Діагностика мотивів споживання алкоголю в групах осіб різного віку

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

1.1 Поняття алкоголізму, як форми девіантної поведінки

1.2 Погляди різних учених на мотивацію споживання алкоголю

1.3 Алкоголізм в дитячому віці

1.4 Мотиви підлітково-юнацького алкоголізму

1.5 Алкоголізм в зрілому віці

РОЗДІЛ ІІ. ДІАГНОСТИКА МОТИВІВ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ В ПІДЛІТКІВ

2.1 Мета, завдання, методика дослідження, та досліджувані

2.2 Результати тестування та їх обговорення ВИСНОВКИ ЛІТЕРАТУРА ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність дослідження. За визначенням ВООЗ, алкоголіки — це «інтенсивні п’яниці, залежність яких від алкоголю досягає такого ступеня, що виникають явні психічні порушення або конфлікти у фізичному і психічному здоров'ї, в їх міжособистісних відносинах і господарницьких функціях, або вони є стартом для такого розвитку і тому потребують лікування».

Тривалий час випадкам вживання алкоголю в підлітковому і юнацькому віці фахівці особливого значення не надавали, розглядаючи їх скоріше як виняток із правил і пов’язуючи з особливо неблагополучними умовами життя (наприклад, батьками-алкоголіками і т. д.). Проте останнім часом цю точку зору довелося змінити. Було встановлено: якщо раніше переважаючий відсоток молодих хворих був на стороні юнаків з так званих неблагополучних сімей, то зараз картина інша. Все більше спивається молодих людей з абсолютно на перший погляд «нормальних» родин, де батьки мають, часом, навіть високе суспільне становище.

Спочатку наростання вживання алкоголю неповнолітніми привернуло увагу в зв’язку зі збільшенням числа скоєних ними правопорушень. Все частіше при їх аналізі з’ясовувалося, що протиправні дії вчинені у стані сп’яніння. Потім правоохоронні органи та медичні працівники зіткнулися з фактом збільшення числа неповнолітніх, що потрапляють в медвитверезники, причому з постійним зниженням віку. Поступово підлітково-юнацький алкоголізм виріс в самостійну проблему, що має педагогічний, медичний, юридичний аспекти.

В даний час актуальність такої проблеми як ніколи зросла, що зумовлено, по-перше, стрімким підвищенням числа людей, залучених до вживання алкоголю і психоактивних речовин, а, по-друге зниженням вікової межі носіїв асоціальної поведінки, і, як наслідок вчинення підлітками злочинів, розвиток соматичних захворювань, зниження інтелектуального рівня, погіршення генофонду в цілому. Знання мотивів вживання алкоголю допоможе не тільки справитися з цією проблемою, але і проводити профілактику до початку прийому тих чи інших психоактивних речовин. Виходячи з цього, основною метою роботи є дослідження мотивів адиктивної поведінки.

Основною метою роботи є дослідження домінуючих мотивів вживання алкогольних напоїв в групах осіб різного віку. Об'єктом роботи мотивація вживання алкоголю. Предмет дослідження — вікові особливості мотивації вживання алкоголю.

Для даної курсової роботи визначені наступні завдання:

1. Вивчити наявний стан розглянутої проблеми, познайомитися з існуючою інформацією зазначеної тематики; довести її актуальність та затребуваність.

2. Систематизувати отримані знання та викласти таким чином, що б можна було представити найбільш повну картину мотивів вживання алкоголю в різних вікових групах.

3. Провести методику В.М. Зав’ялова, спрямовану на виявлення домінуючих мотивів вживання алкоголю в різних віках і зробити відповідні висновки.

4. Запропонувати способи вирішення проблеми алкоголізації населення з психологічної точки зору.

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

1.1 Поняття алкоголізму, як форми девіантної поведінки

При багаторазовому застосуванні будь-які наркотичні речовини викликають фізичну і психологічну залежність людини, після чого вона вже не може існувати без їх споживання. Перед тим, як перейти до вивчення мотивів даних вчинків, слід розглянути процес формування алкогольної залежності, як такої.

Л.А. СухінськиМ і Е. А. Татаревським запропонована наступна схема розвитку алкогольної залежності. Вона включає такі етапи:

1) перша проба спиртного;

2) випадкове вживання алкоголю;

3) систематичне пияцтво;

4) звичне пияцтво.

Існує декілька теорій розвитку алкоголізму:

моральна модель розглядає його як контрольовану людську слабкість: питущий не кидає пити через свою моральну слабкість;

медична модель вважає алкоголізм хворобою;

психологічна модель розглядає алкоголізм як невдалий засіб зняття стресів і тривожності, зводячи його в більшій мірі до виду відхиленої поведінки, а не до хворобливого фізичного стану;

генетична модель зводить алкоголізм до переданої у спадок схильності.

Розвиток алкоголізму сильно залежить від періодичності і обсягу вживання спиртного, і звичайно від персональних чинників і особливостей організму. Певні люди дуже схильні до формування алкогольної залежності через своерідність психічної та емоційної сфери, відповідного соціально-економічного оточення, а також спадкових причин.

«Продром» називають початковою стадією алкоголізму — на цьому етапі хвороби поки немає, але є «побутове пияцтво». В даному періоді людина вживає алкоголь «з нагоди», зазвичай, з колегами по роботі, але при цьому рідко напивається до втрати пам’яті чи інших небезпечних наслідків. Коли продром не перетворився на алкоголізм, людина здатна безболісно для своєї психіки припинити прийом алкогольних напоїв на будь-який час. Під час продрома людина в більшості випадків спокійно думає про те, чи відбудеться найближчим часом чергова випивка, чи не буде. Після застілля, людина, найчастіше, не просить продовження, і не п'є потім самостійно.

На першому етапі алкоголізму людина, зазвичай, часто відчуває непереборне бажання вжити спиртні напої. Якщо алкогольні напої вжити неможливо, почуття потягу, на якийсь час, проходить, але в разі прийому спиртних напоїв ступінь контролю по відношенню до кількості випитого різко падає. На цій стадії алкоголізму сп’яніння, частіше за все, супроводжується надмірною агресивністю, і навіть втратою пам’яті при сп’янінні. У людини пропадає серйозне ставлення до пияцтва і виникає бажання виправдати будь-який привід прийому спиртних напоїв.

Під час другої стадії алкоголізму сильно зростає стійкість до алкогольних напоїв. Тяга до алкоголю посилюється, а самоконтроль зменшується. Після споживання навіть незначних доз алкоголю хворий втрачає здатність стежити за кількістю випитого спиртного. У нетверезому стані він, найчастіше, поводиться непередбачувано і часом небезпечно для тих хто знаходиться поруч. Може мати місце алкогольний психоз, коли у людини з’являються галюцинації.

Протягом третьої стадії алкоголізму витривалість до алкоголю знижується, а прийом спиртних напоїв має практично щоденний характер. Починається повне руйнування психіки людини з незворотними змінами. Захворювання внутрішніх органів наростають і також стають незворотними (алкогольний гастрит, алкогольна кардіоміопатія, алкогольний панкреатит, ризик появи субарахнодального крововиливу і крововиливів в мозок). Також відбуваються паталогичні порушення в нервовій системі, що ведуть до парезів та паралічів.

Щодо пияцтва дітей і підлітків, яке має ще більш страшні наслідки, можна виділити наступні групи причин, що призводять до таких дій:

а) соціально-педагогічна занедбаність, коли дитина, підліток поводиться неправильно в силу своєї невихованості, відсутності у нього необхідних позитивних знань, умінь, навичок або в силу зіпсованості неправильним вихованням, сформованістю в нього негативних стереотипів поведінки;

б) глибокий психічний дискомфорт, викликаний неблагополуччям сімейних взаємин, негативним психологічним мікрокліматом в родині, систематичними навчальними неуспіхами, складними взаєминами з однолітками в колективі класу, неправильним (несправедливим, грубим, жорстоким) ставленням до нього з боку батьків, вчителів, товаришів по класу і т.д.;

в) відхиленнями в стані психічного і фізичного здоров’я та розвитку, віковими кризами, акцентуацією характеру і іншими причинами фізіологічного та психоневрологічного властивості;

г) відсутністю умов для самовираження, розумного прояву зовнішньої і внутрішньої активності; незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистих, життєвих цілей і планів;

д) бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища і розвивиненою на цій основі соціально-психологічної дезадаптацією, зміщенням соціальних та особистих цінностей з позитивних на негативні.

Значну роль в цьому процесі відіграє відсутність своєчасної, необхідної педагогічної, психологічної, соціальної та медичної допомоги дітям і підліткам.

У виникненні ранньої алкоголізації першорядну роль відіграють патологічні установки дорослих, у першу чергу батьків і педагогів. Спосіб життя значущих для дитини людей створює в підсвідомості первинну психологічну програму, яка є основою формування характеру і звичок.

Серед факторів ризику раннього зловживання алкоголем найбільш суттєвими називаються такі, як конфліктні стосунки в сім'ї, аномалії характеру, ранній початок девіантної поведінки, інфантилізм, невисокий інтелектуальний рівень, погана успішність, відсутність планів на продовження освіти.

Основні причини, які є стимуляторами вживання алкоголю:

— «подвійна мораль» ;

— неможливість задоволення потреби в персоналізації;

- зниження цінності сім'ї, девальвація значущості родинних відносин.

Вживання спиртного неповнолітніми особливо небезпечно, так як в цьому віці (при однакових умовах і тій же мірі вживання) алкоголізм формується в 3−4 рази швидше, ніж в тих випадках, коли систематичне вживання алкоголю починають в зрілому віці. При цьому, протягом 1−3 місяців відбувається початкова адаптація до алкоголю, не більше року займає засвоєння стереотипів алкогольної поведінки, протягом півтора років (це максимум, може бути і кілька місяців) формується психічна залежність і протягом 3−5 років — фізична залежність від алкоголю. (У деяких випадках це відбувається ще раніше — через 1−3 роки після початку систематичного вживання алкоголю). Мозкова тканина дитини набагато багатша водою і бідніша білком, ніж у дорослого. У воді ж алкоголь прекрасно розчиняється. Всмоктування спирту в організмі дитини теж відбувається швидше, ніж у дорослого. Лише 7% з всмоктаного алкоголю виводиться легенями і нирками. Решта 93%, окислюючись в самому організмі, діють як отрута, не зустрічаючи практично ніякої протидії. У дитячому і підлітковому віці алкоголь особливо руйнівно впливає на печінку, що знаходиться в стадії формування. Токсичне ураження клітин печінки призводить до порушення білкового і вуглеводного обміну, синтезу вітамінів і ферментів; негативно реагують на присутність в організмі алкоголю серце, легені, шлунок, кровотворні органи, ендокринна і нервова системи. Алкоголь порушує і функцію нирок. Активні клітини нирок гинуть, отже, організм в меншій мірі звільняється від шкідливих шлаків. Тому молода людина, що часто вживає спиртне, постійно знаходиться в стані отруєння: з одного боку, сам алкоголь є сильним отрутою, а з іншого — в тканинах всіх органів накопичуються незнезаражені речовини, що заважають подальшому зростанню і розвитку організму. Алкоголь послаблює, гальмує і пригнічує розвиток всіх органів і систем. Чим молодший організм, тим згубніше дію на нього алкогольної отрути. Це визначає високу смертність серед підлітків та юнаків, які страждають алкоголізмом.

Алкоголізм у неповнолітніх розвивається швидше й гірше не тільки за темпами, але і за змістом кожного з етапів. Наприклад, похмільний синдром не тільки формується дуже швидко, але і відрізняється особливою дратівливістю, похмурістю, злостивістю, запальністю і агресивністю, частими коливаннями настрою, страхітливими ночами. І чим молодше той, хто страждає алкоголізмом, тим потяг до алкоголю нездоланніше. Для неповнолітніх алкоголіків характерні відсутність критичності в оцінці своєї поведінки і стану, швидкі зміни психіки, зупинка в розвитку особистості, деформація емоційної сфери, а також астенічні риси — підвищена стомлюваність, неуважність, відсутність інтересу до навколишнього, інертність; вони легко кидають навчання, роботу. Швидко розвивається алкогольна деградація особистості.

При цьому слід враховувати два моменти. По-перше, алкоголь діє на організм, психіку тим руйнівніше, ніж людина молодше. По-друге, в ході статевого дозрівання знижується стійкість центральної нервової системи до дії алкоголю і тому шкідливий його вплив на неповнолітніх особливо великий. Гострі алкогольні отруєння у дітей досягають 5−7% загального числа отруєнь. Відомі випадки стійких порушень психіки після одноразового алкогольного отруєння в дитячому віці.

Будь-які помилки батьків і середовища щодо підлітків та юнацтва, в тій чи іншій мірі підвищують ймовірність початку вживання алкоголю. Наприклад, діти, чия діяльність надмірно управляється і обмежується дорослими, у випадках, коли зовнішній контроль з тих чи інших причин припиняється, виявляються беззахисними перед тиском середовища. Це як раз ті випадки, коли «зразковий учень», «зразковий син», «відмінник» в короткий термін раптом починають вести себе антисоціально або втягуються в систематичні випивки. Підлітки і юнаки, прагнення яких до самостійності пригнічується дорослими, виявляються чутливими до алкогольного тиску середовища в разі, якщо спиртне постає як символ дорослості і незалежності, і починають самостверджуватися шляхом систематичного його вживання.

В ході психологічних досліджень, проведені вченим А.Є. Личко, були встановлені кореляції між особливостями загострень характеру у підлітків і поведінкою, що відхиляється: правопорушеннями, сексуальної патологією, шкідливими звичками, никотіноманії.

Так, гіпертімні підлітки схильні до групових форм девіантної поведінки. Вони намагаються лідирувати серед асоціальних однолітків з легковажності, спраги розваг, отримання задоволення. Гіпертіми проявляють інтерес не тільки до побутового пияцтва, а й до широкого кола дурманних засобів.

Циклоїди не схильні до порушення поведінки і можуть виявляти схильність до алкоголізації лише в період підйому настрою.

При астено-невротичної акцентуації ні делінквентність, ні алкоголізація, ні втечі з дому не зустрічаються, так само як і у сенситивних особистостей. В останньому випадку, якщо і настає алкогольне сп’яніння, то алкоголь не веселить і не допомагає контактам, а навіть, навпаки, може викликати депресивну реакцію з відчуттям і переживанням власної неповноцінності.

За спостереженням А. А. Вдовиченко, шизоїдні підлітки, схильні до правопорушень, діють поодинці.

Епілептоіди дають ефективні розряди, як правило, в період дисфорії. Алкогольне сп’яніння супроводжується дисфоричними і амнестичними розладами, а також надмірним збудженням. У істероїдних акцентуантів алкоголізація носить, як правило, демонстративний характер [3, 18−24].

Зокрема, А. Е. Личко відзначає, що зловживання спиртним має місце у 45% обстежених представників нестійкого типу, у 35% - епілептоідного, у 28% - істероїдних, у 25% - гипертимного і гипертимно — нестійкого типів. Лише одиниці шизоидов воліють до легкого сп’яніння.

1.2 Погляди різних учених на мотивацію споживання алкоголю

алкоголізм мотивація девіантній поведінка У роботах сучасних авторів проглядаються різні підходи до проблеми мотивації вживання алкоголю і психоактивних речовин. Одні дослідники більшою мірою орієнтовані на вивчення «знаних» причин адиктивної поведінки, інші шукають більш глибокі підстави (психологічні причини).

Самі підлітки, в якості ведучого мотиву вживання алкоголю, вказують на те, що це «дозволяє виглядати старше», посилаються на «престижність» такої поведінки. Крім цього, вживання алкоголю дозволяє висловити свій протест («тому що мені забороняють») і полегшує спілкування з однолітками. При вживанні будь-яких наркотиків акцент ставиться не стільки на соціальних чинниках, скільки на суб'єктивних емоційних станах: «бажання отримати задоволення», «прагнення піти від реальності», «бажання зняти стрес».

В якості головного мотиву вживання психотропних речовин Н. Ю. Максимова називає прагнення змінити свій психічний стан. Даний мотив «лежить» на поверхні, відповідно проблема детермінації адиктивної поведінки криється глибше. Відповідно, знайти причини алкоголізму та наркоманії у підлітків, це означає відповісти на питання: чому вони хочуть змінити психічний стан штучним (хімічним) шляхом?

При цьому дуже важливо пам’ятати, що жоден з факторів не є основоположним, вирішальним. Навіть деяка сукупність факторів нічого не визначає однозначно: складні життєві обставини, неправильне сімейне виховання, низький загальноосвітній і культурний рівень навколишнього соціального середовища впливають на багатьох дітей, проте далеко не всі підлітки, поставлені в такі умови, стають алкоголіками.

Підлітково-юнацький алкоголізм формується на «стику» вікових особливостей та специфічного впливу мікросередовища, насиченою алкогольними установками, традиціями і надає на неповнолітнього інтенсивний тиск.

В цілому, аналіз психологічних характеристик підлітків і форм девіантної поведінки, вивчених рядом авторів, показав, що, по-перше, підліток, в силу властивої йому суперечливості, найбільш вразливий до впливу алкоголю та психоактивних речовин, які дозволяють компенсувати характерні для даного віку переживання. По-друге, соціально-психологічна ситуація сучасних підлітків сприяє засвоєнню алкогольної традиції, важливе в якій — постулювання здатності алкоголю знімати напругу і створення з допомогою алкоголю святкового настрою. [3, 42−46]

А.Є. Личко і В. С. Битенский використовували класифікацію мотивів (детальніше яку буде розглянуто нижче), яку В.Ю. Зав’ялов розробив для алкоголіків, виділяючи слідом за ним і наступні групи мотивів:

1) соціально-психологічні мотиви: мотиви, зумовлені традиціями і культурою; субмісивності мотиви, що відображають підпорядкування тиску інших людей або референтної групи; псевдокультурні, як прагнення підлітка пристосуватися до цінностей підліткової групи;

2) потреба у зміні власного стану свідомості: гедоністичні мотиви; атарактичних мотиви; мотиви гіперактивації поведінки;

3) патологічна мотивація, пов’язана з наявністю абстинентного синдрому і патологічного потягу до наркотику.

Відповідно до гіпотези Е. Дісі, людина має вроджену тенденцію до виконання таких видів активності, які дають йому відчуття наявності особистісної каузальності. Можливо, підліток, вживаючи наркотик, відчуває цю особисту каузальність, яка підживлює почуття дорослості, яке є новотвором підліткового віку.

1.3 Алкоголізм в дитячому віці

У медичній практиці описано чимало прикладів алкогольного отруєння дітей після народження, якщо мати чи годувальниця пили вино або пиво з метою «стимуляції» появи грудного молока. У дітей при цьому виникали судоми, а іноді навіть напади епілепсії. Відомо судову справу, порушену батьками чотиримісячної дитини проти приходить няні, яка в їх відсутності частувала свого підопічного вином з пляшечки з соскою, щоб він міцно спав.

Іноді, вважаючи, ніби алкоголь посилює апетит, батьки дають немовляті ті чи інші спиртні вироби в невеликій кількості. В народі давно існує думка, що це виліковує недокрів'я, поліпшує сон і полегшує прорізування зубів. В деяких місцевостях побутує також небезпечне уявлення про те, що вживання невеликих доз спиртного в ранньому дитинстві нібито запобігає можливість пристрасті до алкоголю в зрілості. Такі помилки і забобони призводять часто до трагічних наслідків, отруєння дитини.

Алкогольні отруєння становлять приблизно 7% всіх випадків отруєння дітей. Мінімальну дозу спиртного, що викликає загибель дитини, назвати важко. На думку деяких лікарів, немовля може загинути навіть від змоченою алкоголем пелюшки, в яку він загорнутий. Описаний випадок смерті дитини у віці до року в результаті триразового (за добу) накладення горілчаного компресу на грудну клітку при кашлі. На думку фармаколога Н. П. Кравкова, мінімальної смертельною дозою для дитини, яка не досягла 10-річного віку, можна вважати приблизно 15 г чистого спирту (2 — 3 столові ложки горілки). Однак практиці відомий випадок загибелі п’ятирічного малюка, який випив 10 г спирту.

Позитивне ставлення дітей до алкоголю формується дуже рано. Це в певних умовах може негативно вплинути на процес формування та розвитку особистості. Маленькі діти, часто сидячи з дорослими за одним святковим столом, можуть спостерігати, а нерідко і брати участь в гулянні. Цей факт свідчить про безвідповідальне ставлення дорослих до того, що діти при цьому переймають алкогольні традиції. Думка, що малюки 2−3 років мало що розуміють і запам’ятовують, дуже небезпечна, але вельми поширена помилка. Маленькі діти завжди наслідують дорослих, і особливо батькам, як найближчим і авторитетним людям.

У сім'ях, де традиційне вживання спиртного у свята і днях народження ще не перейшло в пияцтво, діти сприймають алкогольне застілля як природне, причому обов’язкове явище. Про це свідчать сюжети дитсадкових післясвяткових ігор, що імітують поведінку дорослих за святковим столом. Завжди в групі дітей знайдеться організатор «свята», оголошує себе «тамадою», строго дотримується «правила» застілля, наприклад такі: «Після першої чарки не закушуємо», «Пити треба до дна» і ін. Учасники гри, згадуючи минуле свято в своєї сім'ї, діляться один з одним відомостями про те, які алкогольні вироби подавалися до столу, як і за якою рецептурою можна приготувати самогон, повідомляють, скільки горілки або інших подібних виробів їм запропонували спробувати або дали випити їхні батьки [1, 49−53].

1.4 Мотиви підлітково-юнацького алкоголізму

Підлітковий вік звичайно характеризують як період підвищеної емоційної збудливості. Підлітки відрізняються запальністю, пристрасністю. Вони схильні до частої зміни настрою, підвищеної афективної поведінки. Деякі особливості емоційних реакцій перехідного віку кореняться в гормональних і фізіологічних процесах. Фізіологи пояснюють підліткову психічну неврівноваженість і характерні для неї різкі зміни настрою, переходи від екзальтації до депресії і навпаки наростанням в пубертатному віці загального збудження і ослабленням всіх видів умовного гальмування. Деякі емоційні реакції, які у дорослого були б симптомом хвороби, для підлітка статистично нормальні. Підліткам властива стійкість емоційних переживань, зокрема, вони довго не забувають образи. Даний факт пов’язують з появою інтимно-особистісних відносин, зі страхом видатися смішним, з ще не сформованій здатністю прийняття себе. Почуття підлітка дуже суперечливі: він, безсумнівно, любить батьків, але при цьому під час конфлікту починає відчувати до них почуття ненависті.

Статеве дозрівання істотно змінює потребностно-мотиваційну сферу. Провідним мотивом стає спілкування.

За даними І.С. Кона і А. В. Мудрика, типовими рисами особистості підлітка є прагнення до новизни, до оригінальності поведінки (іноді відхиляється), бажання розуміти, досягати, боротися, затверджуватися, намагатися змінити існуючу систему оцінок і поглядів, прийнятих в середовищі найближчого оточення. Нерідко це стає запорукою девіантної поведінки.

Підлітковий період характеризується загостреннями і суперечностями характеру, в цей період сильно підвищується самоаналіз і самооцінка, з’являється потреба в особистісному і професійному самовизначенні. Головними є мотиви самоствердження, які впливають на навчальну та громадську діяльність підлітка. Ці новоутворення вказують на те, що у підлітковому віці «почуття дорослості», багато в чому визначає поведінку підлітків.

Е.І. Дейчман, Д. В. Колесов, Н.М. Коровін переконані, що залучення дітей до алкоголю в рамках соціалізації може розглядатися як елемент засвоєння і подальшого відтворення традицій алкогольної субкультури. Освоєння норм і зразків алкогольної субкультури відбувається через запечатління, зберігання, акумуляцію і передачу відповідної інформації. В ході розвитку змінюється позиція дитини по відношенню до вживання алкоголю. Засвоєння дітьми алкогольної субкультури відповідає формуванню соціальної установки по відношенню до алкоголю. Самі батьки, на думку В.С. Собкіна і його співробітників, поступово стають більш толерантними до того, що їхні діти вживають алкоголь. Мова йде про соціокультурні зсуви, коли девіантна форма поведінки починає розглядатися дорослими як норма. Можливо, на їхню думку, справа в певному механізмі культурної трансформації, коли форма поведінки, характерна для дорослого віку, втрачає свою вікову специфіку і транслюється в підліткову культуру вже як норма і для даного віку.

У підлітковому віці видно закономірність між локусом контролю та схильністю до вживання алкоголю. Підлітки, які живуть з відчуттям контролю над життям, в цілому, менш схильні до вживання алкоголю, ніж ті, чиє життя, на їхню думку, не залежить від власних зусиль. Найбільш вираженою спрямованістю в групі підлітків, які вживають алкоголь, є негативистична. Вони, найчастіше, є людьми чутливими, глибоко переживаючими. Не в змозі впоратися з хвилюванням з приводу краху ідеалів, проблемами у взаєминах з однолітками, в сім'ї, фрустровані вікові потреби найчастіше і призводять до такого відношення до себе і до інших. Підліток відчуває повну свою неспроможність як особистості. І він сам, і навколишні, їх вчинки, думки, бажання, прагнення здаються йому дрібними, незначними, безглуздими, брехливими. У школі такий підліток «відбуває час». Йому не подобається навчання і те, чим він займається. Майбутнє малюється в сірих тонах. Він, безумовно, бажає змінитися на краще, але не хоче нічого для цього робити. Зовні цей стан періодично виявляється в бурхливих спалахах гніву, відчаю, викликаних украй дискомфортним внутрішнім станом. Найчастіше, підліток знаходиться в пригніченому настрої.

У групі підлітків, які вживають алкоголь, показники егоцентричності вище, ніж у тих, хто не вдається до вживання. Підлітки, що вживають алкоголь, знаходяться в центрі уваги своїй власній особистості, вся їхня активність зосереджена на собі, власних інтересах, проблемах. Вони прагнуть до визнання суспільством своїх власних прав. Основною цінністю для таких особистостей є вони самі, їхні думки, судження, інтереси. Вони прагнуть брати якомога більше від суспільства, ігноруючи потреби інших. Приймаючи себе, підліткам бракує критичності судженні щодо самих себе. Оточуючі, при цьому, не ігноруються, але цікавлять їх остільки, оскільки потрібно утвердитися в їх очах.

1.5 Алкоголізм в зрілому віці

Алкоголь займає цілком визначене місце в сучасному способі життя, і, отже, до сих пір залишаються вірними слова В. Португалова, сказані ще в 1890 році, про те, що існуюча звичка до вживання алкоголю «породжує і в наступних поколіннях спадкоємне прийняття і шляхом наслідування, переймається та передається … з покоління в покоління» [1, 47].

Поширення алкоголізму не має єдиної причини, єдиної картини прояви, а визначається спільною дією різних умов виникнення: економічних, соціальних (культуральних, сімейних, професійної діяльності тощо), індивідуальних особливостей особистості, актуальних проблем, транквілізуючого ефекту самого алкоголю та ін.

Класифікація В. Ю. Зав’ялова [4,48] постулює наступні мотиви і причини, за яких люди починають вживати алкоголь:

1. Гедоністична причина — прийом алкоголю пов’язаний з жагою задоволення. Роздуми зводяться до наступного: «Чому я повинен відмовити собі, адже життя одне, іншого такого не буде. І взагалі навіщо жити, якщо немає задоволення «. З клінічної точки зору, особливо важливо, що в гедоністичної орієнтації не відчувається глибокої прив’язаності до життя і, більше того, вгадується настрій приреченості й безвиході, приховуване в тіні потреби чуттєвої стимуляції. Спрагу насолод Л. М. Толстой вважав зворотним боком самогубства, тобто виразом внутрішньої спустошеності і депресії.

2. Атарактична — алкоголь вживається, щоб пом’якшити афективні розлади, зняти стан емоційної напруги, тривоги, неспокою, невпевненості. «Доктор, мені треба було відключитися від неприємних спогадів». Таке мотивування свідчить про очевидні афективні порушеннях.

3. Субмісивна — вживання алкоголю пов’язане з підвищеною підкорюваністю, нездатністю протистояти оточенню. «Я п’ю, як і всі, не хочу бути білою вороною». Часто субмісивна мотивація тільки маскує інші неусвідомлені спонукання до сп’яніння.

4. З гіперактивацією поведінки — алкоголь вживається як допінг, для того щоб підняти тонус, підвищити активність і поліпшити працездатність. «П'ю, коли втомлююся, щоб підбадьоритися».

5. Псевдокультуральна — алкоголь вживається для того, щоб привернути увагу оточуючих складною рецептурою коктейлю, рідкісними марками вин; такі люди вважають себе тонкими цінителями спиртного.

6. Традиційна — спиртне вживається по санкціонованим святам. Алкоголіки вміло використовують будь-який зручний для випивки випадок, майстерно створюють питні ситуації, спритно втягуючи в них оточуючих, що довго маскує патологічну потребу в сп’янінні.

Крім того, В.Ю. Зав’ялов, у своїй книзі «П'ющий чоловік» акцентує увагу на таких незадоволених потягах людини, які дає почуття гордості, влади, сили, боргу і брак яких маскується споживанням алкоголю, що дає ілюзію отримання того чи іншого блага. Також автор шукає причини схильності до алкоголізму в особливостях темпераменту, характеру та специфіці особистості загалом [4, 40−55].

Існує декілька теорій розвитку алкоголізму, які розглядають його як контрольовану людську моральну слабкість, вважають хворобою, своєрідним засобом зняття стресів і тривожності, розглядаючи алкоголізм у якості генетичної схильності. З вищевикладеного розділу можна зробити наступні висновки:

1. Розвиток алкоголізму сильно залежить від періодичності і обсягу вживання спиртного, від персональних чинників і особливостей організму, від своєрідностей психічної та емоційної сфери, відповідного соціально-економічного оточення, спадкових причин.

2. У виникненні ранньої алкоголізації першорядну роль відіграють патологічні установки дорослих, у першу чергу батьків і педагогів, соціально-педагогічна, глибокий психічний дискомфорт, викликаний неблагополуччям сімейних взаємин, негативним психологічним мікрокліматом в родині, систематичними навчальними неуспіхами, складними взаєминами з однолітками в колективі класу, неправильним (несправедливим, грубим, жорстоким) ставленням до нього з боку батьків, вчителів, товаришів по класу і т.д.; відхиленнями в стані психічного і фізичного здоров’я та розвитку, віковими кризами, акцентуацією характеру і іншими причинами фізіологічного та психоневрологічного властивості; відсутністю умов для самовираження, розумного прояву зовнішньої і внутрішньої активності; незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистих, життєвих цілей і планів;

3. В зрілому віці мотиви вживання алкоголю трансформуються в гедоністичні, атарактичні, субмісивні, з гіперактивацією поведінки, псевдокультуральні та традиційні.

4. Формування залежность проходить в три стадії та зазвичай закінчується руйнуванням психіки людини з незворотними змінами, захворюванням внутрішніх органів, патологічними порушеннями в нервовій системі, що ведуть до парезів та паралічів та інших хвороб.

РОЗДІЛ ІІ. ДІАГНОСТИКА МОТИВІВ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ В ПІДЛІТКІВ

2.1 Мета, завдання, методика дослідження, та досліджувані

Метою проведення опитування була необхідність підтвердити висунуту в процесі написання курсової роботи гіпотезу про те, що мотиви вживання алкоголю для різних вікових груп різні. Попередньо, із загальної маси вибірки були виділені респонденти, що раніше пробували алкоголь, або систематично його вживають. Даний опитувальник був запропонований трьома групам (по 30 чоловік) респондентів різного віку (12−14 років, 16−17 років і 35−40років), які відносяться до вікових груп підлітків, юнацтва та групи дорослих. Вони були представлені, відповідно, учнями середніх, старших класів школи № 164 та їх учителями та керівниками. Групи були відібрані таким чином, що кількість осіб жіночої та чоловічої статі в них було рівне.

В ході заповнення анкети випробуваному пропонується оцінити дієві для нього причини прийому алкоголю. На кожне твердження випробуваного просять дати відповідний відповідь з можливих чотирьох:

· досить часта причина або умова прийому алкоголю (відповідь кодується знаком «!», оцінюється в 3 бали);

· рідко, але не менш ніж 2 рази в житті (кодується «+», оцінюється в 2 бали);

· сумніваюся (кодується «?», оцінюється в 1 бал);

· абсолютно не підходить до мене (кодується «-», оцінка — 0).

Питання опитувальника викладені в Додатку 1.

Опис шкал опитувальника.

Група соціально-психологічних мотивів прийому алкоголю:

Традиційні, соціально зумовлені, культурально-розповсюджені мотиви (затвердження 1, 10, 19, 28, 37);

Субміссівні, що відображають підпорядкування тиску інших людей або референтної групи в плані прийому алкоголю, «нав'язування випивки» (затвердження 2, 11, 20, 29, 38);

Псевдокультурний тип мотивів, який свідчить про прагнення людини пристосувати свій особистий досвід до «алкогольним цінностей» соціального мікросередовища, в якій він функціонує (затвердження 3, 12, 21, 30, 39).

Група особистісних, персонально значущих мотивів:

Гедоністичні, що відображають прагнення отримати фізичне та психологічне задоволення від дії алкоголю, «психосоматичний комфорт», а також досвід яскравого переживання алкогольної ейфорії (затвердження 4, 13, 22, 31, 40);

Атарактичні, пов’язані з бажанням нейтралізувати негативні емоційні переживання — напруження, тривогу, страх і т.д. за допомогою алкоголю (затвердження 5, 14, 23, 32, 41);

Мотиви гіперактивації поведінки (стимулюючий, розгальмовий ефект) та насичення стимулами при відносній «сенсорної депривації» за допомогою випивки, відбивають прагнення вийти зі стану нудьги, психологічної «порожнечі», незайнятості, душевної бездіяльності, або бажання посилити ефективність своєї поведінки — «для хоробрості «і т. д. (затвердження 6, 15, 24, 33, 42).

Власне патологічні мотиви, які проявляються на клінічному рівні у формі хворобливого потягу до алкоголю:

«Похмільні» — прагнення за допомогою алкоголю зняти явища абстинентного синдрому, психофізіологічний дискомфорт, пов’язаний з позбавленням спиртного, поліпшити самопочуття, використовуючи алкоголь як ліки (затвердження 7, 16, 25, 34, 43);

Аддиктивні — «пристрасть» до алкоголю, фіксація у свідомості потягу до нього, «спрага» сп’яніння (затвердження 8,17, 26, 35, 44);

Самоушкодження — прагнення пити на зло собі та іншим в якості протесту, втрати перспективи в майбутньому, втрати сенсу тверезості (затвердження 9, 18, 27, 36, 45).

Результат тестування представляє цифрове вираження (від 0 до 15 балів) по кожній шкалі. Максимальні оцінки виявляють домінування того чи іншого виду мотивів споживання алкоголю, а всі шкали разом дають уявлення про структуру (профіль) мотивації вживання алкоголю у випробуваного. Сумарна оцінка за всіма шкалами відображає спільну «мотиваційниу напругу» у пошуках алкоголю і свідчить про генералізацію у свідомості потреби в спиртному.

2.2 Результати тестування та їх обговорення

Даний опитувальник був запропонований трьома групам (по 30 чоловік) респондентів різного віку (12−14 років, 16−17 років і 35−40років), які відносяться до вікових груп підлітків, юнацтва та групи дорослих. Отримані результати за шкалами представимо нижче у вигляді таблиці (в комірках вказані середні значення отриманих балів):

Таблиця результатів опитувальника:

Як ми бачимо з таблиці, по усім шкалам група підлітків дала найменьші результати, що свідчить про ще несформовані мотиви до вживання алкоголю, відсутність фізичної та соціальної залежності та необхідності вживати алкоголь як такий. Домінують субмісивні, атарактичні та гіперактиваційні мотиви, вони пояснюються специфікою підліткового віку, з важливими для нього бажаннями бути залученим до групи, «бути як усі», а також активно пізнавати всі можливості, які пропонує навколишній світ.

В юнацькому віці групи вищезазначених мотивів дають більші показники, що говорить про їх закріплення, підвищуються значення традиційних, псевдокультурних та аддиктивних потреб до вживання алкоголю. Можна предположити, що це зумовлено кризисними періодами, через які проходять підлітки, наближаючись до юнацького віку, потребою бути більш значущим в очах дорослих, самим виглядати доросліше.

Найбільш сумеречливі цифри характерні для дорослого віку опитуваних. З одного боку ми бачемо зниження важливості традиційних та гіперактиваційних мотивів, тобто відмову від алкоголю певної частини людей, що подолали юнацікі проблеми та кризи, знайшли себе та реалізувалися у дорослості. З іншої сторони, підвищилися показники по гедоністичній та атарактичній шкалам. Можливо це пояснюється тим, що в нашому суспільстві існує традиція, що дозволяє людям зрілого віку вживати алкоголь під час застіль, свят та для задоволення.

В підлітковому віці домінують субмісивні та атарактичні потяги, зумовлені бажанням бути включеним у групу, активно спілкуватися та самостверджуватися. Алкогольна залежність, в більшості випадків, ще не сформована, тому від алкоголю можна легко відмовитися, виправляючі свої проблеми власноруч.

За умов подальшого вживання алкоголю, попередні мотиви в юнацькому віцв лише посилюються, крім них виникають і нові, пов’язані з бажанням виправдати свою поведінку та укріпленням залежності. В тому разі, коли вживання зумовлене психологічними проблемами, можуть з’являтися мотиви самоушкодження, що свідчать про неспроможність алкоголю вирішити складну ситуацію.

В дорослому віці, судячи з таблиці домінують мотиви гедоністичні та атаракційні, тобто ті, що так чи інакше мають на меті отримання задоволення та позбавлення негативних відчуттів, зумовлених постійними стресами та напругою.

ВИСНОВКИ

Узагальнивши інформацію, викладену в Розділах I і ІІ та висвітливши основні мотиви споживання алкоголю, можемо зробити наступні узагальнюючі висновки.

У підлітків виявлений такий провідний мотив вживання алкоголю, як підтримання прийнятих норм групи однолітків («друзі роблять це»). У неповнолітніх, які вживають алкоголь епізодично або систематично, виражена негативістська і егоцентрична спрямованість особистості. В обох випадках відбувається фіксація на себе, тільки в першому випадку самоотношение забарвлене негативно, у другому — позитивно, навіть надмірно. Відсутність тривожності (яка є однією з найбільш істотних причин тяги до алкоголю і наркотичних речовин), на перший погляд у підлітків з езопової спрямованістю, найімовірніше, є результат дії психологічних механізмів захисту. Також виявлено, що цим підліткам, що вживають алкоголь, властивий екстернальний локус контролю.

Емоційна сфера будь-якого алкоголіка характеризується високою тривожністю. Схильність приписувати провину і відповідальність іншим людям відображається в тому, що підліток або юнак не спирається на власні ресурси, а шукає опору зовні. Тривожність, можливо, є наслідком відсутності у нього почуття здатності контролювати ситуацію, що характерно для інтерналів, не схильних до вживання в підлітковому віці алкоголю. Невдачі в пошуку, виходячи із ситуації внутрішнього конфлікту і незадоволеності, формують негативістську (яка, звичайно, залежить також і від сімейного оточення) спрямованість, ще більш ускладнює адаптацію підлітка. Поступово ця спрямованість закріплюється і стає особистісної особливістю. Таким чином, підліток потрапляє в замкнуте коло: екстернальність — тривожність — негативізм (егоцентризм) — екстернальність.

При урахуванні особливостей підліткового віку стає ясно, що погано володіючий способами саморегуляції підліток, зважившись вжити алкоголь, на час розриває даний коло, при чому «розрив» може відбутися на будь-якому його ділянці. Так, спиртне може створити ілюзію володіння ситуацією, що дозволить підлітку відчути себе могутнім, а можливо, підліток дійсно, ставши більш сміливим, зміг вирішити певні питання. Таким чином, вживання спиртного пов’язано як з потребою в самоствердженні, так і з пошуком способів зняття напруги. Підліток «приміряє» на себе дорослі форми поведінки і вибирає ті форми дорослості та ті девіантні форми поведінки, які фіксують в культурі кордон між дорослим і дитиною. Однак, вживання алкоголю сьогодні вже не приносить цих відчуттів, тому що ставлення в суспільстві до цього стало більш толерантним.

У структурі алкогольної мотивації у всіх групах безумовно домінують такі соціальні мотиви: традиційні, субмісивності (мотиви підпорядкування груповому тиску, які дуже слабо виражені в групах тих, кому за 40) і псевдокультурного. Атарактична мотивація (зняття неприємних переживань алкоголем) в осіб 30, 40, 50 і 60 років виражена найбільше. У юнацькій групі споживачів психологічна мотивація виражена набагато сильніше, ніж в інших, і в її структурі домінують гедоністичні мотиви. Мотиви гіперактивації поведінки однаково слабо виражені у всіх груп, і лише в юнацькій групі інтенсивність їх вище, ніж в інших групах. В цілому відзначена наступна закономірність — чим молодші респонденти, тим сильніше у них виражена психологічна мотивація споживання алкоголю.

Мотиви патологічної тріади мають найменшу виразність у споживачів різного віку, за деякими винятками. У старшій групі аддиктивна мотивація (патологічний потяг) виражена сильніше мотивів психологічної тріади. Тут домінують похмільні мотиви, потім по своїй виразності слідують адиктивні мотиви, а мотиви самоушкодження виражені найменше у споживачів алкоголю всіх вікових груп.

ЛІТЕРАТУРА

1. Братусь Б. С., Сидоров П. И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. — М., 1984. С. 47−53.

2. Барлоу Д. Клиническое руководство по психическим расстройствам. Пер. с англ. — СПб.: ООО «Питер Пресс», 2008. С. 32−34

3. Гоголева А. С. Аддиктивное поведение и его профилактика. — Москва-Воронеж, 2004. С.18−46

4. Завьялов В. Ю., Короленко Ц. П. Личность и алкоголь. — «Наука», 1987. С. 40−55.

5. Завьялов В. Ю. Пьющий мужчина: что делать? — Новосибирск «Манускрипт», 2005. С. 121−127

6. Личко А. Е., Битенский В. С. Подростковая наркология. — Ленинград «Медицина», 1984. С. 79−81

7. Карсон Р., Батчер Дж., Минека С. Анормальная психология. — СПб.: Питер, 2004. С. 213−216

8. http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Article/lichk_akc.php

9. http://narcotics.su/kondrashenko.html

10. http://www.vestnik-kafu.info/journal/3/105/

11. http://www.koob.ru/kon/psihologiya_ranney_yunosti

ДОДАТОК

ПУНКТИ ОПИТУВАЛЬНИКА В.Ю.ЗАВ'ЯЛОВА

1. Для посилення почуття радості у свята.

2. Незручно відмовитися від випивки.

3. Пити хороше вино за їжею корисно.

4. Для задоволення.

5. Щоб позбавитися внутрішньої напруги.

6. З нудьги, не виходить розважатися без випивки.

7. Когда вип’ю, відчуваю себе здоровим.

8. Постійно переслідують думки про випивку.

9. Назло дружині, начальству, родичам — всім, хто виховує мене і лає за пияцтво.

10. В день получки і по вихідних.

11. С товаришами по службі, щоб не зіпсувати відносин відмовою.

12. Культурна людина повинна розбиратися в марках вин, знати види спиртних напоїв.

13. Подобаються приємні відчуття в стані сп’яніння: тепло, розслаблення та ін

14. Алкоголь зменшує боязкість, робить мене сміливішим.

15. Щоб змінити свій стан, загострити почуття та інтерес до життя.

16. Щоб зняти похмілля, не хворіти після попередньої випивки.

17. Велике бажання напитися.

18. Зневажаю своє життя і себе.

19. На зустрічах з друзями, родичами, приятелями.

20. Щоб наді мною не підсміювалися.

21. За надані мені послуги розплачуюся спиртними напоями і сам приймаю алкоголь в якості подарунка, як це прийнято.

22. Задля почуття благополуччя і щастя.

23. Щоб забути неприємні події, горе, розчарування.

24. Час летить швидше, цікавіше, а без випивок тягнеться довго і нудно.

25. Поки не вип’ю, відчуваю себе погано, нічого не хочеться робити.

26. Не можу перебороти в собі тяги до алкоголю, бажання напитися.

27. З-за духу протиріччя, не хочу бути зразковим, непитущим.

28. Для зав’язування знайомств — ділових і особистих.

29. Меня змушує випивати компанія або група знайомих, спілкування з якими мені приємно.

30. Вживання добрих вин і високоякісного алкоголю — ознака матеріального добробуту та культури.

31. Випивка сприяє приємному проведенню часу, спілкуванню, розвагам.

32. Позбавлення від почуття провини і поганого настрою.

33. Випивка додає сил та енергії, збуджує мене.

34. З ранку для бадьорості, щоб відновити працездатність.

35. Без всяких приводів і причин, коли є що випити.

36. Мене вважають «пропащою людиною», невдахою або алкоголіком.

37. Так прийнято: «обмивати» покупку, угоду, закінчену роботу, важливі події в житті.

38. Випиваючі друзі.

39. Потяг до «культурі пиття» (помірно, в «естетичній обстановці» за добрим столом).

40. Хорошая закуска викликає радісне відчуття і бажання випити.

41. Випивка позбавляє від тривоги і занепокоєння.

42. Когда вип’ю, стаю сміливіше, можу піти на ризик, відчуваю себе справжнім чоловіком.

43. Для зменшення тремтіння в руках і поліпшення самопочуття.

44. Випиваю автоматично, як тільки побачу спиртне.

45. Зовсім не дорожу своїм життям.