Топоров В.М. «Дивний Тургенєв»
Немногие російські прозаїки дев’ятнадцятого століття викликали дуже багато суперечок, як Тургенєв. Його твори трактувались найрізноманітнішим, часом взаємовиключним чином. У цьому більшість дослідників звертався до «світлого», «денному» Тургенєву, ігноруючи «темного», «нічного», «дивного». Але така теж існує, й навчальна книжка Топорова промовляють на основному про неї. Це спроба визначити… Читати ще >
Топоров В.М. «Дивний Тургенєв» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Топоров В.М. «Дивний Тургенев»
Немногие російські прозаїки дев’ятнадцятого століття викликали дуже багато суперечок, як Тургенєв. Його твори трактувались найрізноманітнішим, часом взаємовиключним чином. У цьому більшість дослідників звертався до «світлого», «денному» Тургенєву, ігноруючи «темного», «нічного», «дивного». Але така теж існує, й навчальна книжка Топорова промовляють на основному про неї. Це спроба визначити природу тургенєвській «дива», лише її вияви у житті й творчості писателя.
Книга полягає з чотирьох частин: «Схильності й можливості - вроджене і придбане», «Любов і смерть», «Архетип моря („морської синдром“)», «Сни, бачення, привиди» — і мережеві додатки «Про жанрі „нічного“ чи „сонного“ мріяння і походження слова».
Эта книга чи, точніше, брошура відомого сучасного філолога є, мабуть, лише фрагмент (про що свідчить підзаголовок «Чотири глави») з великого праці, присвяченого виглядом чудового письменника в кілька незвичному його відображенні. Можна сміливо сказати, що це книга є певної системою дзеркал, у якої стоїть Тургенєв, чому ми розглядаємо і вивчаємо численні відображення. Головне завдання літератури, як разів у цьому — відбивати, проектувати — відома з часів Платона. Про те, що література — зовсім не від дзеркало, а система дзеркал, пройшовши яку образ може лише змінитися невпізнанно, а й стати взагалі іншим виглядом (чи виглядом іншого). На жаль, змогу говорити про це й випала лише у останнє десятиліття. Робота Топорова вказує на саме такого — іншого — Тургенєва. Це не ратователь під час визволення селян, не володар незвичайного, живої і могутнього російської, не представник західництва у відомій полеміці зі слов’янофілами. Ні. Це Тургенєв — містик, Тургенєв — эзотерик, Тургенєв «похмурих прірв» темній боку людського духу. Аналізуються, переважно, його пізні повісті про «дивній любові», причому мова ведеться не про інтимних особливостях і дивацтва людини Івана Тургенєва, та про тих чуттєвих безоднях, відкритті перед його героями, коли любов вириває їх із життєвого моря, и підносить в туманні небеса иномирья.
Инструменты Топорова як дослідника, і читача — це контрпереживание, фільтрація фактів через призму імпресіонізму. Це цілком новий і незвичний підхід, претензія знайти й показати то, чого був у російській класиці. Для такого підходу стають актуальними прийоми психоаналізу. Наприклад, опис пологових і генетичних травм, — деспотичної матері, красеня і донжуана батька — червоною ниткою проходять крізь усе біографію письменники та визначають поява головного комплексу, головного архетипу Тургенєва — морського, скрізь ніби переслідує його. Насправді, добір таких прикладів вражає: «Весняні води», «Напередодні» — опис Царицынских ставків, у своєму оповіданні «Касьян з Красивою мечі» небо. Ось цитату з цього твору, опис неба — «бездонне море… воно широко розстеляється під вами, дерева… як коріння величезних рослин, спускаються, прямовисно падають у ті скляно ясні хвилі… Чарівними підводними островами тихо напливають і тихо проходять білі круглі хмари — і ось раптом усе це море, … все заструменить, затремтить швидким блиском, і підніметься свіже, тремке белькотання, наче нескінченний дрібний плескіт раптово набіглої хвилі». Ось він, морської синдром, морської архетип діє. Море ритмічно отмеривает наступ життя і смерть, з'єднує свідоме з несвідомим — так із раннього дитинства. Натомість сама книга Топорова ритмічним чергуванням і монтажем цитат Тургенєва, інших класиків, стилістично однорідних коментарів — заворожує, поступово виявляючи своєю владою над читачем. Текст її, цієї книжки, хіба що прошитий словами «фатальний», «безвихідний», «трагічний», «темний», «бранець фатуму».
Этот новий погляд на Тургенєва, як у особистість, надзвичайно цікавий. Ми звикли отримувати часто-густо абсолютно сухі відомості, голі факти. А побачити улюбленого письменника в усій повноті фарб, емоцій і механізм почуттів — це буде непросто нове і незвичайно. Погляд на людини з такою погляду, зображення «темній» чи «дивній» боку особистості вкотре дає зрозуміти, що не можна ані що судити занадто тривіально, це й поверхово. Щоб осягнути людини — а письменник, хоч би яким великим він був, також) людина — треба впіймати безліч його відображень, вдивитися у яких уважніше і спробувати зрозуміти. Може, у кінцевому результаті допоможе зрозуміти й свою сущность.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.