Методика формування умінь і навичок здорового способу життя в курсі «Основи здоров» я» (1-4 клас)

КУРСОВА РОБОТА на тему:

Методика формування умінь і навичок здорового способу життя в курсі «Основи здоров’я» (1−4 клас)

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ

1.1 Загальна характеристика наукових основ здорового способу життя

1.2 Історичний аспект зародження уявлень про здоровий спосіб життя РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В КУРСІ «ОСНОВИ ЗДОРОВЯ» (1−4 КЛАС)

2.1 Аналіз розділів програми початкової школи

2.2 Методика формування здорового способу життя на виховних годинах в початковій школі

2.3 Аналіз результатів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ школа навик основи здоров’я учень

ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження. Здоров’я людини — один із найважливіших показників економічного, соціального і морального благополуччя суспільства. Водночас сучасні соціально-економічні та екологічні кризи в країні зумовили значне погіршення здоров’я населення, особливо дітей.

Державні національні програми «Діти України» та «Освіта» (Україна. ХХІ століття), «Національна доктрина розвитку освіти» одним із головних завдань закладів освіти визначають збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоров’я школярів, формування у них умінь і навичок здорового способу життя [18, 19].

Проблема збереження, зміцнення і відтворення здоров’я особистості розглядається з різних наукових позицій у працях філософів, медиків, психологів, соціологів, педагогів (М. Амосов, Г. Апанасенко, Г. Борисов, М. Віленський, О. Газман, М. Гончаренко, Г. Зайцев, Д. Ізуткін, В. Казначеєв, Ю. Лисицин, С. Попов, В. Петленко, А. Степанов, Т. Сущенко, Г. Царегородцев, А. Щедріна та ін.). Концептуальні засади педагогічної науки про сутність та принципи валеологічної освіти та формування здорового способу життя особистості (М.Амосов, І. Брехман, Ю. Лисицин, Г. Царегородцев та ін.), єдність мотивації і поведінки (І. Бех, Л. Божович, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), гуманізацію валеологічної освіти в процесі шкільного навчання (Л. Татарникова, М. Карташов, В. Петленко), впровадження оздоровчих технологій в освітньому процесі (О. Богініч, Н. Денисенко) [14, 23].

Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, надавати опір негативним впливам. З огляду на це, особливого значення набуває спрямоване формування у дітей умінь і навичок здорового способу життя.

Важливого значення в межах заявленої проблеми набуває визначення педагогічних умов, змісту, форм і методів, які дійові при формуванні умінь та навичок здорового способу життя молодших школярів.

Отже, актуальність, соціальна та педагогічна значущість проблеми, недостатня розробленість теоретико-методологічних її аспектів та неповнота методичних основ, а також важливість практичного впровадження зумовили вибір теми курсової роботи: «Методика формування умінь і навичок здорового способу життя в курсі „Основи здоров’я“ (1−4 клас)».

Об'єкт дослідження — процес формування здорового способу життя учнів 1−4 класів.

Предмет дослідження — педагогічні умови формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічні умови формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1−4 класів.

Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:

— вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній науці і практиці;

— розглянути і проаналізувати загальну характеристику наукових основ здорового способу життя;

— вивчити історичний аспект зародження уявлень про здоровий спосіб життя;

— розкрити сутність, зміст та специфіку програмних вимог щодо формування фізичного аспекту здоров’я школярів 1−4 класу в курсі «Основи здоров’я»;

— розглянути та проаналізувати методику формування здорового способу життя на виховних годинах в початковій школі;

— зробити висновки.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ

1.1 Загальна характеристика наукових основ здорового способу життя

Бути здоровим і якомога рідше хворіти — природне бажання і прагнення людини, її неусвідомлена потреба. Здоров’я — основа всіх наших справ і починань, трудових і творчих звершень, сподівань, надій на майбутнє. І відому мудрість «Хліб усьому голова» сьогодні можна перефразувати так: «Здоров'я — усному голова», бо відсутність здоров’я — повна або часткова — забирає у людини багато повсякденних радощів активного життя, праці, кохання, захоплюючих подорожей… Тому в усі часи здоров’я було і залишається основною сутністю людського існування.

Науковий аналіз глобальної еколого-демографічної ситуації, що склалася напередодні нового тисячоліття, примусив замислитися кожного, хто дбає про власне життя і здоров’я, про долю своїх нащадків, майбутнє людства. Ситуація із станом здоров’я населення в Україні погіршується ще й низьким рівнем знань переважної більшості людей щодо фундаментальних законів раціонального формування, збереження і зміцнення свого власного здоров’я впродовж усього життя, в зневажливому й нерідко безвідповідальному ставленні до цієї єдиної онтологічної цінності, якою природа нагороджує людину разом з життям. Єдиним способом розв’язання проблеми є кардинальна зміна поглядів людини на причини і наслідки нездоров’я. А досягти цього можна лише шляхом перебудови системи освіти та виховання людини, набуття знань, що дозволяють їй здійснювати гармонійний розвиток згідно з вимогами сьогодення [5, 6].

На сучасному етапі особливу увагу дослідники звертають на співвідношення факторів, які визначають здоров’я людини.

Критерій здоров’я визначається комплексом показників. Однак за найзагальнішими визначеннями здоров’я індивідуума можна охарактеризувати як природний стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Здоров’я людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов, однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища. Здоров’я людини більш ніж на 50%, відповідно до різних джерел залежить від його способу життя.

Ністрян Д.У. пише: «Як вважають деякі дослідники, здоров’я людини на 60% залежить від його способу життя, на 20% - від навколишнього середовища і лише на 8% - від медицини».

За даними ВОЗ, здоров’я людини на 50−55% визначається умовами і способом життя, на 25% - екологічними умовами, на 15−20% воно обумовлено генетичними факторами і лише на 10−15% - діяльністю системи охорони здоров’я.

В.П. Петлєнко наводить слідуючи співвідношення факторів, що визначають здоров’я людини:

— людський фактор — 25% (фізичне здоров’я — 10, психічне — 15);

— екологічний фактор — 25% (зовнішня екологія — 10, внутрішня — 15)

— соціально-педагогічний фактор — 40% (спосіб життя, матеріальні умови праці й побуту — 20, поведінка, режим життя, звички — 25);

— медичний фактор — 10.

На сьогоднішній день виділяють такі складові здоров’я: фізичне, психічне (емоційне, інтелектуальне), соціальне, особистісне, духовне.

Під фізичним аспектом здоров’я розуміють те, як функціонує організм, ступінь виснаженості його функціональних систем, узгодженість (гармонізація) в роботі, стан антропометричних даних, адаптаційно-пристосувальні можливості, норми адаптації.

Під інтелектуальним аспектом здоров’я розуміють те, як ми можемо засвоювати інформацію, користуватися одержаною інформацією, поширення необхідних умінь щодо здобуття знань з різноманітних джерел і вміння користуватися ними на благо свого організму.

Емоційний аспект здоров’я означає розуміння своїх почуттів і вміння виражати їх. Знання самого себе й ставлення до самого себе, до людей допомагає виражати свої почуття в зрозумілій для інших формі; необхідно володіти емоціями, а також знати, які з них припустимі, а які ні.

Соціальний аспект здоров’я передбачає усвідомлення себе як особистості з урахуванням статі (чоловічої або жіночої) і взаємодії у сучасному суспільстві. Необхідно розуміти, наскільки важлива культура спілкування в сім'ї, з друзями і на роботі. Тому необхідно кожній людині постійно розвивати й удосконалювати навички спілкування.

Особистісний аспект здоров’я передбачає усвідомлення себе як особистості, розуміння того, як розвивається наше «Я», чого ми намагаємося досягти, що кожний розуміє під успіхом. До поняття «здоров'я особистості» входять процеси розвитку самовідчуття і самореалізації. Кожна людина реалізується по-своєму, і спосіб самореалізації залежить від того, що вона цінує і чого хоче домогтися для себе й суспільства. Одні знаходять самореалізацію в своїй роботі або кар'єрі, інші - в сім'ї, треті реалізуються в роботі на благо інших. Ми самі визначаємо для себе те, що дає почуття найбільшого задоволення. Духовний аспект здоров’я відбиває суть нашого буття. Це кредо нашого життя, яке забезпечує цілісність нашої особистості, це стрижень, що дає можливість зрозуміти інші п’ять аспектів здоров’я і на основі цих знань реалізувати принципи здорового способу життя.

До основних складових здорового способу життя належать:

1. Спосіб життя має велике значення для здоров’я людини і складається з чотирьох категорій:

* економічної (рівень життя);

* соціологічної (якість життя);

* соціально-психологічної (стиль життя);

* соціально-економічної (устрій життя).

2. Рівень культури. Слід пам’ятати, що людина — суб'єкт і одночасно — головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору — це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров’ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму, переїдають, курять. Тому для здоров’я потрібні знання, які б увійшли у повсякденну звичку людини.

3. Здоров’я в ієрархії потреб. Здоров’я у ієрархії потреб людини займає не завжди перше місце, яке часто відведене іншим речам і матеріальним благам життя, кар'єрі, успіху. У результаті це приводить до шкоди не лише своєму здоров’ю, а й здоров’ю майбутніх поколінь. Отже, здоров’я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.

4. Мотивування. Для збереження і відновлення здоров’я не достатньо пасивного очікування, коли природа рано чи пізно зробить свою справу. Людина має сама здійснювати якісь дії. Для кожної дії потрібен мотив — усвідомлене спонукання, яке обумовлює дію для задоволення якої-небудь потреби людини. Сукупність мотивів — мотивація, у великій мірі визначає спосіб життя людини. Тобто для збереження здоров’я дуже важлива мотивація здорового способу життя. Цінність здоров’я більшістю людей усвідомлюється тоді, коли воно під загрозою або втрачене. Тільки тоді і виникає мотивація — вилікувати хворобу, стати здоровим. Людина не відчуває свого здоров’я не знає величини його резервів, його якості і турботу по здоров’я відкладає на потім.

5. Зворотні зв’язки — нерозумне і довге випробовування стійкості свого організму (неправильне харчування, алкоголь, паління). Через певний час спрацьовують зворотні зв’язки — наслідки нездорового способу життя. Часто людина відмовляється від шкідливих звичок, коли це запізно.

6. Настанова на довге життя. У повсякденному житті треба вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання негараздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю. Таким чином, поняття здорового способу життя набагато ширше, ніж відсутність шкідливих звичок, режим праці і відпочинку, система харчування, різні вправи, що гартують і розвивають; у нього також входить система відносин до себе, до іншої людини, до життя в цілому, а також свідомість буття, життєві цілі і цінності і т.д. [10, 16].

Отже, однією з причин погіршення здоров’я нації є низький рівень культури здоров’я дорослих та дітей, недостатність знань, умінь і навичок ведення здорового способу життя. Таким чином, виникла потреба у підготовці учнів до компетентного підходу щодо ведення здорового способу життя. Здоровий спосіб життя спрямований на оптимальне збереження, зміцнення, формування і відтворення здоров’я в усіх видах діяльності учнів. Він включає відомі чинники здоров’я: природа, суспільство, духовність, сприятливий психологічний мікроклімат у сім'ї, колективі та в суспільстві в цілому, збалансоване харчування, засноване на живій натуральній їжі, раціональний добовий режим, оптимальний руховий режим, загартовування, гігієнічні навички та профілактика захворювань, що є умовою нормального розвитку і функціонування дитячого організму.

1.2 Історичний аспект зародження уявлень про здоровий спосіб життя

Аналіз стану проблеми в ретроспективі засвідчив, що формування поняття «здоровий спосіб життя» має глибоке наукове підґрунтя. Перші концепції здорового способу життя («турбуйся про самого себе»), традиції оздоровчої поведінки з’явилися ще в античному світі (Гіппократ, Цицерон, Гален, Платон, Піфагор). У середньовіччі завдання виховання зливалися із проблемами оздоровлення душі, однак у працях філософів-богословів зустрічалися рідкісні для того часу поради гігієнічного характеру щодо зміцнення здоров’я дітей (А.Августин, К. Боецій, І.Златоуст та ін.). В епоху Відродження в працях педагогічного характеру питання гармонійного розумового і фізичного розвитку ставилися поряд з організацією доцільного способу життя дитини відповідно до її вікових та індивідуальних особливостей (Ф.Рабле). Видатні педагоги минулого включали норми здорового способу життя до правил моральної поведінки дітей і розглядали їх як важливу характеристику індивідуального стилю життя, який підтримує здоров’я (Я.Коменський, Д. Локк, І.Песталоцці).

У давньоукраїнських джерелах здоров’я розглядалося як ідеал життя, а дотримання гігієнічних норм — як фактор оздоровлення. Питанню культивування здорового способу життя надавало великого значення запорізьке козацтво. Видатний український просвітник Г. Сковорода наполягав на вивченні основ здоров’я на засадах народної мудрості, а серед умінь і навичок, що зберігають здоров’я, називав уміння володіти собою, поміркованість, працьовитість, бадьорість духу.

Проблеми збереження і зміцнення здоров’я учнів ставилися в різні роки існування радянської школи. Аналіз того часу в галузі освіти свідчить про те, що особлива увага приділялася фізичному вихованню, популяризації фізкультури та спорту, організації антиалкогольної пропаганди. Найважливішими напрямами оздоровчої діяльності були санітарно-гігієнічне виховання та організація спортивно-масової роботи.

Особливістю останніх десятиліть є зростання соціально-обумовлених хвороб серед підлітків і молоді. З огляду на це посилено увагу до питань збереження психічного здоров’я, корекції психофізичних відхилень, профілактики шкідливих звичок, формування духовного здоров’я школярів. Пріоритетним напрямом у галузі «Здоров'я і фізична культура» стає формування здорового способу життя на основі здоров’язберігаючих технологій та життєвих умінь і навичок. Отже, сучасні уявлення про здоровий спосіб життя тісно пов’язані з наявністю умінь і навичок, які допомагають людині бути здоровою.

Теоретичний аналіз змісту понять «уміння» і «навички» (Ю. Бабанський, Н. Бернштейн, Б. Богоявленський, А. Боброва, М. Левітов, А. Петровський, К. Платонов, О. Савченко, С. Сисоєва, Г. Щукіна, В. Ягупов та ін.) дає підставу визначити «уміння здорового способу життя» як засвоєні людиною на особистому досвіді способи виконання оздоровчих дій, а «навички здорового способу життя» — як дії, сформовані шляхом повторень у процесі оздоровчої діяльності, і є автоматичними компонентами свідомої валеологічної поведінки. Вміння і навички взаємопов'язані і можуть бути конкретизовані стосовно різних складових здоров’я — фізичного, психологічного, морального та соціального.

Концептуальні підходи щодо формування здорового способу життя та збереження здоров’я дітей і молоді визначені Національною програмою «Діти України» (1996).

В ній наголошується, що здоров’я підростаючого покоління — це показник суспільного розвитку, могутній чинник впливу на економ Ідеї та висновки науковців філософської (В. Казначеєв, В. Скумін), психологічної (А. Маслоу), педагогічної (Т. Бойченко, Г. Голобородько, М. Гриньова, Т. Книш, Г. Кривошеєва, І. Поташнюк), медичної (Г. Апанасенко, І. Брехман, Є. Буліч, Ю. Лісіцин, Л. Попова) галузей свідчать про наполегливі пошуки вченими шляхів розв’язання проблеми збереження здоров’я школярів і студентської молоді, навчання та виховання їх відповідно до засад здорового способу життя, попередження шкідливих звичок, що поширюються у молодіжному середовищі тощо.

Аналіз результатів досліджень науковців у галузі формування здорового способу життя (В. Бобрицька, С. Кириленко, С. Лапаєнко, В. Нестеренко, Н. П’ясецька, Є. Чернишова та ін.) свідчить, що у вітчизняній педагогіці відчувається брак наукових досліджень, у яких обґрунтовувались би теоретичні та методичні підходи до формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів.

Значущість проблеми здорового способу життя, формування культури здоров’я особистості зумовили появу нового наукового напрямку валеології, досліджень з проблем валеологічної освіти та виховання (Т.Бойченко, І.Брехман, Е. Вайнер, М. Гончаренко, М. Гриньова, Т. Книш, Ю. Лісіцин, С. Страшко та ін.). Останніми роками відокремилась педагогічна валеологія (І.Глинянова, Л. Дихан, В. Кукушкін, Л. Татарнікова та ін.), яка розглядає валеологічне виховання, валеологічний супровід дітей та юнацтва.

В Україні курс валеології почав викладатися з 1991 року завдяки проф. І.В. Муравйову у Кримському медичному університеті на кафедрі фізичного виховання і здоров’я.

Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, активізували проблеми формування здорового способу життя особистості. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблеми формування здорового способу життя і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорового способу життя особистості як одного з головних показників її освіченості й вихованості.

Для сучасних досліджень проблеми формування здорового способу життя в Україні характерний багатоплановий підхід. Філософський та соціальний аспект формування здорового способу життя дітей та молоді відображено в працях А. Бойко, Н. Гундарова, В. Крюкова, О. Сахно, Л. Сущенко; медико-біологічний аспект розроблено у дослідженнях М. Амосова, Г. Апанасенко, Н. Борисенко, А. Мартиненко. Психолого-педагогічний аспект формування здорового способу життя дошкільників та школярів розглядали В. Оржихівська, Е .Буліч, Т. Бойченко, З. Плохій, С. Юрочкіна, С. Кондратюк, С. Свириденко та ін.

Дослідження вчених у галузі педагогіки і психології свідчать про те, що найбільш сприятливі можливості для розвитку особистості з’являються у дитячому і підлітковому віці (П.П.Блонський, Л. С. Виготський, В. Давидов, І.С.Кон, Б.Т.Ліхачов, А. В. Петровський, В. О. Сухомлинський, Д. Ушинський, С. Т. Шацкий, Д.Б.Ельконін). Зміни, що відбуваються у цей період в організмі дітей і підлітків, стають основою для формування центрального новотвору в особистості дитини, що виражає їхню об'єктивну і суб'єктивну готовність до повноцінного життя в суспільстві. Саме у цей час закладаються основи майбутньої життєвої позиції людини, тому головна роль у формуванні ціннісних орієнтирів покладена на систему шкільного виховання. Як показали дослідження, навчально-виховний процес повинний включати два провідних напрямки організаційно-педагогічної діяльності по формуванню здорового способу життя: створення оптимальних зовнішніх умов — мікросоціального середовища (гуманістичні відносини, сприятливий психологічний клімат, активна творча обстановка), через спільну діяльність і спілкування дітей і дорослих в освітньому процесі (Ю.К. Бабанський, А. А. Бодалев, Б. С. Гершунський, В.И. Звєрєва, В. А. Караковський, А. С. Макаренко, А. В. Мудрик, Н.Є. Щуркова й ін.); забезпечення внутрішніх умов (установок, потреб, здібностей) для саморозвитку й самовиховання учнів через механізми самопізнання, рефлексії, цілеутворення (Г.В. Акопов, Б.Г. Ананьєв, Л. И. Божович, Б. С. Братусь, Т. М. Давиденко, В.М. Мініяров, Б. Д. Паригин, С.Л. Рубінштейн, В.А.Якунін і ін.).

Однак слід відзначити, що у шкільній освіті сьогодні ще не достатньо науково обґрунтована система ознайомлення дітей із проблемами формування, збереження і зміцнення здоров’я; всебічно не продуманий зміст базових знань із проблеми здоров’я і здорового способу життя, відсутня методика розвитку знань про спосіб життя як фактора здоров’я; не розроблені методичні прийоми, за допомогою яких ця інформація може бути засвоєною. Учні загальноосвітньої школи ще не мають у своєму розпорядженні необхідних, важливих знань про збереження здоров’я у них немає навичок ведення здорового способу життя; вони не здатні оцінити вплив середовища на здоров’я людини й генофонд майбутніх поколінь. Ці аспекти проблеми потребують подальшого дослідження.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В КУРСІ «ОСНОВИ ЗДОРОВЯ» (1−4 КЛАС)

2.1 Аналіз розділів програми початкової школи

Аналіз програми середньої загальноосвітньої школи 1−4 класи з «Основи здоров’я»

Важливим складником шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров’я. Саме на досягнення цієї мети й спрямований курс «Основи здоров’я».

Його завданнями є формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки, формування в учнів здоров’язберігаючої компетентності.

Вивчення предмета «Основи здоров’я» здійснюється за навчальною програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України «Основи здоров’я».

Навчальна програма з основ здоров’я побудована на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров’я людини за концентричним принципом, тобто, у різні періоди навчання повторюється вивчення окремих тем з розширенням та поглибленням їх змісту.

Зміст тем укладено відповідно до вимог Державного стандарту. До кожного розділу програми визначені обов’язкові результати навчання, спрямовані на досягнення учнями здоров’язберігаючої, соціальної, загальнокультурної та інших компетентностей.

У структурі змісту програми дотримані принципи системності та наступності. Початкові знання про здоров’я людини, його складові, позитивний вплив здорового способу життя на загальний стан людини, що їх набули учні у дошкільних закладах, якісно розширюється та поглиблюється в початковій школі. Водночас, продовжується розвиток стійких переконань щодо безпечної поведінки, формування життєвих навичок збереження та зміцнення здоров’я.

Мета предмета «Основи здоров’я» — формування здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знаннями про здоров’я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, формування в них ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння їх фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку.

Головними завданнями предмета є:

*формування в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, взаємозв'язок організму людини з природним, техногенним і соціальним оточенням;

*розвиток в учнів мотивації дбайливо ставитися до власного здоров’я, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну його складові;

*виховання в учнів потреби у здоров'ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя;

*розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;

*набуття учнями власного здоров’язбережувального досвіду з урахуванням стану здоров’я;

*використання у повсякденному житті досвіду здоров’язбережувальної діяльності для власного здоров’я та здоров’я інших людей [2, 3, 4, 7, 22].

Реалізація мети та завдань предмета буде ефективною за умов: постійного мотивування учнів до здорового способу життя і безпечної життєдіяльності; застосування інтерактивних методів навчання, що забезпечують індивідуалізацію сприйняття, активну участь кожного учня і групову взаємодію; урізноманітнення типів уроків (урок-тренінг, урок-екскурсія, урок-зустріч тощо); переважання практичних дій і вправлянь учнів у засвоєнні навчального матеріалу; забезпечення зв’язку між теоретичними відомостями й можливостями їх практичного застосування; забезпечення змістових та мотиваційних зв’язків предмета з навчальним матеріалом інших предметів початкової школи (фізична культура, природознавство, «Я у світі», читання тощо); наявності навчально-методичного забезпечення для всіх учасників навчально-виховного процесу; наявності підготовленого педагога і відповідного освітнього середовища (зокрема, тренінгового кабінету); співпраці вчителя з батьками, батьків з дітьми; ціннісного ставлення вчителя до свого здоров’я, особистого прикладу дотримання правил здорового і безпечного способу життя; здійснення моніторингу за відповідністю процесу навчання критеріям його ефективності.

Змістову основу предмета складають такі базові поняття: здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка, здоров’язбережувальна компетентність, здоров’язбережувальні компетенції (життєві і спеціальні навички).

Зміст програми для кожного класу структурується за такими розділами: 1) здоров’я людини; 2) фізична складова здоров’я; 3) соціальна складова здоров’я; 4) психічна та духовна складові здоров’я.

Розділ «Здоров'я людини» передбачає формування цілісного уявлення учнів про здоров’я, безпеку і розвиток людини та їх взаємозв'язок із способом життя і навколишнім середовищем.

Розділ «Фізична складова здоров’я» спрямовано на вивчення чинників, що впливають на фізичне благополуччя дитини.

Розділ «Соціальна складова здоров’я» присвячено вивченню чинників, що впливають на соціальне благополуччя людини та правил безпечної поведінки у навколишньому середовищі. Профілактика шкідливих звичок розглядається в контексті формування в учнів навичок протидії негативним соціальним впливам.

Розділ «Психічна та духовна складові здоров’я» містить інформацію щодо чинників, які впливають на емоційний, інтелектуальний та духовний розвиток учня. Профілактика шкідливих звичок розглядається в контексті розвитку позитивної самооцінки, навичок критичного мислення й уміння приймати виважені рішення. Програму побудовано за концентричним принципом. Зазначені розділи є наскрізними для всієї початкової школи, в кожному класі зміст і обсяг пропонованої учням інформації, організація її засвоєння змінюються відповідно до зростаючих пізнавальних і психологічних особливостей учнів [1, 20, 21]. Навчальний процес у початкових класах здійснюється за підручниками «Основи здоров’я» авторів Н. Бібік, Т. Бойченко, Н. Коваль, О. Манюк. Коротко охарактеризуємо зміст і структуру підручника. Книга охоплює всі складові курсу.

Пошукова навчальна діяльність учнів на уроках полягає в тому, що вони аналізують, які звички є корисними для здоров’я, а які шкідливі, виділяють ознаки здоров’я, встановлюють взаємозв'язки між здоров’ям і способом життя дитини, роблять висновки, доводять правильність висловленої думки тощо. Проілюструємо це таким завданням: поміркуй, чому шкідливий вплив тютюнового диму на здоров’я? Запитання вимагає від учнів установлення причинно-наслідкових зв’язків.

Чимало цікавих завдань підручників спрямовують учнів на порівняння і протиставлення об'єктів, на використання життєвого досвіду дітей, їхніх спостережень. Наприклад, розглянь малюнок і поміркуй, хто з дітей має корисні звички, а хто — шкідливі.

Аналіз підручників з курсу «Основи здоров’я» для початкових класів показав, що він володіє значними пізнавальними можливостями з точки зору організації різних видів робіт.

2.2 Методика формування здорового способу життя на виховних годинах в початковій школі

Для формування позитивної мотивації дітей та учнівської молоді на здоровий спосіб життя вчителям основ здоров’я необхідно проводити виховні заходи.

Виховний захід

Тема: «Щоб міцне здоров’я мати, треба промінці зібрати».

Мета:

· навчальна: створити умови для надання знань учням з питань здорового способу життя;

· розвивальна: розвивати бажання вести активний спосіб життя, дбати про свій фізичний і духовний стан;

· виховна: виховувати корисні звички, які допоможуть зміцнити здоров’я, прищеплювати інтерес до занять фізкультурою і спортом.

Підготовчий етап: проведено бесіди з учнями стосовно формування здорового способу життя, індивідуальні бесіди з батьками про здоров’я їх дітей.

Обладнання: макет сонця, сюжетні малюнки режимних моментів (на кожну парту), малюнки продуктів харчування, малюнок клоуна.

Основна частина

Учитель.

Доброго здоров’я, діти, доброго вам дня.

Хай вам ясно сонце світить у вікно щодня.

Хай сміється мирне небо і дивує світ.

А Земля нехай дарує вам барвистий цвіт.

Бо здоров’я, любі діти, в світі головне.

А здоровий і веселий — щастя не мине!

— Отже, щоб бути щасливим, потрібно дбати про своє здоров’я.

А для чого людині здоров’я? (Відповіді дітей).

— Правильно ви, діти, сказали, щоб бути здоровими, треба вести здоровий спосіб життя.

Придивіться до сонечка, яке на дошці, чого немає у нього? Так, промінців. Якщо ми зберемо всі промінці, то наше сонечко буде радісним, усміхненим, веселим, здоровим, а галявина засяє всіма сонячними барвами. А ви за виконані завдання отримуватиме нагороди.

І девізом нашого заняття будуть слова:

«Щоб міцне здоров’я мати, треба промінці зібрати».

Здоров’я прибуває завдяки використанню цілого ряду умов. Що ж це за умови, ми сьогодні з вами і дізнаємося.

1.Перший промінчик «Режим дня».

— Діти, для того, щоб людина була завжди охайною, все встигала зробити, не спізнювалася на заняття, на роботу, вона повинна дотримуватися режиму дня.

Гра «Плутанина».

Діти повинні розмістити сюжетні малюнки, що відображають основні моменти режиму дня, в певній послідовності. Працюють по двоє за партами.

— Молодці! Сонечко має перший промінчик, а учні - квіточки.

2.Другий промінчик «Гімнастика. Активний відпочинок».

Учитель.

Проведемо зараз хвилинку здоров’я (учні виконують накази у вірші).

Нахилилися вперед, Нахилилися назад.

Повернулись вправо, вліво, Щоб нічого не боліло.

До товариша всміхнулись.

Всі присіли, потягнулись

І на місце повернулись.

— Після навчання найкращим відпочинком для вас буде заняття спортом, рухливі ігри, плавання, катання на велосипеді, самокаті, роликових ковзанах, взимку — на санчатах, лижах, ковзанах, фізична праця на свіжому повітрі.

3.Третій промінчик «Чистота — запорука здоров’я».

— Діти, які ви знаєте правила гігієни? (Відповіді дітей).

Так, все правильно.

Необхідно:

кожного ранку вмиватися;

чистити зуби вранці і ввечері.

мити руки перед їжею, обов’язково після туалету.

носити в школу гребінець і носову хустинку.

ретельно мити овочі та фрукти.

не брати в рот різні предмети, пальці і нігті.

Якщо будете дотримуватися цих правил, то будете здоровими.

4. Четвертий промінчик «Їжа — джерело росту і здоров’я».

Учитель.

Щоб мати здоров’я, слід правильно їсти, Вживати поживне і тільки корисне.

Не їсти надміру, не шкодити тілу

І пам’ятати про вітаміни.

Вітамін А потрібно вживати, щоб мати гарну шкіру, рум’яні щічки та добрий зір. Він знаходиться у моркві, помідорах, абрикосі, петрушці, зеленій цибулі.

Вітамін В вам допоможе зростати сильними, веселими і мати добрий апетит. А товариші його — це картопля, горошок, буряк, редис, квасоля та зелений салат.

Вітамін С стане вам у пригоді, якщо ви хочете мати міцне здоров’я, бути завжди бадьорими. Його друзі - лимон, апельсин та чорна смородина, капуста, зелена цибуля.

Вітамін Д потрібний тим, хто хоче швидко і добре рости, мати гарну статуру та міцні зуби. Він знаходиться у молоці, яйцях, сирі, вершковому маслі. Влітку промінці сонця разом із засмагою також передають вам цей вітамін.

5. П’ятий промінчик «Навколишнє природне середовище і здоров’я»

Учитель. Як навколишнє середовище змінюється під впливом діяльності людей?

Чому треба берегти природу?

А що можуть робити діти для збереження природи від забруднення? (Відповіді учнів).

Необхідно:

висаджувати дерева, бо рослини допомагають очищати повітря від шкідливих речовин.

економити воду, тепло та електроенергію.

викидати менше сміття.

6. Шостий промінчик «Здоров'я пішохода».

Учитель. Давайте знову активно попрацюємо.

Виконаємо «Тестові завдання».

1. Як потрібно обходити автобус?

а) позаду;

б) попереду;

в) як завгодно.

2. Чому дорожні знаки фарбують у яскраві кольори?

а) щоб було далеко видно;

б) щоб було гарно на дорогах;

в) всім подобаються яскраві кольори.

7. Промінчик «Корисні і шкідливі звички»

Учитель. Які ви маєте корисні звички? (діти називають).

Назвіть, які ви знаєте процедури, що допомагають загартовувати організм. Адже вони теж додають бадьорості й сили. (Відповіді дітей).

Які ви знаєте шкідливі звички?

8. Промінчик «Веселий настрій і здоров’я»

— Як, на вашу думку, чи поліпшується в людини самопочуття від гарного настрою і щирої усмішки?

Пригадайте, ми вже з вами говорили про те, що гарний настрій — це ознака здоров’я. І навпаки: смуток, журба, хвилювання, поганий настрій негативно впливають на здоров’я людини.

Учитель. Діти, зараз ми розв’яжемо веселий приклад.

Гляньте на дошку.

ГАРНИЙ НАСТРІЙ +? = ЗДОРОВЯ

Який другий додаток ви б поставили на місце знака питання?

(Учитель прикріплює замість знака питання малюнок клоуна з усмішкою).

(Діти відповідають).

Так, здоров’я треба берегти, бо його важко відновити. А ви все робите, щоб зберегти здоров’я?

Давайте пограємо у гру «Овації».

(Вчитель пропонує встати тим, хто уранці робить зарядку. Якщо є такі, вони встають, а інші їм аплодують).

Устаньте всі ті, хто:

Робить вранці зарядку;

Не має шкідливих звичок;

Любить фізкультуру.

Старанно працював, допомагаючи Сонечку.

Учитель. На партах у вас є квітки здоров’я. Прикріпимо тепер ці квіточки на дошку. І утворимо квітучу галявину Здоров’я.

Ми знайшли з вами всі промінчики. Тепер наше сонечко тепле, ласкаве, веселе.

Давайте тепер у кінці зробимо висновки нашого виховного заходу:

Що ви дізналися нового? Який був девіз нашого заходу? Що треба щоб бути здоровим? Діти, які ви знаєте правила гігієни? Як навколишнє середовище змінюється під впливом діяльності людей? Чому треба берегти природу? Які ви маєте корисні звички? Які ви знаєте шкідливі звички? Від чого поліпшується самопочуття людини?

Тепер знаючи, як бути здоровим ви будите вести активній здоровий спосіб життя, дбати про свій фізичний і духовний стан?

Я дуже вами задоволена! Від усього серця дякую вам [1, 12, 17].

За допомогою виховного заходу учитель досяг поставленої мети заходу: створив сприятливі умови для надання знань учням з питань здорового способу життя; активно розвивав бажання вести активний спосіб життя, дбати про свій фізичний і духовний стан; виховував бажання мати корисні звички, які допоможуть зміцнити здоров’я, прищеплювати інтерес до занять фізкультурою і спортом.

2.3 Аналіз результатів

Здоров’я — найперша необхідна умова успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту, створення сім'ї і виховання. Ситуація із станом здоров’я населення в Україні погіршується ще й низьким рівнем знань переважної більшості людей щодо фундаментальних законів раціонального формування, збереження і зміцнення свого власного здоров’я впродовж усього життя. А досягти цього можна лише шляхом перебудови системи освіти та виховання людини, набуття знань, що дозволяють їй здійснювати гармонійний розвиток згідно з вимогами сьогодення. Тобто, треба ще з малечку виховувати і прищеплювати бажання вести здоровий спосіб життя, формувати такі базові поняття: здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка, здоров’язбережувальна компетентність, здоров’язбережувальні компетенції (життєві і спеціальні навички); створювати всі умови для формування цілісного уявлення учнів про здоров’я, безпеку і розвиток людини та їх взаємозв'язок із способом життя і навколишнім середовищем; спрямовувати дітей на вивчення та визначення чинників, що впливають на фізичне, соціальне, емоційне благополуччя учнів їх інтелектуальний та духовний розвиток; виховувати бажання виконувати правила безпечної поведінки у навколишньому середовищі. За допомогою цієї інформації ми формуємо вміння самостійно приймати рішення, робити самооцінку, критично мислити [11, 15]. Виконана нами робота має велике практичне значення. Цей виховний захід може використовуватись не тільки вчителями молодших класів для ознайомлення дітей з формувань умінь і навичок здорового способу життя, а також і вихователями дошкільних навчальних закладів, керівниками різноманітних гуртків з валеологічного профілю.

Також ми опитували дітей про їх враження від проведеного заходу та проводили спостереження за учнями. У ході дослідження виявилось, що школярі передавали інформацію іншим учням школи і батькам. Таким чином, можна сказати що позакласні заходи є потужним важелем формування понять про здоровий спосіб життя у учнів початкових класів. Їх потрібно вносити для того, щоб діти краще розуміли сутність матеріалу і краще засвоювали його.

Для формування позитивної мотивації дітей та учнівської молоді на здоровий спосіб життя вчителям основ здоров’я необхідно проводити виховні заходи.

ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз філософської, соціологічної, медичної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу розкрити сутність поняття «формування умінь і навичок здорового способу життя» як категорії теорії та методики виховання, встановити поняття «здоровий спосіб життя» у різних аспектах. Вивчення стану проблеми в теорії і практиці засвідчив її актуальність і показав, що особливої уваги потребують дослідження проблеми формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкової ланки. Успішність цього процесу забезпечується створенням низки педагогічних умов, розвитком мотиваційної, когнітивної та поведінково-діяльнісної сфери вихованців на уроках та у повсякденній життєдіяльності.

Сьогодення вимагає кардинальної зміни самого процесу навчання, його форм і методів. Актуальності набуває не засвоєння окремих умінь і навичок, а розвиток індивідуальних особливостей; не педагогічні вимоги, а педагогічна підтримка, співробітництво і діалог учителя з учнем; не об'єм знань, а цілісний розвиток, саморозвиток особистості учня, його включення у значиму діяльність та орієнтація на успіх.

Важливим напрямком сучасної освітньої діяльності в Україні є реалізація комплексної державної політики щодо збереження здоров’я та захисту життя підростаючого покоління. Саме тому в навчальному плані загальноосвітньої школи має місце інваріантний предмет «Основи здоров’я», який вивчають учні 1−4 класів.

Основи здоров’я — інтегрований предмет, що за змістом об'єднує питання здоров’я та безпеки життєдіяльності. Конкретним результатом навчання є розвиток життєвих (психосоціальних) навичок учнів. Для цього предмета розроблено навчально-методичний комплект, який складається з підручників, створених різними авторськими колективами, робочі зошити для дітей, методичні посібники для вчителів, навчальні таблиці.

Для формування позитивної мотивації дітей на здоровий спосіб життя вчителям основ здоров’я необхідно використовувати інтерактивні методи навчання, володіти методикою проведення тренінгових занять, використовувати комп’ютерні технології; достатню увагу приділяти виконанню ситуаційних вправ, моделюванню ситуацій та відпрацюванню алгоритму дій поведінки в надзвичайних ситуаціях; сприяти зміцненню та розвитку навчально-методичного комплексу, створювати кабінети з основ здоров’я відповідно до вимог чинних програм. досягнення позитивного результату за допомогою ретельної, кваліфікованої підготовки.

Сучасний учитель повинен уміти усвідомлювати рівень власної професіональної діяльності, своїх спеціальних, методичних і комунікативних спроможностей щодо формування умінь і навичок здорового способу життя в учнів початкової школи, потенціалу, уміння бачити недоліки у своїй роботі, мати бажання самоудосконалюватись, адже він сприяє здоров’я творенню особистості, а здоров’я є однією з пріоритетних цінностей людини.

Отже, якщо ми, педагоги, бажаємо виховати здорову, всебічно розвинену, гармонійну, активну, свідому, гуманну, благородну особистість, то слід робити це натхненно, творчо, з вірою в позитивний результат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ

1. Бібік Н.М. «Основи здоров’я» у початковій школі.// Початкова школа. — 2010. — № 10. — С. 42−48.

2. Бібік Н. М. Основи здоров’я: Підручник для 2 кл./ Н.М. Бібік, Т.Є.Бойченко, Н. С. Коваль, О.І. Манюк. — К.: Прок-Бізнес, 2005. — 96 с.

3. Бібік Н. М. Основи здоров’я: Підручник для 3 кл./ Н.М. Бібік, Т.Є.Бойченко, Н. С. Коваль, О.І. Манюк. — К.: Прок-Бізнес, 2009. — 111 с.

4. Бібік Н. М. Основи здоров’я: Підручник для 4 кл./ Н.М. Бібік, Т.Є.Бойченко, Н. С. Коваль, О.І. Манюк. — К.: Прок-Бізнес, 2005. — 143 с.

5. Бобрицька В.І. Валеологія: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти: В 2 ч./ В.І. Бобрицька, М. В. Гриньова та ін.; за ред. В.І. Бобрицької. — Полтава: «Скайтек», 2000. — Ч. І. — 146 с.

6. Бобрицька В.І. Валеологія: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти: В 2 ч./ В.І. Бобрицька, М. В. Гриньова та ін.; за ред. В.І. Бобрицької. — Полтава: «Скайтек», 2000. — Ч. І. — 160 с.

7. Бойченко Т.Є. Основи здоров’я: Підручник для 1 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Т.Є. Бойченко, О. Я. Савченко. — 2-ге вид., доопрацьоване. — К.: Генеза, 2010. — 96 с.

8. Булич Е. Г. Теоретичні основи валеології: Навч. посібник./ Е. Г. Булич, І.В. Муравов. — К.: ІЗМН, 2007. — 224 с.

9. Брехман И. И.

Введение

в валеологию — науку о здоровье. — Л.: Наука, 1987. — 125 с.

10. Васильева О. С. Исследование представлений о здоровом образе жизни./ Васильева О. С., Журавлева Е. В. — 1997. Вып.3. — С. 420−429.

11. Ващенко О. Виховання у школярів здорового способу життя.// Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання: Зб. наук. праць. — Рівне: Тетіс, 2010. — С. 340−341.

12. Ващенко О. М. Години здоров’я в початковій школі. — К.: Шкільний світ, 2011. — 127 с.

13. Ващенко О. М. Здоровий спосіб життя — важливий чинник виховання особистості: теоретико-методологічний аспект.// Початкова школа. — 2004. — № 4. — С. 48−50.

14. Ващенко О. М. Історичний аспект розвитку проблеми виховання здорового способу життя // Початкова школа. — 2003. — № 5. — С. 44−47.

15. Ващенко О. М. Формування у молодших школярів навичок здорового способу життя // Початкова школа. — 2002. — № 2. — С.58−60.

16. Гончаренко М. С. Валеологический словар. — Харьков, Харьковский госуниверситет В. Н. Каразина, 2009. — 316 с.

17. Гриньова М. В. Методика викладання валеології: Навчально-методичний посібник. — Полтава: АСМІ. — 2003. — 220 с.

18. Держана національна програма «Освіта. Україна XXI століття — 1993.

19. Закон України «Про освіту»: З внес. змінами і допов. від 23 берез. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1996.

20. Єресько О.В. особливості змісту шкільного предмета «Основи здоров’я» // Основи здоров’я і фізична культура. — 2005. — № 2. — С. 8−11.

21. Коваль Н. С. Календарне планування уроків з курсу «Основи здоров’я».

22. Команьова О. О. Валеологія. Школа здоров’я. Навч. посібн. для 2−3кл. — К.: Літера, 1999. — 112 с.

23. Коменский Я. А. Избр. соч.// Я. А. Коменский, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк, И. Г. Песталоцци. Педагогическое наследие. — М.: Педагогика, 1987. — С. 18−156.

24.Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді: Затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 21 липня 2004р. № 605// Директор школи. — 2004. — № 40. — С.23−29.

25. Програми середньої загальноосвітньої школи 1−4 класи. — К.: Освіта, 2001. — 285 с.

26. Чарлтон Э. Основные принципы обучения здоровому образу жизни // Вопросы психологии. 2007, № 2, с. 3−14.