Модель розвитку рефлексивних вмінь у процесі підготовки студентів – майбутніх соціальних працівників

Реферат на тему:

Модель розвитку рефлексивних вмінь у процесі підготовки студентів — майбутніх соціальних працівників.

Зміна соціально-політичних та економічних орієнтирів сучасного суспільства спричиняє нові вимоги до компетентності спеціаліста та процесу його підготовки.

Ринкова економіка з жорсткою конкуренцією потребує спеціалістів, що здатні до творчої праці, високопрофесійних, мобільних, готових до пошуку та реалізації нових, ефективних підходів щодо організації своєї професійної діяльності.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та Державної програми розвитку освіти в Україні, ціллю сучасної освіти стає виховання особистості, що здатна до самовизначення, самоосвіти, саморозвитку, а зміст освіти орієнтується на усвідомлення тих, хто навчається, як суб'єктів освітнього процесу [1]. Це потребує дослідження проблеми підготовки майбутніх спеціалістів, у тому числі соціальних працівників, для праці в сучасних умовах, висування головної мети — розвитку особистості, яка володіє не тільки системою знань, але і системою вмінь, що забезпечують здатність ефективно виконувати професійні функції.

Діяльність соціальних працівників у сучасному суспільстві вимагає особливих умінь, насамперед, рефлексивних.

Особлива увага до поняття «рефлексія» представників різних галузей наукового знання детерміновано розвитком суспільного життя, потребою особистості у розумінні, оцінюванні самого себе. Для з’ясування сутності рефлексивних вмінь ми вважаємо за необхідне проаналізувати поняття «рефлексія», розглянути деякі підходи до дослідження феномену рефлексії.

Етимологічний та лексико-семантичний аналіз поняття «рефлексія» вказує на стійкість змісту поняття, не дивлячись на його п’ятивікову історію: reflexio (пізньолатинське) — «звернення у минуле», роздуми над змістом, самопізнання, форма теоретичної діяльності, принципи мислення, категорія свідомості [2].

Проблема рефлексії розглядається у різних наукових галузях: філософії, психології, педагогіці. Спектр змістів, які мають місце використовуючих поняття рефлексії, достатньо широкий: самопізнання, самооцінка, самоаналіз, самосвідомість, роздуми, обмірковування своїх дій та ін.

Звертаючись до історії філософії, ми простежили розвиток поняття рефлексії від «джерела ідей» у філософії просвітництва (Г. Лейбніц, Д. Локк, Б. Спіноза, Д. Юм), «методу мислення» у німецькій класичній філософії (Г. Гегель, І. Кант, І. Фіхте) до розуміння рефлексії як загальної категорії різних галузей філософського знання (А.Я. Большунов, В. А. Молчанов, Н.М. Трофімов, М.А. Розов) [3].

У філософії «рефлексія» є форма теоретичної діяльності суспільно-розвиненої людини, що направлена на обмірковування своїх особистих дій та їх законів, діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини. Виявлено, що проблема рефлексії у філософії найбільш інтенсивно розроблялась у трьох напрямах: під час вивчення теоретичного мислення, процесів комунікації, що пов’язані з необхідністю розуміння та координації дій учасників цих процесів, під час вивчення самосвідомості [4].

У психології дослідження рефлексії виконувались у таких напрямах: під час розробки методологічних питань вивчення рефлексії, де рефлексія розглядається як категорія само-свідомості, обґрунтовується її зв’язок з діяльністю та пропонується схема рефлексивної діяльності (О.С. Анісімов, В.Я. Вазіна, Г. П. Щедровицький) — у ході експериментального вивчення рефлексії в рамках дослідження теоретичного мислення (Л.С. Виготський, В. В. Давидов, А. З. Зак, А. К. Маркова, С.Л. Рубінштейн та ін.).

У психологічних дослідженнях «рефлексія» розуміється як фундаментальна здатність свідомої істоти бути у відношенні до особистої свідомості, мислення, умов та способів здійснення життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, Б.Д. Ельконін) [5].

Аналіз досліджень за названими напрямами сприяв усвідомленню специфіки поняття «рефлексія» у сфері педагогічних знань: рефлексія — мисленнєво-діяльнісний чи чуттєво-усвідомлюваний процес самосвідомості суб'єктом своєї діяльності.

У межах педагогіки рефлексія досліджувалась К. В. Вербовою, І.Ф. Ісаєвим, І.І. Казімірськой, Б. П. Ковалевим, С.В. Кондратьєвою, В.А. Кривошеєвим, Ю.Н. Кулюткіним, Л.М. Перміною, Є.Б. Петрушихіною, В.А. Сластьоніним, Г. Н. Сухобською та ін. Висновок, що випливає з досліджень названих авторів, такий: якщо аналізувати педагогічний процес у контексті «суб'єкт-суб'єктної парадигми» (А.А. Бодалев, Г. А. Ковальов та ін.), то результативність взаємодії педагога з тими, хто навчається, значно підвищується завдяки рефлексивним процесам [6].

Аналіз зарубіжної літератури з проблеми професійної рефлексії педагогів показує, що в цілому сучасні розробки стосуються механізмів функціонального навантаження рефлексії, виявлення її місця та ролі у різних сторонах педагогічної діяльності, пошуку оптимальних шляхів її цілеспрямованого розвитку (М. Ван Манен, К. Цейхнер, Д. Лістон, Т. Уайлдмен, Д. Найлз, К. Кларк, П. Петерсон, Ф. Фуллер) [7].

Розгляд рефлексії у різних галузях науки дозволяє нам акцентувати увагу на сутнісних характеристиках даного феномену, означеного в цілому як важливіша здатність окремого індивіда, соціальної групи знаходитись у відношенні не тільки з собою, зі здійснюваною діяльністю, але й зі соціокультурним оточенням.

Виходячи з аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, необхідність розвитку рефлексивних вмінь у процесі професійної підготовки соціальних працівників зумовлюється такими причинами: взаємодіючи з клієнтами, соціальний працівник постійно стикається з новими проблемами, ситуаціями, конфліктами, що потребують швидкого та ефективного їх вирішення. Технології соціальної роботи постійно змінюються відповідно до соціально-економічної та соціокультурної ситуації у суспільстві. Як наслідок, вони потребують від соціального працівника постійного аналізу та переосмислення своїх особистих дій, а також дій інших людей. Відсутність жорсткої регламентації в організації взаємодії з клієнтами та перехід до суб'єкт-суб'єктних відношень потребують від соціального працівника прояву рефлексивних умінь у професійній діяльності.

Розвиток рефлексивних умінь — процес складний та довготривалий, тому починати його слід з першого курсу навчання соціальних працівників.

Професійна діяльність соціального працівника залежно від специфіки невід'ємно пов’язана зі спілкуванням, це діяльність, яка будується за законами спілкування.

Одна з дослідниць цієї проблеми (Є.В. Лупшаєва) виділяє три загальні види рефлексії у спілкуванні: соціально-перцептивна (саморефлексія) — комунікативна (рефлексія іншого) — соціально-психологічна (рефлексія ситуації) [8]. Г. П. Ковальов та інші автори пов’язували розвиненість рефлексивних уявлень спеціаліста зі ступенем виразності таких параметрів особистості як розвиток здатностей до ідентифікації та емпатії, адекватність уявлень, адекватність самооцінки [9]. У роботі В.А. Кривошєєва та інших авторів центральним компонентом структури рефлексивних уявлень молодих спеціалістів є їх комунікативні якості [10].

Тому рефлексивна підготовка майбутніх спеціалістів соціальної роботи передбачає таку її організацію, яка сприяє формуванню професійно-важливого рівня знань про рефлексію та розвиток рефлексивних умінь. Рефлексивна підготовка студентів є частиною навчального процесу та має свою ціль, змістовні компоненти, означену структуру, механізм функціонування.

Цілями рефлексивної підготовки студентів-майбутніх соціальних працівників є: формування базових знань про рефлексіюрозвиток основних рефлексивних уміньстимулювання процесу особистісного та професійного самовизначення майбутнього спеціаліста соціальної роботи.

Загальні цілі рефлексивної підготовки розгортаються у системі конкретних завдань: сформувати базові знання стосовно професійної рефлексіїнавчити проводити аналіз особистої думки про себе та свою діяльність, співвідносити її з думкою клієнтів, колег та інших людей, а також мотивацію їх вчинківнавчити студентів неупереджено оцінювати свої можливості та здатностінавчити студентів найпростішим прийомам вдосконалення своїх рефлексивних уміньрозвинути навички міжособистісного спілкування у малих і великих групах, в колективах.

Соціально-психологічні особливості студентів, характер їх майбутньої професійної діяльності та специфіка процесу навчання у вищому навчальному закладі потребує розробки такої моделі навчання, яка своїм змістом, методами навчання та формами організації навчально-пізнавальної діяльності була б направлена на вдосконалення як професійних, так і рефлексивних умінь та знань.

Зміст рефлексивної підготовки студентів — майбутніх соціальних працівників, докладно та послідовно розкрито у розробленому нами спецпрактикумі «Професійна рефлексія соціального працівника», який включає систему знань, необхідних для формування рефлексивних умінь, та систему рефлексивних умінь в області рефлексії та професійного рефлексивного спілкування спеціаліста соціальної роботи.

Стисло розглянемо структурні елементи запропонованої нами моделі рефлексивної підготовки студентів — майбутніх соціальних працівників.

1. Система знань соціального працівника.

1.1. Загальні знання про рефлексію, які потрібні майбутнім соціальним працівникам: знання сутності рефлексії, психологічних та педагогічних підходів до її вивченнярізних видів рефлексії та форм її проявівспособів оволодіння різними видами рефлексіїуявлення щодо рефлексивно-перцептивного аналізусутності та компонентів рефлексивної діяльності, її засобів та способівсутності професійної рефлексії спеціаліста соціальної роботиметодів вивчення та розвитку рефлексії соціального працівникасутності емпатії, способів її вираження та оволодіння неюуявлення про емпатичні здатностіемпатичне відношення та емпатичне розуміння.

1.2. Знання щодо професійного рефлексивного спілкування спеціаліста соціальної роботи: знання особливостей професійного спілкування соціального працівникасутності поняття професіоналізму соціального працівника, його критеріїв та показниківпрофесійно особистісних якостей соціального працівника та його професіограмиособливостей рефлексії у спілкуваннісутності професійно-рефлексивного спілкування спеціаліста соціальної роботи, його способів, етапів, стилівролей, позицій соціального працівника у спілкуваннісутності комунікативної компетентності соціального працівника, комунікативних та організаторських здібностей.

2. Система вмінь соціального працівника.

2.1. Загальні рефлексивні вміння:

· ставити реальні цілі як основу для оцінки результативності своїх професійних дій;

· прогнозувати наслідки своїх професійних дій, здійснювати контроль та самоконтроль;

· адаптувати, доповнювати чи змінювати план, програму, форми та методи роботи відповідно до конкретних умов з метою досягнення оптимальних результатів;

· усвідомлювати виконану діяльність, самокритично відноситись до неї;

· оцінювати та підводити підсумки досвіду своєї практичної роботи і використовувати у своїй практиці досвід своїх колег;

· проявляти високу професійну готовність під час виконання своїх обов’язків за будь-яких обставин.

2.2. Уміння в області професійного рефлексивного спілкування соціального працівника:

· аналізувати свої особисті думки, дії, психологічний стан та усвідомлювати уявлення інших людей про себе;

· оцінювати стан та проблемну ситуацію іншої людини і приймати його позицію;

· здійснювати емпатичне розуміння, володіння комутативними та організаторськими здібностями;

· аналізувати та «володіти» ситуацією: підтримувати благонадійний психологічний клімат, створювати робочий настрій;

· враховувати у процесі роботи етичний аспект своїх дій.

Ми не претендуємо на повний обсяг визначених знань та умінь у запропонованій моделі, але ці дві групи знань та умінь є двома взаємопов'язаними підсистемами, а кожне приватне вміння є елементом будь-якої підсистеми. Підсистеми створюють систему, цілісну сукупність взаємо-пов'язаних елементів, що володіють новими ознаками, які не є характерними будь-якому елементу окремо.

Модель розвитку рефлексивних вмінь майбутніх соціальних працівників включає в себе сукупність різних методів та засобів, а також різноманітних форм організації навчально-пізнавального процесу, таких як лекції, семінарські та практичні заняття, тренінги, самостійну та самоосвітню роботу, індивідуальні та групові консультації.

Запропонована нами модель розвитку рефлексивних умінь майбутніх спеціалістів соціальної роботи відноситься до структурно-функціональних моделей, оскільки в ній відображається структура змодельованого процесу та виявлені функціональні призначення елементів структури.

Отже, рефлексивні вміння — це професійні якості спеціаліста, що характеризують його діяльність за самоаналізом, самовдосконаленням та глибоким зануренням у життєві ситуації, які пов’язані з виконанням професійних обов’язків.

Актуальність розвитку рефлексивних вмінь у процесі підготовки студентів — майбутніх соціальних працівників обумовлена потребою суспільства у спеціалісті, який володіє рефлексивними вміннямивідсутністю діючої моделі рефлексивної підготовки студентів у професійній сфері «Соціальна робота» — необхідністю комплексного підходу, узагальнюючого та систематизуючого наявний теоретичний та практичний потенціал професійної підготовки.

Література.

1. Про вищу освіту: Закон України // Відомості Верховної Ради, 2004. — № 20. — 134 с.

2. Крутецкий В. А. Основы педагогической психологии. — М.: Просвещение, 1972. — С.123.

3. Бугенко Я. Процеси розгортання інтелектуальної рефлексії у модульно-розвивальному освітньому циклі // Психологія і суспільство, 2003. — № 4. — С. 45.

4. Философский словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1993. — 840 с.

5. Крутецкий В. А. Основы педагогической психологии. — М.: Просвещение, 1972. С. 255.

6. Краевский В. В. Педагогика между философией и психологией // Педагогика. — 1994. — № 6. — С. 24−31.

7. Решетова З. А. Психологические основы профессионального обучения. — М.: МГУ, 1985. — 128 с.

8. Лупшаева Е. В. Развитие рефлексии в общении средствами социально-психологического тренинга: Автореф. дис. … канд. псих. наук. — М., 1989. — 17 с.

9. Ковалев Г. А. Основные направления исследования методов активного обучения в странах Запада // Психологический журнал. — 1989. — № 1. — С. 28−34.

10. Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности. — Л.: ЛГУ, 1995. — 144 с.