Первинний та аналітичний облік соціального страхування персоналу

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ обліку соціального Страхування персоналу
• 1.1 Економічна сутність і значення соціального страхування персоналу
• 1.2 Історія розвитку соціального страхування
• 1.3 Нормативне регулювання обліку соціального страхування
• РОЗДІЛ 2. Організація обліку соціального Страхування персоналу на підприємстві
• 2.1 Первинний та аналітичний облік соціального страхування персоналу
• 2.2Синтетичний та аналітичний облік соціального страхування персоналу
• 2.3 Інвентаризація розрахунків за соціальним страхуванням персоналу
• РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
• 3.1 Умова задачі
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ

ВСТУП

За умов побудови ринкової моделі економіки дуже важливе значення має глибоке усвідомлення економічної природи і сутності цільових фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, їхньої об'єктивної необхідності, зв’язку з іншими економічними категоріями і ролі в економічній системі держави.

В умовах реструктуризації економіки, що супроводжується економічною кризою і спадом виробництва, безробіттям, спадом життєвого рівня малозабезпечених верств населення, гостро стоїть проблема соціального захисту населення.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, суть якого полягає у забезпеченні певними коштами для прожиття у разі повної, часткової чи тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Розвиток загальнообов’язкового державного страхування, вдосконалення механізму його функціонування, забезпечення повного обліку та контролю за правильністю здійснення відрахувань на соціальне державне страхування є актуальним питанням сьогодні, яке потребує глибокого вивчення та обґрунтування.

Питання щодо вивчення обліку соціального страхування є досить актуальним. Дослідженням даного питання займалися такі вчені як Бутинець Ф. Ф., Волкова І.А. П. М. Герасим, Г. П. Журавель, М. В. Кужельний, Н. М. Ткаченко, В. В. Сопко, Ж. К. Нестеренко та багато інших. Однак разом з цим наявні проблемні моменти, які потрібно удосконалювати як теоретично так і практично.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів з обліку внесків на соціальне страхування, а також практики відображень операцій в регістрах бухгалтерського обліку і на рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до цього завданнями курсової роботи є :

— вивчення теоретичної основи обліку соціального страхування, дослідити історичні аспекти, нормативно-правової бази з цього питання;

— розглянути організацію первинного, аналітичного та синтетичного обліку витрат на підприємствах України;

— скласти та розв’язати тематичну задачу з обліку витрат;

Об'єктом дослідження виступає організація бухгалтерського обліку внесків на соціальне страхування на підприємстві.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційні аспекти первинного, аналітичного та синтетичного обліку внесків на соціальне страхування.

При дослідженні даної теми були використані такі методи як індукція, дедукція, синтез та аналіз.

Під час виконання курсової роботи були використані: нормативно-правові та законодавчі акти, підручники, навчальні посібники, періодичні видання, що стосуються даної проблеми дослідження, статистичні матеріали.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ обліку соціального Страхування персоналу

1.1 Економічна сутність і значення соціального страхування персоналу

Відповідно до Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, суть якого полягає у забезпеченні певними коштами для прожиття у разі повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, у старості та в інших випадках передбачених законодавством.

Право на соціальний захист громадян гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок :

— підприємств, установ і організацій;

— державного бюджету;

— страхових внесків громадян;

— інших джерел соціального забезпечення.

Соціальне страхування — фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

— законодавчого визначення умов і порядку його сплати;

— обов'язковості сплати;

— законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного

— соціального страхування;

— прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;

— захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;

— державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;

— відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм законодавства, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Суб'єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Залежно від страхового випадку виділяють наступну класифікацію соціального страхування:

? пенсійне страхування;

? страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

? медичне страхування;

? страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

? страхування на випадок безробіття.

На сьогодні підприємства сплачують єдиний соціальний внесок, що надходить на рахунки пенсійного фонду України, звідки потім перерозподіляється по іншим фондам.

Єдиний соціальний внесок — консолідований страховий внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що сплачується в обов’язковому порядку з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб і членів їх сімей у випадках, передбачених законодавством, на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.

Таким чином, соціальне страхування є важливою чистиною соціального захисту населення, що гарантується державою (в розмірах не нижче прожиткового мінімуму) в випадках повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, у старості та в інших випадках передбачених законодавством.

1.2 Історія розвитку соціального страхування

бухгалтерський облік страхування витрата

Історія створення інституту соціального захисту працюючих і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує близько 120 років і бере свій початок з Германії, де протягом 1883−1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. На сьогодні майже в кожній країні в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування.

Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку XX століття. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров’я. 2 червня 1903 року було введено «Правила про винагороду потерпівши внаслідок нещасних випадків робітників і службовці, а також членів їх сімей на підприємствах фабрично-заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості».

В 1912 році були прийняті на державному рівні закони «Про забезпечення робітників на випадок захворювання», «Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві» і ряд інших. Були створені так звані лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести тижнів робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.

Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту працівників.

В 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, вагітністю пологами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомоги здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.

В 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже тоді в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.

Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам.

У 1971 році були створені відділи соціального страхування. Забезпечення та контроль за соціальною сферою відділ соціального страхування проводив через 21 галузевий обком профспілок, спираючись на величезний страховий актив із робітників та службовців.

З прийняттям Незалежності уряд розпочав формувати і нову систему соціального страхування у відповідності до тенденцій, які в той час спостерігалися в Україні. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову «Про управління соціальним страхуванням в Україні», а в березні того ж року було створено принципово нову структуру — Фонд соціального страхування України .

1.3 Нормативне регулювання обліку соціального страхування

На підприємствах всіх форм власності бухгалтерський облік ведеться відповідно до: Закону України від 16.07.99 р. № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291; Положення (стандартів) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності. Це Положення (стандарт) застосовується підприємствами, організаціями та іншими підприємствами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до Конституції України в нашій державі встановлені і діють Закони України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян України визначені Законом України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями).

Слід окремо виділити ще один нормативно-правовий акт, що регулює соціальне страхування персоналу підприємства — Закон України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Даний нормативний документ визначає:

? принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

? платники єдиного внеску;

? порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

? розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;

? орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

? склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;

? порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Незважаючи на прийняття цього Закону, чинними на сьогодні залишаються чотири закони, які регулюють справляння зборів фондів.

Чотири окремих соціальних закони будуть впливати на порядок нарахування внесків і продовжувати визначати порядок отримання дотацій та допомог від фондів соцстрахування. Таким чином, всі інші соцфонди залишають за собою право контролю за своїми коштами.

Втратять чинність лише Закон від 11.01.2001 р. № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування «та частково закони від 26.06.97 р. № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (в частині зборів) та від 22.02.2001 р. № 2272-III «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності"(в частині страхових тарифів).

Справляння зборів до Пенсійного Фонду України регламентується Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058 (зі змінами та доповненнями) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного Фонду України», затвердженою Постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.10.01 р. № 16−6. Закон «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється включно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно із законом «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їхні філії та інші відокремлені підрозділи, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують і які не використовують працю найманих працівників, а також фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, і фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно із цивільно-правовими договорами. Кожному платнику присвоюється реєстраційний номер і вручається письмове повідомлення про розміри і строки сплати внесків.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності зафіксовані в Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ із наступними змінами та доповненнями. Даний закон передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітністю та пологами, доглядом за малолітньою дитиною, частковою компенсацією витрат, пов’язаною із народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їхніх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються цим законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Також згідно із Законом № 2240-ІІІ загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регламентуються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ та «Порядком справляння збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 03.11.97 р. № 4. Також в Законі № 2213-ІІІ зазначено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про зайнятість населення» (803−12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.01.99 р. № 1105-XІV зі змінами та доповненнями установлено економічний механізм і організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Відповідно до даного Закону страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового соціального страхування, з допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя і здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності. Також в цьому Законі зазначено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України (322−08), Закону України «Про охорону праці» (2694−12) та інших нормативно-правових актів.

Отже, загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Формування системи соціального страхування персоналу незалежної України розпочалося в 1991 році з прийняттям постанови «Про управління соціальним страхуванням в Україні», та створенням Фонду соціального страхування України.

До 2011 року підприємства сплачували внески до 4 фондів соціального страхування. Існуюча практика на сьогодні - сплата єдиного соціального внеску, який надходить до Пенсійного фонду України, звідки іде перерозподіл на 4 фонди соціального страхування.

РОЗДІЛ 2. Організація обліку соціального Страхування персоналу на підприємстві

2.1 Первинний та аналітичний облік соціального страхування персоналу

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування.

Документування є важливою ланкою в ланцюгу функціонування бухгалтерського обліку. Це початок і основа бухгалтерського обліку. Без належно оформленого документа не може бути бухгалтерського запису, від нього залежать повнота і достовірність облікової інформації для користувачів. Первинні документи — це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Всі документи з обліку зобов’язань згідно класифікації можна розділити:

? за місцем складання — на внутрішні та зовнішні;

? за призначенням — на виконавчі, розпорядчі, бухгалтерського оформлення та комбіновані;

? за порядком складання — первинні та зведені;

? за способом використання — разові та накопичувальні;

? за змістом — грошові, розрахункові та матеріальні.

Проведемо аналіз первинних документів з обліку внесків на соціальне страхування згідно вищезазначеної класифікації та розглянемо особливості їх заповнення.

Первинним документом, у якому відображається інформація за соціальним страхуванням є Особова картка працівника. Даний документ відкривається на кожного співробітника підприємства (організації) при зарахуванні його на роботу.

Форма № N П-2 складається з двох блоків (видів) інформації. Перший блок інформації містить усі відомості про робітника, його сімейний стан, утриманців, про дату зарахування на роботу і подальші переміщення, відмітки про використання відпустки й інші загальні відомості. Другий блок відбиває помісячно усі види нарахувань і утримань із заробітної плати на підставі відповідних первинних документів.

Особовий рахунок відкривається за кожний рік і є документом постійного зберігання (75 років по закінченні виплат).

На підставі даних особового рахунку складається «Розрахунково-платіжна відомість працівника» N П-6 або «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)» N П-7. В даному документ наводиться інформація про утримання із заробітної плати працівників сум єдиного внеску до фондів соціального страхування.

Розрахунок суми утримання відрахувань у фонди соціального страхування (єдиний соціальний внесок) із нарахованої заробітної плати робітника проводиться безпосередньо в розрахунковій (розрахунково-платіжній) відомості типової форми у розмірі, встановленому відповідним законодавством.

Даний документ є документом бухгалтерського заповнення і на практиці підписується бухгалтером-виконавцем розрахунку заробітної плати і головним бухгалтером, який здійснює контроль за правильністю нарахувань.

Згідно класифікації дані документ є внутрішніми, комбінованими, зведеними, розрахунковими документами.

N П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки». Даний документ містить три групи даних:

— відомості про робітника, якому надається щорічна відпустка, умови його праці, інформація для надання робітнику пільг, тривалість основної і додаткової відпустки (у днях), дати початку і закінчення відпустки;

— розрахунок середньоденної заробітної плати (виходячи з 12 місяців, що передують відпустці);

— розрахунок суми відпускних, у тому числі за періодами, якщо відпустка припадає на два і більше місяці, й утримання з нарахованих сум відпускних.

Наказ укладається у двох примірниках, один з яких залишається у відділі кадрів, а інший передається до бухгалтерії для нарахування відпускних. Обидва примірники наказу повинні підписати керівник підприємства і начальник цеху (ділянки), майстер або начальник відділу, котрому безпосередньо підпорядкований робітник, який іде у відпустку [16, 20].

Згідно класифікації дані документ є внутрішніми, комбінованими, зведеними, розрахунковими документами.

Аналітичний облік — невід'ємна частина бухгалтерського обліку на підприємстві.

Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про нарахування внесків до фондів соціального страхування за підприємством в цілому та за кожним працівником підприємства.

Аналітичний облік ведеться в розрізі кожного працівника підприємства, на заробітну плату якого нараховується ЄСВ.

2.2 Синтетичний та аналітичний облік соціального страхування персоналу

Синтетичний облік соціального страхування — відображення стану і руху внесків на соціальне страхування в узагальнених показниках на синтетичному рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням».

Для більш конкретного розуміння про синтетичний облік соціального страхування треба ввести поняття «класифікація рахунків».

Класифікація рахунків — науково обґрунтоване групування рахунків, яке покладене в основу побудови Плану рахунків та сприяє їх правильному застосуванню для обліку активів, пасивів і господарських процесів. Доцільно про класифікувати рахунок, що застосовуються для обліку соціального страхування персоналу.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» за економічним змістом відноситься до класу 6 — Поточні зобов’язання. Таким чином цей рахунок пасивний. Відносно інших рахунків вони постійні (реальні), а також вони є балансовими.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» призначений для узагальнення інформації про нарахування та сплату зобов’язань за соціальним страхуванням персоналу.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки:

? 651 «Розрахунки за пенсійним страхуванням «;

? 652 «За соціальним страхуванням» ;

? 653 «За страхуванням на випадок безробіття» ;

? 654 «За індивідуальним страхуванням» ;

? 655 «За страхуванням майна» ;

За кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображається сума нарахованих зобов’язань за соціальним страхуванням, за дебетом — їх сплата.

Для обліку розрахунків по соціальному страхуванню застосовується Журнал 5. Дані по рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються також у формі № 1 «Баланс» по рядку 570 «Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування» .

Ставки відрахувань із заробітної плати на нарахувань на неї встановлюються Законом України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Ставки нарахувань та утримань наведено в таблиці А.1. (Додаток А).

Відповідно до даного закону юридичні та фізичні особи, дипломатичні представництва та консульські установи:

? на суму нарахованої заробітної плати найманих працівників нараховують єдиний соціальний внесок в сумі від 36,76 до 49,7%, залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство у ФСС від нещасних випадків. Утримання із зарплати в розмірі 3.6%. Для працівників — інвалідів нарахування на зарплату здійснюється в розмірі - 6,41%.

? на суму винагороди фізосіб, які отримують винагороду за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами здійснюють нарахування у розмірі 34,7%, утримання — 2,6%

? на суму допомоги з тимчасової втрати працездатності для осіб, які отримують дану допомогу нарахування — 33,2%, утримання — 2%.

Підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, у яких кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці (далі - ФОП) таких інвалідів — не менше 25% витрат на оплату праці на суму нарахованої зарплати здійснюють нарахування єдиного соціального внеску в розмірі 5,3%, утримання ЄСВ з зарплати — 3,6% для всіх працівників, та 2,85% для інвалідів.

Підприємств та організації громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і ФОП таких інвалідів — не менше 25% витрат на оплату праці здійснюють нарахування єдиного соціального внеску в розмірі 36,76−49,7%в залежності від ступеня професійного ризику, та 5,5% - для працівників — інвалідів, утримання ЄСВ з зарплати — 3,6% [12, 24].

2.3 Інвентаризація розрахунків за соціальним страхуванням персоналу

Інвентаризація — перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Основні питання щодо інвентаризації соціального страхування розглянуто в розрізі інвентаризації зобов’язань та розрахунків підприємства. Дані питання регулюються інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу.

Метою проведення інвентаризації є встановлення правильності розрахунків за соціальним страхуванням, правильного застосування ставок нарахування та утримання та своєчасного розрахунку з фондами.

Об'єктами інвентаризації виступають дані щодо стану розрахунків за страхуванням на певну дату.

Специфіка проведення інвентаризації полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю:

1) прийоми перевірки окремого документу: формальна перевірка; арифметична перевірка; нормативно-правова перевірка;

2) прийоми перевірки декількох документів, що відображають одну і ту ж або взаємопов'язані операції: зустрічна перевірка; взаємний контроль;

3) прийоми перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей: контрольне порівняння; відновлення кількісно-сумового обліку; хронологічна перевірка.

Перевірці підлягають всі первинні документи, що містять інформацію про нарахування та утримання єдиного соціального внеску та розрахунків з фондами.

Суми заборгованостей за такими розрахунками слід обов’язково узгодити перед складанням річної фінансової звітності. Залишати їх в обліку неврегульованими не допускається.

Специфікою процесу інвентаризації соціального страхування персоналу є необхідність перевірки, поряд з суто бухгалтерською інформацією, відповідності здійснених операцій законодавчо-правовим нормам.

В ході проведення інвентаризації розрахунків з фондами соцстраху перевіряється реальність заборгованості за розрахунковими відомостями, підсумки яких порівнюються з Головною книгою.

Перевіряється правильність нарахованих та утриманих сум, а також своєчасність їх перерахування; за документами встановлюється тотожність розрахунків з банком.

Що стосується положень щодо соціального страхування зазначених в інструкції № 69 «по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, то тут зазначається про соціальне страхування лише в розразі інвентаризації витрат майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат і платежів, яка полягає в перевірці обґрунтованості залишку вказаних сум на дату інвентаризації, відповідності затвердженому розпорядчим документом керівника підприємства переліку створюваних резервів, для чого:

а) залишок резерву на оплату відпусток, включаючи відрахування на державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденної оплати праці працівників.

Середньоденна оплата праці визначається діленням на 25,4 середньомісячної заробітної плати одного працівника, що за діючим законодавством приймається для оплати відпустки.

Кількість днів невикористаної відпустки всіма працівниками підприємства, на яку створюється резерв, не може бути обчислена більш як за два роки із зменшенням на кількість авансованої відпустки в тих випадках, коли чергова відпустка частково надана в рахунок майбутнього (невідпрацьованого) періоду;

б) при інвентаризації резерву на виплату передбаченої законодавством винагороди за вислугу років уточнюється розмір резерву, який не повинен перевищувати суми нарахованої винагороди, і підлягає віднесенню на витрати виробництва і обігу;

в) до суми резервів на оплату відпусток і винагороди за вислугу років додаються відрахування за встановленими нормативами на державне соціальне страхування з цих сум.

Отже, облік внесків на соціальне страхування ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». Первинними документами є особова картка працівника, розрахунково-платіжна відомість, наказ про надання відпустки. Синтетичний облік здійснюється з допомогою журналу № 5.ставки відрахувань встановлюються в залежності від класу професійного ризику відповідно до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [ 3].

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

3.1 Умова задачі

ТОВ «Меблі». М. Суми, вул. Петропавловська, 90. Розрахунковий рахунок в КБ «Приватбанк» № 32 546 452 458 522.

Протягом квітня 2011 року була нарахована заробітна плата:

— директорові підприємства Величко Н.І. — 2500 грн.

— головному бухгалтеру Солодовник А. М. — 1500 грн.

— робітникам Колісниченко В.П. — 1000 грн.

Бойко Г. Ю. (інвалід) — 1000 грн.

Клас професійного ризику виробництва — 23.

Ставка єдиного соціального внеску в частині нарахування — 37,26%; утримання — 3,6%.

Працівник інвалід — нарахування 8,41; утримання — 3,6%.

Згідно колективного договору, що укладений на підприємстві, розмір авансу складає 50% від заробітної плати з врахуванням фактично відпрацьованого часу, дата виплати заробітної плати — 7 та 22 числа.

Таблиця 3.1 — Журнал господарських операцій ТОВ «Меблі»

ВИСНОВКИ

Соціальне страхування є важливою чистиною соціального захисту населення, що гарантується державою (в розмірах не нижче прожиткового мінімуму) в випадках повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, у старості та в інших випадках передбачених законодавством.

Історія становлення інституту соціального страхування працівників досить коротка, нараховує близько 120 років та бере свій початок в Німеччині. В Україні соціальне страхування з’явилося значно пізніше, в вигляді пенсійного страхування. Еволюціонуючи протягом майже століття, дана система змінилася, і на сьогодні ми маємо 4 фонди соціального страхування: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фонд соціального страхування на випадок безробіття та фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, внески до яких до 2011 оку сплачувалися окремо, а з 2011 року — консолідовано, шляхом сплати єдиного соціального внеску. Даний внесок перераховується до Пенсійного фонду України, звідки вже здійснюється перерозподіл і на інші фонди.

Первинними документами з обліку внесків на соціальне страхування є особова картка працівника, розрахунково-платіжна відомість, наказ про надання відпустки.

Синтетичний облік внесків на соціальне страхування ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням».. Синтетичний облік здійснюється з допомогою журналу № 5.

Ставки відрахувань встановлюються в залежності від класу професійного ризику відповідно до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»., інвентаризація внесків на соціальне страхування здійснюється в розрізі інвентаризації зобов’язань, відповідно до інструкції № 69.

Розроблена нами задача показує основні операції, пов’язані із витратами діяльності підприємства та показує на практиці приклади обліку витрат діяльності, а заповнені документи дозволяють більш детально ознайомитися із діяльністю підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми національної системи бухгалтерського обліку в Україні в період його реформування [Текст]: навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України, Одеський держ. аграрний ун-т; сост.: П. Т. Саблук, К. В. Колузанов. — Одесса: [б. и.], 2002. — 398 с. — ISBN 966−669−040−3

2. Білуха, М. Т. Теорія бухгалтерського обліку [Текст]: підручник / М. Т. Білуха. — К.: КНЕУ, 2000. — 692 с. — ISBN 966−7376−41−9

3. Бутинець, Ф. Ф. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність [Текст]: навчальний посібник / Ф. Ф. Бутинець, Н. М. Малюга; Житомирський інженерно-технологічний ін-т. — 2-е вид. — Житомир: Рута, 2000. — 480 с. — ISBN 966−7570−14−2

4. Бухгалтерський облік в Україні [Текст]: навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка»; ред. Р. Л. Хом`як. — 7-е вид., доп. і перероб. — Львів: Інтелект-Захід, 2008. — 1224 с. — ISBN 978−966−7597−71−9

5. Васюта-Беркут, О.І. Теорія бухгалтерського обліку [Текст]: навчальний посібник / О. І. Васюта-Беркут, Г. Ф. Шепітко, Н. О. Ромашевська; МАУП. — К.: МАУП, 2001. — 176 с. — ISBN 966−608−089−3

6. Волкова, І. А. Бухгалтерський облік у банках [Текст]: навчальний посібник / І. А. Волкова, О. Ю. Калініна; Мін-во освіти і науки України, Волинський ін-т економіки та менеджменту. — К.: ЦУЛ, 2009. — 520 с. — ISBN 978−966−364−888−0

7. Гавриловська Л. М., Головко Т. В., Ларіонова А.С. Фінансовий облік-2: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни — видання2, без змін — К.: КНЕУ, 2009 — 280 с. ISBN 978−966−483−107−6

8. Голов С. Ф. Управлінський облік. Підручник — 2 видання — К.: Лібра, 2004 — 704 с. ISBN 966−7035−53−0

9. Гольцова, С. М. Бухгалтерський облік [Текст]: навчальний посібник / С. М. Гольцова, І. Й. Плікус. — Суми: Університетська книга, 2006. — 255 с. — ISBN 966−680−231−7

10. Грабова, Н.М. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках [Текст]: навчальний посібник / Н. М. Грабова, Ю. Г. Кривоносов. — 3-е вид., доп. — К.: А.С.К., 2001. — 416 с. — (Економика. Фінансы. Право). — ISBN 966−539−286−7

11. Грабова, Н.М. Теорія бухгалтерського обліку [Текст]: підручник / Н. М. Грабова; ред. М. В. Кужельний. — 6-те вид. — К.: А.С.К., 2007. — 266 с. — (Економічна освіта). — ISBN 978−966−539−524;

12. Єдиний соціальний внесок: Закон прийнято! [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua/show/1cid04596.html. — Назва з домашньої сторінки Інтернет

13. Історія виникнення і розвитку соціального страхування страхування [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.fse.gov.ua/fse/control/uk/publish/article?art_id=190 700&cat_id=190 697. — Назва з домашньої сторінки Інтернет

14. Карамишев, Д. Соціальне страхування як механізм реалізації соціальної політики держави [Електронний ресурс], Д. Карамишев, Л.Карамишева. — Режим доступу: http://www. nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pubupr/2011;1/doc/3/02.pdf. — Назва з домашньої сторінки Інтернету

15. Керимов, В. Э. Бухгалтерский финансовый учет [Текст]: учебник / В. Э. Керимов. — 2-е изд., изм. и доп. — М.: Дашков и К, 2008. — 704 с. — ISBN 978−5-91 131−458−3

16. Кім Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення [Текст]: навчальний посібник / Г. Кім, В. В. Сопко, С. Г. Кім; Мін-во освіти і науки України, Ун-т економіки та права «Крок». — К.: ЦНЛ, 2004. — 440 с. — ISBN 966−8568−42−7

17. Коблянська, О.І. Фінансовий облік [Текст]: навчальний посібник / О. І. Коблянська. — 2-ге вид. виправ. і доп. — К.: Знання, 2007. — 471 с. — (Вища освіта ХХI століття). — ISBN 966−346−228−0

18. Ковалевич, Д. А. Про деякі аспекти обліку і контролю розрахунків за соціальним страхуванням [Електронний ресурс]. Д. А. Ковалеви, І.Д. Дутчишин. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Vchtei/2010₂/NV-2010;V2₄₈.pdf. — Назва з домашньої сторінки Інтернету

19. Лень В. С. Управлінський облік: Навч. посібн. — 2 вид., випр. — К.: Знання-Прес, 2006 — 317 с. ISBN 966−311−028−7

20. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник — Київ «Центр учбової літератури» 2003 — 624 с. ISBN 966−8253−07−8

21. Максимчук, Є. О. Підвищення ефективності системи соціального страхування шляхом введення єдиного соціального внеску [Електронний ресурс] / Є.О. Максимчук. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal /Soc_Gum/Npndfi/2008₄/Statti/102−111_Maksimchuk.pdf. — Назва з домашньої сторінки Інтернету

22. Новосельська, Л.І. Уніфікація фінанових потоків в системі соціального страхування [Електронний ресурс]. / Л.І.Новоселецька, Ю.Ю. Цігуш // Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. — Львів: РВВ НЛТУ України. — 2009. — Вип. 19.3. — с. 235 — 238

23. Пример заполнения отчетности по ЕСВ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://obuhgalterii.info/?category_name=edinyj-socialnyj-vznos-edinij-socialnij-vnesok. — Назва з домашньої сторінки Інтернету

24. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закону України № 2464 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://rada.gov.ua. — Назва з домашньої сторінки Інтернету

25. Скрипкіна, К. Заповнюємо звіт з єдиного соціального внеску [Електронний ресурс] / К. Скрипкіна. — Режим доступу: http://buhgalter. com.ua/articles/details/4781/?mnt=10&yr=2010. — Назва з домашньої сторінки Інтернету

26. Сопко В. В., Гуцайлюк З., Щирба М., Бенько М., Бухгалтерський облік: Навч. посібник для студентів спеціальності «Облік і аудит» ВНЗ — Тернопіль: Астон, 2005 — 496 с. ISBN 966−308−112−0

27. Сопко В. В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник — К.: КНЕУ, 2004 — 412 с. ISBN 966−576−730−4

28. Соціальне страхування [Електронний ресурс] / Вікіпедія — вільна енциклопедія. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki. — Назва з домашньої сторінки Інтернету

ДОДАТ0К Таблиця А.1 — Ставки нарахування на заробітну плату та утримання із неї єдиного соціального внеску