Методика організації навчання по індивідуальній траєкторії

Вирішувати задачу організації навчання по індивідуальній траєкторії в сучасній дидактиці пропонується зазвичай двома протилежними способами, кожного з яких іменують індивідуальним підходом.

Перший спосіб — диференціація навчання, згідно якої до кожного студента пропонується підходити індивідуально, диференціюючи матеріал, що вивчається ним, по мірі складності, спрямованості або іншим параметрам. Для цього студентів зазвичай ділять на групи за типом здатні, середні, що відстають.

Другий спосіб припускає, що власний шлях освіти вибудовується для кожного студента стосовно кожної освітньої області, що вивчається ним.

Перший підхід найбільш поширений в наших навчальних закладах. Другий досить рідкісний, оскільки вимагає не просто індивідуального руху студента на тлі спільних, заданих ззовні цілей, а одночасної розробки і реалізації різних моделей навчання студентів, кожна з яких по-своєму унікальна і віднесена до особистісного потенціалу будь-якого окремо взятого студента.

Завдання навчання полягає в забезпеченні зони для індивідуального творчого розвитку кожного студента. Студент створює освітню продукцію, вибудовує свій освітній шлях, спираючись на індивідуальні якості і здібності, причому робить це у відповідному середовищі, яке організовує викладач. Одночасність реалізації персональних моделей освіти — одна з цілей особистісно зорієнтованої освіти.

Індивідуальна освітня траєкторія — це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного студента в освіті. Під особистісним потенціалом студента тут розуміється сукупність його здібностей: пізнавальних, творчих, комунікативних. Процес виявлення, реалізації і розвитку цих здібностей студентів відбувається в ході освітнього руху студентів по індивідуальних траєкторіях. Будь-який студент здатний знайти, створити або запропонувати свій варіант рішення будь-якої задачі, що відноситься до власного навчання. Студент зможе просуватися по індивідуальній траєкторії у тому випадку, якщо йому будуть представлені наступні можливості:

• Ш вибирати оптимальні форми і темпи навчання;
• Ш застосовувати ті способи навчання, які найбільш відповідають його індивідуальним особливостям;
• Ш рефлексивно усвідомлювати отримані результати;
• Ш здійснювати оцінку і коригування своїй діяльності.

Можливість індивідуальної траєкторії освіти студента припускає, що він при вивченні теми може, наприклад, вибрати один з наступних підходів образне або логічне пізнання, поглиблене або енциклопедичне вивчення, ознайомлювальне, вибіркове або розширене засвоєння теми. Збереження логіки предмета, його структури і змістовних основ досягатиметься за допомогою фіксованого об'єму фундаментальних освітніх об'єктів і пов’язаних з ними проблем, які разом з індивідуальною траєкторією навчання забезпечать досягнення студентами нормативного освітнього рівня. Освітні продукти студентів відрізняються не лише за об'ємом, але і за змістом. Ця відмінність обумовлена індивідуальними здібностями і видами діяльності, що відповідають їм. Викладач може і повинен пропонувати студентам для засвоєння різні види діяльності, як емоційно-образні, так і логічні, але, якщо враховувати пріоритетні види діяльності індивідуально для кожного студента, слід допустити вибір ними цих видів при вивченні одних і тих же освітніх об'єктів. В даному випадку забезпечуватиметься не одна загальна освітня траєкторія для усіх студентів, що розрізняється об'ємом засвоєння стандартів, а індивідуальні траєкторії, що приводять студентів до створення особистісних освітніх продуктів, що відрізняються як об'ємом, так і змістом. Навіть при однакових знаннях про об'єкти, що вивчаються, освітні продукти різних студентів різні, оскільки засвоєні ними види діяльності і рівень їх розвитку відрізняються.

Траєкторія — слід від руху. Програма — її план. При складанні індивідуальної освітньої траєкторії:

• Ш викладач створює студентові можливість для вибору, виступаючи, як консультант і порадник. На занятті викладач враховує індивідуальні інтереси студентів; особливості навчальної діяльності; види навчального заняття, яким віддаються переваги; способи роботи з навчальним матеріалом; особливості засвоєння навчального матеріалу; види навчальної діяльності;
• Ш для студента при складанні індивідуальної траєкторії найважливіше — оцінити свої можливості, здібності, перспективи, інтереси, зусилля, які він припускає прикласти для вивчення того або іншого матеріалу або щоб добитися запланованого результату.

Результати руху по освітній траєкторії можна перевіряти, орієнтуючись на створений студентами продукт; отримані знання, які реалізуються в уміннях оперувати ними в стандартній або творчій ситуації, відмічаючи формування різного виду умінь — розумових, комунікативних, пізнавальних і так далі. Крім того, потрібний постійний зворотний зв’язок, що дозволяє не лише коригувати рух студента по траєкторіях (а іноді і саму траєкторію), але і оцінювати його просування.

Сам студент вибирає або разом з викладачем обмірковує способи, види діяльності, форми контролю, тобто програмує свою освітню діяльність.

В результаті індивідуального освітнього руху кожен студент пропонує ідеї, розробляє моделі, конструює моделі у зв’язку з матеріалом, що вивчається. Цього вимагає принцип продуктивності навчання — провідний принцип особистісно зорієнтованого навчання.