Механічний метод стерилізації

Механічний метод стерилізації (стерилізація фільтруванням) застосовується в тих випадках, коли субстрати не витримують нагрівання і дії хімічних речовин (білки, сироватки, антибіотики, вітаміни, леткі речовини і ін.). Спосіб полягає в пропусканні рідин і газів через спеціальні дрібнопористі фільтри (бактерійні), діаметр пір яких не перевищує 0,45−0,2 мкм. Фільтри затримують мікроорганізми. Для пропускання розчину через фільтр потрібний вакуум або тиск. Існують два основні типи фільтрів — глибинні і мембранні. Глибинні складаються з волокнистих або гранульованих матеріалів, які спресовані, звиті або зв’язані в лабіринт проточних каналів. Частки затримуються в них в результаті адсорбції і механічного захоплення в матриксі фільтру.

Мембранні фільтри мають безперервну структуру і захоплення ними часток визначається розміром пір. Фільтри містять різні природні (коалин, азбест, целюлоза) або синтетичні (похідні целюлози) матеріали.

До таких дрібнопористих фільтрів, у яких розміри пір менше розмірів бактерій, відносяться фільтри Шамберлана (фільтрувальні свічки) з каоліну, пластинчасті азбестові фільтри Зейтца (рис. 5). Мембранні фільтри виготовляють з колодія, ацетату чи нітрату целюлози та ін. матеріалів.

Фільтри закріплюються в спеціальному утримувачі (приборі Зейтца), який вставляється в приймач фільтрату — колбу Бунзена. Фільтр Зейтца автоклавують в зібраному вигляді.

Перед стерилізацією фільтр із утримувачем, гумовою пробкою і колбою-приймачем загортають в папір. У відвідну трубку, яка буде приєднана до вакуумного насоса, вставляють ватний тампон.

Рис. 5. Прилад для фільтрування із застосуванням свічки Шамберлана: 1 — рідина, що фільтрується; 2 — свічки Шамберлана; 3 — гумова пробка; 4 — колби Бунзена. Прилад Зейтца (а) і схема роботи мембранних (поверхневих) фільтрів (б); 1 — великопориста скляна або металева пластинка; 2 і 3 — верхня н нижня частини апарату Зейтца; 4 — розрідження; 5 — гумова пробка; 6 — колби Бунзена; 7 — мікробні клітки; 8 — мембранний фільтр; 9 — фільтрат.

В мікробіологічній лабораторії та особливо на виробництві постійно здійснюють контроль ефективності стерилізації. Для цього визначають кількість клітин, які вижили після стерилізації, методом посіву в чашки (див. лабораторну роботу № 6) за кількістю колоній, що утворюються. Використовують також і спеціальні біологічні індикатори (бактеріальні спори), які за визначених умов стерилізації гинуть з прогнозованою швидкістю.