Формування культури поведінки учнів в початковій ланці освіти

Вступ

Інформатизація сьогодні - це не тільки процес, пов’язаний з функціонуванням і подальшим покращенням техніки, а насамперед, соціокультурний процес, який змінює свідомість, світогляд людини, її психологію, мораль і ціннісні орієнтири. Тому соціальним замовленням сучасного суспільства є виховання людини, яка зможе навчатися і працювати в умовах постійного зростання інформаційного потоку, людини з високим інтелектуальним потенціалом.

Розвиток інформаційної культури починається з розуміння ролі інформації в житті суспільства. Сучасний школяр має усвідомлювати, наскільки важливо володіти інформацією, зберігати її, систематизувати і передавати. Освічена людина повинна знаходити необхідну інформацію для професійної та повсякденної діяльності, користуватися цією інформацією, аналізувати, синтезувати, оцінювати як її, так і її джерела, використовуючи при цьому новітні інформаційні та комунікаційні технології.

Так одним із головних завдань школи сьогодні є підготовка учнів до швидкого сприйняття й опрацювання великих обсягів інформації, озброєння їх сучасними засобами та технологіями роботи, формування в них інформаційної культури. І це можливо виконати у сприятливому інформаційному освітньому середовищі, де учитель сам повинен володіти такою культурою, розуміти ту роль, яку він може відігравати у формуванні особистості учня, особистості інформаційної цивілізації.

Таким чином, можна виділити наступні завдання (аспекти) формування інформаційної культури у дітей:

· розуміння ролі інформації в житті суспільства;

· знання інформаційних ресурсів і готовність до сприйняття інформації;

· вміння ефективно здійснювати пошук та вибирати інформацію з різних джерел;

· здатність до аналітичної переробки, використання та створення нової інформації.

Актуальність та недостатній рівень розробки визначеної проблеми в теорії та шкільній практиці зумовили вибір нами теми дипломного дослідження.

Об'єкт дослідження — процес формування інформаційної культури поведінки учнів початкових класів.

Предмет дослідження — педагогічні умови використання форм і методів формування інформаційної культури поведінки молодших школярів.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати педагогічні умови та методику формування культури поведінки учнів в початковій ланці освіти.

Гіпотеза дослідження — полягає у припущенні того, що використання методики формування культури поведінки у початкових класах буде ефективною за таких умов:

— врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів початкових класів;

— єдність вимог зі сторони шкільного колективу;

— систематичність виховної роботи;

— культура поведінки вчителя;

— співпраця з сім'єю;

— опора на життєвий досвід учнів.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження, були встановлені такі завдання:

— вивчити стан проблеми у педагогічній теорії та шкільній практиці;

— визначити педагогічні умови формування культури поведінки у початкових класах, та експериментально перевірити;

— дати характеристику психологічних особливостей молодшого школяра та обґрунтувати необхідність її врахування при підборі форм і методів формування культури поведінки молодших школярів;

— зробити кількісний та якісний аналіз результатів експериментального дослідження.

Розділ І. Поняття та формування інформаційної культури молодших школярів

1.1 Поняття інформаційної культури учасників навчально-виховного процесу

У сучасній науково-педагогічній літературі значно зросла частота вживання терміну «інформаційна культура». Не менш широким є спектр слів, у яких він вживається. Зумовлені вони рівнем загальності міркування та особливостями суб'єктів педагогічного процесу, в контексті яких це поняття аналізується.

Поняття «інформаційна культура» породжене комп’ютерно-технологічною революцією, під знаком якої відбувається розвиток сучасної цивілізації і здійснюється поступовий перехід держав планети до інформаційного суспільства. У ньому сконцентровані вимоги до людини постіндустріальної доби. Незалежно від суб'єктів, стосовно яких визначається поняття «інформаційна культура» (учень, студент, спеціаліст) воно розглядається не як рівень оволодіння певної галузі знань або діяльності (подібно до культури мовлення, правової, педагогічної, моральної, естетичної, побуту) а як чинник, який суттєво впливає на вимоги до розвитку особистості, взаємозв'язки між різноманітними науками, зміцнює їх питому вагу у розв’язанні соціальних завдань.

Феномен інформаційної культури спричинений такими тенденціями розвитку сучасної науки, які ініціюють обов’язкову зміну (доповнення) типу мислення підростаючого покоління для забезпечення його подальшої повноцінної суспільної діяльності, а саме її інформаційний бік.

Зальні означення «інформаційної культури» виду: «…система правил орієнтації та поведінки людини в інформаційному комп’ютеризованому суспільстві, в людино-машинних системах…» (В.А.Ізвозчиков, Г. Л.Луканкін, А. Л. Семенов, О.В.Матвієнко) не дають конкретних дидактичних орієнтирів для проектування розглядуваного поняття у початкову ланку навчання, однак більшість з них чітко спрямовують на те, що інформаційна культура є складовою загальної культури і повинна максимально враховувати її основні

надбання: «…вписування в загальносвітову і космічну гуманістичну культуру людства через узагальнений інформаційний фонд Землі і Космосу» (В. А. Ізвозчиков); «…необхідність поєднання в інформаційній культурі спеціаліста високої моральної відповідальності, високорозвинених художньо-естетичних почуттів, вироблення якостей планетарного, космічного мислення» (В.О.Кудін).

Становлення інформаційної культури особистості розпочинається з раннього віку і продовжується впродовж всього життя людини.

Аналіз найбільш фундаментальних підходів до трактування інформаційної культури, при яких викристалізовуються загальнокультурні (загально-пізнавальні) чинники (А.П.Єршов, М.І.Жалдак, Ю.І.Машбиць та ін.) дозволяє визначити три основних компоненти інформаційної культури, які підлягають обов’язковому, доступному проектуванню у 1−4 класи.

1. Поняття інформатики, які формуються у молодших школярів на інтуїтивно-практичній основі, рівні уявлень: інформація та інформаційні процеси, основні алгоритмічні структури, розуміння будови персонального комп’ютера, сімеотичні знання (знак, значення, мови, види мов, інтерфейс як знакова система).

2. Загально-пізнавальні уміння і навички (способи діяльності): будувати інформаційні моделі, моделювати; інтерпретувати; систематизувати (структуризувати; планувати; семантизувати; виконувати, відтворювати, конструювати алгоритми різної структури; мислити логічно); синтаксичні вміння.

3. 3. Комп’ютерна грамотність, уміння використовувати інформаційні технології: вміння знаряддєвого застосування ЕОМ, вміння користуватися різноманітними інформаційними системами, вміння користуватися системами телекомунікацій.

Рівень засвоєння поняття інформатики, загально-пізнавальних умінь, комп’ютерної грамотності окреслений нами у «Програмі з інформатики для 1−4 класів». Однак, його не можна спрймати буквально. Як, наприклад, можна заперечувати досвід В. Скіданова, одним з девізом якого є «що це за чоловік, який не може замінити пам’ять у комп’ютері» і його третьокласники вміють її замінити, або подорожі по Інтернету з молодшими школярами Ю. Сульдіна.

Підкреслимо і те, що загально-пізнавальні вміння і навички (способи діяльності) визначають новий, інформаційний стиль мислення підростаючого покоління. Подібно до того, як розвиток рідної мови ініціював необхідність формування таких мислительських операцій як узагальнення, абстрагування, аналіз, синтез, порівняння, аналогію, інтенсивні інформаційні потоки, використання інформаційних технологій спричиняють необхідність формування вмінь систематизувати (структуризувати), моделювати, інтерпретувати, семантизувати, мислити логічно, здійснювати перетворення за певними правилами.

Частина з них визначають операцій стиль мислення «…уміння і навички планувати свою діяльність, пошуку інформації, яка потрібна для розв’язання необхідних задач, проектування і побудови інформаційних моделей, дисципліни спілкування та структурування повідомлень, інструментування всіх видів діяльності, так само як і навички, використання технічних засобів в житті, побуті, творчості, на виробництві» (С. Коган, Ю. Первін).

Інші - вміння системно мислити та семіотичні сприяють цілісному сприйняттю дійсності, формуванню у молодших школярів початків системно-інформаційної картини світу.

Тому ми не робимо жорсткої прив’язки до певного стилю мислення і визначаємо вузлові вміння без жорсткої класифікаційної ознаки. А завершити хочу образним висловом Ю. Шафріна «Спеціаліст з інформатики повинен мати аналітичне мислення математики, логічне мислення слідчого, конкретне мислення фізика або бухгалтера та або образне мислення художника».

Багаторічна експериментальна робота підтвердила не лише ефективність окреслених підходів, а й показує статистично значиме підвищення зацікавленості молодших школярів до діяльності виду «людина-компютер», «людина-знакова система».

Розвиток інформаційної культури учасників навчально-виховного процесу.

На сучасному етапі розвитку цивілізації, в епоху глобальної інформатизації бурхливо розвиваються комп’ютерна техніка та інформаційні технології, що стимулює розвиток інформаційного суспільства. Інформація охоплює дедалі більше галузей і стає однією з головних людських цінностей та основним ресурсом майбутнього.

Поняття інформатизації (від англ. Informatisation) на сьогодні визначається як «цілеспрямовану сукупність процесів: організаційних, правових, науково-технічних, навчальних, виховних, пізнавальних; процес актуалізації учнів і педагогів до життєдіяльності та професійної діяльності у динамічних умовах інформатизації соціуму на основі створення єдиного освітнього інформаційного середовища для оптимального та всебічного використання інформаційно-комунікаційних технологій всіма учасниками навчального процесу» [1]. Саме інформатизація відкриває широкі перспективи для розвитку сучасної людини.

Інформаційну грамотність вважають однією з основних компетенцій особистості, необхідних для постійного вдосконалення професійної компетентності. Аналіз наукових джерел, що містять характеристики поняття «інформаційна грамотність» дозволяє узагальнити визначення цього поняття, а саме: це вміння та навички особистості ідентифікувати інформацію, здійснювати ефективний пошук інформації, відбирати й аналізувати, орієнтуватися в інформаційних ресурсах, інформаційних потоках та інформаційних системах.

Сьогодні разом з поняттям «інформаційна культура» часто використовується такі поняття, як «комп'ютерна грамотність», «інформаційна культура користувача персонального комп’ютера», «інформаційна культура фахівця». Слід зазначити, що вміст поняття «інформаційна культура» набагато ширший, ніж інші відмічені поняття, воно точніше відображає взаємодію окремої особи з інформаційним довкіллям і інформаційним простором.

Якщо зміст поняття «комп'ютерна грамотність» включає певні загальні знання, що стосуються інформаційної техніки і технології, комп’ютерів, їх можливостей і меж використання для вирішення різних професійних завдань, а також основи знань і практичних навичок роботи з персональним комп’ютером, то зміст поняття «інформаційна культура» передбачає наявність у людини сучасного суспільства виробленої звички отримувати знання з використанням можливостей сучасних комп’ютерних технологій точно так, як ми сьогодні отримуємо через книги. Обов’язкова складова інформаційної культури вміння переробляти, використовувати та створювати нову інформацію.

Процес інформатизації системи освіти висуває нові вимоги до учасників навчально-виховного процесу у сфері підвищення інформаційної компетенції та інформаційної культури. Зростає значимість інформаційної компетенції вчителів школи, які здійснюють свою професійну діяльність в умовах широкого впровадження засобів інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ) в освітній простір школи.

Прищеплення смаку до систематичного застосування інформаційно-комунікаційних та інноваційних педагогічних технологій, мультимедіа й Інтернету в повсякденному житті стає першочерговим завданням закладу освіти, а самі педагогічні працівники стають ключовими постатями, від яких у першу чергу залежить справа реального підвищення рівня інформаційної культури молоді, котра навчається.

Інформаційна культура сьогодні це новий світогляд, нове мислення, а також спілкування в різних інформаційних потоках, що орієнтовано на саморозвиток та самоосвіту. Пошук оптимальних технологій освіти школярів — процес постійний і динамічний. По мірі того, як швидко буде утверджуватись інформаційне суспільство, попит на інформаційно-компетентну особистість буде зростати, а це, в свою чергу, сприятиме удосконаленню напрацьованих і впровадженню нових методик.

У зв’язку з цим невід'ємною частиною загальної освіти особистості, поряд з культурою економічних, соціальних, екологічних відносин, стає інформаційна культура, яка набуває особливої актуальності в умовах інформатизації.

Отже, сьогодні важливо не стільки володіти певним обсягом інформації, скільки вміти самостійно набувати нові знання, використовуючи всю різноманітність інформаційних ресурсів, зокрема друковане слово, аудіота відеоматеріали, електронні мережі.

1.2 Педагогічна сутність формування елементів комп’ютерної грамотності молодших школярів

Сучасна науково-технічна революція сприяла створенню потужної індустрії інформатики. Обсяг наукової інформації за останні 50 років зріс приблизно у 8−10разів. Доступність інформаційних ресурсів і вміле використання засобів інформатики та ЕОМ стали одним з вирішальних чинників успішної діяльності людини, здатними забезпечити все суспільство в недалекому майбутньому потужним масовим засобом посилення інтелектуального потенціалу. Тож належною стала потреба в підвищенні рівня інформаційної культури всіх членів суспільства. І тут саме школі відведено найвідповідальніша роль, адже сама вона повинна формувати розвинуте мислення та новацій ний, евристичний підхід до постановки й виконання суспільно значущих завдань.

У 1983р. ЮНЕСКО документально підтвердив використання нових інформаційних технологій (НІТ) у 43 країнах світу. Комп’ютери стали широко використовуватися в системі освіти, у багатьох країнах було ухвалено національні проекти розвитку шкільної інформатики. Приміром, у США вже в 1984/1985 навч. рік майже 15 млн учнів та 0,5 млн учителів мали можливість працювати з комп’ютером для навчання й виховання і в школі, і в сім'ї. В результаті значно зросла ефективність позакласних занять, оскільки вони менш регламентовані, ніж шкільні програми, в учнів підвищилася зацікавленість у роботі. Сьогодні тут діє загальнонаціональна програма «Глобальна інформаційна інфраструктура», розпочинається використання супутникового телебачення з навчальною метою в рамках програми «Зоряні школи».

Так само і в Японії комп’ютери знайшли масове застосування в системі позакласного навчання. Найрозповсюдженіша мова «ЛОГО». Хоча, багато педагогів відзначають недостатні виховні можливості комп’ютера і негативно ставляться до спроби зробити його основним засобом навчання.

В Англії та Франції 1982р було проголошено Роком інформатики, відтак розроблено державні програми комп’ютеризації освіти. В межах цих програм створено банки програм, рекомендованих для навчального процесу; проведено масову перепідготовку викладачів; забезпечено впровадження ПК в системі освіти.

З 1980 року в Болгарії проведено експеримент з упровадження НІТ. Результати даного експерименту показали: хоча учні експериментальних шкіл одержали такі самі знання, набули таких самих умінь та навичок, що й учні шкіл звичайних, але цього вони досягли зі значно меншими психічними та фізичними навантаженням, виявили більший інтерес до навчання. На основі аналізу експерименту було визначено оптимальне співвідношення теорії й практики в умовах НІТ як 1:4.

У Німеччині інформатику розглядають як міжпредметну галузь, на яку повинні спиратися всі навчальні дисципліни.

З 1972 року в Угорщині також впроваджують НІТ у навчання, завдяки чому вдалося активізувати навчальний процес, пізнавальну діяльність, творчі здібності й розширювати світогляд школярів, реалізувати широкий спектр завдань розвитку й виховання особистості в цілому, в школах готувати програмістів.

Отже, проаналізувавши публікації з проблеми впровадження в школу ЕОМ за кордоном, можна зробити такі висновки:

ѕ Основна форма навчання — позакласна (гуртки, факультативи); згодом — як експериментальне вивчення основ обчислювальної техніки та програмування в рамках шкільного предмета;

ѕ Є тенденція використовувати курс інформатики в інших шкільних курсах з урахуванням міжта внутрішньо предметних зв’язків з можливостями ЕОМ;

ѕ Комп’ютери застосовують як технічні засоби навчання під час вивчення майже всіх шкільних предметів на всіх етапах освіти.

У колишньому СРСР сам термін «шкільна інформатика» зявилася в літературі в 1979 році.

Наприкінці 80-х — початок 90-х років однією з першорядних проблем науковці (серед них А. П. Єршов, В. А. Буцик, Ю.М. Горбіц, Ю. А. Первін, А. Г. Дуванов, Я. А. Зейльдман, М. Т. Гольцман, В. М. Монахов, А. Ю. Уваров та інші) називали комп’ютерну освіту та виховання в початковій школі, бачачи, з одного боку, очевидну потребу в такій освіті, а з другого — передчасність її масового впровадження.

На сьогодні в Україні впровадження ПК стало реальною справою: з’явилося чимало педагогів, які не тільки комп’ютерно-грамотні, а й готові використовувати ЕОМ у навчальному процесі.

Науковці проводять великомасштабні дослідження з визначення функцій комп’ютера в початковій школі. Уже розроблено пакети навчальних програм «Першокласник», «Знайомство з ЕОМ», «Математика», «Алгоритміка», «Роботландія», «Каштан», «Вундеркінд» та інші. Проте більшість з них охоплюють незначну частину повного курсу, в ліпшому разі їх розробляють для основних понять та елементів без урахування загальної мети навчання, що значно знижує ефективність використання цих програм.

Останнім часом поширюється дискусія з проблем використання комп’ютера в початковій школі. Найрозповсюдженішими є дві діаметрально протилежні думки — від категоричної заборони використання комп’ютера до потреби введення окремого предмета «Елементи комп’ютерної грамотності». На нашу думку, школа потребує пакетів прикладного програмного забезпечення (ППЗ), які охоплювали б навчальні завдання, важливо розділити шкільні предмети. Завдяки ППЗ можна тільки не тільки підвищити ефективність навчання, але й керувати ним, формувати високо розвинуте теоретичне мислення, розвивати розумову діяльність школярів.

Потреба вивчати інформатику насамперед пов’язана з загальноосвітніми функціями цього курсу, його роллю в розв’язані загальних завдань навчання, виховання й розвитку школярів.

Загальноосвітня функція вивчення інформатики, у свою чергу, пов’язана з опануванням учнями комплексу знань, умінь і навичок, потрібних для повсякденного життя й майбутньої професійної діяльності, для вивчення на сучасному рівні предметів природничо-математичного та гуманітарного циклів, дальшого вивчення інформатики в будь-якій формі неперервної освіти.

Виховна функція навчання інформатики пов’язана, зокрема, з формуванням в учнів уміння зважено приймати рішення, відповідати за нього, з великою роллю у вихованні гармонійно розвиненої особистості.

Дослідження свідчать, що в шкільному віці можна створити новий тип ставлення до пізнання. Скажімо, інтерес до способу здобуття знань, коли традиційно вважалося достатнім сформувати інтерес до змісту навчання. Саме курс інформатики має величезні можливості для формування, підтримки та розвитку інтересу до способів здобуття знань.

Усі зазначені знання, вміння й навички дуже важливі для учнів. Проте без неперервного та наскрізного вивчення предмета інформатики сформувати їх на сучасному етапі досить важко, а деякі й просто неможливо.

Для сучасного підходу до вивчення предмета «інформатика» характерною є тенденція побудови наскрізного курсу, починаючи з початкової школи і навіть раніше. Але там він повинен бути пропедевтичним.

Ефективність роботи, спрямованої на загальний пізнавальний розвиток дитини, в багатьох випадках залежатиме від додержання та врахування насамперед валеологічних вимог навчального середовищп.

Таким чином, викладання початкового курсу «Інформатика» в молодших класах вимагає виконання таких завдань:

ѕ Створення матеріальної бази (комп'ютери, телекомунікаційні та мультимедійні технології, нові інформаційні засоби навчання, програмне забезпечення);

ѕ Забезпечення курсу інформатики відповідною навчальною літературою;

ѕ Підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які знали б не тільки сам предмет, а й психічні, фізіологічні й вікові особливості учнів молодшого шкільного віку;

ѕ Узгодженості й наступності шкільної інформатики та інших предметів.

Формування інформаційної культури учасників навчально-виховного процесу Створення освітньо-розвивального середовища, у результаті взаємодії з яким учасники навчально-виховного процесу мають можливість максимально реалізувати свій інтелектуальний, соціальний, фізичний потенціал — одне із провідних завдань сучасної системи освіти.

Предметом нашого дослідження є організація дослідницької діяльності із використанням методу проектів для забезпечення розвитку особистісного потенціалу студентів. Сучасні дослідники розглядають метод проектів як педагогічну технологію, орієнтовану не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування та надбання нових із застосуванням активних форм навчання.

Однією із форм спільної освітньої діяльності творчих груп викладачів і студентів гуманітарно-педагогічного коледжу Київського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (КОІПОПК) є робота по створенню таких навчальних проектів, в основу яких покладені гіпертекстові та мультимедійні технології (електронні посібники, довідники із навчальних предметів, розробка та розміщення у глобальній мережі інформаційного тематичного веб-сайту), або використані середовища об'єктно-орієнтованого програмування (контролюючі (тестові) програми).

Для прикладу розглянемо систему роботи над створенням інформаційно-тематичного веб-сайту з вивчення творчості Уласа Самчука та його використанням у курсі вивчення української літератури.

Робота над створенням веб-сайту розпочалася із вивчення тих напрямів дослідницької діяльності, які б реалізовували системну інтег7раццію предметних галузей знань із української літератури, інформатики, образотворчого мистецтва, та проектування можливих форм і методів досліджень. Дослідницька робота з вивчення творчості письменника поєднувала чотири площини: «Улас Самчукавтор роману», «Постать Марії», «Проблематика роману», «Гал6ерея образів». Так, площина «Улас Самчук-автор роману» передбачала роботу з пошуку відповідної інформації в мережі Інтернет, її аналіз, відбір, обробку й узагальнення. Оскільки площина «Постать Марії» є наскрізною, учням було запропоновано здійснити аналітичне дослідження, визначивши етапи життя головної героїни, склавши хронологічну таблицю. Наступна площина — «Проблематика роману" — спрямована на розгляд сутності проблем, представлених у романі. Учням було запропоновано здійснити мікро дослідження: занотувати спогади рідних — свідків голодомору в України, обробити їх фотографії, свідомо й доцільно обираючи відповідне програмне забезпечення).

Остання площина — «Галерея образів» — спрямовує учнів на осмислення сутності образів роману та взаємостосунків між ними, твори-звіти з яких у html-форматах учні акумулювали на сервері.

Робота над дослідницькими проектами передбачала забезпечення кожному учаснику можливості реалізувати власну траєкторію ставлення до подій та героїв, зображених у романі, вироблення світоглядних моральних переконань через призму формування інформаційної культури учасників проекту.

Координаторами проекту стали викладачі інформатики й української літератури, а до його реалізації були залучені учні 2 курсу (11 клас) усіх профілів навчання та їх батьки. Навігаційну мапу, веб-дизайн та публікацію сайту на сервері КОІПОПК реалізовано творчою групою, координатором якої став учень 3 курсу Малишко Артем.

У ході роботи виникла потреба об'єднання учнів у групи на основі особистісних виборів напрямів проектної діяльності. Так, наприклад, учні класу профільного напряму «Образотворче мистецтво», для яких переважаючим є образне сприйняття дійсності, створювали галерею комп’ютерних малюнків-ілюстрацій до сюжетних ліній роману.

Таким чином, застосування проектно-дослідницької діяльності учнів щодо розробки інформаційно-тематичного веб-сайту з вивчення творчості Уласа Самчука в поєднанні з використанням інтерактивних педагогічних технологій сприяє розкриттю індивідуальних творчих здібностей кожного учня, зростанню рівня пізнавальної активності, формуванню інтегративних навичок роботи над темами мікродосліджень, прояву між предметної компетенції і інформаційному середовищі, розвитку загальної та інформаційної культури всіх учасників навчального проекту.

Розділ ІІ. Впровадження комп’ютерної грамотності на уроках інформатики

2.1 Впровадження ІКТ в сучасний освітній процес

Освіта — один з головних інститутів соціалізації особистості. Майбутнє будь-якої держави визначається системою освіти, яка існує в ній. Європейський досвід розвитку країн переконливо свідчить: чим вищий освітній рівень населення, тим потужніша держава, тим заможніший її народ. Головна мета освіти — формування вільної, відповідальної, гуманної особистості, здатної до подальшого саморозвитку. Освічена людина легко орієнтується в суспільстві, що змінюється, швидко освоює нові сфери діяльності, володіє високим рівнем толерантності, здатна проаналізувати будь-яку ситуацію, оцінити її і прийняти відповідне рішення — це громадянин відкритого суспільства.

На початку ХХІ ст. людство ввійшло в нову стадію свого розвитку — вчені й політики, підприємці й педагоги все частіше говорять про настання інформаційної ери. Сучасне життя досить складно уявити без використання комп’ютерної техніки. Наш час — це епоха постійних змін у технологіях, зокрема в освітніх, а використання персонального комп’ютера є стрижнем інформаційних технологій навчання.

Перед сучасною школою постало завдання адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві через формування відповідних компетентностей у процесі навчання.

Багаторічні психолого-педагогічні експерименти В. В. Давидова, Д.Б.Ельконіна, А. В. Занкова та інших показали, що учні здатні засвоювати значно складніший матеріал за більш короткий термін, ніж вважалося до останнього часу. Використання ІКТ допомагає учневі водночас розглядати об'єкт у кількох аспектах. Аналіз і синтез, абстракція і узагальнення виступають у наочно-діяльнісному і словесно-логічному плані та їх різноманітних співвідношеннях. Завдяки цій властивості ІКТ дають змогу не тільки стежити за перебігом мислення учня, а й формувати його розумові операції.

Концепція Національної програми інформатизації підкреслює, що «інформатизація освіти спрямовуватиметься на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерних методів навчання та тестування, що дасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог. Серед них — індивідуалізація навчання, організація систематичного контролю знань, можливість враховувати психофізіологічні особливості кожної дитини тощо. Результатами інформатизації освіти мають бути: розвиток інформаційної культури людини (комп'ютерної освіченості); розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня світових стандартів». Середовище електронного навчання — це освітній простір, у якому відбувається формування в дітей якостей і вмінь необхідних сучасній людині ХХІ століття, таких, як медіаграмотність, критичне мислення, здатність до рішення творчих завдань, уміння мислити глобально, готовність працювати в команді й громадянська свідомість. Знання й уміння ХХІ століття сприяють формуванню в учнів самостійності й розвитку в них громадянських, професійних і лідерських якостей.

Концепція Національної програми інформатизації навчального процесу, заснована на органічному поєднанні традиційних і новітніх засобів навчання, передбачає поетапне, поступове впровадження у навчальний процес ПЗНП, раціональне поєднання традиційних методів та засобів навчання, з сучасними інформаційними технологіями, що зрештою веде до поліпшення результатів навчання.

Досвід застосування комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання свідчить, що найефективнішою формою використання ППЗ у навчальному процесі є їх включення до складу програмно-методичних комплексів (ПМК), тобто використання програмних засобів разом із супроводжуючими друкованими матеріалами, призначеними для вчителя, а також для учнів. Перехід до нових комп’ютерно-орієнтованих технологій навчання, створення умов для їх розробка апробації та впровадження, раціональне поєднання нових інформаційних технологій навчання з традиційними — складна педагогічна задача і потребує вирішення цілого комплексу психолого-педагогічних організаційних, навчально-методичних, технічних та інших проблем. До числа найневідкладніших проблем, які потребують теоретичного і експериментального обґрунтування і вирішення, можна віднести:? визначення мети створення і застосування у навчальному процесі комп’ютерно-орієнтованих методичних систем навчання конкретних навчальних предметів

? розробку методичних прийомів поєднання індивідуальних, групових і колективних форм комп’ютерне-орієнтованого навчання

? розробку способів використання засобів навчання, які б забезпечували активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, розвиток їх самостійності

? розробку засобів навчання і методик їх застосування; спрямованих на реалізацію ефективного моніторингу навчального процесу та організацію ефективного управління навчальним процесом

? визначення правильних педагогічне доцільних і обґрунтованих пропорцій між комп’ютерно-орієнтованими і традиційними формами навчання

? формулювання та перевірку психолого-педагогічних вимог до педагогічних програмних засобів на всіх етапах навчального процесу

? розробку ефективних форм управління навчально-пізнавальною діяльністю з орієнтацією на інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Важливого значення набуває відповідна підготовка викладача до використання ІКТ. Вона передбачає оволодіння вчителем певними. уміннями та навичками, які свідчать про його досконале володіння комп’ютером на рівні середньо досвідченого користувача. А саме — підготувати персональний комп’ютер до роботи, прочитати перелік програм, запустити необхідну програму на виконання, вміти зберегти інформацію, скористатись принтером. На превеликий жаль, більшість вчителів не готові до застосування ІКТ саме з цієї причини.

З ІКТ може працювати лише той вчитель, який користується всім арсеналом традиційних методик. Урок у комп’ютерному класі вимагає від викладача додаткових психологічних та методичних зусиль. Не всі вчителі психологічно готові до використання ІКТ, розуміють тенденції розвитку інформаційних технологій, можливості та результати їх впровадження.

При підготовці вчителя до використання ІКТ необхідно проводити поступове, практичне навчання з демонстрацією можливостей технічних засобів та програмних засобів електронного призначення мотивуючи таким чином доцільність використання ІКТ в сучасному навчальному процесі. Саме з метою вдосконалення роботи вчителів щодо впровадження ІКТ та підвищення рівня інформаційної культури всіх учасників освітнього процесу; спрямування діяльності педагогічного колективу на активне вивчення та впровадження ІКТ у практичну освітню діяльність, апробацію ППЗ; створення єдиного інформаційного простору в ЗНВК № 67 створена проблемна група вчителів «Впровадження ІКТ в сучасний освітній процес». Основними завданнями роботи проблемної групи в цьому навчальному році стали :

* Підвищення ефективності та якості особистістно-зорієнтованого профільного навчання шляхом активного впровадження ІКТ.

* Впровадження ІКТ в навчально-виховний процес з метою задоволення освітніх потреб школярів.

* Сприяння ширшому використанню ІКТ в навчально-виховному процесі ЗНВК № 67, з метою удосконалення організації підготовки випускників до проходження ЗНО та ДПА, розробка та використання тестових технологій контролю.

Використання нових педагогічних технологій у навчально-виховному процесі дозволяє вчителям реалізувати свої педагогічні ідеї, представити їх увазі колег і одержати оперативний відгук, а учням дасть можливість самостійно вибирати освітню траєкторію — послідовність і темп навчання, систему тренувальних завдань і задач, способи контролю знань. Так реалізується найважливіша вимога сучасної освіти — вироблення в суб'єктів освітнього процесу індивідуального стилю діяльності, культури самовизначення, відбувається їхній особистісний розвиток. Використання інформаційних технологій на уроках може відбуватися різними способами, це залежить від низки факторів, найважливішими з яких вважаємо такі: потреби конкретного уроку, рівня володіння різними програмами, наявності матеріально-технічної бази для впровадження ІКТ.

Оскільки на сьогоднішній день в нашому навчальному закладі не можливо створити середовище «1 учень — 1 комп’ютер» у своїй роботі вчителі - предметними надають перевагу впровадженню таких технологій:

* Мультимедіа (проекти, презентації);

* ППЗ (електронні підручники);

* окремі типи файлів (зображення, відео-, аудіо-, анімації);

Використання мультимедійних засобів, а саме — проектного методу при навчанні передбачає декілька основних напрямків реалізації педагогічної діяльності. Особливістю даного методу являється можливість використання його на всіх етапах процесу навчання; формалізована модель змісту, статистична, текстова, графічна, ілюстративна інформація; індивідуальна допомога учневі Цей метод має багато переваг перед традиційними, оскільки, працюючи над проектом, учні діють не шаблонно, а знаходять власний шлях розв’язання поставленої задачі, вчаться користуватися різними джерелами інформації, переробляти її та відбирати найголовніше. Учень під час створення проекту (презентації) повинен розробити план викладу матеріалу, конкретизувати матеріал ілюстраціями та ключовими словами або текстом, встановити логічний зв’язок між слайдами, зробити висновки. На своїх уроках використовуємо публікації, веб-сайти, опорні конспекти, виконані з використанням комп’ютера. Підготовка до захисту готового проекту вимагає відпрацювання вміння представити отримані результати в такій формі, щоб вони були цікаві і зрозумілі слухачам. Таким чином, робота з проектної системи вирішує багато педагогічних завдань: створення позитивної мотивації в процесі навчання (забезпечується інтересом до обраної теми проекту, можливістю спробувати свої сили в самостійній творчій роботі та демонстрації результатів перед компетентною аудиторією); формування навичок розумової праці, узагальнених інтелектуальних вмінь у процесі пошуку інформації; вироблення прийомів колективної праці, розвиток письмового і усного мовлення, оскільки результати роботи представляються у вигляді ілюстративного матеріалу та тексту, а сам проект захищається в усній формі перед аудиторією. Сам проект це своєрідна тріада: задум ———- реалізація —————— продукт На уроках вчителі достатньо часто використовують групові інформаційні проекти (презентації). Для розробки презентації учні діляться на групи. В групах учасники проекту самостійно розподіляють ролі, які вони будуть виконувати: «генератор ідей» — задає структуру самого проекту і його проекту; «теоретик» — проводить презентацію проекту; «практик» — узагальнює та аналізує, робить висновок; «виконавець» — створює слайди; «критик» — корегує пошук, аналізує та узагальнює нові факти.

Використання мультимедійних технологій свідчить, що їх упровадження підвищує ефективність засвоєння матеріалу, інтенсифікує процес навчання, стимулює інтерес учнів як до знань, так і до процесу їх отримання. Важливість застосування мультимедійних засобів полягає в тому, що вони вносять в урок «цікаву новизну», яка за своїм змістом і формою викладу дає можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також по-новому його з’ясувати, викликати в учнів нові образи, поглибити здобуті знання. Основною і необхідною складовою ІКТ є педагогічні програмні засоби (ППЗ). Використання на уроках ППЗ сприяє підвищенню інтересу учнів до уроку як способу одержання інформації, піднімає навчальний процес на рівень досягнень сучасної науки, дозволяє покращити наочність навчального матеріалу.

Поєднання ППЗ і традиційних методів викладання предмету дають бажаний результат: високий рівень засвоєння фундаментальних питань і усвідомлення їх практичного застосування. Електронні підручники мають ряд переваг перед традиційними:

* Дають можливість продемонструвати процеси, явища, події про які на традиційних уроках ми говоримо, звертаючись лише до уяви учнів, спираючись на їх абстрактне мислення;

* На будь якому етапі уроку можна легко повернутися до попереднього моменту (уроку), повторити певний епізод;

* Більшість ППЗ містять іменні покажчики та словники, що дає змогу при необхідності швидко повторити (пригадати) поняття, принципи, процеси, провідні ідеї що вивчалися раніше;

* Яскраві образи без надмірних зусиль надовго запам’ятовуються.

* Використання ППЗ дає можливість синтезувати вербальну, візуальну, звукову та рухову інформацію, поєднувати абстрактно-логічні та предметно-образні форми наочності, підвищувати мотивацію навчання за рахунок єдності пізнання та розваги, емоційності та образності форми викладу навчального матеріалу. Впровадження в структуру уроку елементів мультимедіа дозволяє здійснити одночасну передачу різних видів інформації. Як правило це означає поєднання тексту, звуку, графіки, анімації та відео. Більшість процесів і об'єктів в ППЗ можуть бути представлені в динаміці їхнього розвитку, а також в вигляді 2-х або 3-х мірних моделей, що викликає в спостерігачів (учнів) ілюзію реальності процесів, що зображуються. Запам’ятовування інформації відбувається таким чином: якщо сприймається лише слухова інформація, то засвоюється 20% матеріалу; якщо інформація отримується лише за допомогою зору, то запам’ятовується до 30% матеріалу. За умови комбінованого поєднання слухового та зорового каналів інформації людина спроможна швидко засвоїти до 60% отриманої інформації. Таким чином, використання мультимедіа сприяє кращому вивченню навчальної інформації на уроках. Вчителями проблемної групи «Впровадження ІКТ в сучасний освітній процес» розробляється навчально-методичне забезпечення викладання предметів на основі використання мультимедійних технологій. Це стало необхідним тому, що деякі вчителі, які ще не працювали з новими програмними засобами, часто не уявляють собі, як мають виглядати подібні методичні доробки. З другого боку, вчителі, які вже використовують аналогічні програми в своїй педагогічній діяльності, мають зазначити основні відмінності запропонованих прикладів від власних доробок. Особливістю залучення вчителів до впровадження в навчальний процес інформаційно-комунікаційних технологій полягає в структурованому підході до опанування вчителями кожного дидактичного засобу. Так на початку розробки і створення дидактичних і методичних матеріалів вчителям пропонується переглянути розроблені іншими учасниками і вчителями приклади таких матеріалів та проаналізувати їх місце в начальному процесі та дидактичні особливості їх використання для різного віку учнів та в залежності від навчальних цілей. Вчителями навчального закладу створено цілу низку авторських уроків з використанням інформаційно — комунікаційних технологій, зокрема урок біології «Неклітинна форма життя — віруси», урок історії «Утворення Єгипетської держави», урок математики «Ділення десяткових дробів», урок обслуговуючої праці «Українська вишивка — ремесло чи мистецтво?» та багато інших.

Отже, можна зробити висновок, ща активна роль інформаційних технологій в освіті обумовлена тим, що порівняно з традиційними навчально-методичними засобами комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання забезпечують нові можливості, а також дозволяють реалізувати сучасні педагогічні технології навчання на більш високому рівні, стимулюють розвиток дидактики та методики.

2.2 Комп’ютерна грамотність як необхідний компонент сучасної освіти

За сучасних умов підготовки вчителя початкової школи на часі постає проблема удосконалення системи професійних умінь як основної складової його фахової компетентності. Однією з нагальних проблем, що потребує розв’язання у вузівській практиці, є підвищення рівня готовності вчителя до реалізації нових завдань державних стандартів початкової освіти. їх введення орієнтує нас на побудову нової моделі засвоєння майбутніми вчителями основних компетенцій, пов’язаних із їх умінням формувати у дитини досвід елементарного володіння комп’ютером. Необхідною умовою за цього є здобуття студентом достатнього рівня комп’ютерної грамотності.

Виходячи із сутності поняття «комп'ютерна грамотність» визначимо основні підходи до його тлумачення. Як зазначають у педагогічному словнику О.Ю.Коджаспіров, комп’ютерна грамотність — це частина технологічної освіти. У структуру комп’ютерної грамотності входять знання:

— основних понять інформатики і обчислювальної техніки;

— принципового устрою і функціональних можливостей комп’ютерної техніки;

— сучасних операційних систем і володіння їх основними командами;

— сучасних програмних оболонок і операційних засобів загального призначення, володіння їх функціями, — а також

— володіння хоча б одним текстовим редактором; первісні уявлення про алгоритми, мови і пакети програмування;

— первісний досвід використання прикладних програм утилітарного призначення. інформаційний культура школяр грамотність

Інформаційну підготовку ми розглядаємо як процес формування у майбутнього вчителя знань про інформаційні технології, вмінь та навичок їх його використання для організації навчально-виховного процесу та засвоєння учнями початкових класів основ інформаційної культури.

Інформатизація системи освіти як одна з ланок загального процесу професійної підготовки фахівця з одного боку, має на меті підвищення ефективності навчання завдяки розширенню обсягів інформації та вдосконаленню методів її застосування, а з другого — спрямована на те, щоб користувачі могли застосовувати інформаційні технології в особистій професійній діяльності та навчально-виховному процесі.

Підходи до розв’язку даної проблеми у своїй еволюції значно трансформувалися, відповідно до того, який науково-педагогічний зміст вкладався в поняття «комп'ютерна грамотність» .

За висновками А.П.Єршова основними компонентами комп’ютерної грамотності виступають:

§ знання основних алгоритмічних структур і вміння застосовувати ці знання для побудови алгоритмів;

§ розуміння будови і функціонування ПЕОМ і елементарні навички складання програм для ПЕОМ;

§ навички грамотної постановки задач, що виникають в практичній діяльності, для їх розв’язку з допомогою ПЕОМ;

§ Навички формалізованого опису поставлених задач, елементарні знання про методи математичного моделювання і уміння будувати прості маиематичні моделі поставлених задач;

§ навички кваліфікованого використання основних типів інформаційних систем і пакетів прикладних програм загального призначення;

§ уміння грамотно інтерпретувати результати розв’язок практичних задач за допомогою ПЕОМ.

Виходячи з того, що для вчителя головним є можливість використання комп’ютерної техніки в навчально-виховному процесі можна ділити такі складові компоненти інформаційної підготовки вчителя як:

— уявлення про різні види інформації, способи її збереження, передачі вільного доступу, відповідні методи обробки;

— уміння орієнтуватися в сучасних засобах математичного і програмного забезпечення, розуміючи при цьому, що можна, а чого на даному етапі можна зробити з використанням ПЕОМ в навчально-пізнавальному процесі

— уміння самостійно, у випадку необхідності, написати програму на одній з мов програмування високого рівня.

У відповідності до глибини і рівня комп’ютерної М. А. Лейбовський виділяє декілька рівневих характеристик системи засвоєння майбутніми вчителями змісту інформаційної підготовки — від початкового до високого.

До початкового рівня відносилися студенти, які достатньо користуються клавіатурою і різними периферійними пристроями (накопичувачі, друкарські пристрої), знають можливості комп’ютера та вміють застосовувати певний набір готового програмного забезпечення для розв’язку задач як автоматизації навчання, так і в управлінській діяльності навчального закладу.

Середній рівень засвоєння майбутніми вчителями змісту інформаційної підготовки визначався як наявність достатніх знань в області використання готових програмних засобів, умінь скласти програму, використовуючи вже розроблене програмне забезпечення, а, у випадку необхідності, і грамотно сформулювати задачу, яка вимагає розв’язку з допомогою ПЕОМ. На цьому рівні необхідно знати принципи побудови автоматизованих навчальних курсів і вміти користуватися ними в навчальному процесі.

Найвищий рівень — рівень професійних програмістів. Сюди відносились студенти, які впевнено володіли мовами програмування високого рівня і вміли грамотно скласти програму, яка відповідала б колу їх професійних інтересів.

З кінця 80-х років змінюються підходи до розуміння комп’ютерної грамотності студентів, і відповідно, трансформуються вимоги до розробки змісту інформаційної підготовки вчителя. Провівши аналіз наукових досліджень, в яких розкриті тогочасні тенденції у розробці змісту інформаційної підготовки вчителя, узагальнення практичних результатів впровадження комп’ютерів у вищу та загальноосвітню школу ми встановили, що найбільшу цінність для майбутньої професійної діяльності має набуття студентами і вчителями практичних навичок використання ПК для підготовки, зберігання, обробки текстової та графічної інформації, що відкриває шлях до формування інформаційної культури особистості.

Культура, у широкому розумінні - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. У вузькому розумінні - ступінь довершеності в оволодінні якоюсь галуззю знань або діяльності.

Враховуючи відомості, одержані з аналізу наукових першоджерел, спираючись на порівняльну характеристику наукових термінів, подаємо таке визначення поняття «інформаційна культура вчителя» .

Інформаційна культура вчителя — це його здатність на основі глибокого розуміння інформації, знань, умінь, навичок її обробки, передачі, зберігання ефективно здійснювати навчально-виховний процес. У роботах М. І. Жалдака, В. І. Кайміна, В. М. Монахова та інших науковців розкриті різні аспекти змісту інформаційної культури вчителя. Зокрема, М.І.Жалдак виділяє три компоненти інформаційної культури:

— розуміння суті інформації;

— оцінка інформації та її вимірювання;

— знання, вміння та навички, необхідні для використання основних складових інформаційної технології в навчальному процесі (робота з графічним, текстовим, музичним редакторами, обчислення значень виразів і функцій, робота з базами даних, електронними таблицями, інтерактивними проблемно-орієнтованими інструментальними засобами супроводу навчального процесу);

— розуміння суті алгоритмізації;

— розуміння структури даних і знань;

— уміння будувати інформаційні моделі найпростіших об'єктів, а також найпростіші алгоритми і програми.

Ми встановили, що для сьогоднішнього етапу особливої актуальності набирає завдання формування у випускника педагогічного вузу інформаційної культури.

На нашу думку, мета і зміст інформаційної підготовки вчителя початкових класів мають полягати у професійній підготовці студентів педагогічних факультетів до використання нових інформаційних технологій у навчанні учнів має здійснюватися на основі бінарного викладання, суть якого проявляється у тому, що випускник педфаку має бути підготовлений до використання засобів нових інформаційних технологій в навчальній і позакласній роботі з молодшими школярами з одного боку, і, з іншого, він покликаний забезпечити формування основ інформаційної культури молодших школярів в процесі проведення уроків з інформатики і обчислювальної техніки в початкових класах.

Отже, ми вважаємо, що якщо в процесі навчання у вузі, у випускника складеться певний тезаурус знань, умінь та навичок в області інформатики і обчислювальної техніки, нових інформаційних технологій та методики їх використання, тоді означена мета інформаційної підготовки вчителя початкових класів буде успішно досягнута.

2.3 Мовна культура молодших школярів на уроках інформатики

Соціальний престиж інформаційних наук, прикладна значущість інформаційних підходів до розв’язання практичних завдань, вивчення курсу інформатики у середній школі призводить до того, що поступово, але неухильно знижується освітня межа у вивченні основ інформатики. Формування умінь працювати з інформацією значною мірою залежить від достатнього розвитку мовлення молодших школярів. У пояснювальній записці до пропедевтичного курсу «Сходинки до інформатики» вказується, що одним із шляхів засвоєння та застосування знань з інформатики є робота з програмами з предметів освітнього циклу, в тому числі й з української мови [2, с. 7].

Починаючи з другого класу чотирирічної початкової школи, передбачається формування в учнів умінь працювати з розвивальними, навчальними та навчально-контролюючими програмами, складеними до певних тем курсу рідної мови. Вони ознайомлюють з окремими темами навчання мови в початковій школі, але не вичерпують можливостей мислительної, пізнавальної, комунікативної функцій мови. У пояснювальній записці не вказується, який зміст, обсяг та розділи рідної мови доцільно використовувати на уроках інформатики в початкових класах.

Відповідно до тематичного планування пропедевтичного курсу з інформатики ознайомлення учнів третього класу з операційною системою Windows та текстовим редактором WordPad орієнтує на відпрацювання навичок користувача персонального комп’ютера (ПК), тоді як лінія розвитку мовленнєвої діяльності залишається на другому плані. Це не є недоліком програми, а лише стимулює пошук методичних підходів, у яких би лінія оволодіння молодших школярів інформаційними знаннями поєднувалася з словотвірною, лексичною, граматичною роботою у вивченні рідної мови.