати, перемішати й роздати мікрогрупам для аналізу. Залучення учнів до створення карток та їх обговорення допоможе більш осмислено засвоїти навчальний матеріал.

Гра " Продовж вислів" (математика)

Закінчити фразу відомої людини:

1. Академік С.Л.Соболєв: «Джерело і мета математики — в …»

2.М.Ломоносов: «Математику вже тому вивчати потрібно, що вона…»

3. В. Серве: «Математика — це не так знання, як …»

4.Піфагор: «Із двох, хто спорить, сильніший той, хто …»

5. Евклід: «Точка — це те, що не має частин, лінія — довжина без …»

Ігрові ситуації

В основі методу ігрової ситуації лежить проблемна ситуація.

Вона активізує пізнавальний інтерес учнів, спрямовує розумову діяльність. Основне призначення цього методу — встановлення зв’язку теорії і практики з теми, що вивчалася або вивчається, вміння аналізувати, робити висновки, приймати відповідне рішення у нестандартних ситуаціях.

Метод ігрової ситуації сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні. Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи, знімає напругу, стомленість. Різновидами ігрових ситуацій є «аналіз конкретної ситуації», «розгляд ділової кореспонденції», «аукціони» та інше.

Наприклад: Симуляційна гра " Референдум" до уроку правознавства. Тема «Вибори та референдум»

> Учні складають список запитань, важливих у житті групи, які залишаються нерозв’язаними.

> Більшістю піднятих рук визначається питання, винесене на референдум.

> Референдум повинен бути корисним, не заперечувати законних прав громадян, наприклад, на здобуття освіти, свободу думки і слова.

> Створюються ініціативні групи з 3−4 осіб.

> Одна з груп чітко формулює запитання для однозначної відповіді «так» або «ні» (наприклад: Чи вважаєте ви, що використання мобільних телефонів на уроках повинно бути забороненим?)

інші групи:

1) скласти списки «виборців» ;

2) підготувати бюлетені;

3) підготувати скриньку і кабіну для голосування;

4) видати бюлетені, підрахувати голоси, скласти протоколи та повідомити про результати голосування;

5) повідомити про день, місце і час проведення референдуму;

6) підготувати листівки та плакати.

> Проводиться референдум з обраного питання. Повідомляються результати голосування.

Отже, застосовуючи такий інтерактивний метод як ділова та рольова гра, викладач моделює реальні життєві ситуації, пропонує проблеми для спільного розв’язання, використовуючи рольові ігри.

Вони найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню у них власних цінностей створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

Групова робота Одним із чинників, які підвищують ефективність навчання є групова робота. Суть цього методу полягає у тому, що група учнів ділиться на кілька підгруп від 3−5 осіб для спільного виконання завдання. Перевага цього методу полягає в тому, що він носить активний характер, кожен учень вносить свій вклад і працює з тим питанням, яке вивчається. Викладач виступає лише як керівник розумової діяльності учнів, спрямовує її, допомагає, послуговуючись фактами, дійти певних висновків.

Під час планування групової роботи треба подумати над питаннями:

— чи є групова робота найкращим методом для матеріалу, що вивчається;

— як створити групи і скільки;

— тривалість групової роботи;

— що є головною метою: процес чи результат?

— як ви завершите групову роботу?

Приведу приклад роботи в бригадах на одному із своїх уроків з теми: Тіла обертання (для професії машиніст тепловоза)

Група ділиться на 5 бригад, кожна з яких обирає бригадира та секретаря. Командир кожної бригади вибирає одну з п’яти карток-завдань для роботи.

Картка № 1

1. Оберіть командира та секретаря, назвіть свою бригаду однією із назв деталей циліндричної форми.

2. Обчисліть діаметр циліндричної втулки дизеля Д-100, якщо його обхват 650 мм. З якого металу її виготовлено та за якою формулою обчислюють її міцність?

3. Накресліть схему горщика паливного фільтра та запишіть формулу для обчислення його бічної поверхні.

Картка № 2

1. Оберіть командира та секретаря, назвіть свою бригаду однією із назв деталей конічної форми.

2. Обчисліть площу поперечного перерізу ванни для масла картера дизеля, якщо її діаметр 1000 мм. З якого матеріалу її виготовлено та за якою формулою обчислюють її міцність?

3. Накресліть схему головного повітряного резервуару та запишіть формулу площі його бічної поверхні.

Картка № 3

1. Оберіть командира та секретаря бригади, назвіть свою бригаду однією із назв деталей овальної форми.

2. Обчисліть повний об'єм циліндричної втулки дизеля Д-100, якщо Д=208мм, Н=1090мм.

З якого матеріалу її виготовлено, та за якою формулою обчислюють її міцність?

3. Накресліть схему ванни для масла картера дизеля та запишіть формулу для обчислення її зовнішньої поверхні.

Картка № 4

1. Оберіть командира та секретаря, назвіть свою бригаду однією із назв деталей, що обертаються під час роботи дизеля.

2. Обчисліть, скільки необхідно взяти фарби для фарбування 5 пожежних відер, якщо Д=300мм, L=500мм. З якого матеріалу виготовляють пожежні відра, та за якою формулою обчислюють міцність цього матеріалу?

3. Чи зміниться геометрична форма деталі, яка обертається в процесі роботи, та що необхідно при цьому зробити? Зобразіть це на прикладі циліндричної деталі.

Картка № 5

1. Оберіть командира та секретаря бригади, назвіть свою бригаду однією із назв деталей, що мають форму кулі.

2. Обчисліть, скільки дизельного палива подає за один рух плунжера паливний насос високого тиску, якщо діаметр плунжера 13 мм, а хід плунжера 15,8 мм. З якого матеріалу виготовляють паливний насос та за якою формулою обчислюють його міцність?

3. Накресліть схему центробіжного масляного фільтру та запишіть формулу для обчислення його зовнішньої поверхні.

Організовуючи роботу в групах, пропоную учням наступні прийоми:

— «спіймати помилку» . Учні шукають помилку групою, сперечаються, радяться. Зробивши певний висновок, група вибирає спікера. Спікер передає результат його виконання перед усім класом. Щоб обговорення не затяглося, зразу визначається на нього час.

— даю серію формулювань, серед яких зустрічаються і правильні, і неправильні. Задача групи — знайти неправильні, довести їх помилковість і замінити вірними (в цьому випадку можна використати завдання зі збірника державної підсумкової атестації);

— група складає опорний конспект уроку чи теми на аркуші паперу великого формату. Інший варіант — декілька сильних учнів раніше отримують творче домашнє завдання: скласти опорні конспекти на різні раніше вивчені теми. На одному з уроків ці учні стають тренерами. Група ділиться на підгрупи, із кожною підгрупою працює такий тренер, користуючись власним опорним конспектом. Після виконання завдання у певний час над певною темою тренери змінюють групу й процес повторюється. Важливо: групи повинні отримати від тренера певне завдання. Наприклад, скласти список питань за цим конспектом, або знайти помилку, яка навмисне внесена до конспекту, або щось інше.

Дійсно, сьогодні, коли обсяг інформації зріс до неможливості осягнення її однією людиною надто важко. Я вважаю, що дидактична функція викладача полягає не в передачі знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Інтерактивні методи, які я застосовую у своїй діяльності діяльності:

" Мозковий штурм"  — це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок цих учасників. Як показує практика, шляхом «мозкового штурму» всього за декілька хвилин можна отримати десятки ідей. На уроці називаю тему дискусії і запрошую учнів взяти участь в її обговоренні шляхом «штурму» .

Наприклад, пропоную тему для вивчення: «Розміщення прямих у просторі». Учні висловлюють свої думки, припущення, висловлю-вання про розміщення прямих у просторі. Всі пропозиції учнів записую на дошці.

Потім обговорюється кожна пропозиція, непотрібна закреслюється або витирається. Так утворюється опорний конспект. В даній інтерактивній вправі працює надійний механізм — зорова пам’ять. А за підрахунками психологів, до 70% інформації людина одержує за рахунок зорової пам’яті.

Дуже важливо на уроках залучати до роботи всіх учнів. У цьому мені допомагають такі методи, як " Коло" і «Мікрофон» . Робота в малих групах корисна для формування навичок участі в дискусії. Більшості учнів легше висловитися в невеличкій групі, до того ж цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожного учня у великій групі.

Метод " Займи позицію" допомагає вести обговорення дискусійного питання в групі. Використовую його з метою надання та попрактикуватися у навичках спілкування. Частіше таке практикую при доведенні теорем методом від противного.

Добре відомо, як посилює увагу, «інтригує» учнів необхідність знайти помилку. Варіантів такої діяльності декілька.

Перший: пояснюючи матеріал, викладач навмисне припускається помилок, але заздалегідь попереджує учнів про це.

Другий: викладач упевнено доводить невірну думку, гіпотезу. Завдання учнів — знайти контраргументи. Така ситуація краще «спрацьовує» в старшій школі.

Третій: — учень отримує текст або розбір розв’язання задачі з навмисними помилками — нехай «попрацює учителем». Тексти можуть бути заздалегідь підготовані іншими учнями.

Дуже важливий етап уроку, на якому ми, на жаль, не завжди приділяємо достатньої уваги — оцінювання. Оцінюємо ми не лише цифрами. Оцінюємо словами, інтонацією, рухом, мімікою… Головна мета оцінки — стимулювання пізнання. Учню потрібен Успіх. Ступінь успішності багато в чому визначає наше самопочуття, ставлення до світу, бажання працювати. Зробимо підйом по сходинках пізнання — і в нас будуть вдячні учні.

Як особливо ефективний активації пізнавальної діяльності учнів, я дуже часто застосовую проблемний підхід до навчання, який сприяє інтелектуальному розвитку учнів і водночас формує їх світогляд, моральні, емоційні та інші риси особистості.

Результати психологічних досліджень свідчать, що продуктивне мислення невіддільне від розв’язання тієї чи іншої проблеми. Воно не тільки починається з проблеми чи запитання, здивування чи нерозуміння, із суперечності, а й далі відбувається в процесі виникнення та розв’язування ряду послідовних пізнавальних завдань, проблеми в цілому.

Проблема — це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення недостатності знань для задоволенння певної пізнавальної проблеми.

Усвідомлення проблеми відбувається в проблемній ситуації і залежить від рівня знань, спрямованості пізнавальних інтересів учня.

Те, що є проблемним для одного, може не бути проблемним для іншого. Кожна людина бачить тим більше нерозв’язаних проблем, чим ширше коло її знань. Уміння побачити проблему — функція знання.

Для того, щоб на уроках математики ефективно активізувати розумову діяльність учнів за допомогою проблемних ситуацій, з’ясовую особливості проблемного підходу до навчання математики, аналізую основні типи проблемних ситуацій, способи їх створення та розв’язання.

Часто сильніші учні знаходять розв’язання навчальної проблеми, але обхідним, менш раціональним шляхом. Тоді я вважаю своїм завданням допомогти їм вийти на прямий шлях. Такі ситуації виникали, наприклад, при розв’язанні задач з геометрії, тощо.

Відзначу, що однією з проблем сучасного розвитку учня є його залучення до проектно-дослідницької діяльності. На жаль, багатьом вчителям і до сьогодні незрозуміла сама постановка теми про проектну методику. Насправді все йде набагато простіше. Головне, правильно сформулювати тему для обговорення і розвитку. Адже мета проекту — це розвиток образного мислення, вміння учнів бачити тему ширше, глибше, тобто розвивати їх інтерес, спонукати до пошуку інформації і оригінальних методів оформлення роботи. Тому, почати можна з роботи над проектом в групі, де після визначення теми, кожен знаходить для себе те, що йому цікаве, хтось підбирає інформаційний матеріал, інший оформляє, розробляє буклет чи бюлетень або робить комп’ютерну презентацію, треті готують представлення проекту, роль викладача — консультувати: навчати послідовності, логічності, естетиці оформлення і коректувати письменність і чіткість викладу матеріалу.

По виду діяльності проекти бувають: * дослідницький (актуальність дослідження, аргументація наукової новизни, висунення гіпотез, визначення шляхів вирішення проблем і висновки); * творчі (театральна постановка, сайт, буклет, виріб і так далі); * інформаційні (збір інформації, анкетування, публічні публікації). По кількості учасників бувають: * індивідуальні; * групові; * колективні.

Я, як викладач математики, часто впроваджую у своїй роботі проектну діяльність. Це один із рівнів моєї творчості, як викладача. Учням подобається приймати участь у різного роду проектах. Так, наприклад, разом з учнями ми виконували проект на тему:

Математика у професії кухар

Метою проекту було: повторити та систематизувати знання учнів з основних тем математики, необхідних кухарю у своїй роботі, сприяти виникненню внутрішніх мотивів навчання;

виховувати відповідальне ставлення до виконання своєї роботи в колективі та досягнення успіхів своєї підгрупи;

розширити прикладну спрямованість математики і, таким чином, стимулювати пізнавальну активність учнів;

розвивати бажання застосовувати набуті знання, вміння та навички у своїй професії, прищеплювати любов до математики.

Девіз проекту: Джерело і мета математики — в практиці.

Академік С.Л.Соболєв.

Виконання: Групу учнів було поділено на 4 підгрупи. Учні підгруп на протязі двох тижнів спілкувалися з викладачами спеціальних предметів, майстрами виробничого навчання, відшукували інформацію в Інтернеті, готували відео презентації, створювали буклети, знімали авторський фільм у навчальній лабораторії та барі на тему: «Геометричні фігури у професії кухар»

Тип очікуваних навчальних матеріалів: Оформлено папку — звіт, до якої ввійшли матеріали прикладного характеру з професії кухар, науково-дослідницькі учнівські роботи за темою проекту, буклети, виготовлені учнями, учнівський відеофільм, підготовлений ученицею-журналістом.

Автори проекту були:

Скрипник С.Ф., викладач математики, Калюжний А., Легута О., Павлущенко О., Струцька Т. — учні групи 5/07 з професії кухар.

Результати проекту:

Повторення та вивчення матеріалу з тем: проценти, дроби, співвідношення, геометричні фігури. Презентація отриманих результатів на уроці: відео презентації, відеофільм, буклети. Оформлення папки — звіту матеріалів прикладного характеру з математики для професії кухар — офіціант.

Отже, виконуючи такий проект не тільки викладач, а й учні виступають творцями своєї праці, бачать кінцевий результат.

Я завжди вважала і вважаю, що в діяльності учнів важливішим є не результат, до якого вони приходять, а ті шляхи, способи мислення, за допомогою яких вони одержують цей результат. Тому навчаю учнів так мислити, щоб вони могли самостійно прийти до кінцевого результату. Вважаю, це є найголовнішим на будь-якому уроці, бо саме воно розвиває майбутню особистість.

Висновок

Інтерактивні методи навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі учень-вчитель, наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов’язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких всі учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість вчителя й учня безмежна. Важливо тільки вміло направити її для досягнення поставлених навчальних цілей Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв’язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому. Це значно посилює інтерес педагогів до нових або модернізованих методів.

Урок мас бути цікавим заходом з чіткими правилами, під час якого викладач і учні співпрацюють на професійному та особистісному рівнях з метою отримання стійкого досвіду навчання на все наступне життя.

На завершення свого реферату відмічу, що основне для кожного вчителя — не боятися пробувати щось нове, і, звичайно, постійно вчитися разом з учнями. Усю свою діяльність необхідно спрямовувати на формування творчої особистості. Адже, виховавши особистість, здатну творчо засвоювати знання і застосовувати їх на практиці, ми відродимо інтелектуальний потенціал країни, від якого залежить майбутнє нашої держави, а отже, наше майбутнє, як громадян України.

Література

1. В. Н. Осинський, «Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики в 9−10 класах», Київ «Радянська школа», 1980.

2. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. — Луганськ, 2004. — 84 с.

3. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці. Рідна школа. — 2001. — № 9.

4. Інтерактивне навчання: нові підходи. Відкритий урок. — 2002. — № 5−6.

5. Інтернет-ресурси.