Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку ринку водних подорожей в Україні

ДИПЛОМНА РОБОТА

Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку ринку водних подорожей в Україні

Вступ

Актуальність теми, обраної для дослідження, обумовлена тим, що туризм — сфера господарського комплексу, що забезпечує десяту частину світового валового продукту. Ця галузь розвивається швидкими темпами і в найближчі роки може стати найбільш важливим сектором підприємницької діяльності.

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування.

Світова туристична індустрія пережила справжній бум у ювілейному 2000 році та утримує темпи зростання кількості туристів і надходжень від туристичної діяльності в наступних роках XXI століття.

Як сфера економічної діяльності туризм, з одного боку, визначається попитом і споживанням відвідувачів, а з іншого боку, належить до товарів і послуг, які виробляються з метою задоволення цього попиту. Отже, туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності, в тому числі міжнародний і внутрішній транспорт, розміщення, громадське харчування, розваги, послуги туроператорів і турагентів та ін.

В останні роки майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, а довгострокові перспективи розвитку галузі і надалі залишаються оптимістичними. Результати проведених досліджень ВТО передбачають, що туристичний рух до 2020 року зросте до 1,6 млрд. туристів за рік, які витрачатимуть 2 трильйони доларів США, тобто 5 млрд. у день [14, c. 5].

Останнім часом набирає все більшої популярності такий вид туризму, як водні подорожі, зокрема круїзи. Все більша кількість туристів з усього світу воліють відправитись у морську або річкову подорож.

На користь зростання популярності круїзів свідчать наступні дані: так, у 1980 р. налічувалося 1,5 млн туристів морських круїзів, в 1993 р. — 4,5 млн, в 1996 р. — 6,5 млн, в 2003 р. — 9 млн, в 2010 р. ця цифра досягла 14 млн туристів. З початку 1980 х рр. росте і кількість круїзних судів. У 1985 р. налічувалося 120 морських круїзних судів, в 1994 р. — 175, в 2003 р. — 327, а в 2009 р. кількість морських круїзних судів склала 395. Відбувається не тільки кількісне, але і якісне зростання морських круїзних перевезень і судів [18, c. 25].

Що стосується саме організації круїзної справи в Україні, тут варто відзначити, що морські круїзи на Чорному морі були дуже популярними за часів СРСР, особливо — у 80-ті рр. минулого століття. Потужний пасажирський флот Чорноморського пароплавства обслуговував значну кількість вітчизняних та закордонних туристів, надавав їм можливість насолоджуватися морськими подорожами, відвідувати мальовничі міста Криму та Кавказу, що багаті цікавими туристичними об'єктами.

Починаючи з 90-х рр. морські круїзи на Чорному морі припинилися, пасажирський флот України було втрачено, відтак населення країни втратило можливість отримувати неперевершені враження, що надають тільки морські круїзи, натомість як в усьому світі ця галузь бізнесу активно розвивається.

Відновлення круїзної індустрії на Чорному морі нині є насущною необхідність, що диктується потребами мільйонів громадян України, Росії та інших країн. Проте існують дуже серйозні проблеми, що потребують негайного вирішення, оскільки в іншому разі України може надовго, можливо назавжди втратити такий перспективний ринок, як ринок чорноморських круїзів Проблемам організації круїзного туризму в Україні та світі присвячено ряд наукових творів таких авторів як О.В. Аріона, М.Б. Біржакова, І.І. Бутко, Н. А. Гука, В.Г. Гуляєва, К. Кірічука, Н. Лінського, Ю. Ларкіна,

М.П. Мальської, В.І. Нікіфорова, О.Я. Осипової, В.С. Сеніна, П. Уайльда, Дж. Уокера, О. О. Фастовець та деяких інших.

Проте, не дивлячись на теоретичні напрацювання з обраної теми, на сьогодні нагальним питанням залишається нівелювання проблем круїзного туризму для його подальшого успішного розвитку.

Отже, метою нашого дослідження є аналіз сучасного стану та визначення перспектив розвитку ринку водних подорожей в Україні.

Відповідно об'єкт дослідження складає ринок водних подорожей як явище, а предметом є проблема розвитку ринку водних подорожей в Україні.

Відповідно до мети виокремимо завдання роботи, що є наступними:

охарактеризувати водний транспорт як складову транспортної системи;

визначити поняття та види водних подорожей;

проаналізувати технологію обслуговування туристів під час водних подорожей;

провести дослідження попиту на ринку водних подорожей в Україні;

зробити аналіз пропозиції на ринку водних подорожей України;

проаналізувати цінову політику на ринку водних подорожей в Україні;

визначити перспективи розвитку ринку водних подорожей в Україні;

розробити шляхи вдосконалення управління ринком водних подорожей в Україні.

В процесі дослідження були використані наступні методи: структурно-функціональний метод — розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів, метод наукової абстракції - він полягає у виділенні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового, аналіз — предмет дослідження розчленовується, мислення йде від конкретного до абстрактного, синтез — досліджує економічне явище у взаємозв'язку та взаємодії його складових, метод поєднання логічного й історичного підходів до вивчення явища тощо.

Теоретичною і методологічною базою дослідження виступають праці провідних спеціалістів з питань організації водних подорожей, круїзного туризму, публікації в спеціальних періодичних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій, нормативно-правові документи України стосовно досліджуваної галузі.

Інформаційну базу дослідження склали статистичні дані щодо питання перспектив розвитку круїзного туризму в Україні.

Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, в першому з яких розглянуто теоретичні засади досліджуваної теми, а другий присвячено питанням дослідження практичної частини організації круїзної справи в Україні, третій — організаційно-економічному механізму регулювання ринку водних подорожей, а також висновків та списку використаних джерел.

Результати даного дослідження можуть бути використані для привернення уваги науковців, підприємців та державних органів управління до активного пошуку шляхів негайного відновлення морської круїзної галузі на Чорному морі, що в перспективі має стати потужним джерелом інноваційного розвитку національного морського пасажирського флоту, що сприятиме розвитку всієї морської транспортної галузі в Україні.

Насамкінець варто відзначити, що дане дослідження призначене визначенню необхідності та можливих шляхів відродження морських круїзів вздовж чорноморського узбережжя, які були дуже популярними серед населення за часів СРСР. Індустрія морських круїзів має стати одним з важливих джерел інноваційного розвитку всієї морської транспортної галузі України.

1. Теоретичні основи сучасного стану розвитку водного транспорту та водних подорожей в Україні

1.1 Транспортна послуга як складова транспортної системи

водний подорож транспортний турист Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення і суспільного виробництва в перевезеннях. Експлуатація транспортної системи повинна забезпечувати безпеку життя і здоров’я громадян, збереження вантажів, що перевозяться, охорону навколишнього середовища.

У сучасній економічній літературі під транспортною послугою найчастіше розуміється переміщення вантажів і пасажирів. Однак слід розрізняти поняття перевезення і транспортної послуги. Транспортна послуга крім власне процесу перевезення, як безпосереднього переміщення вантажу або пасажира транспортним засобом, містить у собі і інші операції та роботи, що не входять до складу транспортного перевізного процесу, але пов’язані з його підготовкою та здійсненням, такі як складські операції, вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування та інші [1, c. 148]. У зв’язку з цим приводяться визначення, що продукція транспорту (транспортна послуга) являє собою специфічний вид продукції по переміщенню вантажів і пасажирів, а також по виконанню супутніх та доповнюючих цей процес операцій.

У міжнародному стандарті ISO 9004.2:1991 «Загальне керівництво якістю і елементи системи якості. Керівні вказівки по послугах» під послугою розуміється результат безпосередньої взаємодії виконавця та споживача, а також власна діяльність виконавця по задоволенню потреб споживача.

У спеціальній літературі поряд з поняттями «транспортна продукція» і «транспортна послуга» використовується вираз «транспортна робота». За кордоном поняття «робота» включає як самостійний процес, так і складову частину послуги. В Україні послуги, в яких переважають процеси, за традицією також називають роботами. Отже, транспортна робота — це складова частина транспортної послуги, пов’язана безпосередньо із процесами надання послуги — перевезенням вантажів і пасажирів.

Науковці виділяють чотири унікальні характеристики послуг, що відрізняють їх від товару і які необхідно враховувати при розробці маркетингових програм. Це так звані «чотири Н-послуги»: невідчутність, невіддільність, непостійність якості, незбереженість.

1. Невідчутність послуг, їхня невловимість чи нематеріальний характер. Ця риса означає, що їх не можливо продемонструвати, їх не можна побачити, спробувати, почути або понюхати, транспортувати, упаковувати. Тому, оскільки немає відчутних характеристик послуги до початку її покупки, ступінь невизначеності зростає [27, с. 179].

Невідчутність послуг викликає проблеми й у покупців послуг, і у продавців. Серед проблем покупця варто відмітити: важко оцінити послугу до придбання, а іноді й після придбання. Залишається сподіватися і довіряти продавцю [27, с. 179].

Водночас проблемами продавця послуги є складність показати клієнтам свій товар, пояснити, за що він сплачує гроші.

Цим пояснюється те, що ключовими словами в маркетингу послуг є користь та вигода, які отримує споживач.

Підвищити рівень відчутності послуги можливо завдяки інформаційно-роз'яснювальній роботі, яку варто провести з клієнтом. Загострити увагу на вигодах від послуг.

2. Невіддільність означає, що виробництво, продаж та споживання послуги відбуваються одночасно, а всі вказані стадії нерозривно пов’язані одна з одною. Послуга невіддільна від свого джерела і на відміну від товару її не можна зробити «про запас». Надати послугу можна тоді, коли надходить замовлення або з’являється клієнт. Тобто контакт зі споживачем часто розглядається як невіддільна частина надання послуги. Якість кінцевого продукту — послуги залежить як від постачальника послуги, так і від споживача [27, с. 179].

3. Мінливість, непостійність якості. Послуги є нестандартними і дуже різноманітними. Якість послуги значно залежить від її продавця, а також від того, хто її презентує на ринку, від часу і місця надання послуг. Оскільки послуги пов’язані з людьми, які їх надають, можна говорити про широкий діапазон якості [27, с. 179].

У кожної компанії різний рівень сервісу, який залежить і від позиції її на ринку, персонал не однаковою мірою здібний, талановитий і кваліфікований.

Якість обслуговування буде також різною в кожній фірмі, незважаючи на єдину технологію продажу послуги, оскільки у кожного продавця послуг своє ставлення до виконання обов’язків. Саме індивідуальність споживача є першопричиною й адресності (індивідуальності) послуг.

4. Незбереженість послуги. Послуги неможливо виробляти наперед та зберігати з метою подальшої реалізації: немає споживача послуги — немає самої послуги. Це зумовлено попередньою характеристикою послуги — невіддільністю: виробництво, продаж і споживання здійснюються одночасно [27, с. 179].

Зберігаючи загальні властивості послуг, транспортні послуги мають особливості з урахуванням видів діяльності, які впливають на формування їх маркетингового комплексу [24, c. 136]:

— нематеріальність, невідчутність послуг (транспортні послуги не можна відчути як матеріальний об'єкт, продемонструвати перед оплатою);

— неподільність послуги, її нерозривний зв’язок із виробництвом. Вони не можуть існувати поза процесом їх надання (тобто вони не можуть накопичуватись), а продаж послуг — це фактично продаж самого процесу праці, у якій найчастіше бере участь сам споживач;

— неоднаковість, мінливість якості послуги, яка значною мірою визначається станом виробництва, рівнем кваліфікації працівників, зовнішніми умовами;

— нетривалість, незбереженість послуг. Попит на транспортні послуги неможливо відкласти, тому що вони являють собою конкретну споживчу вартість тільки в певний час і в конкретному місці або напрямку, що суттєво обмежує можливість їх заміни на ринку послуг;

— нерівномірність у часі та просторі. Послуги транспорту відносяться до послуг, що завершують або випереджають процес матеріального виробництва і тому багато в чому залежать від його стану.

Узагальнюючи точки зору, наявні в сучасній літературі, дамо наступне визначення: транспортна послуга являє собою результат транспортної роботи з переміщення вантажів і пасажирів (предмет послуги), а також сукупності супутніх, доповнюючих перевізний процес операцій, які виконуються транспортним підприємством (суб'єкт послуги) за попередньою заявкою клієнта (об'єкт послуги).

До послуг транспорту можна віднести:

— перевезення вантажів і пасажирів;

— вантажно-розвантажувальні роботи (навантаження, розвантаження, перевантаження, пересадка пасажирів, внутрішньоскладські операції);

— складування та зберігання вантажів;

— підготовку транспортних засобів;

— надання транспортних засобів на умовах оренди або прокату;

— перегін (доставку) нових і відремонтованих транспортних засобів та інше.

Аналіз вітчизняного та закордонного досвіду дозволяє запропонувати наступну класифікацію послуг транспорту [30, c. 67]:

— за ознакою взаємозв'язку з основною діяльністю підприємств транспорту послуги розподіляються на перевізні (тобто, що включають у тому або іншому вигляді елемент перевезення) і не перевізні;

— за видом споживача, якому надається послуга — на зовнішні (надання нетранспортним підприємствам і організаціям) і внутрішні (надання іншим підприємствам і організаціям транспорту);

— залежно від виду та характеру послуг, що надаються, їх можна підрозділити на транспортні (перевезення, навантаження-розвантаження, складування), експедиційні (підготовчі, організаційні), посередницькі (організаційно-посередницькі, консультаційно-аналітичні, інформаційні);

— за характером діяльності, пов’язаної з наданням певної послуги — на технологічні, комерційні, інформаційні та інші.

Виділені особливості дозволили обґрунтувати багаторівневу (мультиатрибутивну) модель транспортної послуги (за аналогією з товарами), яка може мати наступну структуру:

1. Основна послуга — базове призначення транспортної послуги, основний її результат, тобто переміщення вантажів і пасажирів.

2. Реальна послуга — реальні характеристики транспортної послуги: технічний стан транспортного засобу, швидкість доставки, збереження вантажу, комфорт пасажира, якість обслуговування.

3. Розширена послуга — розширені характеристики транспортної послуги: виконання вантажно-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних операцій, надання посередницьких послуг.

4. Очікувана послуга — транспортна послуга в повному змісті (бренд) являє собою характеристики з особливостями сприйняття споживача: суспільне визнання, переваги перед конкурентами, імідж.

5. Перспективна послуга — потенційна транспортна послуга, можливе її поліпшення в майбутньому, перспективи її подальшого розвитку.

Послуги четвертого та п’ятого рівня відносно умовні, тому частіше зустрічається трирівневе трактування транспортної послуги.

Транспортні послуги в туризмі є невід'ємною складовою здійснення подорожі, умовою розвитку туризму і належать до основних послуг туристичної галузі. Якість, обсяг та характер транспортних послуг в туризмі залежать від рівня розвитку транспортного комплексу і стану транспортної інфраструктури, як невід'ємних складових господарського комплексу країни. Стан транспортної інфраструктури характеризується густотою транспортної мережі, її технічним станом і відповідністю середньосвітовим стандартам, формуванням транспортних полімагістралей з розвиненою інфраструктурно-логістичною системою, здатною опрацьовувати зростаючий транспортний потік з мінімальними витратами часу. Наявність сучасних транспортних засобів, їх технічні характеристики (швидкість, надійність, комфортабельність) впливають не тільки на попит, а й визначають споживацькі уподобання, гарантуючи якість обслуговування. Таким чином, розвинений транспортний комплекс дає можливість урізноманітнити транспортні послуги, зробити їх взаємозамінними і тим самим впливає на зростання загальної рухомості населення і розвиток туризму. Туризм, в свою чергу, забезпечує пасажирському транспорту обсяги діяльності, своєю ритмічністю визначаючи ритмічність його роботи, а структура туристичного попиту впливає на географію перевезень, організаційні форми діяльності [30, c. 103].

Транспортні послуги в туризмі саме за характером діяльності досить умовно можна поділити на послуги з переміщення туристів від місця проживання до місця проведення дозвілля (наземний, водний, повітряний транспорт); послуги в місці проведення дозвілля (екскурсійні та внутрішні перевезення); послуги, пов’язані з організацією власне транспортних подорожей (подорожей, здійснення яких базується на переважному використанні певного виду транспорту — круїзи, автотуризм тощо). При виборі транспортного засобу споживач керується об'єктивними (вартість, швидкість, комфортність) і суб'єктивними чинниками (обмеження, пов’язані зі станом здоров’я, упередженість щодо певних видів транспорту, наприклад, повітряного або водного тощо). Головне, що визначає переваги в такому випадку, є час, відстань і зручність її долання.

Зазначені параметри визначають вартість транспортної послуги, її частку в загальній вартості тура. Прослідковується залежність: чим менша за тривалістю подорож, тим більша частка в загальних витратах припадає на транспортні послуги. З іншого боку, чим коротша подорож, тим більшого значення набуває зменшення витрат часу на транспортування, тобто зростає «вартість» часу і збільшується потреба в його економії за рахунок швидкості переміщень. Економія часу залежить не тільки від швидкості пересування, а й від регулярності, інтенсивності і надійності руху, обумовлених рівнем розвитку матеріально-технічної бази, інфраструктурного та організаційно-управлінського забезпечення. Надійність туристичних зв’язків, з огляду як на об'єктивні, так і на суб'єктивні мотиви споживчих уподобань, обумовлена взаємозамінністю видів транспорту та різноманітністю пропозиції транспортних послуг (наприклад, подорожування різними класами). Оптимізація частоти рейсів відповідно до обсягів і коливань попиту, їх стиковка, організація чартерів (позарегулярних рейсів на орендованому транспорті за пільговим тарифом) впливають на вибір туристом того чи іншого виду транспорту, визначають кон’юнктуру на ринку транспортних послуг в туризмі.

Визначальною характеристикою транспортної послугистає його тривалість і комфортність.

Комфортність — поняття комплексне, яке включає технічні характеристики транспортного засобу (швидкість, ергономічність), наявність безпересадочних переміщень («від дверей до дверей»), супутні послуги під час подорожування (харчування, зв’язок та інші), інфраструктури і послуги (зручності на вокзалах, в аеропортах, швидкість обробки вантажу, організація митного контролю тощо). Тобто, витрати часу і зусиль на весь транспортний процес + вартість транспортних послуг є об'єктивною основою вибору туристом певного виду транспорту для переміщення до місця відпочинку.

Вибір транспортного засобу в місці відпочинку обумовлений наявністю пропозиції, її кількісними і якісними параметрами, метою подорожування та фінансовими можливостями туриста, організаційними формами туру (так, групові тури передбачають використання спеціалізованих автобусів в екскурсійному обслуговуванні). Вибір виду транспортного туру (автомобіль, автобус, морський чи річковий круїз) є наслідком ринкової взаємодії споживача і виробника. Круїзи, об'єктивно, більш сталий ринковий продукт порівняно з автомобільними транспортними подорожами, варіативність яких практично безмежна. Зменшилась в організації транспортних подорожей питома вага залізничних подорожей, хоча розвинена залізнична мережа, транспортна інфраструктура та практична незалежність роботи транспорту від погодних умов надають перспективності застосуванню цього виду транспорту в туризмі.

Таким чином, відстань до місця відпочинку і можливість її долання в максимально короткий строк з максимально можливими зручностями при розвиненому ринку відповідних транспортних послуг і вільному доступі до них (налагоджена збутова мережа і організація продажу квитків, різноманітна пропозиція і відповідна цінова політика), надійність транспортних сполучень (регулярність та «всепогодність»), суб'єктивні уподобання обумовлюють вибір туристом транспортних послуг.

Туристичні транспортні послуги, які здійснюються всіма видами пасажирського транспорту і надаються практично на всіх етапах подорожування, є основою комплексного турпродукту.

Ринок транспортних послуг є видовим (галузевим) субринком на туристичному ринку будь-якого масштабу. Ринок цей структурований: компонентний склад представлений видами транспорту, елементи (транспортні підприємства) характеризуються дискретністю, ієрархічністю, радіус їх обслуговування відповідний техніко-економічним параметрам. Спостерігається, конкуренція серед видів транспорту, оскільки за зазначеними перевагами (час, комфортність, надійність і ціна) види транспорту не рівнозначні: залізничний транспорт більш дешевий і надійний, але програє іншим видам в комфортності і витратах часу; авіаційний, навпаки, комфортабельний, зменшує витрати часу, але підвладний коливанням погодних умов і тому менш надійний і значно дорожчий; автомобільний транспорт достатньо дешевий, але за іншими параметрами менш зручний; водний транспорт (морський і річковий) став одним з перших використовуватись як висококомфортабельний для організації транспортних подорожей.

Конкурентність стимулює урізноманітнення пропозиції і удосконалення організаційних форм діяльності, тобто інтенсифікацію ринку туристичних послуг. З іншого боку, саме розвиток туризму і залучення до туристичного «обігу» нових територій залежать від розвитку транспортного комплексу, оскільки без транспортної інфраструктури освоїти нові території неможливо, і таким чином стимулюється екстенсивний шлях розвитку ринку транспортних туристичних послуг.

Морські й річкові перевезення мають давню історію і значну популярність серед туристів.

Отже, можемо визначити, що водна транспортна послуга — це результат транспортної роботи на водному транспорті з переміщення вантажів і пасажирів (предмет послуги) водними шляхами, а також сукупності супутніх, доповнюючих перевізний процес операцій, які виконуються підприємством водного траспорту (суб'єкт послуги) за попередньою заявкою клієнта (об'єкт послуги).

1.2 Поняття та види водних подорожей

Таблиця 1.1. Перевезення туристів водним транспортом

Водні туристські подорожі мають такі переваги:

— високий рівень комфорту;

— значний обсяг одноразового завантаження (1000 пасажирів і більше);

— можливість реалізації різних видів туризму (пізнавальний, бізнес-туризм, навчальний туризм, шоп-туризм, паломницький та ін.);

— можливість повноцінного відпочинку;

— повний комплекс життєзабезпечення.

Недоліками водних туристських подорожей є:

— невисока швидкість руху транспортних засобів;

— обмежена мобільність;

— синдром «замкнутого простору»;

— схильність частини людей до «морської хвороби»;

— у ряді випадків високі тарифи та ін.

Морські й річкові перевезення туристів здійснюються, як правило, у вигляді пасажирських перевезень, екскурсійних подорожей, подорожей на паромах і круїзів. Забезпечення морських і річкових перевезень проводиться спеціальними компаніями (пароплавствами, круїзними компаніями), які в більшості випадків виступають у ролі туроператорів.

Звичайно для перевезення туристів використовують швидкохідні суда, що забезпечують більш високу швидкість доставки. Частіш за все річкові або морські суда застосовують для доставки туристів на острови архіпелагів або за відсутності інших транспортних засобів. Перевезення туристів пасажирськими рейсовими судами здійснюють на підставі попереднього бронювання квитків.

Як і інші транспортні організації, судноплавні компанії надають знижки і пільги залежно від кількості мандрівників і категорій туристів.

Основним видом морських і річкових перевезень в туризмі є круїзи.

Під круїзом розуміється організована морська або річкова подорож з відвідуванням портових міст країни. Різні форми круїзного туризму є частиною приморського туризму і відпочинку.

Круїзи поєднують в собі морський і береговий відпочинок, у тому числі екскурсії. Залежно від програми берегового відпочинку прийнято розрізняти дві системи організації круїзних поїздок: європейську і американську.

Європейська система передбачає подорож по морю із заходом в різні порти і надання в них екскурсійної програми, причому можуть навіть практикуватися поїздки на 1−2 дні в інші міста. Ця система круїзних поїздок охоплює в даний час до 60% усіх круїзів.

Разом з європейською системою організації круїзів все більшу популярність завойовує американська система, яка передбачає надання можливості круїзним пасажирам відпочивати і загоряти на пляжах в пунктах заходу по маршруту.

У даний час для круїзного бізнесу характерне підвищення якості й кількості послуг на борту судна. Якість послуг забезпечується достатньою кількістю обслуговуючого персоналу (співвідношення — одна людина на двох-трьох пасажирів) і їх високою кваліфікацією.

На сучасних круїзних судах окрім традиційних послуг, таких як басейн, ліфт, кіно, відео, ресторани, сауна, солярій і т. ін., передбачені також майданчики для волейболу і гольфу, тенісні корти та ін.

За технічною оснащеністю і комфортабельністю флоту, рівнем сервісу на борту, розмірами базових тарифів і рядом інших показників круїзні компанії підрозділяються на чотири категорії: стандартні (їх звичайно позначають ***), першокласні(****), престижні (*****), суперлюкс (******).

Пасажири морських круїзних суден при відвідуванні зарубіжних країн не користуються послугами готелів і підприємств ресторанного господарства і, отже, за статистикою UNWTO вважаються екскурсантами з особливим імміграційним паспортним режимом. У більшості випадків для країн транзиту, де пасажири виходять на берег, не потрібна спеціальна віза, але термін їх перебування, як правило, не може перевищувати 72 години.

На світовому круїзному ринку діє близько 60 операторів, з яких 47 експлуатують по 1−2 судна. Проте багато хто з них є дочірніми підприємствами великих круїзних операторів, створеними для самостійної роботи окремих суден в конкретних регіонах.

Найбільшими круїзними операторами по праву вважаються американські (Carnival Cruise Line Corporation, Royal Caribbean), а також британська компанія P & О Cruises Divison.

Круїзні кораблі мають найбільш невигідні витрати в індустрії туризму. Щоб покрити їх, круїзні кораблі повинні бути заповнені на 80−90% (для порівняння авіалінії - на 60−65%, готелі - на 55−60%).

Класичні круїзи переважають на міжнародному ринку. Кораблі тут або нові, або переобладнані, повністю відповідають сучасним вимогам з дизайну, комфорту і сервісу: з просторими каютами, великими відкритими палубами, басейнами, соляріями, спортивними майданчиками і залами, салонами краси, магазинами, нічними клубами і казино.

Преміум-круїзи орієнтовані на вимогливих клієнтів, що ставлять підвищені вимоги до сервісу й комфорту. Туристам пропонується персональне обслуговування.

Круїзи-люкс і ексклюзивні призначені для дуже багатих туристів, які займають високе положення в суспільстві. Це своєрідні закриті клуби. Найвища якість виявляється тут у всьому: обслуговування за формулою ultra all inclusive («усе включено»), кількість персоналу рівна кількості пасажирів, просторі каюти, інтер'єри, оформлені кращими дизайнерами, колекції дорогого живопису, персональна турбота про кожного пасажира. Географія круїзів цієї категорії тяжіє до екзотичних напрямів. Відпочинок на круїзних лайнерах класу люкс оцінюється вище за відпочинок в будь-якому фешенебельному готелі.

У даний час серед ділових людей користуються попитом круїзні конгрестури, круїзні навчальні тури, програмні мовні тури (інтенсивне вивчення). На сучасних теплоходах для реалізації таких турів обладнують спеціальні конференц-зали з повним набором технічних засобів і оргтехніки.

У літній сезон в європейських туристів найбільш популярні маршрути по Середземномор’ю, особливо Західному. Такі подорожі починаються у Венеції, Неаполі, Марселі, Барселоні, Каннах, Римі.

Великим попитом користуються круїзи уздовж узбережжя Західної і Північної Європи і по фьордах Норвегії.

Протягом усього року користуються попитом круїзи по Південній Атлантиці і Карибському морю (попит на них особливо значний в американських туристів). На цей регіон припадає близько 70% усіх круїзів. Основні порти відправлення Майямі, Лаудердейл, Канаверал, Сан — Хуан (Пуерто-Ріко). Невелика кількість рейсів відправляється з Аруби і Сент-Мартіна. Останнім часом набирають популярність маршрути уздовж Північної Америки з Ванкувера до Аляски.

Взимку домінують два напрями по Карібах і морях Південно-східної Азії, де найкрупнішим портом є Сінгапур. Є попит на маршрути уздовж Океанії і Австралії, Південної Америки і Африки. Дуже привабливою пропозицією круїзних компаній є кругосвітня подорож. Тривалість таких маршрутів складає мінімум три місяці, вартість — від 9 тис. дол. Можна придбати і частину такої подорожі.

На відміну від морських річкові круїзи менш схильні до впливу погоди, більш інформативні, оскільки мають береговий огляд. Крім того, у туристів є чудова можливість користуватися стоянками.

Західна Європа має протяжну судноплавну мережу водних шляхів. По її території протікають Сена, Ельба, Дунай, Рейн та інші річки. Усі вони об'єднані складною системою каналів, що дає можливість підвищення популярності річкових круїзних подорожей. Перше місце в річкових круїзах утримує Німеччина, далі йдуть Великобританія, Голландія, Швейцарія і Австрія. Найбільш популярні маршрути по Рейну і його притоках (Мозель, Майн, Неккар, Везер). В Європі великим попитом користуються річкові круїзи по Дунаю через сім країн. На третьому місці за популярністю стоять Волга, Дон, їх притоки, озера і канали. Попит на ці маршрути впав після аварії на Чорнобильській АЕС і у зв’язку з нестабільною економічною ситуацією в Росії і країнах СНД. Круїзи по Нілу звичайно є складовою частиною програм більш обширних турів. Це ж відноситься і до ще більш екзотичних круїзів: по Амазонці, річкам святого Лаврентія і Янцзи.

На Заході особливим попитом користуються короткострокові річкові круїзи тривалістю до п’яти днів. За цей час туристи встигають відвідати багато місць, жодного разу не змінивши готелю. Особливо привабливі такі круїзи для людей середнього і немолодого віку: на відмінну від морських подорожей земля видна весь час, морська хвороба відсутня.

Судна, виконуючі круїзні програми по річках Німеччини, Великобританії, Франції і Голландії, є одноі двопалубними теплоходами, спеціально побудованими або в деяких випадках переобладнаними із самохідних барж. Їх особливість полягає в тому, що всі вони мають низьке осідання і настройку. Це пов’язано з тим, що більшість маршрутів пролягає по вузьких каналах, теплоходи вимушені проходити під низькими створами мостів і по мілководних річках. Місткість таких судів невелика. Проте їх власники прагнуть зробити якомога комфортнішим і затишнішим своє судно, забезпечити його всім необхідним. Для річкових круїзів використовують як однозіркові судна, так і комфортабельні теплоходи класу люкс.

Продаж річкового круїзу здійснюють клієнтам, коли фірми-судновласники або фірми-орендарі реалізують турпродукт через власні бюро продажів або через мережу спеціалізованих туристських агентств (у тому числі через фірми, що організують тури й автобусні поїздки).

Морські й річкові подорожі на парусних суднах є формою круїзу. Тури на парусних суднах класифікують на дві самостійні групи: яхт-чартер і яхт-круїз.

Яхт-чартер — це прокат невеликих (до 30−40 футів) суден за годинами, днями, тижнями, місяцями. Яхту можна взяти як з командою, так і без неї (за наявності в орендаря сертифікату на право керування яхтою). Конструктивно такий клас судів підрозділяють на кульові парусники і яхти з додатковою енергетичною установкою.

Технологія яхт-круїза аналогічна звичайному (морському або річковому) круїзу. Даний вид круїзів найбільш поширений в Карібському басейні й Середземному морі, де він вважається елітно-клубним туризмом.

Серед туристів великим попитом окрім круїзів користується такий вид подорожі, як морські (річкові) прогулянки. До екскурсійних і прогулочних перевезень відносяться поїздки екскурсантів, що здійснюються на річкових судах з метою відпочинку і ознайомлення з пам’ятними, історичними та іншими визначними пам’ятками тривалістю не більше 24 годин. Продаж путівок і квитків на екскурсійні й прогулочні судна може проводитися як підприємствами пароплавства, так і екскурсійними організаціями.

У світі налічується близько 20 млн. одиниць прогулочних суден — це катери, швидкісні судна на підводних крилах, невеликі моторні човни, яхти, а також надшвидкісні судна з газотурбінним двигуном.

За кордоном морські прогулянки популярні в районі грецького Архіпелага, Карібського басейну, Середземного і Чорного морів. Характерними прикладами річкових прогулянок є екскурсії по Темзі, Сені, Дніпру, Неві та ін. Звичайно екскурсії по воді здійснюються невеликими прогулочними пароплавами, які іноді називають «річковий трамвай».

На початку ХХІ століття круїзний туризм є одним з найважливіших видів туризму із значними ринками в США, Великобританії і інших країнах Європи і Азії. Загальна кількість пасажирів в рік може досягати 8 млн.

Найбільшим ринком-постачальником круїзних туристів є ринок США. Зростання числа круїзних туристів в США почалося в 1980 р., і його темпи перевищили середньорічний показник темпів зростання туризму США в цілому. Прогнозується, що віковий склад клієнтури круїзів США молодшатиме. Якщо в даний час середній вік на круїзних плаваннях — 50 років, то в майбутньому він дорівнюватиме 42 рокам. В круїзних плаваннях все більше зможуть брати участь туристи з середніми доходами [5, c. 73].

За тривалістю найпопулярнішими круїзами є круїзи від 6 до 8 днів. В 2010 р. їх частка в загальному об'ємі круїзних поїздок складала 68,1%.

Наступним ринком-постачальником круїзних туристів є ринок Великобританії. В 2010 р. їх число склало 367 тис. осіб. Третє місце в світі на ринку круїзів займає Німеччина, число туристів — близько 322 тис. Тоді як круїзний ринок Великобританії останніми роками постійно зростав, ринок Німеччини залишався статичним. Попит на круїзні подорожі збільшується у Франції, Італії, Швейцарії.

Програми круїзних плавань дуже різноманітні. Окремі круїзні плавання присвячуються певним датам, темам. Наприклад, астрономічний круїз, круїз, присвячений року Колумба і т.д.

За останні роки змінився імідж круїзу як турпродукту. Теплохід перетворився на плавучий готель, де панує атмосфера розваг і свята. Завдяки проведенню інтенсивних рекламних кампаній привабливість круїзів зросла серед всіх верств населення.

У останнє десятиліття круїзний ринок характеризують чотири чинники:

* спеціалізація пропозиції

* плавання на невеликих комфортабельних теплоходах

* відповідність розміру теплохода набору послуг

* автоматизація.

Перші три чинники знайшли розвиток вже в 80-ті роки у формі круїзів-експедицій, плавань на розкішних яхтах і величезних теплоходах з числом місць більше 2 тис. Проте в подальші роки ці чинники відійшли на другий план і перше місце зайняла автоматизація. В круїзному бізнесі з’явилася необхідність створення простого управління інформаційною системою.

Одним з прикладів може служити впроваджена в грецьких портах комп’ютерна програма берегового обслуговування круїзних пасажирів в системі «Мультимедіа». Завдяки цій програмі можливості пропозиції послуг на березі, в портах зупинки (починаючи від місця швартування і отримання води і палива судном і закінчуючи повним спектром пропозицій по готелях, ресторанах, розважальних закладах, магазинах, оренді автомобілів і ін.) доводяться безпосередньо до туристів на борт теплохода через бортовий, а у ряді випадків через каютний комп’ютер.

Міжнародна асоціація круїзних компаній (СLIА) об'єднує близько 33 туристичні фірми, що спеціалізуються на продажі круїзів. Завдяки спеціальній професійній підготовці турагентів і рекламній кампанії СLIА, що вміло проводиться, вдалося перетворити морські круїзи на класичний вид відпочинку. 95% всіх круїзів продається через туристські агентства асоціації, причому реалізація даного туристського продукту стоїть на другому місці після продажу авіаквитків. Зрозуміло, що морські круїзи — один з найкомфортабельніших, а тому і найдорожчих видів відпочинку [7, c. 101−103].

Варто відзначити, що українські круїзні фірми планують в найближчому майбутньому освоїти Карибське море, океанські переходи до Американського континенту і інші екзотичні маршрути. В їх плани входить укладення агентських угод з найвідомішими в світі круїзними фірмами.

Той факт, що більшість одиниць пасажирського флоту країн базуються в Одесі, визначає спрямованість маршрутів морських круїзів, представлених на російському ринку. Найчастішими пропозиціями є - подорожі теплоходів по Середземному морю із заходом в порти Туреччини (Стамбул), Греції (Пірей), Єгипту (Порт-Саїд, Олександрія), Ізраїлю, Італії, Іспанії і інших країн. Користуються успіхом у вітчизняних туристів круїзні тури по Балтійському і Північному морях, що починаються з Санкт-Петербургу або Калінінграду і передбачають зупинки в портах Північної Європи і Скандинавії. Особливо популярний у українських туристів традиційний морський круїз навколо Європи (Одеса — Санкт-Петербург), що дозволяє за одну поїздку побачити практично всі провідні країни «Старого світу».

Терміни проведення морських круїзів найрізноманітніші і залежно від напряму маршрутів коливаються від одного тижня до одного місяця. Починатися і закінчуватися вони можуть як в одному порту, так і в різних. Як в російських або українських, так і в будь-яких іноземних портах.

Морські круїзи ще прийнято називати турами авіаційно-теплоходними, оскільки туроператори доставляють клієнтів в порт відправлення і повернення назад з кінцевої точки подорожі літаком.

Отже, насамкінець відзначимо, що сьогодні ринок круїзів знаходиться в бурхливому розвитку і далекий від насичення. Хоча як і раніше основним районом круїзних поїздок залишається Карибський басейн, проте росте попит на круїзи в райони Аляски, Балтійського моря, Середземного. Просування круїзів на ринку багато в чому залежить від роботи туроператорів, яка перш за все пов’язана з проведенням реклами і ціновою політикою.

1.3 Нормативно-правова база організації обслуговування туристів під час водних подорожей

У пасажирському сполученні водного транспорту використовуються дві форми судноплавства: лінійна (регулярна) і рейсова (круїзна). Організація міжнародних перевезень туристів водним транспортом регулюється міжнародними угодами та конвенціями.

Перевезення пасажирів і багажу морським транспортом регулюються документами міжнародного і національного законодавства. При міжнародних перевезеннях діють міжнародні договори і конвенції, серед яких можна виділити Афінську «Конвенцію про перевезення морем пасажирів і багажу», яка була ухвалена у 1974 р. В Афінській Конвенції передбачена відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну внаслідок смерті пасажира або нанесення йому тілесного ушкодження, а також внаслідок втрати або пошкодження багажу.

Однією з міжнародних організацій, що опікується питаннями морського судноплавства, є міжнародна морська організація IMO (International Maritime Organization), створена в 1958 р. Вона розробляє міжнародні акти в області морських перевезень, зокрема, пов' язані з безпекою мореплавства і з захистом морського середовища від забруднення. У результаті діяльності цієї організації були підписані ряд конвенцій, що регулюють міжнародні морські перевезення: «Міжнародна Конвенція про охорону людського життя на морі» (1974 р.); «Міжнародна Конвенція про уніфікацію деяких правил перевезення морем багажу і пасажирів» (1967 р.); «Міжнародна Конвенція про уніфікацію деяких правил, що відносяться до перевезення пасажирів морем» (1981 р.); «Міжнародна Конвенція про пошук і порятунок на морі» (1979 р.); «Конвенція про запобігання забрудненню морей скиданням відходів і інших матеріалів» (1972 р.) та інші.

При організації внутрішніх перевезень в Україні застосовується «Кодекс торговельного мореплавства України» 1994 року із змінами внесеними у 2006 році, а також правила, інструкції та інші нормативні документи щодо перевезення пасажирів і їх багажу, затверджені Міністерством транспорту відповідно даного Кодексу та міжнародних договорів України.

При перевезенні пасажирів на регулярних лініях на протязі рейсу судна діє один вид договору — договір перевезення пасажира морським або річковим транспортом. Укладання договору на перевезення пасажира засвідчується квитком, а на перевезення багажу — вантажно-багажною квитанцією. У квитку для проїзду на регулярних лініях указується: прізвище та ім'я пасажира; порти відправлення і призначення; дата і час відправлення судна; найменування судна; номер каюти і місця; вартість проїзду; дата видачі квитка.

Перевізник зобов’язується перевезти пасажира у пункт призначення, а у разі здачі пасажиром багажу — доставити його в пункт призначення й видати пасажиру. Пасажир зобов’язується сплатити перевізнику встановлену плату за проїзд і перевезення багажу.

Для організованих груп туристів може бути виписаний один груповий квиток або один окремий квиток на кожну із груп пасажирів, що знаходитимуться у каютах певної категорії. Плата за проїзд пасажирів і провезення багажу визначається на основі тарифів.

При організації круїзів на орендованих тур операторами суднах діють вже два виду договорів — договір оренди (фрахтування), що регулює взаємовідносини між судновласником і фрахтувальником судна, та договір морського перевезення пасажира, який виступає у вигляді круїзної путівки. Останній регулює відношення між фрахтувальником як організатором круїзу та туристом, який здійснює даний круїз.

Договір фрахтування судна на рейс або на певний час (тайм-чартер) укладається між судновласником і фірмою-туроператором у випадку, якщо остання вирішила взяти на себе всю організацію круїзу разом з комерційним ризиком від ступеню реалізації турів і завантаженості судна За договором фрахтування судна на умовах тайм-чартеру судновласник зобов’язується за встановлену плату (фрахт) надати фрахтувальникові судно й послуги членів екіпажу. При оформленні такого договору вказуються: найменування сторін; мета фрахтування; назва судна; його технічні й експлуатаційні дані (вантажопідйомність, пасажировмісність, швидкість і т. ін.); район плавання; час і місце передачі й повернення судна; вартість фрахту; термін дії тайм-чартеру.

Судновласник зобов’язується підтримувати судно у справному стані протягом усього періоду тайм-чартеру. Капітан та інші члени екіпажу повинні виконувати всі розпорядження судновласника Фрахтувальник зобов’язується вчасно внести плату за користування судном. Як правило, плата вноситься авансом за певний термін (півмісяця, місяць) оренди судна У випадку недотримання строків оплати судновласник має право розірвати договір і відкликати судно. Фрахтувальник віддає розпорядження, що стосуються комерційної експлуатації судна Він не має права використовувати судно для цілей, не передбачених договором.

Основні комерційно-правові умови договору фрахтування судна можуть бути зведені у такі групи.

1. Судно. Судновласник надає фрахтувальнику пасажирське судно із зазначенням його пасажиромісткості і розбивкою за окремими класами. До договору додається план розміщення пасажирських кают.

2. Період знаходження судна у фрахтувальника та регламентування його роботи. Фрахтувальник орендує судно на визначений термін, який обчислюється в добах. Час початку і завершення цього терміну, а також кількість рейсів точно позначаються. Характерною рисою даного договору є наявність узгодженого розкладу руху судна у одиничних або послідовних рейсах. Цей розклад додається до договору і є його складовою.

3. Розподілення витрат між судновласником і фрахтувальником Судновласник несе всі експлуатаційні витрати по використанню судна на протязі круїзу, якщо він проводиться за узгодженим розкладом.

На фрахтувальника відносяться такі статті витрат:

* збори за посадку і висадку пасажирів в портах заходу судна;

* оплата плавальних засобів порту заходу, які доставляють пасажирів з рейду на берег і назад у випадку рейдової стоянки судна;

* витрати на рекламу круїзу.

У договорі ретельно обговорюються види послуг, які мають бути надані пасажирам на борту судна Зокрема, це стосується питань зміни постільної білизни, користування басейнами, шезлонгами, відеосалонами. Все це враховується у ставці фрахту і пасажирам надається безоплатно. За додаткову плату вони можуть користуватися послугами перукарні, пральні, барів. Організація дозвілля і розваг туристів на борту судна проводиться фрахтувальником за узгодженням з капітаном судна.

4. Ставка фрахту і порядок оплати. Ставка фрахту встановлюється за все судно в добах або за весь період знаходження судна у фрахтувальника Перший варіант зустрічається частіше. При цьому враховується вся зафіксована в договорі пасажиромісткість незалежно від її фактичного використання. Обов’язково указується валюта платежу, терміни платежу, штрафні санкції за їх невиконання, найменування банків-операторів.

5. Харчування пасажирів. Вартість харчування фрахтувальники сплачують додатково, виходячи з фактичної кількості туристів на судні. В договорі встановлюється вартість добового раціону одного туриста. При оренді судна під зарубіжні круїзи оговорюється сума витрат для закупівлі свіжих продуктів в іноземних портах.

6. Правові положення. Окрему групу складаються питання, пов’язані з розриванням договору, які можуть виникнути у випадку непередбачених обставин, що не залежать ні від судновласника, ні від фрахтувальника (війна, блокада, затримка судна по розпорядженню влади у портах, пошкодження судна). У такому разі фрахт стягується тільки за число фактичних днів знаходження судна у фрахтувальника.

Кодекс торговельного мореплавання передбачає також укладання договору щодо фрахтування судна без екіпажу — бербоут-чартера. Він передбачає, що судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальникові у користування й володіння за певний строк не укомплектоване екіпажем судно. Фрахтувальник самостійно комплектує екіпаж судна. У сі члени екіпажу повинні виконувати розпорядження фрахтувальника. У туризмі бербоут-чартер часто використовується при реалізації подорожей на невеликих вітрильних суднах-яхтах.

Особливості пасажирського водного транспорту визначають його функції в системі сучасного туризму. У теперішній час переважну частину пасажирів морських і річкових суден складають туристи. Це підтверджується даними спеціальних досліджень: 70−80% людей, що обирають морський пасажирський транспорт як засіб пересування, подорожують саме з туристичною метою [8, с. 129]. Зазначений факт пояснюється тим, що в останні десятиріччя водний пасажирський транспорт поступився своїм місцем у конкурентній боротьбі з автомобільним і авіаційним видами транспорту. Після 1958 року, коли на північноатлантичних лініях з’явились перші реактивні пасажирські літаки, спостерігається тенденція скорочення попиту на послуги пасажирського водного транспорту. Відповідно на трансатлантичних, а потім і на інших напрямках наявний плавальний склад поступово перестроївся для задоволення нового виду попиту — туристичного.

В наш час туристичні подорожі водним транспортом здійснюються як по регулярним пасажирським і паромним лініям, так і по окремим маршрутам на спеціально найнятих круїзних суднах.

Регулярні пасажирські лінії (морські і річкові) використовуються туристами головним чином тоді, коли вони пов’язують порти крупних міст с туристичними дистанціями або окремі курорти між собою. Туристопотік на цих лініях характеризується суттєвими коливаннями в рамках року, тижня і доби і в цілому сильно залежить від туристичної сезонності.

Регулярні паромні лінії у переважній своїй частині призначені для перевезень автомобільних туристів. У світовому і європейському масштабах нараховується декілька сотень таких ліній. Пороми — це спеціальні плавзасоби і судна для постійного перевезення транспортних засобів і великих потоків пасажирів між материком і островами, між двома точками материка, що розділені протокою або між окремими островами.

Традиційні пороми, які використовувались для перевезення залізничних составів, у багатьох випадках розпочали перетворюватися у засоби перевезення туристів й автомобілів на значні відстані.

На паромах передбачаються каюти для пасажирів, але якщо судно призначене для коротких рейсів, то для пасажирів переважно призначаються палубні простори.

Широко розвинене паромне сполучення у Балтійському басейні між Фінляндією, Швецією й Німеччиною, поромами Естонії, Латвії та Литви. Незамерзаючий водний простір Балтійського моря (замерзають тільки Ботнічна й Фінська затоки) дозволяє організовувати протягом року постійне поромне повідомлення. Активні паромні перевезення здійснюються на лініях Гельсінкі й Турку (Фінляндія) — Стокгольм (Швеція) — Травемюнде, Росток (Німеччина). Саме на цих напрямках має місце стійкий пасажиропотік з платоспроможним попитом.