Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння

ВСТУП

Виробництво ювелірних виробів є важливою складовою переробної промисловості України, проте його розвитку приділяється недостатньо уваги як з боку державних органів, так і з боку вчених та дослідників. Це зумовлено відносною інформаційною закритістю цього сектора ринку. Так, основні дані про ринок ювелірної продукції можна отримати в Державному комітеті статистики України чи у Державній пробірній службі Міністерства фінансів України. Проте проблемою є те, що виробництво ювелірних виробів не відображається окремим рядком у щорічниках Державного комітету статистики, до того ж такі дані часто є застарілими. Основними проблемами цієї галузі є зростання податків на бізнес;молодь надає перевагу моднішим виробам, тому треба слідкувати за модою впроваджувати нові дизайни, закуповувати нові ресурси, адже українські вироби відстають від світових тенденцій моди; ризик отримати контрабандні і виготовлені з додаванням сплавів, які містять шкідливі метали дорогоцінні метали та каміння; підприємці змушені витрачати чималі кошти на покупку за кордоном унікального виробничого устаткування; залежність цін від світового ринку; дуже велика і жорстка конкуренція.

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що, незважаючи на ріст обсягу ювелірного виробництва в Україні, його продукція не витримує конкуренції на ринку з боку іноземних виробників.

Метою дослідження є аналіз стану та основних тенденцій розвитку ювелірної промисловості України, визначення її особливостей та проблем функціонування; створення власної підприємницької ідеї; аналіз нормативно-правової бази України в даній сфері; створення віртуального підприємства відповідно до вимог.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАСНУВАННЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ В СФЕРІ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ З ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ ТА КАМІННЯ

1.1 Огляд ювелірного ринку України Ювелірна промисловість, галузь легкої промисловості, що продукує ювелірні вироби засобами обробки дорогоцінного каміння, також виробляє прикраси з золота, срібла та платини. На території України ювелірне виробництво відоме з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки, що виявили різноманітність цього виробництва в різних осередках, зокрема на Київщині, Південній і Західній Україні. Українська ювелірна промисловість — на підйомі. Ювелірний ринок України за останні 5 років виріс за всіма показниками. За підрахунками експертів, сумарний дохід ювелірних підприємств за 2009 рік досяг 8,5 млрд. гривень. У 2009 році в Україні було випущено 56,2 тонн прикрас із золота і срібла, або 17 417 тис. шт. ювелірних виробів, що на 16,2 тонни більше, ніж в 2008 р. Експорт ювелірних виробів зі срібла у 2009 році становив 0,71 млн. доларів США, що склало 1,2 тони. Імпорт у 2009 році склав 3,418 млн. доларів США, а вже імпорт у 2010 році склав 302,7 млн. дол. США. [6, с. 264]

На рисунку 1.1. показано діаграму порівняння імпорту та експорту за 2007;2009 роки.

Рис. 1.1 Діаграма порівняння імпорту та експорту Сьогодні в Україні у виробництві ювелірних виробів зайнято 14,5 тис. чоловік, в торговій мережі - 22 тис. чоловік. Середня рентабельність складає 40 — 50%. Особливістю українського ювелірного ринку є те, що всього 48 ювелірних підприємств займають сьогодні 70% ринку. В Україні створена Асоціація ювелірів, в якій перебуває 63 підприємства, з них 46 — виробники.

Привабливість українського ювелірного ринку оцінили багато крупних компаній з Єгипту, Туреччини, Індії і Китаю. Вони беруть участь у виставках на території нашої країни.

Собівартість виробництва ювелірної продукції в Україні набагато вища, ніж в країнах, які володіють власними запасами золота. У вартості виробів з дорогоцінних металів 75−80% складає зарубіжна сировина, крім цього вітчизняні ювеліри вимушені витрачати чималі засоби на покупку за кордоном унікального виробничого устаткування [7, с. 134].

Характеризуючи конкурентне середовище функціонування ювелірних виробників, зауважимо, конкуренція дуже жорстка, особливо з іноземними фірмами. Російські виробники можуть скласти потужну конкуренцію українським. На відміну від імпортерів західних ювелірних брендів вони працюють переважно в тій же ціновій категорії, де сконцентрований ринок вітчизняних ювелірів. І мають потужну конкурентну перевагу — сировинну базу (золото, алмази, інші дорогоцінні й напівкоштовні камені). Уже зараз зрозуміло, що потенційна погроза з боку росіян для українських виробників ювелірних виробів набагато серйозніше, ніж дешеве контрабандне турецьке золото сумнівної якості, що не дає спокою вітчизняним виробникам в останнє десятиліття, або бурхливий розвиток імпорту елітних прикрас.

На даний момент на ювелірному ринку в Україні освоєні практично всі сегменти — починаючи від виробів для покупця із «середнім» достатком до елітних виробів на замовлення для заможного покупця.

Із зростанням добробуту українців пожвавився попит на ювелірну продукцію. За останні декілька років обсяги продажів виросли майже в три рази.

Основу для зростання вітчизняної ювелірної промисловості було закладено в другій половині 90-х років, коли в цю галузь України прийшов приватний капітал. Нові власники не тільки модернізували устаткування і попереучували кадри, але і вперше зайнялися маркетингом, бо необхідно було зрозуміти, що саме хочуть купувати українці.

Молодь у віці до 35 років віддає перевагу моднішим виробам, в яких на перший план виходить оригінальність, а не чистота каменя. Тому в хід йдуть крупні камені другої і третьої групи: топаз, аквамарин, аметист, бірюза, гірський кришталь, агат і т.п. Ті кому за 40, найчастіше замовляють вироби з каменями так званої першої групи (діамант, сапфір, смарагд, рубін). Також близько 50% золотих ювелірних виробів, які реалізовуються в магазинах на території України, контрабандні і виготовлені з додаванням сплавів, які містять шкідливі метали.

Практично неосвоєним залишається сегмент дитячих ювелірних прикрас. Він на нашому ринку представлений слабко, на відміну від російських виробників («Ювелірний будинок «Садко»). Вони не тільки розробляють вироби для дітей, але й мають ексклюзивні права на використання образів улюблених персонажів, створених кіностудією «Союзмультфільм» .

За повідомленням Всесвітньої Ради по золоту (World Gold Council, WGC) попит на золото в 2010 році у світі збільшився на 9% - до 3,8 тис. тонн (122,6 млн. унцій). В 2009 році він складав 3,5 тис. тонн. [8]. В Україні традиційно популярні прикраси з «червоного» або, як його називають на заході, «російського» золота. Вироби з нього складають майже 60% всього об'єму вітчизняного ринку. У Європі дорогоцінними металами, що найбільше продаються, вважаються «біле» і «жовте» золото (у пропорції 60:40). Намагаючись слідувати моді, вітчизняні ювеліри освоїли виробництво різноколірного золота, але смаки покупців міняються набагато повільніше, ніж хотілося б ювелірам Ще однією особливістю українського ювелірного ринку є те, що основна частка продажів доводиться на недорогі вироби. Статистика свідчить, що більше 85% населення країни має доходи в межах 10−25 тис. гривень на рік, а на разову покупку в ювелірному магазині українці витрачають не більше тисячі. Але поступово відношення до коштовностей міняється. З банального засобу накопичення ювелірні вироби поступово стають прикрасою. За спостереженнями продавців ювелірних магазинів, покупці стали частіше звертати увагу на дизайн виробу, а не тільки на його вагу. Кожен місяць майже півсотні виробів знімаються з серійного виробництва із-за спаду попиту на них. На зміну їм приходять нові моделі, дизайн яких відповідає віянням моди.

Асортиментний ряд ювелірних заводів поповнився не тільки за рахунок виготовлення традиційних прикрас. З’явилися нові напрями, які раніше були відсутніми в українському масовому виробництві. Мова йде про виготовлення посуду з дорогоцінних металів. Майстри почали використовувати техніку емалі і воронування. Раніше ці напрями освоювали тільки вузькоспеціалізовані окремі заводи, сьогодні ж майже кожне крупне українське підприємство пропонує власну продукцію цих груп. Інтерес до виготовлення посуду сприяв підвищенню попиту на срібло. І це відповідає європейській традиції, де срібло займає на ринку більше 60%.

Та все ж українські прикраси по художніх характеристиках відстають від світових тенденцій моди років на 10 — 15. Оформлення ювелірних виробів натуральними дорогоцінними каменями виробникам теж невигідно, оскільки із-за дорожнечі їх потім важче реалізувати. Як наслідок, що підтверджується даними Державної гомологічної служби України, 85% ювелірних виробів мають вставки з синтетичних каменів. Виходить замкнене коло: немає масового попиту — немає виробництва, немає виробництва — немає можливості розвивати художній смак у споживача. Тоді як в Європі є дуже популярним прикрашати вироби діамантами, часто — крупними і різноколірними. [8, с. 245].

До сьогоднішнього дня експорт не був стратегічним напрямом в розвитку ювелірної галузі України, а був швидше питанням іміджу окремої компанії. Лише декілька крупних підприємств (Київський ювелірний завод, Одеський ювелірний завод, Харківський ювелірний завод, Львівський ювелірний завод, донецькі підприємства) частково представляють зразки своєї кращої продукції за кордоном. Часто основним покупцем вітчизняних коштовностей є українська діаспора. Але поступово експорт росте. Значна частка експорту припадає на російський ринок. Прихід на український ювелірний ринок іноземних виробників здатний суттєво змінити розстановку сил у вітчизняній ювелірній галузі. Не всі зможуть вижити в цій боротьбі, але ті компанії, які залишаться на ринку, мають шанс стати сильними підприємствами.

Міністерство фінансів України видало постанову про введення нового документообігу, тому вітчизняні підприємства вимушені наймати бухгалтерів, що в умовах кризи стає розкішшю. Зберегти виробництво у теперішніх масштабах неможливо. Накладаються також внутрішні проблеми: податки для бізнесу ростуть, тому підприємства вимушені знижувати витрати, скорочувати персонал. Під час фінансової кризи експерти рекомендують вкладати гроші в золото та діаманти, тобто елітний сегмент ювелірного ринку. Дешеві ювелірні вироби легко купити, але дуже важко потім продати, тому у дешевому сегменті попит істотно скоротився.

Основною причиною коливання цін на ювелірні вироби є вартість дорогоцінних металів на світовому ринку. Світовий ринок дорогоцінних металів за оцінками експертів в останні 10 років відчуває значні коливання цін і збуту. Ціна на золото і срібло в цілому зросла і навряд чи істотно зменшиться, а скоріше навпаки. Спостерігається стійка тенденція до зростання.

Для ювелірного виробництва характерними є великі затрати на сировину. Ціни на неї залежать від коливання цін на світовому ринку дорогоцінних металів. Динаміка цін на дорогоцінні метали зумовлена:

— збільшенням попиту на них;

— вичерпністю цих природних ресурсів;

— нестабільністю цін на енергоносії на світових ринках.

Для просування товару на регіональні ринки збуту та на експорт потрібно проводити масштабні рекламні компанії в засобах масової інформації, в спеціалізованих виданнях, брати участь в ювелірних виставках, у регіональних і міжнародних. Окрім цього в рекламних кампаніях потрібно враховувати інтереси конкретного покупця, а також широко застосовувати адресну рекламу.

На основі проведених досліджень можна зробити висновки, що в Україні ще немає таких офіційних статистичних даних, які б дозволили здійснити комплексний аналіз ринку ювелірних виробів. Запропоновані напрями аналізу виявили, що, попри зростання обсягів виробництва ювелірної продукції та її роздрібного товарообороту, з кожним роком збільшуються обсяги імпортованої продукції, яка створює серйозну конкуренцію ювелірній продукції вітчизняного виробництва.

1.2 Формування підприємницької ідеї та особливості її реалізації в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння Підприємницька ідея — це загальний задум підприємця щодо створення нового (або модифікування існуючого) товару просування його на ринку або надання нових послуг.

Свою підприємницьку ідею ми вирішили реалізувати в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння, спираючись на інформацію, отриманої в ході вивчення ювелірного ринку, на результати маркетингових досліджень та на досягнення науки та техніки. Дана підприємницька ідея розроблена з метою реалізації власних задумів підприємця та отримання максимально більшого прибутку.

Власну справу ми вирішили розпочати у формі одноосібного володіння приватного підприємства, адже у цій формі є відносна простота заснування (а у разі банкрутства — відносна простота ліквідації), повна самостійність і свобода власника, який може реалізовувати свої ідеї і розпоряджатися прибутком на власний розсуд, а також гарантія конфіденційної діяльності.

Діяльність підприємства буде здійснюватися у столиці: м. Київ, вул. Інститутська 16, тому що там розвинута інфраструктура, вищі ціни та більше клієнтів, а нашим цільовим сегментом споживачів є люди, які мають високий соціальний статус і високі доходи (як відомо, саме у Києві проживають такі люди), адже ювелірні вироби коштують не малих грошей.

Новоствореному підприємству ми вирішили дати назву «Марго» — це ім`я латинського походження, яке означає перлина. Але назва була обрана за саме ім`я, так як енергетика цього імені дуже сильна. Дівчата з таким ім`ям дуже товариські, володіють лідерством та логічним мисленням, мають твердий характер; це і стало основою щоб наше підприємство мало саме таку назву. Повне найменування підприємства: Приватне підприємство «Марго». Скорочене найменування: ПП «Марго». Власником ПП «Марго» є Бутович А. В. Підприємство здійснює свою діяльність з травня 2011 року. Засновник підприємства — власник, громадянка України — Бутович Анна Віталіївна.

Фінансування проекту відбулося за рахунок інвестицій та власних коштів, що склало статутний капітал у розмірі 1 000 000 гривень.

Основною метою діяльності ПП «Марго» є виготовлення якісних, елегантних, ексклюзивних ювелірних виробів та продаж цих виробів. Співробітники дуже творчі, висококваліфіковані спеціалісти та технологи. Вони добре розуміються на власній справі і виконують чітко та якісно свою роботу. ПП «Марго» має власну схему виготовлення різних ювелірних прикрас:

— графічний дизайн — виготовлення кожної прикраси починається з ідеї, яка втілюється в ескізі - авторській роботі художника — дизайнера;

— виробничий проект — на цьому етапі використовуються технології, коли ескіз перевтілюють в 3D модель, в якій наглядно видно всі деталі;

— воскова модель — виготовлення еталонної моделі з воску;

— виготовлення гумової форми — виготовлення форми для прямої заливки воску;

— модель для прямої заливки — виготовлення ялиночки має свої закономірності;

— шпатлювання — шпатлювання та випалювання ялиночки займає багато часу і вимагає точного дотримання технологічного процесу;

— заливка — використовуються дві основні технології: вакуумна, відцентрова;

— очищення та обрізування заливки;

— фацетування — розрізняють декілька видів фацетування (до капель, до зерна, до гладкої поверхні);

— полірування — при поліруванні дуже важливо використовувати сучасне обладнання, з метою зменшення втрат, що виникають в процесі обробки;

— поверхня — для оздоблення поверхні білого золота застосовується технологія гальванічного родію (метал з групи платинових). Ця технологія забезпечуює абсолютне очищення;

— нанесення пломби — в першу чергу перстень відправляється в державну пробірну палату, де на нього наноситься проба, відповідно до діючого законодавства;

— контроль при виході - кожен наш виріб проходить суворий контроль якості.

На рисунку 1.2 показано загальну схему виготовлення ювелірних виробів.

Рис. 1.2 Загальна схема виготовлення ювелірних виробів Таблиця 1.1

Організаційно-економічна характеристика підприємства ПП «Марго»

На сьогодні існує дуже багато різних ювелірних підприємств. Але не кожне з них відповідає належній якості. Наша підприємницька ідея полягає у створенні ювелірного підприємства «Марго» з виготовлення якісних виробів з дорогоцінних металів та каміння, їх реалізація у м. Київ та отримання максимального прибутку. Основним цільовим сегментом споживачів є люди, які мають високий статус і доходи.

1.3 Нормативно-правове регулювання діяльності підприємств в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння

Новостворене підприємство має приватну форму власності, а тому одним із основних законів є Господарський кодекс України.

Головні засади: приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. [1]

Згідно з законопроектом зміни до закону про можливе скасування ліцензування ювелірного виробництва та торгівлі:

Президентський законопроект № 6696 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» був визначений як невідкладний і був розглянутий на пленарному засіданні Верховної Ради України .

Законопроектом № 6696 зокрема передбачено виключення з переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, виготовлення виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Діяльність виробників ювелірної продукції та торговців ювелірними виробами не несе загрози життю та здоров`ю громадян, навколишньому природному середовищу та безпеці держави, тому ліцензування їхньої діяльності є недоцільним, оскільки не відповідає критеріям запровадження ліцензування, визначеним у Статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». [2]

Згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницькоїї діяльності» .

Загальні положення: об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. (До побутових послуг відносять також ремонт та виготовлення ювелірних виробів.) [3]

Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» визначає основні напрями державної політики у сфері обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, особливості державного регулювання та контролю у сфері господарської діяльності з зазначеними цінностями та, відповідно, встановлений розподіл функцій та повноважень органів державної влади.

Проте, деякі положення цього Закону України не відповідають сучасним вимогам ринку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них. [4]

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», що вводиться у дію з 1.01.2012 р., можуть бути:

1) платниками єдиного податку першої групи суб`єкти господарювання фізичні особи-підприємці, які здійснюють такі види господарської діяльності згідно КВЕД ДК 009−2005:

— 36.22.0 — Виробництво ювелірних виробів (як побутова послуга населенню, що надається за індивідуальним замовленням);

— 52.48.2 — Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (тільки на території ринків);

— 52.73.2 — Ремонт ювелірних виробів (як побутова послуга населенню);

2) платниками єдиного податку ІІ групи суб`єкти господарювання — фізичні особи-підприємці, які здійснюють такі види господарської діяльності згідно КВЕД ДК 009−2005:

— 33.50.0 — Виробництво годинників як виробництво; (як послуга, яка може надаватися іншим платникам єдиного податку або населенню);

— 36.22.0 — Виробництво ювелірних виробів як виробництво; (як послуга, яка може надаватися іншим платникам єдиного податку або населенню);

— 51.47.9 — Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;

— 52.48.2 — Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами;

— 52.73.1 — Ремонт годинників (як послуга, яка може надаватися тільки іншим платникам єдиного податку або населенню);

— 52.73.2 — Ремонт ювелірних виробів (як послуга, яка може надаватися тільки іншим платникам єдиного податку або населенню). [5]

Таблиця 1.2 Основні нормативно-правові документи, що регулюють діяльність підприємств в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння

Отже, значною проблемою залишається стан правового та нормативного забезпечення контролю за якістю сплавів ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, а також стан законодавства у сфері технічного регулювання, підтвердження відповідності та захисту прав споживачів.

Вирішенням головних проблемних питань є приведення діючих схем провадження господарської діяльності в ювелірній сфері та в сфері державного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів у відповідність до сучасних потреб розвитку та нових підходів у сфері державного регулювання. Потрібно переглянути вимоги законодавства щодо дефектності ювелірних виробів та відповідності маркування ювелірних виробів вимогам міжнародних стандартів.

1.4 Технологія створення підприємства в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння

Створення підприємства досить відповідальна справа, яка вимагає дотримання усіх норм та правил подачі документів для реєстрації. Процес створення приватного підприємства включає в себе декілька етапів:

Підготовчий етап — до цього етапу відносять обрання сфери, організаційної форми підприємства та виду діяльності, юридичної назви підприємства та його місце знаходження тощо.

Державна реєстрація — цей етап включає збір усіх необхідних документів та подання їх державному реєстратору .Процедура реєстрації приватного підприємства включає в себе етапи (див. дод. 1):

— Підготовка проекту Статуту;

— Прийняття засновником рішення (про створення приватного підприємства; про затвердження Статуту приватного підприємства; про призначення директора приватного підприємства);

— Підписання і нотаріальне завірення Статуту приватного підприємства;

— Сплата державного збору за проведення реєстрації;

— Подача документів на державну реєстрацію до районної державної адміністрації (заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи (форма № 1); примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про створення приватного підприємства; два примірники Статуту приватного підприємства; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи; довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи);

— Отримання довідки статистики про присвоєння кодів КВЕД;

— Взяття на облік в ДПІ і отримання довідки по формі 4-ОПП;

— Отримання дозволу та виготовлення печатки ПП;

— Взяття на облік в Пенсійному фонді;

— Взяття на облік в Фонді обов`язкового соціального страхування від тимчасової втрати працездатності;

— Взяття на облік в Фонді обов`язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

— Взяття на облік в Центрі зайнятості;

— Відкриття розрахункового рахунку в банку;

— Взяття на облік в якості платника ПДВ або єдиного податку.

Післяреєстраційний — на цьому етапі проводиться ліцензування та патентування діяльності, постановку на облік в органах державної статистики, податковій службі, відкриття поточного рахунку в банку, виготовлення печатки та штампів.

Діяльність новоствореного підприємства буде здійснюватися у центрі столиці: м. Київ, вул. Інститутська 16. Ми вирішили орендувати приміщення саме в цьому районі, тому що там розвинута інфраструктура, вищі ціни та більше клієнтів, а нашим цільовим сегментом споживачів є люди, які мають високий соціальний статус і високі доходи (як відомо, саме у Києві проживають такі люди), адже ювелірні вироби коштують не малих грошей.

Приміщення нам потрібне достатньо великим, адже нам потрібно розташувати в ньому 5 відділів: офіс директора, офіс виробничого персоналу, маленький цех по виготовленню виробів, головний відділ продажу, вбиральня.

Для нашого підприємства потрібно досить великий склад персоналу. Головну посаду — директора, буде займати власник підприємства, який буде виконувати основні функції: відповідати за управління підприємством, підбиратиме кваліфікованих працівників, регулюватиме процес діяльності, підписуватиме договори. Усі фінансові розрахунки вестиме головний бухгалтер. Виробничим проектом займатимуться дизайнери, огранщики та ювеліри, які будуть розробляти і втілювати неповторний дизайн ювелірного виробу у життя.. Роботою з клієнтами будуть займатися консультанти, продавці, в їх обов’язки входитиме: консультація клієнтів, надання поряд щодо вибору прикрас та продаж. До складу допоміжного персоналу входитимуть прибиральниці, які відповідатимуть за чистоту приміщень та охоронці, які відповідатимуть за безпеку підприємства та людей.

Таблиця 3. Склад та структура персоналу ПП «Марго»

Будь-яка підприємницька діяльність забезпечується різними ресурсами: природними, трудовими, матеріальними, фінансовими, інформаційними. Для створення конкурентоспроможного ювелірного підприємства в першу чергу необхідно забезпечити людський капітал та інновації. Вже потім треба забезпечувати підприємство основними і оборотними засобами.

Основним із залучених ресурсів було орендоване приміщення. Для забезпечення роботи адміністративного персоналу у використання залучено основні:меблі та побутову техніку у кількостях по 4 одиниці кожного, та оборотні: канцелярське приладдя в кількості 80 одиниць, засоби.

На нашому підприємстві основні і оборотні засоби адміністрації та виробничого процесу майже однакові, за виключенням того що у виробничому процесі нам знадобляться ресурси саме виробничого характеру: різне устаткування та приладдя, і у більшій кількості.

Для роботи допоміжного персоналу залучено лише найнеобхідніші ресурси, за допомогою яких можливо підтримувати приміщення в чистоті: мило, сода, порошок, відро, швабра тощо. Щодо охорони було залучено зброя та рації невеликій кількості 4 одиниці кожного.

Таблиця 4. Ресурси, які необхідно залучити для створення та функціонування («Марго»)

У процесі створення підприємства було укладено одні з основних договорів для початку діяльності. Перший з яких договір оренди, який укладається між орендарем і орендодавцем щодо здачі в оренду приміщення. І також трудовий договір, який укладений між працівниками та роботодавцем щодо вимог роботи яку зобов`язується виконувати працівник та розмір зарплатні яку збирається платити роботодавець.

Таблиця 5. Характеристика договірної діяльності («Марго»)

При підрахунку кошторису на створення підприємства «Марго» до уваги бралися лише найнеобхідніші витрати. Одними з найголовніших є витрати на державну реєстрацію. Деякі з них чітко визначені законодавством, а саме: збір за державну реєстрацію, плата за ліцензування. Інші витрати залежать від потреб підприємства.

Одними з великих витрат склали оренда приміщення — 5 000 гривень на місяць, та реклама — 5 000 гривень. Найбільші витрати були понесені на придбання основних засобів загальновиробничого призначення: побутова техніка, устаткування, меблі, інші засоби для забезпечення нормальних умов праці. Загальна сума витрат склала - 70 000 гривень. Не значні витрати понесли на закупівлю оборотних засобів: придбання канцелярії, приладдя, засобів для прибирання та інших ресурсів — 1 000 гривень. Для охорони майна та документації фірми було вирішено встановити систему відеоспостереження, витрати на яку склали 7 000 гривень. Загальна сума витрат становить 88 724 гривень.

Таблиця 6. Кошторис витрат на створення («Марго»)

Отже, створення підприємства досить відповідальна справа, яка вимагає дотримання усіх норм та правил подачі документів для реєстрації. Важливим для створення є гарне розташування підприємства, склад якісного, кваліфікованого персоналу, залучення для початку найважливіших і найпотрібніших ресурсів для функціонування підприємства, також вимагає мати досить велику суму коштів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

У результаті дослідження даної курсової роботи на тему «Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння» було вивчено ювелірний ринок України. Ювелірний ринок України — на підйомі, за останні 5 років виріс за всіма показникам. Привабливість українського ювелірного ринку оцінили багато крупних компаній з Єгипту, Туреччини, Індії і Китаю, беруть участь у виставках на території нашої країни. Український ювелірний ринок працює досить динамічно та прибутково. Але як і на кожному ринку ювелірний ринок має свої основні проблеми розвитку наприклад як, ризик отримати контрабандні і виготовлені з додаванням сплавів, які містять шкідливі метали.

Підприємницька ідея, описана у пункті 1.2., полягала у створенні приватного підприємства «Марго», мета якого виготовлення ексклюзивних, елегантних, якісних виробів з дорогоцінних металів та каміння.

У пункті 1.3. розписані основні закони та нормативно-правові акти, що регулюють діяльність ювелірних підприємств. Зокрема, Господарський кодекс України, Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності «, Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та інші нормативно-правові акти. Аналізуючи нормативно-правову базу слід зауважити, що значною проблемою є стан правового та нормативного забезпечення контролю за якістю сплавів ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

Практичною частиною курсової роботи було створення власного підприємства. У пункті 1.4. чітко визначені етапи створення підприємства, адміністративний склад, кількість використаних ресурсів та кількість використаних коштів.

Таким чином, згідно з мети курсової роботи було створене віртуальне ювелірне приватне підприємство «Марго» у відповідності до зазначених вимог та нормативно-правової бази України.

ювелірний власний підприємницький ідея СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. За № 436-IV // Відомості Верховної Ради України? 2003.? № 18? 22? Ст. 113

2. Закону України «Про патентування деяких видів підприємницькоїї діяльності» від 23.03.96 № 98/96-ВР

3. Президентський законопроект № 6696 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності»

4. Закон України від 18.11.1997 р. № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»

5. Закон України від 04.11.2011 р. № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»

6. Статистичний щорічник України за 2010 рік. /Державна служба статистики України 2011: за ред. О. Г. Осауленко 2011. — 560 с.

7. Артюх Т. М. Товарознавча експертиза ювелірних коштовностей. Теорія та практика: [Монографія] / Артюх Т. М., — К.: КНТЕУ, 2005 — 303 с.

8. Мельниченко Т. А. Товарознавство ювелірних товарів та товарів народного художнього ремесла: Посібник Мельниченко Т. А. — 2008 — 352

Додаток А

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Рішення власника № 1 від «20» травня 2011 року СТАТУТ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

" Марго"

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Приватне підприємство «Марго» створене на підставі частини першої статті 42 Конституції України, Законів України «Про підприємництво» та «Про підприємства в Україні.

1.2. Засновником (надалівласник) підприємства є: Бутович Анна Віталіївна що проживає за адресою.

1.3. Підприємство є юридичною особою за законодавством України. Підприємство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, яка здійснюється в порядку передбаченим законодавством України.

1.4. Підприємство має право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисти немайнові права і нести обов’язки пов’язані з його діяльністю, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді і третейському суді. Воно здійснює будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству України і відповідає цілям передбаченим статутом підприємства.

1.5. Підприємство має самостійний баланс, розрахункові і будь-які інші, в тому числі валютні, рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою і символікою, кутовий та інші штампи, фірмовий знак.

1.6. Підприємство має право створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них.

1.7. Підприємство керується в своїй діяльності законодавством України і цим статутом.

1.8. Назва підприємства:

повна назва — приватне підприємство «Марго»;

скорочена назва — ПП «Марго «.

1.9. Місцезнаходженням підприємства є місце проживання власника (засновника) -)м. Київ, Україна.

2. Мета та предмет діяльності підприємства

2.1. Підприємство створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

2.2. Предметом діяльності підприємства є:

— виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння;

— оптова та роздрібна торгівля ювелірною продукцією;

Власник підприємства може прийняти рішення про розширення сфери діяльності підприємства, яка передбачена цим статутом.

Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до діючого законодавства з отриманням необхідного патенту.

3. Порядок розподілу прибутків та збитків

3.1. Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

3.2. Чистий прибуток, отриманий після вказаних розрахунків, використовується за рішенням власника на його розсуд.

3.3. Підприємство відповідає по своїм зобов’язанням усім своїм майном. Збитки підприємства відшкодовуються за рахунок коштів, які є у підприємства. При нестачі цих коштів — за рахунок реалізації майна підприємства.

Підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника, а власник — за зобов’язаннями підприємства.

4. Порядок утворення майна підприємства та його використання

4.1. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

4.2. Майно підприємства належить йому на праві власності.

4.3. Джерелами формування майна підприємства є:

— грошові та матеріальні внески власника;

— доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

— доходи від цінних паперів;

— кредити банків та інших кредиторів;

— безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

— інші джерела не заборонені законодавчими актами України.

4.4. Підприємство має право продавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

4.5. Підприємство має право продавати, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності.

5. Компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів

5.1. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору /контракту, угоди/, а також інших форм, що регулюють трудові відношення працівника з підприємством.

5.2. Трудовий колектив розглядає і затверджує проект колективного договору; розглядає і вирішує згідно з статутом питання самоврядування трудового колективу; визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг; бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність.

5.3. Повноваження трудового колективу реалізуються загальними зборами та їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах трудового колективу строком на 2 роки не менше як 2/3 голосів.

6. Орган управління підприємства

6.1. Органом управління підприємства є директор. Директор вирішує усі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції власника. Власник підприємства може прийняти рішення про передачу частини повноважень, що належать йому, до компетенції директора.

При найнятті (призначенні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, строки найняття, обов’язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України.

6.2. Директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції власника даного підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

6.3. Директора підприємства може бути звільнено з посади до закінчення строку контракту на підставах, передбачених у контракті або законодавством України.

6.4. Заступники директора підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади директором підприємства.

Директор підзвітний власнику і організує виконання його рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов’язкові для власника.

Директор діє від імені підприємства в межах, встановлених Законом України «Про підприємства в Україні».

Директор має право без довіреності виконувати всі необхідні дії від імені підприємства.

7. Припинення діяльності підприємства Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його реорганізації /злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення/ або ліквідації.

Реорганізація підприємства відбувається за рішенням власника.

При реорганізації підприємства вся сукупність прав та обов’язків переходить до його правонаступників.

Підприємство ліквідується:

а) за рішенням власника;

б) на підставі рішення суду або арбітражного суду;

в) у разі визнання його банкрутом;

г) за поданням органів, що контролюють діяльність підприємства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства.

8. Ліквідаційна комісія Ліквідація підприємства провадиться призначеною власником ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності підприємства за рішенням суду або арбітражного суду — ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами підприємства.

Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію підприємства в одному з офіційних /республіканському і місцевому/ органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно підприємства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів підприємства третім особам, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику підприємства або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Засновник :

Підпис: ________________________

Додаток Б

ДОГОВІР банківського рахунку м. Київ «1» червня 2011р.

ПАТ «Укрсоцбанк», іменований надалі «Банк», в особі годовного директора Т.Б. В., діючого на підставі положення з одного боку, і Б.А.В., іменований надалі «Клієнт», в особі директора діючого на підставі положення з іншого боку, уклали даний договір про нижче наведене:

1. Предмет договору. Загальні положення:

1.1. За даним договором Банк зобов’язується приймати і зараховувати поступаючі на рахунок, відкритий Клієнтові, кошти, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку й проведенні інших операцій по рахунку.

1.2. Банк вправі використати наявні на рахунку кошти, гарантуючи право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими засобами.

1.3. Банк не вправі визначати й контролювати напрямки використання коштів Клієнта й установлювати інші не передбачені законом обмеження його права розпоряджатися коштами за своїм розсудом.

1.4. Банк зобов’язується відкрити поточний рахунок Клієнтові.

2. Посвідчення права розпоряджатися коштами, що перебувають на рахунку:

2.1. Права осіб, що здійснюють від імені Клієнта розпорядження про перерахування й видачу засобів з рахунку, засвідчуються Клієнтом шляхом надання Банку наступних документів, передбачених законом, банківськими правилами й даним договором: про відкриття поточного рахунку.

2.2. Клієнт вправі дати розпорядження Банку про списання коштів з рахунку на вимогу третіх осіб, у тому числі пов’язаному з виконанням Клієнтом своїх зобов’язань перед цими особами. Банк приймає ці розпорядження за умови вказівки в них у письмовій формі необхідних даних, що дозволяють при пред’явленні відповідної вимоги ідентифікувати особу, що має право на її пред’явлення.

2.3. За даним договором дозволяється посвідчення прав розпорядження грошовими сумами, що перебувають на рахунку електронними засобами платежу і інших документів з використанням у них аналогів власноручного підпису, кодів, паролів і інших засобів, що підтверджують, що розпорядження дане уповноваженою особою.

3. Обов’язки Банку: Банк зобов’язується:

3.1. Здійснювати для Клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, установленим відповідно до його банківськими правилами й застосовуваними в банківській практиці звичаями ділового обороту;

3.2. Зараховувати грошові засоби, що надійшли на рахунок Клієнта, не пізніше дня, що слідує за днем надходження в банк відповідного платіжного документа;

3.3. За розпорядженням Клієнта видавати або перераховувати з рахунку кошти Клієнта не пізніше дня, що слідує за днем надходження в банк відповідного платіжного документа, якщо інші строки не передбачені законом і виданими відповідно до нього банківськими правилами.

4. Кредитування рахунку:

4.1. Відповідно до даного договору Банк може здійснювати платежі з рахунку, незважаючи на відсутність коштів, тобто здійснювати кредитування рахунку. У цьому випадку Банк вважається надавшим Клієнтові кредит на відповідну суму до дня здійснення такого платежу.

4.2. Права та обов’язки сторін, пов’язані із кредитуванням рахунку, регулюються законодавством про позику і кредит.

5. Оплата витрат Банку на здійснення операцій по рахунку:

5.1. Клієнт оплачує послуги Банку по здійсненню операцій з коштами, які перебувають на рахунку, у наступному розмірі:1 000грнміс.

5.2. Плата за послуги Банку, передбачена підпунктом 5.1., стягується Банком після закінчення кожного кварталу з коштів Клієнта, що перебувають на рахунку.

6. Відсотки за користування Банком коштами, що перебувають на рахунку:

6.1. За користування коштами, що перебувають на рахунку Клієнта, Банк сплачує відсотки, сума яких зараховується на рахунок.

Сума відсотків зараховується на рахунок після закінчення.

6.2. Відсотки, зазначені в підпункті 6.1., сплачуються Банком.

7. Залік зустрічних вимог Банку і Клієнта по рахунку:

7.1. Грошові вимоги Банку до Клієнта, пов’язані із кредитуванням рахунка і оплатою послуг банку, а також вимоги Клієнта до Банку про сплату відсотків за користування коштами припиняються заліком.