Экзистенциальная психологія особистості

Экзистенциальная психологія личности

Это сучасне направлення у психології особистості сягає корінням у екзистенціалізм як популярну філософську школу другої половини XX в., що виникла з урахуванням філософії життя, феноменології, персоналізму, ідей З. К'єркегора, Хайдеггера, Ж. П. Сартра, А. Камю та інших. Еге. п. л. пов’язані з іменами Бинсвангера, Боса, Мэя, Еге. Ван Каама, Дж. Бьюдженталя, з гуманістичної психологією. Нерідко у тих екзистенціального напрями розглядається і логотерапия Франкла .

Феноменологич. аналіз актуального існування здійснюється представниками Еге. п. л. шляхом дослідження проблем життя і смерть, волі народів і вибору, сенсу існування, кохання й самітність. Єдиною реальністю, піддається вивченню, оголошується унікальне людське переживання.

В на відміну від гуманістичної психології, де моделлю саморозвитку виступає спонтанно точиться самоактуалізація, в психології екзистенціальної такий моделлю є активне, субъектное досягнення досконалості (perfection fulfillment).

В основі особистісного зростання лежить взаємопов'язана ланцюг життєво важливих рішень, відповідальних виборів, що незмірно складніше фатальною реалізації вродженого особистісного потенціалу.

Как і гуманістична психологія, Екзистенціальна психологія особистості орієнтована у майбутнє, а чи не на минуле. Детермінація особистісного розвитку вибором певного майбутнього активізує вроджені процеси символізації, що сприяє відкриттю особистості нових, глибших смислів. У той самий час вибір певного майбутнього неминуче веде до «онтологическому занепокоєнню », тривозі, що потребує від особистості мужності. Вибір безпечного статус-кво стимулює переживання онтологічного провини як невикористаної можливості. Розвиваючись, рухаючись вперед, особистість робить зусилля, долає труднощі, навчається у власних прорахунки. Справжність передбачає вживання цього хворобливого стану справ і перебування у собі сміливості через переживання відчуття власної гідності зберігатися перед обличчям онтологічного тривоги й вибирати майбутнє, який зменшує онтологічну провину.

Важнейшей метою Екзистенціальної психології особистості є пошуку шляхів досягнення особистісної автентичності, відповідності її існування справжньої внутрішньої природі. Власне автентичний життєвий шлях передбачає цілісне творче самоздійснення. Автентичний буття висловлює особливе якість людського розуму, зване преднамеренностью, завдяки якому вона стають можливими життєво важливі особистості рішення. І з таких доленосних рішень передбачає зустріч із альтернативою між невідомим майбутнім і упорядкованим, знайомим минулим.

Среди типів особистості, описуваних в екзистенціальної парадигмі, можна назвати індивідуаліста і конформіста. Індивідуаліст визначає себе, немов ідеального людини, який живе інтелект, життям, що допомагає йому адекватно сприймати що відбувається і впливати на соціальне оточення. Володіє тонким смаком, почуттям інтимності і кохання. Хоча індивідуаліст не позбавлений онтологічного тривоги, не дозволяє їй заважати прийняттю зважених рішень. Цей тип особистості є ідеал особистісного розвитку, повністю задовольняючи біологічні, соціальні й власне психологічні потреби.

В на відміну від індивідуаліста — конформіст майстерний гравець соціальних ролей, зрозумілу передусім свої біологічні потреби. Це прагматик і матеріаліст, нездатний до символізації і що заперечує значення уяви. Його взаємодію Космосу з людьми досить формально, позбавлене інтимності. Занурений в онтологічну тривогу, така людина почувається непотрібним і ненадійним. Як наслідок далеко ще не ідеального особистісного розвитку, конформіст схильний до т. зв. екзистенціальної хвороби, виникає під тиском довкілля.

В екзистенціальної психології особистість розглядається переважно у прикордонних ситуаціях. Вона ніби відгороджена від повсякденною реальності, перебуває поза контекстом повсякденності всередині напружених, драматичних життєвих колізій.

Список литературы

Т. М. Титаренко. Екзистенціальна психологія личности.