Основна частина. 
Формування рефлексивної компетентності майбутнього професіонала в умовах сучасного освітнього простору

Рефлексивна компетентність як інтегральна характеристика майбутнього професіонала. Системно-діяльнісний та соціокультурний характер професійної діяльності сучасного викладача обумовлює необхідність формування його компетентності рефлексивного типу, в основі якого лежить розвиток особистості, що володіє цілісним світоглядом, високим професіоналізмом, великим кругозором та метакультурою. Рефлексивний підхід створює умови для повного занурення і «проживання» професійних ситуацій, вирішення проблемних завдань, включення студентів у нову для них сферу миследіяльності та виступає як координуючий і інтегруючий початок. Ступінь сформованості рефлексивної компетентності проявляється в тому, наскільки педагог спроможний скоординувати і інтегрувати всі інші свої якості для ефективної реалізації професійної діяльності (Ульяніч І.В., 2009).

Сучасному педагогу необхідна саме рефлексивна компетентність як інтегральна характеристика, що дозволяє ефективно вирішувати нетипові завдання професійної діяльності.

Отже, рефлексивна компетентність — інтегральна характеристика особистості, її професійна якість, що дозволяє найбільш ефективно й адекватно здійснювати рефлексивні процеси, реалізацію рефлексивної здібності, що забезпечує розвиток і саморозвиток, сприяє творчому підходу до професійної діяльності, досягненню її максимальної ефективності та результативності. У її сукупності лежить взаємодія і взаємопроникнення кооперативної, інтелектуальної, комунікативної та особистісної складових, ступінь сформованості яких відображає готовність ефективно здійснювати професійну діяльність (Маркова А.К., 1996).

Формування рефлексивної компетентності за рахунок інтеграції різних видів діяльності відбувається при дотриманні наступних психолого-педагогічних умов:

створення можливостей для соціально — професійного самовизначення в освітньому процесі - проектування індивідуальних освітніх маршрутів (вибір і черговість вивчення окремих модулів, визначення набору базових і додаткових компетенцій, освоєння різних видів діяльності, передбачених програмами підготовки);

здійснення ресурсної інтеграції - реалізується в мережі організацій та установ, що виступають як соціальні пaртнeри вузу в багаторівневій підготовці фахівців у галузі вищoї прoфeсiйнoї oсвiти (прoмислoвi підприємства, науково-технічні лабораторії і т.д.). Це передбачає спільне використання матеріально-технічних, інформаційних і кадрових ресурсів для організації навчання та проведення практик студентів;

посилення діагностичної та розвиваючої консультаційної склaдoвoї освітнього процесу — надання психолого-педагогічної підтримки студентам в їх самовизначенні, консультативної допомоги при формуванні індивідуальних освітніх маршрутів, створення інституту тьюторства.

З іншого боку, для формування рефлексивної компетентності необхідна наявність інтегративних знань про психологічні детермінанти особистісної рефлексії і стимулюючих її прояв особливості зовнішнього та внутрішнього середовища (Анісімов O.С., 2008).

Отже, в освітньому просторі слід дотримуватися наступних психолого-педагогічних умов, що спонукають до формування та розвитку рефлексивної компетентності:

• • наявність знань про рефлексію;
• • використання прийомів її актуалізації;
• • ціннісне ставлення до оточуючих факторів;
• • придбання особистісного рефлексивного досвіду в навчальному процесі (у рамках навчальних предметів, дослідницької діяльності, педагогічної практики);

рефлексивна компетентність викладач студент.

• постійний розвиток у студентів потреби в самоаналізі, самопізнанні, саморозвитку, розумінні себе та інших; інтеграція методів навчання в освітній процес.

При формуванні рефлексивної компетентності значну роль відіграють внутрішні чинники, які виступають найважливішими детермінантами продуктивності мислення людини: особистісна спрямованість, прагнення, мотиви, установки, ціннісні орієнтації, індивідуально-психологічні якості, особливості її когнітивного стилю.

Формування адекватного реагування на виникаючі проблемні моменти у професійній діяльності вимагають від суб'єкта діяльності розвитку достатнього рівня рефлексивної компетентності. При цьому важливу функцію виконують такі рефлексивні механізми, як осмислення, переосмислення, перетворення. Конструктивне, творче поводження в проблемній ситуації формується за рахунок розгортання рефлексії на інтелектуальному і особистісному рівнях. Рефлексивна компетентність розширює рамки можливих дій суб'єкта діяльності за рахунок творчого осмислення і подолання критичного моменту, дозволяючи найбільш продуктивно і гармонійно побудувати особистісно-ситуаційну взаємодію (Богин В.Г., 1993).

Можна виділити кілька навчальних стратегій по формуванню рефлексивної компетентності:

• • застосування проблемного підходу;
• • аналіз типових проблемних ситуацій;
• • використання методів інтерактивного навчання;
• • моделювання педагогічних ситуацій;
• • конструювання кейсів в процесі навчання.

Сукупність професійних завдань утворює «ядро» змісту професійної підготовки, а етапи становлення рефлексивної компетентності визначають логіку «розгортання» змісту. Ситуативні завдання стимулюють творче ставлення до педагогічної діяльності. Кожна задача спрямована на формування і розвиток певних умінь, а використання інтерактивних методів навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, щоб навчальний процес організувати таким чином, що всі учасники залучені в процес пізнання та мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того, що вони знають і думають (Слободчиков В.І., 1987).

До методів інтерактивного навчання відносять: евристичну розмову, метод дискусії, метод «Дельфі», метод «Круглого столу», ділові ігри, тренінг та ін.

Основною метою даних методичних прийомів є розвиток здатності до рефлексивної децентрації, формування установки до активного аналізу своїх дій, осмислення свого професійного «Я» .

Практичний досвід викладачів вузів свідчить про ефективність діалогічної взаємодії, дискусійного обговорення професійних проблем, ділових та навчально-ділових ігор у формуванні професійно-педагогічної компетентності і, зокрема, рефлексивної компетентності (Степанов С.Ю., Полищук О. А., 1995).

Цілісний процес формування рефлексивної компетентності являє собою послідовність його етапів, теоретичних і практичних занять. У даному процесі виділяємо чотири етапи, на яких здійснюється одночасне формування всіх компонентів рефлексивної компетентності майбутнього професіонала, при цьому окремі компоненти мають пріоритетне значення на кожному етапі (Кузьмина Н.В., 1993).

На першому eтaпi пріоритетним є завдання формування особистісної складової рефлексивної компетентності. Здійснюється актуалізація потреби студентів у придбанні базових знань з теорії професійно-педагогічного спілкування, формування стійкої мотивації, особистого інтересу.

На другому eтaпi на перший план виходить інтелектуальна складова рефлексивної компетентності. Відбувається збагачення студентів педагогічними знаннями, формується соціально — психологічна культура (Алексеев Н.Г., 1984).

Трeтiй eтaп орієнтований на формування комунікативних умінь рефлексивної компетентності. На даному етапі виконуються рефлексивно-комунікативні вправи, вирішуються педагогічні завдання.

На четвертому eтaпi в першу чергу формується пoтрeбa в сaмoрeaлiзaцiї, здатність впливати на партнера. Для розвитку кооперативної складової рефлексивної компетентності активно застосовується метод ділових ігор, зв’язок навчально-практичного матеріалу з реальністю, практикою, майбутньою професією. Відповідність реальним умовам практичної діяльності сприяє всебічному розвитку особистості студента, розширює його кругозір, поглиблює знання теорії і практики. Творчий характер ігрової діяльності, максимальна включеність у навчальний процес всіх учасників створюють умови для формування мотивації особистісного зростання студентів, появи інтересу до пошуку нестандартних рішень професійних завдань.

Система взаємопов'язаних складових підпорядковується взаємообумовленим компонентам рефлексивної компетентності, яка включає когнітивний, операційний та особистісно-мотиваційний компоненти.

Когнітивний компонент містить безпосередньо професійні знання про власну професійну діяльність і життєдіяльність в цілому та представлений наступними компетенціями — інтеграції, пізнавальній діяльності, інформаційних технологій.

Операційний компонент, що представляє поведінкову структуру особистості, здатність і готовність діяти відповідним чином, реалізується через компетенції та засоби діяльності, компетенції пізнавальної діяльності, нестандартні рішення, проблемні ситуації - їх створення та вирішення.

Oсoбистiснo-мoтивaцiйний компонент, що представляє сукупність стійких мотивів, які сприяють усвідомленню майбутнім фахівцем особистісної та суспільної значущості своєї діяльності, знаходить відображення в компетенціях самовдосконалення, самоактуалізації, саморегуляції, компетенції спілкування, соціальної взаємодії.

Рівень сформованої рефлексивної компетентності майбутнього фахівця значною мірою опосередкується цілеспрямованим включенням його в процес самосвідомості, саморегуляції, самореалізації, його рефлексивною позицією.

Досліджуючи рефлексивну компетентність неможливо не погодитись з думкою A. Деркача, який відзначає, що вона являє собою метапоняття, тобто метакомпетентність, яка за допомогою механізму рефлексії забезпечує своєчасне коректування й адекватний розвиток всіх інших видів компетентності (Алексеев Н.Г., 1984).

Рівень професіонала в значній мірі залежить не тільки від рівня усвідомлення ним професійних обов’язків, а й від його здібності до самопізнання, самовдосконалення. Рефлексивна компетентність як детермінанта соціалізації особистості, як механізм професійної та соціальної ідентичності, входить до переліку необхідних компетентностей. А її формування та розвиток — це процес, який передує професійній діяльності майбутніх фахівців.