Туризм в Скандинавських країнах

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. РОЛЬ СКАНДИНАВСЬКИХ КРАЇН В РОЗВИТКУ ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ТУРИСТИЧНОГО РЕГІОНУ

1.1 Особливості інтеграції Скандинавських країн до міжнародного туристичного ринку на початку ХХІ ст.

1.2 Сучасні тенденції розвитку туризму в Скандинавських країнах в контексті глобалізаційних процесів у світі

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ У ШВЕЦІЇ, НОРВЕГІЇ ТА ФІНЛЯНДІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

2.1 Оцінка конкурентоспроможності Швеції, Норвегії та Фінляндії на міжнародному туристичному ринку

2.2 Характеристика туристичного потенціалу Швеції, Норвегії та Фінляндії

2.3 Особливості моделі організації туризму у Швеції, Норвегії та Фінляндії

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ШВЕЦІЇ, НОРВЕГІЇ ТА ФІНЛЯНДІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

3.1 Характеристика рекреаційного туризму у Швеції, Норвегії та Фінляндії

3.2 Основні напрямки розвитку пізнавального туризму у Швеції, Норвегії та Фінляндії

3.3 Особливості організації інших видів туризму у Швеції, Норвегії та Фінляндії

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження: Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується домінуванням сфери послуг як у структурі національного виробництва більшості країн світу, так і у системі міжнародних економічних відносин. Це свідчить, з одного боку, про формування економік нового типу, а з іншого — про перехід до наступного ступеня розвитку світового співтовариства — постіндустріального типу суспільства, що характеризується провідними позиціями послуг та інформаційних технологій у системі створення валового національного продукту, зовнішньої торгівлі окремих країн та відповідно міжнародної торгівлі в цілому.

Серед основних видів послуг найбільш високі показники розвитку спостерігаються у сфері міжнародного туризму. За попередніми прогнозами Всесвітньої туристської організації, незважаючи на існуючий ризик економічного спаду через детермінанти туристичного попиту, міжнародний туризм буде продовжувати нарощувати темпи свого розвитку. Однак порівняно із попередніми роками на початку ХХІ ст. відбуваються значні зміни структури світового ринку туристичних послуг.

Туризм дає можливість поєднати відпочинок з пізнанням побуту, історії, культури, традицій, звичаїв свого та іншого народів. Знайомство з країнами та народами під час історичних, культурно-освітніх, наукових, архітектурних, етнографічних та інших подорожей та екскурсій розширює світогляд людини, розвиває його інтелект, допомагає краще осмислити соціальні та політичні реалії, а це значною мірою сприяє розвиткові мирних, дружніх відносин між народами.

Туризм фактично став «індустрією ХХІ ст.», його комплексний характер та значний вплив на різні сторони сучасного суспільства зумовлюють необхідність вивчення та узагальнення складних і різноманітних процесів розвитку туризму як в цілому, так і на прикладі конкретних країнах. Досвід розвитку туризму в Скандинавських країнах є безумовно цікавим для багатьох країн у всіх відношеннях: починаючи з організації обслуговування і закінчуючи питаннями економічної ефективності. Його вивчення дасть можливість використати сучасні форми розвитку туристичної індустрії, адаптуючи їх з урахуванням історичних, соціально-економічних, природно-географічних та культурних умов цих країн. Відтак обрана тема дослідження є актуальною як з теоретичного та пізнавального боку, так і через її практичну значимість.

Стан наукової розробки проблеми: аналізуючи стан наукової розробки проблеми, слід вказати, що основні положення, що визначають загальні теоретико-методологічні основи міжнародної торгівлі послугами, базуються на концепціях провідних представників економічної думки — Р. Вернона, С. Ліндера, Б. Оліна, М. Портера, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта, О. Хекшера та інших. Дослідженню особливостей та закономірностей розвитку світового ринку послуг, в тому числі і в Скандинавських країнах, значну увагу приділяють провідні вітчизняні науковці В. Козик, Ю. Макогон, В. Новицький, Є.Савельєв та інші. Питанням розвитку міжнародного туристичного обміну присвячені праці вітчизняних та зарубіжних економістів А. Азара, А. Александрової, М. Ананьєва, Ф. Ашера, А. Гайдук, В. Герасименка, Л. Геншафт, П. Гудзя, М. Жукова, Е. Кадта, В. Кифяка, К. Купера, Л. Левковської, І. Манта, Р. Мілля, А. Моррісона, Т. Ткаченко, Дж. Уолла, В. Цибуха, О. Чудновського, І. Школи.

Проблеми сталості розвитку в умовах глобалізації світової економіки посідають чільне місце у наукових дослідженнях вітчизняних економістів. Особливої уваги заслуговують роботи О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураківського, Б. Данилишина, М. Дудченка, В. Єременка, Д. Лук’яненка, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Поручника, А. Румянцева, В. Сіденка, С. Сіденко, А. Філіпенка, Т. Циганкової та інших.

Разом з тим, недостатньо дослідженими залишаються питання оцінки сучасних процесів, що відбуваються у Північноєвропейському ринку туристичних послуг в сучасних умовах регіональної трансформації, та дослідження механізму подальшого розвитку ринку туристичних послуг Скандинавських країн, що зумовлює актуальність досліджуваної теми.

Метою роботи є комплексне дослідження основних напрямків та визначальних тенденцій розвитку туризму в Скандинавських країнах на початку ХХІ ст.

Завдання дослідження. Реалізація поставленої мети дослідження визначила необхідність розв’язання таких завдань:

— вивчити особливості інтеграції Скандинавських країн до міжнародного туристичного ринку на початку ХХІ ст.

— показати особливості організації міжнародного туризму в країнах Північної Європи;

— дослідити сучасні тенденції розвитку туризму в Скандинавських країнах в контексті глобалізаційних процесів у світі;

— проаналізувати особливості моделі організації туризму в Швеції, Норвегії та Фінляндії на початку ХХІ ст.;

— розкрити основні вектори розвитку міжнародного туризму в Скандинавських країнах;

— надати характеристику різним видам туризму в Швеції, Норвегії та Фінляндії.

Об'єктом дослідження є сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму в Північноєвропейському регіоні.

Предметом дослідження є економічні та організаційні засади, практичні аспекти механізму розвитку ринку туристичних послуг Скандинавських країн у сучасних умовах регіональних трансформаційних процесів.

Методи дослідження: Методологічною основою даного дослідження є системно-структурний підхід, що передбачає розгляд об'єкту дослідження як цілісної, багатоаспектної та багаторівневої системи. У роботі використано широкий спектр загальнонаукових методів дослідження економічних процесів і явищ, зокрема, методи абстракції, дедукції, індукції, історичний, систематизації, синтезу для дослідження теоретико-методологічних аспектів міжнародного туризму. Для досягнення мети та вирішення завдань наукової роботи використано низку конкретно наукових методів: методи структурного, функціонального, ситуаційного аналізу, динамічних рядів (для дослідження структури та динаміки міжнародних галузевих і регіональних ринків туристичних послуг, ринку міжнародного туризму в країнах Північної Європи), порівнянь, групування, типізації (для виявлення спільних рис і специфічних тенденцій розвитку міжнародного туризму в окремих країнах Скандинавії).

До джерельної бази дослідження відноситься низка документів й матеріалів, які поділено на декілька груп. Першу групу складають документи офіційних державних органів у сфері туризму та туристичних послуг: комплексні програми розвитку індустрії туризму в кожній країні Скандинавії; Закони «Про суб'єктів, що мають право на продаж турів» та «Туризм і туристична діяльність» в Швеції, Норвегії та Фінляндії; інформація із сайту Всесвітнього економічного форуму, де викладені рейтинг конкурентоспроможності сектору туризму і подорожей. До другої групи відносяться навчальні посібники та наукові праці, в яких висвітлюються загальні питання проблем та перспектив розвитку міжнародного туризму.

Практичне значення дослідження: полягає в тому, що його застосування дозволяє розробити рекомендації щодо оптимізації участі країн Скандинавії у світовому ринку туристичних послуг з конкурентоспроможними національними туристичними продуктами з урахуванням специфіки механізму подальшого розвитку світового ринку туристичних послуг.

Новизна отриманих результатів полягає у комплексному дослідженні міжнародного туризму Скандинавських країн в контексті імперативів сталого розвитку. Наукова новизна відображається такими конкретними результатами: встановлено відмінні особливості сучасних процесів глобалізації ринку туристичних послуг Скандинавських країн, які полягають у тому, що головними його суб'єктами виступають транснаціональні корпорації трьох основних форм — готельні ланцюжки, повітряні альянси та транснаціональні туроператори, що дозволяє визначити перспективні напрями процесу включення Скандинавських країн в світовий туристичний ринок; визначено обумовлені глобалізацією тенденції розвитку міжнародного туризму в Скандинавії, що актуалізують становлення моделі сталого розвитку; виявлено специфіку соціокультурного та екологічного аспектів міжнародної туристичної діяльності в країнах Скандинавії. Зокрема, встановлено пряму залежність між економічною ефективністю туристичної діяльності та збереженням природного довкілля і соціокультурної самобутності місцевих громад.

Структура дослідження: Специфіка теми, мета і завдання дослідження визначили послідовність викладення матеріалу і структуру наукової роботи. Вона складається з Переліку умовних скорочень, Вступу, трьох розділів, 8-ми підрозділів, Висновків й Списку використаних джерел та літератури.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ СКАНДИНАВСЬКИХ КРАЇН В РОЗВИТКУ ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ТУРИСТИЧНОГО РЕГІОНУ

1.1 Особливості інтеграції Скандинавських країн до міжнародного туристичного ринку на початку ХХІ ст.

Останні десятиліття ХХ — ХХІ ст. стали періодом якісних змін у структурі та джерелах економічного зростання у світі, зумовлених новими потребами та мотивами поведінки людини в інформаційному суспільстві, інтегрованістю міжнародного співтовариства з метою взаємопізнання та взаємозбагачення. Особливого розвитку набула індустрія туристичних послуг, стимульована зростанням чисельності та доходів населення в індустріальних країнах, збільшенням часу на відпочинок, значним поліпшенням транспортної інфраструктури. Сучасний міжнародний туризм є одним із найважливіших чинників економічного та соціального розвитку суспільства. Він впливає на темпи економічного зростання, поліпшення показників торгового балансу, зменшення безробіття та стабільність валютного курсу в державі. «Економічна вигода, яку несе туристичний бізнес (якою б відчутною і значною вона не була), є далеко не головною причиною, яка примушує ту або іншу державу заохочувати туризм… Громадянин отримує шанс розширити свій кругозір, усвідомити власну національну самобутність, відчути причетність до свого культурного середовища — ось мотиви стимулювання розвитку внутрішнього і міжнародного туризму»¹.

Міжнародний туризм розвивається в супереч таким негативним факторам, як політична та економічна нестабільність у багатьох частинах світу, посилення тероризму, коливання валютних курсів, нестабільні ціни на нафту тощо. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства:

будівництво, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання. Міжнародний туризм на сучасному етапі розвитку світової економіки набуває рис інтегративної галузі, що має не тільки економічний, але й соціокультурний, екологічний, політичний комплексоформуючий вплив [22, 34].

У зв’язку з тим, що туризм є міжгалузевий сферою економіки, яка охоплює не тільки засоби розміщення, але і транспорт, зв’язок, індустрію харчування, розваг і багато іншого, ця сфера впливає на кожен континент, державу чи місто. Значення туризму для економік різних країн пов’язане, перш за все, з тими перевагами, які він приносить за умови успішного розвитку. Перш за все — це зростання робочих місць в готелях та інших засобах розміщення, в ресторанах та інших підприємствах індустрії харчування, на транспорті і в суміжних обслуговуючих галузях. Іншою важливою перевагою є мультиплікативний ефект від туризму, тобто його вплив на розвиток суміжних галузей економіки. Третя перевага — зростання податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів. Крім цього, туризм надає економічний вплив на місцеву економіку, стимулюючи експорт місцевих продуктів.

Нині туризм став справді інтернаціональною та демократичною сферою суспільної діяльності. Це галузь світової економіки, що характеризується високими темпами розвитку. Так, якщо у 1950 р. туристичні подорожі здійснили 25 млн. осіб, то за півсторіччя їх кількість збільшилася у 30 разів і у 2002 р., за даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), досягла 750 млн. осіб. Особливо бурхливого розвитку туризм набув в останнє десятиріччя минулого століття після проведення у жовтні 1998 р. у Ванкувері (Канада) Першої всесвітньої конференції «Туризм як впливова сила збереження миру» за участю делегацій із 65 країн світу, де вперше пролунав заклик до пропаганди і поширення мирного туризму як гаранта миру і безпеки, що впливає на громадян різних країн, їхню економіку, культурну спадщину, традиції, релігію та ремесла. Саме таке визначення туризму було закріплено у прийнятому на конференції Кредо мирного мандрівника. Відтоді туризм сприймається як чинник економічного і культурного розвитку держав, захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод, незважаючи на расу, стать, мову та релігію. ХХІ сторіччя ВТО навіть проголосила сторіччям туризму [27, 15].

Міжнародний туризм бере свій початок у середині XIX ст., тобто з часу зміцнення капіталістичного ладу в найбільш розвинених країнах світу. Міжнародний туризм розвивається в тісному взаємозв'язку з іншими сторонами міжнародного життя і реагує не тільки на загальне політичне й економічне становище в світі, але і в окремих країнах. Цим пояснюється нерівномірність розвитку туризму в різні роки. Стати самостійним і звичайним видом подорожей туризм зміг лише на певному щаблі розвитку суспільних відносин, на базі високорозвиненого і сталого економічного, політичного та культурного спілкування між народами. Це співпадає з періодом формування міжнародного ринку, зростання міжнародної торгівлі і появи засобів транспорту.

Колискою туризму стала Європа, на її частку доводиться майже 2 / 3 кількості іноземних туристів, таку ж частку в світовому туристському потоці складають європейці, які, як правило, мало виїжджають за межі континенту. Зростання значення іноземного туризму в зовнішньополітичній і зовнішньоекономічній діяльності багатьох держав привів до того, що Організація Об'єднаних Націй та її спеціалізовані органи почали більше уваги приділяти цій швидко розвиваючій сфері міжнародного співробітництва. Так, в 1963 р. в Римі була проведена I Конференція ООН по туризму і подорожам. На ній було розглянуто широкий спектр проблем, що стосуються туризму, та вироблені рекомендації, які сприяють прискореному розвитку цієї форми спілкування людей [5, 58].

Важливим підсумком Римської конференції стало прийняття офіційного визначення таких понять, як «тимчасовий відвідувач», «турист», «екскурсант», що необхідно, зокрема, для забезпечення певної уніфікації та аналізу статистичного обліку туризму. Увага в роботі конференції була приділена і питанням, які пов’язані зі спрощенням прикордонних і митних формальностей, процедур. Були порушені і такі питання, як загальний напрямок розвитку туризму, формування для задоволення його все зростаючих запитів відповідної матеріальної бази, системи підготовки кваліфікованих кадрів, а також допомога країнам, що розвиваються у створенні індустрії туризму.

У 1969 р. відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН неурядова організація МСОТО була реорганізована в міжурядову Всесвітню туристську організацію (ВТО). Цей факт з’явився свідченням загального визнання не лише економічного, соціального, культурного, а й політичного значення міжнародного туризму.

СОТ — міжнародна організація спеціальної компетенції відповідно до ст. 1 свого Статуту відноситься до категорії організацій міжурядового характеру. Вся діяльність СОТ спрямована на здійснення міжнародного співробітництва держав у сфері туризму і повністю відповідає принципам сучасного права. Головна мета СОТ полягає в заохоченні і розвитку туризму з тим, щоб внести внесок в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, прогрес і загальну повагу і дотримання прав людини та основних свобод для всіх незалежно від раси, статі, мови і релігії.

У 80-ті роки міжнародний туризм став важливою частиною міжнародних економічних зв’язків. У цей час спостерігається зростання доходів від міжнародного туристського обміну. Сформувалася тенденція до зміни структури туристського попиту, світовий туристичний ринок став більш різноманітним. Можна з упевненістю сказати про його поділ на три частини: молодіжний туризм, дорослий туризм, туризм для людей похилого віку («туризм третього віку»). У цей період велике значення для розвитку туризму мав зріст міського населення індустріальних країн Заходу. Це сприяло збільшенню обсягів як внутрішнього, так і міжнародного туризму. У соціальному аспекті для 80-х років характерно підвищення попиту на туристичні послуги з боку тих верств населення, чиї доходи є середніми або навіть невисокими. Таким чином, можна сказати і про зміну структури туристичного попиту [11,35].

Отже, міжнародний туризм, характерною рисою якого є те, що значна частина послуг проводиться з мінімальними витратами на місці, відіграє все більш помітну роль у світовій економіці. Туристична галузь входить до числа економічних форвардів, що дають значну величину доданої вартості. Однак інформація про розвиток міжнародного туризму не є абсолютно точною, оскільки досить складно виміряти туристичні потоки. Через відсутність єдиного способу їх обліку значно ускладнюється зіставлення статистичних даних між країнами. Сьогодні ми сприймаємо туризм як наймасовіший феномен XXI століття, як одне з найяскравіших явищ нашого часу, який реально проникає в усі сфери нашого життя і змінює навколишній світ і ландшафт. Туризм став одним з найважливіших чинників економіки, тому ми розглядаємо його не просто як поїздку або відпочинок. Це поняття набагато ширше і являє собою сукупність відносин і єдність зв’язків і явищ, які супроводжують людину в подорожах.

Нині для туризму, окрім бурхливого розвитку, характерним є розширення напрямів туристичних подорожей. Нині поки що до числа таких, що найбільше відвідуються туристами, належать західноєвропейські країни. Країни Центральної та Східної Європи очікують потужне зростання туризму та до 2020 року вони можуть виграти конкурентну боротьбу всередині Європи за райони туристичного призначення. Країни Східної Європи цікаві у туристичному плані своїми екскурсійними, лікувально-оздоровчими та спортивними програмами та гірськолижними курортами. Скандинавські країни є досить привабливим регіоном для туристів. Так, наприклад у Фінляндії, внаслідок розвиненої інфраструктури, у туристів користуються найбільшим попитом сімейні тури. І лише 10% іноземних туристів у Фінляндії обирають спортивний (гірськолижний) вид відпочинку. В інших скандинавських країнах — Швеції та Норвегії - залишаються напрямками індивідуального туризму. Однак, все ж-таки країни північної Європи не відрізняються високим рейтингом відвідувань туристів. Статистичні дані свідчать, що жодна з країн не входить до 15 найбільш популярних у туристичному плані країн [21, 65].

Скандинавія — історико-культурний регіон на півночі Європи, центром якого є Скандинавський півострів. Скандинавія на сьогоднішній день — один з найбільш розвинених і благополучних регіонів не тільки Європи, а й світу. Численні дослідження та опитування показують, що рівень життя, задоволеності життям і економічного розвитку в Скандинавії стабільно високий і з кожним роком невпинно зростає. Скандинавський півострів — найбільший у Європі (800 тис. км²). Він витягнутий з північного сходу на південний захід між 71 і 56 ° с.ш. і оточений островами. Найбільші - Готланд, Еланд, Борнхольм. Біля західного узбережжя півострова — тисячі дрібних островів. На півночі Скандинавський півострів має зв’язок з материком, на півдні від рівнин Середньої Європи його відокремлює система проток між Північним і Балтійським морями. Західне узбережжя півострова омивають води Норвезького і Північного морів, північне узбережжя звернено до Північного Льодовитого океану. На півострові розташовані дві держави — Швеція і Норвегія і північно-західна частина Фінляндії, основна територія якої відокремлена від Скандинавського півострова Ботнічною затокою Балтійського моря [25, 48].

Жителів Скандинавії єднають не тільки спільні традиції, релігія, звичаї, спосіб життя, а й природно-кліматичні умови. Водночас країни цього регіону мають свої, особливі умови для розвитку туризму та відпочинку. Тут є умови для зимового туризму та розвитку зимових видів спорту. На річках можна займатися водними видами спорту і рибальством.

Ситуація на туристичному ринку на початку ХХІ ст. в країнах регіону вирізняється постійним розподілом сфер впливу та боротьбою за туриста. Провідними туроператорами регіону є Новасол (Данія), Призма Турз (Норвегія), Сканд Леже Груп (Швеція). Збут своєї продукції туристичних подорожей туроператори Скандинавії намагаються здійснювати не тільки через численні турбюро, а й безпосереднім виходом на споживача через мережу Інтернет. Уже сьогодні 30% туристичних путівок продаються за його допомогою. Фахівці вважають, що продаж послуг через канали телебачення найближчим часом теж збільшиться. Незначна заселеність півночі Скандинавського півострова приваблює туристів, які шукають спокою та усамітнення. Тут вони можуть тішитися так званою робінзонадою [33, 108].

Для всіх туристичних ареалів у країнах Скандинавії величезне значення мають транспортні зв’язки. Надійне транспортне сполучення вже давно зробило ці країни доступними для туристів з Європи. Цьому сприяє передусім мережа добре облаштованих доріг з твердим покриттям. Проте заасфальтовано не всі автошляхи. Порівняно з іншими європейськими країнами тут мало автобанів швидкісних багатосмугових автострад найвищого класу. Пояснюється це тим, що асфальтове покриття потребує постійного відновлення в умовах льодового обмерзання в зимовий період. Значною подією в регіоні стало введення в дію 16-кілометрового мостового переходу між Копенгагеном (Данія) та Мальме (Швеція) через протоку Ерезунн. Щодня міст пропускає близько 20 тис. автомобілів. Якщо раніше, до спорудження мосту, поромом через протоку цю відстань можна було подолати за 50 хвилин, то тепер усього за 10 хвилин.

З мостовим переходом пов’язані інтереси 3,5 млн. людей регіону. Тільки 120 тис. студентів з 11 університетів та інших вищих навчальних закладів користуються мостом в обох напрямках. Із спорудженням мосту поромні компанії втратили монополію на перевезення через протоку Ерезунн, натомість, з мостовим переходом пов’язують великі надії численні підприємницькі, брокерські й туристичні фірми. Однак поромні сполучення продовжують відігравати велику роль, зокрема у сполученні між півостровом Ютландія та численними островами через фіорди, морські затоки і протоки. Традиційно популярними є морські круїзи вздовж норвезького узбережжя з заходом у фіорди, до мису Нордкап, Шпіцберген, Санкт-Петербурга, Риги, Талліна, столиць скандинавських країн Балтійським морем. Розвитку туризму в регіоні сприяє залізничне та повітряне сполучення. Залізницею туристи можуть з комфортом перетинати півострів з півдня на північ та у зворотному напрямку. Повітряним сполученням пов’язані між собою найбільші міста, столиці з районами відпочинку.

Найважливішою мотивацією для здійснення туристичної подорожі є бажання побачити видатні витвори природи або людського генія в їх природному стані. Пам’ятки світового значення різко підвищують рейтинг місцевості, з використанням їх магічною привабливості створюються унікальні затребувані у своїй країні і зарубіжних країнах туристські програми, в безпосередній близькості від них виникають об'єкти туристичної індустрії, вони стають туристським брендом країни. На території Скандинавського півострова існує кілька культових споруд, так, наприклад, у Швеції - гробниця короля з Ківіка, розташована на південно-сході шведської провінції Сконе, знаменита як за конструктивними особливостями, так і своїми розмірами; наскальні рельєфи в Танума, що налічують близько 3000 малюнків, згрупованих більш ніж у 100 місцях уздовж 25-кілометрової лінії і вік яких становить від 3800 до 2600 років; Стара Упсала, найбільший культовий і політичний центр язичницької Скандинавії. У Фінляндії - Собор Успіння Пресвятої Богородиці, що є кафедральним собор православної церкви Фінляндії; Гельсінський храм, розташований в місті Еспоо і є сто двадцять четвертого діючим храмом Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. У Норвегії - Верф Брюгген, внесена до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; Вега — муніципалітет в губернії Нурланн, що складається з 6500 островів архіпелагу, знахідки свідчать про те, що ці місця були заселені ще з кам’яного віку; Гейрангер-фіорд — фіорд у регіоні Суннмере, головною визначною пам’яткою якого є водоспади — Сім сестер, Фата нареченої і Наречений, внесений до списку спадщини ЮНЕСКО; наскальні малюнки в Альті; Нідароса — національна святиня Норвегії і найбільше культова споруда Скандинавії.

Країни Скандинавського півострова в цілому більше є постачальником туристів, але все ж постійно прагнуть збільшити приплив туристів у свою туристську зону. Зважаючи на це, все зростаючий туристський попит на відвідування північних країн привів до того, що тут почали будувати для туристів сучасні засоби розміщення — готелі, пансіонати, мотелі, кемпінги, бунгало, будиночки рибалки і так далі. Фінляндія, наприклад, прекрасна країна тисячі озер, білих ночей, густих лісів, унікальної природи зробила туризм однієї зі своїх головних «професій». Туристів тут чекає по-справжньому незабутній відпочинок, природні красоти, комфортабельні готелі, безліч аквапарків і, звичайно ж, неповторна фінська сауна. У Швеції туристам пропонується широкий вибір відпочинку в замках і садибах. Готельний бізнес в Швеції на 60% націлений на діловий туризм. Для великих і середніх шведських підприємств звичайним є періодичні виїзди на конференції, з'їзди, форуми, конференції. Шведські готелі та конгрес-центри пропонують своїм діловим клієнтам повний спектр послуг з проведення конференцій та семінарів.

Згідно з останніми даними число міжнародних туристських прибуттів в європейський регіон зросла на 4%. Серед всіх субрегіонів одне з провідних місць посідає Північна Європа, де зростання склало 7%. Завдяки цим даним можна простежити позитивну динаміку у розвитку туристського потоку даного регіону і можна помітити, що кількість туристів, які відвідують цей регіон, незмінно збільшується. Особливо їх число зростає на період зимових свят, так як Скандинавія, перш за все, асоціюється в туристів з місцем, де живе Санта-Клаус, також серед туристів користуються великою повагою гірськолижні курорти даного регіону.

Підводячи підсумок можна зробити наступні висновки: Скандинавія представляє собою туристичний ринок з дуже великим потенціалом. Геологічна будова і рельєф є важливою складовою у розвитку туристичної індустрії на території Скандинавського півострова, так як саме рельєф і природний ландшафт приваблює туристів у цей регіон. Особливо фіорди, які є однією з головних визначних пам’яток цього регіону і про які чули всі, але навіть підготовлених мандрівників побачене неодмінно захоплює. Найбільш характерна загальна риса географічного положення країн Скандинавського півострова — їх приморське, або, точніше, морське, положення. Море завжди відігравало і продовжує грати дуже важливу роль у формуванні господарства півострова. Воно робить сильний вплив на структуру економіки, вигляд міст і економічних районів. Причудливе і різноманітне чергування суші і води — найчудовіша особливість ландшафтів Скандинавії. Під час відвідування Скандинавського півострова, можна познайомитися з величезною кількістю пам’ятників, як природи, так і мистецтва. У даний регіон приплив туристів зростає. Пам’ятки світового значення різко підвищують рейтинг місцевості, з використанням їх магічною привабливості створюються унікальні затребувані у своїй країні і зарубіжних країнах туристичні програми, в безпосередній близькості від них виникають об'єкти туристичної індустрії, вони стають туристичним брендом країни.

1.2 Сучасні тенденції розвитку туризму в Скандинавських країнах в контексті глобалізаційних процесів у світі

На сучасному етапі розвитку людства особливої актуальності набувають глобалізаційні процеси, що відбуваються в світі та призводять до руйнування сталих стереотипів мислення, засад моралі, національних традицій і зародження глобальної свідомості і глобальної культури. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується серйозними структурними зрушеннями, що відбуваються в міжнародних економічних відносинах. Роль міжнародного туризму постійно зростає, стаючи невід'ємною складовою економічного розвитку тієї чи іншої держави. Туристична індустрія є одним із динамічних видів економічної діяльності на міжнародному рівні. Сьогодні, враховуючи сучасні глобалізаційні процеси, проблема розвитку туризму набуває все більшої актуальності та важливості.

Для багатьох країн іноземний туризм перетворився на основне джерело збільшення доходів від експорту і зростання національної економіки. За даними Всесвітньої туристичної організації надходження від туризму входять до п’ятірки найбільших експортних галузей у 83% країнах світу, а в 38% - займають перше місце. Туризм надає значний вплив на світові торговельні потоки, так як багато країн імпортують обладнання і технології, використовувані в туристичній інфраструктурі, а також товари туристичного попиту [4, 28].

Крім економічного фактору має істотне і соціальне значення. У багатьох країнах світу саме за рахунок туризму створюються нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення. У сфері туризму з урахуванням пов’язаних секторів економіки працює більше 200 мільйонів чоловік, тобто приблизно кожен дванадцятий. Міжнародний туризм має важливе гуманістичне значення, сприяючи гармонізації відносин між різними країнами, підвищення культурного рівня особистості, зниження рівня конфронтації між народами різних країн.

Початок ХХІ ст. ознаменувався динамічними перетвореннями в світі, пов’язаними із загостренням боротьби між протилежними тенденціями суспільного розвитку. З одного боку, поширюються глобалізаційні процеси, які охоплюють усі сфери людської діяльності, розвиваються процеси міжнародної інтеграції. З іншого — наростають локалізаційні дезінтеграційні процеси, які, як це не парадоксально, відбуваються паралельно з глобалізацією та інтеграцією [12, 9]. Саме у царині єдності й боротьби цих протилежностей і проходить розвиток туризму, який за масовістю і технологією організації перетворився на глобальне явище.

Починаючи від останніх десятиліть ХХ століття, народи планети зазнають впливу потужного світового процесу, який дістав назву глобалізації. Масштаби й багатоаспектність цього процесу засвідчують, що людство вступило в нову добу свого розвитку, яка матиме характер планетарних змін. Глобалізація опиняється в центрі не лише політиків та економістів, а й філософів, соціологів, культурологів, письменників. Термін «глобалізація» (від англ. global — світовий, загальний) запровадили в науку в 60-х роках ХХ століття — Е. Ласло, Д. Медуз та інші [13, 104]. Термін набув популярності в середині 80-х років і його застосування, в основному, пов’язують з іменем американського соціолога Р. Робертсона, який у 1985 р. дав тлумачення цьому поняттю, а згодом у 1992 р. видав книгу під такою ж назвою.

Варто зауважити, що єдиного, завершеного, загальновизнаного визначення даного поняття на сьогоднішній день не вироблено. Так, за тлумаченням Е. Гідденса глобалізація трактується як «розширення світових соціальних зв’язків, які з'єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них» [10, 88]. Д. Гелд наголошує, що процес глобалізації передбачає, що політична, економічна, соціальна діяльність стає всесвітньою за своїми наслідками, а також означає, що відбулось посилення взаємодії та взаємозв'язків всередині держав і суспільства та між ними самими [9, 51]. Р. Робертсон вказує на глобалізаційний процес як на історичний процес посилення контактів між різними частинами світу, який призводить до зростаючої одноманітності у житті народів планети. Зважаючи на такі варіативні означення, можемо уявити глобалізацію як процес об'єднання людства в єдиний світовий організм. В це поняття входить розширення, поглиблення і прискорення взаємозалежності у всіх аспектах сучасного суспільного життя, від культурного до кримінального, від фінансового до духовного.

Таким чином, глобалізацію в туризмі можна визначити як процес різкого посилення туристичних потоків, а також потоків послуг, капіталу, інформації та технологій, зазвичай не підпадають під регулювання національних урядів. Глобалізація має довготривалий характер, а її рушійною силою є, перш за все, революція у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, лібералізація ринків і загострення міжнародної конкуренції. Безліч туристичних регіонів наблизилися і стали доступними завдяки розвиткові пасажирського транспорту, особливо авіаційного, створенню надійних і комфортабельних лайнерів, які можуть переміщувати великі групи людей на далекі відстані.

Досвід різних країн показує, що успіх розвитку туризму безпосередньо залежить від того, як на державному рівні сприймається ця галузь, наскільки вона користується державною підтримкою. Будь-яка цивілізована держава для того, щоб отримувати від туріндустрії доходи до бюджету, повинна вкладати кошти в дослідження своїх територій для оцінки туристичного потенціалу, підготовки програм розвитку турбізнесу, проектів необхідної інфраструктури курортних регіонів і туристичних центрів, в інформаційне забезпечення і рекламу [19, 45].

Приватні підприємці ніколи не зможуть покрити потреби у великих інвестиціях для розвитку курортних, готельних та інших туристичних підприємств. У всіх сильних туристичних державах є організації, підпорядковані міністерствам, які займаються розробкою національних програм розвитку туризму, називаються вони по-різному: у ВеликобританіїBritish Tourist Authority (BTA), в Ірландії - Irish Board, в Іспанії - Turespana, в Італії - ENIT, в Норвегії - NORTRA.

Саме вони містять представництва з туризму в інших країнах, вони розробляють програми, приваблюють туристів і забезпечують потік туристичної інформації.

Державне регулювання туристичної сфери має за мету таку організацію туристичної діяльності, яка б сприяла:

— зростанню національного прибутку за рахунок туризму і розвиткові національної індустрії;

— розширенню сфери туристичної діяльності задля урізноманітнення продукту, в тому числі шляхом залучення нових ресурсів і територій при одночасній спрямованості на стійкий розвиток національного туризму;

— задоволенню потреб населення в послугах туризму в необхідній кількості, обсязі та якості.

Тобто, мета державної політики полягає в сполученні державних та бізнесових інтересів в задоволенні потреб населення і спрямована на розвиток ринку туристичних послуг. Діяльність суб'єктів ринку регулюється дією Закону про туризм, законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок реєстрації суб'єктів туристичного ринку, проведення сертифікації їх послуг, визначають систему податків, характер зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Туристична індустрія — сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, заклади громадського харчування, транспорту тощо), які забезпечують обслуговування та перевезення туристів; організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів [26, 200].

У світовій практиці поняття «індустрія туризму» включає в себе підприємства інфраструктури, які зайняті задоволенням потреб подорожуючих, у тому числі служби побуту, підприємства місцевої промисловості, що виробляють товари та сувенірну продукцію, товари та устаткування для готелів, ресторанів, кафе, а також напівфабрикати продуктів харчування тощо. Особливе місце в інфраструктурі займають підприємства готельного та ресторанного господарства тому, що сприяють задоволенню таких важливих потреб туристів, як проживання та харчування.

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку туризму в Скандинавських країнах і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, так і самостійно розроблені тури на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин із готельними й іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора.

Автомобільними дорогами країн Скандинавії займаються відомства Управління доріг, які підпорядковані Міністерству транспорту і зв’язку. Залізнична мережа управляється державною компанією. Зовнішні і внутрішні авіаційні перевезення в Скандинавії здійснюють близько двадцяти авіакомпаній. Морський транспорт відіграє значну роль в перевезеннях пасажирів і вантажів. У столицях країн Скандинавії курсують електропоїзди, автобуси, трамваї і метро. Графіки руху зручні, особливо у разі пересадки на інший вид транспорту. Придбавши спеціальний квиток, можна користуватися різними видами впродовж однієї години. Увесь громадський транспорт ходить чітко за графіком. Розклади можна отримати на авто і залізничних вокзалах. Вартість поїздки на таксі в регіоні залежить від дня тижня (у неділю та святкові дні вартість збільшується), від часу доби (у нічний час вартість вища) і від кількості пасажирів. В середньому вартість замовлення складає від 5 євро, ціна за кілометр від 1,5 євро. Економіка і добробут народу Скандинавських країн значною мірою залежать від експорту, у країнах зроблено все можливе для того, щоб тримати власні порти відкритими в найлютіші морози. Для цього створено високоефективний криголамний флот (більше половини криголамів світу збудована у Фінляндії). Чимало країн закупили фінські криголами для власних потреб.

Асоціація готелів Скандинавії має свою міжнаціональну класифікацію. Вона побудована за принципом французької або європейської системи, тільки клас готелів визначається не зірками, а «сонечками». Знак має вигляд половинки сонця, що сходить на фоні неба. Клас готелю визначають експерти Асоціації. У скандинавських країнах дуже поширені позначення для послуг у вигляді піктограм, що використовуються у каталогах Асоціації. Таким чином, клієнт одержує повну інформацію про те, яке обслуговування чекає на нього в кожному готелі. Для заміських готелів молодіжного і сімейного відпочинку та кемпінгів існують інші критерії оцінки, менш суворі, ніж для готелів. Система класифікації цих засобів розміщення також передбачає розподіл на п’ять зірок і для них випускають інші каталоги. У системі класифікації заміських готелів оцінюються переважно споруда, номери, загальна площа й основний набір послуг. При цьому до уваги не береться атмосфера та краса околиці. Класифікація базується на 33 різних вимогах, виконання яких забезпечує присвоєння категорії від найнижчої до найвищої. Вимоги можуть бути приблизно охарактеризовані наступним чином [20]:

* для готелів, які відповідають мінімальним вимогам;

** готелі, що крім мінімальних вимог, пропонують камеру зберігання та окремі сейфи для зберігання особистих коштовностей. Служба прийому й обслуговування працює впродовж тривалого часу, є кіоск. Номери обладнано необхідними меблями, добре обладнані холи, є кухня, де можна приготувати каву або чай;

*** готелі, що мають спеціальну стойку для служби прийому, стіл інформації. Площа номерів залежить від кількості в них постояльців. Деяка частина номерів має окрему ванну та туалет. Кімнати мебльовано. В кухні для гостей має бути мікрохвильова піч і традиційна плита. Окремий хол з телевізором. Крита стоянка для велосипедів. Можливі послуги хімчистки. Забезпечується сніданок, обід і вечеря;

**** у готелі всі номери з ванною та туалетом. У деяких випадках два номери можуть мати спільний санвузол. Під час сезону служба прийому і обслуговування працює, як мінімум з 8 до 12 і з 15 до 21 години. Є приміщення для прання білизни, обладнане пральною машиною і апаратом для сушіння білизни. Хороші умови для паркування машин і велосипедів;

***** у готелі всі номери з повним санвузлом. Крім всіх зручностей є ігрова кімната і майданчик для дітей. В кухні для гостей — мікрохвильова та газова печі. Гарячі та холодні напої подаються цілодобово. У сезон служба прийому і розміщення працює з 7 до 21 години. Приймаються до оплати як мінімум два типи міжнародних кредитних карток. Кемпінги країн Скандинавії поділяються на 5 категорій, і вимоги до них суттєво нижчі, ніж для готелів. Висування нижчих вимог до заміських засобів розміщення, ніж для готелів, що розташовані у містах, обумовлено тим, що вимоги самого споживача щодо послуг обмежуються лише тими, які пов’язані з відпочинком і дозвіллям. Цілком зрозуміло, що підходити з однаковими мірками до великого міського готелю та туристської бази сезонної дії у курортному містечку неможливо та й непотрібно. Отже, господарський комплекс Скандинавських країн, подолавши кризу, набув на зламі століть висхідних тенденцій розвитку. Це є запорукою його процвітання у XXI ст.

Туристичними перевагами країн Скандинавії являються безпека і стабільність суспільства, екологічно чиста природа, незначна густота населення, високий туристичний сервіс. Вони надають комплекс туристичних послуг для проведення конгресів і ділових зустрічей, а також відкривають широкі можливості для індивідуального відпочинку.

Багато потенційних туристів вважають що Скандинавські країни — це віддалені холодні країні із високим рівнем податків і цін. Насправді - це держави, тури в яких представляють великий інтерес для обізнаних мандрівників. Тут можна побачити цікаві міста, культурні об'єкти та ознайомитися з історією Скандинавського півострова. Чиста природа сприяє до походів (рюкзак, компас та карти — необхідний набір туриста). Курорти цих країн привертають увагу великої кількості мандрівників щорічно і є еталоном для деяких інших, менших європейських країн. У першу чергу, країни славляться своїми річками і озерами, які перетворюють їх на справжню «мекку» водного туризму і риболовлі Європи, прекрасним тваринним світом і можливостями для зимових видів спорту. У літній час узбережжя Балтійського моря і тисяч озер надають хороші можливості скупатися всього лише у сотні кілометрів від Полярного кола, а цікаві піші або велосипедні прогулянки, полювання і рафтинг не залишать байдужим жодного туриста [17, 16].

Від географічного положення держави значною мірою залежить її геополітичне й економіко-географічне положення. Їх можна розглядати на трьох ієрархічних рівнях: глобальному, регіональному і сусідському.

Глобальне геополітичне положення країн Скандинавії за останні десятиріччя суттєво поліпшилося. На ранніх етапах історичного розвитку той факт, що вони розташовані у північній півкулі, в периферійній частині стосовно помірної зони цієї півкулі, де розвивалася сучасна людська цивілізація, виконував двояку роль. З одного боку, слабкі комунікаційні контакти з іншими країнами Європи гальмували розвиток країн. З іншого — таке положення допомогло зберегти невеликому за чисельністю народові мову і традиції, унікальність і неповторність. Саме завдяки цьому історичний розвиток Скандинавських країн дещо відрізнявся від розвитку держав у помірній зоні: країнам вдалось уникнути деяких форм політичних формувань і структур, характерних для держав помірної зони. Ще однією особливістю глобального геополітичного положення Скандинавських країн є те, що вони розташовані на відносно безпечній віддалі від таких полюсів світової сили, як США, Японія і Китай, однак у безпосередній близькості від такого непередбачуваного полюса світової сили, як Росія. Розташування цих полюсів позначалося і позначається нині на суспільно-політичному та соціально-економічному розвитку країн. Це вимагає виважених підходів до розробки стратегії зовнішньої політики даного регіону.

Висновки до першого розділу Підсумовуючи все вище викладене, можна зазначити, що на сучасному етапі темпи розвитку туризму дуже високі. За обсягом діяльності і рівню доходів на сьогоднішній день цей процес займає третє місце у світі, після експорту нафти і автомобілів. За оцінками експертів ВТО, туризм перетворився на провідну галузь світової економіки. У багатьох державах світу він розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями певної країни та її народу. Крім значної статті прибутку він є і одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання його значення в очах світової спільноти та пересічних громадян.

Європа залишається в даний час найпопулярнішим місцем відпочинку. Більшість туристів їдуть саме сюди. Регіон скандинавських кран традиційно включає три країни: Фінляндію, Швецію і Норвегію. Окрім них сюди відносять ще Данію і Ісландію, Ці країни крім географічної близькості і північного місцеположення мають і ряд інших загальних рис: спільність історичного розвитку, високий рівень економічного розвитку і добробуту і порівняльне невелике за чисельністю населення.

Рівень розвитку індустрії туризму в Скандинавських країнах Північної Європи став показником їх загального економічного розвитку. Як галузь господарства туризм все більше пов’язується зі стратегією стійкого розвитку країн. Ця своєрідна за своїм складом галузь, будучи каталізатором економічного розвитку в країнах Скандинавії, забезпечує високу якість життя людей на основі екологічно доцільного природокористування. Головною характеристикою, визначною пам’яткою і надбанням Скандинавських країн є природа. Їх екологію вважають однією із самих чистих в Європі. Чотири яскраво виражених сезони надають чудові можливості для відпочинку і мандрівок. Характерний для Скандинавських країн пейзаж: скалисті гори і височини, парки і заповідники, хвойні ліси і озера. Взимку велика кількість снігу і багатий вибір видів відпочинку зробили в останні роки справжній прорив у розвитку туристичного ринку Скандинавських країн.

Раціонально використовуючи історико-культурні пам’ятки у поєднанні з природними ресурсами, туризм в країнах Скандинавії на початку ХХІ ст. сприяв підвищенню рівня зайнятості населення, стимулював зростання виробництва багатьох товарів та послуг.

Процес інтеграції та розвитку туристичного бізнесу на початку ХХІ ст. в Північній Європі стає все більш складним оскільки в ньому пересікаються інтереси різноманітних державних та комерційних підприємств і служб. В міжнародному туризмі активно беруть участь страхові компанії, банки, клуби, федерації, торгівельні компанії. Значення соціально — економічних факторів в розвитку ринку туристичних послуг регіону постійно зростає. Все більшу роль відіграє активізація економічних зв’язків між країнами на основі міжнародного поділу праці.

Науково — технічний прогрес, автоматизація виробництва сприяють збільшенню вільного часу у людей. Проблема його раціонального використання також належить до соціальних, і вирішити її можна за допомогою туризму. Люди можуть провести свою відпустку в туристичних подорожах, тим самим раціонально використавши свій вільний час. Крім того, сучасний світ досить різноманітний з усіх точок зору. Різними є природні ресурси, історико-культурні, етноконфесійні, соціально-економічні умови різних країн та регіонів. І саме це різноманіття Ї основа функціонування такої галузі соціальної сфери як туризм. Саме прагнення людей побачити щось нове залучає людей в цю сферу. Вирішальну роль у міжнародному туризмі відіграє абсолютна перевага. Так, унікальні пам’ятки та витвори мистецтва, створені людиною в Скандинавських країнах, визначають монопольне становище цих країн та зумовлюють приплив туди іноземних туристів. Крім того, знайомство з країнами і народами, різноманітна тематика екскурсій в Північноєвропейському регіоні, розширюють світогляд людини, розвивають його інтелект, допомагають краще зрозуміти реальну картину світу.

Хоча туризм в Скандинавських країнах і є однією з найважливіших форм діяльності цих країн, його мала дослідженість вражає. На початку ХХІ ст. все більше галузей економіки країн Скандинавії прямо чи опосередковано починають працювати в структурі туризму, створюючи тим самим немалі прибутки. Гроші, які є в сфері туризму можна порівнювати з торгівлею нафтою.

Ритми сучасного життя більшості розвинених країн світу супроводжується збільшенням масиву виробництва, урбанізацією, нерідко погіршенням екологічної ситуації, ізолюванням громадян від природи. Надходженням широкого обсягу інформації. Вказані фактори сприяють тому, що в людині накопичується втомленість, що має як фізичний, так і психологічний характер, що, в свою чергу, призводить до збільшення конфліктних ситуацій в побуті та на виробництві, сприяє погіршенню здоров’я, знижує трудову та життєву активність. Значну роль у подоланні цих негативних наслідків й допомагають туристичні центри Скандинавських карїн. Вони є ефективною формою практично повного, всебічного поновлення, оскільки людям надається можливість лишити місце постійного перебування, трудової діяльності, змінити для себе оточуюче середовище.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ У ШВЕЦІЇ, НОРВЕГІЇ ТА ФІНЛЯНДІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

2.1 Оцінка конкурентоспроможності Швеції, Норвегії та Фінляндії на міжнародному туристичному ринку