Формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна»

ДИПЛОМНА РОБОТА

Формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна»

Зміст

Вступ Розділ І. Теоретичні основи формування пізнавального інтересу в учнів початкової школи засобами усної народної творчості

1.1 Проблема формування пізнавального інтересу в молодших школярів у педагогічній літературі

1.2 Стан формування пізнавального інтересу в молодших школярів засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна» в практиці школи Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з формування пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» засобами усної народної творчості у 2 класі

2.1 Аналіз програми і підручника курсу «Я і Україна» (2 клас)

2.2 Методика формування пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна» в 2 класі

2.3 Результати експериментального дослідження Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті зазначається: «Головна мета української системи освіти — створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства».

В умовах особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання актуальними завданнями початкової школи є розвиток у дитини всіх позитивних природних якостей, створення умов для самовизначення та розкриття неповторності кожного учня. Школа повинна реалізувати насамперед творчий потенціал дитини, забезпечити оволодіння учнями досвідом пошукової діяльності в атмосфері загального захоплення цікавою справою. Розв’язання даного завдання потребує від кожного учителя формування в учня позитивної стійкої мотивації, яка б спонукала його до наполегливої самостійної роботи.

Найважливішим мотивом пізнавальної діяльності людини, який збуджує її до пошуку істини, є пізнавальний інтерес, який визначають як позитивне оцінне ставлення суб'єкта до своєї діяльності, вибіркову спрямованість людини на об'єкт і явища навколишньої дійсності.

Кожен учитель мріє про те, щоб його учні виросли допитливими людьми, «щоб у юному серці запалав вогник жадоби пізнання» Але як запалити цей вогник? З цього приводу В. О. Сухомлинський зазначав, що саме від учителя, залежить, чи відчує дитина романтику, красу пізнання.

Великими можливостями для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів володіє курс «Я і Україна», вивчення якого ґрунтується на безпосередніх дитячих спостереженнях за навколишніми явищами та об'єктами з наступним їх обговоренням, узагальненням на уроці. Та емоційність, з якою вчитель подає навчальний матеріал, викликає у молодших школярів почуття подиву та інтересу. На уроках курсу діти висловлюють власні думки про побачене і почуте, діляться з товаришами своїми знаннями, розповідають про те, що вразило їх у лісі, полі, на морі чи в горах, проводять елементарні дослідження, вчаться застосовувати природничі знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду.

Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів є найважливішою умовою виховання таких цінних якостей, як розвиток пізнавальних здібностей; зміцнення умінь і навичок самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал; формування основних інтелектуальних умінь, необхідних для оволодіння курсом «Я і Україна» в початкових класах. За певних умов інтерес є засобом живого, захопливого навчання, визначає інтенсивний і зосереджений розвиток пізнавальної діяльності, переростає в стійку рису характеру.

Виховання у дітей стійких пізнавальних інтересів, їх розвиток завжди були актуальною проблемою, тому що від того, як активно учні вивчають навчальний матеріал, наскільки самостійно проходить їхня діяльність на уроці, залежить ефективність усієї роботи вчителя.

Проблема формування пізнавальної інтересу досліджувалась такими видатними педагогами як А. Дістервег, Я. Коменський, В.Сухомлинський. Розглядається вона і у дослідженнях О. Жоржик, О. Савченко, І. Шамової, Л. Шушори та інших вчених.

У працях Н. Бібік, І. Дубровіної, С. Журавель, О. Киричук, Л. Нарочної, Л. Шелестової та інших педагогів розглядаються методи і засоби формування пізнавального інтересу молодших школярів.

У дослідженнях О. Біди, І. Вікторенко, Н. Лисенко, М. Пазяк, Л. Різник, В. Сидорчук, М. Стельмахович, Л. Шаповал та ін. вчених одним із засобів формування пізнавального інтересу в молодших школярів розглядається усна народна творчість. Українські народні твори мають чудову властивість емоційно висвітлювати звичне і буденне, виховувати любов до рідного краю, повагу до живої природи, бажання берегти її.

Вивчення шкільної практики навчання учнів курсу «Я і Україна» засвідчило необхідність удосконалення процесу формування пізнавального інтересу в молодших школярів засобами усної народної творчості.

Актуальність проблеми і зумовила вибір теми дипломної роботи «Формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна»

Об'єктом дослідження є - навчально-виховний процес у початковій школі.

Предмет дослідження — формування пізнавальної інтересу учнів на уроках курсу «Я і Україна» засобами усної народної творчості у 2 класі.

Метою роботи є обґрунтування та експериментальна перевірка методики формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна».

Гіпотеза дослідження: якщо цілеспрямовано, систематично, методично виважено використовувати усну народну творчість на уроках курсу «Я і Україна», то це сприятиме ефективному формуванню пізнавального інтересу молодших школярів до вивчення природи і якісному оволодінню ними знаннями, уміннями та навичками.

Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання:

Вивчити стан розробки досліджуваної проблеми за літературними джерелами та в практиці роботи шкіл.

Визначити умови формування пізнавального інтересу в учнів початкової школи засобами усної народної творчості.

3. Розробити методику формування пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» засобами усної народної творчості у 2 класі та експериментально перевірити її ефективність.

З метою реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

1) теоретичний аналіз методичної літератури, навчальної програми, підручнику;

спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, бесіди з учителями;

моделювання в процесі розробки методики формування пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» учнів;

експериментальний (констатуючий і формуючий експеримент);

математичний у процесі аналізу експериментальних даних.

Дослідження виконувалось протягом 2007;2008 років. Умовно його можна поділити на три етапи. На першому етапі, констатуючому, проводився теоретичний аналіз проблеми. Вивчалась психолого-педагогічна, методична і навчальна література з даного питання, аналізувався досвід роботи вчителів початкових класів, формувалися мета й завдання дослідження, розроблялись шляхи реалізації мети й завдань дослідження, матеріали експериментального дослідження. На другому етапі проводився формуючий експеримент. Третій етап дослідження був спрямований на обробку й узагальнення результатів формуючого експерименту, оформлення роботи.

Практичне значення дипломної роботи полягає в розробці методики формування пізнавального інтересу засобами усної народної творчості уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі, яка може бути використана в практичній діяльності вчителів.

Експериментальна база дослідження. Педагогічне дослідження проводилось на базі загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Хмелиськ Підволочиського району Тернопільської області протягом 2007;2008 н. р. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 42 учні других класів, 5 вчителів початкової школи.

Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломної роботи — 79 сторінок.

Розділ І. Теоретичні основи формування пізнавального інтересу в учнів початкової школи засобами усної народної творчості

1.1 Проблема формування пізнавального інтересу в молодших школярів у педагогічній літературі

На сучасному етапі реформування освіти одне з головних завдань — створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації кожного громадянина України. Запорукою ефективності навчальної діяльності й процесу учіння молодших школярів є результативність пізнавальної діяльності, від якої залежить цілеспрямованість розумової активності, розвиток інтелектуальної рефлексії та природжених задатків учнів тощо.

Л.В. Артемова справедливо зазначає: «Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально — зацікавлено, з найменшими труднощами». Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.

Про важливість пізнавального інтересу в процесі навчання учнів вказували Я. Коменський, І. Песталоці, А. Дістервег, К. Ушинський та ін.

Різноманітні аспекти формування пізнавальних інтересів досліджували Л. Виготський, О. Дусавицький, О. Киричук, Н. Морозова, Г. Щукіна та ін. Значення інтересу в навчально-виховному процесі розкривається у працях Н.М. Бібік [5], О. Я. Савченко [48], М. В. Савчин [50], О. В. Скрипченко та ін.

Дослідники підкреслюють, що виховання активного ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності зокрема неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання. Суворі, категоричні вимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі, якщо в дитини немає потреби навчатися, якщо пізнавальна діяльність для неї позбавлена життєвого змісту.

Важлива роль інтересу в становленні особистості молодшого школяра. Дитина реалізує свій інтерес у процесі основної діяльності, тому що найсильнішим мотивом у навчанні є саме пізнавальний інтерес, котрий активно взаємодіє із системою ціннісних орієнтацій, цілями, результатами діяльності, відображає всі складові особистості: інтелект, волю, почуття.

Оскільки інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу на певні об'єкти і явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання певного виду діяльності, то він впливає на всі без винятку психічні процеси, спрямовуючи їх у потрібне русло. Йдеться, насамперед, про увагу до об'єкта інтересу, яка з фізіологічного погляду пояснюється виникненням у корі великих півкуль головного мозку осередку оптимального збудження. Відомо, що в стані зацікавленості дитина все засвоює швидко й ґрунтовно. Розумова діяльність під впливом інтересу стає дедалі зосередженішою, з’являються роздуми, що спонукають певні дії, вважає О. Киричук [ 24, с.3].

Пізнавальний інтерес активізує всі психічні процеси людини, на високому рівні розвитку, збуджує до постійного пошуку. Учені відзначають, що пізнавальні інтереси активізують розумову діяльність, впливають на зміни у способах її здійснення тощо. .

Отже, розвиток психологічних чинників навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

У психологічних дослідженнях [11;50] підкреслюється, що якісна перебудова інтересів найінтенсивніше відбувається в періоди переходу дитини з одного етапу онтогенезу на інший. Зміна інтересів, їх якостей не нівелює певної стійкості найбільш значущих у кожному віковому періоді ознак, які продовжують розвиватися, інтегруватись в інші на вищому рівні. При цьому, за дослідженнями Н.М. Бібік, відбувається не тільки розширення і поглиблення інтересів, а й їх диференціація, яка виражається в появі комплексу домінуючих ознак. Встановлено, що інтерес обумовлює навчальну діяльність в цілому, сприяє самовдосконаленню учнів.

Таким чином, стійкий пізнавальний інтерес розглядають як ознаку готовності дитини до навчання в школі. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з’явиться зацікавленість до навчальної діяльності. У школі дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси. У неї виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних дисциплін, коли матеріал виходить за межі навчального. Такий інтерес має стійкий характер.

Що ж розуміють під поняттям «пізнавальний інтерес»?

Пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як індивідуальну цінність кожного учня, пов’язану з його особистісним смислом [ 5]. Школяру цікаво «пізнавати нове», «бачити свій рух в пізнанні», «проникати в науку».

М. Савчин стверджує, що пізнавальний інтерес — це виразна інтелектуальна спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій [50, 356]. .

О. Савченко зазначає, що пізнавальний інтерес — це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності [48, 407].

Таким чином, пізнавальний інтерес — це емоційно усвідомлена, вибіркова спрямованість особистості, яка звернена до предмета й діяльності, пов’язаної з ним, що супроводжується внутрішнім задоволенням від результатів цієї діяльності.

У дослідженнях В. Лозової підкреслюється, що пізнавальні інтереси лежать в основі активності, самостійності школяра в навчанні. Серед пізнавальних мотивів він є керованим і найзначнішим. Інтерес виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Тому, якщо перед учнями ставляться лише готові цілі, а знання лише повідомляються і закріплюються, активність згортається, інтерес згасає.

І. Божович вважає, що пізнавальний інтерес заставляє людину активно прагнути до пізнання, активно шукати способи і засоби задоволення потреби до знань. Г. Щукіна вказує на те, що інтерес виступає як «потужний збудник активності особистості, під впливом якого психічні процеси проходять особливо інтенсивно, а діяльність стає інтелектуальною і продуктивною».

Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити учня з учінням, заохотити так, щоб учіння для нього стало бажаним, потребою, без задоволення якої нереальне його благополучне формування.

Таким чином, пізнавальний інтерес має пошуковий характер, підвищує можливості розумового розвитку учня (В.Ф. Паламарчук), сприяє усвідомленій самостійності (О.Я. Савченко), викликає продуктивну роботу (В.І. Лозова), змінює способи розумової діяльності (Г.І. Щукіна), є умовою розвитку творчої особистості (М.І. Алєксєєва).

Характерними особливостями інтересу є:

— його усвідомленість,

— емоційність,

— особлива вольова спрямованість до пізнання.

Своєрідність пізнавального інтересу полягає в тенденції людини заглиблюватися в сутність того, що вивчається. Це проявляться в певних характеристиках пізнавального інтересу: предметності, особистій спрямованості, поліфункціональності, ієрархічності, стійкості, динамічності. [17 ].

У процесі навчання учнів важливо не лише формувати інтерес, а й зберегти його на всіх етапах навчального пізнання, на рівнях, адекватних конкретним дидактичним цілям.

Психологи, розглядаючи інтерес як позитивне емоційне ставлення до об'єкта, зосередження уваги на ньому, розрізняють інтереси:

— епізодичні (ситуативні) — виникають і зберігаються лише в процесі конкретної діяльності. Після її закінчення вони згасають;

— постійні (стійкі) — не залежать від конкретних умов. Вони характеризуються тим, що закликають до діяльності в сфері, що цікавить людину, навіть тоді, коли умови для цього не сприятливі. Саме постійний інтерес відіграє важливий в підтримці і розвитку пізнавальної активності. Він є важливою умовою творчого ставлення людини до роботи, що виконується, та сприяє розширенню її кругозору, збагаченню знань [50 ].

Процес розвитку пізнавального інтересу учня згідно дослідження Т. Шамової включає ряд етапів.

Перший етап — цікавість — природна реакція людини на все нове або неочікуване. Вона спрямовує увагу людини на розгляд навчального матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Цей рівень прояву пізнавального інтересу має нестійкий, ситуативний характер і визначається наступними ознаками: учнів притягає зовнішня сторона вивчення предмету, вони не прагнуть до самостійного нагромадження знань, мають низький рівень усвідомленості матеріалу; негативно ставляться до робіт творчого характеру, не цікавляться результатами своєї діяльності, в додатковій літературі бачать лише інтересні факти і яскраві ілюстрації.

Другий етап — зацікавленість, допитливість, характерними ознаками є: учні проявляють бажання краще розібратися в предметі, що вивчається, зрозуміти його сутність, призначення; вони активні на уроці, задають запитання, з задоволенням виконують додаткові завдання, читають додаткову літературу. Проте допитливість не поширюється на весь навчальний предмет. При вивченні іншої теми, інтерес до предмету може пропасти.

Третій етап — глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень розуміє структуру, логіку курсу, методи пошуку і доказу нових знань, його захоплює сам процес добування нових знань, самостійне розв’язання проблем надає задоволення допитливість. Рівень глибокого пізнавального інтересу характеризується такими ознаками пізнавальної діяльності учня. Учень активно працює на уроці, самостійно готує повідомлення, пов’язує вивчення предмету зі своєю майбутньою професією, виконує додаткові завдання, прагне до самоосвіти тощо.

Пізнавальний інтерес починається з елементарної цікавості. Потім він може перерости в звичку до систематичної праці. Але ця звичка може бути сформована при наявності системи впливу на учня всіма можливими засобами в середині школи, позашкільних закладів, сім'ї.

Наявність в учнів постійного інтересу до навчання і створює умови, за яких їх внутрішні зусилля погоджуються з зовнішніми діями вчителя, що забезпечує оптимальний рівень активності в навчальній пізнавальній діяльності учнів.

Інтереси молодших школярів своїм змістом, як свідчать дослідження О. Дусавицького, можуть бути пов’язані зі шкільною програмою (вузьконавчальні), виходити за межі програми (широкі пізнавальні) і не пов’язуватися з навчанням (розважальні).

За результатами досліджень Т. Бай6ари [2], І. Дубровіної [17], Г. Щукіноі та інших, пізнавальний інтерес молодших школярів досить нестійкий. У цьому плані важливою умовою активізації навчання є формування не лише вузьконавчальних, а й широких пізнавальних мотивів, забезпечення перехід школярів від цікавості (ситуативного інтересу) до зацікавленості, пізнання. Останні обставини підсилюють актуальність проблеми формування пізнавального інтересу в початковій, оскільки для молодших школярів заохочення процесом пізнання є першочерговою умовою їхньої уваги, працездатності.

В умовах спонтанного розвитку пізнавального інтересу для більшості школярів характерна неусвідомленість і нестійкість інтересів, схильність до репродуктивної діяльності, обмеженість знань програмного змісту, відсутність ініціативи і прагнення до самовизначення. Це негативно впливає на особисті досягнення в навчанні, зазначає І. Вікторенко.

У школярів одного і того ж класу пізнавальний інтерес може мати різний характер вираження, що обумовлені різним досвідом, особливими шляхами індивідуального розвитку.

Елементарним рівнем пізнавального інтересу є відкритий інтерес до нових фактів, цікавих явищ, які є ключовими в інформації, одержаній учнями на уроці.

Вищим рівнем є інтерес до пізнання більш суттєвих ознак предметів чи явищ, що складають їх більш глибоку внутрішню суть. Цей рівень потребує пошуку, здогадки, активного оперування знаннями.

Ще більш високий рівень пізнавального інтересу складає інтерес до причинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей до постановки загальних принципів, явищ, що діють в різних умовах. На цьому рівні в учбовому процесі особливо відчутний рух учня, який не лише розуміє загальний смисл, але і глибоке опосередковане визнання найважливіших сторін вивченого.

Особливістю пізнавального інтересу є можливість збагачувати та активізувати процес не лише пізнавальної, але і будь — якої іншої діяльності людини. Його предметом є найважливіша якість людини: пізнати навколишній світ не лише з метою біологічної та соціальної орієнтації в дійсності, а й у відношенні людини до світу — в бажанні проникнути в його різноманітність, відобразити в пізнанні суттєві сторони, причинно-наслідкові зв’язки, закономірності. У той же час пізнавальний інтерес, що є включеним у пізнавальну діяльність тісно пов’язаний з формуванням різних особистісних відношень. Весь багатовіковий досвід минулого дає підстави вважати, що інтерес в навчанні представляє собою важливий та благодійний фактор його побудови. Відомо, що приємніше вчити тих, хто хоче вчитися, хто відчуває задоволення від навчальної праці, хто проявляє інтерес до знань. І навпаки, важко вчити тих, хто не відчуває бажання пізнавати нове, хто дивиться на навчання, на школу як на важкий тягар і чинить опір старанням вчителя.

Пізнавальний інтерес виражає прагнення учнів до знань і самостійної творчої роботи, тому вважається педагогами одним із найбільш значущих і надійних факторів, які інтенсифікують пізнавальну діяльність школярів.

Таким чином, значення пізнавального інтересу в житті дитини важко переоцінити. Інтерес виступає як самий енергійний активатор, стимулятор діяльності, реальних предметних, учбових, творчих дій і життєдіяльності загалом. Вибіркова направленість пізнавального інтересу на предмети і явища навколишнього світу підносить пізнання, особливо виділяючи з нього те, що лежить в сфері духовних потреб індивіда. Наявність в учнів стійких пізнавальних інтересів забезпечує систематичну ефективну діяльність учнів при оволодінні знаннями і способами діяльності.

Учителі, які працюють творчо, з метою розвитку пізнавальних інтересів учнів застосовують найрізноманітніші види інтелектуальної діяльності. При цьому вони враховують вікові дані учнів, рівень розвитку їх мислення, загальну теоретичну і практичну підготовку та індивідуальні особливості. Чим молодший вік, тим цікавішим має бути саме завдання. Цікава робота полегшує її виконання, вчить краще працювати.

Лише від майстерності вчителя залежить, як зробити завдання цікавим. Як правило, найцікавіше — це те завдання, яке максимально розвиває самодіяльність людини, будить її думку. Уміння творчо розв’язувати проблемні питання пізнавального змісту, викликати в школярів живий інтерес, любов до предмета, примушувати їх мислити, активно працювати, міркувати — найважливіше у майстерності вчителя. [48]

Пізнавальний інтерес є одним із факторів навчального процесу, який має великий вплив як на створення світлої і радісної атмосфери навчання, так і на інтенсивність протікання пізнавальної діяльності учнів.

Навчання спирається на інтереси дітей, воно ж і формує їх, тому інтерес є передумовою навчання і його результатом. Пізнавальний інтерес може виступати і як засіб навчання, і як мета педагогічної роботи в плані розвитку загальної пізнавальної активності. Така потрійність прояву інтересу як мети, засобу і результату навчання та виховання складає головну особливість педагогічного аспекту проблеми формування пізнавальних інтересів учнів.

Умовами формування пізнавального інтересу є:

— створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і ініціативність;

— використання активних методів навчання, проблемних запитань, ситуацій і завдань;

— ведення навчання на високому, але посильному рівні труднощів; наявність різноманітного навчального матеріалу і прийомів навчальної роботи;

— використання емоційно забарвленого, живого слова педагога. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає можливість встановити, що формуванню пізнавальних інтересів сприяють захопленість викладанням, досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, що викликає здивування в учнів, емоційність мови вчителя, пізнавальні ігри, ситуації суперечки і дискусії.

Використання ігор у навчанні:

— активізують інтерес та увагу дітей,

— розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, увагу,

— закріплюють знання, вміння і навички.

Правильно побудована гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Її цінність передусім в тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей. Якщо вчитель часто використовує ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поламав голову», тобто зосереджується інтерес до розумової праці.

Головні умови ефективності застосування ігор — органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування, обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій, його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей.

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб вчитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.

Величезні можливості дає застосування ігор під час екскурсій у природу. Ігри, проведені під час екскурсій («Чи знаєш ти лікарські рослини?, ««Пізнай і скажи», «З чого плід», «Який гриб у кошику?»), дають змогу вчителеві залучити дітей до активного пізнання природи, сприяють вихованню бережливого ставлення до неї.

Особливо сприяють активізації пізнавальної активності сюжетні ігри та ігри вправи з природничим матеріалом. Їх мета навчити дітей:

— знаходити потрібний предмет за допомогою аналізатора (дотику, смаку, смаку, запаху), оперуючи істотними ознаками;

— описувати предмети і знаходити їх за описом;

— знаходити ціле за частиною і частину за цілим;

— групувати предмети за місцем, способом використання людиною;

— встановлювати послідовність дій.

Пояснення вчителя під час пояснення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільш стомлені. Це не завжди правильно, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна активно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, розмовляють з Чомусиком, учаться в «лісовій школі», або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх вправах молодші школярі розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Одним із ефективних засобів цілеспрямованого впливу на процес формування дієвих природничих знань молодших школярів є використання на уроках «Я і Україна» системи пізнавальних завдань, в основі яких лежить виконання розумових дій, а саме: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, класифікація.

Ребуси, кросворди, чайнворди, шаради, анаграми — важливий засіб збудження пізнавального інтересу дітей. Оживити опитування й активізувати у процесі його роботу учнів допоможуть цікаві форми перевірки засвоєння фактичного матеріалу. В їх числі - кросворди. Особливо треба використовувати кросворди, складені на базі основного програмного матеріалу із зашифрованими природознавчими поняттями і термінами. Та на уроці кросворди мають бути цілеспрямовані не на перевірку загальної ерудиції учнів, а на краще засвоєння ними фактичного матеріалу.

Для закріплення у дітей уміння розрізняти предмети живої і неживої природи можна використовувати чайнворди. Звичайно тут також необхідно пояснити, в чому особливість таких головоломок, і навчити їх розгадувати. Чайнворди для учнів молодших класів теж доцільно добирати у вигляді загадок.

Слід підкреслити, що гра зі словами має стати постійним помічником класоводів, оскільки вона збагачує словниковий запас дітей, активізує мислення, тренує пам’ять, розвиває загальну ерудицію, розширює обсяг знань, допомагає в інтелектуальному спілкуванні, є надійним засобом психологічного розвантаження розумової праці школярів. Робота з використанням цікавинок на уроках «Я і Україна» — важливий засіб виховання інтересу молодших школярів. Вона викликає позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного. .

Зміст навчального матеріалу, що засвоюється учнями в сучасній школі, передбачає широке відображення досягнень науки, національної духовної і матеріальної культури, мистецтва в органічній єдності із здобутками людства й інтегрованими процесами, що відбуваються в науці та виробництві, розкриття цілісної картини розвитку природи і суспільства.

Цікаві факти з історії, науки, уривки з науково — популярної літератури, предметні ігри, цікаві вправи — все це зацікавить дітей, розширить їхні знання і сприятиме розвитку кмітливості та спостережливості.

Збудити інтерес учня, дати поштовх думці, вчити логічно і самостійно мислити — така загальна мета будь — якого уроку. Тому урок має бути насичений цікавим матеріалом, включаючи завдання з логічним навантаженням, якими є:

— завдання з елементами дослідження — це вправи зі словами «порівняйте», «виділіть головне», «обґрунтуйте», «доведіть», «узагальніть» тощо;

— завдання, під час виконання яких учні відкривають нові для себе зв’язки, належності, закономірності. Це вправи на здійснення простих умовиводів, найпростіших класифікацій та групування предметів;

— самостійне складання вправ учнями (спочатку за аналогією, пізніше — за конкретними умовами) тощо.

Важливим засобом активізації пізнавальної діяльності молодших школярів є проведення різноманітних конкурсів, вікторин, змагань, олімпіад, ведення кращого щоденника спостережень, випуск класної та шкільної газети. Можна провести конкурси з різноманітної тематики: «Кращий знавець різного краю», «Зелені патрулі», «Друзі лісу» тощо.

Природа і правильна організація роботи в ній — найдоступніший засіб зацікавити дітей предметом, виховувати в них працьовитість, відповідальність за доручену справу, естетичні почуття. Кожний школяр, вирощуючи рослину, починає бачити користь своєї праці, того, що він може досягти. У школярів завжди викликає великий інтерес те, зроблено або вирощено власними руками. Самостійно доглядаючи посаджену рослину, діти усвідомлюють, як важко створювати і зберігати все живе.

Завдяки роботі в живому куточку у дітей виникає справжній інтерес до природи, який зберігається протягом усього життя.

Великі можливості щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів мають методи проблемного навчання — частково — пошуковий виклад матеріалу, евристична бесіда, дослідницький метод, різні види самостійної роботи, програмоване навчання, зокрема застосування нових інформаційних технологій, персональних комп’ютерів. [49, 12].

О. Біда зазначає, що на вихованні дитячих інтересів позначаються:

— глибоке знання вчителем свого предмета і любов до нього, прагнення до постійного вдосконалення педагогічної майстерності;

— використання наочних посібників, ТЗН;

— залучення усіх учнів до роботи шляхом створення проблемно — пошукових ситуацій, дослідницького підходу до засвоюваного матеріалу;

— формування загально — пізнавальних умінь;

— практична спрямованість викладання з урахуванням вимог науки і виробництва, а також особистого досвіду учнів;

— індивідуалізація підходу до дітей і диференціація вимог до них;

— створення моделі педагогічної структури особистості;

— тісний зв’язок уроків із позакласними заняттями [7, 353].

Важливого значення у вивченні природничого матеріалу надається екскурсіям, предметним урокам, безпосереднім спостереженням учнів за навколишньою природою.

«Уроки серед природи» можуть тривати 10—20 хвилин, тобто бути фрагментом уроку, інша частина якого проводиться в шкільному приміщенні. На «уроках серед природи» діти спостерігають, досліджують середовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети, пов’язані з погодою, змінами у тваринному і рослинному світі. Духовна спадщина народу сприймається не на словах, а в дії, у взаємодії з природою рідної землі У дітей виховується потреба у необхідності оберігати і любити Батьківщину, рідний край. Водночас формуються екологічне мислення, екологічна поведінка, культура.

Логічним продовженням урочної навчально-пізнавальної діяльності є позакласна, яка спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей. При її організації, крім загальнодидактичних, необхідно керуватися і такими специфічними принципами, як добровільність, ініціатива учнів, самодіяльність, заняття за інтересами [41, 59].

Цілеспрямоване поєднання класної і позакласної роботи створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних інтересів, включення учнів у науково — дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та перетворення їх в інструмент творчого освоєння світу.

Як засвідчив аналіз методичної літератури [8; 9; 12; 13; 33 та ін], одним із засобів формування пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я і Україна» є усна народна творчість.

1.2 Стан формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу « Я і Україна» у практиці початкової школи

Вивчення шкільної практики засвідчує, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для творчості, розвитку індивідуальності учнів, їхньої самостійності, ініціативи.

Щоб з’ясувати стан формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна» у шкільній практиці проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів щодо використання на уроках курсу «Я і Україна» усної народної творчості.

Констатуючим експериментом було охоплено 4 вчителі початкових класів ЗОШ І-ІІ ступенів с. Хмелиськ Підволочиського району тернопільської області. Основними методами дослідження були спостереження уроків, бесіди з вчителями, аналіз конспектів уроків вчителів.

У процесі бесіди, ми намагались отримати відповіді на такі запитання:

1. Яка роль пізнавального інтересу в навчальній діяльності молодших школярів?

2. Як часто використовуєте усну народну творчість на уроках курсу «Я і Україна»?

3. Які види усної народної творчості використовуєте на уроці курсу «Я і Україна» найчастіше?

4. Якими джерелами користуєтеся при підборі усної народної творчості до уроку з курсу «Я і Україна»?

5. Які труднощі відчуваєте при використанні усної народної творчості на уроці?

Відповідаючи на перше запитання, вчителі зазначили, що вони розуміють значення пізнавального інтересу в навчанні учнів. Пізнавальний інтерес — це інтерес до глибокого, усвідомленого пізнання. Він може по — різному впливати на процес засвоєння. Педагоги вважають, якщо інтерес до предмета не сформований, засвоєння буде проходити нижче природних сил учня. Враховуючи це, необхідно постійно здійснювати стимулювання пізнавальних інтересів. Основним засобом стимулювання пізнавальних інтересів є використання цікавого матеріалу на уроках.

Учителі стверджують, що вони використовують на уроках курсу «Я і Україна» усну народну творчість, але більшість епізодично, найчастіше — загадки, народні прикмети.

Як правило, на уроці використовують усну народну творчість, яка є у підручнику, рідше використовують журнали «Початкова школа», «Розкажи онукові», методичні посібники та ін. літературу.

Під час використання фольклорних джерел на уроках курсу «Я і Україна» виникають труднощі, пов’язані із дотриманням дисципліни на уроці.

Аналіз 7 відвіданих уроків, конспектів учителів з курсу «Я і Україна» засвідчив, що педагоги використовують усну народну творчість переважно на етапах актуалізації і мотивації знань та закріплення знань, без організації роботи над ними. Наприклад, пропонували завдання «Відгадай загадку» «, «Прочитай приказку», але не було завдань такого типу: «Поясни, як ти розумієш приказку…», «Відгадай загадку і поясни, чому ти так думаєш».

Спостереження за учнями на уроці показало, що молодшим школярам подобається розгадувати загадки. Вони проявляють активність, коли учитель просить їх перевірити народні прикмети, уважно слухають казку і приймають активну участь в її обговоренні.

Аналіз публікацій у журналах «Початкова школа», «Рідна школа», присвячених ознайомленню з досвідом передових учителів щодо використання усної народної творчості на уроках курсу «Я і Україна» засвідчив, що вчителі - практики діляться методикою формування пізнавального інтересу молодших школярів засобами усної народної творчості.

Серед трудностей, як відчувають вчителів при використанні фольклору на уроках курсу «Я і Україна», педагоги назвали необхідність постійно підшуковувати матеріал.

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з активізації пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках «Я і Україна» в 2 класі

2.1 Аналіз програми та підручника курсу «Я і Україна» (2 клас)

Щоб з’ясувати, чи передбачено вивчення у змісті навчального курсу «Я і Україна» усної народної творчості, ми приступили до аналізу програми курсу для 2 класу.

Аналіз програми курсу «Я і Україна» показав, що даний курс охоплює зміст галузі Державного стандарту початкової загальної освіти «Людина і світ» і включає дві складові: суспільствознавчу і природознавчу.

Мета курсу «Я і Україна» — сприяти формуванню в учнів потреби до пізнання світу і людини в ньому як біологічної та соціальної істоти; засвоєнню духовних цінностей у різноманітних сферах; створенню теоретичної бази для інтелектуального розвитку молодших школярів.

Цей курс передбачає створення передумов для усвідомленого сприймання і засвоєння соціальних та морально-правових норм, історичних, національно-культурних традицій українського народу.

Природознавчий і суспільствознавчий зміст у 1−2 класі інтегровано у такі теми «Про тебе самого», «Родина, рід, рідня», «Людина серед людей», «Природа навколо нас», «Твій рідний край», «Твоя країна — Україна».

Зміст програми містить знання, які є потужним джерелом мотивації навчання. Аналіз програми засвідчив, що у ній передбачено вивчення усної народної творчості.

Аналіз програми відображено у таблиці 2.1.

Щоб з’ясувати, які види усної народної творчості відображені у підручнику «Я і Україна» (авт. Н. Бібік, Н. Коваль) для учнів 2 класу, чи достатньо їх, ми здійснили його аналіз. Результати аналізу подано у таблиці 2.2.

Таблиця 2.1.

Результати аналізу програми курсу «Я і Україна» (2 клас)

Таблиця 2.2.

Результати аналізу підручника «Я і Україна» (2 клас)

Аналіз підручника «Я і Україна» для учнів 2 класу показав, що у підручнику наявні рубрики «Народна мудрість», «Відгадай», «Перевір». У підручнику є статті про: народний календар, народні свята — Різдво, святого Миколая, Великдень, про народні промисли України, 1 легенда, 2 народні гри «Подоляночка» та «Навбитки», 1 закличка весни, 2 казки «За добро — добром», «Лисичка і журавель», 17 загадок, 12 приказок і прислів'їв, 9 завдань для перевірки народних прикмет, 1 колядка.

Найбільшу кількість загадок і народних прикмет вміщує розділ «Природа навколо нас».. Проте в цьому розділі відсутні казки, легенди, народні пісні.

Такими чином, аналіз програми і підручника показав, що у змісті курсу закладені можливості для формування пізнавального інтересу засобами усної народної творчості молодших школярів. Проте вважаємо, що кількість видів усної народної творчості у підручнику є недостатня для ефективного формування пізнавального інтересу молодших школярів.

Зважаючи на те, що у чинному підручнику «Я і Україна» для учнів 2 класу відображена не достатня кількість усної народної творчості, ми вважали за доцільне дібрати матеріал усної народної творчості до уроків курсу.

2.2 Методика формування пізнавального інтересу школярів на уроках «Я і Україна «в 2 класі засобами усної народної творчості

У процесі розробки експериментальної методики формування пізнавальних інтересів другокласників на уроках курсу «Я і Україна «ми керувались положенням, що усну народну творчість доцільно використовувати цілеспрямовано, систематично й методично виважено на уроках курсу під час вивчення різних тем.

При підготовці до уроків з курсу «Я і Україна» ми дотримувались таких критеріїв добору засобів усної народної творчості:

— врахування мети і завдань уроку;

— відповідність змісту навчального матеріалу;

— ступінь їх впливу на розвиток пізнавальних інтересу та формування знань школярів.

Усну народну творчість ми використовувати на таких етапах уроку:

— під час повторення вивченого матеріалу;

— з метою актуалізації знань учнів та повідомлення теми уроку;

— на етапі вивчення нового матеріалу;

— під час закріплення знань, умінь і навичок.

На основі аналізу педагогічної літератури ми визначили педагогічні

умови формування пізнавального інтересу засобами усної народної творчості:

— органічне включення усної народної творчості у навчальний процес;

— доцільність і оптимальність використання на тому чи іншому етапі уроку;

— доступність для учнів початкової школи.

Переважно у другому класі для розвитку пізнавального інтересу дітей ми широко використовували загадки. Вони дають, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварини, явища природи. Загадки — це стислі поетичні запитання, де у прихованій формі одні предмети чи явища зображаються через інші завдяки спорідненості, подібності їх властивостей, часом ледь помітних.

Розрізняють декілька видів загадок. Одні з них мають форму прямого запитання: Що горить без полум’я? (Сонце).

Деякі загадки містять перелік істотних ознак об'єкта або характеризують одну з них:

Рук не має,

А будувати вміє (Пташка).

Найпоширенішим видом є метафоричні загадки, у яких ознака чи дія одного предмета переноситься на інший:

Ой за лісом, за пралісом Золота діжа сходить (Сонце).

Сивий віл випив води повен двір (Мороз).

Відгадування таких загадок є розшифрування метафори. Проникаючи у її зміст, учневі необхідно:

— зосередити увагу на тих ознаках і властивостях предмета, які подано в метафорі;

— відшукати в навколишньому середовищі об'єкт природи, який за своїми ознаками подібний до описаного в загадці;

— зіставити риси метафоричного образу загадки й того об'єкта, який відшукали;

— встановити спільні ознаки між ними;

— довести правильність відгадки.

Загадуючи загадку, ми зважали на те, чи відповідає вона уявленням про навколишній світ дітей певного віку. У деяких випадках перед зачитуванням загадки пояснювали значення окремих слів, які вживаються у ній.

Загадки використовували на різних етапах уроку. Для цього заздалегідь підбирали їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу, і визначали на якому етапі доцільніше їх використати.

На уроках ми використовували також українські народні казки про тварин. Ми виходили з того, що казка захоплює молодших школярів яскравими поетичними образами, динамічними діями героїв, викликає у них позитивні емоції, закріплює світле, радісне сприймання природи. Нами були дібрані такі казки про тварин: «Рукавичка», «Собака та вовк» (Додаток А).

На основі аналізу педагогічної літератури [3;9;12 та ін.] ми дійшли висновку, що доцільно використовувати на уроках легенди про українські рослини-символи. Використання легенд про рослини на уроках з вивчення природи стимулюють виникнення в учнів бажання захищати їх, висаджувати у садку, на подвір'ї. Нами були дібрані легенди про рослини.(Додаток Б).

На уроках ми використовували і народні пісні. Зокрема, при вивченні теми «У царстві тварин» другокласники отримували інформацію, що найдавнішим звичаєм було прийнято «вкладати в «колиску кота (якого першим ~ впускали в нову хату). Вважалося, що кіт може наділити дитину спокійного вдачею, приносити солодкий сон. Кота колисали в колисці, примовляючи: «Як на кота муркота — на дитину дрімота». Потім кота відпускали, а дитину клали в колиску й співали колискову. Кіт — один із найпопулярніших персонажів колискових пісень, який є і м’якеньким другом, і шкідливим розбишакою, який заважає спати: «Ой ти, коте, не гуди, спить дитина, не буди», або «цить, дитино, цить, не плач, принесе киця калач. Вже недалеко на мостику, несе калач на хвостику». Також використовували ми народну пісню «Ой є в лісі калина».

Враховуючи думку О. Біди, Л. Руденко, Л. Різник та ін., ми використовували у навчально-виховному процесі народні прикмети, що давало змогу школярам краще зрозуміти взаємозалежність у природі, уявити її як цілісне утворення. Ми пропонували учням перевірити народні прикмети, ввівши у класному календарі природи й праці людей рубрику «Прикметі вір, але й перевір»:

Якщо бджоли вилітають вранці-ранона ясну погоду.

Якщо довкола квіток жовтої акації багато комах — на ясну погоду.

Припинився рух мурашок коло мурашника — чекай негоду.

На уроках з курсу ми використовували прислів'я і приказки., оскільки вони тісно пов’язані з щоденним життям і побутом людини, сприяють вихованню у дітей любові та бережливого ставлення до природи. Це такі, як:

Зрубав одне дерево — посади троє.

Посієш вчасно — збереш рясно.

Посадив дерево — себе прославив, посадив сад — рід прославив.

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Від природи бери те, що вона дає, тай за те дякуй.

Проводячи уроки в школі, використовували усну народну творчість, намагалися як найбільше зацікавити дітей, підвищити їхню та активність та цікавість на уроках. Підбирали завдання, які б найбільше відповідали темі і меті уроку та повністю розкривали зміст виучуваного матеріалу.

Дібравши різну усну народну творчість відповідно до визначених критеріїв, ми намагались визначити етап уроку, на якому будемо використовувати дані засоби.

Враховували також і те, що кількість їх не повинна бути надмірною.

Наведемо фрагменти уроків, на яких використовували усну народну творчість.

Фрагменти уроків, проведених в 2 — А класі

Тема: Жива і нежива природа

Мета: уточнити й розширити уявлення учнів про різноманітність природи, формувати вміння виявляти відмінності між живою і неживою природою, встановлювати взаємозв'язки у природі, ознайомити із ланцюжками живлення, виховувати бережливе ставлення до навколишньої природи.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель: Відгадайте загадки:

Торох, торох, розсипався горох, почало світати — нема що збирати (Зірки).

Голуба хустинка, жовтий клубок,

по хустині качається, людям усміхається. (Небо, Сонце).

Срібну скибку кавуна

Видно ввечері з вікна.

Подивись-но у вікно:

Що воно? (Місяць).

Влітку в шубі, а взимку голе (Дерево).

Собою не птиця, співати не співа, А хто до хазяїна йде, знати дає (Собака).

Учитель: Знайдіть відгадки на малюнках. Поясніть, чому ви так думаєте. Як ви гадаєте, як одним словом можна назвати всі ці відгадки? (Природа).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Учитель: Щоб з’ясувати, що потрібно живим істотам для життя, відгадайте загадки:

Куди підеш — всюди маєш, Хоч не бачиш, а вживаєш (Повітря).

Що таке: пливе і ллється,

Часом на камінь дереться,

Як немає - все всихає,

Звірі й птахи помирають (Вода).

Все від нього навкруги Набирається снаги.

Тільки ранок настає,

Виглянь у віконце!

Всім воно життя дає,

Променисте…(Сонце).

Учитель: Поясніть, чому ви так думаєте? Що дає Сонце живій природі? Тепло і світло.

Учитель: Поясніть, як ви розумієте приказки і прислів'я про природу Земля наша мати — всіх годує.

Хліб — батько, вода — мати.

Не кожному природа матір'ю, іншому й мачухою.

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Не псуй джерела — онуки проклянуть.

ІУ. Закріплення вивченого матеріалу

Учитель: Відгадайте загадки. Кожну відгадку запишіть у таблицю на дошці. Поясніть свій вибір.

Прозорий, мов скло, а не вставиш у вікно (Лід).

Лиш торкнись до колючок ;

Він згортається в клубок.

Не вгадаєте ніяк? підказати? Це… (Їжак).

Гарне, добре, по небі гуляє.

на всіх дивиться, А на себе дивитись не дозволяє. (Сонце).

Крил не має,

Скрізь літає,

Ще й куряву здіймає (Вітер).

На сонечко я схожий,

І сонце я люблю, До сонця повертаю Я голову свою. (Соняшник) Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу, Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників ним добуваю. (Дятел).

Вийшла звідкись гарна дівка, На ній стрічкасемицвітка;

А де з річки воду брала, Там коромисло зламала. (Веселка).

Товстенька бабуся

Завжди у кожусі,

Спробуєш роздіти ;

Будеш сльози лити. (Цибуля)

Тема: Сонце

Мета: розширити уявлення про Сонце, його значення для природи; формувати уявлення про тінь; ознайомити з будовою і принципом дії термометра; розвивати уміння спостерігати за об'єктами природи, формувати уміння користуватися термометром.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Повідомлення теми і мети уроку