Принципи української орфографії

Орфографія — це загальноприйнята у мові система правил передачі на письмі звукового складу слів за допомогою літер. Отже, в основі орфографії лежить графіка. Орфографія регулює правильне написання слів, окремих частин слова (префіксів, суфіксів, закінчень), а також написання слів з великої літери, разом, окремо та через дефіс.

Спираючись на графіку, орфографія ґрунтується на певних принципах, які покладено в основу правильної передачі на письмі звуків, слів і їхніх частин. Основними принципами української орфографії є фонетичний і морфологічний.

Фонетичний принцип покладено в основу написання слів, у яких кожна літера відповідає літературній вимові кожного звука: такий, гарно, багато, тут, жолудь.

Морфологічний принцип орфографії полягає в тому, що незалежно від звучання в різних формах того самого слова чи в похідних (споріднених) словах зберігається однакове написання літер у значущих частинах (префіксах, коренях, суфіксах, закінченнях): молотьба (бо молотити), легко (бо легенько).

Крім фонетичного і морфологічного принципів, є ще два принципи, які регулюють правильне написання слів і частин слів, — історичний (або традиційний) і смисловий (або семантико-диференційний).

Історичний принцип орфографії полягає в тому, що слова передаються на письмі за традицією, як вони писалися раніше, хоч у сучасній мові таке написання не зумовлене ні вимовою, ні граматичною будовою сллова і його не можна перевірити ні наголосом, ні іншою сильною позицією у споріднених словах: левада, лиман, кишеня, детектив, диригент, мадонна, вілла.

Обмежено застосовується смисловий, або семантико-диференційний, принцип орфографії, згідно з яким:

• 1) уживаємо різні літери у близьких за звучанням словах, що розрізняються за змістом: ґрати (переплетення металевих прутів) і грати (дія), компанія (об'єднання) і кампанія (сукупність заходів) тощо;
• 2) розрізняємо також власні й загальні назви, що позначається на вживанні великої чи малої літери (Вовк (прізвище) і вовк (звір), Судак (місто) і судак (риба);
• 3) написання слів разом, окремо чи через дефіс: згори (прислівник) і з гори (прийменник з іменником), востаннє (прислівник) і в останнє (прийменник з прикметником).

Вироблені мовною практикою орфографічні норми сучасної української літературної мови зафіксовані в «Українському правописі» (К., 1993. — 4-е видання і стереотипні видання наступних років), а також орфографічних словниках. Дотримання цих норм є обов’язковою умовою культури писемного спілкування мовців.