Заробітна плата у Херсонській області

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА Кафедра управління персоналом та економіки праці

Курсова робота з дисципліни: «Економіка праці та соціально-трудові відносини»

з теми: Заробітна плата у Херсонській області

Виконала студентка Ребенкова Юлія Олександрівна

11 групи, 3 курсу спец. 6503

Перевірила асистент Ільєнко Алла В’ячеславівна Київ 2014р.

ВСТУП В умовах ринкової економіки заробітна плата набуває пріоритетного значення, адже саме вона забезпечує попит на товари та послуги, стимулює керівників підприємств ефективно використовувати робочу силу та модернізувати виробництво.

Результати реформування української економіки свідчать про негативні наслідки фактичного виходу держави зі сфери регулювання відносин у сфері оплати праці, що поряд із лібералізацією цінової політики призводить до унеможливлення застосування ефективних механізмів зростання як доходів населення, так і заробітної плати працівників.

Формування високо розвинутої соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні та вихід з глибокої кризи потребує нових методологічних підходів до проблеми більш повного використання людського фактора шляхом створення такої мотиваційної системи, яка б сприяла активізації діяльності працівників й підвищенню продуктивності їх праці. Недостатня мотивація є стримуючим фактором, що перешкоджає підприємствам реалізувати потенційні можливості, посилює інертність персоналу і знижує його трудову активність. Важливість дослідження також зумовлена тим, що проблема мотивації трудової діяльності однаково актуальна для будь-якого стану розвитку економіки, займаючи місце «постійної» проблеми в економічній науці і практиці. Дана тема є не лише вкрай назрілою, вона спрямована на вирішення важливої проблеми науки і практики.

Обєкт — заробітна плата як економічна категорія.

Предметом дослідження є особливості системи оплати праці у Херсонській області.

Актуальність полягає в тому, що економія праці, раціональне використання трудових ресурсів в торгівлі мають велике значення для розвитку всієї економіки країни і безпосередньо самої галузі, тому що економія праці на діючих підприємствах стає вагомим джерелом укомплектування кадрів будуються заново, сприяє підвищенню ефективності роботи діючих підприємств. Особливо велике значення має раціональне використання трудових ресурсів в торгівлі в даний час в умовах зростання потреби у кваліфікованих кадрах.

Мета роботи:

· Проаналізувати теоретичні аспекти заробітної плати, визначитись з основними поняттями категорії заробітна плати, розкриваючи економічні, соціальні, правові та організаційні аспекти проблеми;

· Дослідити проблематику виплат заробітної плати у Херсонській області, проаналізувавши додаткову статистичну та фактичну інформацію.

· Вказати основні проблеми, причини виникнення та явища, які вплинули на формування стану заробітної плати працівників у Херсонській області.

· Розробити пропозиції щодо вдосконалення системи оплати праці у Херсонській області, врахувавши всі наведені показники.

У даному дослідженні використовуються нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, офіційні показники з Держкомстату, а також проаналізовано роботи здебільшого вітчизняних науковців. Таких як: Богині Д.П. 1], Грішнової О.А. 3], Колота А. М. 6], Новикова В. М. 11], Ткаченко Л. Г. 15], Губіна К.Г. 2], Лук’янченко Н.Д. 9], Синяєвої Л.В. [14], М. Ведернікова, В. Гуляєва, Е. Лібанової, Г. Кулікової, Г. Осового, Л. Безтелесної, Г. Завіновської, А. Калини, Н. Павловської, О. Павловської, М. Семикіної, П. Саблука, О. Савицької, О. Уманського, С. Українця. та багатьох інших дослідників.

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади заробітної плати як економічної категорії на ринку праці

Суть заробітної плати можна визначити як ринкову вартість робочої сили. Остання втілює складений суспільний рівень споживання життєвих благ, що надходять у розпорядження працівників. Заробітна плата може відхилятися від величини вартості життєвих благ, необхідних працівникові. Це впливає відповідним чином на результати діяльності фірми, компанії або підприємства.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що за трудовою згодою чи власник уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану їм роботу.

Згідно з чинним законодавством для обліку, аналізу та планування витрати на оплату праці поділяють на:

· основну заробітну плату;

· додаткову заробітну плату;

· інші заохочувальні та компенсаційні витрати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, вироблення, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у виді:

а) тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робочих і посадових окладів для службовців, незалежно від форми і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

б) процентних чи комісійних нарахувань у залежності від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках коли вони є основною заробітною платою;

в) суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет і журналів, телеграфного агентства, видавництв, радіо, телебачення й інших підприємств і оплата їхньої праці, здійснювана по ставках (розцінка) авторського (постановочного) винагороди, нарахованого на даному підприємстві.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи і винахідливість, за особливі умови праці. Вона включає надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством, премії робітником, керівникам, фахівцям і іншому службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, винагороди (процентні надбавки за вислугу років, стаж роботи, передбачені чинним законодавством, оплата праці працівників за виконання робіт відповідно до договорів цивільно-правового характеру, оплата за роботу у вихідні і святкові (неробочі) дні, у понаднормове час, процентні і комісійні винагороди, виплачувані додатково до тарифної ставки (окладу), суми виплат, зв’язаних з індексацією заробітної плати працівників, оплата щорічних основних і додаткових відпусток, грошова компенсація за невикористану відпустку, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати включають: винагороди за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положенням, компенсаційні й інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами діючого законодавства, чи які виробляються понад установлений зазначеними актами норм.

Методи регулювання є невід'ємною частиною державної політики доходів. Основними рушійними силами такого регулювання є законодавчі, економічні, адміністративні, узгодження.

Економічні методи. До них відносяться визначення мінімальної заробітної плати, податкова політика, регулювання цін, оплати праці працівників держпідприємств і державних службовців, зайнятості, ін.

Правове регулювання заробітної плати здійснюється за допомогою двох методів: методу державного регулювання та методу договірного регулювання.

Метод державного регулювання означає, що держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; визначення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

До державного регулювання відповідно до законодавства (ст. 12 Закону України «Про оплату праці») відносять також норми оплати праці за роботу: в надурочний час; святкові, неробочі та вихідні дні; нічний час; за час простою, який стався не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості їх щоденної роботи.

Адміністративні методи. Ці методи не пов’язані зі створенням додаткового матеріального стимулу чи ризику економічного (фінансового) збитку. Вони базуються на силі влади і містять у собі міри заборони, дозволу чи примусу.

Примусові заходи були широко поширені в нашій країні: це і квота робочих місць на підприємствах для соціально уразливих груп населення (для підлітків, інвалідів і т.д.), і забов’язаність підприємств (організацій) виділяти визначену норму працівників на сільськогосподарські будівельні роботи, на роботу з благоустрою територій і т.д.

З переходом до ринкової економіки деякі колишні адміністративні методи збереглися, але з’явилися і нові: прямий державний контроль над монопольними ринками; розробка стандартів, контроль за їхнім дотриманням; встановлення і підтримка мінімально припустимих параметрів життя населення, тієї планки, нижче якої - убогість (установлення мінімуму заробітної плати, пенсій, посібників по безробіттю); захист інтересів нації - ліцензування чи експорту державний контроль над імпортом.

Економічні й адміністративні методи мають деяку подібність і протилежність. Адміністративні методи обмежують свободу економічного вибору. Державний контроль може бути всеосяжним, охоплюючи розміри виробництва, його структуру, споживчі якості продукції, витрати, заробітну плату, прибуток, тобто весь господарський механізм. При такому підході не тільки не буде економічної свободу, але не буде ніякої економічної вигоди, швидше за все може бути збиток, звуження мотивації до підприємницької діяльності і т.д.

Методи узгодження (соціальне партнерство). У багатьох країнах ці методи знаходять широке поширення і вважаються самими економічними і «безкровними». Соціальне партнерство — узгодження дій уряду, підприємців і найманих робітників з питань динаміки плати праці і соціальних трансфертів.

У свою чергу, кожен метод має у своєму розпорядженні прямі і непрямі заходи впливу, які можна схематично зобразити таким чином.

РОЗДІЛ ІІ. Характеристика стану системи оплати праці у Херсонській області

Проблема несвоєчасної виплати заробітної плати — одна з найгостріших соціальних проблем, яка до цього часу не розв’язана, чим порушуються права працівників на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, своєчасне одержання винагороди за працю, гарантовані статтями 43 та 48 Конституції України.

Заборгованість із виплати заробітної плати досягла свого максимального рівня у 1999 році, впродовж 2000;2007 років вона скоротилась до 668,7 млн. грн., а починаючи з 2008 року знову розпочалось її зростання.

На мою думку, на сьогодні, загальна ситуація з виплатами по заробітній платі в Україні є кризовою, адже заборгованість по заробітній платі повсякчас невпинно зростає, а рівень мінімальної заробітної плати, хоч і зазнає певних змін у сторону покращення, все ж таки, залишається набагато меншим, ніж в інших країнах світу. Тож, загальною проблемою у всіх областях України є величезні суми заборгованості по заробітній платі, про що свідчать наступні показники:

Таблиця 1. Заборгованість із виплати заробітної плати у 2014 році

Про динаміку зростання заборгованості по заробітній платі також свідчить наступна таблиця.

Таблиця 2. Динаміка суми заборгованості з виплати заробітної плати (станом на початок року, млн. грн.)

У наведеній підсумковій таблиці лідерами за заборгованістю по заробітній платі є Харківська та Київська області, а в світлі останніх подій окупації України до них автоматично долучились Луганська та Донецька області.

Наразі у Херсонській області не спостерігається найвищих показників заборгованості по заробітній платі, проте ситуація є вкрай неоднозначною, оскільки несвоєчасна виплата заробітної плати та наявність заборгованості з виплати заробітної плати залишається основним чинником дестабілізації стану соціально-трудових відносин.

До того ж, у досліджуваній області спостерігається проблема гендерної нерівності в доходах населення. На сучасному етапі господарство Херсонської області представляє собою аграрно-індустріальний комплекс, що сформувався значною мірою завдяки унікальному географічному положенню, специфічним природним умовам та ресурсам, трудоресурсному потенціалу. Економіка Херсонщини — це насамперед багатогалузеве сільське господарство, харчова промисловість, машинобудування, нафтопереробка, легка промисловість, будівельна індустрія, транспорт.

економічний соціальний ринок праця Таблиця 3. Середньомісячна заробітна плата жінок та чоловіків за окремими видами економічної діяльності у 2014 році (грн.)

Показники попередньої таблиці яскраво свідчать про нерівність у доходах різних статей по Україні за 2014 рік. Рівноправна участь жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави є важливою умовою й гарантією утвердження демократії в Україні та запорукою її європейської інтеграції. Формування та регулювання державної політики з утвердження ґендерної рівності здійснюється у відповідності з міжнародними зобов’язаннями і законодавством України.

Діючі механізми та інструментарії забезпечення ґендерної рівності в Україні досі залишаються недосконалими. Це не дозволяє значною мірою протидіяти ґендерній нерівності, викорінити існуючі стереотипи щодо ролі жінок і чоловіків у суспільстві, а також у повному обсязі досягти цілей державної політики щодо створення умов для реалізації рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Ґендерна нерівність спричиняє загострення політичних, соціально-економічних, культурних та інших проблем у суспільстві.

Під загальну тенденцію разючої різниці у заробітних платах безумовно підпадає й Херсонська область.

У Декларації тисячоліття, Цілях розвитку тисячоліття та інших документах, які містять у собі результати глобальних та локальних досліджень та аналіз ситуації у світі, а не тільки в окремих регіонах, робиться наголос на тому, що суттєве та стабільне зменшення бідності залежатиме від політичного бажання протистояти системним порушенням прав жінок та дівчат, які становлять половину населення людства. Бідність, таким чином, розглядається на глобальному рівні не просто як соціальна або економічна проблема, але й проблема національної безпеки. Водночас, бідність — це не просто актуальна, але й кричуща проблема для України. Заробітна плата жінок майже на третину менша ніж чоловіків, за офіційними статистичними даними рівень заробітної плати жінок становить близько 73% заробітної плати чоловіків, безробітних жінок значно більше ніж безробітних чоловіків. Як наслідок, — набагато нижчий рівень пенсій. Допомога по нагляду за дітьми, інвалідами, хворими набагато нижча навіть прожиткового мінімуму. Жінка працює фактично на 4−6 годин більше ніж чоловік, проте праця у домашньому господарстві не враховується як продуктивна.

Тому потрібно визнати, що становлячи більшу частину населення України, жінки більше представлені й серед бідних та незахищених. Разом з тим, дуже загострились проблеми чоловіків. Чоловіче безробіття зростає швидшими темпами, ніж жіноче. Тривалість життя чоловіків на 12 років менша. Такі хвороби, як туберкульоз, алкоголізм, наркоманія, і таке явище, як суїцид, панують переважно в чоловічому середовищі.

Проблемні зони гендерної рівності (нерівності) через призму становища жінок у суспільстві були визначені в документах ІV Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок (1995 р.). Серед них для України найгострішими вчені та політики називають сферу зайнятості, політичну сферу, охорону здоров’я, проблеми освіти, гендерне насильство, проблеми торгівлі людьми, становище жінок з особливими потребами та жінок, що виховують дітей-інвалідів.

Ще однією проблемою Херсонської плати є легалізація заробітної плати. Виплата заробітної плати у «конверті» обкрадає людей і державу, послаблює соціальний захист працівників, що працюють за такою схемою. За оцінкою роботодавців в «тіні» працює 5−7 мільйонів українців.

За оцінками експертів різних інституцій в Україні 40−50% заробітної плати виплачується працівникам за різними тіньовими схемами. Існує проблема зрівняння офіційних заробітних плат між працівниками різної кваліфікації, встановлення усім працівникам від найпростіших професій до керівника окладів (ставок) на рівні мінімальної заробітної плати, особливо на підприємствах, установах, організаціях, що не входять до сфери галузевих угод.

З великою кількістю працівників, з метою мінімізації витрат та отримання максимального прибутку, роботодавці взагалі не укладають трудові угоди.

Від несплати податків і внесків з тіньових доходів країна втрачає мільярди гривень надходжень до державного бюджету, Пенсійного та інших страхових фондів, а в майбутньому, працівники залишаються без відповідного соціального захисту та належного пенсійного забезпечення.

У даний час роботодавець в Україні має економічну вигоду від затримки виплати заробітної плати, виплати заробітної плати у розмірах менших від передбачених законодавством, виплати заробітної плати в «конвертах» та не оформлення трудових відносин. Така ситуація порушує права працюючого населення та не сприяє надходженню коштів до бюджетів всіх рівнів та Пенсійного фонду України.

На сьогодні Україна має найнижчі штрафні санкції, з поміж країн Європи, за порушення законодавства про працю, у тому числі і за не своєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, додержання мінімальних державних гарантій. Одночасно в країнах Європи мінімальні штрафні санкції за зазначене порушення складають від 8,3 тис. грн. (Болгарія) до 100 тис. грн. (Чехія), максимальні від 83 тис. грн. (Болгарія) до 2 млн. грн. (Словаччина).

Легалізація заробітної плати — загальна проблема усіх державних органів. Тож і вирішувати її слід спільними зусиллями. У Верховній Раді України на розгляді перебувають три ключових урядових законопроекти щодо детінізації доходів та відносин у сфері зайнятості населення.

На сьогодні, за аналітичними розрахунками, до 18% працездатного населення офіційно не задіяно на ринку праці, в тому числі, з врахуванням студентів, військовослужбовців строкової служби, осіб, які отримують допомогу в соціальних службах та офіційно працюючих.

10−12 тис. працівників міста залишаються без відповідного соціального захисту та належного пенсійного забезпечення в майбутньому.

Питання виплати офіційної, прозорої заробітної плати сьогодні дуже актуальне. Адже більшість працівників, іноді, свідомо погоджуються на пропозицію роботодавців отримувати офіційну (часто мінімальну) та неофіційну (значно вище мінімальної) зарплатню. Трапляється, що працівники навіть не знають про те, що їхня «прозора» заробітна плата значно відрізняється від тої, яка занесена до відомості. Ця різниця з’ясовується згодом, коли працівнику потрібна довідка про доходи, наприклад, для отримання кредиту чи для пред’явлення до Пенсійного фонду при оформленні пенсії.

Основним джерелом наповнення місцевих бюджетів є податок з доходів фізичних осіб. Ці кошти спрямовуються на вирішення соціальних проблем кожного населеного пункту, якісне медичне обслуговування, належний рівень освіти та культури. Зменшення заборгованості з виплати заробітної плати чи легалізація доходів — це не тільки надходження до бюджету, а й захист прав та законних інтересів платників податків.

Щороку зростає рівень заробітної плати найманих працівників на малих підприємствах, що пов’язано, в першу чергу, із збільшенням законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

У 2010 році середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника на малому підприємстві склала 1033 грн. і проти попереднього року зросла на 16,3%; у 2011 році - 1213 грн., що більше минулорічного показника на 17,4%.

Незважаючи на збільшення рівня оплати праці найманих працівників на малих підприємствах області, цей показник є нижчим від середнього рівня по Україні загалом: у 2010 — 2011 роках — на 44,3−50,0%.

Рис. Середньомісячна заробітна плата найманих працівників на малих підприємствах Херсонської області, грн Низький рівень оплати праці на малих підприємствах спостерігається у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, галузі охорони здоров’я, діяльності транспорту та зв’язку, сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві, готельно-ресторанному бізнесі.

У районах та містах області на малих підприємствах спостерігається низький рівень оплати праці найманих працівників. В усіх містах обласного значення та в одному районі з 18 (Каланчацькому) заробітна плата найманих працівників була вищою від середньообласного рівня, але нижчою ніж середня оплата праці по Україні на 16,3% - 24,6%. У Верхньорогачицькому районі заробітна плата найманих працівників на малих підприємствах була нижчою від середньообласного рівня на 55,5%, в Іванівському — на 47,7%, у Нововоронцовському — на 42,5%, у Високопільському — на 38,1%, у Великолепетиському — на 38,0% (рис.).

Рис. Середньомісячна заробітна плата найманих працівників на малих підприємств у містах обласного значення і районах у 2011 році, грн по Херсонській області

РОЗДІЛ ІІІ. Наявні проблеми заробітної плати та шляхи їх подолання У Херсонській області існує багато проблемних аспектів у сфері соціально-трудових відносин, проте, розглядаючи специфіку виплат заробітної плати, варто відзначити 3 важливі проблеми, які потребують вирішення.

Першою з них є проблема заборгованості по заробітній платі, проте уряд останніми роками намагається вирішити це питання. До того ж, у Херсонській області проводиться багато подій, пов’язаних із вирішенням проблем заробітної плати. Наприклад, засідання «круглого столу» з питань легалізації найманої праці, ліквідації заборгованості із виплати заробітної плати та забезпечення своєчасності сплати податків і зборів.

До участі в заході були запрошені фахівці Територіальної інспекції з питань праці у Херсонській області, ГУ Пенсійного фонду у Херсонській області та представники бізнесу міста.

Громадськість представляли підприємці різних сфер діяльності.

Роботодавці активно дискутували, пропонували різноманітні шляхи усунення цього негативного явища.

До того ж, створено Координаційну раду, яка регулює дотримання законодавства про оплату праці та забезпечення соціальними гарантіями працюючих.

У 2012 році проведено 16 засідань Координаційної ради, у 2013 році - 8. Згідно рекомендацій, наданих членами ради, утворені районні робочі групи з питань легалізації оплати праці. До їх складу увійшли представники ДПІ у м. Херсоні, районних управлінь Пенсійного фонду України, Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області, міського центру зайнятості, районних управлінь праці та соціального захисту населення.

З травня 2011 року розпочалася робота по здійсненню обстежень суб'єктів господарювання.

Через врегулювання правового статусу та механізму проведення обстежень, зміну законодавства та повноважень служб, представники яких є членами районних робочих груп з питань легалізації оплати праці, їх робота у жовтні 2012 року була тимчасово призупинена.

У червні 2013 року діяльність районних робочих груп поновлено. Протягом 2013 року робочими групами здійснено 79 рейдів, обстежено 620 суб'єктів господарювання, у 162 з них — виявлено 228 не оформлених працівників.

Проведено роз’яснювальну роботу з роботодавцями та найманими працівниками. Складені та надані підприємцям довідки, в яких зафіксовані порушення. Усіх порушників запросили до Центру занятості з метою усунення недоліків та встановили їм конкретні строки оформлення найманих працівників.

Міським центром зайнятості за результатами обстежень районними робочими групами зареєстровано 111 трудових договорів. За рахунок тільки цих договорів місцевий бюджет додатково отримав за 2013 рік 75 тис.грн. ПДФО (при розрахунках від мінімальної заробітної плати, яка на 01.01.14 становила 1218,00 грн.), або 161 тис.грн. (при розрахунках від середньої заробітної плати, яка на 01.01.14 становила 2612,27 грн.).

Значна увага приділяється підприємствам, керівники яких мінімізують заробітну плату. У зв’язку з чим, протягом 2012 року у міській та районних у місті радах проведено 132 наради-співбесіди з 1061 суб'єктом господарювання, які виплачують заробітну плату нижче рівня мінімальної, протягом 2013 року проведено 120 нарад-співбесід з 503 суб'єктами господарювання. Керівників підприємств зобов’язали дотримуватися чинного законодавства.

Це свідчить про те, що далеко не всі приватні підприємці прагнуть оформити трудовий договір із своїм найманим працівником належним чином. А між тим, оформлення трудових відносин у законодавчо встановленому порядку, офіційне отримання заробітної плати — це державний захист від незаконного звільнення, безпечні умови праці, гарантоване право на відпочинок, своєчасно виплачена, легальна заробітна плата, страховий стаж та можливість при досягненні пенсійного віку отримати гідне пенсійне забезпечення.

За рекомендаціями, наданими членами Координаційної ради:

— по всіх роботодавцях, у кого під час рейдів було виявлено не оформлені наймані працівники, проводиться робота щодо реєстрації працівників у центрі зайнятості та подальшого легального працевлаштування. Інформація про виявлені порушення направляється до Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області для подальшої підготовки та надання матеріалів до прокуратури, з метою застосування до порушників заходів адміністративного, дисциплінарного та кримінального характеру;

— підготовлено інформаційний матеріал щодо змін в урядових законопроектах з питань детінізації доходів та відносин у сфері зайнятості населення, надано районним у місті радам для подальшого їх використання щодо проведення роз’яснювальної роботи серед суб'єктів господарювання стосовно необхідності легалізації трудових відносин;

— за допомогою ділових періодичних видань та форумів проводиться роз’яснювальна робота з підприємцями міста. У газеті «Херсонській вісник», на сайтах Херсонської міської ради та Херсонського міського фонду підтримки підприємництва розміщена інформація — «Яку відповідальність несе роботодавець, котрий використовує працю громадян без належного оформлення трудових відносин?» ;

— на сайті Херсонського міського фонду підтримки підприємництва відкрито розділ «Форум». Його мета — створення своєрідного «мосту» між органами влади та підприємцями, який дає змогу почути пропозиції суб'єктів господарювання стосовно роботи робочих груп.

Тільки завдяки спільним заходам органів місцевого самоврядування, Пенсійного фонду, податкових та державних виконавчих служб ми досягнемо позитивних результатів у питанні контролю за додержанням законодавства про оплату праці.

Спостерігається позитивна динаміка зростання нарахованого фонду оплати праці по платниках з недержавною, переважно приватною форми власності. Темп зростання по місту — 104,5%, або 1,3 млн.грн.

Питома вага працівників із заробітною платою менше мінімального розміру до загальної чисельності працюючих на підприємствах скоротилася на 9,5% (на 01.01.2013 року — 13,2%, на 01.01.2014 року — 3,7%).

Отже, основною проблемою так званої «тіньової праці» у Херсонській області є те, що активізація сил регулювання даної ситуації спостерігається тільки останніми роками. Виходячи з цього, основною пропозицією до покращення становища є поглиблення та зміцнення діяльності Координаційної ради та набуття цим органом статусу спеціалізованої установи з боротьби із заробітною платою «в конвертах».

Для вдосконалення системи оплати праці в сучасних умовах господарювання необхідно:

· забезпечити підвищення рівня організації робочого місця;

· забезпечити своєчасну видачу робочого завдання

· поліпшення технічного стану робочого місця проведення своєчасного профілактичного і поточного ремонту модернізації

· вдосконалення координації робіт на певному робочому місці з роботою структурного підрозділу в цілому і технологічно взаємозв'язаного робочими місцями інтенсивно

· упроваджувати ефективні моделі організації праці;

· розробити адаптовану для підприємства гнучку єдину тарифну сітку, власну прогресивну шкалу між розрядних коефіцієнтів, що враховують складність праці;

· рівень кваліфікації і відповідальність;

· забезпечити механізм послідовного встановлення мінімальної ставки першого тарифного розряду на рівні прожиткового мінімуму;

· підтримувати стабільність і своєчасність виплати заробітної плати;

· проводити її індексацію з урахуванням інфляції;

· вивчити можливості впровадження на підприємствах системи оплати праці на основі вартості робочого місця;

· забезпечити облік в системі оплати праці умов праці змінності професійної майстерності, продуктивності, інтенсивності;складності якості праці, ритмічності;

· дотримання режиму економії, трудової і технологічної, дисципліни;

· розробити гнучку систему індивідуального і колективного матеріального преміювання за наслідками роботи за місяць, квартал, півріччя і рік;

· підвищити якість і укріпити систему нормування праці у всіх структурних підрозділах з використанням різноманітних видів нормування, норм вироблення, норм обслуговування, норм часу;

· ширше використовувати різні форми контролю за роботою виконавців;

· забезпечити гласність результатів оцінки і контролю;

· визначити чітку відповідальність за різного роду порушення, упущення;

· конкретизувати заходи матеріальної і дисциплінарної відповідальності;

· забезпечити їх порівняння з важливістю роботи і важкістю провини;

· гарантувати затребуваність відповідальності;

· створити оптимальні умови для кар'єрного зростання добре працюючим працівникам, підвищення тарифного розряду, в посади переведення на престижніше місце роботи.

Що ж до проблеми гендерної нерівності, то гендерна політика має бути спрямована не на створення та формування нових пільг, а на формування умов для подолання незахищеності та вирішення при цьому інших форм дискримінації. Вона має розглядатися на сучасному етапі в контексті зменшення та подолання бідності.

Гендерний аналіз українського суспільства дає змогу виявити так звані проблемні зони, які потребують активного втручання з боку держави та суспільства, і є відправними пунктами процесу формування гендерної політики.

ВИСНОВОК Таким чином, для підвищення дієздатності механізму матеріального стимулювання праці необхідно удосконалити систему формування фонду засобів на оплату праці.

Формувати фонд оплати праці в системі управлінського обліку передбачається в складі чотирьох фондів:

· основної заробітної плати;

· гарантованих надбавок і доплат;

· преміальних виплат;

· резервного фонду стимулювання.

Слід зазначити, що їх формування повинне відбуватися не зверху вниз, а знизу нагору, тобто від індивідуальних заробітних плат до загального розміру фонду. Тоді фонд оплати праці буде відображати сумарні витрати підприємства на оплату праці в собівартості продукції. Причому власник підприємства буде вирішувати, які засоби він може виділити на оплату праці, з огляду на вартість робочої сили на ринку праці, необхідність забезпечити конкурентноздатність продукції на ринку товарів, послуг, рівень інфляції, державні галузеві, регіональні гарантії стосовно оплати праці й інші фактори.

Існуючі проблеми заробітної плати у Херсонській області можливо вирішити, але цей процес треба здійснювати комплексно та поступово. На мою думку, введення нових порядків треба почати з вдосконалення оплати праці на макрорівні, а саме на підприємствах, оскільки саме промисловість та АПК займають значне місце у здійсненні економічної діяльності в Херсонській області.

Наразі, держава стоїть на правильному шляху до змін та координації у системі соціально-трудових відносин, проте в умовах економічної кризи, завищеного курсу долара, соціально-політичних протиріч таке вдосконалення не здається можливим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богиня Д. П. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати: монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — с.135−150.

2. Губин К. Г. Возможности повышения уровня социальной безопасносности за совешенствования регулирования доходов населення в Украине // Економіка і регіон.-2009.-№ 2.-С.114−118.

3. Грішнова О. А. Людський капітал підприємства: його значення та методи оцінювання // Теоретичні та прикладні питання економіки. 3б. наук. пр. — К.: КНУ ім. Т. Шевченка. — 2002. — Вип.1. С.322−329.

4. Грішнова О. А. Підвищення заробітної плати, як передумова економічного зростання та соціального розвитку економіки // Оплата праці: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. — Луцьк: «Вежа», 2000. — С.84−88.

5. Доходи і витрати населення // Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua

6. Колот А. М. Проблеми становлення й розвитку соціально-трудових відносин в Україні. // Україна: аспекти праці. — 2002, — № 3. — С.23−27.

7. Лобатюк В. Мінімальна заробітна плата: реальність, проблеми, перспективи //Праця і зарплата. — 2003. № 8. — с.3

8. Лоботюк В. Концепція подальшого реформування оплати праці в Україні Праця і зарплата. — 2003. — травень. — с.2

9. Лук’янченко Н. Д. Методика дослідження колективних трудових конфліктів// Вісник ДДФА. Серія. Економічні науки. — № 2 — С.47−52.

10. Мательська З. П. Стан, проблеми та можливості шляхи підвищення рівня оплати праці в сільському господарстві - Україна: аспекти праці.-2008;7-с.13

11. Новикова А. Психология мотивационных стимулов персонала // Вісник КІБіТ.-2010.-№ 1.-С.91−96.

12. Попівняк Р.Б. Аналіз співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму // Інноваційна економіка. — 2010.

13. Ривак О. С. Доходи населення України // Науковий вісник НЛДУ України. 2009. Вип.19.13.

14. Синяєва Л. В. Проблеми регулювання оплати праці та шляхи їх вирішення в Україні // Регіональна економіка.-2009.-№ 1.-С.171−177.

15. Ткаченко Л. Г. Міжрегіональна диференціація заробітної плати: чинники та напрями регулювання // Регіональна економіка.-2009. № 3.-С.159−168.

.ur