Екскурсія «Проспект Перемоги — дорога крізь століття»

Курсова робота з навчальної дисципліни Організація екскурсійної діяльності

на тему

«Екскурсія «Проспект Перемоги — дорога крізь століття»

Вступ Актуальність теми полягає у тому, щоб чітко окреслити методику організації створення і проведення екскурсії за обраним напрямом. А також розробити інноваційний екскурсійний продукт для відвідувачів міста.

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом індивідуального й колективного вдосконалення, важливою складовою якого є послуга суто інтелектуального характеру — екскурсія з її просвітницькою, духовною та освітньою функціями.

Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним національним духовним корінням і традиціями українського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів.

Об'єктом курсової роботи є екскурсійний процес.

Предметом курсової роботи виступає методика розробки та проведення нової екскурсії.

Метою написання курсової роботи є закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь й навичок з дисципліни «Організація екскурсійних послуг» шляхом розробки індивідуального варіанта інноваційного екскурсійного продукту.

Для досягнення мети формуються такі завдання:

· розгляд теоретичних основ екскурсійної діяльності;

· уточнення сутності, функцій і ролі екскурсійної діяльності в Україні;

· засвоєння методики підготовки інноваційного екскурсійного продукту;

Також під час написання роботи використовувалися такі законодавчі акти, Закон України «Про внесення змін до Закону України про туризм» від 2003 року, провідні підзаконні акти як то «Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу» та Міждержавний стандарт СНД «Туристскоэкскурсионное обслуживание.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг складає 37 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить 15 найменувань літератури та 5 електронних джерел.

Розділ І. Теоретико-методичні основи екскурсознавства

1.1 Основи екскурсійної теорії та методики Слово «екскурсія» походить від латинського «екскурсіо». В українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало «вибігання, військовий набіг», потім — «вилазка, поїздка». Пізніше відбулася видозміна цього слова за типом імен на «ія» (екскурс + ія).

Саме поняття «суть» є сукупністю сторін і зв’язків, яким властиві властивості, взяті і розглянуті в їх природній взаємозалежності. Суть — це внутрішній зміст предмету, що виражається в єдності всіх різноманітних і суперечливих форм його буття.

Екскурсія — методично продуманий показ визначних місць, пам’ятників історії і культури, в основі якого лежить аналіз екскурсантів об'єктів, що знаходяться перед очима, а також уміла розповідь про події, пов’язані з ними. Проте тільки до цього суть поняття «екскурсія» зводити було б неправильно.

В даний час екскурсія виступає як щось закінчене, цілісне, таке, що має свої специфічні функції і ознаки, своєрідну індивідуальну методику. В значній мірі вона збагатилася за змістом, формами проведення і методикою підношення матеріалу і характеризується як невід'ємна частина ідейно-виховної і культурно-масової роботи. Цілі, завдання і форми проведення екскурсій показані в таблиці 1.1.

Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д.

Предмет екскурсійної методики — цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання і застосування на практиці методів і засобів навчання і виховання, а також методичних прийомів, за допомогою яких екскурсійні працівники здійснюють свою діяльність.

Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми.

Таблиця 1.1

За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові), тематичні. Оглядові екскурсії, як правило, багатотематичні. Не випадково їх називають багатоплановими. В них використовується історичний і сучасний матеріал. Будуються такі екскурсії на показі різноманітних об'єктів. Це пам’ятки історії та культури, будинки і споруди, природні об'єкти, місця знаменних подій, елементи благоустрою міста, промислові і сільськогосподарські підприємства тощо. В оглядових екскурсіях події і факти викладаються великим планом. Це дає загальне уявлення про місто, край, область, регіон, державу в цілому. Хронологічні рамки такої екскурсії - час існування міста з першої згадки про нього й до сьогодення та перспектив розвитку.

Тематична екскурсія присвячена розкриттю однієї теми. Якщо це історична екскурсія, то в її основу покладено одну значну подію чи кілька подій, об'єднаних однією темою, що іноді охоплюють триваліший період часу. Якщо це екскурсія з архітектури, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші твори зодчества, архітектурні ансамблі, розташовані на вулицях і площах міста. Тематичні екскурсії поділяються на шість груп: історичні, виробничі, природознавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурно-містобудівні. За своїм змістом історичні екскурсії підрозділяються на такі підгрупи: історико-краєзнавчі (наприклад, «Історія виникнення міста Львова», «З історії київського Подолу» та ін.); археологічні (наприклад, у Херсонесі з демонстрацією історичних джерел — розкопок); етнографічні; воєнно-історичні (наприклад, місце Корсунської битви та ін.).

Екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і є сукупністю способів і прийомів повідомлення знань. Практично вся екскурсійна теорія всього лише аналіз дії екскурсійного методу. Мета екскурсійного методу — навчання (передача певної системи знань) і виховання (формування всесторонньо розвиненої особистості).

В даний час екскурсійні установи в своїй діяльності керуються наступними основними положеннями:

а) у основі будь-якої екскурсії лежить один екскурсійний метод повідомлення знань;

б) показ і розповідь — складові частини екскурсії і основні елементи;

в) рух (моторність) — одна з ознак екскурсії;

г) екскурсійна методика є приватною методикою і складається з двох частин — методики підготовки і методики проведення екскурсій;

д) методика проведення екскурсій є сукупністю методичних прийомів показу екскурсійних об'єктів і розповіді про них і подіях, з ними зв’язаних.

Екскурсійний метод, будучи активним способом практичних дій екскурсовода і екскурсантів, створює умови для їх спілкування з об'єктами і для організованої і ефективної діяльності екскурсантів. Досвід екскурсійної роботи переконливо свідчить про те, що лише ті екскурсії досягають поставленої мети, які побудовані з урахуванням особливостей і вимог екскурсійного методу.

Під час проведення екскурсії виділяють основні методичні прийоми показу та розповіді. До перших прийомів відносять прийом попереднього огляду, який використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам’ятника, він запрошує екскурсантів самим провести первинне спостереження об'єкту, познайомитися з його зовнішнім виглядом; прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості; прийом зорової реконструкції, тобто словесним шляхом відновлюється первинна зовнішність історичної будівлі; прийом зорового монтажу допомагає скласти потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам’ятників; прийом локалізації подій дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія; прийом абстрагування є уявним процесом виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження; прийом зорового порівняння; прийом інтеграції побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкту в єдине ціле; прийом зорової аналогії; прийом перемикання уваги. Окремо прийнято виділяти методичний прийом руху, тобто рух екскурсантів поблизу об'єкту з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі).

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усної мови, їх основне завдання — піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом. Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи. Перша група об'єднує прийоми, пов’язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам’ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам’яті екскурсантів.

Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції.

Прийом екскурсійної довідки використовується в поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування.

Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкту в свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Прийом пояснення — форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються суть і причини, його що викликали. Прийом коментування використовують як для тлумачення подій, явищ, текстів, а також як міркування або критичні зауваження про що-небудь, що викликає інтерес у читачів. Прийом репортажу — це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Прийом цитування для підтвердження, яскравого і переконливого виразу своєї думки, збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події і ознайомлення з чиєюсь авторитетною. Прийом питань-відповідей — екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них які-небудь відповіді від учасників екскурсії. Прийом посилання на очевидців. Використання цього прийому в розповіді дає можливість для образного відтворення подій. Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, невідомі екскурсантам Прийом співучасті допомагає екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена екскурсія. Прийом зштовхування суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, затвердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (річки, озера, місцевості). Прийом персоніфікації використовується для уявного створення образу конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов’язана з темою екскурсії.

Прийом відступу полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод йде від теми: читає вірш, наводить приклади з свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору. Прийом індукції застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від окремих, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам’ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруд [7, c. 78−96].

Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів. За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові), тематичні. Основу сукупності складають: наочність; обов’язкове поєднання двох елементів — показу і розповіді; оптимальна взаємодія трьох компонентів — екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів. Під час проведення екскурсії виділяють основні методичні прийоми показу та розповіді.

1.2 Організаційно-правові засади розвитку екскурсійної діяльності на Україні

Нормативно-правове забезпечення розглядається як сукупність трьох груп документів: законодавчі акти, які стосуються оптимізації розвитку основних туристичних напрямів, а саме: виїзного, в'їзного та внутрішнього туризму; угоди про співробітництво у сфері туризму з країнами світу; документи, які регламентують співпрацю України з провідними міжнародними організаціями в галузі туристичного бізнесу.

До найважливіших питань, які висвітлені в національному законодавстві, належать: пріоритетні напрями державної політики в сфері туризму; шляхи оптимізації функціонування українського туристичного ринку; вибір та обґрунтування основних високорентабельних видів туристичної діяльності; підвищення ефективності рекламних заходів з метою залучення в Україну дедалі більшої кількості туристів.

На основі аналізу нормативно-правових актів, які регулюють екскурсійну діяльність, виділяються пріоритетні напрями державної політики в галузі та питання, які потребують законодавчого уточнення.

Вітчизняна екскурсійна сфера відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку сфери, посилюється вплив екскурсій практично на всі сфери життя і діяльності людини. У прийнятому у вересні 1995 р. Законі України «Про туризм» подані окремі положення щодо екскурсійної термінології. У цьому ж році був прийнятий Міждержавний стандарт ГОСТ 28 682.2−95 «Туристсько-екскурсійне обслуговування», згідно з яким заверджена необхідна методична документація екскурсії, у 1997 р. введений в Україні.

Важливе значення для екскурсійної справи мають й прийняті останнім часом Закон України «Про охорону культурної спадщини» (червень 2000 р.), Постанова Кабінету Міністрів України № 789 від 10 червня 2002 р. «Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.» .

Певні положення щодо екскурсійної діяльності містяться й у Державній програмі розвитку туризму на 2002;2010 рр." .

У 2004;2005 рр. на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» та з метою підвищення якості надання туристичних та екскурсійних послуг Держтурадміністрацією розроблено Положення «Про порядок отримання дозволу екскурсоводами / гідами-перекладачами на право надання туристичного супроводу» (наказ Держтурадміністрації від 24.09.04 № 50, зареєстрований в Міністерстві 20.10.04за№ 1344/9943). Екскурсійна діяльність потребує структурування та упорядкування (відповідно до Міждержавного стандарту «Туристськоекскурсійне обслуговування», наказу Державної туристичної адміністрації України «Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу»). А саме формування корпусу екскурсоводів, що дасть змогу створити нові робочі місця. Вирішено питання підготовки та перепідготовки екскурсоводів разом з обласним центром зайнятості.

Правову базу діяльності екскурсійної галузі країни закладено Законом України «Про туризм». Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в екскурсійній діяльності, всебічно регламентує діяльність в Україні, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності.

Закон України «Про туризм» став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти екскурсійної діяльності.

Отже, Екскурсію необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров’я, сільське господарство, зв’язок та ін.

Потрібно визнати, що реалізація цих рекомендацій повільно, але розпочинається і в Україні. Зроблено перші реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності.

Розділ 2. Аналіз відвіданої екскурсії

2.1 Характеристика екскурсії «Стародавній Київ»

В ході написання курсової роботи перед мною постало завдання проаналізувати одну із відвіданих екскурсій. Після аналізу запропонованої різноманітної екскурсійної тематики, мною була орбрана екскурсія по території старого Києва, під назвою «Стародавній Київ «. На мою думку, дана екскурсія є найбільш вдалим прикладом для проведення дослідження, оскільки вона дає змогу засвоїти екскурсійні прийоми показу і розповіді історичних фактів і подій що відбувалися на території України в чітко окресленому історичному періоді. А також подати інформацію про об'єкти з точки зору історії і культури тогочасної України.

Мета екскурсії: ознайомлення екскурсантів з памятками архітектури, історичними постатями та подіями пов’язаними з часами Київської Русі.

Завданнями даної екскурсії є:

1. Конкретизувати знання екскурсантів на об'єктах культурної спадщини м. Києва, дослідити особливості кожного з об'єктів.

2. Ознайомитись з історичними подіями, пов’язаними з архітектурними об'єктами .

3. Формування поваги та любові до визначних пам’яток і до міста загалом.

Мета і завдання екскурсії досягаються досить успішно чому сприяє успішна робота екскурсовода усі об'єкти відповідають періоду 10−12 століття. Таким чином екскурсанти легко засвоюють надану їм інформацію, оскільки вона підкріплюється реальним відтворенням подій і побуту цього періоду.

Основними об'єктами показу в екскурсії були: Золоті ворота — Софійський Собор — Михайлівський золотоверхий монастир — Памятник Володимиру Великому — Андріївська церква — Старокиївська гора.

Маршрут екскурсії починається біля центральної брами Золотих воріт де відбувається знайомство групи з екскурсоводом. Центральний вхід одразу показує, що екскурсія буде проводитися на історичну тематику, памятка демонструє своїми розмірами колишній розмах і масштаби будівництва на території Русі. Біля об'єкту екскурсовод застосував метод абстрагування, оскільки памятка становила важливу складову подальшої екскурсії. Даний метод підкріплювався екскурсійною довідкою, що заповнило інформаційну порожнечу при вивченні цього об'єкту.

Далі шлях лежить по вулиці яка за часів Русі була головною дорогою яка вела до собору Св. Софії - головного храму Київської Русі. Окрім храму на Софіївській площі знаходиться пам’ятник Богдану Хмельницькому. Група екскурсантів спочатку мала можливість самостійно розглянути об'єкт, а пізніше послухати розповідь екскурсовода і задати питання. Таким чином тут застосувався метод попереднього огляду з подальшою розповіддю. Також була надана інформація з історії яка підкріплювалась зоровим сприйняттям.

На території третього об'єкту, а саме Михайлівського золотоверхого монастиря, екскурсантам надавалась інформація під час руху навколо об'єкту, що сприяло кращому вивченню місцевості і споруди. Була надана енциклопедична довідка, а також характеристика церкви з порівняльним аналізом. Таким чином група самостійно намагалася в своїй уяві відтворити надану інформацію за рахунок наданих даних. Попри ці дії, ще був виділений час для особистого вивчення.

Далі маршрут привів екскурсантів до памятника Володимиру Великому де була надана загальна характеристика діяльності і життя вищезазначеної особистості, була надана історична довідка про спорудження обєкту та використовувався метод локалізації, оскільки зазначена особистість має прямий зв’язок з багатьма подіями минулого. Окрім цього група здійснила панорамний огляд місцевості і отримала від екскурсовода інформацію описового типу. а також була надана можливість групі самостійно переглянути всі цікаві об'єкти на території парку.

Одним з найцікавіших обєктів задіяних в екскурсії, був шедевр архітектора Бартоломео Растреллі у стилі бароко. Тут було використано метод попереднього огляду з наданням подальшої інформації після самостійного огляду. Саме тут екскурсанти здійснили панорамний огляд місцевості і отримали від екскурсовода енциклопедичну довідку стосовно андріївського узвозу, а також був здійснений загальний огляд різних куточків церкви та діалог типу питання — відповідь.

Останнім об'єктом даної екскурсії була «Старокиївська гора «. Тут екскурсовод надав загальну інформацію про об'єкти які мали місце в історії верхнього міста, а також охарактеризував Десятинну церкву та її місце в життєдіяльності русичів. Після цього група вирушила на самостійне вивчення об'єктів.

На завершення екскурсовод зібрав усю групу на головній дорозі біля каменю на якому викарбувано літописний напис: «звідси пішла земля руська». Де відповів на останні питання і об’явив закінчення екскурсії після чого попрощався з групою.

Отже, проаналізувавши дану екскурсію, можна сказати, що екскурсовод володіє професійними знаннями які він продемонстрував під час екскурсії.

Багато часу відводилося на особисте вивчення екскурсійних об'єктів.

Великим плюсом було застосування екскурсоводом різноманітних методичних прийомів показу і розповіді, що забезпечило тісний контакт з екскурсантами.

Таким чином, екскурсія виправдала очікувані сподівання, а екскурсовод зумів досягнути виконання мети та завдань які були перед ним поставлені.

2.2 Методичні прийоми використані в екскурсії

Для аналізу роботи екскурсовода були враховані різноманітні критерії, зокрема: рівень професійної, психологічної підготовки використання синтезу методичних прийомів розповіді та показу, зв’язок з групою та інше. За цими даними була визначена оцінка професійної підготовки екскурсовода та екскурсії. В загальному, дії екскурсовода відповідають поставленим вимогам. Екскурсовод вміло володіє матеріалом і використовує його в потрібних ситуаціях. На протязі екскурсії підтримує добру атмосферу, що забезпечує хороше сприйняття як інформації так і візуального сприйняття екскурсійних об'єктів.

Дивлячись на екскурсію в цілому, слід сказати, що її суть була розкрита, усі вимоги, були дотримані, а екскурсійна група залишилася задоволеною. Отже, попри невеликі недоліки, екскурсія проведена на високому рівні і заслуговує відповідної оцінки — відмінно.

Таким чином, проаналізувавши роботу екскурсовода та цілої екскурсії, можна стверджувати про високу конкурентну спроможність даного екскурсійного продукту чому сприяє належний рівень підготовки екскурсоводів.

Майже всі екскурсійні об'єкти на території маршруту — це відновлені і реконструйовані об'єкти архітектури, що вимагають особливого показу з точки зору їх найкращого оглядового плану. Тому сюди екскурсовод застосував особливі умови показу архітектурних об'єктів, та метод зорової реконструкції

Вівся показ не тільки обєктів та частин оздоблення, але й того, що приховано за стінами будівлі. Екскурсовод за допомогою методичних прийомів показу і розповіді встановлює зв’язок між показуваним будівлею і подією, яке відбувалося всередині будівлі, поблизу нього.

Існують особливі умови показу архітектурних об'єктів. Наприклад, показуючи архітектурний пам’ятник, не слід підходити до нього з фасаду, оскільки сприйняття пам’ятника екскурсантами буде площинним і живописним, а не архітектурним. До пам’ятника потрібно підійти з боку так, щоб була видна його тривимірність (довжина, висота, глибина). Саме так наша група підійшла до Софіївської церкви, що напевне призвело до більших вражень від побаченого. Щоб відчути архітектурні особливості, ритм кругового руху Андріївської церкви, екскурсанти повинні обходити його кругом потрібно забезпечети послідовність при здійсненні показу.

Приклад схема послідовності дій екскурсовода при показі об'єкту

1. Визначення — екскурсовод визначає, який об'єкт показує екскурсантам.

2. Характеристика — екскурсовод пояснює, що собою являє об'єкт (характеризує, описує його).

3. Мета створення — екскурсовод розповідає про призначення об'єкта.

4. Екскурсійний аналіз, порівняння — екскурсовод показує окремі частини об'єкта.

5. Довідка — екскурсовод називає автора пам’ятки, архітектора споруди тощо.

6. Оцінка історичної події — екскурсовод розповідає про події, які

пов’язані з об'єктом.

Ступені показу Перший ступінь. Загальний погляд екскурсантів на об'єкт після слів екскурсовода: «Перед вами…» Відбувається засвоєння зовнішності об'єкту «Мідний вершник»

Другий ступінь. Детальніший огляд екскурсантами пам’ятника. Засвоюються особливості після розповіді про події об'єкту Третій ступінь. Повторний огляд об'єкту (спостереження) при його аналізі екскурсоводом. Засвоюються окремі частини і деталі об'єкту Четвертий ступінь. Самостійне спостереження об'єкту екскурсантами. Запам’ятовуються обстановка і місце дії. Відбувається запам’ятовування об'єкту і місця його розташування П’ятий ступінь. Узагальнення побаченого і від екскурсовода. Робляться висновки почутого по темі

Шостий ступінь. Завершальний погляд екскурсантів на об'єкт. Екскурсант переконується в правильності свого уявлення про об'єкт Використання ступенів в показі забезпечує наростання вражень, підводить до узагальнень і виводів. Але не на всіх екскурсіях можна проводити показ, піднімаючись по названих ступенях. Наприклад, має особливості показ об'єктів, що знаходяться на віддалі від екскурсантів, на горизонті.

Для цього характерний панорамний показ міста, це ж застосовано і до спостереження архітектурного ансамблю. Щоб відтворити його в свідомості, екскурсантам доводиться кинути на нього декілька поглядів. Сума цих поглядів дає уявлення про зовнішній вигляд об'єкту. Напрям поглядів визначають методичні ради екскурсовода і хід думок екскурсанта.

екскурсія інноваційний продукт діяльність Розділ 3. Методика розробки екскурсійного продукту

3.1 Розробка інноваційного екскурсійного продукту «Проспект Перемоги — дорога крізь століття»

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ЕКСКУРСІЇ

Тема екскурсії «Проспект Перемоги — дорога крізь століття»

Тривалість (год.) 4.0

Протяжність (км) 4 км Автор-розробник Нечипоренко Максим Андрійович Зміст екскурсії :

Оглянути історичні місця Києва і порівняти їх теперішній вигляд із їх первісним варіантом через метод порівняння, а також оцінити історичні аспекти м. Києва і залишки його будівель у первозданному варіанті.

Літній маршрут екскурсії: м. Святошин — Парк Нивки — м. Берестейська вул. Гарматна — м. Шулявка — Парк КПІ - Площа перемоги.

Пояснення кожного екскурсійного об'єкту потрібне для того, щоб екскурсовод міг чітко розповісти маршрут з урахуванням усіх особливостей екскурсії, вибору їх послідовності і раціональності. До кожного об'єкту підбирається свій метод показу і розповіді, а також підбирається найбільш оптимальне розміщення групи перед об'єктом оскільки через свої архітектурні особливості не всі об'єкти можна розглядати з головного фасаду.

Екскурсійна група збирається на зупинці біля м. Святошин де їх зустрічає екскурсовод і проводить загальний інструктаж з екскурсії, цим самим надає коротку інформаційну довідку про екскурсію, її тему, мету, і особливості маршруту.

Таблиця 3.1

Першим екскурсійним об'єктом, що буде на маршруті екскурсії виступає пам’ятник Петру Нестерову. Екурсовод розповідає про історію створення скульптури її характерні особливості. Застосовується прийом зорової реконструкції. Скульптура присвячена військовому льотчику Петру Михайловичу Нестерову, в Святошинському районі Києва, поруч з будівлею Авіаційного виробничого об'єднання імені Олега Антонова (колишній завод «Авіант»). Встановлена у 1989 році.

Петро Нестеров служив у Києві в 1912;1914 роках. В 1913 році він очолив перший в історії авіації груповий політ за маршрутом Київ — Остер Ніжин — Київ з посадками на незнайомій території, а також вперше у світі виконав «мертву петлю», що отримала назву «петлі Нестерова» — над Святошинським аеродромом (територія сучасного заводу «Антонов»). У 1913;1914 роках Нестеров здійснив декілька рекордних дальніх перельотів. Загинув у бою під час Першої світової війни на Львівщині, застосувавши вперше у світі повітряний таран.

Постать Петра Нестерова виконана з бронзи. У формі авіатора того часу, він твердо стоїть на землі, ніби вдивляється в небо та повторює жестом руки траєкторію польоту літака в мить віражу. За постаттю, на другому плані композиції, розміщена символічна частина пам’ятного знака — сталева стрічка, що наче повторює «петлю Нестерова». Коло «петлі» перетинає вертикальний сталевий пілон, котрий, за задумом авторів, є символом поступу молодої авіаційної промисловості початку XX ст.

Скульптурна композиція розміщена на невисокому подіумі серед зеленого газону. Подіум цементний, облицьований червоним гранітом; на його фасадній площині розміщений напис: «Нестеров Петро Миколайович 1887−1914», на торцевому боці — текст: У 1913 році здійснив у київському небі першу у світі «мертву петлю»

Автори пам’ятного знаку — скульптор Євген Карпов, архітектор Анатолій Сницарев.

Загальна висота пам’ятного знаку становить 2,3 м.

Після огляду екскурсантами першого об'єкту, група переходить до наступного підчас переходу група може задати короткі питання на рахунок Нестерова.

Наступним об'єктом показу виступає Парк Нивки де застосовується також прийом зорової реконструкції. Екскурсовод надає коротко енциклопедичні довідки про її історію і архітектуру парку. Дається можливість переглянути історичні матеріали з Портфеля екскурсовода, а саме фотокартки парку в минулому. Дається короткий опис споруд, що знаходяться на його території.

Раніше місцевість, де розташувався парк Нивки, носила назву «Васильчиковська дача», історія якої пов’язана з ім'ям київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. Раніше тут знаходилися відомі з XVIII століття хутора Хмелівщина і Сеньковщіна, що стали в 1859 році за указом імператора Олександра ІІ власністю генерал-губернатора Васильчикова.

«Васильчиковська дача» являла собою велику територію в 55 десятин землі з лісом, ставками, сіножатями, городом і садом. Окрасою її служив двоповерховий панський маєток. Після смерті генерал-губернатора його вдова Катерина Олексіївна, відома київська благодійниця, подарувала власну садибу заснованому нею Свято-Троїцькому монастирю на Звіринці. «Васильчиковська дача» залишалася у володінні монастиря до революції 1917 року, після чого ці землі були націоналізовані.

Нове життя «Васильчиковська дачі» почалася в 1930;х роках, коли на цю мальовничу і відокремлене місцевість звернули увагу партійні влади. Парк поруч з річкою Сирець був оточений глухим парканом і перетворений на спецдачі вищого партійного керівництва Києва.

В цьому ж районі з кінця 19 століття була Рубежівська дитяча колонія. Після революції та громадянської війни — тут розміщувалися держдачі (але не Хрущова, як Було відзначено в інших коментарях, а А. Любченко — голова РНК УРСР у 1934;1937 рр.).

З 1962 року — парк культури і відпочинку імені 22 з'їзду КПРС. У 1974 році при вході з боку проспекту Перемоги відкрито пам’ятник Д. Коротченка. У східній частині парку також розміщується контора зеленбуду Шевченківського району міста (саме благоустроєне місце парку). Уздовж залізниці протікає річка Сирець, яка утворює кілька заболочених і зарослих ставків.

Третім предметом показу екскурсії виступає занепавши урядова дача КПСУ. Екскурсовод підводить групу до будівлі з парадного входу і проводить розповідь. Гарний природний рельєф, пішохідні містки, штучне озеро, альтанки та … абсолютна занедбаність цієї території, однієї з двох колишніх дач Микити Сергійовича Хрущова — роблять це місце таємничим і трохи містичним. Зараз про дачу і підземні ходи під нею, мало хто знає .

Будівля знаходиться у запущеному стані нещодавно там сталася пожежа через що стан погіршився у багато разів. У другому будинку розмістився Інститут педіатрії, акушерства і гінекології.

Парк в якому стоять ці два будинки, знаходиться на початку Кмітова яру, де починається річка Глибочиця. Природний рельєф використаний максимально для створення неповторного парку: 6 пішохідних мостів перекинуто через яри, створено штучне озеро, є альтанки і металева клітка для диких звірів.

Історія почалася в далекому 1889 року, коли аптекарський помічник Октавіан Бельський придбав ділянку в Кмітовом яру. У 1893 році тут почалося будівництво першого будинку-садиби за проектом архітектора Миколи Казанського і цей будинок зберігся без змін. Незабаром Бєльський, вже власник аптеки на Подолі, придбав сусідню ділянку землі і побудував ще одну будівлю, за розмірами перевершує перше. Тут розмістилися 2 п’ятикімнатні квартири, які домовласник здавав в оренду, що було дуже поширене в той час.

Після націоналізації парк якийсь час був загальнодоступним, але вже в початку 1930 року всю садибу обнесли високим парканом і перетворили на урядову резиденцію. Ліквідували майже всі трамвайні маршрути, які існували на той час і проходили повз те місце, залишився тільки маршрут № 4 до центру, але і його кінцеву перенесли подалі від дачі.

У 1943 році тут оселився Микита Сергійович Хрущов, він жив у будинку, де в 1948 році з боків були прибудовані спальні для нього і його дружини. Хрущов любив читати газету на терасі, прогулюватися по парку, облаштованому з царською розкішшю, — в маленькому замку над обривом жили ведмеді, по парку ходили павичі. Після від'їзду Хрущова до Москви садиба залишалася резиденцією перших секретарів ЦК. Останнім політиком жили тут, був Петро Юхимович Шелест. Щербицький, колишній головним після Шелеста, вирішив відмовитися від розташованої тоді вже майже в центрі резиденції і поклав початок традиції урядових дач за містом: у Межигір'ї, Конча-Заспі. З його легкої подачі з грудня 1972 18-й тролейбус став їздити повз дачі, а в 1978 році в новозбудовані за особняками бетонні корпуси переїхав Інститут педіатрії, акушерства і гінекології, адміністрація якого розмістилася в будівлях дачі.

Зараз про парк знають найчастіше лише ті люди, які живуть поруч з ним. Парк втратив колишню красу: озеро обмілів і забито сміттям, дитячий майданчик нагадує картину з фільму жахів, не залишилося і сліду від зелені, разноколора газонів і квітників. А інституту, який зараз знаходиться на території цього місця, часто не вистачає коштів на комунальні платежі свого застарілого будівлі. Що вже там говорити про парк, мостах, озері і другому будинку-дачі .

За словами мешканки того району, існувало три будинки (можливо що третій, був тимчасовою або новою спорудою). Неподалік від будівель, було три замаскованих тунелю, які вели в бік нинішньої станції метро Політехнічний інститут. Не так давно, вони були замуровані і тепер доступу до них — ні.

У тунелях були кімнати з ліжками, повноцінні санвузли та мережа вентиляції. Є підстави вважати, що це колишня районна мережа бомбосховищ з досить розвиненою інфраструктурою.

Групі дається 15 хвилин на огляд будівлі самотушки. Бажаючі можуть задати питання по ходу їх виникнення після огляду об'єкту.

По закінченню самостійного огляду група збирається і пересувається до наступного місця, де їм надається вичерпна інформація про місце їх теперішнього перебування. Коли останній раз стріляли гарматами на Гарматній, ніколи. Це пояснюється тим, що вона мала назву Гармамтний шлях, що з'єднував гарматне сховище заводу Гретера і Криванека з Брест-Литовським шосе. Сучасна назва — з 1944 року. Вздовж парного боку вулиці на початку збереглася частина старої забудови початку ХХ століття.

Далі за планом екскурсанти прямують до стації метро Шулявка, де розповідаються особливості архітектури транспортного вузла і причини його побудування. Екскурсовод примінює метод розповіді реальних історій очевидців, що стали учасниками подій. Розповідаються особливості технічних даних вузла. Ми звикли так називати район «негритянського» секонд-хенду та однойменної станції метро, ??але справжня Шулявка — трохи в стороні. І не одна.

Дехто ці місця називають по-старому «Більшовиком» — раніше так називалася станція метро «Шулявська» де знаходиться тут же завод. Але старожили пам’ятають, що справжня Шулявка починалася відразу за Повітрофлотським мостом. А офіційно цією назвою було найменовано кладовище біля Відрадного.

До речі, і до революції з Шулявки було теж не все зрозуміло. Шулявок було … дві! Якщо їхати з центру, то праворуч від проспекту Перемоги — це «права», «міська» (увійшла в межі міста в середині XIX століття). «Ліва», «сільська», була передмістям до 1910 року.

У ті роки на місці РАГСу — Бермудського трикутника — розташовувалася нафтобаза, і вулицю Шолуденка до 1957 року називали Керосинній. Сучасну Борщагівську і лінію швидкісного трамвая проклали тільки в 1970;х, а тоді тут в озерах і загатах Либеді можна було плавати на човнах і навіть ловити рибу. У цьому місці у Либідь впадає один з найбільших приток — тепер підземна річка Скоморох.

— Скоморох тече з Лук’янівки, фактично під вул. Чорновола та Повітрофлотським мостом, раніше річка була природним кордоном Шулявки, — пояснює києвознавець Олександр Михайлик. — А в 1937 році Скоморох вийшов з берегів — вода піднялася на півтора метра. Тоді річку остаточно сховали під землю — в колектор.

Зараз на місці озер будується офісний хмарочос. Хоча за Повітрофлотському мостом одна п’ятиповерхівка вже давно здорово накренилась. Та й жителі сусідніх будинків скаржаться, що двері перекосило після початку будівництва — як би радянські «панельки» теж не «попливли» .

Якщо «сільську» Шулявку знесли дочиста, то від «міський» дещо таки залишилося: і мережа вулиць, і кілька «царських» будівель.

«Цвинтарна»: ЗАГС і палац культури Найдальший куток Шулявки — однойменне кладовище на вулиці Західній (недалеко від Національного авіаційного університету), відкрите ще в 1885 році. Вулиця була прокладена по частині цвинтаря в 1932 році, тоді ж знесли і цвинтарну каплицю. Тепер тут церкву святого Іоанна Хрестителя, побудована в 1990;х роках.

Кладовище закрили в 1950;х роках, як і всі «місцеві» погости. Зараз невелике кладовище, затиснуте багатоповерхівками, доглянуте й приваблює любителів старовини кількома пам’ятниками дореволюційних часів. А до будівництва бетонного паркану в 2002 році фактично на могилах розміщувалося з десяток гаражів.

Майже через дорогу — Солом’янський районний ЗАГС. Тут починається широкий бульвар Лепсе, а по сусідству — величезний палац культури заводу «Росток». У «сталінці» з гігантською мало не палацової колонадою — дитячі танцювальні студії, гуртки, торгові розкладки, нічний клуб .

Шостим об'єктом екскурсії виступає парк КПІ Парк Київського політехнічного інституту був закладений в 1903 році на площі 14 гектарів.

Екскурсовод підводить групу з передньої частини будівлі і демонструє її розповідаючи про її характерні особливості, а також дає історичну довідку про дати ї реконструкцій і з чим вони були пов’язані, до свого виступу від додає фотокартки з портфеля екскурсовода, показуючи істотні зміни в порівнянні із теперішнім виглядом скульптурного ансамблю.

Далі праворуч від шосе міститься один з наймальовничіших куточків, де тепер зоопарк. Створений у 1908 році активістами місцевого товариства любителів природи, він був спочатку на території Ботанічного саду. З часом колекції збільшувалися, в основному за рахунок приватних подарунків. Так, художник С. І. Святославський тільки у 1909 році прислав два вагони тварин з Центральної Азії та Туркестану. Багато експонатів передав володар знаменитого заповідника Асканія-Нова Ф. Є. Фальц-Фейн. В 1911 році зоо*логічний сад уже налічував 175 видів тварин і птахів, тут побувало понад 73 тисячі відвідувачів. А територія була замалою.

Кінець кінцем дума виділила для зоосаду п’ять десятин Художник — садовод Зайдак склав план, а архітектор Боб-русов — проект будівель. Відкриття нового зоосаду відбулось у 1914 році. Він мав кілька відділів, У зоологічному збирали ті види тварин, яким загрожувало винищення, ботанічний відділ влаштував «альпійську гірку» для гірських рослин, етнографічний мав «українську хату» — садибу з будівлями, садком і тваринами, що мала значну художню й етнографічну цінність.

На учбово-показовій пасіці читалися лекції і давались консультації, на показовому городі працювали учні міських училищ Педагогічне значення зоосаду полягало в тому, що він був навчальво-допоміжним закладом для наочного викладання природознавства.

Поруч із зоосадом розташувався Пушкінський парк. В 1897 році місто одержало тут земельну ділянку. Через два роки, у зв’язку із 100-річчям з дня народження великого поета на пропозицію голови садової комісії думи С. В. Ро-мішовського цю ділянку перетворили в парк і назвали його Пушкінським. Оголосили конкурс на кращий проект. Та тільки 1901 року головний садівник міста І. О. Жуковський спланував парк.

Почалася велика підготовча робота: створення ігрових майданчиків для дітей, занять спортом, павільйонів, альтанок. буфету, кондитерських, фонтанів, алей тощо. На площі 2 десятини створили розсадник на 100 тисяч саджанців для майбутньої посадки. Вирішили, щоб дерева в парку посадили діти. Заздалегідь підготували дві тисячі ям і стільки ж саджанців — їх подарували відомі садівники Крисбер і Вессер. 19 жовтня 1902 року відбулося свято. Трамваї привезли понад тисячу учнів з 53 міських училищ. Дітям подарували брошури «Дерево і його життя» та «Дерева і їх користь». Під звуки військових оркестрів у присутності «батьків міста» почалася робота. Пригощала дітей адміністрація політехнічного інституту — м’ясом, хлібом, пирогами, яблуками, чаєм та квасом. Так починався Пушкінський парк.

Після завершення огляду група починає рух до площі Перемоги де проходитиме завершальна частина екскурсії. Спускаючись по вулиці група може роздивитись реконструйовані і старі будівлі що знаходились на вулиці.

Завершальним етапом екскурсії виступає Національний цирк України центр циркового мистецтва, який має загальнодержавне і міжнародне визнання. На його арені виступали і виступають видатні артисти. Це своєрідна експериментальна база, де народжуються тематичні програми, атракціони і номери на рівні класичних зразків. Цирк є історичним місцем Києва і майже збереглася у своєму первозданному варіанті. Екскурсовод підводить групу до завершення описуючи ще один історичний район міста. Екскурсовод показує історичні світлини із свого портфеля і просить відновити побачені місця проте уже з пам’яті екскурсантів цим самим загостривши їхню увагу на конкретних побачених особливостях. Після відповіді на задані запитання екскурсовод надає додаткову рекламну інформацію про інші екскурсійні продукти бюро і з дозволу групи завершує екскурсію.

3.1 Розробка інноваційного екскурсійного продукту Основа будь якої екскурсії - це перш за все наявність екскурсантів, тобто аудиторії яка зацікавлена у організації проведення екскурсії. Саме за рахунок того більшість екскурсійних підприємств розміщуються в основних центрах тяжіння туристів, це можуть бути як густо заселені міста, чи райони, так і поблизу відомих екскурсійних об'єктів, що дають змогу проводити свою діяльність в безпосередній близькості від об'єкту, що спрощує організацію.

Впровадження нової екскурсії в екскурсійну практику стане важливим етапом в розвитку туризму в місті Київ та України в цілому, оскільки саме оглядові міські екскурсії користуються найбільшим попитом серед туристів, особливо іноземців. Екскурсія розрахована також на міських жителів, які цікавляться історією України та рідного краю. Розроблена екскурсія являється значним внеском в розвиток туристичної індустрії. Впровадження нового екскурсійного продукту дасть змогу привернути увагу більшої кількості туристів. Тематика інноваційного екскурсійного продукту: «Проспект Перемоги — дорога крізь століття»

Мета екскурсії - огляд екскурсантами забутих (невідомих) обєктів Києва, а також комбінування цих об'єктів з уже порівняно новими.

Завдання екскурсії:

— Надати повну інформацію про відвідувані екскурсійні об'єкти.

— Забезпечити безперешкодне пересування між об'єктами.

— Привити інтерес до обраної теми екскурсії.

— Привернути увагу до історичних і географічних аспектів Києва.

— Заохотити екскурсантів до подальшої участі в екскурсійній діяльності.

Тривалість екскурсії складає 4 години. Проте її тривалість можна буде зменшити в залежності від уподобань екскурсантів за попередньою домовленістю з керівництвом і відповідно екскурсоводом.

У процесі підготовки екскурсії прийнято виділяти низку послідовних етапів:

1. Визначення мети і завдань екскурсії.

2. Вибір теми.

3. Добір літератури й упорядкування бібліографії.

4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі.

5. Добір і вивчення екскурсійних об'єктів.

6. Складання маршруту екскурсії.

7. Об'їзд або обхід маршруту.

8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.

9. Комплектування «портфеля екскурсовода» .

10. Визначення методико-технологічних основ проведення екскурсії.

11. Складання індивідуального тексту екскурсії.

12. Затвердження екскурсії як турпродукту туристичної фірми.

Під час розробки кожного з етапів необхідно дотримуватися певних вимог, котрі впливають на ефективність екскурсії. Робота над екскурсією вважатиметься завершеною, коли підготовлено всі необхідні документи.

До завдань екскурсії відносяться особливості надання екскурсійної діяльності.

— Показ невідомих об'єктів міста

— Виховання любові та поваги до батьківщини,

— Розширення кругозору

— Отримання додаткових знань у різних галузях науки і культури.

1. Перед вибором теми екскурсії було досліджено, що екскурсійні підприємства Києва не мають схожої екскурсійної програми у свої базі. Тому було обрано і створено саме таку тему «Проспект Перемоги — дорога крізь століття» .

2. У ході розробки нової екскурсії складається список книг, брошур, статей, опублікованих у газетах і журналах, які розкривають тему.

3. У ході створення екскурсії екскурсоводу слід провести детальне дослідження об'єктів показу екскурсії і створити базу додаткових матеріалів які можуть бути використані в ній при внесенні певних змін до тексту, чи маршруту.

4. Чіткий добір екскурсійних об'єктів проводиться з метою оптимізації інформації яку будуть подавати екскурсантам. Оскільки різнорідні об'єкти можуть бути несумісними між собою. Тому добір об'єктів відбувається відповідно до тематики екскурсії.

5. Маршрут екскурсії це один із найголовніших методичних прийомів, що використовуються про створенні екскурсії оскільки екскурсія не може проходити на одному місці, тому всі екскурсії включають у себе пересування як між об'єктами так і по їх території

6. Об'їзд маршруту є одним з важливих етапів розробки нової екскурсійної теми. Огляд об'єктів маршруту екскурсії проводиться з тою метою, щоб виявити недоліки складеної екскурсії оскільки було неможливо наочно оглянути стан об'єктів, і стан навколишнього середовища навколо них.

7. Підготовка контрольного тексту екскурсії являє собою матеріал, необхідний для повного розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію. Текст покликаний забезпечити тематичну спрямованість розповіді екскурсовода, в ньому формулюється певна точка зору на факти та події, яким присвячена екскурсія, дається об'єктивна оцінка показуються об'єктів.

Вимоги до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідну кількість фактичного матеріалу, наявність інформації з теми, повне розкриття теми, літературну мову.

8. «Портфель екскурсовода» — це комплект наочних посібників для екскурсії, який повинен доповнювати і відновлювати відсутні ланки зорового ряду. Це особливо важливо в тих випадках, коли об'єкти показу дійшли до нас у зміненому вигляді або не збереглися зовсім. Робота по складанню і використанню методологічних прийомів на цьому етапі складається з декількох частин:

9. Методика складання індивідуального тексту полягає у тому, що екскурсовод готує текст, що буде розповідати і використовувати як основний елемент розповіді. Його текст буде взято із контрольного тексту екскурсії і буде доповнено мовними засобами, що дадуть змогу подати зрозумілим текст екскурсії для усіх верств населення. Індивідуальний текст може мати декілька варіантів, що будуть мати розбіжності в залежності від вікової і іншої особливості групи.