Розрахунок економічної ефективності використання розробленого програмного комплексу

1. Класифікація інформаційних продуктів та послуг

Ринок інформаційних продуктів та послуг є системою економічних, правових, організаційних відносин у сфері торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційних засадах. Він характеризується визначеною номенклатурою продуктів і послуг, умовами та механізмами їх надання, цінами. Предметами продажу або обміну на інформаційному ринку виступають інформаційні системи, інформаційні технології, ліцензії, патенти, товарні знаки, інженерно-технічні послуги, різного роду інформація та інші види інформаційних ресурсів.

Постачальниками інформаційних продуктів та послуг можуть бути:

? Центри, де створюються та зберігаються бази даних;

? Спеціальні служби, у яких акумулюється інформація з конкретної сфери діяльності, здійснюється її аналіз, узагальнення, прогнозування (консалтингові фірми, біржі та ін.);

? Комерційні фірми;

? Інформаційні брокери;

? Мережа Інтернет.

Інформаційний ринок як економічне явище — це єдність виробництва, розподілу, обміну й використання інформаційних продуктів та послуг.

На світовому ринку інформації визначають такі основні сектори, характерні для всіх розвинених країн:

? Сектор ділової інформації (біржової, фінансової, комерційної, економічної, статистичної) охоплює:

? біржову й фінансову інформацію (про котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ринок товарів та капіталу, інвестиції, ціни). Цю інформацію надають біржі, спеціальні служби біржової і фінансової інформації, банки, брокерські компанії;

? економічну та іншу соціальну статистичну інформацію: демографічну, інформацію у вигляді рядів динаміки соціальних даних, прогнозованих моделей та оцінок, які надають державні служби, а також компанії, що займаються дослідженнями та розробками, консалтингом;

? комерційну інформацію (про компанії, фірми, напрями їхньої діяльності, товари, ціни, фінансовий стан, керівництво тощо). Цю інформацію надають широкі кола установ, у тому числі й неінформаційні;

? ділові новини в галузі економіки та бізнесу, які надають спеціальні інформаційні служби.

? Сектор професійно орієнтованої інформації (науково-технічної та спеціальної) вміщує:

? документальну, бібліографічну, реферативну та довідкову інформацію, а також дані з галузей фундаментальних та прикладних, природознавчих, технічних і суспільних наук, виробництва та різних сфер людської діяльності;

? послуги, пов’язані з пошуком і наданням першоджерел та копій документів, організацією доступу до джерел інформації через бібліотеки та спеціалізовані служби, послуги у придбанні першоджерел, їх одержанні через міжбібліотечний абонемент у вигляді мікроі повнорозмірних копій.

? Сектор масової споживчої інформації охоплює:

? новини та літературу (інформацію служб новин і агентств преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії);

? споживчу та розважальну інформацію (новини, прогнози погоди, розклад руху транспорту, пропозиції з обміну, купівлі і продажу тощо). Ця інформація розповсюджується як у вигляді документальних видань, так і каналами служб телебачення (телетекст, відеотекст), радіомовлення, комп’ютерних мереж.

Відповідно, виокремлюють п’ять секторів інформаційного ринку, які відрізняються специфічним колом користувачів та домінуючими видами інформаційних послуг.

1-й сектор-ділова інформація:

? біржова і фінансова інформація — котировки цінних паперів, валютні курси, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни. Постачальниками є спеціальні служби біржової і фінансової інформації, брокерські компанії, банки;

? статистична інформація — прогнозні моделі і оцінки економічної, соціальної і демографічної сфер. Постачальниками є державні служби, компанії, консалтингові фірми;

? комерційна інформація щодо компаній, фірм, корпорацій, напрямам їх діяльності і продукції, ціни; про фінансовий стан, зв’язки угоди, керівників, ділові новини в галузі економіки і бізнесу. Постачальниками є спеціальні інформаційні служби.

2-й сектор — інформація для спеціалістів:

? професійна інформація — спеціальні дані та інформація для юристів, лікарів, викладачів, інженерів, метеорологів та ін.

? науково-технічна інформація — документальна, бібліографічна, реферативна, довідкова інформація в галузі природничих, технічних, суспільних наук, за галузями виробництва і сферами людської діяльності;

3-й сектор-споживча інформація:

? новини і література — інформація служб новин і агенцій преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії;

? споживча інформація — розклад транспорту, резервування квитків та місць у готелях, замовлення товарів і послуг, банківські операції та ін.;

? розважальна інформація — ігри, телетекст, відеотекст.

4-й сектор-послуги освіти, які включають всі ступені освіти: дошкільну, шкільну, спеціальну, середньо професійну, вищу, підвищення кваліфікації і перепідготовку. Інформаційна продукція може бути у електронній і неелектронній формі: підручники, методичні розробки, практикуми, комп’ютерні ігри для розвитку, комп’ютерні навчальні і контролюючі системи, методики навчання та ін.

5-й сектор — інформаційні системи і засоби:

? програмні продукти — програмні комплекси, системне програмне забезпечення, програми загальної орієнтації, прикладне програмне забезпечення для конкретної сфери застосування та ін.;

? технічні засоби — комп’ютери, телекомунікаційне обладнання, оргтехніка, супутні матеріали і комплектуючі;

? розробка і супровід інформаційних систем і технологій — дослідження інформаційних потоків організації, розробка концептуальних інформаційних моделей, розробка структури програмного комплексу, створення і супровід баз даних;

? консультування з різних аспектів інформаційної індустрії - щодо придбання інформаційної техніки, програмного забезпечення для здійснення професійної діяльності, щодо використання відповідних інформаційних технологій та ін.

Простота відтворення (копіювання, тиражування), можливість швидко доставити інформаційний товар дозволяють забезпечити високий прибуток виробникам інформаційного товару.

Інформаційну продукцію, яка є товарною основою інформаційного ринку, можна поділити на такі основні документальні групи:

? всі види професійних публікацій;

? наукова, техніко-економічна, технологічна, конструкторська, фінансова, комерційна, біржова, організаційно-методична документація;

? банки і бази даних, програми для ПК;

? адресно-довідкова інформація.

Виділяють такі основні особливості споживчої вартості інформаційних продуктів.

? Незнищуваність. Інформаційний продукт зберігає інформацію, яка в ньому міститься, незалежно від того, скільки разів вона була використана. Більш того, ця інформація може бути багато разів тиражована різними користувачами, які мають до неї доступ.

? Деактуалізація (старіння). Інформаційні продукти втрачають з часом притаманну їм спочатку споживчу вартість, тому що в суспільстві, яке розвивається, зміна необхідних користувачеві знань робить раніш накопичені інформаційні продукти все більш придатними до відтворення знань.

? Адресність. Продукти повинні враховувати особливості тих чи інших груп користувачів і їх індивідуальні властивості.

? Наукоємність виробництва інформаційного (інформаційно-аналітичного) продукту.

В основі створення інформаційних продуктів знаходяться інформаційно-когнітивні процеси, тобто процеси, пов’язані з представленням особистісних знань у вигляді інформації і відтворенням знань на основі інформації. Саме такий продукт, який надає користувачеві інформацію, з якої він може відтворити потрібне йому знання, користувач готовий купувати, співвідносячи плату з тією вигодою, яку йому може принести одержуване знання.

Функціонування інформації як товару і здійснення інформаційних послуг регламентується Законом України «Про інформацію».

Основою ефективного функціонування підприємств в епоху розповсюдження Інтернет є стратегія електронного бізнесу у відносинах з усіма учасниками ділового процесу для одержання відчутних переваг у конкурентній боротьбі. Створення потужної Web-інфраструктури є ефективною основою для електронного бізнесу будь-якого типу, а основою цієї інфраструктури є електронні публікації.

Під створенням електронних видань (electronic publishing) розуміють створення інформаційних структур, які розповсюджуються надалі електронними засобами між конкретними користувачами. Електронні видання мають багато спільного з традиційними видами видавничої продукції (книги, журнали, фільми, кліпи), але їх унікальні можливості виходять за межі розуміння традиційного видавничого процесу.

Види електронних публікацій організації можуть бути такими:

? статична публікація: публікація змісту, який залишається незмінним, поки автор не змінить його вручну;

? динамічна публікація: публікація змісту, який автоматично змінюється, але виглядає однаково для будь-якої аудиторії;

? «вибіркова» публікація: публікація змісту, який побудований із заздалегідь визначених компонентів, які аудиторія підбирає самостійно, виходячи із своїх специфічних потреб;

? адаптивна публікація: публікація змісту, який складається із заздалегідь визначених компонентів, які може настроювати як аудиторія, так і автор;

? публікація, орієнтована на відносини: залучення аудиторії до процесу публікації за рахунок створення середовища, до якого користувачі роблять свій внесок, надаючи відгуки і пропозиції.

Розробка Web-сайту складається з таких основних операцій і потребує врахування таких основних компонентів сайту:

? розробка концепції сайту;

? створення продуманої зручної навігаційної системи сайту

? розробка інтерфейсу сайту

? розробка індивідуального дизайну сайту

? графіка і анімація

? web-програмування і верстання

? створення web-додатків;

? система управління змістом сайту;

? система управління доступом;

? форма замовлення;

? оновлюваний прайс-лист;

? каталог продукції;

? гостьова книга;

? система Інтернет-магазину;

? смуга новин

? система голосування;

? система збору статистики;

? дошка оголошень (форум);

? оптимізація сторінок для пошукових систем з підбором ключових слів;

? реєстрація у багатьох пошукових системах і каталогах;

? підтримка сайту (оновлення і обслуговування);

? тестування сайту;

? контент (зміст) сайту.

Можна виділити такі стандартні види сайтів:

? «візитна картка»;

? Інтернет-представництво;

? корпоративний сайт.

Інформаційний консалтинг — вид консультаційної діяльності, пов’язаної з аналізом документальних потоків, прогнозуванням ринку, пошуком нових можливостей розвитку бізнесу і ринків збуту, здійснюваною на основі збирання і аналізу ділової і науково-технічної інформації.

До сфери інформаційного консалтингу відноситься також проведення інформаційних експертиз, які включають пошук і оцінювання ідей, гіпотез, рішень, формування систем критеріїв оцінок, збирання і аналіз даних про партнерів і конкурентів, аналіз і прогнозування «лідерів» у комерції; аналіз соціально-політичного рейтингу та ін., а також комунікативний аудит.

Широкого розповсюдження набула інформаційна діяльність у віртуальному середовищі. Глобальна інформаційна мережа Інтернет стає все більш звичним і привабливим середовищем для підприємств і організацій як з технологічної, так і з комунікаційної точки зору, використовується для створення позитивного іміджу організації у зовнішньому середовищі, для здійснення маркетингових комунікацій, пошуку необхідної інформації в он-лайнових базах даних, що потребує знання законів інформації, вміння її аналітичної переробки і представлення, теорії інформаційного пошуку.

При розв’язанні бізнесової стратегії підприємства все частіше вдаються до використання середовища мережі Інтернет.

Мережа Інтернет, як і традиційні масиви інформації, підпорядковується загальним інформаційним законам і класичним законам теорії інформаційного пошуку, але разом з тим відкриває раніш не бачені можливості для соціально-комунікаційної діяльності: здійснення соціологічних опитувань, зв’язків з громадськістю для органів державної влади і управління, реклами товарів і послуг для будь-яких підприємств і організацій, дистанційного навчання.

Аналіз інформаційних ресурсів підприємств, організацій, бібліотек, інформаційних центрів і застосування відповідних комп’ютерних технологій з метою представлення інформації у телекомунікаційному середовищі включає традиційні методи роботи з документами і сучасні технології представлення документів для їх функціонування у мережі Інтернет: аналітико-синтетична переробка, структурування інформації, формальний опис документів, їх вербальних і структурно-графічних компонент, проектування і підтримка WEB-сторінок, редагування і модифікація (оновлення) представленої у мережі інформації.

Сектор ділової інформації, представлений такими видами і джерелами як біржова, фінансова, економічна, статистична та комерційна інформація. Поряд із факторами, які забезпечують комерційну цінність інформації (повнота, точність, оперативність), особливого значення набуває доступність її для споживача.

Службову таємницю організації становлять відомості про фінанси та бюджетну політику, відомості про організацію внутрішньовиробничої та управлінської діяльності із забезпечення захисту цих відомостей відповідно до норм діючого законодавства.

Такими відомостями є:

? відомості щодо пропозицій організації до проектів документів на державному рівні;

? внутрішні квартальні, піврічні та річні звіти про результати діяльності організації;

? відомості про технічні заходи підприємств із забезпечення інформаційної безпеки;

? матеріали, у яких визначається стратегія на майбутній рік і на більш далеку перспективу;

? внутрішні довідки про результати діяльності організації;

? доповідні записки на ім'я керівництва організації з основних напрямів діяльності;

? інструкції, розроблені в організації;

? доповідні записки на ім'я керівництва організації за матеріалами ревізій структурних підрозділів, що містять висновки та пропозиції, пов’язані з діями посадових осіб;

? прогнози різноманітного характеру;

? штатний розклад організації;

? телефонний довідник організації;

? відомості про партнерів;

? документи з охорони і захисту конфіденційних відомостей;

? відомості, які розкривають систему захисту конфіденційної інформації, в тому числі, при використанні електронних технологій;

? листування організації з правоохоронними органами;

? рахунок прибутків і видатків організації;

? матеріали ревізій, що проводились в організації та у підвідомчих закладах;

? система розмежування повноважень на інформаційному об'єкті;

? паролі та ідентифікатори клієнтів, працівників, використовувані на автоматизованих системах;

? порядок доступу осіб у приміщення з обмеженим доступом;

? проект комплексного захисту інформаційної системи, алгоритми, програми шифрування і дешифрування інформації.

Комерційну таємницю становлять економічні інтереси та інформація про різні сфери виробничо-господарської, управлінської, науково-технічної, фінансової діяльності організації, охорона яких обумовлена інтересами конкуренції та можливою загрозою економічній безпеці підприємства.

До таких відомостей відносяться:

? комерційні угоди, укладені організацією;

? угоди з іншими організаціями;

? відомості про перспективні експериментальні розробки до їх впровадження і реклами;

? фінансові документи організації;

? відомості, які надані виконавцями робіт підприємству як конфіденційні, що стосуються комерційних відносин між сторонами;

? відомості про фінансовий стан виконавців;

? зміст переговорів з клієнтами щодо окремих видів робіт і послуг;

? протоколи зустрічей керівників організації з виконавцями з питань організації робіт;

? файли баз даних, що містять конфіденційні відомості;

? внутрішні нормативні документи організації;

? відомості, що розкривають інформацію про фінансовий стан працівників;

? відомості про порушення партнерами договірних зобов’язань, правил роботи, про штрафи і санкції до них;

? відомості про розподіл прибутків;

? відомості про стратегічні і перспективні напрями роботи організації;

? відомості про наявність вільних кредитних ресурсів та їх розміщення;

? умови видачі кредитів конкретним одержувачам (процент кредитної ставки, терміни, застава тощо);

? вартість послуг для конкретного клієнта;

? інженерно-економічні розрахунки і прогнози техніко-економічного стану і розвитку організації.

Персональна таємниця — це інформація, яка містить відомості про фізичну особу, і дозволяє цю фізичну особу ідентифікувати. До відомостей, що становлять персональну таємницю, відносяться:

? особова справа працівника організації;

? відомості про клієнтів і працівників після звільнення;

? заходи із забезпечення збереження, цілісності і достовірності персональних даних;

? результати аудиту використання і захисту персональних даних.

2. Розрахунок економічної ефективності використання розробленого програмного комплексу

2.1 Розрахунок капітальних витрат на створення програмного виробу

Капітальні витрати «К» на створення програмного виробу (ПВ) мають одноразовий характері розраховуються за формулою:

К = К₁ + К₂ + К₃, (1)

де К1 — витрати на обладнання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, грн.;

К2 — витрати на ліцензійні програмні продукти, грн.;

К3 — витрати на створення програмного продукту, грн.

Примітка: Транспортно-заготівельні витрати прийняти 1 — 5% від вартості обладнання.

К₁ = 3936 + 3936 2% = 4014,72

К = 4014,72 + 1659 + 24 183,48 = 29 857,2

Розрахунок витрат на створення ПВ — К3:

К₃ = З₁ + З₂ + З₃, (2)

де З1 — витрати праці програмістів-розробників, грн.;

З2 — витрати комп’ютерного часу, грн.;

33 — непрямі (накладні) витрати, грн.

К₃ = 17 389,40 + 841,5 + 5352,58 = 24 183,48

Витрати праці програмістів-розробників «З1» розраховуються за формулою:

(3)

де Nk — кількість розробників k-й професії, чол;

rk — годинна зарплата розробника k-й професії, грн.;

Tk — трудомісткість розробки для k-го розробника (кількість витраченого розробником часу), годин;

Кзар — коефіцієнт нарахувань на фонд заробітної плати, (1,2 — 1,45).

31= 2 16,28 425 1,3 = 17 898,40

Годинна зарплата розробника «rk» визначається за формулою:

(4)

де Мк — місячна зарплата-го розробника, грн.;

Fkмес — місячний фонд часу його роботи, год.

Розрахунок трудомісткість розробки «T_k» для кожного розробника здійснюється за формулою:

T_k = t_1k + t_2k + t_3k + t_4k + t_5k, (5)

де t1k, t2k, t3k, t4k, t5k — час, витрачений на кожному етапі розробки k-м розробником, год.

T_k = 47 + 97 + 77 + 137 + 67 = 425

Витрати комп’ютерного часу «З2» розраховуються за формулою:

З₂ = С_к F₀ (6)

де Ск — собівартість комп’ютерного години, грн.;

F0 — витрати комп’ютерного часу на розробку програми, год.

З₂ = 1,98 425 = 841,5

Собівартість комп’ютерного години «СК» розраховується за формулою:

С_К= С_А + С_Э + С_ТО, (7)

де СА — амортизаційні відрахування, грн.;

СЕ — енерговитрати, грн.;

СТО — витрати на техобслуговування, грн.

С_К= 1,52 + 0,25 + 0,21 = 1,98

Амортизаційні відрахування «СА» розраховуються за формулою:

С_А = = С_i N_Аi / F_годi, (8)

де Сі - балансова вартість i-го обладнання, яке використовується для створення ПК, грн.;

NА — річна норма амортизації i-го устаткування, частки;

Fгод — річний фонд часу роботи i-го устаткування, год.

С_i = 3636 + 1659 = 5595

С_А = 5595 0,6 / 2208 = 1,52

Енерговитрати «СЕ» розраховуються за формулою:

С_Э= Р_Э С_кВт, (9)

де РЕ — витрата електроенергії, споживаної комп’ютером;

СкВт — вартість 1 кВт/ч електроенергії, грн.

С_Э = 0,37 0,671 = 0,25

Витрати на технічне обслуговування «СТО» розраховуються за формулою:

С_ТО= r_ТО, (10)

де гТО — годинна зарплата працівника обслуговуючого устаткування, грн.;

? — періодичність обслуговування.

r_ТО == 13,29

С_ТО = 13,29 0,016 = 0,21

Періодичність обслуговування «?» розраховується за формулою:

(11)

де Nто — кількість разів обслуговування обладнання в місяць;

Fмес — місячний фонд часу роботи устаткування, год.

Непрямі витрати «33» визначаються за формулою:

З₃ = С₁ + С₂ + С₃, (12)

де С₁ — витрати на утримання приміщень, грн.;

С₂ — витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень, грн.;

C₃ — інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо).

Примітка: витрати на утримання приміщень складають 2 — 2,5% від вартості приміщення. Витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень складають 0,2 — 0,5% від вартості приміщення. Інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо) складають 100 — 120% від вартості обчислювальної техніки.

С₁ = 12 2384 2% = 572,16

С₂ = 12 2384 0,2% = 57,22

С₃ = 3936 120% = 4723,2

З3 = 572,16 + 57,22 + 4723,2 = 5352,58

2.2 Розрахунок поточних витрат

Витрати на розробку проекту «В_р» обчислюються за формулою:

В_р =, (13)

де Тр — трудомісткість i-го розрахунку, год.;

Ср — годинна собівартість i-го розрахунку, грн.;

n — число експериментів, зроблених за рік, шт.

В_р = 128,6 0,536 610 = 42 047,06

Собівартість проектування «С_р» обчислюється за формулою:

С_р = С_р¹ + С_р², (14)

де Ср1 — витрати на оплату праці персоналу, грн.;

Ср2 — непрямі витрати, грн.

С_р = 59,61 + 68,99 = 128,6

Витрати на оплату праці персоналу «Ср1» розраховуються за формулою:

С_р¹ =· k_зар, (15)

де Nk — кількість працівників k-й професії, які беруть участь у розробці проекту;

R_k — годинна зарплата одного працівника k-й професії, грн.;

k_зар — коефіцієнт нарахувань на фонд зарплати;

k — кількість різних професій.

С_р¹ = (2 16,28 + 1 13,29) 1,3 = 59,61

Годинна зарплата працівника «Rk» розраховується наступним чином:

(16)

де Mk — місячний оклад обліковця, грн.;

Fkm — місячний фонд часу роботи працівників, год.

= 13,29

Непрямі витрати «Ср2» визначаються за формулою:

Ср² = С₁ + С₂ + С₃, (17)

де С1 — витрати на утримання приміщень за місячний фонд часу роботи, грн.;

С2 — витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень за місячний фонд часу роботи, грн.;

C3 — інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо) Примітка: витрати на утримання приміщень складають 2 — 2,5% від вартості приміщення. Витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень складають 0,2 — 0,5% від вартості приміщення. Інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо) складають 100 — 120% від витрат на оплату праці персоналу.

С₁ == 3,11

С₂ == 0,31

С₃ = 59,61 110% = 65,57

Ср² = 3,11 + 0,31 + 65,57 = 68,99

2.3 Визначення економічної ефективності програмного виробу

У разі створення одного ПВ економічний ефект «Еф» визначається за формулою:

Е_ф = Вр — Е_н · K_Затр, (18)

де Вр — поточні витрати, грн.;

K_Затр — капітальні витрати на створення програмного виробу, грн;

Ен — нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень, 0,15 частки.

Е_ф = 42 047,06 — 29 857,2 · 0,15 = 37 568,48

Коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень «ЕР» показує величину річного приросту прибутку або зниження собівартості в результаті використання програмного виробу на одну гривню одноразових витрат (капіталовкладень), розраховується за формулою:

(19)

де Вр — поточні витрати, грн.;

K_Затр — капітальні витрати на створення програмного виробу, грн;

Примітка: Проект вважається ефективним, якщо виконується нерівність

Ep > Ен

1,41 > 0,15

Термін окупності капіталовкладень «ТР» — період часу, протягом якого окупаються витрати на ПВ:

(20)

де ЕР — коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Примітка: При ефективному використанні капіталовкладень розрахунковий термін окупності повинен бути менше нормативного Тн = 2,4 року.

Тp < Тн

0,71 < 2,4

Висновок

Цей економічний розрахунок показує, що розробка та використання ПК є економічно виправданим і доцільним. Про це свідчать наступні цифри:

1. Поточні витрати при впровадженні підсистеми проектування складуть 42 047,06 грн.

2. Економічний ефект складає 37 568,48 грн.

3. Термін окупності капіталовкладень в ПК складе 0,71 року.

Література

1. Податковий кодекс України (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України) від 7 червня 2012 року № 4915 — VI

2. Економіка підприємства: Підручник/ За заг ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.

3. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л. Я Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонов и др.; Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля, проф. В. А. Швандара. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

4. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н. А. Сафронова. — М.: Юристь, 2002.

5. Экономика организации. Н. Л. Зайцев. — М.: «Экзамен», 2000. — 768 с.

6. Економіка підприємства: Навч. посібник. — 2-е вид., випр. і доп. /І.М. Бойчик, М.І. Харів, М.І. Хопчан, Ю.В.Піча. — К.: Каравела; Львів: Новий світ -2001. — 298 с.

7. Продиус Ю. И. Экономика предприятия: Учебное пособие. — Харьков: ООО «Одиссей». — 2006. — 416 с.

інформаційний витрата програма економічний