Вплив ВІЛ-інфекції на прогресування HCV-інфекції

* У пацієнтів з ко-інфекцією ВГС/ ВІЛ фіброз печінки прогресує швидше, ніж при моноінфекції HCV з урахуванням таких факторів, як вік, стать і вживання алкоголю.

* При поєднаної інфекції можуть спостерігатися якісні та/або кількісні порушення імунної відповіді на HCV. ВІЛ-інфекція прискорює прогресування пов’язаної з HCV хвороби печінки, особливо у пацієнтів з більш вираженим імунодефіцитом.

* Вірус імунодефіциту людини сприяє:

— підвищення концентрації HCV в крові (в 2−8 разів), що значно знижує частоту спонтанного одужання при гострому гепатиті С у хворих на ВІЛ-інфекцію;

— збільшення ризику передачі HCV від матері дитині (в середньому з 6 до 20%), а також статевим шляхом (з 0 до 3%);

— підвищення частоти розвитку вираженого фіброзу печінки (у 2−5 разів), цирозу, печінкової недостатності, гепатоцелюлярної карциноми, а також пов’язаної з цими захворюваннями летальності.

* У пацієнтів з поєднаною інфекцією часто спостерігаються супутні патологічні процеси, що збільшують ураження печінки (лікарський гепатит, гепатит B, жирова дистрофія печінки, зловживання алкоголем і/або вживання наркотиків), що може збільшити частоту розвитку ускладнень хвороби печінки, пов’язаної з HCV. Ймовірність розвитку тяжкого ураження печінки особливо висока, якщо кількість CD4+ лімфоцитів становить <200 клітин/мкл.

* Спонтанна елімінація ВГС набагато рідше відзначається в гострій фазі гепатиту C у ВИЧинфицированных, ніж у осіб з нормальним імунітетом. Оскільки в гострій фазі HCV-інфекції РНК HCV може тимчасово не визначатися, елімінація вірусу повинна бути підтверджена не менше ніж дворазово (з інтервалом 6 міс) за умови визначення вірусної РНК за допомогою чутливого методу.(Ел.ресурс — http://www.hepatituc.net/dlya-spetsialistov.html?start=11).