Політика і влада в інформаційному суспільстві: український аспект

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Презентація політики в українських мас-медіа
• Розділ 2. Влада як об`єкт уваги громадського мовлення
• Розділ 3. Вплив інформаційних технологій на політику і владу
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

У сучасному світі політика і влада безпосередньо залежать від інформації, яку розглядають як стратегічну «сировину» демократії. Але таке значення вона відіграє не тільки в становленні держави як об'єкта міжнародних відносин, суспільного ладу, але й у формуванні інформаційного суспільства.

Постановка проблеми. Виявлення сутності політики і влади дозволяє розібратися в складних проблемах сучасності та визначити свою позицію до них. Сучасна людина постійно відчуває на собі вплив політики. В умовах демократичного переходу її ефективність постає важливим чинником стабільності нашого суспільства. Саме її регулюючий вплив на суспільні процеси повинен сприяти подоланню кризи. Кожен з нас повинен усвідомити для себе значення політики, політичної участі, сутність політичних відносин, влади та політичного життя, виявити для себе механізми їх функціонування. Від вирішення цієї проблеми нашим суспільством залежить просування його шляхом демократії. Саме тому українські засоби масової інформації (ЗМІ) особливу увагу приділяють політиці і владі.

Аналіз останніх досліджень з проблематики роботи дозволяє говорити про те, що дана тема є недостатньо вивченою, хоча й існує велика кількість праць, присвячених їй. Багато науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних, займаються дослідженням даної проблеми. Зокрема, Гетьманчук М., Харченко В., Мороз О., Малик І., виклали своє бачення щодо змісту політики і влади в своєму посібнику «Політологія». Шкляр В. у праці «Формування моделі «Влада-Преса-Суспільство» подає свої роздуми стосовно впливу, який здійснюють інформаційні технології на політику і владу. Канченко А. досліджує вплив мас-медіа на суспільну свідомість («Вплив засобів масової інформації на прийняття політичних рішень»).

Щодо іноземних дослідників, то слід виділити Штромайєра Г., який у своїй праці «Політика і мас-медіа» проаналізував функціонування влади і політики в інформаційному суспільстві, а також дослідив вплив політики на засоби масової інформації та вплив мас-медіа на політику. Досить цікавою є праця Крос Г. та Гакет Р. «Політичні комунікації та новинні засоби масової інформації у демократичних країнах: конкуруючі підходи», в якій автори досліджують вплив телебачення, радіо та преси на суспільну свідомість та політичний вибір громадян демократичних країн.

Мета. Дослідити висвітлення політики в українських ЗМІ, встановити засоби влади в інформаційному суспільстві, з’ясувати вплив інформаційних технологій на політику і владу в Україні.

Завдання роботи:

— проаналізувати висвітлення політики у вітчизняних засобах масової інформації,

— з'ясувати та вивчити засоби влади на сучасному етапі розвитку української держави,

— дослідити вплив інформаційних технологый на політику і владу в Україні.

Об'єктом даного дослідження є політика та влада у сучасних українських ЗМІ в умовах розвитку інформаційного суспільства.

Предметом - загальні тенденції розвитку політики та влади в сучасних умовах та висвітлення їх в українських мас-медіа.

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що в останні десятиліття у суспільстві суттєво зріс інтерес до політики і влади. Активізація такого зацікавлення навколо даної тематики пояснюється загальною заполітизованістю суспільства, безперервним напруженим протистоянням між владою та опозицією.

політика влада інформаційне суспільство

Розділ 1. Презентація політики в українських мас-медіа

Суспільно-політична криза, що охопила України на сучасному етапі її розвитку, дала поштовх пробудженню, відновленню нормального політичного життя суспільства із притаманними йому зіткненням інтересів та боротьбою за чиєсь переважання. Однак у суспільній свідомості не одразу утверджуються переконання, що сучасному суспільству притаманні особливі риси: неприйняття людьми надмірної регламентації їхнього життя, незгода з втручанням влади в приватний бізнес, неприйняття суспільством фактичного встановлення диктатури, а також європейська орієнтація основної маси населення держави. Поширюється усвідомлення того, що примушення людей до дотримання певного «порядку», потрібного для вузького кола осіб, є зайвим і навіть неприпустимим. Очевидно, що джерелом визначення найвищих цінностей, пріоритетних начал, загальних інтересів на сучасному етапі розвитку України мають стати не авторитет сили чи майна, а авторитет людяності, освіченості, компетентності, тобто загальнолюдські цінності й чесноти.

Людина може бути вільною лише за умови свободи інших людей, а інакше свобода буде неповною, відносною, обмеженою, такою, що потребує і використовує для свого здійснення примусовий вплив. Неповнота свободи компенсується політикою. Водночас саме засобами політики досягається справжня свобода, утверджуються принципи соціальності, дотримання яких забезпечує цілісність суспільства Політологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В. П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. — К.: Вища шк, 1998. — с. 140. А переплетення політики і неполітики відкриває таку перспективу, що не сприяє як ієрархічному перевантаженню політики, так і її автопоетичній недооцінці. Отже, знову стають можливими концепції «активного суспільства» Байме Клаус фон. Політичні теорії сучасності / Пер. з нім.: М. Култаєвої, М. Бойченка. — К.: Силос, 2008. — с. 132.

Політика та правова теми сьогодні стають предметом багатьох розслідувань українських засобів масової інформації не випадково: демонстративна вседозволеність парламентарів і урядовців з одного боку, та майже тотальна політична необізнаність населення — з іншого, — породжують більшість соціальних, економічних та політичних проблем українського суспільства. Слід зважати й на активізацію процесів корумпованості, які неминуче торкаються не лише найвищих щаблів влади, але й деяких ЗМІ, які використовуються як елемент політичного впливу, бо фінансуються з боку держави і комерційних установ. Українські політики (як і медіа-власники) розглядають засоби масової інформації як інструмент вирішення своїх короткострокових завдань, інструмент впливу і торгу (а в гіршому випадку — шантажу). Саме цим, на мою думку, але аж ніяк не економічними причинами, можна пояснити закриття суспільно-політичних медіапроектів (прикладом цього є «Газета по — киевски», закрита в 2011 році). Адже інструмент, використаний при певних політичних обставин, стає непотрібним при інших політичних обставинах — і тоді його викидають. Політика — це сфера хитрощів, інколи навіть обману, загравань. І хоча грати у цій сфері потрібно чисто і чесно, український політикум в своїй більшості не дотримується жодних правил. Навіть, терміни, які часто з’являються в ЗМІ - «підкилимна політика», «тіньова економіка», «темникова цензура» — наштовхують на думку, що не лише у житті суспільства є чимало темних плям, але і в політикоформуючих колах Журналістське розслідування: Пер. з англ. / Упор. Таран С. — К.: «Софія-А», 2004. — с. 4.

Водночас політика є ділянкою обдуманої грандіозної діяльності з далекоглядними планами і наслідками, яка впливає на долю величезної кількості людей. У ній є свої першокласники, студенти-новачки. Тих, хто не здобуває знань, політика безжально списує, поповнює свої лави новими — амбітними й умілими учасниками, які прагнуть відзначитись у цій важливій сфері діяльності М. Гетьманчук, В. Харченко, О. Мороз, І. Малик, та ін. Політологія: Навч. Посібник. — Л: В-тво НУ «Львівська політехніка», 2004. — с. 122.

У такій ситуації для України, яка все ще перебуває у стані цивілізаційної невизначеності, інформаційне суспільство, яке є основою сучасних розвинених держав, на жаль, багато в чому залишається радше популярним гаслом із лексикону європейських декларацій, ніж реальною практикою. Водночас очевидно, що і в Україні відбувається інтенсивна інформатизація більшості сфер людського життя та діяльності, а це є запорукою того, що новітні інформаційні технології невдовзі стануть визначальними чинниками соціально-економічного та інтелектуально-духовного розвитку українського соціуму Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості. Аналітична доповідь/Літ. ред. М. Л. Рубанця, І.О. Коваля. — Київ: «Фенікс», 2010. — с. 4. — Режим доступу: http: //www.niss.gov.ua/content/articles/files/dubov_infsus-31 058. pdf. Мас-медіа займають центральну позицію у формуванні та висвітленні політики держави. Інформація ЗМІ на сучасному етапі розвитку стає основним джерелом відомостей про політиків, їх законотворчу діяльність, результати та наслідки їх контактів з іншими іноземними політками, організаціями чи структурами. Аналіз інформації мас-медіа, що стосується політики, зводиться лише до визначення таких параметрів, як кількість згадувань про політичні події чи їх творців, та загальна оцінка матеріалів. Звичайно, це все визначається скоріше на основі суб'єктивних вражень представників засобів масової інформації, а отже не може бути об'єктивним Штромайєр Г. Політика і мас-медіа / Пер. з нім. А. Орган. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — с. 137.

Сучасні технології дозволяють визначити кількість згадувань про політичні події та політиків, виявити особливості висвітлення політики в різних ЗМІ (опозиційних, провладних, незалежних), визначити найбільш рейтингові програми та канали політичного спрямування. На даний час найбільший глядацький рейтинг мають такі канали: «ТВІ», «5 канал», «1+1» та «Інтер». Щодо програм, то це — «ТСН» на «1+1», «Час. Time» на «5 каналі», «Подробиці» та «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері», «Сьогодні про головне» на «ТВІ», «Шустер LIVE» на «1 національному» .

Повідомлення мас-медіа про політику за своєю структурою має три основні елементи: мету, зміст і сенс. За метою повідомлення про політику може бути спрямоване на інформування чи опис політичних подій, на пояснення певних фактів, розгляд їх причин та наслідків, а також на стимулювання одержувачів інформації, чи заклик до них.

Зміст повідомлень про політику в мас-медіа являє конкретну інформацію, яка подається у певному форматі - випуски новин (наприклад, «ТСН» на «1+1», «Час. Time» на «5 каналі», «Подробиці» на «Інтері» та ін.), телешоу (наприклад, «Сьогодні про головне» на «ТВІ», «Шустер LIVE» на «1 національному», «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері» та ін.), інтерв'ю («Окрема думка» на «ТВІ»). Зміст зазвичай підпорядкований меті та об'єднаний сенсом повідомлення. В змісті повідомлення політика може представлятися іменами законотворців, чиновників, представників різних гілок влади, описами актів політичної діяльності, оцінки політичної ситуації.

Найважливішими формами висвітлення політики у повідомленнях засобів масової інформації є опис фактів та подій політичного характеру, пояснення, аналіз чи інтерпретація даних подій чи політичної ситуації в країні. Висвітлення політики у повідомленнях мас-медіа спирається на певні припущення представника ЗМІ - автора повідомлення чи диктора.

Використання різноманітних форм презентації політики у засобах масової інформації завжди було пов’язано з подіями, що відбуваються в суспільстві, а інтерес до політики залежить від того, з якими подіями пов’язані повідомлення. На сьогодні українські ЗМІ переповнені інформацією політичного характеру, адже українське суспільство дійшло до переломного моменту свого розвитку. Телеканали наввипередки надають повідомлення про події на Майдані та по всій Україні. Водночас одні засоби масової інформації є опозиційними, а інші - провладними, що є очевидним з характеру повідомлень та їх частоти. Інформація поширюється серед людей, а отже і набуває свого суспільного значення тільки тоді, коли вона сприймається людьми, лише за цієї умови вона стає знанням. Знання допомагають діяти. Передумовою для цього є достовірна інформація Кюблер Ханс-Дітер. Міфи про суспільство знань.: Пер. з нім. — К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. — с. 119. Тому надважливим є виокремлення самою людиною тієї інформації, яка є найбільш об'єктивною.

Важливе місце у роботі ЗМІ відведене для створення портретів політичних діячів, адже саме вони є фундаментом і водночас дахом політичної будови. Байме фон Клаус у своїй праці писав, що «політики ж, навпаки, сприймають себе носіями ролей, щоб діяти не тільки у владних відносинах, а й також у відносинах обміну, солідарності і порозуміння. Не усі рішення приймаються під тиском часу і підпорядковуються коду часу. Політики — вони, як і всі людські суб'єкти, є носіями ролей — мають бути посередниками між різними баченнями світу. Ця опосередковуюча роль вбудована у їхню власну, бо вони постійно конфронтують з іншими носіями ролей, адже кожний дієвець виступає носієм кількох ролей» Байме Клаус фон. Політичні теорії сучасності / Пер. з нім.: М. Култаєвої, М. Бойченка. — К.: Силос, 2008. — с. 238.

Образ політичних гравців висвітлюються на телебаченні, інтернет-ресурсах, радіо та на шпальтах друкованих видань. Так, на «1+1» існує програма «Інтерв'ю з Президентом», яка надає глядачу можливість побачити як живе глава держави, дізнатись про розпорядок його робочого дня. Образи парламентарів досить об'єктивно та неупереджено висвітлює «Громадянське ТV» — громадянська ініціатива, спільний інтернет-проект відомих українських журналістів зі створення громадського мультимедійного медіа. Радіо «Свобода» теж надає слухачам образи політиків у своїй програмі «Продовження політики» .

Щодо друкованих видань, то найбільш інформативними, на мою думку, з точки зору портретистики українських політиків виступають журнали «Український тиждень» та «Країна». Дуже важливими є книги сучасних представників засобів масової інформації. Так, у 1996 році друком вийшла праця київського журналіста Юрія Луканова «Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми». Книгу можна сміливо віднести до жанру портрет-розслідування. У передмові до свої книги автор написав: «я не ставив собі за мету здійснити політологічний аналіз діяльності Президента Кучми. Хай цим займаються фахівці. Так само як не мав наміру хвалити, або критикувати свого героя. Я спробував викласти якомога більше фактів з його життя і політичної діяльності - як позитивних, так і негативних. Намагався, аби моїх оцінок було якомога менше… Працюючи на Заході, я мав нагоду особисто переконатися, що буквально кожен чих національного лідера не залишається поза увагою засобів масової інформації. Журналісти досліджують приватне і дополітичне життя глави держави. В нас така традиція лише створюється» Луканов Ю. В. Третій Президент: Політичний портрет Леоніда Кучми. — К.: Такі справи, 1996. — 128 с. .

Підсумовуючи, можна з упевненістю стверджувати, що в умовах розвитку інформаційного суспільства політика виступає одним із основних об'єктів уваги сучасних засобів масової інформації. Це є наслідком того, що сучасне суспільство є заполітизованим і його розвиток більшою мірою залежить від політичної ситуації в державі.

Розділ 2. Влада як об`єкт уваги громадського мовлення

Найбільш важливою і актуальною з усіх проблем, що сьогодні гостро стоять перед українським суспільством, є проблема влади. Невирішеність цієї проблеми (або, точніше кажучи, її вирішення шляхом, котрий є прямо протилежним об'єктивним потребам, інтересам і цілям суспільства на даному етапі його історичного розвитку) є головною причиною появи інших серьозних суспільних і особистих проблем, конфліктів, протиріч. Всі разом, будучи намертво зав’язаними у пресловутий «гордіїв вузол», вони не тільки заважають нормальному розвитку незалежної України, але й послідовно ведуть її до загибелі. Ось тому проблема влади є однією з найбільших проблем українського сьогодення Білецький О. В. Проблема влади в сучасній Україні// Вестник Международного словянского университета (г. Харьков). — 1999. — т. 2, № 2. — с. 16 .

У сучасних політологічних дослідженнях склалися різні підходи до розуміння категорії «влада». Одні інтерпретації ґрунтуються на тому, що влада — це здатність досягнути поставленої мети, визначених планів; інші трактують владу як як здатність людини шляхом домінування нав’язувані і проводити у життя певні рішення; треті вбачають у владі засіб самоорганізації людських стосунків, заснованих на цільовому розподілі функцій управління і підпорядкування; врешті, для частини дослідників влада відбиває специфічні «вертикальні» відносини між керівниками та керованими Герасіна Л. М. Проблеми онтології державної влади в політологічному та соціологічному аспекті//Український соціум: науковий журнал. — Київ, 2004. — № 2 (4) /2004. — с. 22.. Іспанський філософ Ортега-і-Гассет взагалі вважав, що «влада означає панування думок і поглядів, тобто духа» Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс//Избранные труды. — М., 1997. — с. 119.

В умовах нових демократій на засоби масової інформації лягає додаткова відповідальність за сприяння громадянській освіті населення — роз’яснення, що насправді являє собою влада в Україні, як здійснювати громадянський контроль за діями владних структур та консолідувати суспільство навколо соціально значущих тем.

Важливо, щоб журналісти висвітлювали діяльність урядовців та зловживань влади на всіх рівнях. Однак не менш важливо, щоб населення було поінформоване про всі програми органів місцевого самоврядування, які надають населенню додаткові можливості. Адже це могло б обмежити корупційну поведінку посадовців.

В Україні усі знають про актуальність проблеми підкупу виборців під час виборчих кампаній. Медіа висвітлюють цю практику як безперечний факт. Проте тільки окремі видання відводять шпальта для роз’яснення, що за собою тягне такий підкуп. Значна частина населення продає свій голос за матеріальні подачки і тому не розглядає свій голос як цінність, і не думає про можливість існування справжньої демократії. Сучасна соціально-економічна та політична криза, що притаманна Україні, стримує розвиток громадянської зрілості. Саме тому певний прошарок суспільства не користується своїм голосом на виборах і не вірить у можливість позитивних змін. Проте, на щастя, в Україні є й такі громадяни, які за право свободи у своїй державі виходять на майдани Петрова Н. І ще раз про громадське мовлення в Україні//Телекритика. — К., 2011. — Режим доступу: http: //www.telekritika.ua.

Очевидно, що для комерційних засобів масової інформації просвітницькі програми, присвячені подібним темам, не виглядають привабливими, адже ці ЗМІ зосереджені на отриманні прибутків і прагнуть подавати інформацію, яка притягне рекламодавця, а отже і спонсора.

Альтернативою таким медіа є громадське мовлення, яке гарантує всім сегментам суспільства, зокрема й меншинам, доступ до різноманітних та неупереджених програм, вільних від урядового чи партійного впливу Петрова Н. І ще раз про громадське мовлення в Україні//Телекритика. — К., 2011. — Режим доступу: http: //www.telekritika.ua.

Останнім часом в Україні розпочалася хвиля створення й презентацій громадських мовлень журналістами та громадськими активістами. Це спричинено перш за все низкою досить негативних факторів:

— звільнення авторів проектів з традиційних ЗМІ,

— привернення уваги суспільства до стану медіа після скандалу навколо зміни власника ТВі,

— затягування державою процесу створення класичного суспільного мовлення Войтко О. Чим насправді є новостворені українські громадські мовлення? — Режим доступу: http: //ua. ejo-online. eu.

Так, в Україні нещодавно були засновані мульти-медіакомпанія «Громадське мовлення України» на Facebook з головним редактором професором Валерієм Бебиком; Громадське телебачення «GROMTV» Олега Дейнеки; Українське громадське Інтернет-телебачення «Спільнобачення» з його лідером підприємцем Валерієм Пекарем; та «Громадське телебачення», з головою Програмної ради — Романом Скрипіним.

Ці громадянські мовлення всебічно аналізують феномен влади, її сутність та особливості здійснення в незалежній Українській державі. Вони з’ясовують загальні та спеціальні функції влади в умовах політичних систем різних типів, особливості здійснення державної влади в країнах, політичні системи яких відповідають критеріям західної моделі демократії.

Заслуговує на увагу й висвітлення процесів протистоянь різних представників влади в сучасній Україні, які кваліфікуються як боротьба посттоталітарних та демократичних ціннісних орієнтацій («Громадське мовлення України» на Facebook від 26 січня 2014 року).

Досить переконливою є позиція мульти-медіакомпанії «Громадське мовлення України», яка стверджує, що в сучасних умовах стабільність суспільства здатна забезпечити тільки та політична влада, до якої має довіру народ; стратегічний курс України в Європу є єдиним вірним, а сучасне повстання народу — це повстання за людську гідність. Бебик В. Майдан — це народне повстання за людську гідність// «Громадське мовлення України». — 3 лютого 2014 року.

Громадське телебачення «GROMTV» розкриває питання функціонування влади в Україні не автономно, а в контексті зарубіжного досвіду. Досить часто з належною повнотою висвітлюється закордонний, зокрема європейський, досвід організації влади. Це, зокрема, виявляється в постійних рубриках, що присвячені висвітленню діяльності влади закордонних держав.

Українське громадське Інтернет-телебачення «Спільнобачення» у своїй рубриці «Позиція» постійно надає коментарі науковців, журналістів, громадських діячів стосовно політичної ситуації та діяльності влади в Україні. А в рубриці «Події» надається пряма трансляція з місць важливих подій країни.

Щодо «Громадського телебачення», то у рубриці «Гості студії» мають можливість висловити свою позицію стосовно подій в Україні та діяльності влади в тому числі всі бажаючі представники науки, політики, журналістики, культури.

Таким чином, хвиля створення нових нетрадиційних для українського медіа-ринку компаній, а також висвітлення ними діяльності влади є дуже позитивною тенденцією. Громадянське мовлення стає популярним серед значної частини населення України, адже в першу чергу воно забезпечує всіх свідомих і небайдужих громадян доступом до різноманітних та неупереджених програм, вільних від урядового чи партійного впливу.

Розділ 3. Вплив інформаційних технологій на політику і владу

Нині спостерігається черговий етап у розвитку інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології істотно змінюють не тільки процес вироблення продуктів і послуг, але і те, як ми реалізуємо свої права. Вони мають вирішальний вплив на зміни, що можуть статися не лише у соціальній структурі суспільства та економіці, але й у політиці та владі.

Сучасний етап інформаційної революції у світі диктує нову інформаційну парадигму щодо вивчення політичних явищ. Під впливом інформаційних технологій змінюються і політичні інститути, політичні відносини, форми політичного впливу на суспільство та суспільну свідомість Ржевська Н. Ф. Політична влада та інформація, місце інформаційної влади в інформаційному суспільстві. — К., 2008. — с. 157.

Ні для кого не секрет, що висвітлення подій у засобах масової інформації і, зокрема, те, як вони висвітлені, має політичні наслідки. Вплив ЗМІ полягає не лише в тому, що вони формують думку громадян про важливість тих чи інших проблем і про діяльність влади та стан політичної ситуації в державі, але і в тому, що вони можу змінювати їх. Зв’язок між реальним об'єктивним політичним процесом і тим, як його сприймають громадяни, фундаментально залежить від того, на що звернуть увагу засоби масової інформації. Крім того, вплив засобів масової інформації не обмежується індивідуальним впливом, але здійснюється й через соціальні, групові механізмиСіленко А. Політичний вплив технологій інформаційного суспільства/Український центр політичного менеджменту. — Режим доступу: http: //politik.org.ua. Пол Холландер також вбачав тісний зв’язок між ЗМІ та зародженням революцій, поведінкою бунтівників: «Заклики відкинути цей світ — прекрасні типажі, прекрасна сцена. Манера триматися й риторика бунтівників якнайкраще влаштовують мас-медіа — цього владного проводиря до божевілля непослідовних виборців» Холландер П. Политические пилигримы. — С. Пб.: Лань, 2001. — с. 283.

Засоби масової інформації спроможні впливати на політичну поведінку людей, спонукаючи їх до певних дій, визначаючи їх цілі і зміст. Так, завдяки своїй інтерактивності та практичній неможливості цензури інформації Інтернет може спричинити революцію у сфері політичної комунікації. Будь-яка особа чи організація з допомогою Інтернету може мобілізувати громадськість та ефективно поширити у міжнародних масштабах альтернативну інформацію, здатну протистояти провладним поглядам. Прикладом цього стала робота Громадського мовлення в Україні, а також Всеукраїнського об'єднання «Майдан», яке з допомогою Інтернету координує активістів сучасної революції. Крім того, інформація у ЗМІ може привабити нових прихильників. Рухи можуть поширювати свій вплив, поступово залучаючи аудиторію ЗМІ. Іншим варіантом може бути спроба керівних органів руху дістати доступ до ЗМІ шляхом створення стабільних і легітимних джерел інформації, але при цьому їм зазвичай доводиться відмовитися від деяких первинних цілей Крос К., Гакет Р. А. Політичні комунікації та новинні засоби масової інформації у демократичних країнах: конкуруючі підходи. — Режим доступу: http: //www.socd. univ. kiev.ua.

В той же час з допомогою інформаційних технологій можна влаштувати блокування появи опозиційних політичних рухів і протестів. З цією метою ЗМІ здатні замовчувати політичні факти, применшувати їх значення, відвертати увагу людей від тих чи інших подій, використовуючи різні сенсації чи шоу, замовчуючи або виключаючи зі сфери суспільних дискусій і політичних рішень певні теми, події, факти. Прикладом цього в сучасній Україні, на мою думку, було замовчування телеканалом «Інтер» подій на Майдані на початку революційних подій в листопаді-грудні 2013 року.

За допомогою ілюзії «присутності» при якійсь події, яка забезпечується телебаченням, ЗМІ (опозиційні чи провладні) можуть ефективно маніпулювати свідомістю глядачів. Одна й та сама подія може бути показана по-різному. Так, якщо комусь потрібно було надати демонстрації на Майдані позитивного іміджу, то показувались її перші, найбільш організовані ряди, великим планом відтворювались плакати й транспаранти, співзвучні очікуванням переважної більшості українців, для великого плану вибиралися вольові, мужні чоловіки та гані дівчата. Зокрема такі сюжети можна було спостерігати на переважній більшості каналів українського телебачення.

Якщо ж завдання протилежне, то після загального плану показувались так звані «хвости» демонстрації, або люди, які випадково приєдналися до революції, щоб отримати одяг чи харчі (тобто люди без постійного місця проживання); фіксувалися гасла, які, будучи вирваними з контексту демонстрації, могли обурити телеглядачів; для великого плану обиралися малосимпатичні особи, часто з пляшками та цигарками. Таку картину подавали на огляд проросійські ЗМІ, які є в Україні та російські телеканали.

В Україні модель «Влада — ЗМІ» формувалася досить складно і проходила багато нелегких етапів, у цій моделі складові підсистеми здатні реагувати на зміни зовнішнього середовища, при цьому трансформуються самі й модернізують систему в ціломуШкляр В.І. Формування моделі «влада-преса-суспільство» [Електронний ресурс] / В.І. Шкляр. — Режим доступу: http: //journlib. univ. kiev.ua. Цьому чудовою ілюстрацією слугує «медіабунт» телеканалів «1+1», «Інтер», «УТ-1» за часів президентських виборів 2004 р. Їх журналісти обстоювали і домоглися права на своєчасну, точну, об'єктивну інформацію. Відбулося саморегулювання, самоочищення журналістської спільноти. Журналістський корпус країни не захотів, за висловом П. Бурдьє, «хитрим чином звести те, що називають „новинами“, до низки цікавих подій» Канченко А. В. Вплив засобів масової інформації на прийняття політичних рішень// Стратегічні пріоритети, No4 (13), 2009 р. — Режим доступу: http: //old. niss.gov.ua. У цей час саме ЗМІ справляли значний вплив на владу в Україні.

Завдяки можливості здійснювати інформаційний вплив владна еліта, звільняючи людей від тягаря відповідальності, робить їхню поведінку більш прогнозованою та керованою. Не маючи прямого доступу до політичної сфери, громадськість потребує інформації про процеси, що там відбуваються, і безпосередньо зачіпають її інтереси. Засоби масової інформації, будучи єдиним відносно достовірним джерелом такої інформації надають аудиторії не чисті факти, а їх інтерпретацію Курілло В. Є., Штевіна А.І. Вплив інформаційної політики на зміст та відтворення політичної культури//Наукові праці. — Т. 122, Вип. 109. — Режим доступу: http: //lib. chdu.edu.ua.

Актуалізується впровадження в Україні електронного урядування, тобто такого способу організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, який забезпечує функціонування органів влади в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування з ними громадян, юридичних осіб, неурядових організацій. Головною складовою електронного урядування є електронний уряд — єдина інфраструктура міжвідомчої автоматизованої інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянами та суб'єктами господарювання з метою підвищення ефективності надання державних послуг Бойчук І.В. Інституційні впливи засобів масової інформації на механізм формування політичної свідомості. — Режим доступу: http: //www.sworld.com.ua.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що однією з особливостей впливу інформаційних технологій на владу і політику можна вважати обмежену можливість отримання через відповідні ЗМІ знань про дійсні події і достовірні факти. Характер інформації швидше визначається «запитами» та орієнтацією ЗМІ, а не об'єктивністю. Системна підтримка тих чи інших політичних груп, партій та об'єднань може підвищувати рейтинг організацій, які не мають свого електорату. Пік такого впливу може розраховуватися, тобто бути націленим на певну політичну подію. Таким чином, комплексне використання різних засобів прихованого психологічного примусу людей, різних операцій, пропагандистських акцій і рекламних кампаній виступає як поширений засіб політичної боротьби не тільки в міжнародних, але й у внутрішньополітичних конфліктах.

Висновки

Варто зазначити, що в умовах розвитку інформаційного суспільства саме політика і влада виступають основним об'єктом уваги сучасних засобів масової інформації. Це є наслідком того, що сучасне суспільство є значою мірою заполітизованим і його розвиток залежить від політичної ситуації в державі.

Важливого значення на сучасному етапі розвитку суспільства набуває Громадське мовлення. Створення нових нетрадиційних для українського медіаринку компаній (медіакомпанія «Громадське мовлення України», Громадське телебачення «GROMTV», Українське громадське Інтернет-телебачення «Спільнобачення», «Громадське телебачення»), а також висвітлення ними діяльності влади є дуже позитивною тенденцією. Громадянське мовлення стає популярним серед значної частини населення України, адже в першу чергу воно забезпечує всіх свідомих і небайдужих громадян доступом до різноманітних та неупереджених програм, вільних від урядового чи партійного впливу.

Мас-медіа належить провідна роль у забезпеченні суспільства політичною інформацією. Саме ЗМІ створюють можливість для комунікації між політиками, політичними рухами, органами державної влади та суспільством, а також здійснюють суттєвий вплив на політичний вибір громадян. Інформація політичного характеру подається масс-медіа різними способами, при цьому на сучасному етапі у пострадянських країнах, як і в Україні, рівень достовірності політичної інформації знижується у міру наближення виборів. Наслідком цього є загострення проблеми відчуження громадян від влади і перетворення таких елементів демократії, як альтернативні вибори, політичний плюралізм і свобода слова на засоби недемократичного розподілу і приватизації влади.

Темпи інформатизації суспільства зростають, сфера мас-медіа дедалі більше включається до політичної. На сьогодні вже неможливо розглядати політичну сферу у відриві від сфери комунікації та інформаційних технологій. Питання впливу засобів масової інформації на прийняття політичних рішень з часом набуває дедалі більшої актуальності, тож дослідження набиратимуть обертів. При цьому напрям подальших досліджень можна охарактеризувати як теоретизацію знань, адже теоретичні напрацювання в цій сфері поки не випереджають практичного досвіду. Всебічні якісні теоретичні розробки спроможні створювати нові вектори розвитку взаємодії політики, органів державної влади і засобів масової інформації та попереджувати проблеми, що можуть виникнути.

Список використаної літератури

Вітчизняна література:

1. Бебик В. Майдан — це народне повстання за людську гідність // «Громадське мовлення України». — 3 лютого 2014 року.

2. Білецький О. В. Проблема влади в сучасній Україні // Вестник Международного словянского университета (г. Харьков). — 1999. — т.2, № 2. — 158с.

3. Бойчук І.В. Інституційні впливи засобів масової інформації на механізм формування політичної свідомості. — Режим доступу: http://www.sworld.com.ua

4. Войтко О. Чим насправді є новостворені українські громадські мовлення? — Режим доступу: http://ua. ejo-online. eu

5. Герасіна Л. М. Проблеми онтології державної влади в політологічному та соціологічному аспекті // Український соціум: науковий журнал. — Київ, 2004. — № 2 (4) /2004. — 131 с.

6. Гетьманчук М., Харченко В., Мороз О., Малик І., та ін. Політологія: Навч. Посібник. — Л: В-тво НУ «Львівська політехніка», 2004. — 280 с.

7. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості. Аналітична доповідь/Літ. ред. М. Л. Рубанця, І.О. Коваля. — Київ: «Фенікс», 2010. — с.4. — Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/dubov_infsus-31 058. pdf

8. Канченко А. В. Вплив засобів масової інформації на прийняття політичних рішень // Стратегічні пріоритети, No4 (13), 2009 р. — Режим доступу: http://old. niss.gov.ua

9. Курілло В. Є., Штевіна А.І. Вплив інформаційної політики на зміст та відтворення політичної культури // Наукові праці. — Т.122, Вип.109. — Режим доступу: http://lib. chdu.edu.ua

10. Луканов Ю. В. Третій Президент: Політичний портрет Леоніда Кучми. — К.: Такі справи, 1996. — 128 с.

11. Петрова Н. І ще раз про громадське мовлення в Україні // Телекритика. — К., 2011. — Режим доступу: http://www.telekritika.ua

12. Політологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В. П. Андрущенко та ін.; За заг. ред.І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. — К.: Вища шк, 1998. — 304 с.

13. Ржевська Н. Ф. Політична влада та інформація, місце інформаційної влади в інформаційному суспільстві. — К., 2008. — 283с.

14. Сіленко А. Політичний вплив технологій інформаційного суспільства/Український центр політичного менеджменту. — Режим доступу: http://politik.org.ua

15. Шкляр В.І. Формування моделі «влада-преса-суспільство» [Електронний ресурс] / В.І. Шкляр. — Режим доступу: http://journlib. univ. kiev.ua

16. Іноземна література:

17. Байме Клаус фон. Політичні теорії сучасності / Пер. з нім.: М. Култаєвої, М. Бойченка. — К.: Силос, 2008. — 396 с.

18. Журналістське розслідування: Пер. з англ. / Упор. Таран С. — К.: «Софія-А», 2004. — с.4

19. Крос К., Гакет Р. А. Політичні комунікації та новинні засоби масової інформації у демократичних країнах: конкуруючі підходи. — Режим доступу: http://www.socd. univ. kiev.ua

20. Кюблер Ханс-Дітер. Міфи про суспільство знань.: Пер. з нім. — К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. — 264 с.

21. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс // Избранные труды. — М., 1997. — с.119

22. Холландер П. Политические пилигримы. — С. Пб.: Лань, 2001. — 592с.

23. Штромайєр Г. Політика і мас-медіа / Пер. з нім.А. Орган. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 303 с.