Організація обліку та податкового контролю податку на прибуток

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень та термінів

ВРВерховна Рада ЗУЗакон України П (С)БО — положення (стандарт) бухгалтерського обліку ПАТпублічне акціонерне товариство ПДВподаток на додану вартість ПКперсональний комп’ютер ПКУПодатковий кодекс України

Зміст

Завдання на виконання дипломної роботи Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів Вступ Розділ 1. Теоретичні і методичні основи обліку і податкового контролю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

1.1 Характеристика розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

1.2 Методичні основи обліку розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

1.3 Методичні основи податкового контролю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

Розділ 2. Методика обліку розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

2.1 Загальна характеристика та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

2.2 Облік розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

2.3 Пропозиції щодо вдосконалення обліку розрахунків по податку на прибуток Розділ 3. Методика податкового контролю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

3.1 Методика обліку розрахунків з бюджетом по податку на прибуток у податкових органах

3.2 Методика камеральної перевірки декларації з податку на прибуток

3.3 Методика документальної перевірки розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

3.4 Методика аналізу розрахунків з бюджетом по податку на прибуток у ході здійснення документальної перевірки

3.5 Вдосконалення методів податкового контролю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток Висновки Список використаних джерел Додатки

Вступ

Актуальність теми. Податок на прибуток і інші податки та збори є цікавою обліковоекономічною категорією, в основі якої лежать інтереси різних користувачів облікової інформації. Найбільш важливими категоріями користувачів, яких цікавить інформація стосовно розмірів нарахованих та перерахованих сум податку на прибуток, виступають власники підприємства та держава в особі уповноважених податкових органів. Так, власники та держава зацікавлені в максимізації прибутку, оскільки при більшому прибутку держава отримає більші надходження податку на прибуток до бюджету, а для власників більший прибуток — джерело отримання доходів, джерело реінвестування прибутку в діяльність підприємства, а також один із критеріїв привабливості підприємства для інвесторів. Кожен з цих користувачів представляє власні інтереси, які є досить протилежними, так як стосуються прибутку, який є базою оподаткування податком на прибуток. Так, хоча обидві сторони і зацікавлені в максимізації прибутку, проте власники підприємства, зацікавлені в мінімізації податку на прибуток, який підлягає сплаті до державного бюджету. Саме тому на підприємствах часто ведеться подвійний облік: один для власника та інвесторів (фінансовий облік), інший — для держави (податкові розрахунки). У зв’язку з наявністю таких досить суттєвих протиріч, які не відповідають інтересам держави, й існує система податкового контролю за нарахуванням та сплатою податків та зборів до державного та місцевих бюджетів.

Метою випускної роботи є обґрунтування теоретичних, методичних і практичних положень організації обліку та податкового контролю податку на прибуток, а також розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети дослідження в роботі сформульовано такі завдання:

— обґрунтувати теоретичну сутність поняття податок на прибуток та охарактеризувати механізм його сплати;

— розглянути теоретико-методологічні аспекти обліку та контролю податку на прибуток;

— проаналізувати організацію та стан бухгалтерського обліку та контрою податку на прибуток на прикладі конкретного підприємства;

— здійснити пошук шляхів удосконалення обліку та контролю податку на прибуток.

Об'єкт дослідження є податок на прибуток та процеси його обліку і контролю.

Предмет дослідження є сукупність теоретичних та організаційно-методичних засад обліку і контролю податку на прибуток.

Рівень наукової розробки теми. Сучасні проблеми, пов’язані із висвітленням актуальних аспектів обліку податку на прибуток, знаходять своє відображення у наукових дослідженнях таких провідних вчених та науковців як Р. Коуз, Д. Норт, О. Вільямсон, С. Архієреєв, Р. Капелюшников, Г. Кірейцев, С. Малахов, В. Милашин, В. Радаєв, М. Шигун. Необхідність відображення в системі бухгалтерського обліку податку на прибуток потребує організації податкового контролю. Питання організації податкового контролю досконало розглянуто та опубліковано в роботах та дослідженнях таких вітчизняних вчених — А. Білоусова, М.Т. Білухи, Ф. Ф. Бутинця, М.Д. Корінько, В.П. Пантелєєва, В. С. Рудницького, О.В. Шелковникової та інших.

Незважаючи на те, що значна кількість як вітчизняних, так і зарубіжних вчених присвятили роки своїм дослідженням та відкриттям в області обліку та контролю податку на прибуток, значна кількість питань, пов’язаних з важливістю їх відображення в обліку та проведення контролю залишається нерозкритою, а тому потребують подальших досліджень.

Методи дослідження. При проведенні дослідження для визначення існуючого стану бухгалтерського обліку і контролю податку на прибуток, рівня трансакційних витрат застосовано такі методи як аналіз, статистичний, спостереження, порівняння, динаміки, причинно-наслідкового зв’язку. Дослідження методики обліку і контролю податку на прибуток здійснювалося з використанням методів узагальнення та конкретизації теоретичного і практичного матеріалу.

Інформаційною базою слугували наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з, бухгалтерського обліку та податкового контролю, законодавчі та нормативні документи Верховної Ради України, Укази і розпорядження Президента України, Постанови Уряду України, матеріали науково-практичних конференцій, Інтернет-ресурси.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю податку на прибуток, що дозволяє підвищити якість інформаційного забезпечення управління результатам господарської діяльності та запобігти проявам тіньової економіки.

Розділ 1. Теоретичні і методичні основи обліку і податкового контролю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

1.1 Характеристика розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

Методологічні підходи, які закладені в положеннях бухгалтерського та податкового законодавства встановлюють різні правила щодо визначення зобов’язань перед бюджетом. Це в черговий раз підкреслює складність податкових розрахунків та відображення їх в обліку.

Одним із основних загальнодержавних прямих податків, що сплачується підприємством є податок на прибуток. Підприємства є платниками податку з прибутку, тому що переважна більшість з них здійснюють комерційну господарську діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідно до Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток з третього кварталу 2011 р. є прибуток, який розраховується як різниця між доходами звітного періоду та собівартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) і сумою інших витрат.

Будь-які доходи підприємства відповідно до П (С)БО 15 «Дохід» класифікуються за видами діяльності індивідуально з врахуванням особливостей підприємства. Однак Податковим кодексом України не передбачено групування доходів в розрізі видів діяльності (операційна, фінансова, інша звичайна та надзвичайна) та доходи звітного періоду формуються шляхом додавання доходів від операційної діяльності та інших доходів. бюджет податок прибуток облік В свою чергу доходи від операційної діяльності містять доходи від реалізації товарів, виконаних робіт і наданих послуг та визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше від суми компенсації, отриманої у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань (ст. 135.4 Кодексу). Інші доходи формуються відповідно до пп. 135.5 Кодексу.

Важливим складовим елементом при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток є витрати. Принципи визначення витрат платників податку на прибуток, які викладені в розділі ІІІ ПКУ, максимально наближені до принципів визначення витрат підприємства відповідно до вимог П (С)БО 16 «Витрати». Поряд з цим залишилися декілька різних підходів щодо структури та механізму розрахунку витрат, які, в свою чергу формують тимчасові та податкові різниці між показниками податкового та бухгалтерського обліку.

Для узгодження даних податкового і фінансового обліку використовується П (С)БО 17 «Податок на прибуток», П (С)БО 27 «Податкові різниці». Зазначені нормативні документи разом з Податковим кодексом України не суперечать і не замінюють один одного. Відповідно до них при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду за даними бухгалтерського обліку фінансовий результат до оподаткування, визначений шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, які визнані і оцінені відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, коригується на суму постійних податкових різниць та частину суми тимчасових податкових різниць, що відноситься до звітного періоду.

Виходячи із досліджень проведених щодо порівняння ознак розрахунків за податками згідно з бухгалтерським та податковим законодавством, за деякими характеристиками є певні відмінності (табл. 1.1), тому доцільно визнати ведення обліку розрахунків за податками за двома системами: згідно з бухгалтерським законодавством та згідно з податковим законодавством.

Таблиця 1.1

Характеристика обліку розрахунків за податком з прибутку згідно з бухгалтерським та податковим законодавством

Для відображення розрахунків по податку з прибутку згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій за № 291використовується ряд рахунків, зокрема рахунок 17 «Відстрочені податкові активи», рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» субрахунок 641 «Розрахунки за податками», рахунок 54 «Відстрочені податкові зобов’язання» та рахунок 98 «Податок на прибуток».

На рахунку 17 «Відстрочені податкові активи» ведеться облік суми податків на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

— тимчасові різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;

— перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді.

За дебетом рахунку 17 «Відстрочені податкові активи» відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов’язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, за кредитом — зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов’язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді.

Сума відстроченого податкового активу визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Аналітичний облік відстрочених податкових активів ведеться за видами активів або зобов’язань, між оцінками яких для відображення в балансі та з метою оподаткування виникла різниця.

Рахунок 17 «Відстрочені податкові активи» кореспондує за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків:

Рахунок 641 «Розрахунки за податками». За кредитом цього рахунка відображається перерахування податків, за дебетом — сплата, належні відшкодування з бюджету, списання тошо.

Кредитовий залишок за рахунком 641 «Розрахунки за податками» вказує на заборгованість підприємства за нарахованим, але не сплаченим податком з прибутку. У разі переплати цей рахунок має дебетовий залишок і відображається в балансі у складі дебіторської заборгованості за рахунками.

Рахунок 641 «Розрахунки за податками» кореспондує за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків:

На рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов’язання» ведеться облік суми податків на прибуток, які сплачуватимуться в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування.

За кредитом рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов’язання» відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до оподатковуваних тимчасових різниць, за дебетом — зменшення відстрочених податкових зобов’язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов’язань.

Визначення суми відстроченого податкового зобов’язання здійснюється згідно з П (С)БО 17 «Податки на прибуток». Аналітичний облік відстрочених податкових зобов’язань ведеться за видами активів або зобов’язань, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниця.

Рахунок 54 «Відстрочені податкові зобовязання» кореспондує за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків:

На рахунку 98 «Податок на прибуток» ведеться облік суми витрат з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов’язання і відстроченого податкового активу і визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». На цьому рахунку також ведеться облік відрахувань до Державного бюджету України від доходів за державними грошовими лотереями і податку на доходи від страхової діяльності.

За дебетом рахунку відображаються нараховані суми податку на прибуток, відрахувань до Державного бюджету України від доходів від проведення державних грошових лотерей і податку на доходи від страхової діяльності, за кредитом — включення до фінансових результатів на рахунку 79 «Фінансові результати».

Рахунок 98 «Податок на прибуток» кореспондує за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків:

Первинними документами для нарахування податку на прибуток є розрахунки бухгалтерії. Перерахування податку на прибуток здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банку.

Аналітичний облік розрахунків по податку з прибутку ведеться згідно облікової політики підприємства. Синтетичний облік ведеться в журналі 3.

1.2 Методичні основи обліку розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

З 01.04.2011 р. набрав чинності Розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України (далі ПКУ) від 02.12.2010 р. № 2755-УІ [1], який передбачає дещо інше визначення прибутку до оподаткування. Це стосується складу доходів та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Так, п. 137.1 ст. 137 ПКУ визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. При цьому згідно з п. 8 П (С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності, зокрема, умови щодо передачі покупцеві ризиків й вигод, пов’язаних з правом власності на продукцію (товар, інший актив). Крім цього, відповідно до п. 137.18 ст. 137 ПКУ за цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів за правилами, визначеними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами розділу III Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПКУ до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПКУ.

ПКУ максимально наближає класифікацію витрат бухгалтерського і податкового обліку, оскільки структура витрат, що подана в ПКУ дещо відрізняється від правил бухгалтерського обліку в частині формування собівартості продукції (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Порівняння порядку визнання витрат у фінансовому і податковому обліку

Схематично, класифікація витрат, що представлена ПКУ виглядає наступним чином (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація витрат згідно ПКУ Нині діє принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. До складу собівартості, включаються всі витрати, які прямо пов’язані із виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг, тоді як в бухгалтерському обліку у виробничу собівартість включаються змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з ПКУ всі загальновиробничі витрати обліковуються у складі «інших витрат». Відповідно до П (С)БО 16 загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу. Також, згідно з П (С)БО 16, до складу собівартості входять і витрати від втрати браку, а в податковому обліку фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, за виключенням втрат від браку, які складаються із вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції. Норми таких втрат (витрат) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Якщо КМУ не встановлено норм таких втрат, платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Всі витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності складаються із собівартості та витрат банківських установ. Згідно із ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг — це витрати, які прямо пов’язані з виробництвом та (або) придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, що застосовуються в частині, яка не суперечить Розділу ІІІ ПКУ. Витрати операційної діяльності, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Також, згідно з Податковим кодексом, суми відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Собівартість складається: із собівартості придбаних та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу) та інших витрат, які беруться, зокрема, для визначення; браку (втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції); собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Друга частина витрат — інші витрати. Склад інших витрат визначається статтею 138 ПКУ, вони включають в себе інші витрати, які визнаються витратами того звітного періоду в якому вони були здійснені згідно правил ведення бухгалтерського обліку; собівартість придбаних товарів та реалізованих товарів, що формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу;загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності, витрати минулих періодів, інші витрати.

В податковому обліку, на відміну від бухгалтерського загальновиробничі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються. Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності відображаються в податковому обліку аналогічно бухгалтерському обліку у П (С)БО 16, але з урахуванням особливостей витрат подвійного призначення, витрат пов’язаних з нерезидентами, офшорами, а також витратами, що не включаються до складу витрат.

З 1 січня 2014 року ставка податку на прибуток 18%. Зниження ставки податку на прибуток відбуватиметься поступово протягом трьох років. У 2014 році ставка податку становить 18%, у 2015 р. становитиме 17%, у 2016 р. — 16%.

Починаючи із звітності за відповідні періоди 2014 року платники податку на прибуток мають право, а не обов’язок відображати тимчасові та постійні податкові різниці у складі фінансової звітності, яка подається до органів Міндоходів. Форма фінансової звітності і склад її статей визначаються НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», яким, зокрема, не передбачено відображення у фінансовій звітності податкових різниць. Згідно Листа Мфінфіна України від 24.05.2013 р. 31−8 410−07−29/15 861 «Податкові різниці у фінансовій звітності» планується інформацію про податкові різниці розкривати у примітках до фінансової звітності.

Податкова різниця — це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за НП (С)БО або МСФЗ, доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III Податкового кодексу.

Податкові різниці поділяються на тимчасові та постійні (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація податкових різниць з метою податкового обліку При визначенні податкового прибутку звітного періоду за даними бухгалтерського обліку обліковий прибуток коригується на суму постійних податкових різниць та частину суми тимчасових податкових різниць, що відноситься до звітного періоду.

Водночас зауважимо, що застосування вимог щодо відображення в фінансовій звітності податкових різниць поширюється не на всіх платників податку на прибуток, зокрема, згідно з п. 2 розділу I ПБО 27 застосування його вимог не поширюється на банки, бюджетні установи та суб'єктів малого підприємництва — юридичних осіб, що відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 ст. 154 ПКУ, та застосовують порядок спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат.

Оскільки з 2013 р. запроваджено подання податкової декларації з податку на прибуток за наслідками податкового року, то перший термін для надання інформації про податкові різниці виникне у більшості платників податку на прибуток саме за наслідками 2013 р., тобто у 2014 р.

Водночас для окремих платників ПКУ встановлено деякі особливості щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток, які в свою чергу впливають і на строки подання податкової декларації та фінансової звітності з урахуванням податкових різниць у 2013 р.

Так, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками I кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за I квартал. Такий платник податку авансових внесків у II — IV кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до територіальних органів ДПС України в строки, передбачені пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Крім того, правила, встановлені зазначеним пунктом, поширюються і на платника податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками I кварталу отримує прибуток. Такий платник має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.

Отже, у разі якщо платник податку на прибуток протягом 2013 р. переходить на квартальне подання декларації з податку на прибуток, та у разі, якщо він не підпадає під критерії малого підприємства, то такий платник щокварталу подає і фінансову звітність з урахуванням податкових різниць.

Таким чином, приходимо висновку, що з прийняттям ПКУ було суттєво наближено механізм обрахунку суми оподатковуваного прибутку до принципів бухгалтерського обліку.

Проте ПКУ передбачено окремі обмеження у визнанні доходів і витрат, зокрема, при застосуванні звичайних цін, отриманні штрафів, пені, неустойки, держмита, нарахуванні акцизного податку, рентної плати, цільової надбавки, отриманні поворотної фінансової допомоги, врегулюванні сумнівної дебіторської заборгованості, збільшенні витрат на збитки минулих років, обмеженні витрат на суми понад граничні норми при перерахуванні на користь неприбуткових установ, профспілок, роботодавців, для благодійної діяльності, охорони культурної спадщини, розвитку національних фільмів, а також обмеження щодо інжинірингу, консалтингу, маркетингу, реклами тощо.

При визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду за даними бухгалтерського обліку фінансовий результат до оподаткування, обрахований шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, які визнано і оцінено відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, коригується на суму постійних податкових різниць та частину суми тимчасових податкових різниць, що відноситься до звітного періоду.

Рис. 1.3. Класифікація податкових різниць з метою податкового обліку В основу групування різниць покладено складові доходів і витрат, передбачених П (С)БО 15 та П (С)БО 16. Як наслідок інформація про податкові різниці порівнюватиметься із показниками Звіту про фінансові результати, які формуються на підставі цих П (С)БО.

Інформація про тимчасові і постійні податкові різниці накопичується в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема шляхом виділення окремих граф для їх відображення (за відповідною класифікацією — тимчасова або постійна) або в інший спосіб, що забезпечуватиме реєстрацію і накопичення відповідної інформації для її розкриття у фінансовій звітності.

Тимчасові податкові різниці розподіляються між звітними періодами та активами і зобов’язаннями, пов’язаними з ними, для врахування при визначенні податкового прибутку (збитку) і відображення сум тимчасових податкових різниць, що припадають на звітний період, у відповідних регістрах бухгалтерського обліку.

Дані про тимчасові та постійні податкові різниці, які мають враховуватися при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду, що наведені у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, узагальнюються у зведеному регістрі та використовуються для складання відповідних форм фінансової та податкової звітності.

1.3 Методичні основи податкового контролю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

Податковий контроль є необхідною умовою функціонування ефективної податкової системи. Він забезпечує зв’язок платників податків з органами державного управління, що наділені особливими податковими правами і повноваженнями. Податковий контроль є завершальною стадією управління оподаткуванням і одночасно одним з елементів планування податкових доходів бюджетів. Це зумовлено тим, що з однієї сторони, він є формою реалізації контролюючої функції податків, а з іншої - формою примусових грошових відносин.

У економічній науці є досить багато визначень «податковий контроль» (Додаток А). Їхнє розмаїття зумовлене двома факторами: по-перше, платники податків зацікавлені в створені такого механізму податкового контролю, який би не ускладнював їх фінансово-господарської діяльності; по-друге, держава зацікавлена в забезпеченні повного та своєчасного надходження грошових коштів до державного бюджету.

Якщо узагальнити визначення подані в Додатку А, то можна зробити висновок, що податковий контроль — це окрема складова системи управління податкової системи, що забезпечує дотримання діючого податкового законодавства з метою забезпечення грошовими ресурсами бюджету і державних цільових фондів.

Сьогодні податкове законодавство визначає, що податковий контроль полягає не лише в перевірці правильності нарахування та перерахунку до бюджету податків, а й у веденні обліку платників податків та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (рис. 1.4).

Мета податкового контролю Рис. 1.4. Способи здійснення податкового контролю Серед зазначених на рис. 1.4 способів здійснення контролю, приділимо увагу перевірці та звірці щодо дотримання податкового законодавства, оскільки саме даний спосіб безпосередньо стосується контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток.

В статті 75 ПКУ зазначається, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Проте, слід відмітити, що на сьогодні вимагається разом з податковими деклараціями до органів податкової служби подавати річну та квартальну фінансову звітність, що значно підвищує імовірність виявлення помилок стосовно нарахування та сплати податку на прибуток.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку та податкових розрахунках і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Податковим законодавством виділяються такі види документальних перевірок: планова перевірка, позапланова перевірка, виїзна перевірка та невиїзна перевірка. Крім документальної перевірки, визначають також фактичну, якою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Як вже зазначалося вище в фаховій літературі досить часто піднімається питання стосовно організації та методики податкового аудиту. Автори зазначають, що податковий аудит є досить ефективним методом контролю, оскільки передчасно допомагає визначити помилки щодо нарахування податку на прибуток, а також надати консультації як керівництву підприємства, так і працівникам бухгалтерії. Проте зрозумілим є те, що не можна ототожнювати дані поняття, оскільки податковий аудит завжди замовляється або керівництвом платників податків, який, в свою чергу, захищатиме інтереси таких платників податків в сторону зменшення бази оподаткування податком на прибуток. Метою ж податкового контролю виступає перевірка дотримання податкового законодавства, виявлення порушень податкового законодавства та їх попередження.

Вивчаючи праці різних авторів, згрупуємо основні завдання, які висуваються до податкового контролю, а також наведемо завдання податкового аудиту (рис. 1.5).

Отже, виходячи з даних рис. 1.5, можемо стверджувати, що податковий контроль та податковий аудит суттєво відрізняються, оскільки основна направленість податкового аудиту полягає на оптимізацію оподаткування в межах дозволених норм податкового законодавства, що суперечить загальній меті та завданням податкового контролю.

Рис. 1.5. Основні завдання податкового контролю Розглянемо методику проведення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток підприємства. Як вже зазначалося раніше, основною метою податкового контролю є забезпечення дотримання податкового законодавства суб'єктами господарювання та попередження виникнення податкових правопорушень. Відповідно суб'єктами такого контролю виступають органи державної податкової служби, а об'єктом — всі господарські операції, пов’язані з одержанням доходів та витрат контролю та податкового аудиту підприємства, які враховуватимуться для визначення об'єкта оподаткування, а також операції з обчислення податку на прибуток.

Як зазначає І.В. Ткаченко, основною проблемою проведення податкового контролю є те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків та, як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій [3, с. 226].

Традиційно в теорії контролю виділяють три етапи проведення перевірки: організаційний, технологічний та результативний етап (рис. 1.6).

Як бачимо з рис. 1.6, процес податкової перевірки є досить трудомістким, оскільки у формуванні бази оподаткування податком на прибуток бере участь досить велика кількість об'єктів бухгалтерського обліку, і чим більша за обсягами діяльність підприємства, тим процес перевірки буде складнішим.

Варто відмітити, що податковий контроль проводиться шляхом використання лише документальних прийомів контролю, оскільки податок на прибуток та його база оподаткування є суто розрахунковою величиною, яка підтверджується лише документально. Крім того, перевіряючі самостійно можуть визначити як проводити перевірку суцільним чи вибірковим способом, проте, на нашу думку, для отримання більш достовірних даних краще проводити податковий контроль податку на прибуток суцільним способом.

Рис. 1.6. Основні етапи проведення податкового контролю за сплатою податку на прибуток Отже, за результатами дослідження приходимо до висновку, що податковий контроль податку на прибуток нині полягає не лише в перевірці правильності нарахування та перерахунку до бюджету податків, а й у веденні обліку платників податків та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби

Розділ 2. Методика обліку розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

2.1 Загальна характеристика та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК-ТРАНС» (ТОВ «ПК-ТРАНС») створена відповідно до Ухвали Державного комітету статистики України, Запорізького обласного управління статистики.

Ідентифікаційний код 20 498 723.

Місце розташування юридичної особи 69 084, м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Димитрова, дом 48. Режим роботи ТОВ «ПК-ТРАНС»: Пн — Пт 9.00−17.00, СБ, ВС — вихідні дні, обідня перерва з 12.00 до 13.00 години.

Місце проведення державної реєстрації - Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Дата проведення державної реєстрації - 22.04.1994 року № 1 031 050 002 000 102.

Види діяльності, якими займається ТОВ «ПК-ТРАНС»

— автосервіс;

— продаж запасних частин.

Підприємство є юридичною особою. Має самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в банках, штамп, фірмове найменування, товарний знак (знак обслуговування) .

Основною метою діяльності даного товариства є одержання прибутку на вкладений акціонерами капітал, шляхом здійснення господарської, фінансової та іншої діяльності у порядку і на умовах, визначених діючим законодавством та Статутом підприємства 34, с. 156.

На даному підприємстві для здійснення оперативного управління та контролю за виконанням поставлених завдань застосовується лінійно — функціональна організаційна структура управління, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання.

Місією даного підприємства є максимізація доходу та мінімізація витрат виробництва з метою підвищення рівня результативності господарської діяльності та покращення його фінансового стану.

Для комплексного вивчення зовнішнього і внутрішнього стану ТОВ «ПК-ТРАНС» складено матрицю СВОТ — аналіз, подану в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

СВОТ — аналіз ТОВ «ПК-ТРАНС»

Підприємство постійно вивчає попит споживачів, розширює асортимент товарів. Проводяться різні акції та знижки, закуповується сучасне обладнання. ТОВ «ПК-ТРАНС» реалізує свою продукцію по цінам і тарифам, які встановлює самостійно або на договірній основі.

Проведемо аналіз фінансових результатів ТОВ «ПК-ТРАНС» за даними ф.2 «Звіт про фінансові результати», поданого в додатках (табл.2.2).

Таблиця 2.2

Фінансові результати ТОВ «ПК-ТРАНС» протягом 2010;2012 років

Виходячи з даних результатів табл.2.2 можна зробити такі висновки, що чистий дохід від реалізації продукції збільшився у 2012 році на 29 944,8 тис. грн. Дане збільшення відбулось за рахунок збільшення обсягу наданих послуг та виконаних робіт по автосервісу у звітному році в порівнянні з минулими роками. Відповідно збільшилась і собівартість продукції на 24 523,4 тис. грн. Проте причиною росту собівартості виконаних робіт та послуг по автосервісу варто вважати не тільки збільшення обсягів виробництва, а зростання цін, що є наслідком інфляційного процесу, який спостерігається останнім часом в Україні.

Прибуток від реалізації продукції збільшився на 5421,4 тис. грн., що пояснюється більшими темпами росту собівартості продукції в порівнянні з темпами росту чистого доходу від реалізації продукції.

Суттєве зростання як понесених витрат підприємством, так і отриманих доходів стало підставою росту прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Так, в 2012 році обсяги прибутку від звичайної діяльності склали 2874 тис. грн., що на 2714,1 тис. грн. перевищило показник 2010 року.

Зміна обсягів прибутку від звичайної діяльності до оподаткування відповідно привела до росту податку з прибутку підприємства та росту чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. В звітному році обсяг чистого прибутку склав 2006 тис. грн., що на 1903 тис. грн. перевищує показник 2010 року.

Проведемо аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «ПК-ТРАНС» та визначимо тип фінансової стійкості підприємства (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз фінансової стійкості ТОВ «ПК-ТРАНС» протягом 2010;2012 рр.

Отже, виходячи з даних табл.2.3 можна зробити такі висновки, що у 2012 році у порівнянні з 2010 роком в результаті збільшення суми необоротних активів на 8780,6 тис. грн., спостерігається зменшення суми власних оборотних коштів на 8442,4 тис. грн. У порівнянні з 2011 роком у 2012 році сума власних оборотних коштів збільшилась на 818 грн. за рахунок зменшення необоротних активів на 689 грн., що є сприятливою тенденцією.

Але від'ємне значення у 2012 році суми власних оборотних коштів (-7250 тис. грн.) свідчить про неможливість швидкого акумулювання оборотних коштів.

Як показують розрахунки тривимірного показника типу фінансової стійкості, досліджуване підприємство має кризовий стан. Спостерігається нестача власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат, значення показників — від'ємні, що негативно характеризує підприємство.

Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства за допомогою системи відносних фінансових показників (табл.2.4).

Таблиця 2.4

Показники оцінки фінансової стійкості ТОВ «ПК-ТРАНС»

Згідно даним табл.2.4, можна зробити такі висновки, що у період 2010;2012 років, за рахунок збільшення валюти балансу на 1361,4 тис. грн., коефіцієнт концентрації власного капіталу зменшився на 0,14 або 80%, та склав 0,56, що відповідає нормативному значенню, але за 2012 рок він наблизився до нижньої межі нормативних значень, що є негативною тенденцією.

Коефіцієнт фінансової залежності у 2012 році за рахунок збільшення валюти балансу на 125,7%, збільшився на 0,3 або на 121,4% в порівнянні з 2010 роком, та склав 1,76 це означає, що в кожній 1,76 грн., вкладених в активи підприємства, 76 коп. — позикові, слід також зазначити, що коефіцієнт відповідає нормативному значенню, але збільшення значення цього показника в динаміці свідчить про зростання частки позикових коштів при фінансуванні підприємства.

За рахунок зменшення у 2012 року в порівнянні з 2010 роком суми власних оборотних коштів на 8442,4 тис. грн., коефіцієнт маневреності власного капіталу не відповідає нормативному значенню та має від`ємне значення (- 0,19), тобто на підприємстві не виконується мінімальна умова фінансової стійкості, не вистачає власних обігових коштів.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу в порівнянні з 2010 роком у 2012 році, за рахунок збільшення валюти балансу на 125,7% та позикового капіталу на 185,2%, збільшився на 0,14 та склав 0,43, що не відповідає нормі.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень порівняно з 2010 роком збільшився на 0,05 та склав 0,073. Збільшення показника відбулось за рахунок збільшення суми необоротних активів на 124,3%, це є негативна динаміка, оскільки збільшення значення коефіцієнта структури довгострокових вкладень в динаміці свідчить про зростання залежності підприємства від зовнішніх інвесторів Збільшення у 2012 році в порівнянні з 2010 роком довгострокових зобов’язань на 2426,8 тис. грн. призвело до збільшення коефіцієнту довгострокового залучення позикових коштів на 0,06 та його значення приблизилось до 0,08, це є негативна тенденція, оскільки зростання цього показника в динаміці свідчить про залежність підприємства від фінансування ззовні.

2.2 Облік розрахунків з бюджетом по податку на прибуток

Ведення обліку розрахунків підприємства з бюджетом пов’язане з правильним та своєчасним документальним оформленням всіх операції, пов’язаних з нарахуванням податків.

Для обрахунку об'єкта оподаткування ТОВ «ПК-ТРАНС» використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат. Доходи та витрати визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання доходів та здійснення витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ ПКУ.

Обліково-податковий процес щодо сплати податку на прибуток завершується складанням податкової звітності, яку і можна вважати основним обліковим регістром для податкового обліку податку на прибуток.

Бланк податкової декларації з податку на прибуток затверджено Наказом ДПАУ від 30.12.13 р № 872. Декларація складається з вступної, основної частини та додатків. Схематичне зображення взаємозв'язку між декларацією та додатками представлено на рис. 2.1.

Структура доходів і витрат за декларацією, крім звичайних додатків до основної її частини (їх може бути 14), доповнена додатками до вже наявних. Визначають 3 групи додатків:

— «самостійні програми» — ІД; СВ; ЗВ; АВ; ВЗ; ІВ; ТП; ПЗ; ЗП; ПН; АД. Їхні дані включають в основну частину декларації;

— «додаткові додатки» — СБ; ЦП; АМ; АК; ВО. Їхні дані потрапляють в основну частину декларації тільки через «самостійні програми»;

— «коригуючий додаток». Група містить один додаток «ВП» «Виявлення помилок», який призначено для самостійних виправлень.