Методи навчання на уроках географії у школі

Вступ

У наш час йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий освітній простір. Загальні тенденції розвитку освіти — це не тільки значне розширення сфери знань і умінь школярів, і підвищення їх культури, максимальний розвиток здібностей, творчого потенціалу і індивідуальності, формування у них гуманістичної системи цінностей, а також збереження і зміцнення здоров’я школярів. Тому суспільство висуває перед сучасною школою завдання сформувати всебічно розвинену особу, яка повинна задовольнити потреби суспільства.

Підготовка школярів до життя, праці і творчості закладається в загальноосвітній школі. Для цього процес навчання і організаційна методика уроку повинна бути побудована так, щоб широко залучати учнів в самостійну творчу діяльність по засвоєнню нових знань і успішному застосуванню їх на практиці. Яким би не був урок за формою проведення, його слід організувати так, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів з постійно діючим зворотним зв’язком.

Класно-урочна система передбачає різні форми організації учбово-виховного процесу: домашня учбова робота (самопідготовка), екскурсії, практичні заняття і виробнича практика, семінарські заняття, позакласна учбова робота, факультативні заняття, консультації, заліки, іспити. Але основною формою організації навчання в школі є урок.

Педагогічна наука і шкільна практика направляють свої зусилля на пошуки шляхів вдосконалення уроку.

Об'єктом дослідження є ефективні методи навчання на уроках географії у школі, а предметом дослідження виступають сучасні методи навчання що використовуються на різних етапах уроку та сформовані вміння і навички дітей у процесі навчання географії.

Мета роботи: узагальнення і осмислення використання ефективних методів на уроках географії на сучасному етапі, а також їх роль у розвитку умінь та навичок.

Для досягнення цієї мети необхідним є вирішення таких завдань:

1. Опрацювати науково-педагогічну літературу по вивченню питання підвищення ефективності уроків географії у сучасній школі.

2. Проаналізувати чинники, які підвищують ефективність навчання та сприяють розвитку умінь та навичок учнів.

3. Охарактеризувати сучасні підходи до проведення уроків. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури. Загальний обсяг роботи 33 сторінки.

1. Урок — основна форма навчання географії

1.1 Типи і структура уроків географії

Основною формою організації процесу навчання учнів географії є урок. Найхарактернішими ознаками його є те, що він проводиться при постійному складі учнів і під безпосереднім керівництвом вчителя, за сталим розкладом. Кожен урок має свою структуру, тобто зовнішні постійні елементи (етапи). Вони складають макроструктуру уроку. Ознакою уроку як форми навчання є те, що він має початок і кінець. У макроструктурі кожного уроку початок виділяється в самостійний етап -" Організація класу до уроку «, а кінець — «Підсумок уроку «. Ці етапи створюють рамки, в яких відбувається процес навчання або його частина. Крім цих, розрізняють наступні етапи уроку:

«Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Загальна мотивація діяльності учнів», «Формування і засвоєння нових знань, умінь і навичок», «Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок», «Застосування засвоєних знань, умінь і навичок «, «Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок «, «Організація домашньої роботи. Кожен із етапів має свою дидактичну, мету.

В. О. Онищук відзначав, що макроструктура уроку характеризується тим, що в ній жорсткість і гнучкість, постійність і змінюваність діалектично взаємозв'язані і перебувають у протиріччі. Окремі етапи можуть здійснюватися у згорнутому вигляді, а інколи випадати зовсім. Сукупність методів і прийомів на кожному етапі уроку складає мікроструктуру уроку. Вона є дуже мобільною. Розробка її з позиції досягнення найбільшої адекватності у кожній конкретній ситуації дозволяє гнучкіше використовувати всю структуру того чи іншого типу уроку. Виділяють такі типи уроків географії: урок вивчення нового матеріалу, умінь і навичок; урок вдосконалення знань, умінь і навичок; урок узагальнення та систематизації навичок; урок перевірки знань, умінь і навичок; комбінований урок;

1.1.1 Характеристика типів уроку

1. Урок вивчення нового матеріалу.

Метою даного типу уроку є оволодіння учнями новим матеріалом. Для цього школярі повинні підключатися до вирішення таких дидактичних завдань, як засвоєння нових понять і способів дій, самостійної пошукової діяльності, формуванню системи ціннісних орієнтацій. Найбільш застосовні такі уроки в роботі зі школярами середнього та старшого віку, так як саме в середніх і старших класах вивчається досить об'ємний матеріал, застосовується великоблочний спосіб його вивчення. Форми такого вивчення можуть бути самими різними: лекція, пояснення вчителя із залученням учнів до обговорення окремих питань, положень, евристична бесіда, самостійна робота з підручником, іншими джерелами, постановка і проведення експериментів, дослідів і т.д.

2. Урок вдосконалення знань, умінь і навичок.

Основні дидактичні завдання, які вирішуються на цих уроках, в основному зводяться до наступних: а) систематизація і узагальнення нових знань; б) повтор і закріплення раніше засвоєних знань; в) застосування знань на практиці для поглиблення і розширення раніше засвоєних знань; г) формування умінь і навичок; д) контроль за ходом вивчення навчального матеріалу і вдосконалення знань, умінь і навичок.

У більшості класифікацій цей тип уроку розбивають на декілька типів: уроки закріплення матеріалу, що вивчається; уроки повторення; уроки комплексного застосування знань, умінь і навичок; уроки формування умінь і навичок та ін Видами цього типу уроків є: а) уроки самостійних робіт (репродуктивного типу — усних або письмових вправ); б) урок — лабораторна робота; в) урок практичних робіт; г) урок — екскурсія; д) урок — семінар. 3. Урок узагальнення та систематизації.

Урок цього типу спрямований на вирішення двох основних дидактичних задач — встановлення рівня оволодіння учнями теоретичними знаннями і методами пізнавальної діяльності по вузловим питанням програми, що мають вирішальне значення. Для оволодіння предметом в цілому, і перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів за всім програмним матеріалом, що вивчається на протязі довгих періодів — чверті, півріччя і за весь рік навчання. Психологічно такі уроки стимулюють учнів до систематичного повторення більших розділів, великих блоків навчального матеріалу, дозволяє їм усвідомлювати його системний характер, розкрити способи вирішення типових задач і поступово оволодівати досвідом їх переносу в нестандартні ситуації при вирішенні виникаючих перед ними нових незвичайних задач.

Уроки узагальнення та систематизації передбачають всі основні види уроків, що застосовуються в рамках всіх п’яти типів уроків 4. Комбінований урок.

Це найбільш поширений тип уроку в існуючій практиці роботи школи. На ньому вирішуються дидактичні завдання всіх попередніх трьох типів уроків, описаних вище. Звідси він і одержав свою назву — комбінований. В якості основних елементів цього уроку, що складають його методичну підструктуру, являються: а) організація учнів до занять; б) повтор і перевірка знань учнів, вияв глибини розуміння і степені міцності всього вивченого на попередніх заняттях і актуалізація необхідних знань і способів діяльності для роботи з осмислення знову вивчається на поточному уроці; в) введення учителем нового матеріалу та організація роботи учнів над його осмисленням і засвоєнням; г) первинне закріплення нового матеріалу та організація роботи над виробленням в учнів умінь і навичок застосування знань на практиці; д) задавание домашнього завдання та інструктаж по його виконанню; е) підведення підсумків уроку з виставленням поурочного балу, оцінки за роботу окремим учням на протязі всього уроку.

5. Уроки контролю і корекція знань, умінь і навичок. Уроки цього типу призначаються для оцінки результатів навчання, рівня засвоєння учнями теоретичного матеріалу, системи наукових понять досліджуваного курсу, сформованості умінь і навичок, досвіду навчально-пізнавальної діяльності школярів, встановлення діагностики рівня навченості учнів і привнесення в технологію навчання тих чи інших змін, корекції в процесі навчання у відповідності з діагностикою стану навченості дітей. Видами уроку контролю та корекції можуть бути: усне опитування (фронтальне, індивідуальний, груповий); письмове опитування, диктанти, викладу, вирішення завдань і прикладів і т.д.; залік; залікова практична (лабораторна) робота; практикуми; контрольна самостійна робота; іспити та ін Всі ці та інші види уроків проводяться після вивчення цілих розділів, великих тим, що вивчається. Вищою формою заключної перевірки і оцінки знань учнів, рівня їх навченості є екзамен з курсу в цілому. На уроках контролю найбільш яскраво проявляється ступінь готовності учнів застосовувати свої знання, вміння та навички в пізнавально-практичної діяльності в різних ситуаціях навчання.

Після проведення уроків контролю проводиться спеціальний урок з аналізу та виявлення типових помилок, недоліків у знаннях, уміннях і навичках учнів, в організації їх навчально-пізнавальної діяльності, які необхідно подолати на наступних уроках, вноситься необхідна корекція і в діяльність учнів, і в діяльність вчителя.

1.2 Основні вимоги до змісту сучасного уроку

Найважливішою педагогічною вимогою до уроку з кожного навчального предмету є його єдність в дидактичному, логічному і психологічному відношеннях, що має забезпечити єдність навчання і виховання.

До уроку географії ставляться вимоги: організаційні, дидактичні, психологічні, етичні, гігієнічні.

Організаційні вимоги передбачають:

— раціональне використання відведеного часу;

— чіткість визначення та постановки навчальної мети і завдань уроку;

— добре продумане тематичне і поурочне планування. Дидактичні вимоги передбачають:

— конкретно поставлені завдання на уроці, які визначають обсяг знань, умінь і навичок учнів, а також розвиток їхнього наукового світогляду;

— доступність навчального матеріалу, виділення головного у змісті та його зв’язок з попередньо отриманими знаннями;

— науковість змісту уроку;

— генералізація навчального матеріалу;

— кожен урок має спонукати учнів до самостійної творчої діяльності, активізувати процес пізнання;

— поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи учнів, диференціація навчання;

— стовідсоткове навантаження учнів упродовж усього уроку;

— основний навчальний матеріал має бути засвоєний учнями за час, відведений на вивчення теми на уроці.

Психологічні вимоги передбачають:

— врахування вікових та індивідуальних особливостей учня: його мислення (репродуктивне, творче), пам’яті (довільна, мимовільна), уваги (здатність зосереджуватись на предметі вивчення), уяви (особливо творчої), волі (здатність ставити перед собою далеку чи близьку мету і досягати її);

— врахування психологічного стану вчителя.

Етичні вимоги передбачають педагогічний такт учителя у стосунках з учнями та гуманне ставлення до них під час навчального процесу.

Гігієнічні вимоги передбачають:

— утримання приміщення в належному санітарному стані, забезпечення температурного режиму, норм освітлення тощо;

— запобігання перевтоми учнів.

Готуючись до проведення уроку вчитель повинен: — здійснити відбір змісту навчального матеріалу з урахуванням мети і завдань даного уроку;

— виділити труднощі, що можуть виникнути у процесі вивчення нового матеріалу;

— вибрати найдоступніші форми і способи пояснення нових понять, закономірностей;

— визначити систему найефективніших методів та прийомів навчання;

— спланувати взаємодію з учнями на різних етапах навчального пізнання в межах уроку;

— підібрати необхідні засоби наочності до даного уроку. Кінцевим результатом підготовчої роботи вчителя до уроку є поурочний план.

1.2.1 Методика проведення етапів макроструктури уроку

Методика проведення етапу «Організація класу до уроку»

У педагогічній практиці часто можна спостерігати, що вчитель довго не може заспокоїти учнів, коли почався урок. Причин подібної ситуації декілька, серед них: об'єктивні - психологічні особливості дітей і суб'єктивні - у дітей досконало не сформовані такі якості особистості, як організованість і дисциплінованість.

Щоб уникнути таких ситуацій необхідно:

— систематично удосконалювати організаційні вміння;

— перед кожним уроком психологічно налаштовувати школярів на роботу, відволікати від попередніх вражень;

— постійно виховувати зібраність, прагненням до порядку та дисципліни у навчанні, до самоорганізованості.

Вчитель різними методами і прийомами може впливати на організацію класу до уроку:

— розв'язування кросворду на перерві, пов’язаного з темою уроку;

— відшукування об'єктів на карті, які будуть вивчатися на уроці, але не просто за назвою, а за їх описом чи загадками про них;

— зачитування уривку оповідання і зупинка на найцікавішому місці, а продовження зробити на уроці і т. ін.

Звичайно, що такі прийоми використовуються з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх інтересу до навчального предмету, конкретної ситуації перед уроком.

Організація учнів до уроку не повинна забирати багато часу, згодом може взагалі тривати менше хвилини, але повинна характеризуватися певним динамізмом. давати учням заряд психічної енергії і працездатності. Методика проведення етапу «Повідомлення теми, мети і завдань уроку» Залучення учнів до активної пізнавальної діяльності об'єктивно вимагає розуміння мети і завдань уроку. Крім того, це має велике значення для організації самоконтролю і самооцінки, оскільки учні можуть порівнювати як кінцевий результат своєї діяльності, так і проміжний, з тими, яких необхідно досягти. Але цього замало. Щоб учні активно включилися в роботу, їм необхідно усвідомити заради чого вони будуть вчитися — мотив своєї діяльності.

У середніх і старших класах шляхом мотивації є перетворення мети у мотив діяльності учня.

При цьому створюються умови для розуміння змісту теми уроку, усвідомлення вагомості і послідовності шляхів її вивчення, спонукання до зацікавленості предметним змістом і діяльністю його засвоєння. Серед них: — включення дітей у визначення і формулювання теми уроку; - всебічний показ учителем вагомості теми уроку в курсі географії і для учнів особисто; - обговорення запропонованого плану вчителем, самостійне складання його учнями (за аналогією);

— залучення учнів до визначення способів діяльності, які необхідні для досягнення проміжних та кінцевого результатів.

Методика етапу «Узагальнення і систематизація засвоєних знань, умінь і навичок»

Дидактична ціль етапу — це узагальнення і систематизація результатів попереднього етапу процесу навчання. Щоб зрозуміти методику організації, спочатку пригадаємо суть процесів, що його складають. Узагальнення є розумовим об'єднанням об'єктів і явищ за істотними ознаками. У дидактиці розрізняють кілька його видів: — первинне узагальнення, яке здійснюється під час сприймання та усвідомлення сприйнятого змісту, в результаті чого формується уявлення; - поняттєве узагальнення, відбувається у процесі осмислення суті сприйнятих об'єктів і призводить до утворення окремих понять; - міжпонятєве узагальнення, полягає у визначенні загальних та істотних ознак і властивостей понять, що формуються в процесі переходу від менш загальних до більш загальних понять у систему, в розкритті зв’язків і відносин між елементами цієї системи, в розташуванні їх у певному порядку та раціональній послідовності.

Узагальнення будь — якого рівня тісно пов’язане з систематизацією. Систематизація — це розумова діяльність, у процесі якої знання про об'єкти і явища навколишнього світу організовуються в системи, які відображають реально існуючі, природні.

Так будьякий природний об'єкт є цілісною системою взаємозв'язаних елементів. Систематизація здійснюється на основі відтворення (актуалізації) знань у необхідній послідовності. Актуалізуються знання двома шляхами. Якщо матеріал складний і виникають труднощі під час його засвоєння, то перевага надається розв’язанню репродуктивних навчально-пізнавальних задач (репродуктивному відтворенню). Це сприяє і закріпленню засвоєних знань. Тоді, коли матеріал добре засвоєний, актуалізація відбувається через розв’язання продуктивних навчально — пізнавальних задач, тобто через застосування знань. Наслідки систематизації матеріалізуються у вигляді заповнення текстових таблиць, виконання схематичних малюнків, побудови образно — символічних схем, складання планів з участю учнів тощо. Перелічені прийоми можуть застосовуватися під час засвоєння як опора для осмислення, запам’ятовування, а потім систематизації і узагальнення

Методика проведення етапу «Застосування засвоєних знань, умінь і навичок»

Засвоєння і застосування — два компоненти процесу оволодіння знаннями та уміннями. Вони взаємодіють між собою, але на різних етапах є домінуючими, тому між ними змінюється взаємопідпорядкування. Так у процесі засвоєння нових знань та умінь учні оперують опорними знаннями і вміннями, тобто вже засвоєними. А під час застосування, навпаки, відбувається глибше і міцніше засвоєння нових, які стають оперативними, дієвими. Щоб ефективно управляти процесом застосування засвоєних знань та умінь, необхідно знати його особливості, зокрема суть, види, форми і рівні реалізації. Розрізняють два види застосування знань, умінь і навичок. Першийзастосування на етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок, для їх осмислення, запам’ятовування. Другий вид — з метою оволодіння ними. Це відбувається шляхом розв’язання задач, виконання різних пізнавальних завдань. Застосування знань і вмінь на уроках географії може бути теоретичним і практичним. Теоретичне вимагає завдань для пояснення фактів, явищ, зв’язків у природі. А практичне — завдань, спрямованих на зміну або перетворення об'єктів природи.

Організація застосування засвоєних знань здійснюється у трьох формах (за дослідженнями Н. О. Менчинської):

— словесній (умова та хід розв’язання задачі подається словесно);

— дійовий (умова подається словесно, а розв’язання вимагає дії з предметами у матеріалізованій формі-різні види засобів наочності);

— наочно — дійовій (умова подається у наочній формі, а розв’язання здійснюється через виконання практичних дій).

Методика проведення етапу «Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок «

Перевірка — це обов’язковий компонент процесу навчання, який забезпечує зворотний зв’язок між учителем і учнями.

Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок є органічною частиною процесу навчання. Вона здійснюється на всіх його етапах. Однак повністю всі функції перевірки реалізуються на спеціально організованому, самостійному етапі.

Головною метою цього етапу є контроль і корегування результатів учіння школярів. Контроль спрямований на визначення рівня засвоєння знань та умінь.

Види контролю: попередній, що проводиться на початку вивчення теми для з’ясування рівня підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу (усне опитування, географічний диктант, кросворд і т. ін.); поточний контроль проводиться на початку уроку для виявлення рівня засвоєння попереднього матеріалу або наприкінці уроку для з’ясування ефективності роботи учнів під час уроку (усне опитування, робота з картою, тестовий контроль, виконання пізнавальних завдань і т. ін.); тематичний контроль проводиться під час вивчення невеликої теми або підтеми (усне опитування, географічний диктант, творчі перевірні роботи, робота з картою, тестовий контроль, географічні цікавинки і т. ін.); підсумковий контроль здійснюється наприкінці вивчення великої теми, розділу, курсу для систематизації знань учнів, перевірки вмінь застосовувати їх на практиці (усне опитування, тестовий контроль і ін.).

Форми перевірки знань, умінь і навичок можуть бути: усна, письмова; індивідуальна, групова і фронтальна; ущільнена (поєднання усної індивідуальної і письмової групової). Виставлені оцінки вимагають об'єктивності і мотивації.

Методика проведення етапу «Організація домашньої роботи» Домашня робота — це вид позаурочної навчально — пізнавальної діяльності школярів, нерозривно зв’язаної зі змістом процесу навчання, який здійснюється на уроці і є його логічним продовженням. Її зміст, тобто елементи знань (конкретні факти, уявлення, поняття) про об'єкти і явища природи, зв’язки між ними, способи діяльності, що були метою цілеспрямованого оволодіння учнями, складають зміст домашніх завдань. Дидактичними цілями домашньої роботи можуть бути:

— розширення і поглиблення засвоєних знань;

— конкретизація засвоєних знань:

— застосування засвоєних знань: у знайомій ситуації; у новій ситуації;

— систематизація засвоєних знань;

— застосування засвоєних способів діяльності: за зразком; у подібній і новій ситуації. Дидактичні цілі втілюються в домашні навчально-пізнавальні завдання, які прогнозуються учителем під час розробки методики уроку, але обов’язково коригуються у процесі проведення уроку.

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через: а) побудову домашніх завдань; б) підготовку учнів до їх виконання; в) перевірку результатів домашньої роботи та їх оцінювання.

Види домашніх завдань:

— спостереження за об'єктами природи з метою розширення, поглиблення чи конкретизації змісту сформованих уявлень, понять, закономірностей;

— виконання дослідів, щоб закріпити знання про властивості чи умови існування природного об'єкта та уміння виконувати дослід за зразком; - виконання практичної роботи для закріплення засвоєних знань і умінь;

— робота з підручником з метою повторено усвідомити й осмислити зміст теми уроку;

— робота з додатковою літературою для розширення, поглиблення і конкретизації засвоєних знань;

— завдання з використанням засобів наочності - карти, таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо.

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можуть бути індивідуальні, групові, фронтальні. Задаються вони як під час здійснення всіх етапів процесу навчання, так і на спеціальному етапі. Виконані домашні завдання необхідно своєчасно перевіряти та оцінювати. Оцінку слід мотивувати для того, щоб учень усвідомив досягнуті результати, причини помилок і критерії оцінювання своєї роботи.

Методикапроведення етапу «Підсумок уроку»

Цей етап стосується не тільки результатів оволодіння змістом теми уроку, а й оцінки діяльності класу чи окремих учнів. При цьому вчитель може ставити запитання такого змісту: «Яку тему вивчали на уроці? Про що вивчали? За яким планом працювали на уроці?

2. Забезпечення ефективності і якості уроків географії

2.1 Організація самостійної роботи учнів на уроці

навчання географія урок самостійний Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце у сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності. Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану вчителем, активну діяльність учнів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань. Самостійна робота — це засіб навчання, який:

— формує у того, хто навчається, на кожному етапі його руху від незнання до знання необхідний обсяг та рівень знань, навичок і умінь для вирішення певного класу пізнавальних задач і відповідного просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності;

— виробляє у учнів психологічну установку на самостійне систематичне поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці інформації при розв’язанні нових пізнавальних задач;

— є найважливішою умовою самоорганізації і самодисципліни тих, хто навчається, в оволодінні методами учбової діяльності;

— є найважливішим знаряддям педагогічного керівництва і управління самостійною пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання. Ефективність виконання самостійної роботи в процесі навчання багато в чому залежить від умов її організації, змісту і характеру завдань, логіки викладу знань, якості досягнутих учнем результатів в ході виконання цієї роботи і т.д. Організація самостійної роботи на уроці вимагає від вчителя не меншої підготовки, а навіть більшої, коли навчальний матеріал він викладає сам. Якщо при цьому вчитель ставить задачу формування навичок самостійної роботи учнів, то йому, як правило, потрібно добре все продумати і визначити:

· мету, час і характер самостійної роботи, а так само моменти, на які треба звернути увагу;

· спосіб повторення того мінімуму фактичних знань і умінь, без яких неможливе успішне виконання самостійної роботи.

Основні вимоги до організації самостійної діяльності учнів на уроці є такими: — Будь-яка самостійна робота на будь-якому рівні самостійності має конкретну мету. Вчитель, перш ніж сформулювати завдання, інструктує учнів щодо порядку і прийомів виконання роботи.

— Самостійна робота відповідає навчальним можливостям учня, а ступінь складності задовольняє принцип поступового переходу з одного рівня самостійності на інший. У навчальному процесі використовуються результати, висновки самостійної, у тому числі і домашньої роботи.

— Забезпечується поєднання різноманітних видів самостійних робіт і управління самим процесом роботи.

— Самостійна робота повинна розвивати пізнавальні здібності учня.

— Зміст роботи і форма її виконання повинна викликати інтерес у учнів, бажання виконати роботу до кінця.

— Самостійні роботи організовуються так, щоб вони виробляли навички і звичку до праці.

Слід виділити самостійну роботу як ефективну форму навчання у зв’язку з низкою обставин: по-перше, знання, навички, уміння, переконання, духовність не можна передавати від викладача до учня так, як передаються матеріальні предмети. Кожен учень опановує їх шляхом самостійного пізнавального процесу: прослуховування, усвідомленням усної інформації, читання, розбір та осмислення текстів, і критичний аналіз. По-друге, процес пізнання, спрямований на виявлення сутності із змісту досліджуваного підпорядковується строгим законам, що визначає послідовність пізнання: знайомство, сприйняття, переробка, усвідомлення, прийняття. Порушення послідовності призводить до поверхневих, неточних, неглибоких, неміцних знань, які практично не можуть реалізуватися. По-третє, якщо людина живе в стані найвищої інтелектуальної напруги, то вона неодмінно змінюється, формується як особистість високої культури. Саме самостійна робота виробляє високу культуру розумової праці, яка передбачає не лише вивчення книги, вести записи, а перш за все розуму, потреба в самостійній діяльності, прагнення проникнути в суть питання, йти в глиб ще невирішених проблем. У процесі такої праці найбільш повно виявляються індивідуальні здібності школярів, їх нахили та інтереси, які сприяють розвитку вміння аналізувати факти та явища, вчаться самостійного мислення, що призводить до творчого розвитку і створення власної думки, своїх поглядів, уявлень, своєї позиції.

2.2 Використання інтерактивних технологій на уроках географії

Однією з умов підвищення ефективності вивчення географії в сучасній школі є побудова процесу навчання на технологічній основі з урахуванням ідей гуманізації навчання та гуманітаризації географічної освіти. Це гарантує досягнення результатів навчання, спрямованих на «формування освіченої творчої особистості», що передбачено стандартом освіти. Для цього необхідно створити комфортні умови навчання, де кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

З метою розвитку особистості дитини використовують інтерактивні методи у навчально-виховній діяльності. Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це — співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними об'єктами навчання. На своїх уроках намагаюся бути організатором процесу навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, виховуються почуття толерантності. Під час інтерактивної вправи дають учням час подумати над завданням, важливим є обговорення. Інтерактивна вправа визначає кінцевий результат. Однією з таких вправ є «Мозковий штурм». Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників. Як свідчить практика, шляхом «мозкового штурму» всього за кілька хвилин можна визначити десятки ідей. На уроці називають тему дискусії і запрошують учнів узяти участь у обговоренні шляхом «штурму», який організовують за такими етапами:

* Усі учасники пропонують ідеї щодо розв’язання порушеної проблеми.

* Ідеї записуються на дошці.

* Якщо група вважає кількість поданих ідей достатньою, запис їх припиняється.

* Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються і відбираються.

* Вибираються ті, що можуть допомогти розв’язати порушену проблему. Під час проведення «мозкового штурму» дотримуються таких правил:

* збирають якомога більше ідей щодо розв’язання завдання або проблеми;

* змушують працювати уяву учнів, не відкидаючи жодної ідеї;

* подають кілька своїх ідей або розвивають ідеї інших;

* не обговорюють і не критикують ідеї інших.

Наприклад, під час проведення уроку у 6-му класі на тему «Основні форми рельєфу Землі. Гори.» для мозкового штурму пропонують запитання: «Як, на вашу думку, виникають гори»? Серед відібраних ідей аналізуються ті, які найближчі до істини і формується спільна думка.

Робота у великій групі (тобто з усім класом) — навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи явища, що стосуються певної теми. Намагаються уникати «закритих» питань, на які можна однозначно відповісти «так» чи «ні», ставлять відкриті питання, що починаються з «як?», «чому?», заохочують учнів висловити свої думки, судження, почуття. Демонструють увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання чи висновок.

Наприклад, у 10 класі на уроці по темі «Країни Африки» для обговорення пропонується питання: «Відомо, що більшість країн Африки у різні часи були колоніями європейських країн. Як це вплинуло на їх розвиток?» Учні опрацьовують текст підручника, матеріал з додаткових джерел і разом обговорюють виниклі ідеї.

Дуже важливо на уроках залучати всіх учнів. У цьому допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон».

«Коло ідей», — учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, при вивченні теми «Господарство України» у 9-му класі учні висловлюють свою позицію щодо того, які галузі господарства потрібно розвивати в країні. Обов’язково обґрунтовувати свою думку.

«Мікрофон». — по черзі викликають учнів, які імітують «говоріння» у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон. Наприклад, при вивченні теми «Країни Європи» в 10 класі пропонується ситуація: Уявіть, що ваші знайомі придбали туристичну путівку в одну з країн Європи, скажімо, Італію. І просять вас, як знавця географії, назвати географічні об'єкти, місця в природі, міста, історичні пам’ятки, які їм варто відвідати, перебуваючи в цій країні. Проводять роботу в малих групах. Більшість завдань виконуються в малих групах або парах. Ця форма роботи корисна для формування навичок участі у дискусії. Більшості учнів легше висловитися в невеличкій групі, до того ж цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожного учня у великій групі. Заняття в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування і співпраці. Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, виховують почуття терпимості й поваги до думки інших. Формують невеликі групи (п'ять-сім учнів), об'єднуть їх різними способами:

* просять учнів розрахуватися на першого, другого, третього, четвертого, п’ятого…;

* роздають учням різні картинки з тваринами, рослинами, кольоровими папірцями тощо;

* розподіляють за порами року;

* об'єднують із сусідом, сусідкою по парті та учнями ближніх парт. Наприклад, при вивченні металургії у 9-му класі можна розділити клас на 4 групи: «історики», «економісти», «географи» і «екологи». Кожна група готує запитання сусідній по їх профілю, тобто 1) про історію розвитку галузі; 2) про умови розвитку галузі; 3) про принципи розміщення підприємств; 4) про екологічні проблеми, пов’язані з галуззю. Після опрацювання запитань відбувається обговорення.

Метод «займи позицію» допомагає вести обговорення дискусійного питання в класі. Використовують його з метою надання учням можливості висловитися та практикуватися в навичках спілкування. Таким способом обговорюємо проблему доцільності розвитку атомної енергетики в Україні під час вивчення теми «Електроенергетика».

Метод «Прес» використовую у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію щодо суспільної чи економічної проблеми, яка обговорюється. Метод надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод «Прес» має таку структуру та етапи.

1. Позиція «Я вважаю, що…» (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору).

2. Обгрунтування «…тому що…» (наведіть причину виникнення цієї думки).

3. Приклад «…наприклад…» (наведіть факти на доказ вашої думки, вони підсилять вашу позицію).

4. Висновки «Отже, я вважаю…» (узагальніть свою думку, про те, що необхідно робити).

Наприклад, при вивченні теми «Країни нової індустріалізації Південно-Східної Азії» у 10 класі учні висловлюють свою позицію щодо можливості розвитку України шляхом країн, що розглядаються.

Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою, створюють в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності. З цією метою пропоную учням дотримуватьсяся таких правил:

* Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить.

* Критикувати думку, а не особу, яка її висловлює.

* Поважати всі висловлені думки.

* Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.

* Не змінювати теми дискусії.

* Заохочувати до участі в дискусії інших.

Для дискусії пропонуються суперечливі питання. Наприклад, у 9-му класі при вивченні хімічної промисловості обговорюється питання «Чи варто в Україні розвивати хімічну промисловість?».

З метою розвитку навичок ведення дискусії застосовують метод «Акваріум», суть якого полягає в поділі учнів на дві-три групи для виконання ними певного завдання. Гра проходить так. Одна з груп сідає в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану проблему, а всі інші спостерігають за обговоренням. На цю роботу відводиться 3—5 хв., після чого група займає свої місця, а вчитель пропонує класу відповісти на запитання: Чи погоджуєтесь ви з думкою групи? Чи достатньо вона аргументована? Який з аргументів найбільш переконливий? Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію. Усі групи мають по черзі побувати в «Акваріумі», і результати їх роботи обговорюються в класі. Такий метод застосовують, наприклад, при вивченні теми «Глобальні проблеми людства» у 10 класі. Для обговорення пропонуються ситуації:

1. Проблема війни і миру в сучасному світі: причини виникнення військових конфліктів та шляхи розв’язання.

2. Демографічна проблема людства: «вибух» чи «криза» загрожує людству?

3. Продовольча проблема в різних куточках світу.

4. Глобалізація: що ми знаємо про це.

5. Екологічна проблема — реально вирішити чи ні?

Запитання до классу

— Чи доведена думка?

— Чи погоджуєтеся з думкою групи?

— Який з аргументів був найпереконливішим?.

Метою інтерактивної вправи є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Після того як учнів об'єднують в групи, проводять інструктування — розповідають про мету вправи, чітко дають завдання, вказують час на виконання завдань та запитують, чи все зрозуміло. Намагаюсься надати дітям максимум можливостей для самостійної роботи: навчання в співпраці один з одним. В період презентації результатів вимагають від учнів чіткої інформації.

Під час роботи в групах учні ведуть короткі записи чи складають таблиці. Інтерактивні методи навчання дають можливість активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагає ставити свої запитання та формувати власну думку. Впровадження інтерактивних методів у практику роботи, разом з тим, пов’язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед, найчастіше доводиться стикатися з обмеженістю інформації, яку доводиться додатково готувати до уроку, недосконалістю підручників з географії, і, часто, з байдужістю учнів до вирішення проблем, які стоять на уроці. Основним недоліком групової роботи є різний рівень знань і можливостей учнів, що, в кінцевому результаті, впливає на результативність роботи всієї групи і створює психологічну напругу. Дискусію важко провести у тому випадку, коли учні в недостатній мірі оволоділи фактичним матеріалом по темі і тому не можуть аргументовано довести свою думку. До того ж підготовка кожного інтерактивного уроку вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі уроки інтерактивними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою уроки, або ж на уроці використовуються окремі методи інтерактивного навчання.

2.3 Використання комп’ютерних технологій

У сучасних умовах впровадження в навчальновиховний процес інноваційних педагогічних технологій вважають, що одним з напрямків модернізації системи географічної освіти в школі є впровадження інформаційних технологій навчання. Майбутнє доросле життя нинішніх учнів (не важливо, професійне чи побутове) буде тісно пов’язане з комп’ютером. Тож навички роботи з ним напевно будуть корисні школярам. На сучасному етапі застосування комп’ютера у навчальному процесі виникла у зв’язку з реалізацією програмованого навчання. Спочатку комп’ютер розглядався як більш досконалий порівняно з іншими навчальними машинами засіб програмованого навчання. Згодом стало очевидним, що його застосування приводить до якісних змін у змісті, методах і формах навчання, дозволяє створювати нове навчальне середовище. Комп’ютерні навчальні програми дозволяють істотно підвищити ефективність навчання, зокрема: новизна роботи з комп’ютером викликає в учнів інтерес, посилює мотивацію учіння; колір, графіка, мультиплікація, музика, відео значно розширюють можливості викладання навчального географічного матеріалу; контакт з комп’ютером стимулює рефлексію, аналіз учнями своєї діяльності завдяки тому, що вони одержують наочне зображення її наслідків; з’являється можливість залучення учнів до дослідницької роботи з географії; забезпечується індивідуалізація навчання (комп'ютери можуть успішно виконувати функцію особистих репетиторів для учнів, що прискорює і робить ефективнішим навчання); комп’ютери розширюють можливості програмованого навчання: дозволяють викладати матеріал у певній послідовності, регулювати його обсяг і складність відповідно до індивідуальних можливостей учня, забезпечують поточний зворотний зв’язок.

Насьогодні створено досить багато комп’ютерних навчальних програм з географії: комп’ютерний підручник — програмно-методичний комплекс, який дозволяє самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ (як правило, поєднує в собі якості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму); контролюючі програми з географії - програмні засоби, призначені для перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; ігрові програми — стимулюють пізнавальну активність учнів, сприяють розвитку їхньої уваги, кмітливості, пам’яті; предметно-орієнтовані середовища — програми, які моделюють мікро — та макросвіти, об'єкти певного середовища, зв’язки між ними, їхні властивості.

Структура комп’ютерного уроку з курсу географії може бути такаа :

1) теоретична частина

2) моделююча частина

3) тренінгова частина

4) тестуюча частина

5) приклад розв’язання задач;

6) контрольне завдання на оцінку;

7) ігрова частина на закріплення.

Теоретична порція інформації складається з кількох фрагментів, що послідовно виводяться на екран за сигналом готовності учня. Ця частина заняття може супроводжуватися усними коментарями і поясненням вчителя. Учитель спрямовує роботу учнів, радить, коли можна перейти до наступного фрагмента, тощо. Сильніші учні можуть цю частину уроку виконувати індивідуально, працюючи у власному темпі.

Наступні структурні частини уроку також опрацьовуються індивідуально.

Звичайно ж, ніяка, навіть сама розумна, програма не здатна замінити спостереження в природі, роботу на метеорологічній площадці, польове дослідження річки або водойми, закладення ґрунтового шурфу, туристичний похід й багато інших дій. Але, наприклад, спуститися на дно океанського жолоба, побувати в надхмар’ях Гімалаїв, побачити загальну циркуляцію атмосфери з космосу доведеться далеко не кожному. І саме в пізнанні цих куточків Землі й присутніх там процесів комп’ютер стане учневі й учителеві вірним помічником, широким і доступним джерелом знань. Пропоную розглянути можливості використання комп’ютера на прикладі побудови проекту з курсу географії 7-го класу по темі «Австралія». Перевагою уроків — проектів є використання активних методів навчання. Даний урок може бути призначений як для групової, так і для індивідуальної роботи. Виконуючи проект, школяр вчиться критично мислити, вирішувати складні проблеми, зважувати альтернативні думки, самостійно ухвалювати продумані рішення, реалізовувати їх. В ході підготовки і проведення уроку учні активно використовують можливості комп’ютера та різноманітні інформаційні ресурси.

Приступаючи до створення проекту, учні готують цікаве повідомлення про Австралію; формулюють цікаві завдання; складають план роботи та список

інформаційних ресурсів. Основну мету даного проекту вбачають в підготовці учнів до самостійного засвоєння матеріалу, формування і розвитку вміння вести пошукову і дослідницьку роботу, обробляти, зберігати текстову і графічну інформацію, аналізувати її, передавати, порівнювати і на основі порівняння синтезувати нову інформацію.В ході розповіді про Австралію формують в учнів перші уявлення про материк. Прагнуть з перших хвилин викликати в учнів інтерес до теми, що вивчається. Для цього використовують відеофрагменти, фото, комп’ютерні презентації, разом з тим наголошують на загадковості і незвіданості материка, на унікальності його природи, яка потребує детального вивчення, підводять школярів до думки, що саме їм належить заповнити «білі плями» в дослідженнях природи Австралії, виконати роботу, яку до них можливо, ніхто не виконував. Перед учнями ставлять завдання зібрати якомога більше відомостей про жителів Австралії та її природу. А саме: енциклопедичні статті, малюнки, географічні карти, відеофрагменти, фотографії. Результатом проведеної роботи повинні стати звіти в презентації. Учні формують команду, розподіляють ролі, вивчають завдання, спільно складать з учителем план роботи. Кожен учасник з членами своєї команди, відповідно до своєї ролі, збирає необхідні матеріали: Капітан збирає інформацію про політичний устрій країни, економічну ситуацію в країні, культурне життя країни.

Географ збирає матеріали про природу Австралії, природні явища. Біолог збирає матеріали про екологію Австралії, тваринний світ Австралії. Ботанік збирає матеріали про рослини Австралії, заповідники Австралії. Абориген розповідає про жителів Австралії, їх історію, звичаї і побут. Команди приступають до виконання завдання. В ході роботи над проектом надають консультації, допомагають в пошуках інформаційних ресурсів. Результатом роботи групи є творчий звіт — презентація зібраних матеріалів. В процесі захисту презентацій учні формують уміння представляти результати своєї роботи, усвідомлюють, що по кожному завданню, проблемі може існувати декілька точок зору, декілька варіантів вирішення поставлених завдань. Дитина вчиться зіставляти, порівнювати, приймати інші точки зору.

При оцінюванні змісту презентацій учнів враховують в цілому групову роботу та підводжу підсумки роботи в команді.

Діяльність учителя географії в умовах комп’ютеризованого навчання набуває нових функцій. Зокрема, це здійснення оперативного керування індивідуальною діяльністю всіх учнів класу; своєчасна оцінка труднощів кожного учня при розв’язуванні пізнавальних задач і надання їм необхідної допомоги; врахування специфічного характеру помилок, що їх допускають учні. Вчитель повинен бути готовий до впровадження нових педагогічних технологій.

2.4 Нетрадиційні уроки в курсі географії

Протягом тривалого часу в нашій країні була поширена класно-урочна система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.

Найчастіше уроки будувалися на основі закономірностей навчально-виховного процесу і характеризувалися поєднанням та реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх інтересів та потреб.

Такі уроки прийнято називати стандартними. Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Проте вже в середині 70-х років минулого століття з’явилась тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних уроків, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються у рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його. Нині у навчально — виховний процес на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок. Саме нетрадиційні уроки залучають учнів у процес «творення уроку», здобуття знань та закріплення вмінь та навичок.

Метою виховання і навчання в нашому суспільстві є усесторонній розвиток особистості. Як писав Ю. А. Конаржевський, «тип уроку — це не штамп, не шаблон, не застигла форма організації навчальної діяльності. … Під типом уркоу слід зрозуміти зразок, модель, які за своєю дидактичною конструкцією, структурою, методикою організації якнайбільше відповідають поставленим цілям». Має бути посилання на літературне джерело[ ]

Творчий учитель постійно шукає шляхи вдосконалення уроку. Такі пошуки спрямовані на розв’язання низки навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального матеріалу для формування національної самосвідомості учнів, формування в них моральних, правових, трудових, естетичних якостей особистості.

Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання потреби у знаннях і самоосвіті, формування вміння працювати з джерелами наукової інформації, відбирати необхідну для свого загального розвитку і майбутньої професійної діяльності. Великої ваги на сьогодні набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від типових. Це — нетрадиційні уроки. Серед них — уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення міжпредметних зв’язків, усунення перевантаженості учнів.

Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки (інтерактивні уроки), для яких характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню. До них відносять: sнтегровані уроки, на яких матеріал кількох тем подають блоками (В. Шаталов)[ ]; міжпредметні уроки, які ставлять за мету «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів; театралізовані уроки, які проводять у межах чинних програм і відведеного навчальним планом часу. Вони збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів; сугестопедичні уроки, що не набули поширення, оскільки механізми дії підсвідомого поки що технологічно не розроблені щодо педагогіки й окремих методик; уроки з різновіковим складом учнів, які передбачають подачу блоками матеріалу одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах. Але нестандартні уроки все одно мають всі етапи процесу навчання (Додаток А).

Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання, уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних.