Контроль якості виробів із пластичних мас

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ВИРОБІВ ІЗ ПЛАСТИЧНИХ МАС

Пластмаси, пластики — композиційні матеріали на основі природних або синтетичних полімерів. До складу П. м. входять наповнювачі, пластифікатори, пігменти, стабілізатори та ін. компоненти. Залежно від характеру перетворень, що відбуваються з полімером при формуванні, П. м. поділяються на термопластичні й термореактивні. Термопластичні П. м. одержують на основі лінійних полімерів (поліетилену, поліпропілену, полікарбонатів, поліамідів, полівінілхлориду, полістиролу тощо), які при підвищеній температурі й під тиском відзначаються пластичністю й текучістю, а після охолодження зберігають задану форму. Термореактивні П. м. виробляють із зв’язуючих смол — низькомолекулярних полімерів (олігомерів), що при умовах формування, внаслідок хім. реакцій, тверднуть у просторовозщиті, неплавкі і нерозчинні полімери сітчастої структури. Основними методами переробки термопластичних П. м. є пресування, лиття під тиском (інжекційне пресування), екструзія, а також холодне штампування. Термореактивні маси піддають пресуванню й рідкому формуванню; для цього рідкий олігомер заливають у форму й просочують ним наповнювач, а потім надають заготовці необхідної форми й стверджують при звичайній або підвищеній т-рі під тиском. Наповнювачами П. м. можуть бути гази (речовини в газовій фазі), неорганічні тонко дисперсні порошки або січені органічні й мінер. волокна, а також неперервні волокна (штучні, синтетичні, скляні, азбестові, вуглецеві, металеві) і тканини з них. До П. м., наповнених газом, належать пінопласти та поропласти. Властивості наповнених й армованих П. м. визначаються вмістом дисперсного або армованого наповнювача, хім. природою наповнювача й полімера, міцністю зчеплювання на межі, що їх розділяє (адгезією), а також структурним каркасом, утвореним наповнювачем (табл.). П. м. можна одержати також змішуючи (сплавленням) два різні полімери і сумісним або послідовним стверджуванням суміші двох термореактивних П. м., які не взаємодіють один з одним (т. з. взаємопроникні сітки). Вироби з П. м. відзначаються високими діелектричними й теплоізоляційними властивостями, стійкістю до атмосферного діяння й агресивних середовищ, мех. міцністю тощо. П. м. використовують у авіай автобудуванні, машинобудуванні, в електрой радіотехніці, у будівництві, с. г., медицині, побуті тощо.

Послідовність перевірки якості виробів із пластичних мас така:

1. Якість маркування.

2. Зовнішній вигляд та якість обробки.

3. Конструкція, форма і розміри виробів.

4. Наявність зовнішніх дефектів.

5. Визначення показників фізико-механічних і хімічних властивостей виробів.

Перевірка якості виробів із пластмас починається з оцінки правильності, чіткості й повноти маркування виробів, зовнішнього вигляду й конструкції виробів, а потім необхідно перейти до дефектів та інших показників якості.

Оцінка конструкції пластмасового виробу починається з перевірки правильності вибору пластмаси для його виготовлення, тому що вид і природа матеріалу визначають основні властивості виробів. Вироби повинні бути виготовлені з тих пластмас, які передбачені стандартом. Виконання цієї вимоги гарантується заводами-виробниками. Однак, покупець має право перевірки правильності вибору пластичної маси для виготовлення виробів. Для встановлення природи пластмаси, з якої виготовлений виріб, використовують найпростіші методи розпізнавання, вивчені раніше. У практиці торгівлі звичайне дотримання цієї вимоги не перевіряється. Однак, періодична перевірка, особливо для виробів з нових пластмас або виробів харчового призначення, потрібна.

Конструкція виробу, форма та розміри повинні відповідати технічному опису, кресленням і затвердженим зразкам-еталонам. При цьому відзначають, наскільки окремі деталі виробу правильно підібрані за кольором і відтінкам, чи добре пригнані.

Для перевірки виробів, що складаються з декількох рознімних частин, звертають увагу на правильність їхнього прилягання один до іншого, легкість закривання та відкривання (скриньок, маслянок тощо).

Багато пластмасових виробів (чарки, склянки та ін.) перевіряють на стійкість їх на плоскій поверхні.

При визначенні лінійних розмірів виробів використовують міліметрову лінійку, мікрометр і штангенциркуль. Ємність банок, бідонів визначають мірними циліндрами. У порожніх виробах круглої форми (ваз, цукорниць та ін.) перевіряють діаметр верхньої частини і висоту, у виробах овальної і прямокутної форми — довжину, ширину та висоту.

При оцінці зовнішнього вигляду й обробки виробів враховують спосіб їх виготовлення. Наприклад, видувні вироби мають шви, що не є дефектом, але вони повинні бути добре зачищені. Повинні бути забиті також і місця зчленування пресформ (сліди від рознімних форм).

Потрібно, щоб поверхня пресованих виробів була гладкою та блискучою. Рельєф малюнка повинен бути виразним, без перекручування, деталі орнаменту, що повторюються, — однаковими.

Краї виробів повинні бути рівними, гладкими, без гострих граней, тріщин, задирок. Вироби, що піддають механічній обробці, не повинні мати, крім того, подряпин від шліфувальних матеріалів і сколів, що виникають при обробці на верстатах.

При огляді склеєних виробів враховують, що наявність патьоків, що спотворюють зовнішній вигляд, і наявність виступаючого клею на лицьовій поверхні не допускається.

Це все загальні технічні вимоги до всіх виробів із пластичних мас.

Разом з тим до окремих видів виробів, залежно від призначення та умов експлуатації, пред’являються додаткові, специфічні вимоги, передбачені відповідними стандартами або технічними умовами. Наприклад, у гребенів і гребінців перевіряють загальні розміри, фасони, кількість зубців і відстань між ними, у виробах із пластикату та інших плівкових і листових матеріалів — рівномірність товщини, фарбування тощо.

Вироби, які не відповідають формі, конструкції, розмірам, кольору зразкам-еталонам або технічним описам, варто вважати нестандартними, вони повертаються заводам-виробникам. Подальшому бракеражу, тобто огляду дефектів, перевірці показників фізико-механічних властивостей, виріб із пластичних мас не підлягає.

Якщо ж вироби із пластмас за маркуванням, зовнішнім виглядом, якістю обробки, характером оздоблення, конструкцією, формою та розмірами відповідають вимогам технічних умов, то товарознавець приступає до подальшого бракеражу, тобто перевіряє наявність зовнішніх дефектів, з огляду на вид дефектів, місце розташування, розмір, кількість.

Всі ці ознаки строго нормуються відповідними технічними умовами стандарту. Відхилення хоча б по одному із зазначених ознак, що перевищують допуски, норми, переводять вироби в несортні, тобто браковані.

Після перевірки якості зовнішнього вигляду виробів перевіряються інші показники, передбачені стандартами: стійкість до гарячої води (для виробів, що контактують із харчовими продуктами), міграція барвника, короблення, міцність до удару, стійкість малюнка до стирання та миючих засобів тощо.

Випробування проводяться відповідно до методів, зазначених в стандарті. У торгівлі для проведення таких випробувань роблять вибірку певної кількості виробів для кожного випробування (розділ «Правила прийомки»).

При незадовільних результатах перевірки хоча б за одним із показників якості проводять повторну перевірку цього ж показника на подвоєній кількості зразків, взятих з тієї ж партії. Результати повторної перевірки вважаються остаточними і поширюються на всю партію.

пластичний маркування якість полімер

Література

Власова А. В. Основи товарознавства непродовольчих товарів. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Исследование непродовольственных товаров. Учебное пособие для товароведных факультетов вузов/ Голубятникова А. А., Горяйнова А. С. и др. — М.: Экономика, 1982.

Кононенко Л.В., Дубініна А.А., Безуглий В. Д. Ідентифікація пластмас: Навчальний посібник. — Харків: ХДАТОХ, 2002.

Кутянин Г. И. Пластические массы и товары бытовой химии. — М.: Экономика, 1988.

Лифиц И.М., Леженин С. Д. и др. Исследования непродовольственных товаров. — М.: Экономика, 1988.

Лойко Д.П., Тюремнова Н. А.

Введение

в товароведение непродовольственных товаров. — Киев: Вища школа, 1986.

Товароведение и экспертиза бытовых химических товаров: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Паршикова В. Н. — Издательский центр «Академия», 2005.

Товароведение непродовольственных товаров. — М.: Экономика, 1989.