Пропозиції щодо удосконалення процедури ліквідації банків та їх наслідків

Право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають:

• 1) кредитори банку;
• 2) Національний банк України.

Особи, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, направляють рекомендованим листом до Національного банку України заяву про ліквідацію банку при настанні ознак неплатоспроможності банку з додаванням документально підтверджених доказів наявності невиконаних грошових зобов’язань банку перед ними. Якщо протягом одного місяця з дня направлення заяви зазначені особи не отримали відповідь Національного банку України, вони мають право звернутися до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним.

Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

При підготовці справи до розгляду суддя отримує обґрунтований висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку або рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Національний банк України зобов’язаний надати один із зазначених документів протягом місяця з дня отримання запиту суду.

Негативний висновок Національного банку України щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку є підставою для залишення заяви без розгляду.

Якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов’язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Національний банк України зобов’язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

Справа про визнання банку неплатоспроможним за заявою осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, може бути порушена лише після відкликання банківської ліцензії.

Після відкликання банківської ліцензії санація банку не допускається.

Орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора. Ліквідатор приступає до виконання обов’язків негайно після відкликання ліцензії.

Протягом одного місяця з дня прийняття справи до розгляду суд повинен визначитися стосовно позову про ліквідацію банку. Єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку, є висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам цього Закону.

У своєму рішенні суд повинен підтвердити кандидатуру ліквідатора або призначити такого, що відповідає вимогам цього Закону. Єдиною підставою відхилення кандидатури ліквідатора, призначеного Національним банком України, може бути наявність конфлікту інтересів, який став відомий суду.

Розгляд справи в суді щодо ліквідації банку не зупиняє діяльності ліквідатора, призначеного Національним банком України.

З дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:

• 1) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;
• 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
• 3) строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
• 4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;
• 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
• 6) укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
• 7) скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
• 8) вимоги за зобов’язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Щоб ефективно управляти холом ліквідаційної процедури, доцільно створити виконавчі органи ліквідатора, які б організовували роботу на певних ділянках. Згідно зі статтею 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор очолює ліквідаційну комісію. Водночас у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (стаття 24) зазначено, що ліквідаційна комісія створюється за клопотанням ліквідатора, а її склад затверджується судом. Тобто створення ліквідаційної комісії є правом та ініціативою ліквідатора. Якщо за рішенням ліквідатора така комісія не створюється, він може сформувати інші органи управління виконанням заходів процедури ліквідації.

Одним із важливих моментів в організації процедури ліквідації є визначення персоналу, який буде залучено ліквідатором до роботи зі складу працівників банку. Саме на цьому тлі має здійснюватися звільнення працівників банку. Як свідчить досвід, без допомоги окремих працівників банку процедуру його ліквідації здійснювати досить складно, принаймні на першому етапі ліквідаційної процедури. Водночас слід усвідомлювати: якщо перспективи роботи не визначені, маю хто із кваліфікованих працівників дасть згоду на співробітництво з ліквідатором. Тому до відбору необхідних йому фахівців слід підходити виважено. Основним критерієм такого відбору мас бути кваліфікація та відсутність корисливої зацікавленості в роботі шодо ліквідації банку.

Важливою складовою в організації роботи ліквідатора є переведення інформаційних автоматизованих систем банку в режим обслуговування ліквідаційної процедури. Як довів досвід, доцільно перевести роботу банку на єдиний операційний день із централізованою базою даних. На філії банку мають покладатися лише функції обслуговування архіву даних та підтримання зв’язку. Якщо не вжити заходів щодо адаптації інформаційних автоматизованих систем банку до процедури ліквідації, можуть виникнути проблеми, пов’язані з наслідками скорочення персоналу, який їх обслуговує, вивільненням засобів автоматизації для їх подальшої реалізації та значними витратами на утримання таких систем.

Одним із важливих завдань в організації процедури ліквідації є формування переліку кредиторів банку і складання їх реєстру. Це завдання буде новим для банку, оскільки притаманне лише процедурі ліквідації. Ефективність його виконання залежить від чіткої організації роботи.

Ще одним важливим завданням організації ліквідаційної процедури є проведення роботи з передачі документів банку в архів. Її слід починати зразу ж із початком ліквідаційної процедури, оскільки йдеться про велику за обсягом і вельми трудомістку роботу. Як правило, архівування банківських документів передбачає проведення інвентаризації та відсортування документів, експертизи їх цінності, визначення термінів зберігання, відбір документів за роками та економічною важливістю, складання описів відповідно до систематизованого переліку документів, знищення у встановленому порядку документів, які не підлягають передачі в архів, виконання інших дій, передбачених відповідними нормами під час здавання документів в архів Національного банку України.