Гіпотеза про виникнення магії як ілюзорної форми практики

Реферат з предмету «Антропосоціогенез»

На тему Гіпотеза про виникнення магії

як ілюзорної форми практики виконала студентка II курсу заочного відділення факультету філософії

КНУ ім. Т. Г. Шевченка Резніченко Ніна Анатоліївна

План:

Вступ Коріння магії

Короткий огляд типів, аспектів і видів магії

Висновок

Вступ, або Що таке магія

Магія - це «знання й уживання на ділі таємних сил природи, нематеріальних, взагалі не визнаних природничими науками», — говориться в словнику Даля. Під поняттям магії, або чаклунства, прийнято розуміти різні людські дії, які мають на меті впливати надприродним образом на той або інший матеріальний предмет або явище. Магічні дії можуть бути нескінченно різноманітні. Вони відрізняються друг від друга й по ступені складності (від простого напівнепритомного жесту аж до складної й урочистої магічної церемонії за участю багатьох людей), і по цільовій спрямованості (є обряди лікувальної, любовної, запобіжної, шкідливої, господарської й ін. магії), і по психологічному механізмі дії.

Магія — одна з істотних, органічних частин усякої релігії, від самих ранніх до самих пізніх її етапів. Релігійні вірування сучасних народів, від найбільш відсталих до народів древньої й високої культури, пронизані у всіх напрямках магічними повір'ями. У складних, високорозвинених релігійних системах, як християнство, буддизм, іслам, магічні обряди й зараз відіграють більшу роль. Деякі інтелігентні люди, і в минулому, і в наші дні, що звільнилися від впливу релігії, не віруючі ні в бога, ні в загробне життя, проте нерідко зберігають якоюсь мірою віру в магію: у прикмети, у пристріт, у гадання… У багатьох випадках магічні дії виконуються за традицією, несвідомо, машинально, іноді вони виконуються як би в жарт, зі сміхом, іноді «про всякий випадок». .

Звідки ж узялася магія, і в чому полягають причини такої незвичайної її життєздатності?

Коріння магії

Вся практична діяльність людини може бути розділена на два види: на діяльність, результати якої залежать, насамперед, від самої людини, — вільну практичну діяльність — і на діяльність, результат якої опосередкований не піддається контролю людини грою випадків, — невільну, залежну практичну діяльність. Усвідомлення залежності результату людських дій від сил інших, чим природні здатності людини, прийшло в ході практичних спроб будь-що-будь забезпечити досягнення бажаних результатів. Люди в ту епоху діяли шляхом проб і помилок. Тому поряд з діями, які реально сприяли досягненню мети, діями здоровими, вони робили масу дій, у дійсності непотрібних, зайвих. У сфері вільної практичний діяльності відбувався своєрідний відбір окремих дій. Виявлялися здорові дії й відбувалося відсівання зайвих, недоцільних.

Інший стан справ в сфері невільної практичної діяльності. У силу того, що тут результат діяльності залежав не стільки від власних зусиль людини, скільки від випадкового збігу обставин, відділення потрібних дій від непотрібних було справою вкрай важким, а іноді й зовсім неможливим. У результаті ті або інші дії, реально непотрібні для досягнення мети, могли закріпитися. Так здорові людські дії стали обростати такими діями, які в дійсності були зовсім не потрібні, але розглядалися людьми як абсолютно необхідні для досягнення мети й тому свідомо повторювалися ними, віднімаючи й час, і сили. Такі дії були не просто непотрібними, а паразитичними. Виниклий як заповнення безсилля невільної практичної діяльності паразитичний образ дій з необхідністю викликав до життя ілюзорний образ думки. Поряд зі знанням про здорові дії людини, природним, зрозумілим образом зухвалих ті або інші потрібні йому результати, виникла віра в те, що паралельно з такими діями існують акти й зовсім іншого роду, які забезпечують успіх людської діяльності якимсь зовсім незрозумілим способом. Іншими словами, крім знання про реальні впливи одних людських дій, про природні сили й здатності людини, виникла віра в існування таємничих впливів інших людських дій, про наявність у людини якихось незрозумілих сил і здатностей. Не розумова ілюзія породила практичну, а, навпаки, практична — розумову. Паразитичний образ практичної діяльності викликав до життя ілюзорний паразитичний образ думки, відмінний від логічного способу мислення. Якщо логічний спосіб мислення складався в розкритті реально існуючих зв’язків явищ, то ілюзорний — у приписуванні — таємничих впливів у першу чергу — паразитичним людським діям. Виникнувши, паразитичний образ думки разом з його паразитичним способом, що породив, дій утворили те, що в етнографічній науці одержало назву магії, або чаклунства. Магічні обряди — не що інше, як ілюзорне заповнення безсилля невільної практичної діяльності. Магія, як і будь-яка інша форма релігії, породжена безсиллям людини перед непізнаною необхідністю, що проявляється в пануванні над ним випадків.

В багатьох країнах й у багатьох народів магія претендувала на керування великими силами природи на благо людини. У суспільстві, що з довірою ставилося до домагань фахівців у цій справі, вони ставали людьми важливими й впливовими. І не дивно, що завдяки сталій репутації й страху, що вселяє ними, деякі із чаклунів досягали вищої влади над своїми легковірними одноплемінниками, стаючи вождями й правителями.

Будучи найпершою формою релігії, магія є й самою живучою. На відміну від багатьох інших, більше пізніх форм релігії, вона не просто зберігається від минулих часів і засвоюється сучасними людьми, а знову й знову народжується в умовах, коли людин виявляється під гнітом випадків. Багато з людей, які не вірять ні в надприродний мир, ні в надприродні суті, потрапляючи в ситуацію, що характеризується якщо не повної, те значним ступенем невизначеності, нерідко виявляються в полоні ними ж самими створених магічних подань і навіть роблять дії, власне кажучи, магічного порядку.

Різного роду марновірства існують у людей, що займаються діяльністю, успішний результат якої не може бути гарантований, тому що залежить від факторів, що не піддаються контролю людини. Маса марновірств існує в мисливців, рибалок, моряків, спортсменів, шахтарів, льотчиків, солдатів, що приймають участь у бойових діях, карткових гравців, фінансових спекулянтів, постійних клієнтів лотерей, учнів і студентів, що здає екзамени із предмета, що воно погано знають, у закоханих і т.п.

Помічено, що активізація суспільного інтересу до магії, чаклунству і ясновидінню звичайно спостерігається в періоди серйозних соціальних потрясінь — революцій, війн, економічних криз. Цим порозумівається широко поширилася на просторах колишнього СРСР наприкінці XX — початку XXI в. віра в гадання й магів.

Короткий огляд типів, аспектів і видів магії

Магічне мислення ґрунтується на двох принципах. Перший з них говорить: подібне робить подібне або наслідок схоже на свою причину. Відповідно до другого принципу, речі, які раз прийшли в зіткнення один з одним, продовжують взаємодіяти на відстані після припинення прямого контакту. Перший принцип може бути названий законом подоби, а другий — законом зіткнення або зараження. З першого принципу, а саме із закону подоби, маг робить висновок, що він може зробити будь-яку бажану дію шляхом простого наслідування йому. На підставі другого принципу він робить висновок, що все те, що він проробляє із предметом, зробить вплив і на особистість, що один раз була із цим предметом у зіткненні (як частина його тіла або інакше).

При всій розмаїтості магічних прийомів, що вживалися й уживаються в різних народів по різних приводах, вони можуть бути зведені до невеликого числа типів.

Види магічних дій, в основу яких покладена ідея про безпосереднє перенесення магічних сил шляхом прямого контакту, ставляться до контактної магії.

Види магії, суть яких полягає в тому, що магічний акт спрямований безпосередньо на сам об'єкт, але в силу його недосяжності в тім або іншому відношенні реально виробляється тільки початок бажаної дії, закінчення ж його й поява очікуваного результату надаються магічній силі, можна віднести до ініціальної магії.

Якщо в перших двох типах магія спрямована безпосередньо на об'єкт впливу, то в наступну двох дію магічної сили спрямовано не на сам об'єкт, а на його заступника, і вже через останнього — на сам об'єкт. Таким заступником може бути насамперед якась частка або річ об'єкта магії (волосся, нігті, речі, що були з ним у зіткненні). Це парціальна (по Фрезері - контагіозна) магія.

Іншим видом заступника, через який магічна сила може діяти на об'єкт, є подоба або зображення цього об'єкта. Це імітативна (по Фрезері - гомеопатична) магія. До цього ж типу варто віднести обряди, що складаються в наслідуванні тій дії, що бажано викликати: такі магічні мисливські, військові танцю, деякі обряди викликання дощу й т.п.

Перераховані чотири типи магії мають між собою те загальне, що метою їх є перенесення тим або іншому способу магічної сили на об'єкт. Всі вони виявляють, таким чином, як би позитивну або агресивну спрямованість. На відміну від них, інші типи магії мають саме зворотну мету: відсторонити, відігнати, видалити ті або інші шкідливі впливи, захиститися від їхньої дії. Ці типи магії мають оборонний або захисний характер, таких можна виділити два.

Один з них — так називана апотропеїчна магія, або що відганяє. Суть її складається в прагненні відігнати, віджахнути ворожі сили, не допустити їхнього наближення. У цих цілях застосовується носіння амулетів й оберегів, різні жести й звуки, як наприклад, дзенькіт металу, стрілянина, а також вогонь, дим, магічні лінії, кола й багато чого іншого. До цього ж типу магії примикають і дії, спрямовані на те, щоб так чи інакше ухилитися від зіткнення з небажаними силами.

Іншим типом магічних дій, що мають захисне призначення, є обряди очищення від передбачуваних злих впливів, що проникнули в тіло людини, у його житло й ін. Очищення досягається різними способами: ритуальним обмиванням, окурюванням, кровопусканням, постом, уживанням зіль й ін. Цей тип може бути названий катартичною магією.

Особняком коштує питання про магії слова — заклинаннях, змовах, нашептуваннях, присутніх у більшості видів магії й супровідні багато ритуалів. Її не прийнято виділяти в окремий тип магії.

Гадання більшість дослідників до магічних дій не відносять.

У дуже багатьох випадках магічні обряди виявляють сполучення двох або навіть трьох і більше видів, такі обряди варто відносити до змішаних типів.

Крім типів, можна виділити два різних аспекти магії - позитивну магію (чаклунські обряди) і негативну магію (заборони або табу).

Існує також підрозділ магічних обрядів на види: шкідлива магія; військова; любовна магія; лікувальна магія; запобіжна й захисна магія; промислова магія; метеорологічна магія; інші, другорядні види.

Висновок

Близькість магічних дій, особливо первісних, до трудової діяльності людей, до їхнього повсякденного побуту, дає нам ключ до розуміння самої сутності походження магічних обрядів і подань. Безліч зовсім різноманітних дій і повір'їв об'єднані в понятті магія. Найчастіше складно відшукати в них щось загальне, крім психологічного змісту магічних подань — ідеї здатності людини впливати надприродним образом на явища зовнішнього миру. Корінь магії тісно пов’язані з людською практикою й громадським життям. Любовна магія нерозривна з половими відносинами, лікувальна — з народною медициною, мисливська — з технікою промислу. Прийоми магії навіть часом важко буває відокремити від раціональних дій.

Віра в надприродні сили не може бути нічим іншим, крім ілюзорного відбиття дійсно пануючих над людиною природних сил. Якщо спробувати подумки простежити хід вищеописаної трансформації, то представляється наступна картина. Спочатку той або інший прийом, раціональний у своїй основі, починає поступово усвідомлюватися людиною, як заснований на надприродному зв’язку явищ. Звичайно на цій стадії до дії приєднується заклинання. Потім, що з’явилися подання, починають впливати на практику, відриваються від її - розумна дія стає магічним обрядом. Виникають нові обряди, що вже не виростають безпосередньо із практики. Заклинання, що спочатку лише супроводжувало обряд, поступово стає головною його частиною…

Народившись в древні часи з інстинктивних або звичних-доцільних дій й, магія, що трансформувалась надалі в ритуал, із плином тисячоріч перетворилася в місцями добре систематизовану й багатосторонньо розроблену область ілюзорних знань, уявлень і практик, що успішно функціонує й у наші дні. Свідчення тому — безліч книг по всіляких видах магії на прилавках магазинів, тематичні передачі на телебаченні, сайти магічних орденів в Інтернеті й оголошення з реченнями послуг незліченних «магів» у пресі. Попит породжує пропозицію. Напевно, неможливо позбавити людину бажання вірити в диво й прагнення чарівним способом впливати на свою долю.