Планування в системі управління турпідприємством (на прикладі туристичної фірми «Вир мандрів»)

Планування в системі управління тур підприємством (на прикладі туристичної фірми «Вир мандрів»)

ЗМІСТ ВСТУП

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРПІДПРИЄМСТВА

1.1 Методологічні основи планування. Типи планування. Види планів, їх класифікація

1.2 Організація планової роботи на турпідприємстві

1.3 Планування діяльності турпідприємства в умовах ринку

2. АНАЛІЗ СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПЛАНУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ТУРФІРМИ «ВИР МАНДРІВ»

2.1 Характеристика та економічна оцінка діяльності турфірми «Вир мандрів»

2.2 Характеристика туристичних продуктів на прикладі турфірми «Вир мандрів»

2.3 Аналіз впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища на діяльность турфірми «Вир мандрів»

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРФІРМИ «ВИР МАНДРІВ»

3.1 Розробка маркетингового плану для турфірми «Вир мандрів»

3.2 Розробка стратегічного плану розвитку турфірми «Вир мандрів»

3.3 Впровадження інформаційних технологій в турфірми «Вир мандрів»

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

турфірма маркетинговий стратегічний інформаційний

ВСТУП Туризм в Україні як галузь, як сектор економіки, який формує позитивний імідж країни, почав розвиватися на початку 90-х.

Успішна діяльність і динамічний розвиток кожної організації незалежно від її форми власності та галузевої приналежності залежить від ефективної системи менеджменту.

Метою розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.

Мета діяльності підприємства це отримання прибутку.

Предметом діяльності туристичного підприємства «Вир мандрів» є:

­ надання туристичних послух по внутрішньому і міжнародному туризму: екскурсії по Україні, тури в країни Європи.

­ послуги по відпочинку на морі та екзотичному відпочинку в країнах Південно-Східної Азії.

­ надання візової підтримки в країнах шенгенської угоди, дитячі тури, допомога у підготовці документів для візового оформлення

­ організація навчання за кордоном Стратегічне управління як різновид менеджменту сформувалася відносно недавно. Інтерес до питань управління бізнесом постійно утримується на високому рівні. Причина такого явища полягає в тому, що менеджмент повинен забезпечити фірмі перевагу перед конкурентами.

Туризм змінюється разом зі світом, і на початку XXI століття він став одним з провідних напрямків соціально-економічного та культурного життя більшості держав і регіонів світу, а туристична індустрія — невід'ємним елементом споживчих моделей та соціальної поведінки значної частини населення. В наш час у зв’язку з мінливістю макроекономічних умов зовнішнього середовища, посиленням конкурентної боротьби і глобалізацією бізнесу багато організацій приходять до висновку, що вижити в складних умовах вони можуть за наявності у них стратегії свого розвитку на довгострокову перспективу. Це в рівній мірі відноситься і до організацій галузі туризму.

Метою курсової роботи є розробка стратегії розвитку туристської фірми турфірми «Вир мандрів», що передбачає проведення стратегічного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.

Об'єктом дослідження є турфірма «Вир мандрів».

Реалізація представленої мети здійснюється за допомогою вирішення наступних основних завдань:

­ розглянути теоретичні аспекти стратегії розвитку підприємства;

­ провести стратегічний аналіз турфірми «Вир мандрів»;

­ виявити недоліки і позитивні сторони в роботі підприємства.

­ надатти рекомендації щодо подальшої діяльності турфірми «Вир мандрів»

У першому розділі здійснено огляд літературних джерел щодо методологічних основ планування, типів, видів та класифікації планів, роззглянуто організацію планової роботи на турпідприємстві, та планування її діяльності в умовах ринку.

У другому розділі проведено характеристику та економічну оцінку турфірми «Вир мандрів», характеристику туристичного продукту, що реалізує турфірма та проведено SWOT-аналіз.

У третьому розділі надано рекомендації щодо покращення діяльності турфірми «Вир мандрів», розроблено маткетинговий та стратегічний плани, за запропоновано вправадити інформаційні технології для підвищення ефективності ліяльності турфірми «Вир мандрів».

У висновках узагальнено та систематизовано методологію планування та наведено шляхи вдосконалення об'єкта дослідження. Обгрунтовано використання розроблених планів для покращення діяльності турфірми «Вир мандрів».

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРПІДПРИЄМСТВА

1.1 Методологічні основи планування. Типи планування. Види планів, їх класифікація Кожний процес управління являє собою єдність п’яти функ­цій: планування, організація, контроль, мотивація, координація. Але планування — це не тільки одна з найважливіших функцій управління підприємством, а й наука, що базується на певних методологічних принципах (правилах).

Планування здійснюється безупинно, коли розроблені плани приходять на зміну один одному (річні плани, плани виробництва нової продукції) або здійснюється поступовий перехід від стратегічних планів до тактичних та їх взаємопогодження. Середньострокові плани розробляються на базі довгострокових, короткострокові базуються на показниках середньострокових. Довгострокові плани подовжуються на відповідний період та коригуються з врахуванням змін в економіці та в потребах суспільства.

Процес планування повинен здійснюватися постійно через непередбачуваність змін зовнішнього середовища, можливі зміни на самому підприємстві внаслідок виникнення уявлень про його нові вну­трішні можливості, а також при визначенні нових цілей після досяг­нення попередніх. Все це вимагає обов’язкового коректування та уто­чнення планів.

Працівники, що приймають участь у плануванні мають змогу проявити свою ініціативу, у них з’являються нові навички та знання, розширюється горизонт їхніх особистих можливостей. Підприємство додатково виграє від ініціативності та зацікавленості персоналу в своїй роботі та в успіху підприємства.

Планування може відноситися до того чи іншого типу в залежності від часової орієнтації, тобто спрямованості основних ідей планування в минуле, сьогодення або майбутнє. За класи­фікацією Р. Акоффа розглядають чотири таких типів плануван­ня:

­ реактивне;

­ інактивне;

­ преактивне;

­ інтерактивне.

Реактивне планування в значній ступені орієнтоване на використання досвіду минулого, старих організаційних форм та традицій, що вже давно склалися на підприємстві. Прихильники такого підходу виключають можливість правильного передбачення майбутніх подій і схильні перебільшувати минулі досягнення. Причину виникнення будь-якої проблеми вони шукають в минулому та досліджують її з врахуванням попереднього розвитку. Прихильники реактивного планування помилково вважають, що для розв’язання проблеми достатньо в минулому знайти причину її виникнення та ліквідувати, внаслідок чого проблема зникне. На їх думку, відмова від непотрібного дасть змогу отримати бажаний результат.

Інактивне планування орієнтується на нинішній стан підприємства, на повне задоволення сьогоденням. Інактивісти не вважають за потрібне використовувати минулий досвід, а також щось кардинально змінювати у майбутньому. Вони прагнуть максимально зберегти існуючі умови та методи ухвалення рішення, свій «стиль». Один з головних принципів цього типу планування: мінімум втручання в природний хід подій, і все на­лагодиться само собою.

Преактивне планування орієнтоване в основному на майбутнє, на здійснення безперервних змін в різних напрямах діяльності підприємства. Для прихильників цього типу важливо вгадати ймовірні напрями змін, щоб скоріше досягти своєї мети. Преактивне планування спрямоване на пошук оптимального рішення, вибір альтернатив розвитку. Практично це прогнозування майбутнього та підготовка до нього: прогнозування зовнішніх умов, формулювання найважливіших цілей та стратегії як цілісної програми їх досягнення. Преактивісти широко викори­стовують останні досягнення науки та техніки, новітні методи планування та прогнозування.

В нинішніх умовах господарювання всі учасники ринкових відносин самостійно здійснюють планування своєї діяльності на основі ринкового попиту, раціонального використання наявних ресурсів, прагнення отримати максимальну величину прибутку. При цьому в практичній діяльності підприємство ви­користовує різні види планів.

За об'єктами планування розрізняють наступні види планів:

­ план виробництва (номенклатура, асортимент та кількість продукції, що виготовляється в натуральних та вартісних показниках, виробнича потужність, трудомі­сткість виробничої програми);

­ план товарообороту (структура та обсяги реалізації товарів);

­ план продажу (визначення можливих обсягів продажу, формування портфелю замовлень, освоєння нових видів продукції);

­ фінансовий план (баланс доходів та витрат, план грошових надходжень);

­ план з праці та персоналу (продуктивність праці, чисельність персоналу);

­ план матеріально-технічного забезпечення (потреба в матеріалах, паливі, обладнанні);

­ план витрат (собівартість, калькуляція, кошторис);

­ план інвестицій (обсяги та джерела інвестиційних коштів за напрямами інвестицій, зведений план інвестицій).

В залежності від тривалості планового періоду плани поділяються на:

­ довгострокові (перспективні);

­ середньострокові;

­ короткострокові (поточні).

Довгостроковий (перспективний) план передбачає визначення стратегії розвитку підприємства стосовно всіх напрямів його діяльності на період більше 5 років.

Середньостроковий план — це деталізація довгострокового плану для перших років діяльності підприємства на період від 1 до 5 років.

Поточний план — це планування діяльності підприємства за всіма напрямами на короткі періоди (рік, квартал, місяць, тиждень, доба). Короткострокові плани містять у собі конкретні заходи щодо досягнення цілей (визначених у довгострокових планах) та використання необхідних для цього ресурсів підприємства.

За змістом планових рішень плани поділяють:

­ стратегічні;

­ тактичні;

­ оперативно-календарні;

­ бізнес-плани.

Стратегічний план визначає основні напрями розвитку підприємства на довготривалу перспективу. У рамках стратегічного планування приймають рішення стосовно розширення бізнесової діяльності, розробки та впровадження заходів для задоволення ринкового попиту, ринків збуту, партнерських взаємовідносин.

Тактичний план — розробка плану економічного та соціального розвитку підприємства на короткостроковий або середньостроковий період. Тактичні плани конкретизують та доповнюють стратегічні. Тактичне планування дозволяє реалізувати додаткові резерви, які сприятимуть збільшенню обсягів виробництва, зниженню витрат, підвищенню якості продукції, росту продуктивності праці тощо.

Оперативно-календарний план деталізує показники так­тичного плану для організації планомірної та ритмічної роботи всього підприємства та його структурних підрозділів протягом короткого проміжку часу (день, тиждень, місяць). Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів — у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньоцехове).

Міжцеховий оперативний план забезпечує скоординовану діяльність між цехами підприємства згідно з послідовністю технологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням цехових функцій — основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Головним завданням міжцехового оперативного планування має бути забезпечення ритмічної роботи всіх цехів, запобігання виникнення «вузьких місць», погодження номенк­латури заготівель, деталей, вузлів та термінів їхнього пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцеховий оперативний план включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль за їх виконанням, розподіл робіт за робочими місцями, оперативне регулювання виробничих процесів.

Бізнес-план необхідний для оцінки доцільності здійснення то­го чи іншого виду діяльності. У ньому викладено суть, напрями та способи реалізації підприємницької ідеї; надана оцінка ринковим, виробничим, організаційним та фінансовим аспектам майбутнього бізнесу. Бізнес-план розробляється для обгрунтування:

­ вибору нових видів діяльності;

­ можливості залучення інвестицій, отримання кредитів;

­ пропозицій для створення спільних підприємств;

­ доцільності в отриманні підтримки держави.

При ринковій системі господарювання він виконує дві ва­жливі функції:

зовнішню (ознайомлення зацікавлених осіб із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї);

внутрішню (конкретизація заходів та засобів для реалі­зації підприємницького проекту).

З функції планування розпочинається процес управління. Планування діяльності туристичного підприємства стосується поточної діяльності, пов’язаної з трудовими, матеріально-виробничими засобами, та діяльності, яка спрямована на здобуття нових засобів. Воно залежить від виду й розміру туристичного закладу, тому різними будуть підходи до планування у малому пансіонаті, агротури-стичному господарстві, у готельній мережі з розбудованою організаційною структурою, яка обслуговує десятки готельних об'єктів. Одні принципи планування — у державних і колективних підприємствах, а інші - у спілках чи об'єднаннях. Така диференціація засвідчує, що в кожному випадку потрібно індивідуально підходити до планування, послуговуючись лише загальними принципами, які ґрунтуються на теоретичних знаннях і власному практичному досвіді менеджерів.

1.2 Організація планової роботи на підприємстві

Планування діяльності туристичного підприємства — одна з найважливіших функцій управління підприємством. Планування є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення.

Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього. Це процес, який передбачає знання теперішнього стану справ і тенденцій розвитку, які допомагають спрогнозувати майбутнє, а також володіння методикою, яка дозволяє змоделювати перехід з теперішнього стану в майбутній прогнозований стан.

У проведенні планових розрахунків та визначенні показників необхідно брати до уваги такі ознаки, якими має характеризуватися плановий документ, а саме бути:

­ цільовим — пристосованим до визначеної мети;

­ реальним — можливим до реалізації, а не збіркою «побажань» ;

­ несуперечливим — кожна раніше здійснена дія дає змогу виконувати наступні;

­ комунікативним — нескладним у розумінні й опрацюванні його змісту;

­ раціональним — ґрунтуватися на глибоких знаннях і реальних ресурсах;

­ еластичним — у який можна внести корективи під час його виконання;

­ оптимальним — ані надто деталізованим, ані надто загальним;

­ визначеним у часі - мати встановлену дату, після якої стає неактуальним;

­ комплексним — охоплювати важливі сторони діяльності;

­ зрозумілим для всіх працівників.

Важливим елементом процесу планування, особливо стратегічного, є аналіз оточення і власних можливостей. Ціллю цього процесу є максимальне використання потенційних можливостей підприємства й уникнення загроз.

Розроблення бізнес-плану є трудомістким процесом і вимагає значних витрат часу та грошових засобів. Тому одним із чинників, що зумовлює ефективність бізнес-планування, є його організація, яка передбачає:

­ забезпечення взаємозв'язку та взаємоузгодженості окремих розділів бізнес-плану;

­ чіткий розподіл обов’язків між виконавцями;

­ координацію дій виконавців;

­ забезпечення розроблення бізнес-плану в установлені терміни;

­ багатоваріантність планування та вибір оптимального проекту,

­ доведення основних положень бізнес-плану до зацікавлених сторін.

Отже, в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план — це дієвий робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства, документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту. Він необхідний керівництву підприємства для забезпечення відповідної ефективності дій на ринку.

Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах

Планування діяльності туристичного підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Основні з них:

Ресурсний метод планування (за можливостями), в якому враховуються ринкові умови господарювання та наявність ресурсів. Цей метод може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції.

Цільовий метод (за потребами) передбачає планування, початковим моментом якого стають потреби ринку, попит на туристичний продукт (послуги).

Метод екстраполяції (екстраполяція — поступальний рух) — планування за відсутності загроз з боку конкурентів і надія на те, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням показників, темпів і пропорцій, досягнутих на момент розробки плану.

Інтерполяційний метод принципово протилежний методу екстраполяції. За інтерполяційним методом планування підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Інтерполяційний метод передбачає зворотний рух — від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин В діяльності туристичних підприємств існує багато способів планування, але основними з них, які стосуються роботи конкретного підприємства в ринкових умовах, є способи планування: зверху вниз, знизу вверх, змішаний і цільовий.

Кожна фірма вибирає такий спосіб планування, який найбільш точно відповідає її потребам і специфіці роботи. Окрім того, вибір способу планування здебільшого визначається традиційними підходами до управління, які склалися в конкретній фірмі, місті, регіоні. Починаючи створювати свою фірму, будь-який підприємець повинен вибрати найбільш прийнятний спосіб управління власною фірмою, оскільки часта зміна стилю управління вносить розлад в управлінську систему.

Планування зверху вниз. При цій формі планування керівник фірми разом зі своїми заступниками розробляє стратегію розвитку фірми на запланований період і окреслює основні шляхи її досягнення. Потім основні показники розвитку фірми на запланований період передаються в плановий або економічний відділ для розробки планів і після затвердження керівництвом фірми доводяться до відома всіх підрозділів, які вишукують способи їх виконання Планування знизу вверх. Цей вид планування передбачає велику самостійність і відповідальність всіх підрозділів фірми і кожного працівника. Найбільш діючою ця система є для акціонерних товариств закритого типу. При такому способі планування кожний працівник аналізує свою поточну роботу, знаходить резерви для її вдосконалення і подає керівництву свого підрозділу пропозиції про роботу в майбутньому періоді. Керівник підрозділу самостійно або з працівниками на основі наданих пропозицій формує програму (план) роботи свого підрозділу в плановому році і передає цю інформацію в плановий відділ, де власне і відбувається процес планування та координування роботи всіх підрозділів. Потім план повертається в підрозділи, де розглядається і схвалюється, а при необхідності і коректується з урахуванням зауважень і передається на затвердження керівнику підприємства.

Змішаний спосіб планування застосовується в роботі багатьох іноземних приватних фірм. Суть його полягає в тому, що керівництво фірми розробляє основні показники діяльності в плановому періоді і передає їх в у відповідні підрозділи. Там аналізуються можливості виконання поставлених завдань, розробляються програми досягнення цілей і після коректування інформація передається в плановий відділ, де вона зводиться в єдиний чорновий план, який після розгляду та допрацювання у відповідності з побажаннями обох сторін погоджується та затверджується.

Цільовий спосіб планування використовують, в основному, середні та великі туристичні фірми, які працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби. На першому етапі на основі результатів маркетингових досліджень і розроблених на їх основі прогнозів керівництво підприємства формує завдання підрозділам по обсягу надання послуг та прибутку, тобто ставить певну ціль. На другому етапі керівники підрозділів разом зі своїми підлеглими розробляють заходи по виконанню завдань та досягненню цілі і передають їх на розгляд адміністрації. Цей спосіб планування дозволяє об'єднати кращі риси трьох перших способів планування як при складанні річних, так і при розробці стратегічних планів.

1.3 Необхідність планування діяльності турпідприємства в умовах ринку В умовах ринку можливі значні коливання попиту та цін, що призводить до відповідних корегувань планових показників. Зміни в технології та організації виробництва можуть сприяти зменшенню витрат виробничих ресурсів, що вимагає уточнення плану.

Маркетологи вважають, що правильне виділення ринкового сегмента — половина комерційного успіху, і постійно згадують модифікацію відомого принципу. Головними принципами сегментації ринку можна назвати такі: географічний, психографічний, поведінковий, демографічний.

Географічний принцип передбачає розбиття ринку з урахуванням географічних відмінностей — країна, регіон, область, місто, район міста, село. Сегментація за географічним принципом розподіляє світовий риноу на різні географічні одиниці:

­ зовнішній і внутрішній;

­ регіональні ринки (європейський, африканський тощо);

­ ринки окремих країн (китайський, італійський тощо);

­ внутрішні регіональні ринки (крайові, обласні, міські).

Це дає змогу врахувати особливості окремих країн світового ринку, а на внутрішньому — оцінювати чисельність населення, особливості транспортної мережі району, структуру промисловості району, ступінь насиченості ринку в даному регіоні та динаміку його розвитку, а також кліматичні особливості окремих регіонів світу.

Психографічний принцип сегментації ринку орієнтується на розподіл покупців за належністю до суспільного класу (незаможні, середнього достатку, достатку більшого за середній рівень, високого достатку), за способом життя (богемний, елітарний, молодіжний, спортивний), типами особистості (абційність, імпульсивність, авторитарність), за адаптиеністю споживачів до нового товару на ринку існує п’ять типів споживачів: суперноватори — люди, які мають схильність купувати нові товари не чекаючи загального визнання.; новатори — люди, які швидко сприймають все нове, але не виключають можливість оглядітися, зважити; помірні новатори — люди, які схильні безболісно сприймати новинки, але не прагнуть до їх пошуку, тобто сприятливе, але пасивне середовище для нововведень; помірні - люди, які повільно, але сприймають нове. Демографічний принцип сегментації ринку передбачає групування споживачів за віком (6−11 років, 12−19, 20−34, 35−49, 50−64, старші), статтю, розміром сім" ї (1−2 особи, 3−4, 5 і більше); етапами її життєвого циклу (молоді одинаки, молода сім'я, молода сім'я з маленькою дитиною, молода сім'я з молодшою дитиною до 6 років, молода сім'я з дитиною віком 6 років і більше, подружжя похилого віку з дітьми, подружжя похилого віку без дітей, молодших за 18 років, одинаки середнього та похилого віку та інші; рівнем доходів, родом занять (вид професій), освітою, релігійними переконаннями, расовою належністю, національністю.

Ринок також сегментують на підставі поведінкових особливостей покупців, яких розрізняють залежно від знань, взаємин, реакції на товар і його використання. Так, покупці можуть характеризуватися з огляду на здійснення ідеї, покупки або застосування її.

Через політику сегментації ринку, що її проводить турфірма, втілюється у життя найважливіший принцип маркетингу — орієнтація на споживача.

Окрім вивчення поведінки споживачів, комплексне дослідження ринку туристичних послуг передбачає аналіз ринкових можливостей, які відкриваються перед підприємством. У ході даних досліджень вивчають особливості і перспективи розвитку попиту на конкретні товари, позиції конкурентів на ринку, їх сильні і слабкі сторони, динаміку цін тощо. На основі цієї інформації розробляють стратегію і тактику маркетингу.

Важливою характеристикою ринку є його місткість, під якою розуміють максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року, виражений у натуральних або вартісних одиницях.

Інтерес до цієї ринкової характеристики зрозумілий: підприємству важливо знати, чи буде обсяг продажу його товарів достатній для компенсації зусиль щодо виходу на цей ринок.

Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Предметом стратегічного планування виступають: генеральні цілі, які орієнтовані на підвищення ефективності організації, через забезпечення взаємозв'язку цілей, ресурсів та результатів; ресурси організації, якщо вони необхідні для досягнення цілей, але в поточний момент твідсутні або є у недостатньому обсязі; взаємодія із неконтрольованими чинниками зовнішнього середовища.

Сучасний підхід до системи стратегічного планування передбачає взаємозв'язок цього виду планування з іншими плановими функціями й необхідність їх урахування при проектуванні системи планування, інформаційних та інших забезпечувальних систем.

Система планів — найбільш важлива підсистема, тому що є результатом процесу стратегічного планування діяльності туристичного підприємства. Необхідність системи взаємозалежних планів визначається тим, що проблеми, які вирішуються при стратегічному плануванні, дуже складні й вимагають комплексного підходу. Отже, простий план або ієрархія декількох планів не можуть забезпечити реалізації цілей туристичного підприємства. Це повинна бути багаторівнева система взаємопов'язаних планів, що відображають усі проблеми сторони діяльності.

Стратегічний план має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно найбільш повно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собою потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.

Отже, стратегічний план має такі характерні ознаки: по-перше, на відміну від довгострокового екстраполятивного плану, коли прогноз розробляється кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власні інтереси, стратегічний план базується на принципово новому підході до прогнозування стану навколишнього середовища, відмінність якого полягає у виділенні стратегічних зон господарювання (СЗГ) та стратегічних господарських центрів (СГЦ). СЗГ — це окремі сегменти зовнішнього середовища або ринково-продуктові сегменти, на які туристичне підприємство має або хоче отримати вихід. У відповідності з СЗГ в середині туристичного підприємства виокремлено підрозділи, відповідальні за стратегію розвитку СЗГ — стратегічні господарські центри. Згодом СЗГ здобули назву «стратегічні поля бізнесу». Поле бізнесу — це продукт, котрий знаходиться у тісному зв’язку з ринком збуту туристичного продукту. По-друге, важливою ознакою стратегічного планування є аналіз як зовнішнього середовища, так і внутрішніх можливостей туристичного підприємства. По-третє, методика стратегічного планування передбачає розробку багатоваріантної стратегії. Кожен варіант орієнтований на розвиток туристичного підприємства в залежності від стану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічних альтернатив з урахуванням можливих ситуацій в майбутньому.

Відмінною особливістю стратегічного плану туристичного підприємства є необхідність його узгодження з іншими підприємствами та організаціями, які функціонують на споживчому ринку послуг, але види цих послуг надаються також і туристам, які виступають покупцями продукту туристичного підприємства Основними з них є: рекламно-інформаційні туристичні організації (туристичні агенції), які проводять рекламні заходи, здійснюють продаж путівок, проводять консультації з туристами; готельно-ресторанні підприємства, які забезпечують проживання та харчування туристів; транспортні підприємства і організації, за допомогою яких туристи потрапляють до фірми-виробника туристичних послуг (санаторій, будинок відпочинку та т. ін.); організації по забезпеченню дозвілля (екскурсійні бюро, агенції по проведенню культурно-масових заходів і т. ін.)

Оскільки стратегічні плани забезпечують рішення взаємопов'язаних проблем, наслідки яких виявляються протягом тривалого періоду, складати їх необхідно з особливою ретельністю, також вони повинні бути досить гнучкими. Враховуючи те, що кожна стратегія реалізується за допомогою тактичних дій, стратегічне планування має сенс лише тоді, коли плани дійсно реалізуються, а не залишаються на папері.

Однак сьогодні туристичним підприємствам важко використовувати стратегічне планування через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних технологій, нечесні форми конкурентної боротьби та цілу низку інших негативних факторів.

Від прийняття господарських рішень, їх ефективності, оптимальності й обґрунтованості залежать реальні можливості досягнення цілей туристичного підприємства. В сучасних умовах господарювання це набуває особливої актуальності, адже пов’язано із вивченням можливостей запобігання кризових ситуацій на підприємствах, що функціонують на ринку туристичних послуг.

Необхідність прийняття господарських рішень зумовлена існуванням проблем — складних теоретичних чи практичних питань, що потребують вирішення. Наукова обґрунтованість рішень та їх оптимальність залежить, з одного боку, від методів, які використовуються у процесі розробки рішень, з іншого — від рівня знань і ступеня опанування законами розвитку суспільства й управління.

Тому для урахування та практичного застосування необхідно знати сутність і механізм прояву процесу обґрунтування рішень, а також ті умови, за яких вони починають діяти.

Багатоваріантність господарського рішення в умовах невизначеності й вплив додаткових факторів вимагають аналізу кожного з них. Вибір робиться на основі результатів економіко-математичного моделювання й системного аналізу. Сучасним інструментом управління туристичним підприємством в умовах зростаючих змін зовнішнього середовища та пов’язаної із цим невизначеності є стратегічний план розроблений на засадах обґрунтованих господарських рішень.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПЛАНУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ТУРФІРМИ «ВИР МАНДРІВ»

2.1 Характеристика та економічна оцінка діяльності турфірми «Вир мандрів»

Повною назвою організації є: туристичний оператор «Вир мандрів». Воно особливе тим, що має дві офіційні адреси-юридичну та фізичну.

Юридичною адресою фірми є 79 000 м. Львів, пр. Червоної калини 129/26. Фізична адреса — 79 000, м. Львів, вул. Зелена, 67; Site: www.wyr.com.ua; Email: [email protected], директор — Танцюра Костянтин Сергійович

Документами, що підтверджують право оператора здійснювати туристичну діяльність є:

1. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи приватного підприємства. Серія А01, № 361 82 619 від 16 10 2008року.

2. Ліцензія Державної Служби Туризму і Курортів України. Серія АВ, № 428 696, для здійснення туроператорської діяльності (внутрішній та в'їзний туризм) з 05/12/2008 на протязі п’яти років.

3. Форма власності фірми-приватна.

Організаційно-правова форма — приватне підприємство.

Туристичний оператор «Вир мандрів» було створене 16 10 2008 року у місті Львові трьома засновниками, серед яких Танцюра Костянтин Сергійович: установчий договір, статут, Свідоцтво про державну реєстрацію.

Для того щоб набрати обертів туристичний оператор «Вир Мандрів» починав з організації екскурсій по місту та за його межами. Екскурсійне обслуговування у Львові та області дитячих груп, груп дорослих та індивідуальних туристів. Дуже популярними швидко стали екскурсії по замках Львівської області, а також місцевостями Івано-Франківщини. Оператор вважає потрібними затрати на рекламу.

До того як стати туроператором «Вир Мандрів» було Екскурсійно — інформаційним бюро з серпня 2008 року, а потім реорганізувалось в туроператора.

На сьогодні - це одна з туристичних фірм Львова, яка, є конкурентоспроможною на ринку туристичних послуг, пропонує широкий асортимент туристичного продукту і залучає щораз більше нових його видів і нових клієнтів. Екскурсоводи які залучаються до роботи знають польську, англійську, французьку, іспанську, італійську, німецьку мови, проводяться регулярні етнографічні тури «Національні свята України» — гірськолижні курорти Українських Карпат — Львівська, Івано-Франківська області, північ Закарпатської області - зимовий відпочинок — літній відпочинок в Українських Карпатах — екскурсійні тури по Карпатам зі сходженням на Говерлу, екскурсійні програми для дітей — щотижневі екскурсійні тури по західній Україні.

Таблиця 2.1.

Динаміка основних економічних показників «Вир мандрів» за 2011 — 2012 рр.

Проаналізувавши економічні показники наведені в табл.2.1 можна зробити висновок, На підставі вищенаведених коефіцієнтів можливо зробити наступні висновки:є фінансово нестійким. Встановлено, що підприємство вважається фінансово стійким якщо доля позикового капіталу не перебільшує 50% [6], тобто коефіцієнт заборгованості не повинен перевищувати 0,5, коефіцієнт фінансової залежності - 2,0, а коефіцієнт фінансової автономії

повинен бути більше 0,5. високим. Але наявні і позитивні тенденції. Наприклад, коефіцієнт маневреності власного капіталу відображує зростання частки власного капіталу у високоліквідній формі з 2,2% у 2011 р. до 10,9% у 2012р., а коефіцієнт забезпечення — зростання частки власних оборотних активів з 37,4% до 41,1% відповідно, що свідчить про здійснення заходів щодо оптимізації фінансової стійкості підприємства. Рентабельність активів не перевищує 4%, що характеризує неефективність використання активів, рентабельність власного капіталу не перевищує 7%, що віддзеркалює низький рівень прибутковості власного капіталу.Таким чином, у ході фінансово-екон омічного аналізу рівень інвестиційної привабливості даного підприємства оцінений незадовільно, що свідчить про необхідність впровадження механізмів оптимізації використання активів та капіталу підприємства.

2.2. Характеристика туристичних продуктів на прикладі турфірми «Вир мандрів»

Туристичний продукт — це право на тур, призначене для реалізації туристу. Туристичний продукт включає:

­ тури, об'єднані за цілеспрямованості (пізнавальні, оздоровчі тощо);

­ туристично-екскурсійні послуги різних видів (розміщення, харчування, транспортні та ін);

­ товари туристично-сувенірного призначення (карти, листівки, сувеніри, книги, туристське спорядження і т. п.).

Покупці туристських послуг: іноземні та українські туристи, що належать до різних соціальних і вікових групах. Турфірма «Вир мандрів» займаєтьсяиорганiзацiєю прийому та обслуговування iноземних туристiв в Україні, вiтчизняних туристiв в Українi, органiзацiя зарубiжних поїздок за межi Українi, ескурсiйна дiяльнiсть, органiзацiя масового та оздоровчо-спортивного туризму, органiзацiя готельного господарства та сервiсу.

На сьогодення існує шість категорій туризму або цільових ринків. Відповідно то того на якому ринку фірма збирається працювати виробляється і стратегія захвату. Розглянемо докладніше самі цільові ринки.

1.Етнічний туризм — це подорожі, чинені з метою вивчення культури і способи життя рідких чи екзотичних народностей. Вони містять у собі відвідування поселень, культових церемоній і можливо участь у релігійних ритуалах.

2.Культурний туризм — подорожі, здійснювані з метою вивчення, а якщо можливо, і участі в житті зникаючих племен. У цьому випадку туристський центр організує дегустацію блюд у сільських готелях, костюмовані фестивалі, фольклорні танці, демонстрацію предметів мистецтва і ремесла.

3.Історичний туризм — тури, що включають ознайомлення з визначними пам’ятками країн, музеями, соборами. Він охоплює всесвітньо відомі історичні пам’ятники. Задачі цього виду туризму полегшуються тим, що культурні визначні пам’ятки знаходяться у великих містах чи у безпосередній близькості від них. Деякі визначні пам’ятки, зокрема, обладнані для організації масового туризму.

4.Екологічний туризм залучає мандрівників у недоторкані, іноді віддалені місця світу. Він схожий з етнічним туризмом, однак акцент тут робиться на природні визначні пам’ятки. Подорожі, чинені з метою «спілкування з природою», в основному мають географічний характер. На місцях туристам пропонуються пішохідні подорожі чи прогулянки верхи на конях, альпінізм, плавання на каное, проживання в табірних містечках, фотографування різновидів природи т.д.

5.Рекреаційний туризм — це подорожі, чинені з метою відпочинку, тобто прийняття сонячних ванн, плавання, соціальні контакти в спокійній обстановці, участь у спортивних іграх. Такі зони відпочинку часто розташовуються на морі, де є обладнані пляжі, береги, що поростили пальмами, чи на гірських схилах, покритих снігом, і т.д.

6.Діловий туризм — це подорожі, що починаються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Подорожі, чинені з діловими цілями, можуть комбінуватися з іншими приведеними вище видами туризму.

Різні туристські центри можуть залучати туристів з різних секторів ринку. На думку західних фахівців, основними факторами, що визначають привабливість туристського регіону є: приступність регіону, його природа і клімат, відношення місцевого населення до приїжджого, інфраструктура регіону, рівень цін, стан роздрібної торгівлі, спортивні, рекреаційні й освітні можливості, культурні і соціальні характеристики.

Важливою мотиваційною силою при утворенні цільового сегмента можуть служити живопис, скульптура, архітектура, музика і танці, що найкраще характеризують неповторний культурний вигляд країни.

Спеціальний сегмент можуть сформувати потенційні мандрівники; люди, що цікавляться політикою і вирішенням політичних проблем, а також юристи, що вивчають соціально-економічні проблеми в різних країнах; освічені люди, як правило, хочуть знати, щонайменше, дві мови, і інтерес до мови іншої країни може послужити мотивацією для поїздки в ту чи іншу країну і т.д.

Таким чином, існує безліч цільових ринків на яких можуть успішно працювати вітчизняні туристичні фірмі пропонуючи свої послуги як європейським так і вітчизняним споживачам туристичного продукту.

Вміле сегментування є важливою передумовою успіху підприємства, і як правило сегментом вважають таку частку ринку, яка містить 20% потенційних споживачів, що купують 80% товарів підприємства. Так і тупоператор «Вир Мандрів» визначає свої цільові ринки.

Всесвітня туристична організація пропонує сегментацію туристичного ринку на основі двох ознак — рівня доходу та рівня обслуговування.

1 сегмент — люди із середнім та низьким рівнем доходу. Основною метою їх подорожей є недорогий відпочинок. Вони зупиняються в недорогих готелях та пансіонатах, за свої гроші хочуть отримати все сповна. Цей сегмент становить основу всього туристичного потоку.

2 сегмент — люди із доходом, вищим від середнього. В основному ці люди мають вищу освіту і головною метою їх подорожей є відпочинок у поєднанні з пізнанням, можливості займатися спортом, екскурсії, відвідання театрів та концертів. Ці люди — любителі далеких закордонних подорожей.

3 сегмент — особи з високим рівнем доходу та вищою освітою. Вік їх в основному середній або старший (туристи третього віку). Надають перевагу закордонним поїздкам, цікавляться сувенірами, антикварними речами, предметами розкоші.

4 сегмент — високоосвічені люди, які виявляють інтерес до вивчення пам’яток природи, культури, звичаїв різних народів. Цей сегмент є нечисленний.

На сьогоднішній день, діяльність туроператора «Вир Мандрів» спрямована на 1 та 2 сегмент ринку західного населення. Туристичний продукт оцінюється як сумарний обсяг товарів і послуг, вироблених в сфері туризму. Він може бути оцінений двома способами:

­ як сума всіх проведених затрат на виробництво турпродукту;

­ як сума всіх витрат туристів, тобто дохід від туризму.

Виробництво туристичного продукту — це процес перетворення ресурсів на туристичний продукт, який відбувається на різних господарюючих суб'єктах: від натурального селянського господарства до сучасного підприємства. 2, с.131−132]

У складі комплексного турпродукту обов’язково є послуги транспортного та готельного обслуговування, що складають основний продукт. Спеціальний продукт — це складові послуги туру, які відрізняють його від будь-якого іншого як щодо мети подорожі, так і щодо шляхів її досягнення.

Супутній продукт — це комплекс послуг та товарів, необхідних туристам для того, щоб використати основний та спеціальний продукт. Наприклад, пропозиція у місцях проживання туристів поштового зв’язку, телефону, необхідних побутових послуг і товарів туристського попиту.

Додатковий продукт надає спеціальному продукту додаткової вигоди й допомагає безпомилково відрізнити даний продукт від конкуруючих з ним аналогічних продуктів. Комплексний туристичний продукт, крім основного, спеціального й додаткового продуктів, включає й такі його елементи та якісні характеристики що створюють загальний імідж туристичного підприємства та його послуг — це загальна атмосфера обслуговування, форми пропозиції продукту, легкість спілкування з обслуговуючим персоналом тощо. 1, с. 129]

Таким чином, пропозицією на ринку туристичних послуг виступає велика кількість призначених для продажу туристичних товарів і послуг, скомплектованих в тури, а також різних туристичних ресурсів, які складають матеріальну основу споживання туристичного продукту. Особливістю туристичних послуг є неможливість порівняння пропозиції різних підприємств, оскільки послуги не існує до її надання. На відміну від продукції, що має матеріальну форму, послуги не можуть накопичуватися для наступного їх продажу. Продавець послуги може лише описати переваги, які отримає клієнт після отримання послуги, порівняти очікувані вигоди.

Таблиця 2.2

Реалізація туристичних продуктів турфірми «Вир мандрів» у 2011;2012рр.

Проаналізувавши дані наведені у табл.2.2 можемо зробити висновок, ща загалом продаж туристичних продуктів фірми зріс всередньому на 15%, проте як бачимо деякі турпродукти були скасовані. Турпродукт фірми «Вир мандрів» включає в себе не лише туристичні засоби і блага, а й туристичні послуги, тобто клієнту за бажанням можна надити додаткові послуги, які не входять у вартість туристичного туру.

Щоб зрозуміти структуру туристичного продукту реалізованого туристичною фірмою «Вир мандрів» у 2011;2012 рр. побудуємо секторні діаграми.

Структура туристичного продукту реалізованого туристичною фірмою «Вир мандрів» у 2011р Структура туристичного продукту реалізованого туристичною фірмою «Вир мандрів» у 2012р Проаналізувавши структуру туристичого продукту фірми можемо зробити висновок, що «відпочинок на морі» має основну частку у зальній вартості. У порівнянні з 2011р у 2012р продукт «відпочинок в Україні» збільшився на 1%, що є позитивною тенденцією для фірми, адже пропонується споживачамряд цікавих турів по Україні.

2.3 Аналіз впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища на результати діяльності турфірми «Вир мандрів»

Специфіка сучасного життя вимагає від суб'єктів економічних відносин проведення глибокого аналізу ринакових процесів, щоб забезпечити ефективне використання наявних і дуже якісне задоволення споживчих вимог. Ситуаційний аналіз допомагає проаналізувати внутрішню й зовнішню сфери діяльності туристичного підприємства, що дозволяє виробити конкурентну стратегію розвитку підприємства у умовах ринкової економіки.

Мета-аналізу турфірми «Вир мандрів» — надати висновки про сильних і слабкі сторони діяльності турфірми у зв’язки й з зовнішніми можливостями і що погрозами. Здійснивши SWOT-аналіз турфірми «Вир мандрів», відповідно до матриці наведеної у додатку Б2 вибираємо план розвитку max-max, тобто використання найсильніших сторін турфірми (переваг) та використання можливостей для завоювання більшої частки ринку.

Сильними сторонами турфірми «Вир мандрів» є:

­ місце розташування (майже центр міста);

­ розвинена інфраструктура;

­ тривалий термін функціонування у сфері туристичного бізнесу;

­ турбота про охорону життя і майно клієнта;

­ широкий перелік надання послуг;

­ позитивний імідж на туристичному ринку України;

­ наявність договору для корпоративних клієнтів;

­ гнучка цінову політику;

­ залучення туристів наweek-end («пакети» зі знижками) для постійних клієнтів;

­ скоординированная робота з усіма службами;

­ икористання новітньої сучасної системи управління;

­ можливість сегментування клієнтів за інтересами;

­ індивідуальний підхід до клієнтів (максимальне задоволення потреб, запитів та інтелектуальних потреб клієнта, наприклад, вітання зі святами) ;

­ підвищення рівня кваліфікації персоналу;

­ участь персоналу в тренінгах, семінарах, навчальних програмах щодо якості обслуговування клієнтів;

Можливостями турфірми «Вир мандрів»:

­ розширити асортимент надання послуг;

­ перспектива входу на ринок розважального туризму;

­ перспектива виходу ринокбизнес-туризма (семінари, конференції) ;

­ підвищення рівня кваліфікації всього персоналу;

­ заохочення постійних клієнтів гнучкою цінової політикою, наданням додаткових послуг, націлене на налагодження та розвитку стосунки з клієнтом.

Отже, для забезпечення великої кількості реалізації турів, розробці нових турпродуктів, просування ринку комплексу додаткових послуг необхідно здійснити додатково:

­ пошук клієнтів (турагенти, туроператори, корпоративні клієнти) ;

­ фундаментальна обізнаність із турфірмами (укладати договори) ;

­ обмін інформацією і координація діяльності зі службами готелю;

­ ведення бази даних потенційних клієнтів (фірми, компанії, корпорації) ;

­ вивчення і аналіз потреб і побажань клієнтів, і навіть контролю за якістю;

­ фундаментальна обізнаність із контрагентами;

­ розробка і реалізація рекламної стратегії, забезпечення контроль виготовлення всіх видів реклами: ЗМІ, радіо, телебачення, щитова і друкована реклама;

­ участь туристських ярмарках в пошуках нових партнерів;

­ запровадження гнучкішою цінової політики.

У таблиці наведеній у додатку Б1 можна міститься інформація про оцінку показинів середовища функцірнування «Вир мандрів», можна зробити висновок які з факторів середовища мають відносно велике значення для організації, і отже заслуговують особливої уваги, а які найменше.

Туроператор «Вир мандрів» чітко та цілеспрямовано працює над завоюванням ринку. Для цього він обрав для себе диференційовану маркетингову стратегію. Основна ідея стратегії диференційованого маркетингу полягає в тому, що туристське підприємство пропонує різні продукти, що відрізняються від послуг конкурентів і мають щось неповторне з погляду споживачів. Це дозволяє:

1. виступ туроператора на кількох сегментах ринку і розробляє на кожному з них самостійні пропозиції;

2. глибше проникнення у кожний сегмент різноманітністю товарів та тим самим збільшення прибутку.

Проте для цього виду маркетингової стратегії витрати є набагато більші. Це залежить від потреб кожного сегменту ринку.