Фінансовий аналіз діяльності підприємства ТОВ «Сілікатчик» (ЕДРПОУ 20267455) , м. Дніпропетровськ

КУРСОВА РОБОТА Фінансовий аналіз діяльності підприємства ТОВ «Сілікатчик»" (ЕДРПОУ 20 267 455), м. Дніпропетровськ

Зміст Вступ…3

Розділ 1. Методика аналізу фінансового стану підприємства…4

1.1 Сутність фінансового аналізу та інформаційна база для проведення аналізу фінансового стану підприємства…4

1.2 Основні методи та прийоми фінансового аналізу…19

1.3 Методика розрахунку основних показників фінансового стану підприємства…28

Розділ 2. Аналіз фінансового стану ТОВ «Сілікатчик» за результатами діяльності в 2004 -2006 роках…30

2.1 Характеристика діяльності підприємства ТОВ «Сілікатчик»…30

2.2 Аналіз динаміки складу та структури активів і пасивів підприємства…33

2.3 Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства…47

2.4 Показники ділової активності та ефективності господарювання…53

Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ «Сілікатчик»…59

Висновки…64

Список використаної літератури…65

Додатки…71

Вступ Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що у даний час, з переходом Української економіки до ринкових відносин, підвищується вплив на стійкість і стабільний розвиток підприємства не тільки внутрішніх, але і численних зовнішніх чинників. При цьому оцінка фінансового стану підприємства є основним процесом економічного аналізу, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, що аналізується: охарактеризувати його платоспроможність, ліквідність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по результатам оцінювання прийняти обгрунтовані рішення на перспективу.

Об'єкт досліджень курсової роботи — підприємство по виробництву будівельних матеріалів — товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Сілікатчик» (м.Дніпропетровськ).

Предмет дослідження — фінансовий стан підприємства ТОВ «Сілікатчик».

Мета курсової роботи — освоєння теорії та практики проведення оцінки фінансового стану підприємства, оцінка ефективності діяльності підприємства, надання пропозицій по поліпшенню фінансового стану підприємства та обгрунтування пропозицій по оптимальним схемам організації зовнішньоекономічних операцій діяльності.

Методи досліджень: проведення горизонтального (індексно-хронологіч-ного) та вертикального (структурно-хронологічного) аналізу балансу та звіту про фінансові результати діяльності підприємства, побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL).

Інформаційно-методологічна база досліджень дійсної курсової роботи роботи — звітні документи заводу ТОВ «Сілікатчик"(м.Дніпропетровськ), за 2004 -2006 роки.

Розділ 1. Методика аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Сутність фінансового аналізу та інформаційна база для проведення аналізу фінансового стану підприємства За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їх ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності, оздоровлення підприємств та виходу їх з кризового стану.

Суттєва роль у вирішенні цих питань належить фінансовому аналізу.

Сьогодні, коли підприємство самостійно обирає собі постачальників і покупців, має право надавати позики іншим підприємствам, вкладати свої кошти в їх статутні капітали, купувати акції та інші цінні папери різних підприємств, посилюється значення фінансового аналізу.

У традиційному розумінні суть фінансового аналізу полягає в оцінці й прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними фінансової звітності та обліку.

Фінансовий аналіз є одним із основних елементів фінансової політики підприємства.

Для забезпечення якісного та докладного фінансового аналізу потрібно оволодіти загальними концептуально-методичними принципами у його підходах і трактуваннях.

Фінансовий аналіз — це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку, це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру.

Фінансовий аналіз є суттєвим елементом фінансового менеджменту та аудиту. Він виступає прерогативою найвищої ланки управлінських структур підприємства, спроможних впливати на формування фінансових ресурсів і потоки грошових коштів, ефективності управлінських рішень, пов’язаних із визначенням ціни продукції, заміною устаткування чи технології, економічного зростання підприємства.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох взаємопов'язаних розділів фінансового і управлінського аналізу (рис. 1.1).

Особливого значення в сучасних умовах господарювання набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства за існування різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки завдяки своєчасному й об'єктивному аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства і розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства також банки при визначенні кредитоспроможності позичальника.

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. В узагальненому вигляді він включає в себе три головні елементи:

1) оцінка фінансових потреб підприємства;

2) розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучення фінансових ресурсів та каналів їх одержання — кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій;

3) забезпечення системи фінансової звітності, яка б об'єктивно відображувала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аналіз сприяє вирішенню питання поточного руху фінансових ресурсів, їх формування й використання, поточного та довгострокового планування діяльності. Він є засобом поєднання фінансового та загального менеджменту в частині аналізу, а також фінансового забезпечення стратегії підприємства.

Без фінансового аналізу неможливі планування, прогнозування, бюджетування, ефективне розміщення фінансових ресурсів, аудит.

Рис. 1.1. Схема аналізу господарської діяльності підприємства Отже, фінансовий аналіз має важливе значення в економічній діяльності підприємства, оскільки дає змогу:

1) вишукувати резерви поліпшення фінансового стану підприємства;

2) об'єктивно оцінювати раціональність використання усіх видів фінансових ресурсів;

3) своєчасно вживати заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

4) забезпечувати оптимальний виробничий та соціальний розвиток колективу за рахунок використання виявлених у результаті аналізу резервів;

5) забезпечити розробку плану фінансового оздоровлення підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. На фінансовий стан підприємства позитивно впливають безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Нераціональне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні виробництва й реалізації продукції, невиконання плану прибутку від операційної діяльності, збільшення відсотків за банківський кредит, зростання економічних санкцій за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Через перебої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією зменшуються надходження коштів на рахунки підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує також зворотний зв’язок, оскільки відсутність грошових коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі.

У практичній діяльності підприємств трапляються випадки, коли навіть добре працююче підприємство має фінансові труднощі, пов’язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням фінансових ресурсів. Тому фінансова діяльність має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, додержання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських чинників і характеризується системою моделей, методів, прийомів і показників, що відображують наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні стабільності його роботи.

Отже, фінансовий стан — це одна із найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Під фінансовим станом підприємства розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективного використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Тобто на фінансовий стан підприємства впливає рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання. Оптимізація фінансового стану є однією з головних умов успішного його розвитку в майбутньому періоді. Водночас кризовий фінансовий стан підприємства свідчить про серйозну загрозу настання його банкрутства.

Аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані певного підприємства. Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на запитання, які найважливіші засоби слід застосовувати для поліпшення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.

Отже, фінансовий стан — найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, оскільки визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства та його партнерів із фінансових і інших відносин.

Таким чином, після розгляду необхідності оцінки фінансового стану підприємства слід зазначити, що вона є необхідною умовою для нормального функціонування. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Оцінка є необхідною передумовою для ведення діяльності підприємства усіх форм власності, а також є необхідною для основних користувачів (інвестори, власники, керівництво підприємства, банки, постачальники та інші кредитори, працівники підприємства, органи державного управління, юридичні та фізичні особи), яких цікавить фінансово-господарська діяльність вітчизняних та зарубіжних підприємств.

Для проведення всебічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства використовується баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітності, дані статистичної звітності, оперативні дані, бізнес-план тощо.

Об'єктом фінансового аналізу виступають конкретне підприємство та його фінансовий стан.

Суб'єктами фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства з будь-яких причин.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Він характеризується системою показників, які відображують процес формування й використання фінансових ресурсів підприємства. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства по суті характеризується кінцевими результатами його діяльності. Крім того, фінансовий стан господарюючого суб'єкта — це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто платота кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами.

Отже, фінансовий стан підприємства — це найважливіша характеристика його ділової активності та надійності.

Метою фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, резервів його діяльності та ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності, виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства, а також виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами; розробки найвірогідніших передбачень і прогнозів майбутніх умов функціонування підприємства, визначення дохідності підприємства для порівняння її з аналогічними показниками інших підприємств або оцінка підприємства з погляду його ринкової вартості; своєчасного виявлення та усунення недоліків у господарській діяльності для визначення шляхів підвищення фінансового стану підприємства та його платоспроможності, виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі та основних чинників, які впливають на фінансовий стан підприємства, прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані.

У кожного аналітика своя мета. Інвестори насамперед цікавляться рівнем та стабільністю доходів по акціях, тобто прибутковістю (рентабельністю) підприємства, кредитори — її ліквідністю, менеджери — дохідністю різних видів активів та ефективністю управління ними. Для якісного планування та контролю вони мають реально оцінювати стан фінансів підприємства й можливості впливу на нього (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Мета фінансового аналізу залежно від різних партнерських груп, зацікавлених у його результатах

Для досягнення мети фінансового аналізу мають вирішуватись такі основні завдання:

дослідження рентабельності підприємства;

дослідження фінансової стійкості підприємства;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства оборотними коштами;

оцінка конкурентоспроможності підприємства;

аналіз ділової активності підприємства та його стану на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів:

загальна оцінка фінансового стану і чинників його зміни;

вивчення співвідношення між джерелами оборотних коштів, їх розміщенням і ефективністю використання;

додержання підприємством фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;

довгоі короткострокове прогнозування стійкості фінансового стану.

Для того щоб виконати ці завдання, вивчають:

наявність, склад і структуру оборотних коштів підприємства, причини та наслідки їх змін;

наявність, склад і структуру джерел власних коштів підприємства, причини та наслідки їх змін;

стан, структуру і зміни довгострокових активів;

наявність, структуру поточних активів у сферах виробництва й обігу, причини та наслідки їх змін;

платоспроможність і фінансову гнучкість;

ефективність використання активів;

окупність інвестицій.

Необхідною умовою діяльності підприємства в ринкових відносинах є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов’язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з бюджетом, постачальниками матеріальних ресурсів, а також зобов’язань перед комерційними банками стосовно отриманих від них кредитів.

Економічна природа поняття «фінансовий стан підприємства» досить складна, оскільки в ньому відображається взаємодія виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства.

Оцінка фінансового стану — невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства будь-якого суб'єкта господарювання. Враховуючи це, фінансовий стан — одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства.

Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиною несвоєчасного погашення кредитів та процентів по них комерційних банків, несвоєчасної оплати розрахункових документів ділових партнерів та контрагентів, неповного та неритмічного надання послуг, виробництва продукції, реалізації товарів, виконання робіт тощо, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції, товарів, робіт та послуг. Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого покращання виробничих і комерційних показників діяльності підприємства, підвищення ефективності та якості праці.

У свою чергу, фінансовий стан підприємства прямо залежить від його діяльності. За успішного виконання та перевиконання плану з виробництва і реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, зниження їх собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати діяльності підприємства залежать один від одного. Тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану — це передусім покращання фінансової стійкості підприємства.

Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства наведені на рис. 1.2.

Основу інформаційного забезпечення оцінки фінансового стану складає бухгалтерська звітність. Крім того, може використовуватись додаткова інформація, в основному оперативного характеру, однак вона має допоміжний характер.

Рис. 1.2. Схема аналізу фінансового стану підприємства

Існує кілька видів фінансового аналізу, класифікацію яких подано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Класифікація видів фінансового аналізу за різними ознаками

1. За організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз.

Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, які є сторонніми особами для підприємства, і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Такий аналіз більш формалізований і менш деталізований.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

значна чисельність суб'єктів аналізу користувачів інформації про діяльність підприємства;

різноманітність цілей та інтересів суб'єктів аналізу;

наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;

обмеженість завдань аналізу;

максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу є:

1) аналіз показників прибутку;

2) аналіз показників рентабельності;

3) аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства.

4) аналіз ефективності використання позикового капіталу;

5) економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним аналізом.

Основний зміст внутрішнього фінансового аналізу такий самий, як і зовнішнього, проте в ньому використовують як джерело інформації оперативні дані системного бухгалтерського обліку, нормативну і планову інформацію.

Він включає аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку, а також оцінку ефективності господарської діяльності.

2. За обсягом аналітичного дослідження розрізняють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства.

Повний фінансовий аналіз проводять з метою вивчення усіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства, оптимальність залучення фінансових ресурсів з окремих джерел, стан фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо.

3. Залежно від об'єкта фінансового аналізу можна виділити такі його види:

аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць та підрозділів;

аналіз фінансової діяльності окремих підрозділів підприємства. Цей аналіз ґрунтується в основному на результатах внутрішнього аналізу підприємства;

аналіз окремих фінансових операцій підприємства. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов’язані з короткоабо довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів.

4. Залежно від періоду проведення виділяють попередній, поточний (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз.

Попередній фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства. Наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності отримання банківського кредиту.

Поточний (оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується невеликим періодом часу (місяць, квартал).

Прогнозний (ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за певний перспективний або звітний період (місяць, квартал, рік). Він дає змогу глибше та повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства порівняно з попереднім та поточним аналізом, оскільки ґрунтується на звітних матеріалах, а також спрогнозувати діяльність підприємства на перспективу.

Джерами інформації для проведення аналізу є :

— баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма № 1) [26];

— звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма № 2) [27];

— звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3) [25];

— звіт з праці;

— звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

— розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

— розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

— звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

— зведена таблиця основних показників;

— звіт про рух коштів в іноземній валюті;

— бізнес-план;

— матеріали маркетингових досліджень;

— висновки аудиторських перевірок;

— інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ре-сурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фі-нансових ресурсів, їх розміщення у різні види метеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обі-говості коштів.

В процесі фінансового аналізу стає зрозумілим:

Платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

Забезпеченість обігових коштів;

Утворення і використання різних фондів;

Збереження власних обігових коштів.

1.2 Основні методи та прийоми фінансового аналізу Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

— ланцюгових підстановок;

— арифметичних різниць;

— балансовий;

— виокремлення ізольованого впливу факторів;

— відсоткових чисел;

— диференційний;

— логарифмічний;

— інтегральний;

— простих і складних відсотків;

— дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

До економіко-логічних прийомів належать прийоми порівняння, деталізація, групування середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизонтальний (у часі) та вертикальний (структурний) аналіз, трендовий аналіз, абсолютних і відносних різниць факторний аналіз, розрахунки пайової участі.

До економіко-математичних прийомів, які найчастіше використовують у процесі фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та кореляційно-регресійні прийоми.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий, аналіз. Суть прийому порівняння полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того щоб на основі результатів порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників пов’язана із відповідністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів.

Для того щоб величини, які порівнюються, були зіставні та якісно однорідні, потрібно забезпечити:

порівнянність календарних періодів часу при вивченні динаміки показників (за кількістю днів, місяців);

єдність оцінки (нейтралізація цінового чинника);

єдність кількісних і структурних чинників (для цього порівнювальні якісні показники, наприклад собівартість, переводять на однакову (фактичну) кількість і структуру).

Обов’язковою умовою зіставлення порівнювальних показників є єдність методики їх розрахунків, оскільки бувають випадки, коли показники плануються за однією методикою, а для їх фактичного визначення застосовується інша методика.

Деталізація як прийом широко використовують при аналізі чинників факторів і результатів господарської діяльності в часі та місці (просторі). За допомогою цього прийому виявляють позитивні та негативні дії окремих чинників, результати впливу яких, як правило, взаємно протилежні.

Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи застосовують в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих одиниць на ці середні.

Прийом середніх величин краще відображують суть процесу, що відбувся, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Середні величини широко застосовують при проведенні аналізу, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки запасів продукції тощо. Використовують середньоарифметичні та середньохронологічні зважені.

Прийом відносних величин (відсотки, коефіцієнти, індекси) дають змогу глибше зрозуміти суть і характер відхилення від базового показника. Відносні величини особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження показника розраховують відносно єдиної бази, прийнятої за вихідну, або відносно ковзаючої бази, тобто до попереднього показника.

Балансовий прийом застосовують у тому разі, якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними. Найбільш поширеним є прийом балансових оцінок. Його використовують при аналізі фінансового стану підприємства та застосовують для перевірки повноти і правильності зроблених розрахунків щодо визначення впливу окремих чинників на загальну величину відхилення за показником, що вивчається. У всіх випадках, коли дія чинника самостійна, хоча й пов’язана з іншими чинниками, підсумок розмірів впливу окремих чинників має дорівнювати величині загального відхилення по показнику в цілому. Відсутність цього рівняння свідчить про неповне виявлення або наявність помилок при розрахунках рівня впливу окремих чинників.

Горизонтальний (у часі) аналіз передбачає порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Він дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основу цього аналізу покладено обчислення базисних темпів зростання балансових статей чи звіту про фінансові результати підприємства.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

1) порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду;

2) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками за планом;

3) порівняння фінансових показників за низку минулих періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

Вертикальний (структурний) аналіз спрямований на визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. Вертикальний аналіз подає фінансову звітність у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу слугують динамічні ряди цих величин, що дає можливість передбачати та прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

Найпоширенішими є такі форми вертикального (структурного) аналізу:

1) вертикальний (структурний) аналіз активів. У процесі цього аналізу визначають співвідношення (чистку) оборотних та необоротних активів; склад оборотних і необоротних активів, які використовують, склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності, склад інвестиційного портфеля тощо;

2) вертикальний (структурний) аналіз капіталу передбачає визначення частки власного та позикового капіталу, склад власного і позикового капіталу, які використовують, за видами та склад позикового капіталу за строковістю зобов’язань тощо;

3) вертикальний (структурний) аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють усі грошові потоки по оперативній (виробничій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Кожен із цих видів грошових потоків, у свою чергу, може бути більш глибоко структурований за окремими складовими.

Трендовий аналіз спрямований на порівняння кожної позиції звітності з низкою періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів окремих періодів.

Прямий (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові; зворотний (синтез), коли його окремі елементи об'єднує загальний результативний показник.

Прийом послідовного вилучення чинників (ланцюгових підстановок) застосовують для розрахунків величини впливу окремих чинників у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовують у тих випадках, коли зв’язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно змінюючи кожен звітний показник базисним, усі інші показники розглядаються як незмінні. Така зміна дає змогу визначити ступінь впливу чинника на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості чинників, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починають з початкової бази, коли всі чинники дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків на одиницю більше від кількості визначаючих чинників. Ступінь впливу кожного чинника встановлюють послідовним відніманням: з другого розрахунку віднімається перший, з третього — другий тощо.

Використання прийому ланцюгових підстановок потребує сурової послідовності визначення впливу окремих чинників. Ця послідовність полягає в тому, що насамперед визначають ступінь кількісних показників, які характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, обсяг доходів та витрат, після цього — якісних показників, які характеризують рівень доходів та витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Прийом відносних різниць полягає в тому, що попередньо визначають абсолютну або відносну різницю (відхилення від базисного показника) за чинниками, що вивчають, і сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) по кожному чиннику перемножують на абсолютне значення інших взаємопов'язаних чинників. При вивченні впливу на сукупний показник двох чинників (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення по кількісному чиннику на базисний якісний чинник, а відхилення по якісному чиннику — на звітний кількісний чинник.

Прийом абсолютних різниць використовують для розрахунку чинників у тих випадках, коли результативний показник можна подати у вигляді множення кількох показників. Вплив окремих чинників розраховують множенням різниці між фактичним та плановим (базисним) показниками на абсолютне значення іншого (інших) показників.

Прийом відносних різниць (по різниці відсотків, коефіцієнтів) застосовують у тому разі, якщо результативний показник можна представити як перемноження чининків (співмножників). Розрахунок окремих чинників виконують множенням різниці у відсотках рівня виконання плану по двох взаємопов'язаних показниках на абсолютний рівень результативного показника, що планується.

Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць є різновидністю прийому, який отримав назву «елімінування». Елімінування — логічний прийом, який застосовують при вивченні функціонального зв’язку, при якому послідовно виділяється вплив одного чинника і виключається вплив усіх інших.

Прийом пайової участі (пропорційного ділення приросту) використовують для деталізації чинників 1-, 2- і n-го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку чинників визначають коефіцієнт пайової участі Kg як відношення приросту результативного показника до суми змін факторних. Рівень впливу окремих чинників на результативний показник розраховують множенням суми зміни цих чинників на коефіцієнт пайової участі.

Для отримання необхідної аналітичної інформації розв’язують групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель. В економіці існує дуже багато таких моделей.

Найбільш вдалою є модель фінансового аналізу, котру запропонував Мних Є.В. у своєму навчальному посібнику, наведена на рис 1.4.

Рис 1.4. — Загальна модель аналізу фінансового стану підприємства [46]

Завершальним етапом аналізу фінансового стану підприємства є розробка заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення фінансового стану. З’ясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами.

Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, пов’язані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загальногосподарські.

Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.

Другою важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і маловикористовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.

Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми господарювання або форми власності.

Аналіз фінансового стану підприємства завершується складанням конкретного плану його зміцнення, який містить виробничі, технологічні та організаційні заходи.

1.3 Методика розрахунку основних показників фінансового стану підприємства Відповідно до НСБО, для прийняття економічних рішень до складу фінансової звітності, яка цілком характеризує фінансовий стан підприємства, відносяться:

— баланс [26];

— звіт про фінансові результати [27];

— звіт про рух коштів [25];

— звіт про власний капітал [25];

— примітки до звітів.

Таблиця 1.3

Призначення основних компонентів фінансової звітності [50]

Двома найбільш розповсюдженими методами аналізу фінансової інформації є: вертикальний аналіз і аналіз коефіцієнтів.

При вертикальному аналізі компоненти фінансового звіту зіставляються із загальною сумою. Така інформація дуже корисна, тому що дозволяє керівництву відразу ж побачити можливі проблеми, такі, наприклад, як непропорційне зростання вартості реалізованої продукції у процентному вираженні відносно до доходу (виторгу) чи дебіторської заборгованості стосовно загальної суми активів.

Для одержання більш повної інформації про фінансовий стан підприємства застосовують аналіз коефіцієнтів, які досліджують взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів. Існують 15 основних фінансових коефіцієнтів, які належать до чотирьох категорій: коефіцієнти прибутковості чи рентабельності; коефіцієнти оборотності активів (показники ділової активності); коефіцієнти ліквідності і коефіцієнти структури капіталу. Перші дві категорії коефіцієнтів використовуються для оцінки всієї діяльності компанії, дві останні - для виміру ступеня ризику компанії.

Розділ 2. Аналіз фінансового стану ТОВ «Сілікатчик» за результатами діяльності в 2004 -2006 роках

2.1 Характеристика діяльності підприємства ТОВ «Сілікатчик»

Кооператив «Сілікатчик» утворений в 1988 р. У 1989 р. була побудована перша черга масоприготовчої суміші (установка по виробництву силікатної суміші), почалася торгівля сухою вапняною сумішшю. У оренді знаходилося 4 КРАЗа для завезення сировини і устаткування. У 1993 р. була побудована друга черга — автоклавне, пресове відділення. Почався випуск силікатної цегли. У цьому ж році Кооператив «Сілікатчик» був реорганізований в Закрите Акціонерне Товариство «Сілікатчик», зареєстрованого розпорядженням виконавського комітету районної Ради Самари народних депутатів м. Дніпропетровська, № 165/3 від 13.03.93 р.

На даний момент ТОВ «Сілікатчик» є виробником будівельних матеріалів (силікатна цегла біла, рожева, суха вапняна суміш, залізобетонні вироби (ЗБВ), розчини і бетони).

ТОВ «Сілікатчик» має сертифікати відповідності, які видані Державним стандартом України:

серія ВА № 104 694 на виробництво силікатної білої цегли.

серія ВА № 104 693 на виробництво силікатної кольорової цегли.

ТОВ «Сілікатчик» має торговий патент на здійснення роздрібної торгівлі будівельними матеріалами.

У вересні 2005 г. Закрите Акціонерне Товариство «Сілікатчик» було реорганізоване в Товариство з Обмеженою Відповідальністю. На даний момент ТОВ «Сілікатчик» є виробником будівельних матеріалів (силікатна цегла біла, рожева, суха вапняна суміш, Залізобетонні вироби (ЗБВ), розчини і бетони).

Таблиця 2.1

Реєстрацiйнi данi ТОВ «Сілікатчик»

Керівники

Види діяльності

Засновники

Організаційна структура ТОВ «Сілікатчик» (рис. 2.1) має вид лінійно-функціональної структури.

Рис. 2.1. Організаційна структура ТОВ «Сілікатчик»

2.2 Аналіз динаміки складу та структури активів і пасивів підприємства Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів. Метою фінансових звітів є структурована економічна інформація про фінансовий стан, результати діяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної для менеджменту підприємства у прийнятті ними економічних рішень.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) впроваджені основні форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках фінансового стану підприємства й акціонерного капіталу :

— Форма № 1 «Баланс» — звіт про фінансовий стан, що відображає акти-ви, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

— Форма № 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди.

В Додатках А, Б, В приведена динаміка статей балансу ТОВ «СІЛІКАТЧИК» за 2004 — 2006 роки та динаміка статей звітів про фінансові результати за 2004 — 2006 роки.

В табл.2.2 — 2.11 та на рис. 2.2 — 2.6 наведені результати аналізу динаміки росту статей балансу та зміни в структурі статей активів та пасивів балансу ТОВ «СІЛІКАТЧИК» за 2004 -2006 роки.

Як показує аналіз графіків рис. 2.2 за 2004 -2006 роки:

— обсяги валюти балансу ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 3,451 млн.грн. (2004) до 4,065 млн.грн. (2006), при цьому темп приросту становив 12,31% у 2005 році та 4,88% у 2006 році;

— обсяги власних коштів в балансі ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 2,844 млн.грн. (2004) до 3,420 млн.грн. (2006), при цьому темп приросту становив 7,45% у 2005 році та 11,91% у 2007 році;

Як показує аналіз графіків рис. 2.5 за 2004 -2006 роки:

— обсяги чистого доходу від реалізації продукції ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 5,417 млн.грн. (2004) до 8,061 млн.грн. (2006), при цьому темп приросту становив 15,81% у 2006 році та 28,5% у 2007 році;

— обсяги чистого прибутку після оподаткування ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 0,332 млн.грн. (2004) до 0,349 млн.грн. (2006), при цьому темп приросту становив (-41,39%) у 2005 році та +79,25% у 2006 році;

Важливим етапом аналізу фінансового стану підприємства є зіставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів — виторгу або прибутку від реалізації продукції.

Так система стійкого розвитку підприємства (у світовій практиці «золоте правило економіки підприємства») оцінюється співвідношенням темпів росту абсолютних рівнів балансового прибутку (ТРБ), обсягу реалізації продукції (ТN) та суми активів балансу (ТВ) [35]:

ТРБ>TN>TB>100% (2.1)

Як показують вищенаведені результати, на аналізуємому підприємстві ТОВ «СІЛІКАТЧИК» :

— у 2005 році співвідношення «золотого правила» не виконуються, оскільки темп приросту валюти балансу та темп приросту чистих доходів від реалізації продукції перевищує темпи падіння чистого прибутку.

2005 (темпи приросту) — -41,39% > +15,81% > +12,31% > 0%

— у 2006 роках співвідношення «золотого правила» виконуються, оскільки темп приросту прибутку перевищує темп приросту валюти балансу та темпи приросту чистих доходів від реалізації продукції .

2006 (темпи приросту) — +79,25% > +28,49% > +4,88% > 0%

Тобто система розвитку підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» може бути охарактеризована за результатами 2006 року як стійка.

Таблиця 2.2

Аналіз складу і структури майна (активів) ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 — 2006 роках Таблиця 2.3

Порівняльний аналіз дінамики активів і фінансових результатів ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 -2006 роках Таблиця 2.4

Характеристика стану основних засобів ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 -2006 роках Таблиця 2.5

Аналіз структури необоротних активів підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 — 2006 роках Таблиця 2.6

Аналіз структури оборотних активів підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 — 2006 роках Таблиця 2.7

Аналіз структури запасів та витрат підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 — 2006 роках Таблиця 2.8

Склад дебіторської заборгованості підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 — 2006 роках Таблиця 2.9

Склад і структура джерел коштів підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 — 2006 роках Таблиця 2.10

Склад і структура позикових коштів підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2004 — 2006 роках Як показує аналіз даних табл.2.2−2.10 та графіків рис. 2.1 -2.6 за 2004 -2006 роки:

— структурна частка необоротних активів в валюті балансу з рівня 76,72% у 2004 році знизилась до рівня 66,99% у 2006 році за рахунок амортизаційного зносу та несвоєчасного відновлення основних засобів;

— в структурі оборотних активів підприємства:

1) структурна частка запасів в валюті балансу з рівня 18,56% у 2004 році зросла до рівня 25,2% у 2006 році;

2) структурна частка дебіторської заборгованості в валюті балансу з рівня 3,45% у 2004 році зросла до рівня 7,15% у 2006 році;

3) структурна частка готівкових грошей в валюті балансу з рівня 0,52% у 2004 році знизилась до рівня 0,29% у 2006 році;