Облік і аудит розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні основи організації розрахунків з покупцями і замовниками
• 1.1 Поняття і класифікація дебіторської заборгованості
• 1.2 Сутність та визначення резерву сумнівних боргів
• 1.3 Автоматизація обліку дебіторської заборгованості
• 2. Діюча система обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві
• 2.1 Загальна характеристика підприємства
• 2.2 Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві
• 2.3 Облік резерву сумнівних боргів
• 2.4 Документальне оформлення обліку розрахунків з покупцями та замовниками
• 2.5 Оперативний облік і контроль розрахунків з покупцями та замовниками
• 2.6 Використання програмного забезпечення на ТОВ НВП «Лабораторна техніка»
• 3.1 Аудит дебіторської заборгованості
• 3.2 Методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками
• 3.3 Методика визначення резерву сумнівних боргів
• 3.4 Аудит розрахунків з покупцями та замовниками з використанням інформаційних систем
• 4. Охорона праці й навколишнього середовища
• 4.1 Загальні питання охорони праці й навколишнього середовища
• 4.2 Промислова санітарія
• 4.2.1 Мікроклімат приміщення
• 4.2.2 Освітлення приміщення
• 4.2.3 Шум
• 4.2.4 Електромагнітні випромінювання
• 4.3 Організація безпечних умов праці
• 4.4 Електробезпека
• 4.5 Пожежна безпека
• 4.6 Охорона навколишнього середовища
• Висновки
• Список джерел інформації
• Додатки

Вступ

Постійні зміни в економіці та економічній політиці держави обумовлені переходом України до ринкових відносин. Економічні відносини, що склалися на початковому етапі, привели до знищення багатьох стійких господарських зв’язків між країною та іншими суб'єктами господарювання, означене підірвало економіку держави в період її становлення. Ускладнюється процес налагодження економічних зв’язків тим, що в даний час багато ринків для України виявилися закритими через низьку конкурентоспроможність виробляємої промислової продукції. У промисловості країни переважають застарілі енергомісткі виробництва і це не сприяє зниженню собівартості продукції, як наслідок не сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції. Означене вище свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

В ході господарської діяльності підприємство постійно має потребу в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, а саме покупцями та замовниками. При відвантаженні виготовленої продукції, підприємство не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця, тому протягом періоду від моменту відвантаження промислової продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Для покриття сумнівних боргів підприємства створюють резерв сумнівних боргів - це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців та замовників, підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.

дебіторська заборгованість облік розрахунок Будь-яка дебіторська заборгованість передбачає сумнівні борги отримання грошових коштів або товарів, тому вона визнається активом. Але у випадку, якщо підприємство має достатні підстави припускати, що така заборгованість не буде погашена, така заборгованість повинна бути віднесена на витрати, оскільки вона не може бути визнана активом і відображена у балансі, так як підприємство не отримає у майбутньому економічної вигоди.

В такій ситуації основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. При цьому правильна організація обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є важливим завданням маркетингової стратегії підприємства.

Метою даної дипломної роботи є вивчення діючої системи обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, а також розробка заходів щодо її вдосконалення. Для цього в дипломній роботі вирішувалися наступні завдання:

розглянуто поняття дебіторської заборгованості, наведена її класифікація;

розглянуто поняття та порядок визначення резерву сумнівних боргів;

вивчено автоматизацію дебіторської заборгованості на підприємстві;

вивчено та описано діючу систему обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

описано оперативний облік і контроль розрахунків з покупцями та замовниками;

розглянуто порядок проведення аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві;

вивчено методику проведення аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві;

запропоновано заходи щодо вдосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками на основі застосування ПЕОМ.

Об'єктом дослідження є ТОВ НВП «Лабораторна техніка», видом діяльності якого є оптова торгівля хімічними реактивами, лабораторним посудом та лабораторними приладами.

Для вивчення діючої системи обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками було використано праці вітчизняних і закордонних вчених-економістів, інформацію з документів планової, оперативної, бухгалтерської та статистичної звітності ТОВ НВП «Лабораторна техніка», законодавчі й нормативні акти України.

1. Теоретичні основи організації розрахунків з покупцями і замовниками

1.1 Поняття і класифікація дебіторської заборгованості

В процесі господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу. Тобто відбувається кредитування покупця, тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 і зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 25 жовтня 1999 р. № 725/4018.

Норми цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку застосовуються підприємствами, організаціями й іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Означене Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації про дебіторську заборгованість, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми коштів, їх еквівалентів або інших активів. Заборгованість (борг) — боргові зобов’язання, що виникають внаслідок видачі векселів, випуску облігацій.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату, яка виникає під час нормального циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом тільки в тому випадку, якщо існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигід і може бути визначена певною сумою. Тобто одночасно з визначенням доходу від реалізації товарів, робіт та послуг і оцінюється за первісною вартістю. При віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової ураховується не загальний очікуваний строк оплати відповідно до договору, а очікуваний строк до погашення, що залишився з дати балансу. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами в період її нарахування.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Поточною дебіторською заборгованістю вважається сума дебіторської заборгованості, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Виділяють два види дебіторської заборгованості: товарна та нетоварна або неопераційна.

Товарними називаються операції пов’язані з натурально-речовинною оплатою продукції, робіт та послуг. Таким чином, товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, що передбачає продаж товарів, виконання робіт або надання послуг.

Контрагентами звичайної операційної діяльності виступають покупці та замовники. Покупцями є фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги). Замовники — це учасники договору, на підставі замовлення яких виробляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи.

Нетоварна або неопераційна дебіторська заборгованість виникає в результаті нетоварних операцій: розрахунки по авансах виданих, розрахунки з підзвітними особами, розрахунки по претензіях, розрахунки по відшкодуванню заподіяного збитку, розрахунки з іншими дебіторами.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 можна виділити довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю вважається сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Види довгострокової дебіторської заборгованості представлені на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 — Види довгострокової дебіторської заборгованості

Нормальна дебіторська заборгованість — дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у погашенні її боржником.

Класифікація поточної дебіторської заборгованості представлена на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 — Класифікація поточної дебіторської заборгованості

До особливого виду розрахунків відносять бартерні операції. Товарообмінна або бартерна операція — це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, передбачає розрахунок за продану продукцію, роботи, послуги в іншій, ніж грошовій, формі, включаючи різні види погашення взаємозаборгованості між сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків.

Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує непевність в її погашенні боржником.

Безнадійною дебіторською заборгованістю вважається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її поверненні боржником або по який минув строк позовної давності.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за винятком резерву сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється по первісній вартості. У випадку відстрочки платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою коштів та їх еквівалентів, які підлягають одержанню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю по нарахованим доходам (відсоткам) в період її нарахування. (Пункт 6 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України N 304 від 30.11.2000 р.).

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги враховується в підсумок балансу по чистій реалізаційній вартості. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи із платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

1.2 Сутність та визначення резерву сумнівних боргів

Будь-яка дебіторська заборгованість передбачає сумнівні борги отримання грошових коштів або товарів, тому вона визнається активом. Але у випадку, якщо підприємство має достатні підстави припускати, що така заборгованість не буде погашена, така заборгованість повинна бути віднесена на витрати, оскільки вона не може бути визнана активом і відображена у балансі, так як підприємство не отримає у майбутньому економічної вигоди.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості по строкам її непогашення з встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди.

Поточна дебіторська заборгованість, яка виступає фінансовим активом, відображається у балансі за чистою реалізаційною вартістю. З метою оцінки можливих втрат внаслідок безнадійної заборгованості відповідно до принципу обачності, який означає, що активи й доходи не повинні бути завищені, а зобов’язання і витрати — занижені, П © БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачає нарахування у кінці звітного періоду резерву сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів - це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців, підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.

Також важливим принципом є принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Витрати, пов’язані зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості, виникають у процесі реалізації і повинні відповідати періоду, коли продукція, товари, роботи, послуги продаються. Дебіторська заборгованість може стати безнадійною через тривалий час після продажу, тому збитки від анулювання сумнівного боргу слід оцінювати у поточному періоді та включати до складу витрат цього ж звітного періоду.

Резерв сумнівних боргів нараховується тільки для сумнівної дебіторської заборгованості.

Непогашення дебіторської заборгованості може виникнути внаслідок недостатності майна боржника у випадку визнання його банкрутом, дії форс-мажорних обставин, смерті або позбавлення волі фізичних осіб-боржників або закінченням строку позовної давності.

У податковому обліку безнадійною визнається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатньої кількості коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку зниклими безвісті, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами.

На підставі платоспроможності дебіторів резерв сумнівних боргів визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану боржника і оцінки можливості погашення боргу повністю або частково.

За допомогою цього методу можна визначити резерв сумнівних боргів умовно, оскільки платоспроможність якого-небудь дебітора можна визначити тільки приблизно. Даний метод застосовується, якщо у підприємства є незначна кількість постійних покупців (замовників), про платоспроможність яких підприємство має достовірну інформацію.

Величина резерву сумнівних боргів на підставі класифікації поточної дебіторської заборгованості по строкам її несплати та аналізу її фактичного непогашення за попередні звітні періоди визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнту сумнівності відповідної групи.

Підприємство самостійно визначає групи по строкам непогашення поточної дебіторської заборгованості.

Для визначення величини резерву згідно з п. 8 П © БО 10 передбачено використовувати наступні методи: застосування абсолютної суми сумнівної

заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів, тобто окремо за кожним сумнівним боргом залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника та оцінки ймовірності погашення боргу повністю або частково. Даний метод є методом умовного визначення резерву сумнівних боргів, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна визначити лише наближено. Означений метод застосовується, якщо у підприємства незначна кількість постійних контрагентів, про платоспроможність яких воно має достовірну інформацію.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Наявні наступні способи розрахунку коефіцієнту сумнівності:

визначання питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3−5 років.

За методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати сума резерву визначається як добуток чистого доходу звітного періоду на коефіцієнт сумнівності.

Характерною особливістю даного методу є те, що він ґрунтується на оборотному, а не на сальдовому принципі. Тобто під час розрахунку суми резерву, яку потрібно нарахувати за звітний період, початкове сальдо на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» не впливає на розмір нарахувань, тоді як при визначенні резерву, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, резерв на кінець звітного періоду донараховується із врахуванням вхідного сальдо рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» .

Порядок розрахунку резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення за попередні роки відображено в прикладі.

Залишок резерву сумнівних боргів до складання балансу на 31-е грудня 2010 р. становить 3020 грн. Дані про дебіторську заборгованість за попередні три роки наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Дані про дебіторську заборгованість підприємства

Резерв сумнівних боргів визначимо за допомогою таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 — Розрахунок резерву сумнівних боргів

З урахуванням залишку резерву сумнівних боргів слід донарахувати ще 2063,99 грн. (5083,99 — 3020,00) з включенням до витрат грудня 2010 р.: Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги» та К-т 38 «Резерв сумнівних боргів» — 2063,99 грн.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу визначає залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

На основі визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3−5 років до кожної групи дебіторської заборгованості застосовується певний відсоток сумнівних боргів, який базується на досвіді минулих періодів. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості визначається залежно від обраного періоду спостереження.

Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Розглянемо визначення резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт сумнівності (К_с) відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за формулою:

(1.1)

де Б_зн — фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи за n-ний місяць обраного для спостереження періоду;

Д_зн — дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець місяця обраного для спостереження періоду;

і - кількість місяців в обраному для спостереження періоді.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати та включається до складу інших операційних витрат.

При виключенні безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги по активам здійснюється одночасне зменшення величини резерву сумнівних боргів.

При недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Дебіторська заборгованість виступає складовим елементом фінансової звітності активу має визнаватися і відображається у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку.

Експортні операції відображаються в обліку у гривнях та у валюті контракту, при цьому при відвантаженні на експорт використовується курс НБУ на дату здійснення операції. Такою датою є дата оформлення вантажної митної декларації, або дата підписання з нерезидентом акта виконаних робіт, наданих послуг.

При здійсненні експортних операцій (крім бартерних) слід враховувати норми П © БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Дебетове сальдо рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» у випадку продажу за гроші при відображенні у балансі є монетарною статтею. У цьому випадку сальдо рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» перераховується за діючим курсом НБУ на кожну дату балансу та на дату здійснення операції. При цьому утворюються курсові різниці, які включаються до складу доходів або витрат звітного періоду.

Поточна дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійної, списується з балансу з відображенням витрат у складі інших операційних витрат.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі підприємства по їх дійсній вартості.

У примітках до фінансової звітності підприємства наводиться наступна інформація про дебіторську заборгованість:

перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості зв’язаних сторін, з виділенням внутрігрупового сальдо дебіторської заборгованості;

склад і суми статті балансу «Інша дебіторська заборгованість» ;

метод визначення величини резерву сумнівних боргів;

сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

1.3 Автоматизація обліку дебіторської заборгованості

Сучасна економічна система будь-якої держави є складною мережею взаємовідносин господарюючих суб'єктів, котрі входять до неї. Основою таких взаємовідносин є фінансово-розрахункові операції, пов’язані з поставками матеріальних цінностей і наданням послуг, погашенням вимог і зобов’язань фінансового характеру тощо.

У зв’язку зі збільшенням ролі фінансів у розвитку промислового виробництва та підвищення його ефективності, до розв’язання задач автоматизації обліку фінансово-розрахункових операцій (ОФРО) ставляться нові вимоги направлені на його подальший розвиток.

Зазначимо, що під час автоматизації ОФРО реалізується великий комплекс задач з переробки інформації, яка обертається як всередині підприємства, так і між підприємствами (покупцями та замовниками, постачальниками, споживачами, фінансово-кредитними установами, вищими органами управління тощо). Це підтверджує наявність на цій ділянці обліку розвинених внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків.

Перші передбачають інформаційний облік, що реалізує взаємовідносини підприємства з робітниками, службовцями, інженерно-технічним персоналом у межах розрахунків за заробітною платою, матеріальним стимулюванням тощо.

Склад других значно ширший і містить взаємовідносини з:

підприємствами й організаціями постачальниками з оплати поставлених устаткування, матеріалів, сировини, палива, запасних частин, інструментів;

покупцями та замовниками за розрахунками з реалізованої готової продукції і товарів;

вищими організаціями в процесі перерозподілу прибутку;

фінансово-кредитними установами при одержанні та погашенні коротко — та довгострокових кредитів, сплаті процентів за кредит тощо;

державою при сплаті податків і платежів до бюджетів різних рівнів, отриманні асигнувань з бюджету тощо.

Перші два види взаємовідносин носять переважно товарний характер, інші - нетоварний.

Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання сировини й матеріалів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж й отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами. У затвердженому Міністерством фінансів України П © БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.

Готівка — це грошові знаки національної валюти України — банкноти та монети, зокрема обігові та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки можна здійснювати не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі. Безготівкові розрахунки — це розрахунки за допомогою переказу банками грошових коштів на рахунки клієнтів на основі розрахункових документів у стандартизованій формі, а також шляхом заліку взаємних зустрічних вимог. Організації грошових розрахунків з використанням безготівкових перерахунків надається перевага порівняно з платежами готівкою, оскільки вона дозволяє зекономити готівкові кошти, скоротити витрати обігу, здійснювати контроль за операціями підприємств і дотриманням ними податкової, платіжної та розрахункової дисципліни.

Основними завданнями обліку розрахунків на підприємстві є:

правильна організація, своєчасне та законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;

здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, зокрема за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

Складність інформаційної системи ОФРО вимагає в умовах автоматизації виділення задач, які охоплюють однорідні групи фінансово-розрахункових операцій.

При автоматизації розрахункової ділянки обліку найдоцільнішим є таке групування задач:

облік грошових засобів (2В601);

облік розрахункових операцій (2В602);

облік капіталу і резервів (2В603);

облік кредитів банків і фінансування (2В604);

облік фінансових результатів (2В605).

Склад основних розрахунків, які охоплюють перераховані задачі обліку фінансово-розрахункових операцій при їх автоматизації зумовлює виділення низки підзадач системи автоматизації ОФРО. В умовах практичного застосування на конкретних підприємствах можливе і розширення цього складу підзадач і певне перегрупування задач, що залежить від специфіки фінансово-господарської діяльності підприємств.

Задача обліку грошових засобів (2В601) містить підзадачі обліку грошових засобів у касі (готівки та грошових документів — оплачених путівок у санаторії, пансіонати та будинки відпочинку; поштових марок; проїзних квитків тощо), грошових засобів на рахунках у банках у розрізі видів рахунків (поточний, акредитив, валютний, депозитний, картковий тощо), інших грошових засобів (зокрема, грошових коштів у дорозі, тобто грошей, зданих до банку або інкасаторам, але не зарахованих на поточний рахунок до 24-ї години наступного дня).

Задача обліку розрахункових операцій (2В602) є значно ширшою аніж решта задач, що входять до ділянки ОФРО. Вона містить такі підзадачі:

обліку розрахунків з постачальниками (юридичними або фізичними особами, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), надають послуги (подачу електроенергії, газу, води тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо) та підрядниками (спеціалізованими підприємствами або фізичними особами, які виконують будівельно-монтажні роботи під час спорудження об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво). Облік таких розрахунків ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ;

обліку розрахунків з покупцями та замовниками (фізичними або юридичними особами, які купують товари (роботи, послуги)) і замовниками (учасниками договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору). Облік цих розрахунків ведеться на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» ;

обліку розрахунків за авансами виданими, тобто грошовими сумами або іншими майновими цінностями, які передаються в рахунок виконання договірного зобов’язання (наприклад, у рахунок наступних поставок). Такого роду платіж може бути повним або частковим. Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також за оплатою продукції та робіт, прийнятих замовником частково готовими, передбачений рахунок 371 «Розрахунки за авансами виданими» ;

обліку розрахунків з підзвітними особами (працівниками цього підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємства). Для обліку розрахунків з підзвітними особами призначено рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами» ;

обліку розрахунків за відшкодуванням завданих збитків. Збитки — це виражена в грошовій формі шкода, завдана одній особі протиправними діями іншої. Для обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків унаслідок недостач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, призначено рахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» ;

обліку розрахунків за претензіями, тобто вимогами кредитора до боржника про добровільну сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції або виконаної роботи. Облік розрахунків за претензіями, які висунуті постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред’явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками ведеться на рахунку 374 «Розрахунки за претензіями» ;

обліку розрахунків за податками (обов'язковими платежами підприємств і окремих осіб в державний або місцевий бюджети) і платежами (внесками та відрахуваннями юридичних і фізичних осіб до державних фондів, встановлених законодавством). Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» ;

обліку розрахунків з іншими дебіторами (в основному це всі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами)). Облік розрахунків з іншими дебіторами ведеться на однойменному субрахунку 377.

Технологія машинного оброблення інформації ділянки ОФРО полягає у групуванні даних на рахунках з метою контролю за станом і витрачанням засобів, а також своєчасним виконанням різноманітних фінансових зобов’язань. Остаточним результатом розв’язання всіх розглянутих задач за допомогою ЕОМ є формування облікових реєстрів двох видів:

оборотних відомостей за синтетичними рахунками;

відомостей аналітичного обліку, за допомогою яких здійснюють контроль за витрачанням грошових засобів.

Розглядуваний розділ обліку відрізняється широтою охоплення бухгалтерських рахунків, за якими здійснюється обробка інформації. Вони становлять близько 50% загальної кількості рахунків бухгалтерського обліку, що характеризує наступні задачі:

виконання робіт з будівництва спеціалізованих будівель для розміщення технічних засобів і персоналу 1С;

спорудження кабельних каналів;

виконання робіт з монтажу технічних засобів і ліній зв’язку тощо.

Пусконалагоджувальні роботи: автономне налагодження технічних і програмних засобів; завантаження інформації у базу даних і перевірка системи її експлуатації; комплексне налагодження всіх засобів системи.

На стадії впровадження проводяться альфа — та бета-тестування. Суть альфа-тестування полягає у виявленні помилок в 1С за допомогою тисяч а-тестів під час експлуатації 1С усередині підприємства. Але таке тестування не в стані покрити всі сторони функціонування підприємства в умовах впровадження 1С. Помилки все одно будуть.

З метою локалізації помилок, які не виявлені під час функціонування 1С усередині підприємства, знаходять клієнтів, яким надають безкоштовно або за символічну плату 1С для практичного тестування. У цьому випадку виявляються помилки, які виправляють.

На етапі підтримки системи, або етапі супроводження і модернізації, необхідно розширити, вдосконалити та виправити функціональні характеристики системи. На цьому етапі розробки 1С проводяться такі роботи:

виправляють помилки проекту та програмування;

модифікують систему відповідно до змін середовища;

удосконалюють систему для розв’язання нових задач чи врахування нових можливостей;

забезпечують безпеку системи від майбутніх проблем.

2. Діюча система обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві

2.1 Загальна характеристика підприємства

ТОВ НВП «Лабораторна техніка» засноване у відповідності з Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. Зареєстроване товариство виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м. Донецьк 31 березня 2000 року.

Видом діяльності ТОВ НВП «Лабораторна техніка» є оптова торгівля. Діяльність ТОВ НВП «Лабораторна техніка» полягає в оптовій торгівлі:

хімічними реактивами;

лабораторним посудом;

лабораторними приладами.

Форма власності ТОВ НВП «Лабораторна техніка» — колективна. Зареєстрована юридична адреса ТОВ НВП «Лабораторна техніка», яка відповідає фактичному місцезнаходженню.

Управління товариством здійснюють загальні збори засновників. ТОВ НВП «Лабораторна техніка» має два засновники.

Основні показники господарської діяльності ТОВ НВП «Лабораторна техніка» наведено у таблиці 2.1.

З даних таблиці 2.1 бачимо, що протягом 2010 року середньоспискова чисельність працівників зросла на 4 особи і становила 10 чол. Це пов’язано з тим, що на підприємстві стабільно виплачується заробітна плата, яка в 2010 році зросла і склала 1590 грн.

В порівнянні із 2009 роком відбулися позитивні зрушення: виручка від реалізації зросла на 99,5 тис. грн., що становило 11,6%, збільшилась вартість основних фондів на 5,6 тис. грн., головним чином за рахунок введення нових потужностей.

Таблиця 2.1 — Основні показники діяльності ТОВ НВП «Лабораторна техніка»

На кінець 2010 року наявна кредиторська заборгованість, яка у порівнянні з 2009 роком зросла у двічі і становила 132,9 тис. грн. Дебіторська заборгованість на кінець звітного року складає 40,8 тис. грн., що на 22,5 тис. грн. більше ніж у попередньому році.

У таблиці 2.2 представлено динаміку витрат по елементах на ТОВ НВП «Лабораторна техніка» протягом 2009;2010 років.

Як свідчать дані таблиці 2.2 найбільшу питому вагу у витратах займають інші операційні витрати (53,3%). Протягом 2010 року вони зросли на 45,9%, що становило 18,8 тис. грн. Також зросли витрати на оплату праці, що пов’язано з ростом фонду оплати праці.

У 2010 році на підприємстві зросли витрати на 28,6 тис. грн., в наслідок чого зменшився прибуток підприємства.

Таблиця 2.2 — Динаміка витрат по елементах на ТОВ НВП «Лабораторна техніка» у 2009;2010 рр.

Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ТОВ НВП «Лабораторна техніка» показав, що підприємство займає стійке становище на ринку оптової торгівлі лабораторними приладами м. Донецьк.

2.2 Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві

Поточна дебіторська заборгованість на ТОВ НПВ «Лабораторна техніка» відображається на рахунках третього класу.

Для обліку дебіторської заборгованості з покупцями та замовникам за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги використається рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» .

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має наступні субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» — для обліку з покупцями та замовниками, що знаходяться на митній території України;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями» — для обліку з іноземними покупцями та замовниками з експортних операцій;

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ» — для обліку з учасниками промислово-фінансовий груп.

Рахунок 36 активний, балансовий, призначений для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й надані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселем.

По дебету рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), що включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню в бюджети і позабюджетні фонди та включені до вартості реалізації, по кредиту — суми платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу, а також інші види розрахунків.

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах.

Основні бухгалтерські записи по розрахунках з покупцями та замовниками на підприємстві у випадку передоплати представлені в таблиці 2.3.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками на ТОВ НВП «Лабораторна техніка» ведеться по кожному покупцеві та замовникові, по кожному пред’явленому до оплати рахунку. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити одержання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість неоплачену в строк. З цією метою підприємство веде картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільно форми.

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, яка обумовлена договором.

Таблиця 2.3 — Основні бухгалтерські записи по розрахунках з покупцями та замовниками у випадку передоплати

Аналітичний облік повинен своєчасно надавати управлінцям необхідну інформацію про стан розрахунків з дебіторами з метою оптимізації її обсягу та забезпечення своєчасного погашення.

Облікова інформація про структуру дебіторської заборгованості, термін утворення та дату визнання в обліку заборгованості, стан заборгованості, причини утворення дебіторської заборгованості, характер можливості погашення дебіторської заборгованості, отримані забезпечення дебіторської заборгованості необхідна управлінцям для аналізу динаміки дебіторської заборгованості, формування принципів кредитної політики та системи кредитних умов, систематизації і аналізу інформації про покупців та замовників, моніторинг дебіторської заборгованості, формування стандартів оцінки платоспроможності дебіторів і визначення умов надання кредиту, формування процедури своєчасного погашення дебіторської заборгованості, забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, розрахунку прогнозного розміру резерву сумнівних боргів та побудови ефективно системи контролю за рухом і своєчасним погашенням дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.4 — Господарські операції та кореспонденція рахунків по розрахунках з покупцями та замовниками

Господарські операції та кореспонденція рахунків по обліку розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві наведені в таблиці 2.4.

Аналітичний облік на субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» на підприємстві ведеться в гривнях і валюті, що обумовлена договором.

Відповідно до податкового законодавства датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше [7]:

дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату продукції, що підлягає продажу, у разі продажу продукції за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження продукції - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Синтетичний облік за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» на підприємстві ведеться в Журналі 3 в першому розділі та Відомості 3.1.

В статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (рядки 160−162 активу ф.1) відображається поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані послуги, поставлену продукцію, виконані роботи. До валюти балансу включається чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості. В Звіті про рух грошових коштів підприємства відображаються зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості.

2.3 Облік резерву сумнівних боргів

Для обліку резерву сумнівних боргів на ТОВ НВП «Лабораторна техніка» використається рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів». Рахунок контрактивний, балансовий, регулюючий, застосовується для уточнення оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників, що враховується на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» .

По кредиту рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» у кореспонденції з рахунками обліку витрат відображається створення резерву сумнівних боргів, по дебету в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості - списання сумнівної заборгованості, і в кореспонденції з рахунками обліку доходів — зменшення нарахованих резервів.

Рахунок не закривається наприкінці звітного періоду, його сальдо представлено у вигляді суми потенційної безнадійної сумнівної заборгованості.

Аналітичний облік по рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі боржників або по строками непогашення дебіторської заборгованості залежно від того, по якому методі здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів.

Первинним документом для нарахування резерву є розрахунок бухгалтерії.

На підприємстві на кожного дебітора відкривають картку довільної форми, в якій зазначається найменування покупця або замовника, зміст операції, дата оплати за умовами договору, дата фактичної сплати, сума створеного резерву сумнівних боргів.

Методи нарахування резерву сумнівних боргів докладно розглянуті в підрозділі 1.2.

Документи, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною та її списання:

виписка з Єдиного державного реєстру або довідка податкового органу про ліквідацію боржника;

повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову в задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна підприємства-боржника;

акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості підприємства-дебітора.

Письмові підтвердження та критерії сумнівності визнання дебіторської заборгованості сумнівною наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 — Письмові підтвердження визнання дебіторської заборгованості сумнівною

На ТОВ НВП «Лабораторна техніка» використається метод визначення резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Визначимо коефіцієнт сумнівності на 31 грудня 2011 року на підприємстві. Для розрахунку візьмемо період за останні півроку (липень — грудень 2011 року). При розрахунку коефіцієнта сумнівності використаємо дані представлені в таблиці 2.6.

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості становить: