Рахметов

Рахметов

(по роману Н. Г. Чернишевського «Що робити? »)

Рахметов — один з головних героїв роману Чернишевського «Що робити?». Йому присвячена глава «Особливий людина». Він представник знатної прізвища, відомої з XIII століття, в чийому роду — бояри, окольничие, генерал-аншефы та інші. Його батька років пішов у відставку генерал-лейтенантом й оселився у одному з своїх маєтків, він був деспотичного характеру, розумний, освічений і ультраконсерватор. Мати страждала важкої характеру батька.

В шістнадцять років Рахметов став студентом природного факультету, на 3 роки залишав університет, займався маєтком, поневірявся Росією, мав багато пригод, які сама собі влаштовував, відвіз кілька людей на Казанський і Московський університети, зробивши їх своїми стипендіатами. Після повернення Петербург, надійшов на філологічний. Друзі називають Рахметова «ригористом» і Никитушкою Ломовим (під назвою знаменитого бурлаки) — за видатну фізичну силу, що він вправами розвинув у собі. Після кількамісячної навчання у університеті Рахметов звів ознайомлення з особливо розумними головами на кшталт Кірсанова і Лопухова, став читати з їхньої вказівкам книжки.

Он прийняв оригінальні принципи в матеріальної, моральної і розумової життя, вони розвинулися в закінчену систему, якій він тримався неухильно. «Не п’ю ні краплі вина. Не доторкаюся до жінки». А натура була кипуча. «Навіщо це? Така крайність зовсім потрібна». — «То потрібно. Ми прагнемо для таких людей повного насолоди життям, — ми повинні свою життям свідчити, що ми вимагаємо цього задоволення своїм особистим пристрастям, задля себе особисто, а людини взагалі, що говоримо лише за принципом, а чи не по пристрасті, по переконання, а чи не з власної потреби».

Рахметов веде найсуворіший, спартанський спосіб життя, харчується лише яловичиною для підтримки фізичної сили, мотивуючи це тим, що має є тільки те, що доступно простому народу. Постійно відчуває силу волі. Єдина його слабкість — сигари. Встигає зробити надзвичайно багато, оскільки поклав за правило приборкувати себе й у розпорядженні часом, не витрачаючи його ні читання другорядних книжок, і другорядні справи. Рахметов живе загальним, а чи не особистим, постійно у турботах, мало буває вдома. Відомий епізод його любові до певної дамі, що він врятував, зупинивши шарабан з яка конем. Рахметов свідомо цурається любові, вона пов’язує йому руки. У відповідь на глузування автора він каже: «Так, шкодуйте мене, ви маєте рацію, шкодуйте: ще й я також відвернена ідея, а людина, який хотів би жити». Рахметов, мабуть, бере участь у «зникнення» Лопухова, виступає його довіреною особою, передаючи його лист до Віри Павлівні. Під час візиту до неї він докладно викладає їй свій погляд її ситуацію, вичитує через те, що вона передає майстерню в інші руки, каже він і провини Лопухова, який, за його словами, не «запобіг цю мелодраму».

На образі Рахметова лежить печатку таємничості, якої зашифровано революційна діяльність героя — «таємний» сюжет роману. Знаменує вона його обраність. Попри те що, що герой бере участь у романному конфлікті, сюжетна функція його інша — представляти тип особливого «ідеального» людини, з яким порівняно однак всі інші персонажі. Відомо, що за двох років після описаних у романі подій їде з Петербурга, вважаючи, що саме зробив усе, що міг, продає свій маєток, частину грошей роздає своїм стипендіатам, що вони могли закінчити курс, далі сліди його губляться. Автор називає людей типу Рахметова «сіллю солі землі».

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.